Рішення № 86599697, 22.08.2019, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

Справа №521/3762/19

Провадження №2-а/521/101/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 серпня 2019 року місто Одеса

Суддя Малиновського районного суду міста Одеси Плавич І.В. розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,

УСТАНОВИВ:

У провадженні суду знаходиться на розгляді адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Управління Державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги та пояснюючи підстави звернення до суду сторона позивача посилалась на ті обставини, що 05 лютого 2019 року Управлінням Державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради було ухвалено постанову №157/19 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, передбаченої ст. 188-42 ч. 1 КУпАП.

Позивач ОСОБА_1 вважає, що ухвалена постанова протиправна. Як вбачається із оскаржуваної постанови, ОСОБА_1 начебто при здійсненні господарської діяльності порушено вимоги державно-будівельних норм, не погоджений проект каналізування садиби з використанням очисних споруд з органами санітарно-епідеміологічної служби, але, як зазначає позивач, при справлянні життєвих потреб утворились відходи, та зважаючи на те, що його будинок не підключений до централізованої каналізації, необхідно було збудувати вигрібну яму, у результаті чого його було притягнуто до адміністративної відповідальності.

Представник Управління Державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради, заперечуючи проти позовних вимог ОСОБА_1 , надав до суду відзив, у якому вказував, що оскаржувана постанова є законною, протиправною, зокрема, ОСОБА_1 , виривши вигрібну яму, не призвів її у відповідність до п. 3.2б’ ДБН 360-92’’ «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень», не погодив проект із органами санепідеміологічної служби.

Позивач ОСОБА_1 у відкрите судове засідання не з`явився, але надав до суду заяву про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Представник Управління Державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради у відкрите судове засідання не з`явився, управління повідомлялось про розгляд даної справи, причини представника суду не відомі.

Вивчивши наявні матеріали справи в їх сукупності, прийнявши до уваги пояснення сторін, дослідивши представлені суду письмові докази, надавши правовідносинам, що виникли між сторонами у справі належну правову оцінку, суд доходить наступного висновку.

Під час судового розгляду справи суд установив, що згідно із інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, об`єкт житлової нерухомості - житловий будинок, загальною площею - 152,1 кв.м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 26316169, належить гр. ОСОБА_1 (розмір частки - 9/50) на підставі договору дарування серії та за номером 1890 від 02 вересня 2009 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Білик В.В.

05 лютого 2019 року Управлінням Державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради було ухвалено постанову №157/19 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, передбаченої ст. 188-42 ч. 1 КУпАП.

Як зазначає представник відповідача, під час виїзду на місце за адресою: АДРЕСА_1 , зафіксовано, що будівельні роботи завершені та не виконуються, житловий будинок з господарськими спорудами фактично експлуатується. Документи, що підтверджують право власності або користування земельною ділянкою, розташованою за адресою: АДРЕСА_1 , надані не були.

Згідно з п. 3.2 ДБН А.2.2-3-2014 «Склад та зміст проектної документації на будівництво», будівництво - це нове будівництво, реконструкція, капітальний ремонт та технічне переоснащення об`єктів будівництва.

Згідно з п. 3.21 ДБН А.2.2-3-2014 «Склад та зміст проектної документації на будівництво» реконструкція - перебудова введеного в експлуатацію в установленому порядку об`єкту будівництва, що передбачає зміну його геометричних розмірів та/або функціонального призначення, унаслідок чого відбувається зміна основних техніко-економічних показників (кількість продукції, потужність тощо), забезпечується удосконалення виробництва, підвищення його техніко-економічного рівня та якості продукції, що виготовляється, поліпшення умов експлуатації та якості послуг. Реконструкція передбачає повне або часткове збереження елементів несучих і огороджувальних конструкцій та призупинення на час виконання робіт експлуатації об`єкту в цілому або його частин (за умови їх автономності).

Статтею 9 Закону України «Про архітектурну діяльність» визначено, що будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об`єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил у порядку, визначеному Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності".

Під час перевірки встановлено, що позивачем порушено вимоги будівельних норм, зокрема п. 3.256* ДБН 360-92** «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень», згідно із яким за відсутністю інженерних мереж міської (селищної) каналізації слід передбачати каналізування садиб з використанням місцевих очисних споруд, проект яких погоджений з органами санепідеміологічної служби. Обладнання внутрішньодомової каналізації з відведенням побутових стоків у вигріб забороняється.

