
Справа № 560/3367/19
РІШЕННЯ
іменем України
24 грудня 2019 рокум. ХмельницькийХмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Майстера П.М. розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області , Старокостянтинівського районного відділу Державної міграційної служби України в Хмельницькій області про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити дії,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 звернулась в суд з позовом до відповідачів, в якому просить:
- визнати протиправною відмову Головного управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області в особі Старокостянтинівського районного відділу управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області у видачі ОСОБА_2 паспорта громадянина України у формі книжечки, відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року №2503-ХІІ;
- зобов`язати Головне управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області в особі Старокостянтинівського районного відділу управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області оформити та видати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України у формі книжечки, відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року №2503-ХІІ.
Свої позовні вимоги в позовній заяві та у відповіді на відзив позивач мотивує тим, що є законним представником свого сина ОСОБА_2 та у зв`язку із досягненням ним 16-річчя звернулась до Старокостянтинівського районного відділу управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області із заявою про видачу паспорта громадянина України у формі книжечки, відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року №2503-ХІІ.
Листом від 14.06.2019 Старокостянтинівський районний відділ управління ДМС відмовив у видачі паспорту у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року №2503-ХІІ та повідомив, що видача та оформлення паспорта громадянина України здійснюється на сьогодні виключно на підставі Закону України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" - у формі картки.
Не погодившись з такою відмовою позивач звернулась із заявою про видачу паспорта громадянина України відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року №2503-ХІІ до Управління ДМС у Хмельницькій області та отримала відмову.
Ухвалою суду від 25 жовтня 2019 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Відповідачами подано до суду відзиви та заперечення на відповідь на відзив, в яких вказано, що у позивача відсутнє порушене право чи законний інтерес на момент звернення до суду, оскільки позивачу відповідно до Закону України "Про звернення громадян" була надана відповідь на звернення та роз`яснено правила та процедуру оформлення паспорта громадянина України. Запровадження в Україні біометричних паспортів обумовлене Планом дій до введення безвізового режиму з Євросоюзом, схваленим у листопаді 2010 року. Частиною 4 статті 21 Закону України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" від 20.11.2012 №5492-VI (далі - Закон України №5492-VI) передбачено, що паспорт громадянина України виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій. Станом на червень 2017 року всі органи та підрозділи міграційної служби у тому числі й УДМС у Хмельницькій області забезпечені матеріально-технічними ресурсами необхідними для оформлення і видачі паспорта громадянина України у формі ID-картки. Дорученням ДМС України № 92/2-17 від 15.06.2017 року доручено припинити з 16.06.2017 року в територіальних підрозділах ДМС України прийом заяв на оформлення паспорта громадянина України зразка 1994 року. На виконання, вищевказаного Доручення, з 16.06.2017 року в територіальних підрозділах ДМС України прийом заяв на оформлення паспорта громадянина України зразка 1994 року припинено. Також зазначив, що оскільки ОСОБА_2 не досягнув 16 річного віку, відсутні підстави для видачі паспорта громадянина України відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 року №2503-ХІІ.
З урахуванням зазначеного, просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.
Крім того, у відзивах на позов відповідач просить розгляд даної справи провести з викликом сторін.
Частинами п`ятою - шостою статті 262 КАС України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін: 1) у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу; 2) якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.
Зважаючи на те, що дана справа призначена до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до статті 263 КАС України, відсутня необхідність призначати розгляд справи в судовому засіданні. Тому, клопотання відповідача до задоволення не підлягає.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, дійшов висновку, що у задоволенні позову необхідно відмовити з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (свідоцтво про народження видане відділом реєстрації актів цивільного стану Старокостянтинівського районного управління юстиції Хмельницької області 17.06.2005, серія НОМЕР_1 -БВ №009665), 11.06.2019 року, у зв`язку із досягненням ним 14 років, звернулась до Старокостянтинівського районного відділу Управління Державної міграційної служби у Хмельницькій області з заявою про видачу паспорта громадянина України у вигляді книжечки, відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року №2503-ХІІ.
За результатами розгляду звернення позивача Старокостянтинівський районний відділ Управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області листом від 14.06.2019 року повідомив, що оформлення та видача документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України здійснюється відповідно до Закону України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус". Паспорт громадянина України виготовляється виключно у формі картки, що містить безконтактний електронний носій.
Листом від 07.10.2019 року Управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області відмовило у видачі паспорта громадянина України, відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року №2503-ХІІ.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наведене нижче.
Статтею 5 Закону України «Про громадянство України» від 18.01.2001 №2235-III (далі Закон №2235-III) визначено, що документом, що підтверджує громадянство України, є, зокрема, паспорт громадянина України.
Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-XII затверджено Положення про паспорт громадянина України та Положення про паспорт громадянина України для виїзду за кордон (далі Положення №2503-ХІІ).
Згідно з пунктом 1 Положення про паспорт громадянина України паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу власника та підтверджує громадянство України. Паспорт є дійсним для укладання цивільно-правових угод, здійснення банківських операцій, оформлення доручень іншим особам для представництва перед третьою особою лише на території України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України.
Відповідно до пунктів 3, 5, 8, 9-11 Положення №2503-ХІІ бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. Терміни запровадження паспортної картки визначаються Кабінетом Міністрів України у міру створення державної автоматизованої системи обліку населення.
Паспортна книжечка являє собою зшиту внакидку нитками обрізну книжечку розміром 88х125 мм, що складається з обкладинки та 16 сторінок. Усі сторінки книжечки пронумеровані і на кожній з них зображено Державний герб України і перфоровано серію та номер паспорта. Термін дії паспорта, виготовленого у вигляді паспортної книжечки, не обмежується.
Паспорт, виготовлений у вигляді паспортної картки (інформаційного листка), має розмір 80х60 мм. У інформаційний листок вклеюється фотокартка і вносяться відомості про його власника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження і особистий номер, а також дата видачі і код органу, що його видав. Інформаційний листок заклеюється плівкою з обох боків. Термін дії паспорта, виготовленого у вигляді паспортної картки, визначається Кабінетом Міністрів України. Бланки паспортів виготовляються на замовлення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства, з високоякісного паперу з використанням спеціального захисту.
Отже чинним Положенням про паспорт громадянина України передбачено дві форми паспорта громадянина України, а саме: у формі книжечки та у формі картки.
Водночас, Законом України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» від 20.11.2012 №5492-VI (надалі Закон №5492-VI) визначені правові та організаційні засади створення та функціонування Єдиного державного демографічного реєстру та видачі документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, а також права та обов`язки осіб, на ім`я яких видані такі документи.
Згідно зі статтею 13 Закону №5492-VI документи, оформлення яких передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру (далі - документи Реєстру), відповідно до їх функціонального призначення поділяються, зокрема, на документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, до яких відноситься, з поміж інших, паспорт громадянина України.
Відповідно до частин 1, 2, 4, 5 статті 14 Закону №5492-VI, форма кожного документа встановлюється цим Законом. Документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклета. Документи у формі книжечки на всіх паперових сторінках та на верхній частині обкладинки повинні мати серію та номер документа, виконані за технологією лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі книжечки здійснюється за технологією лазерного гравіювання та лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі картки виконується за технологією термодруку або лазерного гравіювання. Персоналізація документів здійснюється централізовано у Державному центрі персоналізації документів.
Отже зазначеним законом також встановлена можливість видачі документа як у формі книжечки, так і у формі картки.
Частиною 1 статті 21 Закону №5492-VI визначено, що паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України.
Відповідно до ч. 2, 4, 5 статті 21 Закону №5492-VI кожен громадянин України, який досяг чотирнадцятирічного віку, зобов`язаний отримати паспорт громадянина України. Паспорт громадянина України виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій. Оформлення паспорта громадянина України здійснюється розпорядником Реєстру. Прийняття заяв-анкет для внесення інформації до Реєстру, видача паспорта громадянина України здійснюються розпорядником Реєстру або уповноваженими суб`єктами, передбаченими пунктом 4 частини першої статті 2 цього Закону.
Відповідно до пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України" від 25 березня 2015 року № 302 (далі постанова №302) затверджено: зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм згідно з додатками 1 і 2; зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, згідно з додатками 3 і 4; Порядок оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, що додається.
Пунктом 2 Постанови №302 із застосуванням засобів Єдиного державного демографічного реєстру запроваджено: з 1 січня 2016 р. оформлення і видачу паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм та паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, зразки бланків яких затверджено цією постановою, громадянам України, яким паспорт громадянина України оформляється вперше, з урахуванням вимог пункту 2 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 р. № 2503-XII; з 1 листопада 2016 р. оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм, зразок бланка якого затверджено цією постановою, громадянам України відповідно до Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого цією постановою.
Згідно із пунктом 3 Постанови №302 прийняття документів для оформлення паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, зразок бланка якого затверджено цією постановою, з 1 листопада 2016 р. припиняється.
Пунктом 3 Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України встановлено, що кожен громадянин України, який досяг 14-річного віку, зобов`язаний отримати паспорт.
З аналізу зазначених норм слідує, що наразі чинним законодавством передбачено можливість видачі паспорта громадянина України як у формі книжечки, так і у вигляді картки. При цьому кожен громадянин України, який досяг 14-річного віку, зобов`язаний отримати паспорт.
