Рішення № 86595677, 13.12.2019, Богородчанський районний суд Івано-Франківської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №338/499/19

13 грудня 2019 року Богородчанський районний суд Івано-Франківської області

в складі : головуючого-судді Шишка О.А.,

з участю : секретаря Сіщук Г.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Богородчани цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання правочину недійсним,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги № 04/11/16 від 04.11.2016 року, укладеного між ТОВ "Фінансова компанія "Фінтайм Капітал" та ОСОБА_2 .

Ухвалою суду від 25.06.2019 року до участі в справі залучено Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтайм Капітал" як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача.

В ході судового розгляду позивачка збільшила позовні вимоги та просила визнати недійсним договір про відступлення права вимоги за договором іпотеки укладений 04.11.2016 року між ТОВ "Фінансова компанія "Фінтайм Капітал" та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гембарською С.І., реєстровий номер 931.

Заявлені вимоги обґрунтовує тим, що 04.11.2016 року між ТОВ "Фінансова компанія "Фінтайм Капітал" та ОСОБА_2 було укладено договір відступлення вимоги відповідно до якого первісний кредитор ТОВ "Фінансова компанія "Фінтайм Капітал" відступив новому кредитору ОСОБА_2 право вимоги до боржника ОСОБА_3 , що належить первісному кредитору на підставі кредитного договору № 22/07/14-СL від 08.11.2007 року, а новий кредитор зобов`язався прийняти зазначене вище право вимоги та перерахувати первісному кредитору кошти у сумі ціни відступлення - 445 000 грн. Вважає, що вказаний договір суперечить вимогам чинного законодавства, оскільки за своєю юридичною природою, незважаючи на назву, містить всі ознаки договору факторингу, визначені главою 73 ЦК України. Оскільки відповідач не є фінансовою установою, то відповідно цей договір суперечить вимогам чинного законодавства, що дає підстави визнати його недійсним. Також ставить питання про визнання недійсним договору про відступлення прав вимоги за договором іпотеки, яким забезпечено кредитний договір № 22/07/14-СL, оскільки іпотека має похідний характер від основного зобов`язання.

Представник позивачки в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з викладених підстав, просить позов задовольнити повністю.

Відповідач у судовому засіданні заявлені вимоги не визнав та пояснив, що твердження позивачки є безпідставними та необґрунтованими. Вказав, що відповідно до положень ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору , виборі контрагента та визначенні умов договору. Зазначив, що договір укладений між ТОВ "Фінансова компанія "Фінтайм Капітал" та ним є договором відступлення права вимоги, а не договором факторингу. Також вказав, що позивачка не є стороною укладеного договору і у позові не вказує яким саме чином укладений договір порушує її права чи охоронювані законом інтереси. Просить у задоволенні позову відмовити.

Представник третьої особи на стороні відповідача в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся в установленому законом порядку.

Вислухавши представника позивачки, відповідача, дослідивши докази у справі, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст.16 ЦК України особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно із ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 77 ЦПК України належним є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно зі ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог і заперечень.

В судовому засіданні встановлено, що 31.10.2016 року між ПАТ "Банк форум" та ТОВ Фінансова компанія "Фінтайм Капітал" було укладено договір відступлення вимоги №273-Ф відповідно до якого останнє отримало право вимоги за кредитним договором № 222/07/14-СL, укладеним 08.11.2007 року між банком та ОСОБА_3

04.11.2016 року між ТОВ "Фінансова компанія "Фінтайм Капітал" та ОСОБА_2 було укладено договір відступлення вимоги, відповідно до якого первісний кредитор ТОВ "Фінансова компанія "Фінтайм Капітал" відступив новому кредитору ОСОБА_2 право вимоги до боржника, що належить первісному кредитору на підставі кредитного договору № 22/07/14-С KL від 08.11.2007 року, а новий кредитор зобов`язався прийняти зазначене вище право вимоги та перерахувати первісному кредитору кошти у сумі ціни відступлення - 445 000 грн.

