Рішення № 86588763, 24.12.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

24 грудня 2019 року № 640/15814/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Чудак О.М., за участю секретаря судового засідання Лисун А.А., у відсутність учасників справи, розглянувши у відкритому судовому засіданні без фіксування його за допомогою звукозаписувального технічного засобу, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра Банк», Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвестстандарт», про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії,

установив:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулася ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) з позовом до Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві про:

- визнання бездіяльності посадових осіб Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві щодо незадоволення заяви позивача про зняття арешту з майна від 07.08.2019 та не зняття арешту з квартири АДРЕСА_1 та належить позивачу на праві приватної власності, на підставі постанови про арешт майна боржника серія та номер: 39396606, виданої 19.08.2013, видавник: ВДВС Дніпровського РУЮ у м. Києві (номер запису про обтяження: 7661035 (спеціальний розділ) в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно), - протиправною;

- зобов`язання Дніпровський районний відділ державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві зняти арешт, накладений на квартиру АДРЕСА_1 та належить позивачу на праві приватної власності, на підставі постанови про арешт майна боржника серія та номер: 39396606, виданої 19.08.2013, видавник: ВДВС Дніпровського РУЮ у м. Києві та вчинити дії щодо реєстрації припинення обтяження арешту нерухомого майна (номер запису про обтяження: 7661035 (спеціальний розділ) на вказану квартиру в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

В обґрунтування заявлених вимог позивачем зазначено, що виконавче провадження №39396606, в межах якого винесено постанову про арешт майна боржника завершено, проте арешт з майна державним виконавцем не знято, внаслідок чого порушується право власності позивача на належне їй майно.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.10.2019 позовну заяву ОСОБА_1 прийнято до провадження та у справі відкрито провадження. Вирішено розглядати справу за правилами спрощеного провадження з урахуванням особливостей провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, встановлених статтею 287 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України).

Залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра Банк».

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.11.2019 залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвестстандарт».

В судових засіданнях представники позивача заявлені вимоги підтримали та просили їх задовольнити.

Представники відповідача й третіх осіб в засідання не прибули, хоча про дату, час та місце їх проведення учасники повідомленні належним чином.

Суд, оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, встановив наступне.

На виконанні Відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції в місті Києві перебувало виконавче провадження №39396606 щодо по виконанню виконавчого напису нотаріуса №1112 виданого 31.07.2013 про звернення стягнення на квартиру АДРЕСА_1 та належить позивачу на праві приватної власності на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра».

Згідно відомостей інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №173032528 від 08.07.2019 постановою ВДВС Дніпровського РУЮ у м. Києві про арешт майна боржника №39396606 від 19.08.2013 накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 та належить ОСОБА_1 на праві приватної власності.

На підставі даної постанови в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно накладено обтяження - арешт нерухомого майна (номер запису про обтяження: 7661035 (спеціальний розділ) на вказану квартиру.

Виконавче провадження №39396606 завершено.

07.08.2019 позивач звернулася до відповідача із заявою, в якій просила, зокрема, зняти арешт, накладений на квартиру АДРЕСА_1 та належить їй на праві приватної власності.

ОСОБА_1 , вважаючи, що відповідачем протиправно не вчинено жодних дій спрямованих на зняття арешту з майна, звернулась з даним позовом до суду.

Суд, визначаючись щодо заявлених вимог по суті, виходить з того, що згідно частини першої статті 11 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до статті 49 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) виконавче провадження підлягає закінченню у разі: визнання судом відмови стягувача від примусового виконання рішення суду; визнання судом мирової угоди між стягувачем і боржником у процесі виконання; смерті або оголошення померлим стягувача чи боржника, визнання безвісно відсутнім боржника або стягувача, ліквідації юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання їх обов`язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва; прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника; скасування рішення суду або іншого органу (посадової особи), на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню; письмової відмови стягувача від одержання предметів, вилучених у боржника під час виконання рішення про передачу їх стягувачу, або знищення речі, що має бути передана стягувачу в натурі; закінчення строку, передбаченого законом для відповідного виду стягнення; визнання боржника банкрутом; фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом; повернення виконавчого документа без виконання на вимогу суду або іншого органу (посадової особи), який видав виконавчий документ; направлення виконавчого документа за належністю до іншого відділу державної виконавчої служби; повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадової особи), який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 75 цього Закону; якщо рішення фактично виконано під час виконання рішення Європейського суду з прав людини; непред`явлення виконавчого документа за відновленим виконавчим провадженням у строки, визначені статтею 51 цього Закону; списання згідно із Законом України «Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію» заборгованості, встановленої рішенням суду, яке підлягало виконанню на підставі виконавчого документа.

У випадках, передбачених пунктами 1-6, 8, 9, 11-13 частини першої цієї статті, виконавчий документ надсилається до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав.

Про закінчення виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову з обов`язковим мотивуванням підстав її винесення, яка затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. Копія постанови у триденний строк надсилається сторонам і може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно статті 50 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) у разі закінчення виконавчого провадження крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв`язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

У разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.

За заявою боржника державний виконавець видає йому додаткові копії постанови, зазначеної в частині другій цієї статті, для їх пред`явлення до органів, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження, для зняття арешту, накладеного на майно.

Відповідно до статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо: є письмова заява стягувача; у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними; стягувач відмовився залишити за собою майно боржника, не реалізоване під час виконання рішення; стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій або не здійснив авансування витрат на організацію та проведення виконавчих дій, авансування яких передбачено цим Законом, незважаючи на попередження державного виконавця про повернення йому виконавчого документа; у результаті вжитих державним виконавцем заходів неможливо встановити особу боржника, з`ясувати місцезнаходження боржника - юридичної особи, місце проживання, перебування боржника - фізичної особи (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров`я, у зв`язку з втратою годувальника, а також виконавчі документи про відібрання дитини, за якими мають бути стягнуті кошти чи інше майно, та інші виконавчі документи, що можуть бути виконані за безпосередньої участі боржника); у боржника відсутнє визначене виконавчим документом майно, яке він за виконавчим документом має передати стягувачу, або майно, на яке необхідно звернути стягнення з метою погашення заборгованості (крім коштів), а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними; боржник - фізична особа (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров`я, у зв`язку з втратою годувальника, а також виконавчі документи про відібрання дитини) чи майно боржника, розшук яких здійснювався органами Національної поліції, не виявлені протягом року з дня оголошення розшуку; коштів, що надійшли від реалізації заставленого майна, недостатньо для задоволення вимог стягувача-заставодержателя за виконавчим документом, на підставі якого звернуто стягнення на заставлене майно; наявна встановлена законом заборона щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо у нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.

Про наявність обставин, зазначених у частині першій цієї статті, державний виконавець складає акт.

У разі повернення виконавчого документа з підстав, передбачених частиною першою цієї статті, стягувачу повертаються невикористані суми внесеного ним авансового внеску разом із звітом державного виконавця про його використання.

Про повернення стягувачу виконавчого документа та авансового внеску державний виконавець виносить постанову з обов`язковим мотивуванням підстав її винесення, яка затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. Копія постанови у триденний строк надсилається сторонам і може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 22 цього Закону.

Відповідно до статті 60 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

У разі прийняття судом рішення про зняття арешту з майна арешт з майна знімається за постановою державного виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Копія постанови про зняття арешту з майна надсилається боржнику та органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника.

Державний виконавець зобов`язаний зняти арешт з рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом.

З майна боржника може бути знято арешт за постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, якщо виявлено порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом. Копія постанови начальника відділу державної виконавчої служби про зняття арешту з майна боржника не пізніше наступного дня після її винесення надсилається сторонам та відповідному органу (установі) для зняття арешту.

У разі наявності письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зносу, пошкодженням або в разі якщо витрати, пов`язані із зверненням на таке майно стягнення, перевищують грошову суму, за яку воно може бути реалізовано, арешт з майна боржника може бути знято за постановою державного виконавця, що затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. Копії постанови державного виконавця про зняття арешту з майна надсилаються не пізніше наступного робочого дня після її винесення сторонам та відповідному органу (установі) для зняття арешту.

У всіх інших випадках незавершеного виконавчого провадження арешт з майна чи коштів може бути знятий за рішенням суду.

Зазначені у цій статті постанови можуть бути оскаржені сторонами в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

З аналізу вищевикладеного, суд дійшов висновку, якщо на майно особи накладено арешт, і воно належить їй на праві власності, то така особа може звернутися з позовом до суду про зняття арешту з майна. Після розгляду справи, у разі задоволення такого рішення державний виконавець повинен зняти з такого майна арешт не пізніше наступного для, коли йому стало відомо про такі обставини.

Отже, наслідки завершення виконавчого провадження щодо зняття арешту з майна боржника, можуть бути застосовані лише у випадку закінчення виконавчого провадження.

