Рішення № 86588749, 23.12.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 грудня 2019 року м. Київ № 640/4318/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Патратій О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач - ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі - відповідач), в якому просив:

- визнати неправомірною бездіяльність щодо невідшкодування суми податкової знижки за наслідками звітного 2018 року в розмірі 1300,50 грн.

- зобов`язати відповідача подати до управління Державної казначейської служби України у Дарницькому районі м. Києва висновок про повернення коштів в розмірі 1300,50 грн.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.03.2019р. відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 11.01.2019 року позивачем було подано до ДПІ у Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві декларацію про майновий стан і доходи за звітний 2018 рік з метою отримання податкової знижки за накопичувальним страхуванням життя. Для підтвердження права на отримання податкової знижки позивачем до декларації були долучені копії наступних документів: страхового полісу №100413550 від 26.12.2016р., страхового полісу №100413549 від 26.12.2016р., додатки до страхових полісів (2 шт.), квитанцій про сплату страхових платежів за 2018 рік, паспорт позивача, реєстраційний номер облікової картки платника податків. В поданої декларації було зазначено суму власного доходу, який включається до загального річного оподатковуваного доходу за 2018 рік - 103 515,03 грн. та суму податку на доході фізичних осіб - 23 146,22 грн. Крім того, у рядку 17 декларації у Розділі V "Розрахунок суми податку, на яку зменшуються податкові зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб у зв`язку з використанням права на податкову знижку із статтею 166 розділу IV Податкового кодексу України" позивачем було визначено суму податку, на яку зменшуються податкові зобов`язання у зв`язку з використанням права на податкову знижку, в розмірі 1300,50 грн. Дану суму позивачем було зазначено також у рядку 22.2 вказаної декларації як таку, що підлягає поверненню з бюджету. Податкова знижка, визначена позивачем, складалась з витрат у вигляді сплачених сум страхових платежів за договорами страхування життя. Проте, на час звернення позивача до суду, належна сума податку, яка підлягає поверненню з бюджету у зв`язку з використанням права на податкову знижку, відповідачем не повернута, тому позивач вважає таку бездіяльність відповідача противоправною.

Відповідач у відзиві на позовну заяву проти позовних вимог заперечив, зазначивши, що ГУ ДФС у м. Києві проведено камеральну перевірку податкової декларації ОСОБА_1 про майновий стан і доходи поданої за 2018 рік, за наслідками якої було встановлено, що у громадянина ОСОБА_1 відсутні законодавчі підстави для нарахування податкової знижки за наслідками звітного (податкового) 2018 року, оскільки відповідно до наданих квитанцій від 25.12.2018р. №0.0.1222848853.1 та №0.0.1222821036.1, ідентифікувати, що витрати фактично понесені безпосередньо ОСОБА_1 немає можливості, оскільки в платіжному дорученні відсутня інформація щодо платника. Крім того, перевіркою встановлено, що громадянином ОСОБА_1 в поданій декларації про майновий стан і доходи, занижено суму доходу, отриманого протягом 2018 року, як заробітна плата (ознака доходу - 101) та завищено суму утриманого (перерахованого) податку з доходів фізичних осіб, оскільки задекларовані дані в податковій декларації про майновий стан і доходи не відповідають даним ЦБ ДРФО ДФС України. Також встановлено, що податкова декларація про майновий стан і доходи подана громадянином ОСОБА_1 до ДПІ у Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві в якій платник на обліку не перебуває. Згідно відомостей з єдиного державного реєстру фізичних осіб платників податків, податкова адреса: АДРЕСА_1 .

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 06.05.2019р. замінено відповідача у справі, а саме: Державну податкову інспекцію в Дарницькому районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві замінено на Головне управління Державної фіскальної служби у місті Києві.

Ухвала про заміну сторони від 06.05.2019р. направлялася на адресу ГУ ДФС у м. Києві та була отримана останнім 11.05.2019р., однак правом на подання відзиву ГУ ДФС у м. Києві не скористалось.

Ухвалою від 29.08.2019р. суд зобов`язував ОСОБА_1 надати суду належним чином засвідчені копії сторінок паспорта із зареєстрованим у встановленому порядку місцем проживання та копії договору страхування життя від 26.12.2016р. (за наявності). Також вказаною ухвалою суд зобов`язував Головне управління Державної фіскальної служби у м. Києві та Державну податкову інспекцію у Дарницькому районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві надати належним чином засвідчені копії акта камеральної перевірки податкової декларації про майновий стан і доходи ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) за 2018 рік та копії всіх документів, поданих позивачем на отримання податкової знижки за 2018 рік.

