Ухвала суду № 86593274, 12.12.2019, Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 204/6150/18

Провадження №4с/204/28/19

УХВАЛА

іменем України

12 грудня 2019 року м. Дніпро

Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючий – суддя Книш А.В.,

секретар судового засідання Беть О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 , заінтересована особа Дніпровський районний відділ державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві на бездіяльність державного виконавця, -

ВСТАНОВИВ:

Заявник звернувся до суду зі скаргою, де заінтересовані особи Дніпровський районний відділ державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві та Публічне акціонерне товариство «БАНК ФОРУМ», в якій просив визнати невиконання рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська за виконавчим листом №204/6150/18-ц від 06 грудня 2018 року таким, що суперечить ст.8, ст.21, ст.22, ст. 55, ст.124 Конституції України та порушує право на справедливий суд, передбачене ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року та ст.7 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»; визнати неправомірною бездіяльність Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві при примусовому виконанні вказаного рішення суду та зобов`язати відділ Державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві здійснити заходи з виконання даного рішення.

Скарга обґрунтовується тим, що до Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби у місті Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві для виконання рішення суду по справі №204/6150/18-ц ним був направлений виконавчий лист від 06 грудня 2018 року. Рішення суду набрало законної сили 21 березня 2019 року та на цей момент Публічне акціонерне товариство «БАНК ФОРУМ» не ліквідовано, мав штатний розклад, приймав та звільняв працівників, виплачував заробітну плату. Вказує, що до теперішнього часу жодної відповіді на свої заяви від відділу державної виконавчої служби скаржник не отримав та не має можливості продовжувати захист свого права.

Ухвалою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 30 серпня 2019 року відкрито провадження у справі за даною скаргою та призначено судове засідання.

Ухвалою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 12 листопада 2019 року виключено зі складу осіб Публічне акціонерне товариство «БАНК ФОРУМ» у зв`язку з тим, що така юридична особа припинила діяльність 04 липня 2019 року.

Заявник належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду скарги, у судове засідання не з`явився. До початку слухання справи надав суду письмову заяву, у якій просив розглянути скаргу за його відсутності, заявлені вимоги підтримує.

Представник заінтересованої особи Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві повідомлений про дату, час та місце розгляду скарги у судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, будь-яких заяв чи клопотань не подавав.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази у їх сукупності суд приходить до наступних висновків.

Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 06 грудня 2018 рокуу цивільній справі №204/6150/18 стягнуто з Публічного акціонерного товариства «БАНК ФОРУМ» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час невиконання рішення суду про поновлення на роботі у розмірі 32763 гривні 39 копійок, який визначено без утримання податку з доходів фізичних осіб й інших обов`язкових платежів, а також грошове відшкодування моральної шкоди у розмірі 1000 гривень (а.с.92-98).

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 21 березня 2019 року рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 06 грудня 2018 року в частині стягнення середнього заробітку за час невиконання рішення суду про поновлення на роботі скасовано та постановлено в цій частині нове, яким позовні вимоги ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства “Банк Форум” про стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу задоволені та стягнуто з Публічного акціонерного товариства “Банк Форум” на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час невиконання рішення суду про поновлення на роботі за період з 23.03.2018 року по 10.10.2018 року включно в розмірі 44 765,82 грн. без урахування податків та інших обов`язкових платежів. Рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 06 грудня 2018 року у іншій частині залишено без змін (а.с.83-91).

21 травня 2019 року на примусове виконання рішення суду у зазначеній справі заявнику був виданий виконавчий лист (а.с.7).

23 травня 2019 року заявник направив на адресу Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві заяву про відкриття виконавчого провадження для виконання рішення у цивільній справі №204/6150/18 та виконавчий лист (а.с.6,71-72).

Згідно витягу з автоматизованої системи виконавчого провадження вбачається, що станом на 19 вересня 2019 року в Дніпровському районному відділі державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві перебувало виконавче провадження №59270715, де боржником вказано ПАТ «Банк Форум», а стягувачем – ОСОБА_1 ; вказано, що 05 червня 2019 року відкрито виконавче провадження, стан виконавчого провадження – завершено (а.с.39).

Вирішуючи вимоги заявника судом враховується наступне.

Пунктом 1 ч.1 ст.26 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Відповідно до ч.5 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

З частини 1 ст.28 Закону України «Про виконавче провадження» вбачається, що копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев`ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Ухвалою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 12 листопада 2019 року у Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Головного територіального управління юстиції у місті Києві витребувано копію належним чином завірених матеріалів виконавчого провадження з примусового виконання рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 06 грудня 2018 року у справі №204/6150/18, на підставі якого 21 травня 2019 року було видано виконавчий лист; роз`яснено про необхідність надати відомості в десятиденний строк з моменту отримання ухвали. Зазначену ухвалу суду Дніпровським районним відділом державної виконавчої служби у місті Києві Головного територіального управління юстиції у місті Києві отримано 19 листопада 2019 року (а.с.62), однак ухвала у зазначений строк не виконана, будь-якої відповіді Дніпровським районним відділом державної виконавчої служби у місті Києві Головного територіального управління юстиції у місті Києві суду не надано.