При цьому, у разі повернення виконавчого документа з підстав, передбачених статтею 47 Закону, виконавче провадження не вважається закінченим, оскільки законодавцем стягувачу надана можливість повторно пред`явити виконавчий документ до примусового виконання, а державному виконавцю не надано право зняття арешту з майна боржника у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, які дають можливість повторного подання виконавчого документа.

Аналізуючи вищевикладені норми чинного законодавства, суд дійшов висновку, що законодавець розмежовує поняття «закінчення» виконавчого провадження і його «завершення», з різними процесуальними наслідками, що притаманні кожній з таких стадій.

В даному випадку виконавче провадження №39396606 не було закінчено, а тому повернення виконавчого документа стягувачу, не є підставою для зняття арешту з майна боржника.

Рішення державного виконавця стосовно винесення постанови про накладення арешту на майно позивачем не оскаржувалось.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.01.2019 витребувано у Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві результати розгляду заяви позивача про зняття арешту з майна, накладеного на квартиру АДРЕСА_1 , від 07.08.2019, в тому числі належним чином засвідчену копію матеріалів виконавчого провадження №39396606.

У відповідь, в листі Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві від 31.10.2019 зазначено, що 02.02.2015 державним виконавцем, на підставі пункту 9 статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу, копію якої разом із оригіналом виконавчого документа направлено на адресу стягувача. При цьому зазначено, що виконавче провадження №39396606 знищено за закінченням терміну зберігання у відповідності до Правил ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби та приватними виконавцями, затверджених наказом Міністерства юстиції України №1829/5 від 07.06.2017.

Разом з тим, у позивача наявна заборгованості відповідно до виконавчого напису нотаріуса №1112 виданого 31.07.2013, сплата якої є її обов`язком відповідно до вимог чинного законодавства України, після чого арешт з майна боржника може буде знято у відповідності до приписів чинного законодавства.

Суд звертає увагу, що позивачем не спростовано доводів щодо існування виконавчого напису нотаріуса №1112 виданого 31.07.2013 та наявності певної заборгованості чи зобов`язань, як і не спростовано того, що позивач є боржником у виконавчому провадженні. Таким чином зняття арешту без належних на то підстав може призвести до протиправного звільнення позивача від її зобов`язань та порушення прав третіх осіб.

Арешт майна за своєю суттю є позасудовим засобом забезпечення виконання рішення, що вступило в законну силу та виступає гарантією збереження та відновлення порушених прав. Арешт є дійсним до настання певних обставин та дії не лише під час відкритого виконавчого провадження, а і після його завершення шляхом повернення виконавчого документа, оскільки виключний перелік підстав для зняття такого арешту, чітко висвітлений в Законі України «Про виконавче провадження».

Матеріали справи не містять допустимих та належних доказів того, що обставини за яких відбулось завершення виконавчого провадження тягнуть за собою зняття арешту з майна боржника.

При цьому, позивачем також не вказано яким чином було завершено виконавче провадження, як і не доведено виконання виконавчого документа.

Суд наголошує, що враховуючи встановлені обставини у справі, недоведеність з боку позивача наявність підстав для зняття арешту, можливість порушення прав третіх осіб у разі зняття арешту та можливе порушення гарантій виконання зобов`язань, у своїй сукупності не можуть вказувати на наявність порушеного права позивача та протиправність накладеного арешту.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частинами першою та другою статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Враховуючи викладене, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи вимоги законодавства України, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про зобов`язання відповідача зняти арешт.

Вирішуючи питання про розподіл відповідно до пункту 5 частини першої статті 244 КАС України між сторонами судових витрат, суд виходить з того, що за обставин необґрунтованості заявлених ОСОБА_1 вимог, підстави для стягнення сплаченого нею судового збору з відповідача відповідно до статті 139 КАС України відсутні.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 72-77, 139, 242-248, 255, 287, 272 КАС України, суд

вирішив:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра Банк», Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвестстандарт», про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії, - відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 272 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 287, 293, 296, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Позивач - ОСОБА_1 (місце проживання фізичної особи: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ).

Відповідач - Дніпровський районний відділ державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві (місцезнаходження юридичної особи: 02094, місто Київ, вулиця Краківська, будинок 20; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 35011660).

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра Банк» (місцезнаходження юридичної особи: 04053, місто Київ, вулиця Артема, будинок 15; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 20025456).

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвестстандарт» (місцезнаходження юридичної особи: 03058, місто Київ, вулиця Лебедєва-Кумача, будинок 5, приміщення №134; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 41228141).

Повний текст рішення складено й проголошено в судовому засіданні 24.12.2019.

Суддя О.М. Чудак