Рішення № 86599578, 26.11.2019, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

Справа №1519/2-1011/2011

Провадження №2/521/4501/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2019 року місто Одеса

Малиновський районний суд міста Одеси в складі:

головуючий суддя – Плавич І.В.,

секретар судового засідання – Дукіна Д.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради до ОСОБА_1 про зобов`язання особи привести самочинно реконструйоване домоволодіння до попереднього стану,

УСТАНОВИВ:

У провадженні вказаного складу суду знаходиться цивільна справа за позовом Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради до ОСОБА_1 про зобов`язання особи привести самочинно реконструйоване домоволодіння до попереднього стану.

Обґрунтовуючи заявлений позов, представник позивача вказував на те, що ОСОБА_1 самовільно без дозвільних документів провела самочинну реконструкцію будинку шляхом зведення надбудови, загальною площею 120,00 кв.м., другого поверху будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Цивільна справа вже розглядалась судом. Заочним рішенням Малиновського районного суду міста Одеси від 14 липня 2011 року позов задоволено. Зобов`язано ОСОБА_1 за свій рахунок привести самочинно реконструйоване домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 до попереднього стану, знести самовільно збудовану надбудову другого поверху, загальною площею 120,00 кв.м.

Проте, ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 25 вересня 2019 року заочне рішення Малиновського районного суду міста Одеси від 14 липня 2011 року скасовано та справу призначено до розгляду.

При новому розгляді справи представник Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради підтримала заявлені позовні вимоги до ОСОБА_1 , просила задовольнити позов.

Відповідач ОСОБА_1 правом подачі відзиву на позовну заяву не скористалась, відзив на позов до суду не надходив, проте, представник відповідача заперечував проти задоволення вказаного позову. Зокрема, представник ОСОБА_1 вказував, що домоволодіння, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , було збудоване у встановленому законом порядку, зокрема, до ухвалення заочного рішення у даній справі ОСОБА_1 отримала Декларацію про готовність об`єкта до експлуатації, яка була зареєстрована Інспекцією Державно-архітектурного контролю в Одеській області 08 червня 2011 року, у результаті чого позивач зареєструвала за собою право власності на відповідне майно. У зв`язку із викладеним, сторона відповідача просила суд відмовити у задоволенні позову.

Представник Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради у відкрите судове засідання не з`явилась, але надала заяву, у якій заявлені вимоги підтримала, просила суд позов задовольнити із клопотанням про розгляд справи за відсутності сторони у порядку ст. 211 ч.3 ЦПК України.

Відповідач ОСОБА_1 та її повноважний представник у відкрите судове засідання не з`явились, але від представника надійшла заява, у якій сторона заперечувала проти задоволення заявленого позову, просив суд у позові відмовити із клопотанням про розгляд справи за відсутності сторони у порядку ст. 211 ч.3 ЦПК України.

Вивчивши наявні матеріали справи, установивши фактичні обставини спору, дослідивши зібрані докази у їх сукупності, надавши правовідносинам, що виникли між сторонами у справі належну правову оцінку, вислухавши думку сторін, суд доходить наступного висновку.

Під час розгляду справи суд установив, що згідно із витягом з Реєстру про державну реєстрацію прав №31095460 від 26 серпня 2011 року ОСОБА_1 на праві приватної власності належить будинок АДРЕСА_1 .

Сторона позивача вказувала, що ОСОБА_1 здійснила реконструкцію будинку без продовження строку дії дозволу Інспекції ДАБК м. Одеси №157/95 від 05 лютого 1996 року.

Як вбачається із матеріалів справи дозвіл Інспекції ДАБК м. Одеси №157/95 від 05 лютого 1996 року був наданий на виконання будівельних робіт на ім`я ОСОБА_2 , який був співвласником земельної ділянки по АДРЕСА_1 .

Згодом вказана земельна ділянка була розподілена на підставі рішень Виконкому Одеської міської ради між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

Проте, 23 грудня 2009 року головним спеціалістом Відділу контролю за самовільним будівництвом Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради Мойсейченком І.З. було складено протокол про адміністративне правопорушення за ст. 150 КУпАП відносно ОСОБА_1 , із якого вбачається, що остання здійснила самочинне будівництво за адресою: АДРЕСА_1 .

12 січня 2010 року начальником Відділу контролю за самовільним будівництвом Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради Пинти С.П., головним спеціалістом Відділу контролю за самовільним будівництвом Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради Мойсейченком І.З. та спеціалістом І категорії Відділу контролю за самовільним будівництвом Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради Дзюбенком Е.П. було складено акт про те, що ОСОБА_1 без продовження строку дії дозволу Інспекції ДАБК м. Одеси №157/95 від 05 лютого 1996 року призвела самовільну реконструкцію будинку (надбудову 2/го поверху, загальною площею 120,00 кв.м.) за адресою: АДРЕСА_1 .

Суд зазначає, що під належним дозволом слід розуміти передбачений Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності» дозвільний документ (ст. 35-37), що дає право виконувати підготовчі та будівельні роботи саме того об`єкту і на тій земельній ділянці, яка передана з цією метою певній особі.

Під проектом слід розуміти залежно від категорії об`єкта будівництва відповідний склад документації, визначеної статтями 1, 7 та 8 Закону України «Про архітектурну діяльність», отриманої відповідно до статей 29, 31 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», а також будівельний паспорт та технічні умови, отримані відповідно до статей 27, 30 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Будівництвом, яке здійснюється з істотним порушенням будівельних норм і правил, вважається у тому числі будівництво, яке хоча і здійснюється за наявності проекту, але з порушенням державно-будівельних норм та санітарних правил, що загрожують життю та здоров`ю людини у разі невиконання приписів інспекції державного архітектурно-будівельного контролю про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил тощо.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду України, наведеною в постанові від 04 грудня 2013 року в справі №6-130цс13), у розумінні ст. 376 ч.1 ЦК України самочинним будівництвом є не тільки новостворений об`єкт, а і об`єкт нерухомості, який виник в результаті реконструкції, капітального ремонту, перебудови, надбудови уже існуючого об`єкта, здійснених без одержаного дозволу місцевих органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, розробленої та затвердженої в установленому порядку проектної документації, дозволу на виконання будівельних робіт, наданого органами архітектурно-будівельного контролю, оскільки в результаті таких дій об`єкт втрачає тотожність з тим, на який власником (власниками) отримано право власності.