Як вбачається із листа Управління державної міграційної служби України в Хмельницькій області від 07.10.2019, останній повідомив заявника про відсутність підстав для видачі паспорта громадянина України зразка 1994 у формі книжечки. Листом від 14.06.2019 Старокостянтинівський районний відділ УДМС України в Хмельницькій області повідомив позивача, що паспорт громадянина України виготовляється виключно у формі картки, яка містить безконтактний електронний носій.
Пунктом 1 частини 1 статті 3 Закону України № 5492-VI встановлено, що безконтактний електронний носій - імплантована у бланк документа безконтактна інтегральна схема для внесення персональних даних, параметрів, у тому числі біометричних, що дає змогу здійснювати комплекс заходів, пов`язаних з верифікацією особи, та може використовуватися як засіб електронного цифрового підпису у випадках, передбачених законом.
Відповідно до пункту 131 Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України до безконтактного електронного носія, що міститься у паспорті, вноситься зокрема інформація зазначена в зоні візуальної перевірки паспорта; біометричні дані, параметри особи (відцифрований образ обличчя особи, відцифрований підпис особи, відцифровані відбитки пальців рук (за згодою особи).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 вересня 2018 року у зразковій справі № 806/3265/17 зазначено, що норми Закону № 5492-VI на відміну від норм Положення № 2503-XII не тільки звужують, але фактично скасовують право громадянина на отримання паспорту у вигляді паспортної книжечки без безконтактного електронного носія персональних даних, який містить кодування його прізвища, ім`я та по-батькові та залишають тільки право на отримання паспорта громадянина України, який містить безконтактний електронний носій, що є безумовним порушенням вимог ст.22 Конституції України, яка забороняє при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, не відповідає вимогам якості закону (тобто втручання не було "встановлене законом") не було "необхідним у демократичному суспільстві" у тому сенсі, що воно було непропорційним цілям, які мали бути досягнуті, не покладаючи на особу особистий надмірний тягар. Зазначене допускає свавільне втручання у право на приватне життя, у контексті неможливості реалізації права на власне ім`я, що становить порушення ст.8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Крім того, Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що перелік підстав, які становлять легітимну мету обмежень прав і свобод особи, є вичерпним. Свобода розсуду держав щодо встановлення обмежень є вузькою. Проте, необхідно оцінити, чи передбачене законом таке обмеження, чи відповідає обмеження "нагальній суспільній потребі", тобто чи є воно необхідним у демократичному суспільстві і чи відповідає воно легітимній меті (наприклад, рішення ЄСПЛ у справі "Svyato-Mykhaylivska Parafiya v. Ukraine" від 14 червня 2007 року). Установленість обмежень законом передбачає чіткість і доступність закону, що встановлює такі обмеження. Кожна людина повинна мати відповідне уявлення про норми, які можуть бути застосовані щодо її відповідного права. Вимога чіткого закону, який передбачає обмеження права, має ту саму мету - кожна людина повинна мати можливість передбачити наслідки своєї поведінки. Рівень чіткості, який вимагається від національного законодавства, яке в будь-якому разі не може передбачати усі можливі випадки, багато в чому залежить від змісту відповідного акта, сфери, яку він регулює, чисельність й статусу тих, кому він адресований (рішення ЄСПЛ у справі "Groppera Radio AG and Others v. Switzerland" від 28 березня 1990 року).
Тобто, будь-яке обмеження прав і свобод особи повинно бути чітким та законодавчо визначеним, однак у даному випадку таке обмеження, як неможливість отримання паспорта у формі книжечки, законодавством не передбачено.
Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що позбавлення особи можливості отримання паспорта у традиційній формі - у вигляді книжечки, і спричинені цим побоювання окремої суспільної групи, що отримання паспорта у вигляді ID-картки може спричинити шкоду приватному життю, становить втручання держави, яке не було необхідним у демократичному суспільстві, і воно є непропорційним цілям, які мали б бути досягнуті без покладення на особу такого особистого надмірного тягаря.
Листом від 07.10.2019 року Управління державної міграційної служби України в Хмельницькій області повідомило позивача про те, що видача документу, що посвідчує особу, не можлива без обробки персональних даних особи.
Відповідно до ст.2 Закону України від 01 червня 2010 року № 2297-VI "Про захист персональних даних" персональні дані - відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована.
Згідно з частиною 1 статті 6 вказаного Закону України від 01 червня 2010 року № 2297-VI "Про захист персональних даних" мета обробки персональних даних має бути сформульована в законах, інших нормативно-правових актах, положеннях, установчих чи інших документах, які регулюють діяльність володільця персональних даних, та відповідати законодавству про захист персональних даних.
