Рішення № 86599654, 27.11.2019, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

УКРАЇНА

МАЛИНОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУДМІСТА ОДЕСИ

Справа № 521/6663/19

Номер провадження № 2/521/2850/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2019 року м. Одеса

Малиновський районний суд міста Одеси у складі:

судді - Маркарової С.В.,

за участю секретаря судового засідання - Іськової В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу

позивач : ОСОБА_1

відповідач : ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога»

предмет позову : визнання договору недійсним

ВСТАНОВИВ:

18.04.2019 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» про визнання недійсним договору №587114533 від 20.12.2018 року.

Підставою позову позивач визначив не відповідність договору вимогам Закону України «Про захист прав споживачів».

Так, позивач стверджував, що умови договору є несправедливими, суперечать принципу добросовісності, створюють істотний дисбаланс між договірними правами і обов`язками сторін на шкоду споживачеві, в договорі відсутній його підпис, грошові кошти за договором йому не передавались, сторонами не досягнуто згоди щодо істотних умов договору.

Позивач в судове засідання не з`явився, повідомлявся судом про розгляд справи, за отриманням поштової кореспонденції не з`явився.

Відповідач в судове засідання не з`явився, просив вирішити спір за його відсутності, позов не визнав.

Дослідивши обставини справи та наявні докази, надані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав:

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

20.12.2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № 587114533, за умовами якого товариство надало позивачу грошові кошти у розмірі 8 570 грн., а ОСОБА_1 зобов`язався сплачувати проценти за користування кредитом у розмірі 1,51 % річних строком на 29 днів (п.п.1.1, 1.2., 1.3, 1.4. кредитного договору).

Грошові кошти у розмірі 8 570 грн. фактично надані ОСОБА_1 , що підтверджується платіжним дорученням від 12.20.2018 року.

Договір укладений в електронному вигляді (п.4.3. кредитного договору), електронна заявка позивача.

Детальний розрахунок сукупної вартості кредиту визначений графіком розрахунків, який є невід`ємною частиною цього договору. (пункт 1.6)

Вирішуючи спір в межах заявлених позовних вимог суд виходить з наступного:

Згідно ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Так, стаття 626 ЦК України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. (стаття 628 ЦК України)

Відповідно до положень ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно ст. 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір – це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»)

Зі змісту оспорюваного кредитного договору № 587114533 вбачається, що в ньому визначено основні істотні умови, характерні для такого виду договорів, зазначено суму кредиту, дату його видачі, строк надання коштів, розмір процентів, умови кредитування.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Як встановлено в ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

Стаття 11 Закону України «Про захист прав споживачів» встановила, що у договорі про надання споживчого кредиту зазначаються: 1) сума кредиту; 2) детальний розпис сукупної вартості кредиту для споживача (у процентному значенні та грошовому виразі) з урахуванням відсоткової ставки за кредитом та вартості всіх послуг (реєстратора, нотаріуса, страховика, оцінювача тощо), пов`язаних з одержанням, обслуговуванням, погашенням кредиту та укладенням договору про надання споживчого кредиту; 3) дата видачі кредиту або, якщо кредит видаватиметься частинами, дати і суми надання таких частин кредиту та інші умови надання кредиту; 4) право дострокового повернення кредиту; 5) річна відсоткова ставка за кредитом; 6) умови дострокового розірвання договору; 7) інші умови, визначені законодавством.

Стаття 19 Закону встановлює, що нечесна підприємницька практика забороняється. Нечесна підприємницька практика включає: 1) вчинення дій, що кваліфікуються законодавством як прояв недобросовісної конкуренції; 2) будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною. Підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору.

В процесі розгляду справи обставин, які б свідчили про невідповідність умов кредитного договору № 587114533 вимогам законодавства та про несправедливість його умов не встановлено, а доводи ОСОБА_1 ґрунтуються виключно на його поясненнях і спростовуються самим змістом договору.

Так, підстави для визнання спірного договору недійсним в порядку ст.ст. 203, 215 ЦК України та ст.ст. 11, 18, 19 Закону України «Про захист прав споживачів» відсутні.

Керуючись Главою 9 Розділу ІІІ ЦПК України, ст. ст. 352, 354 ЦПК України,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в порядку та строки, передбачені ст.ст.352, 354 ЦПК України. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного суду через Малиновський районний суд м.Одеси.

Суддя С.В. Маркарова

Повний текст рішення виготовлений 11.12.2019 року.