На виконання ухвали суду від 29.08.2019р. ГУ ДФС у м. Києві надані суду витребувані матеріали. ОСОБА_1 було надано суду ксерокопію власного паспорту та повідомлено, що договір страхування життя від 26.12.2016р. він надати не в змозі, оскільки він останній залишився в страховій компанії ПАТ «МетЛайф».

Ознайомившись із письмово викладеними доводами учасників справи, дослідивши подані документи і матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

11.01.2019 р. позивачем подано до ДПІ у Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві декларацію про майновий стан і доходи за звітний 2018 рік з метою отримання податкової знижки за накопичувальним страхуванням життя.

На підтвердження права на отримання податкової знижки позивачем до декларації було долучено копії наступних документів:

- страхові поліси від 26.12.2016р. №100413550 та №100413549;

- два додатки до страхових полісів від 23.11.2018р.;

- квитанції від 25.12.2018р. №0.0.1222848853.1 та №0.0.1222821036.1 про сплату страхових платежів за 2018 рік;

- паспорт та реєстраційний номер облікової картки платника податків.

В поданій декларації ОСОБА_1 було зазначено суму власного доходу, який включається до загального оподатковуваного доходу за 2018 рік - 103 515,03 грн. та суму податку на доходи фізичних осіб - 23 141,22 грн.

Крім того, у рядку 17 декларації про майновий стан і доходи у Розділі V «Розрахунок суми податку, на яку зменшуються податкові зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб у зв`язку з використанням права на податкову знижку із статтею 166 розділу IV Податкового кодексу України» позивачем було визначено суму податку, на яку зменшуються податкові зобов`язання у з використанням права на податкову знижку, в розмірі 1300,50 грн. Цю ж суму позивачем зазначено також у рядку 22.2 вказаної декларації як таку, що підлягає поверненню з бюджету. Податкова знижка, визначена позивачем, складалась з витрат у виді сплачених сум страхових платежів за договорами страхування життя.

Проте, на час звернення позивача до суду, належна сума податку, яка підлягає поверненню з бюджету у зв`язку з використанням права на податкову знижку, відповідачем не повернута, у зв`язку з чим позивач і звернувся до суду з відповідним позовом.

Досліджуючи наявні в матеріалах справи докази, аналізуючи доводи позивача, суд бере до уваги наступне.

Згідно із підпунктом 14.1.170 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податкова знижка для фізичних осіб, які не є суб`єктами господарювання, - документально підтверджена сума (вартість) витрат платника податку - резидента у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг) у резидентів - фізичних або юридичних осіб протягом звітного року, на яку дозволяється зменшення його загального річного оподатковуваного доходу, одержаного за наслідками такого звітного року у вигляді заробітної плати, у випадках, визначених цим Кодексом.

Платник податку, який бажає скористатись податковою знижкою, заявляє про своє бажання шляхом подання податкової декларації за минулий календарний рік (до 1 травня року, наступного за звітним, в якому понесені витрати - відповідно до підпункту 49.18.4 пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України).

Згідно з підпунктом 166.1.2 пункту 166.1 статті Податкового кодексу України підстави для нарахування податкової знижки із зазначенням конкретних сум відображаються платником податку у річній податковій декларації, яка подається по 31 грудня включно наступного за звітним податкового року.

До податкової знижки включаються фактично здійснені протягом звітного податкового року платником податку витрати, підтверджені відповідними платіжними та розрахунковими документами, зокрема квитанціями, фіскальними або товарними чеками, прибутковими касовими ордерами, копіями договорів, що ідентифікують продавця товарів (робіт, послуг) і їх покупця (отримувача).

Підпунктом 166.2.1. пункту 166.2 статі 166 Податкового кодексу України передбачено, що до податкової знижки включаються фактично здійснені протягом звітного податкового року платником податку витрати, підтверджені відповідними платіжними та розрахунковими документами, зокрема квитанціями, фіскальними або товарними чеками, прибутковими касовими ордерами, копіями договорів, що ідентифікують продавця товарів (робіт, послуг) і їх покупця (отримувача). У зазначених документах обов`язково повинно бути відображено вартість таких товарів (робіт, послуг) і строк їх продажу (виконання, надання).