Частиною 10 ст. 84 ЦПК України визначено, що у разі неподання учасником справи з неповажних причин або без повідомлення причин доказів, витребуваних судом, суд залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання, а також яке значення мають ці докази, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що на примусовому виконанні у Дніпровському районному відділі державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві перебувало виконавче провадження за виконавчим листом, виданим 21 травня 2019 року Красногвардійським районним судом м. Дніпропетровська на виконання рішення суду від 06 грудня 2018 року у цивільній справі №204/6150/18, де боржником є ПАТ «Банк Форум», а стягувачем – ОСОБА_1 .

Державним виконавцем у порушення ч.1 ст.28 Закону України «Про виконавче провадження» не доведено до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження стан та хід його виконання, будь-які дії з виконання судового рішення не здійснені.

З огляду на викладене, суд приходить до переконання, що державним виконавцем Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві було допущено бездіяльність при примусовому виконанні рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 06 грудня 2018 року, а тому вимога заявника в даній частині підлягає задоволенню.

Вирішуючи скаргу в частині зобов`язання відділу Державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у місті Києві здійснити заходи з виконання даного рішення судом враховується наступне.

Спір у справі виник з приводу виконання судового рішення, яке підлягало негайному виконанню на стадії ліквідації банку (боржника у виконавчому провадженні).

Судом встановлено, що постановою Правління Національного банку України від 13.06.2014 № 355 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "БАНК ФОРУМ" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) прийнято рішення від 16.06.2014 № 49 про початок здійснення процедури ліквідації ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "БАНК ФОРУМ" (далі - ПАТ "БАНК ФОРУМ") з відчуженням у процесі ліквідації всіх або частини його активів і зобов`язань на користь приймаючого банку та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію ПАТ "БАНК ФОРУМ" (а.с.108).

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Публічне акціонерне товариство «БАНК ФОРУМ» припинив свою діяльність 04 липня 2019 року без правонаступництва (а.с.50-53).

Згідно статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно з пунктом 9 частини третьої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є, зокрема, обов`язковість судового рішення.

Статтею 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Конституційний Суд України, беручи до уваги статті 3, 8, частини першу, другу статті 55, частини першу, другу статті 129-1 Конституції України, свої юридичні позиції щодо визначення виконання судового рішення складовою конституційного права на судовий захист, вважає, що держава, створюючи належні національні організаційно-правові механізми реалізації права на виконання судового рішення, повинна не лише впроваджувати ефективні системи виконання судових рішень, а й забезпечувати функціонування цих систем у такий спосіб, щоб доступ до них мала кожна особа, на користь якої ухвалене обов`язкове судове рішення, у разі, якщо це рішення не виконується, у тому числі державним органом (Рішення Конституційного Суду України від 15 травня 2019 року № 2-рп(ІІ)/2019).

Конституційний Суд України у зазначеному Рішенні також наголошує, що визначений у законі порядок забезпечення державою виконання судового рішення має відповідати принципам верховенства права та справедливості, гарантувати конституційне право на судовий захист; невиконання державою позитивного обов`язку щодо забезпечення функціонування запроваджуваної нею системи виконання судових рішень призводить до обмеження конституційного права на судовий захист та нівелює його сутність.

Відповідно до частини першої статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, – і за її межами.

Згідно зі статтею 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) – це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Згідно з частинами першою, другою статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «БАНК ФОРУМ» про поновлення на роботі, стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди ще у жовтні 2013 року (а.с.79-82), тобто до запровадження ліквідаційної процедури. В подальшому 20 серпня 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про перегляд рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська у справі № 204/7246/13-ц від 30 січня 2014 року у зв`язку з нововиявленими обставинами, яка розглядалася неодноразово, а тому внаслідок розгляду справи в судах різних інстанцій остаточне рішення у справі було ухвалене після відкликання банківської ліцензії банку-боржника (а.с.99-107).

Тобто у цій конкретній справі право вимагати примусове виконання судового рішення, яким задоволено позовні вимоги заявника у цивільній справі №204/6150/18, виникло після введення тимчасової адміністрації в банку.

Відповідно до статей 17, 19 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Міністерства, інші центральні органи виконавчої влади забезпечують систематичний контроль за додержанням у рамках відомчого підпорядкування адміністративної практики, що відповідає Конвенції та практиці Суду.

Відповідно до частин першої та четвертої статті 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Виконуючи завдання цивільного судочинства, окрім основних принципів: справедливості, добросовісності та розумності, суд касаційної інстанції у окремих своїх постановах керується аксіомою цивільного судочинства: «Placuit in omnibus rebus praecipuum esse iustitiae aequitatisque quam stricti iuris rationem», яка означає «У всіх юридичних справах правосуддя й справедливість мають перевагу перед строгим розумінням права».

Конвенція не гарантує захист теоретичних та ілюзорних прав, а гарантує захист прав конкретних та ефективних (рішення ЄСПЛ у справі «Артіко проти Італії»). Особливо це стосується права на доступ до правосуддя в світлі того демократичному суспільстві право на справедливий суд, а саме: не сподівання, що справа не лише буде розглянута, але й державна влада буде дотримуватися прийнятого судом у відповідній справі остаточного рішення, буде діяти з урахуванням встановлених в ньому юридичних фактів і прав осіб та забезпечуватиме таким чином виконання рішення суду.

При цьому в рішенні ЄСПЛ у справі «Шмалько проти України» суд наголошує, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує «право на суд», одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Було б незрозуміло, якби стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і, водночас, не передбачала виконання судових рішень. Якщо тлумачити статтю 6 як таку, що стосується виключно доступу до судового органу та судового провадження, то це могло б призводити до ситуацій, що суперечать принципу верховенства права, який договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду» (рішення справі «Горнсбі проти Греції» від 19 березня 1997 pоку).

У справі «Войтенко проти України» суд знову повторює, що ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок (рішення у справі «Іммобільяре Саффі проти Італії»).

У рішенні Європейського суду з прав людини від 19 лютого 2009 року у справі «Христов проти України», право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули цієї Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права, одним з основоположних аспектів якого є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхні рішення, що набрали законної сили, не може ставитися під сумнів (див. також справу «Брумареску проти Румунії»). Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою – домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі.

Враховуючи значний проміжок часу, що пройшов до ухвалення рішення у цивільній справі №204/7246/13-цвід 23 березня 2018 рокупро поновлення заявника на роботі, через невиконання якого в частині його негайного виконання було ухвалено рішення у цивільній справі №204/6150/18, особа, яка захищала своє право могла втратити можливість заявити свої вимоги до банку відповідно до статті 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та не повинна нести додатковий тягар із повторного доведення своїх законних вимог відповідно до іншого механізму реалізації таких прав, встановленого державою.

Завершальною стадією розгляду справи є виконання остаточного судового рішення.

Наявність норми пункту 4 частини четвертої статті 4 Закону України «Про виконавче провадження», якою передбачено повернення стягувачу без прийняття до виконання виконавчого документу, якщо НБУ прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника, не може суперечити принципу верховенства права, меті й завданням цивільного судочинства, які спрямовані на захист порушеного права та виконання остаточного судового рішення.

Такого правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 16 квітня 2018 року у справі № 910/11908/16 та від 06 листопада 2019 року у справі № 761/14537/15-ц.

Частиною 4 ст. 263 ЦПК України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до частин першої та другої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний, зокрема, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Пунктом 4 ч.1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що Виконавче провадження підлягає закінченню у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника.

Частиною 4 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що постанова про закінчення виконавчого провадження з підстави, передбаченої пунктом 4 частини першої цієї статті, разом з виконавчим документом надсилається до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Враховуючи, що в судовому засіданні встановлено, що заявник захищаючи своє право втратив можливість заявити свої вимоги до банку відповідно до статті 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та не повинен нести додатковий тягар із повторного доведення своїх законних вимог, державний виконавець повинен був на виконання вимог ч.4 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» постанову про закінчення виконавчого провадження надіслати разом з виконавчим документом до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Доказів вчинення таких дій Дніпровським районним відділом державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві суду не надано.

Також судом враховується, що та обставина, що рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 23 березня 2018 року постановою Дніпровського апеляційного суду скасовано, не може бути підставою для відсутності необхідності виконання рішення суду від 23 березня 2018 року в частині його негайного виконання.

Таким чином, вимога заявника про зобов`язання Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві здійснити заходи з виконання рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 06 грудня 2018 року по справі №204/6150/18 підлягає задоволенню та Дніпровський районний відділ державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві слід зобов`язати вчинити усі необхідні дії, спрямовані на своєчасне і в повному обсязі виконання рішення суду.

Вирішуючи вимоги заявника стосовно визнання невиконання рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 06 грудня 2018 року таким, що суперечить ст.8, ст.21, ст.22, ст. 55, ст.124 Конституції України та порушує право на справедливий суд, передбачене ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року та ст.7 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», судом враховується, що такі вимоги не підлягають розгляду в межах скарги на бездіяльність державного виконавця в порядку ст. 447 ЦПК України, а тому у задоволенні такої вимоги слід відмовити. Крім того, до компетенції місцевого загального суду не відноситься вирішення питань щодо визнання невиконання рішення таким, що порушує право на справедливий суд, передбачене ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року.

З огляду на викладене, скарга підлягає частковому задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 447-451 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Скаргу ОСОБА_1 , заінтересована особа Дніпровський районний відділ державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві на бездіяльність державного виконавця – задовольнити частково.

Визнати неправомірною бездіяльність Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві при примусовому виконанні рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 06 грудня 2018 року за виконавчим листом №204/6150/18.

Зобов`язати Дніпровський районний відділ державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві вчинити усі необхідні та передбачені законом виконавчі дії, спрямовані на своєчасне і в повному обсязі виконання рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 06 грудня 2018 року за виконавчим листом №204/6150/18.

У задоволенні скарги в іншій частині – відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана безпосередньо або через Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська до Дніпровського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Головуючий: