Рішення № 86594567, 28.11.2019, Ленінський районний суд м. Дніпропетровська

28.11.2019 Єдиний унікальний номер 205/593/19

Єдиний унікальний номер 205/593/19

Провадження № 2/205/962/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2019 року м. Дніпро

Ленінський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Приходченко О.С.

при секретарі Король Т.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Дніпровської міської ради, треті особи: Житлово-будівельний кооператив № 142 «Іскра», Друга дніпровська державна нотаріальна контора, про визнання права власності в порядку спадкування за законом, –

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 17 січня 2019 року звернувся до суду з позов до відповідача ЖБК № 142 «Іскра», третя особа: Друга дніпровська держнотконтора про визнання права власності в порядку спадкування за законом.

Ухвалою судді Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 21 січня 2019 року позов залишено без руху та запропоновано позивачеві усунути недоліки з додержанням вимог п. 3 ч. 2 ст. 175, ч. 1 ст. 177 ЦПК України, з метою усунення яких 29 січня 2019 року позивачем подано виправлений позов.

Ухвалою судді Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 04 лютого 2019 року позов було прийнято до розгляду суду та відкрито загальне позовне провадження у цивільній справі.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 14 травня 2019 року у Другої дніпровської держнотконтори було витребувано копію спадкової справи.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 20 листопада 2019 року підготовче провадження у справі було закрито і справу призначено до розгляду по суті.

Позивач у позовній заяві посилався на те, що на підставі обмінного ордеру його матері ОСОБА_2 належала квартира АДРЕСА_1 , пайовий внесок за яку було сплачено членом кооперативу у повному обсязі у 1986 році. Вказаний ордер було видано на сім`ю із трьох осіб: ОСОБА_2 , ОСОБА_1 і ОСОБА_3 Позивач проживав разом з матір`ю з 1996 року, але зареєстрований був лише після отримання паспорту у 2005 році. Інший член сім`ї – ОСОБА_3 у 1997 році виїхав на постійне місце проживання в ОСОБА_4 , де і проживає на теперішній час. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла. Після її смерті відкрилася спадщина на зазначену квартиру. Спадкоємцями першої черги були позивач і його брат ОСОБА_3 Інший спадкоємець першої черги ОСОБА_3 від прийняття спадщини відмовився. 28 липня 2015 року позивач звернувся із заявою про прийняття спадщини, проте постановою Другої дніпропетровської державної нотконтори від 30 липня 2015 року йому було відмовлено у прийнятті заяви про прийняття спадщини та видачі свідоцтва про спадщину за законом на квартиру через пропуск строку для подачі заяви та відсутність правовстановлюючого документа на нерухоме майно. Таким чином, відсутність правовстановлюючого документа на спірну квартиру перешкоджає ОСОБА_1 у реалізації його права на отримання спадщини після смерті своєї матері ОСОБА_2 , померло ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вигляді квартири. Просив суд визнати за ним право власності на квартиру АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_2 . У своїй заяві до суду просив розглядати справу без його участі, позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити.

Відповідач Дніпровська міська рада свого представника у судове засідання не направила, про час та дату судового засідання повідомлялася в порядку ч. 1 ст. 130 ЦПК України, причини неявки суду не повідомила, відзив до суду направлено не було, представником неодноразово до суду подавалися заяви про відкладення розгляду справи.

Третя особа ЖБК № 142 «Іскра» у судове засідання свого представника не направила, про час, день та місце судового засідання повідомлена належним чином, через канцелярію суду надала заяву, в якій просила розглянути справу у відсутність представника, проти заявлених позовних вимог не заперечувала, просила їх задовольнити.

Третя особа Друга дніпровська державна нотаріальна контора у судове засідання свого представника не направила, про час, день та місце судового засідання повідомлена належним чином, суду надала заяву, в якій просила розглядати справу без участі представника, ухвалити рішення відповідно до вимог чинного законодавства.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши докази, що містяться в матеріалах справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню за наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 була матір`ю ОСОБА_1 (а.с. 95).

25 вересня 1996 року ОСОБА_2 з родиною у складі 3 осіб отримала ордер № 003155 на право зайняття в порядку обміну квартири АДРЕСА_1 ) (а.с. 96).

У 1986 році членом кооперативу ЖБК 142 «Іскра» було сплачено у повному обсязі пайовий внесок за квартиру АДРЕСА_1 Дніпропетровську) у розмірі 5 222 рублів 00 коп. (а.с. 12). Право власності у встановленому законом порядку зареєстровано не було.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла (а.с. 95 оберт), заповіту на випадок своєї смерті не залишила.

Після її смерті відкрилася спадщина на вказану квартиру.

Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 15 грудня 2016 року встановлено факт постійного проживання ОСОБА_1 разом з матір`ю ОСОБА_2 , померлою ІНФОРМАЦІЯ_1 , на час відкриття спадщини (а.с. 40-43)

Спадкоємець першої черги ОСОБА_1 звернувся із заявою про прийняття спадщини (а.с. 92 оберт).

Спадкоємець першої черги ОСОБА_3 заявою від 25 червня 2016 року від прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_2 відмовився (а.с. 19).

