Ухвала суду № 86588812, 23.12.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

23 грудня 2019 року м. Київ № 826/8774/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Чудак О.М., розглянувши у письмовому провадженні заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії на виконання рішення суду,

установив:

13.11.2019 ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва із заявою в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у якій просить:

- визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (далі - ГУ ПФУ) щодо невиконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.04.2019 у справі №826/8774/18 в частині неврахування щомісячної додаткової грошової винагороди при перерахунку його пенсії з 01.01.2018, - неправомірними;

- зобов`язати ГУ ПФУ виконати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.04.2019 у справі №826/8774/18, а саме провести перерахунок та виплату призначеної йому пенсії з 11.04.2017 на підставі довідки Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України від 20.02.2018 №305/161 із включенням до складу (розміру) грошового забезпечення, з якого призначається (обчислюється) пенсія, щомісячної додаткової грошової винагороди;

- винести окрему ухвалу Пенсійному фонду України для відповідного реагування: вжиття заходів для виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.04.2019 у справі №826/8774/18;

- зобов`язати ГУ ПФУ у місячний строк з моменту отримання окремої ухвали повідомити Окружний адміністративний суд міста Києва про результати вжитих заходів.

Заявлені вимоги ОСОБА_1 обґрунтував тим, що він не звертався до виконавчої служби з метою примусового виконання рішення суду, проте 12.09.2019 звернувся до ГУ ПФУ із заявою про добровільне виконання рішення суду у справі №826/8774/18. На виконання вказаного рішення ГУ ПФУ здійснило перерахунок пенсії за період з 11.04.2017 по 31.12.2017, а з 01.01.2018 відповідач, пославшись на постанову Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (далі - Постанова №103) вказав, що щомісячну додаткову грошову винагороду не належить враховувати при обчисленні пенсії. Заявник, вважаючи, що спірні відносини виникли та регулюються різним законодавством, а їх врахування не залежить від змін в розмірах грошового забезпечення військовослужбовців, звернувся до суду.

Суд, дослідивши матеріали справи, а також докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, встановив наступне.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.04.2019, яке набрало законної сили у справі №826/8774/18 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Зобов`язано ГУ ПФУ провести перерахунок та виплату призначеної ОСОБА_1 пенсії з 11.04.2017 на підставі довідки Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України від 20.02.2018 №305/161 із включенням до складу (розміру) грошового забезпечення, з якого призначається (обчислюється) пенсія, щомісячної додаткової грошової винагороди. В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

На виконання вказаного судового рішення ГУ ПФУ 08.10.2019 перерахувало пенсію позивачу з 11.04.2017 з урахуванням, зокрема щомісячної додаткової грошової винагороди.

30.08.2017 Кабінет Міністрів України прийняв постанову №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова №704), яка набрала чинності 01.03.2018 та якою затверджено тарифні сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів, схеми тарифних розрядів, тарифних коефіцієнтів, додаткові види грошового забезпечення, розміри надбавки за вислугу років, пунктом 2 якої установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

21.02.2018 Кабінет Міністрів України прийняв Постанову №103, пунктами 1, 2 якої встановлено перерахувати з 01.01.2018 пенсії, призначені згідно із Законом № 2262-ХІІ до 01.03.2018 (крім пенсій, призначених згідно із Законом особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським), з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи, організації, вищі навчальні заклади), що визначені станом на 01.03.2018 відповідно до Постанови №704.

26.03.2018 ГУ ПФУ отримало довіку від 17.03.2018 №ФА145382, видану Київським міським військовим комісаріатом, про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій, у порядку, визначеному рішенням Кабінету Міністрів України та здійснило перерахунок, зокрема на підставі Постанови №103 з 01.01.2018 із таких сум грошового забезпечення: посадовий оклад - 6480,00 грн; оклад за військовим званням - 1480,00 грн, процентна надбавка за вислугу років 45% - 3582,00 грн.

Тобто, судом встановлено, що при здійсненні перерахунку з 01.01.2018 ГУ ПФУ не врахувало, зокрема щомісячну додаткову грошову винагороду.

Не погоджуючись з такою позицією відповідача ОСОБА_1 в порядку контролю за виконанням рішення суду звернувся з вимогою про визнання дій протиправними.

Суд, розглянувши подану заяву, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для її розгляду, виходить із такого.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно з положеннями частин першої та шостої статті 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

В заяві ОСОБА_1 вказує, що дії відповідача не відповідають резолютивній частині рішення та порушують право на отримання пенсії за вислугу років у визначеному законодавством України розмірі.

Проте з матеріалів справи вбачається та слідує з листа від 18.10.2019 № 251435/03, що на виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.04.2019 у справі №826/8774/18 ГУ ПФУ здійснено перерахунок пенсії з 11.04.2019.

При цьому в листі зазначено, що у випадках, коли в рішенні суду не вказана кінцева дата періоду, за який слід здійснити перерахунок пенсії, виплата за рішеннями судів, якими зобов`язано органи Пенсійного фонду України здійснити перерахунок та виплату пенсії без обмеження строком, продовжується до внесення змін до норм законодавства, якими керувався суд при винесенні рішень або до зміни умов пенсійного забезпечення одержувача.

Так, згідно із статтею 14 КАС України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Положеннями частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Судове рішення проголошується публічно, але преса і публіка можуть бути не допущені в зал засідань протягом усього судового розгляду або його частини в інтересах моралі, громадського порядку чи національної безпеки в демократичному суспільстві, якщо того вимагають інтереси неповнолітніх або захист приватного життя сторін, або - тією мірою, що визнана судом суворо необхідною, - коли за особливих обставин публічність розгляду може зашкодити інтересам правосуддя.

Європейський суд з прав людини у справі «Горнсбі проти Греції» наголосив, що, відповідно до усталеного прецедентного права, пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує «право на суд», одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію.

Отже, для цілей статті 6 Конвенції стадія виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду».

З аналізу рішень Європейського суду з прав людини (остаточні рішення у справах «Алпатов та інші проти України», «Робота та інші проти України», «Варава та інші проти України», «ПМП «Фея» та інші проти України), якими встановлено порушення пункту 1 статті 6, статті 13 Конвенції та статті 1 Першого протоколу до Конвенції, вбачається однозначна позиція про те, що правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення, а також констатується, що виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя, що повністю узгоджується з нормою статті 129-1 Конституції України.

Отже, обов`язковою складовою судового процесу є фактичне втілення судових присуджень у певні матеріальні блага, яких особа була протиправно позбавлена до отримання судового захисту.

Це означає, що особа, якій належить виконати судовий акт, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.

Відповідно, правилами частини першої статті 383 КАС України гарантовано, що особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Згідно із частиною шостою цієї статті за відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.

Системний аналіз вищезазначених норм права свідчить, що правовий інститут контролю за виконанням рішення суду, врегульований приписами статті 383 КАС України, підлягає застосуванню виключно у разі наявності протиправних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень щодо виконання рішення суду, що порушує права та законні інтереси позивача. Застосування судом до суб`єкта владних повноважень заходів процесуального впливу можливе виключно у випадку встановлення факту невиконання таким суб`єктом владних повноважень дій зобов`язального характеру, визначених рішенням суду на користь особи-позивача, що має бути підтверджено відповідними доказами.

При цьому, суд звертає увагу, що в разі незгоди з рішенням суб`єкта владних повноважень та процедурою його прийняття позивач має право звернутися до суду із позовною заявою про оскарження цього рішення в загальному порядку, а не в межах статті 383 КАС України.

Суд зазначає, що обставини, на які посилається ОСОБА_1 , в частині неврахування ГУ ПФУ щомісячної додаткової грошової винагороди з 01.01.2018 при перерахунку пенсії відповідно до Постанови №103 є по суті окремими позовними вимогами, які виходять за межі розгляду даної справи та повинні розглядатись в судовому провадженні в порядку, передбаченому КАС України.

Що стосується постановлення окремої ухвали суду, то на підставі встановлених судом вище обставин та зроблених висновків, суд не вбачає підстав для застосування статті 249 КАС України та направлення її до Пенсійного фонду України для вжиття заходів для виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.04.2019 у справі №826/8774/18.

На підставі викладеного, керуючись статтями 249, 383, 256 КАС України суд,

ухвалив:

Заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії на виконання рішення суду, - залишити без задоволення.

У винесенні окремої ухвали суду, - відмовити.

Ухвала набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України і може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 292-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VІІ «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя О.М. Чудак