Згідно із підпунктом 166.3.5. пункту 166.3 статті 166 Податкового кодексу України суму витрат платника податку на сплату страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та пенсійних внесків, сплачених платником податку страховику-резиденту, недержавному пенсійному фонду, банківській установі за договорами довгострокового страхування життя, недержавного пенсійного забезпечення, за пенсійним контрактом з недержавним пенсійним фондом, а також внесків на банківський пенсійний депозитний рахунок, на пенсійні вклади та рахунки учасників фондів банківського управління як такого платника податку, так і членів його сім`ї першого ступеня споріднення, які не перевищують (у розрахунку за кожний з повних чи неповних місяців звітного податкового року, протягом яких діяв договір страхування):

а) при страхуванні платника податку або за пенсійним контрактом з недержавним пенсійним фондом платника податку, або на банківський пенсійний депозитний рахунок, пенсійний вклад, рахунок учасника фонду банківського управління чи за їх сукупністю - суму, визначену в абзаці першому підпункту 169.4.1 пункту 169.4 статті 169 цього Кодексу;

б) при страхуванні члена сім`ї платника податку першого ступеня споріднення або за пенсійним контрактом з недержавним пенсійним фондом, або на банківський пенсійний депозитний рахунок, пенсійний вклад, рахунок учасника фонду банківського управління на користь такого члена сім`ї чи за їх сукупністю - 50 відсотків суми, визначеної в абзаці першому підпункту 169.4.1 пункту 169.4 статті 169 цього Кодексу, в розрахунку на кожного застрахованого члена сім`ї.

При цьому контролюючий орган зазначив, що сума не може перевищувати розміру доходу, визначеного в абзаці першому підпункту 169.4.1 п. 169.4 ст. 169 Податкового кодексу України, в розрахунку на кожну особу, яка страхується, за кожний повний або неповний місяць страхування протягом звітного податкового року.

На підтвердження права на отримання податкової знижки позивачем до декларації було надано: страхові поліси від 26.12.2016р. №100413550 та №100413549; два додатки до страхових полісів від 23.11.2018р., квитанції від 25.12.2018р. №0.0.1222848853.1 та №0.0.1222821036.1 про сплату страхових платежів за 2018 рік, паспорт, реєстраційний номер облікової картки платника податків.

Законом України від 25.12.2015р. «Про Державний бюджет на 2018 рік» встановлено такій розмір прожиткового мінімуму на 2018 рік: сума місячного прожиткового мінімуму у 2018 році складає 1762,00 грн.

Тобто, розмір податкової знижки не може бути більшим за 2470,00 грн у розрахунку на календарний місяць та відповідно 29 640,00 грн - за звітний календарний рік.

Разом з тим, загальний розмір нарахованої податкової знижки не може перевищувати суми загального оподатковуваного доходу платника податку, одержаного протягом звітного року у вигляді заробітної плати (п.п.166.4.2 п.166.4 ст.166 Податкового кодексу України) (п.п.166.4.2 п.166.4 ст.166 Податкового кодексу України).

Судом встановлено, що 26.12.2016р. між ОСОБА_1 та ПАТ «МетЛайф» був укладений договір страхування життя, якій почав діяти з 26.12.2016р. Факт укладання договору страхування посвідчується страховим полісом №100413550 від 26.12.2016р. (а.с. 25) та страховим полісом №100413549 від 26.12.2016р. (а.с. 26), в яких відображено вартість страхових послуг - 5999,00 грн.

Також, відповідно до додатків від 23.11.2018р. (а.с. 27, 28) до вищезазначених страхових полісів загальна річна збільшена страхова премія складає 584,00 грн та 6641,00 грн. відповідно, загальна річна сума страхових премій складає 7225,00 грн.

25.12.2018 позивач сплатив вартість страхових послуг на користь ПАТ «МетЛайф», що підтверджується квитанціями від 25.12.2018р. №0.0.1222848853.1 та №0.0.1222821036.1 (а.с. 29) на суму 1725,00 грн та на суму 5500,00 грн, всього сплачено 7225,00 грн.

Відповідно до поданої ОСОБА_1 податкової декларації про майновий стан і доходи за підсумками 2018 року (а.с. 24), позивач, який є резидентом і має реєстраційний номер облікової картки платника податку - НОМЕР_1 , мав дохід у вигляди заробітної плати у розмірі 103 515,03 грн. Дана податкова декларація містить відмітку про її отримання відповідачем.

З огляду на наведене, сума, яка підлягає поверненню ОСОБА_1 згідно поданої декларації, складає 1300,50 грн.

В обґрунтування власних заперечень відповідач посилається на Акт камеральної перевірки податкової декларації про майновий стан і доходи від 1102.2019р. № 841/26-15-13-11-21, в якому відповідач вказує перелік порушень позивачем норм Податкового кодексу, які, на думку відповідача, позбавили позивача підстав для нарахування податкової знижки за наслідками звітного 2018 року.

Так, у зазначеному Акті перевірки вказано, що «За результатами камеральної перевірки податкової декларації про майновий стан і доході за 2017 рік встановлено, що у громадянина ОСОБА_1 відсутні законодавчі підстави для нарахування податкової знижки за наслідками звітного 2018 року, оскільки відповідно до наданої квитанцій від 25.12.2018р. №0.0.1222848853.1 та №0.0.1222821036.1, ідентифікувати, що витрати фактично понесені безпосередньо ОСОБА_1 немає можливості, оскільки в платіжному дорученні відсутня інформація щодо платника».

З цього приводу суд зазначає, що Декларація про майновий стан і доході, яка була подана позивачем - це декларація за 2018 рік, між тим відповідачем в акті помилково вказано, що перевірялась декларація за 2017 рік.

Крім того, судом встановлено, що у квитанціях від 25.12.2018р. №0.0.1222848853.1 та №0.0.1222821036.1 (а.с. 29) відображена така обов`язкова інформація:

- вартість сплачених послуг (відповідно 1725,00 грн. та 5500,00 грн.);

- строк продажу - 25.12.2018р.;

- в рядку призначення платежу зазначені номера страхових полісів (№ 100413549, № 100413550) та ПІБ - ОСОБА_1 ;

- в рядку отримувач зазначено - ПРAT «Метлайф».

В свою чергу, в копіях страхових полісів №100413549, №100413550 (які надавалися відповідачу разом с поданою декларацією за 2018 рік) вказано: страховик - ПРAT «Метлайф» та страхувальник - ОСОБА_1 .

Тобто в поданих відповідачу платіжних документах наявна вичерпна інформація, що ідентифікують продавця товарів (робіт, послуг) і їх покупця (отримувача).

Отже доводи відповідача в цій частині суд вважає безпідставними.

Також в Акті перевірки відповідач посилається на те, що перевіркою встановлено, що громадянином ОСОБА_1 в поданій декларації про майновий стан і доході занижено суму доходу, отриманого протягом 2018 р, як заробітну плату та завищено суму утриманого (перерахованого) податку з доходів фізичних осіб.

Судом встановлено, що в поданій декларації про майновий стан і доході за 2018 рік ОСОБА_1 було вказане сума сукупного доходу у вигляді заробітної плати 103515,03 грн., а відповідачем було встановлено, що сума такого доходу згідно ЦБ ДРФО становить 128 590,00 грн. Також позивачем вказано суму податку з доходів фізичних осіб (ПДФО) - 23 146,22 грн., а відповідачем було встановлено за даними камеральної перевірки, що сума ПДФО складає 23 146,20 грн.

Форма та порядок заповнення податкової декларації про майновий стан і доходи, за якою необхідно відображати отримані доходи та витрати за 2018 рік, в т.ч. для реалізації права на податкову знижку, затверджені Наказом Міністерства фінансів України від 02.10.2015 № 859 (у редакції наказу Міністерства фінансів України 06.06.2017 № 556).

Пунктами 1 - 3 розд. ІІ «Порядок оформлення декларації» Інструкції вказано, що 1. Декларація складається із семи розділів, що подаються на одному двосторонньому аркуші формату А4, та двох додатків до декларації (далі - додатки), які подаються на одно-, двосторонніх аркушах формату А4 та містять розрахунки окремих видів доходів (витрат).

Додатки є складовою частиною декларації і без декларації не є дійсними. Додатки заповнюються та подаються виключно за наявності доходів (витрат), розрахунок яких міститься у цих додатках.

У декларації та додатках зазначаються всі передбачені в них відомості (показники), крім випадків, прямо визначених у декларації та/або додатках. Якщо будь-який рядок декларації та/або додатка не заповнюється через відсутність інформації (операції, суми), такий рядок прокреслюється, крім випадків, прямо визначених у декларації та/або додатках. Зокрема,

Зокрема, згідно пунктів 4-5 Розділу ІІІ Інструкції 4. У розділі ІV декларації "Загальна сума річного доходу":

у рядку 12 декларації вказується загальна сума річного доходу, до якого включаються доходи, отримані з джерел їх походження в Україні, та іноземні доходи;

значення графи 3 рядка 12 розраховується як сума рядків декларації:

рядок 10.1 + рядок 10.2 + рядок 10.3 + графа 6 "Усього" рядка 1 додатка Ф1 + рядок 10.5 + рядок 10.6 + "Усього" графи 9 розділу І додатка Ф2 + "Усього" графи 9 розділу ІV додатка Ф2 + рядок 10.9 + рядок 11.

5. У розділі V декларації "Розрахунок суми податку, на яку зменшуються податкові зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб у зв`язку з використанням права на податкову знижку згідно зі статтею 166 розділу ІV Кодексу":

1) у рядку 13 вказуються позначкою "х" документально підтверджені категорії витрат, що включаються до податкової знижки відповідно до статті 166 розділу ІV Кодексу.

До категорії витрат відносяться: частина суми процентів, сплачених платником податку за користування іпотечним житловим кредитом, розрахована відповідно до статті 175 розділу ІV Кодексу (підпункт 166.3.1 пункту 166.3 статті 166 розділу ІV Кодексу); сума коштів або вартість майна, переданого платником податку у вигляді пожертвувань або благодійних внесків неприбутковим організаціям (підпункт 166.3.2 пункту 166.3 статті 166 розділу ІV Кодексу; сума коштів, сплачених платником податку на користь закладів освіти для компенсації вартості здобуття середньої професійної або вищої освіти такого платника податку та/або члена його сім`ї першого ступеня споріднення (підпункт 166.3.3 пункту 166.3 статті 166 розділу ІV Кодексу); сума коштів, сплачених платником податку на користь закладів охорони здоров`я (підпункт 166.3.4 пункту 166.3 статті 166 розділу ІV Кодексу); сума витрат платника податку на сплату страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та пенсійних внесків (підпункт 166.3.5 пункту 166.3 статті 166 розділу ІV Кодексу); сума витрат платника податку на оплату допоміжних репродуктивних технологій та на оплату вартості державних послуг, пов`язаних з усиновленням дитини, включаючи сплату державного мита (підпункт 166.3.6 пункту 166.3 статті 166 розділу ІV Кодексу); сума коштів, сплачених платником податку у зв`язку із переобладнанням транспортного засобу, що належить платникові податку (підпункт 166.3.7 пункту 166.3 статті 166 розділу ІV Кодексу); сума витрат платника податку на сплату видатків на будівництво (придбання) доступного житла, визначеного законом, у тому числі на погашення пільгового іпотечного житлового кредиту, наданого на такі цілі, та процентів за ним (підпункт 166.3.8 пункту 166.3 статті 166 розділу ІV Кодексу);

2) у рядку 14 вказується загальна сума фактично здійснених протягом звітного (податкового) року витрат, понесених платником податку за наслідками звітного (податкового) року, у граничних розмірах, дозволених до включення до податкової знижки відповідно до статті 166 розділу IV Кодексу;

3) у рядку 15 вказується сума нарахованої заробітної плати, зменшена на суму обов`язкових страхових внесків до недержавного пенсійного фонду, які відповідно до закону сплачуються за рахунок заробітної плати, а також на суму податкової соціальної пільги за її наявності відповідно до пункту 164.6 статті 164 розділу ІV Кодексу;

4) у рядку 16 вказується сума (вартість) витрат платника податку - резидента, дозволених до включення до складу податкової знижки з урахуванням обмеження, встановленого підпунктом 166.4.2 пункту 166.4 статті 166 розділу IV Кодексу, згідно з яким загальна сума податкової знижки, нарахована платнику податку в звітному (податковому) році, не може перевищувати суми річного загального оподатковуваного доходу платника податку, нарахованого як заробітна плата, зменшена з урахуванням положень пункту 164.6 статті 164 розділу ІV Кодексу.

Значення рядка 16 менше або дорівнює значенню рядка 14, але не більше значення рядка 15 декларації;

5) у рядку 17 вказується сума податку на доходи фізичних осіб, на яку зменшуються податкові зобов`язання з цього податку у зв`язку з використанням права на податкову знижку.

Значення рядка 17 розраховується як сума рядків декларації:

графа 4 рядка 10.1 - (рядок 15 - рядок 16) x на ставку податку, визначену пунктом 167.1 статті 167 розділу IV Кодексу.

Таким чином, сума податкової знижки залежить в тому числі і від розміру загальної суми річного доходу, отриманого платником протягом звітного року.

Чинне законодавство не передбачає обов`язку податкового органу здійснювати перерахунок податкової знижки, самостійно визначеної платником податків у поданій декларації, збільшуючи суму витрат платника, включених ним до податкової знижки. До обов`язків податкового органу при реалізації платником податків права на податкову знижку входить прийняття податкової декларації (ст. 49, ст. 179 ПК України), перевірка її показників шляхом проведення камеральної перевірки (ст.76 ПК України), повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб (ст.43, п.179.8 ПК України). Порушень цих обов`язків з боку відповідача у межах спірних правовідносин судом не установлено.

Воднораз, чинне законодавство, покладаючи на платника податків відповідальність за достовірність інформації, наведеної ним у документах податкової звітності, надає йому право у разі допущення ним помилок у раніше поданій податковій декларації (у т.ч. завищення чи заниження її показників) виправити їх, шляхом внесення змін до податкової звітності у порядку, установленому ст.50 ПК України.

Суд, погоджуючись з доводами позивача, що він має право на включення до податкової знижки звітного 2018 року суми витрат на страхування, фактично понесених ним протягом цього періоду, як це передбачено пп.166.3.5 п.166.3 ст.166 ПК України, воднораз не вбачає підстав для задоволення у межах спірних правовідносин заявленого позивачем позову про зобов`язання відповідача надати висновок про повернення суми податкової знижки за 2018 рік.

Суд вважає, що ОСОБА_1 , занизивши у річній податковій звітності про майновий стан і доходи за 2018 рік показники рядка 10 щодо суми доходу, отриманого за 2018 рік, що у свою чергу могло вплинути на показники рядка 17 щодо суми податку, на яку зменшуються податкові зобов`язання з цього податку у зв`язку з використанням права на податкову знижку, вправі виправити допущені помилки, подавши нову звітну декларацію з виправленими показниками.

В свою чергу, суд вважає необґрунтованим посилання відповідача на те, що податкова декларація про майновий стан і доході подана громадянином ОСОБА_1 була подана до ДПІ у Дарницькому районі ГУДФС у м. Києві, в якій платник на обліку не перебуває.

Згідно з карткою платника податків від 17.10.2013р. (а.с. 31) ОСОБА_1 зареєстрований як платник податків у ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька (РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідно до наявної в матеріалах копії паспорту гр. ОСОБА_1 , останнім зареєстрованим місцем проживання позивача є м. Донецьк.

Водночас, відповідно до довідки № 3002-20522 від 22.06.2016р. про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, фактичне місце проживання ОСОБА_1 є АДРЕСА_2 .

В той же час, приписи ст.ст. 16, 63, 70 ПК України не зобов`язують фізичних осіб при зміні місця проживання, подавати до органів ДФС будь-які відомості.

А в силу положень п. 70.8 ст. 70 ПК України про проведення державної реєстрації фізичної особи - платника податків у Державному реєстрі та внесення змін до даних, які містяться у Державному реєстрі, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, інформує територіальний орган.

Отже позивач, у випадку зміни фактичного місця проживання не зобов`язаний був повторно ставати на облік в ДПІ у Дарницькому районі.

Крім того, фактичні дії відповідача пов`язані з прийняттям декларації ОСОБА_1 за 2018 рік, а також проведення відповідної камеральної перевірки, свідчать про згоду та визнання перебування позивача на обліку саме в ДПІ у Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві.

У той же час, за наведених вище обставин допущених помилок у поданій декларації, суд приходить до висновку про відсутність протиправної бездіяльності відповідача щодо невідшкодування позивачу суми податкової знижки у строки визначені п. 179.8 ст. 178 ПК України. Отже позов ОСОБА_1 не підлягає задоволенню.

Керуючись вимогами ст.ст.2, 5-11, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.

Суддя О.В. Патратій