За результатами позапланової перевірки від 25 квітня 2018 року, проведеної представником відповідача за адресою: м. Одеса, Малиновський район, вул. Путьова, 49-Б, відносно замовника будівництва - ОСОБА_1 було складено відповідний акт перевірки, протокол про адміністративне правопорушення відповідно до частини 1 статті 96 Кодексу України про адміністративні правопорушення та видано припис №224/18 від 25 квітня 2018 року про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил, з терміном на усунення виявлених порушень до 25 травня 2018 року.

Під час виїзду на місце 15 січня 2019 року відповідачем встановлено, що позивачем не виконано вимоги припису № 224/18 від 25 квітня 2018 року, а саме улаштований вигреб, за адресою: м. Одеса, вул АДРЕСА_1 , не приведено у відповідність до п. 3.256* ДБН 360-92** «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень».

При цьому, на місці встановлено, що позивач не виконав роботи з каналізування садиби з використанням місцевих очисних споруд, проект яких мав бути погоджений з органами санепідеміологічної служби.

Також, не було виконано каналізування садиби шляхом підключення до інженерних мереж міської каналізації.

Проте, як вбачається з листа ТОВ «Інфокс» філії «Інфоксводоканал» №Д-304 від 26 червня 2019 року на запит ОСОБА_1 щодо підключення його будинку до системи централізованої каналізації, міських мереж по АДРЕСА_1 , які знаходяться на балансі ТОВ «Інфокс» філії «Інфоксводоканал» немає.

Судом звернуто увагу, що між позивачем та ТОВ «Інфокс» філії «Інфоксводоканал» 02 липня 2019 року був укладений Договір №178989/ВРПВ про надання послуг з вивезення рідких побутових відходів за адресою: м. Одеса, вул. Путьова, 49-Б.

Таким чином, договір між позивачем та ТОВ «Інфокс» філії «Інфоксводоканал» від 02 липня 2019 року №178989/ВРПВ про надання послуг з вивезення рідких побутових відходів за адресою: м. Одеса, вул. Путьова, 49-Б був укладений після ухвалення оскаржуваної постанови.

Перевіряючи обґрунтованість доводів сторони позивача суд також звертає увагу на наступне.

Як регламентує стаття 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Нормами пункту 19 статті 4 КАС України визначено, що індивідуальний акт – акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема у спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Зважаючи на викладене суд не може погодитись із обґрунтованістю заявлених ОСОБА_1 вимог, адже Управління Державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради ухвалило постанову №157/19 від 05 лютого 2019 року про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, передбаченої ст. 188-42 ч. 1 КУпАП згідно із діючим законодавством.

Водночас, суд вбачає доцільним зазначити, що будь-яке будівництво або перебудова повинні бути погоджені із повноважними органами та здійснені на підставі узгоджених проектів.

У параграфі 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» («Seryavin and Others v. Ukraine», заява №4909/04), Європейський суд з прав людини зазначив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» («Ruiz Torija v. Spain»), заява №18390/91, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» («Suominen v. Finland», заява №37801/97, п. 36). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» («Hirvisaari v. Finland», заява №49684/99, п. 30).

Отже, перевіривши факти і обставини, якими сторони обґрунтовували свої вимоги та заперечення, дослідивши та оцінивши докази у їх сукупності та взаємозв`язку, встановивши характер правовідносин, що виникли між сторонами, і надавши їм належну правову оцінку, – суд доходить висновку про відмову в позові.

При цьому, у зв`язку з відмовою в позові, за правилами статті 139 КАС України понесені та документально підтвердженні судові витрати позивача з відповідача присудженню не підлягають.

Керуючись статтями 6, 7, 9, 19, 72, 77, 132, 139, 241, 242, 243, 244, 245, 246, 371, пунктами 9, 15.5 розділу VII КАС України, суд

УХВАЛИВ:

У позові ОСОБА_1 до Управління Державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення – відмовити.

Судове рішення за наслідками розгляду судами першої інстанції справ з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності набирають законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі їх апеляційного оскарження – з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на рішення суду з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності подається безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду або через Малиновський районний суд міста Одеси протягом десяти днів з дня його проголошення. Суд апеляційної інстанції розглядає справу у десятиденний строк після закінчення строку апеляційного оскарження з повідомленням учасників справи.

Повні відомості про учасників справи згідно з пунктом 4 частини 5 статті 246 КАС України:

Позивач: ОСОБА_1 – ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: Управління Державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської – місцезнаходження: 65009, м. Одеса, вул. Черняховського, 6, код ЄДРПОУ 40199728.

Суддя: І.В. Плавич