Рішення № 86588926, 24.12.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

24 грудня 2019 року № 640/17906/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Мазур А.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 до треті особиДержавної архітектурно-будівельної інспекції України Департамент містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (третя особа-1) ОСОБА_2 (третя особа-2)провизнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулась ОСОБА_1 з позовом до Державної архітектурно-будівельної інспекції України, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про визнання протиправним та скасування рішення головного інспектора будівельного нагляду відділу нагляду за діяльністю уповноваженого органу з питань архітектури та містобудування Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у місті Києві Герасименко Тетяни Олександрівни про скасування дії містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки на АДРЕСА_1 від 23.08.2013 №14886/0/12/009-13.

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено про безпідставність прийняття оскаржуваного рішення, оскільки зміст останнього складають лише положення містобудівних умов та обмежень, а також містобудівного розрахунку з техніко-економічними показниками запланованого об`єкта будівництва, виконаного ТОВ «АПГ Анни Кирій» від 2013 року, без обґрунтувань та пояснень щодо невідповідності містобудівної документації на місцевому рівні. Крім того, у позовній заяві зазначено, що містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки на АДРЕСА_1 від 23.08.2013 №14886/0/12/009-13 та наміри забудови є такими, що повністю відповідають містобудівній документації на місцевому рівні, з огляду на те, що відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, земельна ділянка на АДРЕСА_1 має цільове призначення «для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд». При цьому, представником позивача наголошено, що при зверненні до уповноваженого органу з метою отримання відповідних містобудівних умов та обмежень останнім не було виявлено невідповідності намірів забудови земельної ділянки положенням містобудівної документації на місцевому рівні, з урахуванням того, що положення Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» не містить такої підстави для скасування містобудівних та обмежень як невідповідність намірів забудови земельної ділянки положенням відповідної містобудівної документації на місцевому рівні. Натомість, за твердженнями представника позивача, відповідачем не враховано можливості зупинення дії містобудівних умов та обмежень або видачі головним інспектором припису про усунення виявлених під час перевірки порушень.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.09.2019 відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), встановлено особам, які беруть участь у справі, строк для надання відзиву, відповіді на відзив, заперечення, а також пояснення третьої особи.

21.10.2019 від представника відповідача через канцелярію суду надійшов відзив, в якому останній заперечував проти задоволення позовних вимог, вказавши про правомірність оскаржуваного рішення, винесеного відповідачем у межах наданих йому повноважень, з урахуванням встановлення під час перевірки невідповідності намірів забудови положенням містобудівної документації на місцевому рівні. Також, представником відповідача зазначено, що містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки на АДРЕСА_1 від 23.08.2013 №14886/0/12/009-13 надано ОСОБА_3 , а тому підстави для звернення до суду із заявленими позовними вимогами іншою особою - ОСОБА_1 - відсутні, оскільки останньою не надано належних та допустимих доказів щодо порушення її прав та охоронюваних законом інтересів у межах спірних правовідносинах. При цьому, основною умовою для складання інших документів, крім акту, за результатами перевірки є можливість їх усунення, а також передбачена законом норма, яка встановлює відповідальність. Натомість, у даному випадку така умова відсутня, що унеможливлює складання відповідних протоколів та приписів.

22.11.2019 від представника позивача через канцелярію суду надійшла відповідь на відзив, в якій останнім додатково наголошено на обґрунтованості заявлених позовних вимог, а також вказано про те, що наразі власником земельної ділянки на АДРЕСА_1 є ОСОБА_1 , а тому остання є належним замовником об`єкта будівництва, з урахуванням того, що містобудівні умови та обмеження є чинними до завершення будівництва об`єкта незалежно від зміни замовника.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.11.2019 до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача залучено ОСОБА_2 , звернення якої стало підставою для проведення перевірки, за результатами якої винесено оскаржуване рішення.

09.12.2019 від представника третьої особи-2 через канцелярію суду надійшли письмові пояснення з приводу заявлених позовних вимог, в яких зазначено, що третя особа-2 вважає, що наміри забудови земельної ділянки по АДРЕСА_1 не відповідають вимогам містобудівної документації на місцевому рівні, оскільки згідно зі Схемами функціонального зонування території (за матеріалами Генерального плану розвитку міста Києва 2020 року), вказана земельна ділянка відноситься до земель садибної забудови, а тому будівництво на ній багатоквартирного будинку не передбачено.