Слід зазначити, що ОСОБА_1 26 січня 1998 року Виконавчим комітетом Одеської міської ради виданий Державний акт на право приватної власності на землю серії І-ОД №064356, відповідно до якого їй передано 0,0210 га по АДРЕСА_1 , для будівництва і обслуговування житлового будинку та господарських будівель.

Згідно зі ст. 375 ЦК України, власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам. Власник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди та нерухоме майно. Право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням.

Відповідно до ст. 376 ЦК України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок. На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб. Особа, яка здійснила самочинне будівництво, має право на відшкодування витрат на будівництво, якщо право власності на нерухоме майно визнано за власником (користувачем) земельної ділянки, на якій воно розміщене. У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов`язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов`язана відшкодувати витрати, пов`язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

Як роз`яснено в п. 4 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №6 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)», самочинним вважається будівництво житлового будинку, будівлі, споруди, іншого нерухомого майна, якщо вони збудовані (будуються) на земельній ділянці, що не була відведена особі, яка здійснює будівництво; або відведена не для цієї мети; або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту; або з істотним порушенням будівельних норм і правил.

Самочинним також вважається будівництво хоча і на підставі проекту, але за наявності істотних порушень зазначених норм та правил як у самому проекті, так і при будівництві, за наявності рішень спеціально уповноважених органів про усунення порушень.

28 січня 2010 року КП «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості видав Харлашкіній А.П. технічний паспорт на будинок АДРЕСА_1 , із якого вбачається, що об`єкт складається із підвалу, І поверху та мансарди.

Відповідно до ст. 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» у редакції від 17 лютого 2011 року Прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів,

що належать до I-III категорій складності, та об`єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації відповідною інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої

замовником декларації про готовність об`єкта до експлуатації.

Так, 08 червня 2011 року ОСОБА_1 Інспекцією ДАБК в Одеській області було видано декларацію про готовність об`єкта до експлуатації, із якої вбачається, що будинок із господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , збудований власними силами, що складається із І поверху та мансарди, загальною площею 400,70 кв.м., вважається закінченим будівництвом та готовим до експлуатації.

Судом також звернуто увагу, що 24 квітня 2010 року ТОВ «Реланд» складено звіт про технічний огляд самовільно збудованого будинку за адресою: АДРЕСА_1 , що складається з І поверху та мансардного поверху та підвалу, відповідного до якого будинок готовий до експлуатації.

Розглядаючи справу суд установив, що спірний будинок побудований ОСОБА_1 на земельній ділянці, що була відведена їй для цієї мети, був побудований на підставі відповідних дозвільних документів, які давали їй право виконувати будівельні роботи та на підставі належно затвердженого проекту, а тому не є самочинним будівництвом у розумінні ст. 376 ЦК України, крім того, відповідачу було видано декларацію про готовність об`єкту до експлуатації, що унеможливлює задоволення даного позову.

Так, відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих правових норм правом звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.

Відтак, суд не може погодитись із позицією сторони позивача, адже представником Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради не надано належних та допустимих доказів, що ОСОБА_1 порушує права, свободи чи інтереси територіальної громади.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених ЦПК України випадках (ст. 13 ЦПК України).

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ст. 16 ЦК України). Однак за загальним правилом, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень та доказування не може ґрунтуватись на припущеннях (ст. 12 ч.3, ст. 81 ч.1,6 ЦПК України).

У параграфі 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» («Seryavin and Others v. Ukraine», заява №4909/04), Європейський суд з прав людини зазначив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» («Ruiz Torija v. Spain»), заява №18390/91, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» («Suominen v. Finland», заява №37801/97, п. 36). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» («Hirvisaari v. Finland», заява №49684/99, п. 30).

Перевіривши факти і обставини, якими сторони обґрунтовували свої вимоги та заперечення, дослідивши та оцінивши докази у їх сукупності та взаємозв`язку, встановивши характер правовідносин, що виникли між сторонами, і надавши їм належну правову оцінку, – суд дійшов висновку про відмову в задоволенні вимог Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради до ОСОБА_1 про зобов`язання особи привести самочинно реконструйоване домоволодіння до попереднього стану.

Згідно зі ст. 141 ч. 1, 2 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову – на відповідача; 2) у разі відмови в позові – на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову – на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку із відмовою в позові Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради суд покладає судові витрати на Малиновську районну адміністрацію Одеської міської ради.

Керуючись ст. 10, 11, 12, 13, 19, 76, 81, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 268, п. 8, 15.5 розділу ХІІІ ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради до ОСОБА_1 про зобов`язання особи привести самочинно реконструйоване домоволодіння до попереднього стану – відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Одеського апеляційного суду або через Малиновський районний суд міста Одеси протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повні відомості про учасників справи згідно зі ст. 265 ч. 5 п. 4 ЦПК України:

Позивач: Малиновська районна адміністрація Одеської міської ради – місцезнаходження: 65078, місто Одеса, вул. Генерала Петрова, 22, код ЄДРПОУ 26303175.

Відповідач: ОСОБА_1 – ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Суддя: І.В. Плавич