Також 04.11.2016 року між ТОВ "Фінансова компанія "Фінтайм Капітал" та ОСОБА_2 було укладено договір відступлення права вимоги за договором іпотеки укладеним між ПАТ "Банк форум" та ОСОБА_3 . Вказаний договір посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гембарською С.І., реєстровий номер 931.

Частина третя статті 6 ЦК України визначає, що сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, проте не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Норму статті 6 ЦК України розкриває стаття 627 цього Кодексу, в якій зазначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх умов договору (частина перша статті 638 ЦК України).

Частина 1 статті 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Зазначені положення узгоджуються з нормами частини першої статті 203, частини першої статті 215 ЦК України, відповідно до яких підставою недійсності правочинів є суперечність їх актам цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

За змістом статті 1079 ЦК України сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

Відмежування вказаного договору від інших подібних договорів, зокрема договору цесії, визначає необхідність застосування спеціальних вимог законодавства, в тому числі відносно осіб, які можуть виступати фактором.

Разом з тим розділ І книги п`ятої ЦК України регулює загальні положення про зобов`язання, зокрема положення щодо сторін у зобов`язанні.

Так, відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор (частина 1 статті 510 ЦК України).

Законодавством також передбачені порядок та підстави заміни сторони (боржника чи кредитора) у зобов`язанні. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відступлення права вимоги за своєю суттю означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

Натомість договір факторингу має на меті фінансування однієї сторони договору іншою стороною шляхом надання їй визначеної суми грошових коштів. Ця послуга згідно з договором факторингу надається фактором клієнту за плату, розмір якої визначається договором. При цьому право грошової вимоги, передане фактору, не є платою за надану останнім фінансову послугу.

Як встановлено в судовому засіданні при укладенні договору про відступлення права вимоги від 04.11.2016 року №04/11/16 сторони керувалися положеннями статей 512, 513,514 ЦК України.

За загальним правилом наявність згоди боржника на заміну кредитора в зобов`язанні не вимагається, якщо інше не встановлено договором або законом.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 514 ЦК України).

З урахуванням зазначених норм права вбачається, що укладений договір є договором відступлення права вимоги, а не договором факторингу, що зумовлює відсутність передбачених статтями 203, 215 ЦК України підстав для визнання цього договору недійсним.

Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного суду України, викладеною у постанові від 06.07.2015 року № 6-301цс15.

Крім того, ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Івано-Франківської області від 14.02.2017 року №2-6/11 у справі за заявою ОСОБА_2 про заміну сторони виконавчого провадження встановлено, що договір укладений 04.11.2016 року між ТОВ "Фінансова компанія "Фінтайм Капітал" та ОСОБА_2 є договором відступлення вимоги, а не договором факторингу.

Оскільки відсутні підстави для визнання недійсним договору про відступлення права вимоги № 04/11/16 від 04.11.2016 року, укладеного між ТОВ "Фінансова компанія "Фінтайм Капітал" та ОСОБА_2 , то відповідно нема підстав для визнання недійсним договору про відступлення права вимоги за договором іпотеки укладений 04.11.2016 року між ТОВ "Фінансова компанія "Фінтайм Капітал" та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гембарською С.І., реєстровий номер 931.

З урахуванням наведеного суд приходить до переконання, що в задоволенні позову слід відмовити.

На підставі наведеного, ст.ст. 6, 16, 203, 215, 626-628, 509-514, 1077, 1079 ЦК України, керуючись ст.ст.263-265 ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги № 04/11/16, укладеного 04.11.2016 року між ТОВ "Фінансова компанія "Фінтайм Капітал" та ОСОБА_2 , а також про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги за договором іпотеки від 04.11.2016 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гембарською С.І., реєстровий номер 931, укладений між ТОВ "Фінансова компанія "Фінтайм Капітал" та ОСОБА_2 .

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Івано-Франківського апеляційного суду протягом 30 днів з дня проголошення рішення через суд першої інстанції.

Головуючий О. А. Шишко