Розглянувши подані особами, які беруть участь у справі, документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, відзив, відповідь на відзив та пояснення третьої особи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як вбачається з наявних у матеріалах справи доказів, головним інспектором будівельного нагляду відділу нагляду за діяльністю уповноваженого органу з питань архітектури та містобудування Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у місті Києві Герасименко Т.О. у присутності в.о. директора Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Яструбенка О.В., відповідно до наказу від 07.08.2019 №870, на підставі направлення на проведення позапланової перевірки від 13.08.2019 №б/н та на підставі звернення гр. ОСОБА_2 від 31.07.2019 проведено позапланову перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил Департаментом містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

За результатами вказаної перевірки складено акт перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил від 03.09.2019, в якому вказано, що Департамент містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) замовнику будівництва - фізичній особі - надав містобудівні умова та обмеження забудови земельної ділянки від 23.08.2013 №14886/0/12/009-13 на об`єкт будівництва «Будівництво житлового будинку на АДРЕСА_1» на підставі заяви про отримання містобудівних умов та обмежень, яка зареєстрована в Департаменті №Є-3641 від 07.08.2013. У п. 7 «Загальні дані» містобудівних умов та обмежень (цільове призначення земельної ділянки) зазначається: будівництво, експлуатація та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, згідно з державним актом на право власності на земельну ділянку від 08.04.2011 №04-7-02789; у п. 9 «Загальні дані» містобудівних умов та-обмежень (функціональне призначення земельної ділянки) зазначається: відповідно до концепції стратегічного розвитку міста Києва (перша стадія Генерального плану розвитку міста Києва та його приміської зони до 2025 року), територія за функціональним призначенням належить до садибної житлової забудови; у І. 10 «Загальні дані» містобудівних умов та обмежень (Основні техніко-економічні показники об`єкта) міститься інформація про наміри замовника, відповідно до містобудівного розрахунку: за намірами замовника, відповідно до містобудівного розрахунку виконаного ТОВ « АПГ Анни Кирій » від 2013 року: площа земельної ділянки - 0,10 га.; площа забудови - 762,2 м.кв.; поверховість будівлі - 4 пов.; загальна площа квартир у будинку - 1687,6 м.кв.; площа гаражу - 443,7 м.кв.; будівельний об`єм - 9891,7 м.куб. Водночас, під час перевірки встановлено, що доданий до заяви містобудівний розрахунок з гехніко-економічними показниками запланованого об`єкта будівництва, виконаного ТОВ «АПГ Анни Кирій» від 2013 року, містить інформацію: площа земельної ділянки - 0,10 га.; площа забудови - 762,2 м.кв.; поверховість будівлі - 4 пов.; умовна висота будинку - 13,8 м.; кількість квартир у будинку - 16 кв.6 в т.ч. 2-кімнатних - 2; в т.ч. 3-кімнатних - 12; в т.ч. 4-кімнатних - 2; загальна площа квартир у будинку - 1687,6 м.кв.; площа гаражу - 443,7 м.кв.; будівельний об`єм - 9891,7 м.куб.: вище рівня 0,000 - 7985,0 м.куб: нище рівня 0,000 - 1906,7 м.куб. На підставі викладеного, перевіряючим зроблено висновок, що наміри забудови не відповідають положенням містобудівної документації на місцевому рівні, чим порушено абз. 2 ч. 5 ст. 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та абз. 2 а. 2.4 Порядку від 07.07.2011 №109 (чинним на момент видачі містобудівних умов та обмежень).

На підставі викладеного, головним інспектором будівельного нагляду відділу нагляду за діяльністю уповноваженого органу з питань архітектури та містобудування Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у місті Києві Герасименко Т.О. винесено рішення про скасування дії містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки на АДРЕСА_1 від 23.08.2013 №14886/0/12/009-13, прийнятих Департаментом містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), від 03.09.2019.

Вважаючи вказане рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.

Нормативно-правовим актом, який встановлює правові та організаційні основи містобудівної діяльності і спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів, є Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності» (тут і надалі у редакції, яка діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин).

Приписами ч. 1 ст. 41-1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» передбачено, що державний архітектурно-будівельний нагляд - це сукупність заходів, спрямованих на дотримання уповноваженими органами містобудування та архітектури, структурними підрозділами Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій та виконавчими органами сільських, селищних, міських рад з питань державного архітектурно-будівельного контролю, іншими органами, що здійснюють контроль у сфері містобудівної діяльності (далі - об`єкти нагляду), вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час провадження ними містобудівної діяльності.

Державний архітектурно-будівельний нагляд здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, через головних інспекторів будівельного нагляду у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (ч. 2 ст. 41-1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»).