Згідно з відомостями КП «ДМБТІ» від 30 червня 2016 року реєстрація права власності на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_2 , станом на 31 грудня 2012 року не проводилася (а.с. 14).

Постановою Другої дніпропетровської державної нотаріальної контори про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 30 липня 2015 року ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на квартиру АДРЕСА_1 ), яка залишилася після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 98-99). Підставою нотаріусом зазначено відсутність правовстановлюючого документа на зазначену квартиру.

Відповідно до абз. 1 ч. 2 ст. 7 Законом СРСР «Про власність в СРСР» (чинного на момент сплати пайового внеску) член житлового, житлово-будівельного, дачного, гаражного чи іншого кооперативу, який повністю вніс свій пайовий внесок за квартиру, дачу, гараж, іншу будівлю або приміщення, надані йому в користування, набуває право власності на це майно. Абз. 3 ч. 2 ст. 7 Законом СРСР «Про власність в СРСР» встановлено, що після придбання зазначеного майна у власність громадянин має право розпоряджатись ним на свій розсуд – продавати, заповідати, здавати в оренду, вчиняти щодо нього інші угоди, які не суперечать законові.

Ч. 1 п. 6 постанови пленуму ВССУ № 5 від 07 лютого 2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» роз`яснено, що законом може бути встановлений інший момент (підстава) набуття права власності. Зокрема, у разі повного внесення пайових внесків за квартиру, дачу, гараж, іншу будівлю або приміщення, надані члену житлового, житлово-будівельного, дачного, гаражного чи іншого кооперативу або товариства, в осіб, які мають право на частку в пайових внесках, виникає право спільної часткової власності на квартиру, дачу, гараж чи інші будівлі пропорційно розміру частки паю (стаття 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», Закон України «Про кооперацію», стаття 384 ЦК).

Ч. 3 п. 6 постанови пленуму ВССУ № 5 від 07 лютого 2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» зазначає, що спадкоємець має право звернутися із заявою про державну реєстрацію переходу права власності до органу, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно, після прийняття спадщини в порядку, передбаченому законом. Якщо право власності спадкодавця не було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, правовстановлюючими є документи, що підтверджують підставу для переходу права власності в порядку правонаступництва, а також документи спадкодавця, що підтверджують виникнення у нього права власності на нерухоме майно (стаття 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Згідно з ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

На підставі ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно з ч. 1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

На підставі ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Згідно з Листом ВССУ № 24-753/0/4-13 від 16 травня 2013 року, за результатами узагальнення судової практики щодо розгляду спорів щодо прийняття спадщини, при розгляді справ про визнання права власності на спадкове нерухоме майно у випадках, якщо спадщина прийнята, проте спадкоємцем не було одержано свідоцтво про право на спадщину (ст. 1297 ЦК України) або не здійснено державну реєстрацію права на спадщину (ст. 1299 ЦК), слід брати до уваги, що законодавець розмежовує поняття «виникнення права на спадщину» та «виникнення права власності на нерухоме майно, що входить до складу спадщини», і пов`язує із виникненням цих майнових прав різні правові наслідки.

Таким чином, суд приходить до висновку, що отримати спадщину на спірне майно, окрім, як в судовому порядку позивач не має можливості, оскільки ОСОБА_2 , померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , за життя право власності у встановленому законом порядку не зареєструвала. Тому, позивач як спадкоємець першої черги набув право на спадщину на спірну квартиру, оскільки ОСОБА_2 , будучи членом кооперативу отримала ордер на право зайняття квартири, а у 1986 році нею було сплачено у повному обсязі пайовий внесок за квартиру, тобто вона набула право власності на неї.

Після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , відкрилася спадщина на квартиру. Оскільки померла заповіт не залишила, спадкоємцями першої черги за законом є її сини – позивач ОСОБА_1 і ОСОБА_3 . Частиною 1 статті 1267 ЦК України встановлено, що частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними, проте, оскільки ОСОБА_3 подав нотаріусу заяву, у якій відмовився від прийняття спадщини після смерті матері, зареєстрований з померлою не був, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання права власності на квартиру АДРЕСА_1 раніше Дніпропетровську) в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при зверненні до суду було сплачено судовий збір у загальному розмірі 1 874 гривень 20 коп. (а.с. 1, 71). Враховуючи, що відповідач по справі Дніпровська міська рада є бюджетною організацією та відшкодування позивачеві витрат зі сплати судового збору її бюджетом не передбачено, суд вважає понесені позивачем судові витрати у справі віднести за його рахунок.

На підставі викладеного, керуючись абз. 1, 3 Законом СРСР «Про власність» ст. ст. 1216, 1217, 1218, ч.ч. 1, 5 ст. 1268, ч. 1 ст. 1270 ЦК України, ч. 1 ст. 141, ч. 1 ст. 142, ст.ст. 263, 264 ЦПК України, суд –

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 ) право власності на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 48,2 кв.м., житловою 28,9 кв.м., в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Судові витрати у справі віднести за рахунок ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 ).

Рішення може бути оскаржено в Дніпровський апеляційний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складання.

Суддя: