Рішення № 86588759, 16.12.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 грудня 2019 року м. Київ № 640/5107/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Каракашьяна С.К., при секретарі судового засідання Мині І.І., за участі представників сторін: від позивача - Габрик О.І., від третіх осіб - Єрмоленко Є.В., Приходько І.А., Титикало Р.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу:

За позовом ОСОБА_1 до за участі третіх осіб: Міністерства культури України ТОВ "Брітіко" ОСОБА_4 ОСОБА_5 Компанії "Аджіндо Лімітед" ОСОБА_3 про визнання протиправними дій, зобов`язати вчинити дії

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов позов ОСОБА_1 , в якому позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати погодження Історико-містобудівного обґрунтування будівництва житлового будинку, господарський будівель і споруд по АДРЕСА_1 за №873/10-2/61-18 від 20.08.2018;

- визнати протиправним та скасувати дозвіл №22-061/18з від 20.09.2018 на проведення земляних робіт на території пам`ятки, охоронюваній археологічній території, в зонах охорони, в історичних ареалах населених місць щодо виконання робіт на об`єкті: «Будівництво та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 » на території: АДРЕСА_1, історичний ареал міста.

Позовні вимоги мотивовані протиправністю винесення оскаржуваних рішень, яка, на думку позивача, полягає у відсутності композиційної узгодженості з будинками, що існують, та у порушенні прав позивача, як власника сусідньої земельної ділянки, а також з огляду на те, що затверджене оскаржуваним погодженням Історико-містобудівного обґрунтування будівництва житлового будинку, господарський будівель і споруд по АДРЕСА_1 було надано також щодо ділянки по АДРЕСА_2, яка не є власністю замовника.

Відповідачем позовні вимоги заперечуються з огляду на видачу оспорюваних дозволу та погодження на підставі належних документів та в межах повноважень відповідача. Також відповідачем повідомлено про те, що інформація про надання дозволу щодо ділянки по АДРЕСА_2, не відповідає дійсності.

Представником третьої особи ТОВ "Брітіко" позовні вимоги заперечуються з огляду на відповідність отриманого дозволу вимогам чинного законодавства та відсутністю порушення прав позивача.

Представником ОСОБА_4 позовні вимоги підтримано з посиланням на наявні у даної третьої особи права щодо земельної ділянки по АДРЕСА_2 .

ОСОБА_5 позовні вимоги підтримує вказуючи на завдання шкоди її інтересам у випадку будівництва біля її ділянки багатоквартирного будинку.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Листом Міністерства культури України від 20.08.2018 № 873/10-2/61-18 погоджено історико-містобудівне обґрунтування будівництва житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 Києва для врахування при розробленні проектної документації, зокрема, в частині обмеження висоти проектованого об`єкта на рівні чотирьох наземних поверхів. Інформуємо, що історико-містобудівне обґрунтування є лише науково-проектною документацією щодо принципової можливості архітектурних та містобудівних перетворень на території відповідної земельної ділянки в історичному ареалі населеного пункту, яка не є підставою для безпосереднього проведення будівельних робіт.

Також відповідачем погоджено проектну документацію об`єкта «Будівництво та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 (лист Мінкультури від 07.09.2018 № 919/10-2/61-18) та на основі всіх поданих на розгляд документів надано дозвіл на проведення земляних робіт на території пам`ятки, охоронюваній археологічній території, в зонах охорони, в історичних ареалах населених місць був виданий Міністерством Товариству з обмеженою відповідальністю «Брітіко» (лист Мінкультури від 20.09.2018 № 950/10-2/61-18).

Вважаючи дані документи такими, що порушують його права та вимоги чинного законодавства позивач - ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом.

При вирішенні даної справи суд враховує, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до статті 244 КАС України, під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема:

1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Відповідно до положень ч.ч. 1 та 2 статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору( ч.1).

Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не визначено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього (ч.2).

Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення. (ч.5 ст.94 КАС України).

Третьою особою - ТОВ «Брітіко» було подано письмовий доказ - копію історико - містобудівного обґрунтування розробленого підприємством об`єднання громадян «Інститут культурної спадщини», яке містить відбиток печатки відповідача та штампу про погодження, засвідчені належним чином.

Дані докази витребовувалися за ініціативою суду в процесі підготовчого провадження по справі, представники позивача та третіх осіб були повідомлені про їх наявність у справі.

З огляду на викладене, у суду відсутні підстави вважати копію історико - містобудівного обґрунтування рішень, наданих третьою особою, неналежним доказом.

В той же час всі надані позивачем документи на містять відбитку штампу відповідача про погодження, тобто не свідчать про погодження саме даного документа.

У зв`язку з чим, суд відхиляє посилання позивача на те, що оспорюване погодження було надано також щодо ділянки по АДРЕСА_2 ,

Щодо решти тверджень позивача, суд зазначає наступне.

Статтею 3 Закону України «Про охорону культурної спадщини» (далі - Закон), Державне управління у сфері охорони культурної спадщини покладається на Кабінет Міністрів України, спеціально уповноважені органи охорони культурної спадщини. До спеціально уповноважених органів охорони культурної спадщини належить центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини.

Постановою Кабінету Міністрів України від 03.09.2014 № 495 затверджено Положення про Міністерство культури України (далі - Положення № 495). Згідно пункту 1 Положення № 495, Міністерство культури України (Мінкультури) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. Мінкультури є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах культури та мистецтв, охорони культурної спадщини, вивезення, ввезення і повернення культурних цінностей, державної мовної політики, а також забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері кінематографії, відновлення та збереження національної пам`яті.

Згідно з Положенням № 495, Мінкультури є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах охорони культурної спадщини.

Згідно з частиною другою статті 5 Закону, до повноважень центрального органу виконавчої влади в сфері охорони культурної спадщини належить зокрема:

погодження програм та проектів містобудівних, архітектурних та ландшафтних перетворень, меліоративних, шляхових, земляних робіт на пам`ятках національного значення, їх територіях, в історико-культурних заповідниках, на історико-культурних заповідних територіях, у зонах охорони, на охоронюваних археологічних територіях, в історичних ареалах населених місць, а також програм і проектів, реалізація яких може позначитися на об`єктах культурної спадщини;

надання дозволів на проведення робіт на пам`ятках національного значення, об`єктах всесвітньої спадщини, їх територіях, в зонах охорони, буферних зонах, на охоронюваних археологічних територіях, в історичних ареалах населених місць.

На охоронюваних археологічних територіях, у межах зон охорони пам`яток, історичних ареалів населених місць, занесених до Списку історичних населених місць України, забороняються містобудівні, архітектурні чи ландшафтні перетворення, будівельні, меліоративні, шляхові, земляні роботи без дозволу відповідного органу охорони культурної спадщини.

Проведення археологічних розвідок, розкопок, інших земляних робіт на території пам`ятки, охоронюваній археологічній території, в зонах охорони, в історичних ареалах населених місць, а також дослідження решток життєдіяльності людини, що містяться під земною поверхнею, під водою, здійснюються за дозволом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, що видається виконавцю робіт - фізичній особі, і за умови реєстрації цього дозволу у відповідному органі охорони культурної спадщини.

Відповідно до статті 5 Закону України «Про основи містобудування», при здійсненні містобудівної діяльності повинні бути забезпечена, зокрема, охорона культурної спадщини, збереження традиційного характеру середовища населених пунктів.

Як стверджує відповідач, станом на день звернення позивача до Міністерства культури в місті Києві не розроблений у встановленому порядку історико-архітектурний опорний план.

При цьому, сторонами не заперечується, що земельна ділянка за адресою АДРЕСА_1 розташована в межах історичного ареалу міста.

Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності» визначено, що документом, що містить комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва щодо поверховості та щільності забудови земельної ділянки, відступів будинків і споруд від червоних ліній, меж земельної ділянки, її благоустрою та озеленення, інші вимоги до об`єктів будівництва, встановлені законодавством та містобудівною документацією, є містобудівні умови і обмеження. Одночасно, питання надання містобудівних умов та обмежень з врахуванням цільового призначення земельної ділянки вирішується на етапі отримання замовником або проектувальником вихідних даних до розробки та затвердження проектної документації і початку проведення робіт відповідно до статті 26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та не відноситься до повноважень Міністерства культури України. Також, варто зазначити, що планування забудови території населеного пункту, встановлення режимів забудови територій, визначених для містобудівних потреб, визначається містобудівною документацією населених пунктів відповідно до норм цього Закону.

Позивачем не було надано посилань або пояснень щодо наявності на земельній ділянці археологічних цінностей чи будь - яких інших об`єктів культурної спадщини, які можуть бути знищені під час проведення земляних робіт.

Отже, за результатами розгляду справи судом не встановлено протиправності дій відповідача під час погодження Історико-містобудівного обґрунтування будівництва житлового будинку, господарський будівель і споруд по АДРЕСА_1 в Печерському районі м. Києва за №873/10-2/61-18 від 20.08.2018 та видачі дозволу №22-061/18з від 20.09.2018 на проведення земляних робіт.

З огляду на викладене та керуючись вимогами ст.ст. 2, 5 - 11, 19, 72 - 77, 90, 139, 241 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.

Повний текст рішення складено 23.12.2019.

Суддя С.К. Каракашьян