З метою здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду головні інспектори будівельного нагляду: 1) перевіряють законність рішень у сфері містобудівної діяльності, прийнятих об`єктами нагляду; 2) витребовують від органів державної влади, фізичних та юридичних осіб документи і матеріали щодо предмета нагляду, одержують інформацію з автоматизованих інформаційних і довідкових систем, реєстрів та баз даних, створених органами державної влади; 3) мають право безперешкодного доступу до місць будівництва об`єктів, приміщень, документів та матеріалів, необхідних для здійснення нагляду; 4) вимагають від органів державного архітектурно-будівельного контролю проведення перевірок у разі наявності ознак порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил; 5) залучають у разі потреби до здійснення нагляду фахівців підприємств, установ, організацій, контрольних і фінансових органів (ч. 3 ст. 41-1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»).

У разі виявлення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, вчинених об`єктами нагляду, головні інспектори будівельного нагляду мають право: 1) видавати обов`язкові до виконання об`єктами нагляду приписи про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності; 2) притягати посадових осіб об`єктів нагляду до відповідальності за вчинені правопорушення відповідно до закону; 3) ініціювати притягнення посадових осіб об`єктів нагляду до дисциплінарної відповідальності; 4) вносити подання про звільнення посадової особи об`єкта нагляду до органу, який здійснив його призначення; 5) вносити подання про позбавлення права виконувати певні види робіт посадової особи об`єкта нагляду до органу, яким таке право надавалося; 6) скасовувати чи зупиняти дію рішень, прийнятих об`єктами нагляду відповідно до визначених цим Законом повноважень, які порушують вимоги містобудівного законодавства, з одночасним складанням протоколу відповідно до Кодексу України про адміністративні правопорушення та подальшим оприлюдненням такої інформації на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду (ч. 4 ст. 41-1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»).

На виконання вказаних законодавчих положень Постановою Кабінету Міністрів України від 19.08.2015 №698 затверджено Порядок здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду (надалі - Порядок №698).

Згідно з п. 2 Порядку №698, нагляд здійснюється Держархбудінспекцією через головних інспекторів будівельного нагляду шляхом проведення планових, позапланових, документальних і камеральних перевірок. Перевірки проводяться головним інспектором будівельного нагляду або кількома головними інспекторами будівельного нагляду

У силу п. 14 Порядку №698, позаплановою перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена квартальним планом роботи Держархбудінспекції. Позапланова перевірка проводиться з виїздом на об`єкт нагляду.

Підставами для проведення позапланової перевірки є: 1) подання об`єктом нагляду письмової заяви про проведення перевірки щодо нього; 2) перевірка виконання об`єктом нагляду припису головного інспектора будівельного нагляду; 3) обґрунтоване звернення фізичної чи юридичної особи про порушення їх прав, визначених законодавством, об`єктом нагляду під час виконання ним повноважень у сфері містобудівної діяльності; 4) письмова вимога правоохоронних органів про проведення перевірки; 5) виявлення за результатами камеральної чи документальної перевірки відомостей про порушення об`єктом нагляду вимог законодавства під час виконання ним повноважень у сфері містобудівної діяльності (п. 15 Порядку №698).

У разі виявлення головним інспектором будівельного нагляду під час проведення перевірки порушення, відповідальність за яке встановлена законом, складається протокол про правопорушення за формою, встановленою Мінрегіоном. У разі виявлення головним інспектором будівельного нагляду під час проведення перевірки порушення, яке може бути усунуто, видається припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності (далі - припис) за формою згідно з додатком 5 (п. 29 Порядку №698).

Приписами п. 32 Порядку №698 передбачено, якщо рішення об`єкта нагляду порушує вимоги законодавства у сфері містобудівної діяльності, таке рішення скасовується або його дія зупиняється в разі можливості усунення виявлених порушень.

Про скасування або зупинення дії рішення об`єкта нагляду головним інспектором будівельного нагляду приймається рішення за формою згідно з додатком 6, яке надсилається об`єкту нагляду протягом трьох робочих днів з дати його прийняття рекомендованим листом з описом вкладення з повідомленням про вручення.

Інформація про скасування або зупинення дії рішення об`єкта нагляду оприлюднюється на офіційному веб-сайті Держархбудінспекції.

У разі зупинення дії рішення об`єкт нагляду вживає заходів щодо усунення порушень, зазначених у рішенні про зупинення, та про результати повідомляє головному інспектору будівельного нагляду, який прийняв таке рішення.

Як вбачається зі змісту оскаржуваного рішення, останнім скасовано дію містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки на АДРЕСА_1 від 23.08.2013 №14886/0/12/009-13, прийнятих Департаментом містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), від 03.09.2019, оскільки, за твердженням перевіряючого, наміри забудови не відповідають положенням містобудівної документації на місцевому рівні, чим порушено абз. 2 ч. 5 ст. 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та абз. 2 п. 2.4 Порядку надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, їх склад та зміст, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 07.07.2011 №109 (надалі - Порядок №109, чинного станом на момент видачі відповідних містобудівних умов та обмежень).

Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки (далі - містобудівні умови та обмеження) - документ, що містить комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва щодо поверховості та щільності забудови земельної ділянки, відступів будинків і споруд від червоних ліній, меж земельної ділянки, її благоустрою та озеленення, інші вимоги до об`єктів будівництва, встановлені законодавством та містобудівною документацією.

Фізична або юридична особа, яка подала виконавчому органові сільської, селищної, міської ради або у разі розміщення земельної ділянки за межами населених пунктів - районній державній адміністрації заяву про намір щодо забудови земельної ділянки, що перебуває у власності або користуванні такої особи, повинна одержати містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва (ч. 2 ст. 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»).

У відповідності до ч. 3 ст. 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», містобудівні умови та обмеження надаються відповідними уповноваженими органами містобудування та архітектури на підставі містобудівної документації на місцевому рівні на безоплатній основі за заявою замовника, до якої додаються: 1) копія документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або копія договору суперфіцію; 2) копія документа, що посвідчує право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці, або згода його власника, засвідчена в установленому законодавством порядку (у разі здійснення реконструкції або реставрації); 3) викопіювання з топографо-геодезичного плану М 1:2000; 4) витяг із Державного земельного кадастру.

Для отримання містобудівних умов та обмежень до заяви замовник також додає містобудівний розрахунок, що визначає інвестиційні наміри замовника, який складається у довільній формі з доступною та стислою інформацією про основні параметри об`єкта будівництва.

Підставами для відмови у наданні містобудівних умов та обмежень є: 1) неподання визначених частиною третьою цієї статті документів, необхідних для прийняття рішення про надання містобудівних умов та обмежень; 2) виявлення недостовірних відомостей у документах, що посвідчують право власності чи користування земельною ділянкою, або у документах, що посвідчують право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці; 3) невідповідність намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні. Відмова у наданні містобудівних умов та обмежень здійснюється шляхом направлення листа з обґрунтуванням підстав такої відмови відповідним уповноваженим органом містобудування та архітектури у строк, що не перевищує встановлений строк їх надання (ч. 4 ст. 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»).

Містобудівні умови та обмеження містять: 1) назву об`єкта будівництва, що повинна відображати вид будівництва та місце розташування об`єкта; 2) інформацію про замовника; 3) відповідність на дату надання містобудівних умов та обмежень цільового та функціонального призначення земельної ділянки містобудівній документації на місцевому рівні; 4) гранично допустиму висотність будинків, будівель та споруд у метрах; 5) максимально допустимий відсоток забудови земельної ділянки; 6) максимально допустиму щільність населення в межах житлової забудови відповідної житлової одиниці (кварталу, мікрорайону); 7) мінімально допустимі відстані від об`єкта, що проектується, до червоних ліній, ліній регулювання забудови, існуючих будинків та споруд; 8) планувальні обмеження (охоронні зони пам`яток культурної спадщини, межі історичних ареалів, зони регулювання забудови, зони охоронюваного ландшафту, зони охорони археологічного культурного шару, в межах яких діє спеціальний режим їх використання, охоронні зони об`єктів природно-заповідного фонду, прибережні захисні смуги, зони санітарної охорони); 9) охоронні зони об`єктів транспорту, зв`язку, інженерних комунікацій, відстані від об`єкта, що проектується, до існуючих інженерних мереж. Перелік зазначених умов є вичерпним (ч. 5 ст. 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»).

У свою чергу, приписами ч. 8 ст. 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» визначено, що містобудівні умови та обмеження є чинними до завершення будівництва об`єкта незалежно від зміни замовника.

Скасування містобудівних умов та обмежень здійснюється: 1) за заявою замовника; 2) головними інспекторами будівельного нагляду в порядку здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду у разі невідповідності містобудівних умов та обмежень містобудівному законодавству, містобудівній документації на місцевому рівні, будівельним нормам, стандартам і правилам; 3) за рішенням суду.

У разі скасування в порядку здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду або за рішенням суду містобудівних умов та обмежень посадові особи відповідного уповноваженого органу містобудування та архітектури несуть відповідальність згідно із законом.

Аналогічні за змістом положення також викладено у п. 2.4 Порядку №109, згідно з яким, розгляд заяви, надання містобудівних умов та обмежень або прийняття рішення про відмову у їх видачі здійснюються спеціально уповноваженим органом містобудування та архітектури у порядку, встановленому Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності». Підставою для відмови у видачі містобудівних умов та обмежень є невідповідність намірів забудови земельної ділянки положенням відповідної містобудівної документації на місцевому рівні. Відмова у видачі містобудівних умов та обмежень або внесення змін до них з відповідним обґрунтуванням надається уповноваженим органом містобудування та архітектури у строк, визначений пунктом 2.1 цього розділу.

З аналізу наведених законодавчих положень вбачається, що останніми чітко визначено та розрізнено підстави для відмови у наданні містобудівних умов та обмежень (ч. 4 ст. 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності») та для їх скасування (ч. 8 ст. 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»). При цьому, «невідповідність намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні» визначена у п. 3 ч. 4 ст. 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» як законодавчо мотивована підстава для відмови у наданні містобудівних умов та обмежень, встановлення чого, крім того, у межах спірних правовідносин є повноваженням Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), а не відповідача.

Разом з тим, суд звертає увагу, що у межах спірних правовідносин містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки на АДРЕСА_1 вже були надані, відтак, у даному разі мова може йди виключно про їх скасування, підстави для чого передбачено ч. 8 ст. 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та, відповідно може бути здійснено лише 1) за заявою замовника; 2) головними інспекторами будівельного нагляду в порядку здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду у разі невідповідності містобудівних умов та обмежень містобудівному законодавству, містобудівній документації на місцевому рівні, будівельним нормам, стандартам і правилам; 3) за рішенням суду.

Таким чином, зазначення в оскаржуваному рішенні в якості підстави для його прийняття «наміри забудови не відповідають положенням містобудівної документації на місцевому рівні» не ґрунтується на законодавчих положеннях, оскільки встановлення вказаних обставин може мати місце виключно на стадії розгляду питання щодо надання містобудівних умов та обмежень та не належить до повноважень відповідача.

У той же час, слід зазначити, що згідно з ч. 1 ст. 17 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», Генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту.

На підставі затвердженого генерального плану населеного пункту розробляється план земельно-господарського устрою, який після його затвердження стає невід`ємною частиною генерального плану.

Послідовність виконання робіт з розроблення генерального плану населеного пункту та документації із землеустрою визначається будівельними нормами, державними стандартами і правилами та завданням на розроблення (внесення змін, оновлення) містобудівної документації, яке складається і затверджується її замовником за погодженням з розробником.

У складі генерального плану населеного пункту може розроблятися план зонування території цього населеного пункту. План зонування території може розроблятися і як окрема містобудівна документація після затвердження генерального плану.

Водночас, в акті перевірки та в оскаржуваному рішенні перевіряючим на підтвердження невідповідності забудови положенням містобудівної документації на місцевому рівні лише наведено порівняння даних з техніко-економічними показниками запланованого об`єкта будівництва, вказаного у містобудівних умовах та обмеженнях та аналогічних даних, зазначених у містобудівному розрахунку, виконаного ТОВ «АПГ Анни Кирій» від 2013 року, з урахуванням того, що такі показники не містять розходжень, а лише доповнюють та уточнюють окремі показники. При цьому, жодних посилань на якусь містобудівну документацію на місцевому рівні, яка порушена, відповідачем ані в акті, ані в оскаржуваному рішенні не наведено.

У той же час, посилання представника третьої особи-2 на те, що ОСОБА_2 вважає, що наміри забудови земельної ділянки по АДРЕСА_1 не відповідають вимогам містобудівної документації на місцевому рівні, оскільки згідно зі Схемами функціонального зонування території (за матеріалами Генерального плану розвитку міста Києва 2020 року), вказана земельна ділянка відноситься до земель садибної забудови, а тому будівництво на ній багатоквартирного будинку не передбачено, не були відображені в оскаржуваному рішенні, з урахуванням того, що відповідно до наявної у матеріалах справи копії витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, земельна ділянка на АДРЕСА_1 має цільове призначення «для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)».

Слід також звернути увагу, що приписами п.п. 70, 71 рішення Європейського суду з прав людини у справі RYSOVSKYY v. UKRAINE (Рисовський проти України) заява №29979/04 проаналізовано поняття «належне урядування», згідно з яким, аналізуючи відповідність цього мотивування Конвенції, Суд підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах «Беєлер проти Італії» [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000-I, «Онер`їлдіз проти Туреччини» [ВП] (Oneryildiz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах «Онер`їлдіз проти Туреччини» (Oneryildiz v. Turkey), п. 128, та «Беєлер проти Італії» (Beyeler v. Italy), п. 119).

Принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (див. зазначене вище рішення у справі «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), n. 73). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (див. там само). З іншого боку, потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (див., mutatis mutandis, рішення у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pine v. the Czech Republic), заява № 36548/97, п. 58, ECHR 2002-VIII). Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (див. зазначене вище рішення у справі «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), п. 74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (див., серед інших джерел, mutatis mutandis, зазначене вище рішення у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pine v. the Czech Republic), n. 58, а також рішення у справі «Ґаші проти Хорватії» (Gashi v. Croatia), заява № 32457/05, п. 40, від 13 грудня 2007 року, та у справі «Трґо проти Хорватії» (Trgo v. Croatia), заява № 35298/04, п. 67, від 11 червня 2009 року).

Таким чином, оскільки зафіксоване в акті перевірки порушення, за висновком перевіряючого, допущено виключно у зв`язку з допущенням суб`єктом владних повноважень порушення під час надання відповідних містобудівних умов та обмежень, а позивач, у свою чергу, мав обґрунтоване сподівання на належне виконання суб`єктом владних повноважень (Департаментом містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)) своїх повноважень, у межах спірних правовідносин позивач не повинен нести негативні наслідки протиправної поведінки державного органу.

Крім того, при скасуванні відповідних містобудівних умов та обмежень перевіряючим не врахована можливість зупинення їх дії або видачі головним інспектором припису про усунення виявлених під час перевірки порушень, тобто не дотримано принцип належного врядування та необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямовані застосовані заходи результатів державного нагляду. Вказаного, відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, належними та допустимими доказами не спростовано.

На додаток, суд вказує про безпідставність тверджень представника відповідача про відсутність у ОСОБА_1 порушених прав та охоронюваних законом інтересів, оскільки, у силу ч. 8 ст. 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», містобудівні умови та обмеження є чинними до завершення будівництва об`єкта незалежно від зміни замовника. Відтак, факт видачі містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки на АДРЕСА_1 від 23.08.2013 №14886/0/12/009-13 ОСОБА_3 , з огляду на смерть останнього та перехід права власності на відповідну земельну ділянку до позивача, свідчить про наявність у ОСОБА_1 права на звернення до суду із заявленими позовними вимогами.

За таких обставин суд дійшов до висновку, що рішення головного інспектора будівельного нагляду відділу нагляду за діяльністю уповноваженого органу з питань архітектури та містобудування Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у місті Києві Герасименко Тетяни Олександрівни від 03.09.2019 про скасування дії містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки на АДРЕСА_1 від 23.08.2013 №14886/0/12/009-13 є протиправним та підлягає скасуванню.

У силу ч.ч. 1 та 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Беручи до уваги викладене, суд дійшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог та задоволення останніх у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 12, 77, 139, 246, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 ) до Державної архітектурно-будівельної інспекції України (код ЄДРПОУ 37471912, адреса: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26), за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (код ЄДРПОУ 26345558, адреса: 01001, м .Київ, вул. Хрещатик, 32), третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_3 ) задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати рішення головного інспектора будівельного нагляду відділу нагляду за діяльністю уповноваженого органу з питань архітектури та містобудування Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у місті Києві Герасименко Тетяни Олександрівни від 03.09.2019 про скасування дії містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки на АДРЕСА_1 від 23.08.2013 №14886/0/12/009-13.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 ) понесені судові витрати зі сплати судового збору за рахунок бюджетных асигнувань Державної архітектурно-будівельної інспекції України (код ЄДРПОУ 37471912, адреса: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26) понесені судові витрати у сумі 76 (сімдесят шість) грн. 40 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 ) на розрахунковий рахунок Окружного адміністративного суду за наступними реквізитами: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783, Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), Рахунок отримувача: UA798999980000031211256026001, Код класифікації доходів бюджету: 22030106 судові витрати у сумі 692 (шістсот дев`яносто дві) грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу

Суддя А.С. Мазур