Відповідно до частини 5, 6 Закону України від 01 червня 2010 року № 2297-VI "Про захист персональних даних" обробка персональних даних здійснюється для конкретних і законних цілей, визначених за згодою суб`єкта персональних даних, або у випадках, передбачених законами України, у порядку, встановленому законодавством. Не допускається обробка даних про фізичну особу, які є конфіденційною інформацією, без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
Статтею 32 Конституції України гарантовано, що ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України. Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
Рішенням Конституційного Суду України від 20 січня 2012 року № 2-рп/2012 надано офіційне тлумачення положення ч.2 ст.32 Конституції України, зокрема: неможливо визначити абсолютно всі види поведінки фізичної особи у сферах особистого та сімейного життя, оскільки особисті та сімейні права є частиною природних прав людини, які не є вичерпними, і реалізуються в різноманітних і динамічних відносинах майнового та немайнового характеру, стосунках, явищах, подіях тощо. Право на приватне та сімейне життя є засадничою цінністю, необхідною для повного розквіту людини в демократичному суспільстві, та розглядається як право фізичної особи на автономне буття незалежно від держави, органів місцевого самоврядування, юридичних і фізичних осіб. Збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди державою, органами місцевого самоврядування, юридичними або фізичними особами є втручанням в її особисте та сімейне життя. Таке втручання допускається винятково у випадках, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
Таким чином, принципами обробки персональних даних є відкритість і прозорість, відповідальність, адекватність та не надмірність їх складу та змісту стосовно визначеної мети їх обробки, а підставою обробки персональних даних є згода суб`єкта персональних даних.
Велика Палата Верховного Суду у зразковій справі № 806/3265/17, окрім іншого, звернула увагу, що законодавством не врегульовано питання щодо наслідків відмови особи від обробки її персональних даних, тобто фактично відсутня будь-яка альтернатива такого вибору, що в свою чергу обумовлює неякість закону та порушення конституційних прав такої особи. Крім того, реалізація державних функцій має здійснюватися без примушення людини до надання згоди на обробку персональних даних, їх обробка повинна здійснюватись, як і раніше, в межах і на підставі тих законів і нормативно-правових актів України, на підставі яких виникають правовідносини між громадянином та державою. При цьому, згадані технології не повинні бути безальтернативними і примусовими. Особи, які відмовилися від обробки їх персональних даних, повинні мати альтернативу-використання традиційних методів ідентифікації особи.
З аналізу наведених норм та висновків Великої Палати Верховного Суду у справі № 806/3265/17 слідує, що відмова у видачі паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України №2503-ХІІ від 26 червня 1992 року не може вважатися законною.
При цьому, у п.2 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року N 2503-XII зазначено, що паспорт громадянина України (далі-паспорт) видається кожному громадянинові України центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства, після досягнення 16-річного віку.
Разом з тим, ч.2 ст.21 Закону України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" передбачено, що кожен громадянин України, який досяг чотирнадцятирічного віку, зобов`язаний отримати паспорт громадянина України.
Юридична сила закону як основного джерела права, його місце в системі нормативно-правових актів закріплені в Конституції України.
Однією із ознак, яка відрізняє закон від інших нормативно-правових актів, є критерій регулювання найбільш важливих суспільних відносин.
Статтею 92 Конституції України визначено коло питань (суспільних відносин), які можуть бути врегульовані виключно законами України.
В свою чергу, Постанови Верховної Ради приймаються з конкретних питань з метою здійснення її установчої, організаційної, контрольної та інших функцій.
Питання застосування нормативно-правових актів, виданих одним і тим же органом, які мають різну юридичну силу та не узгоджуються між собою, відображені у листі Міністерства юстиції від 26 грудня 2008 року № 758-0-2-08-19 "Щодо практики застосування норм права у випадку колізії", у якому зазначено, що у разі існування неузгодженості між актами, виданими одним і тим же органом, але які мають різну юридичну силу, застосовується акт вищої юридичної сили.
Аналогічний висновок викладений в рішенні Верховного Суду від 20 серпня 2019 року у справі №9901/938/18.
Відтак в даному випадку до спірних правовідносин, застосуванню підлягає не п.2 Положення, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 N 2503-XII, а ч.2 ст.21 Закону № 5492-VI.
Отже, право на оформлення паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення №2503-ХІІ виникає у особи після досягнення 16-річного віку, за умови звернення особисто з відповідною заявою, передбаченою цим Положенням.
Оскільки на дату звернення позивача як до відповідача, так і до суду та на час прийняття даного рішення, неповнолітній ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) не досяг 16-річного віку, таке звернення є передчасним та відсутні правові підстави для видачі паспорта громадянина України у вигляді книжечки, відповідно до Положення №2503-ХІІ.
При цьому суд зазначає, що позивач не позбавлений права в майбутньому, а саме після досягнення ОСОБА_2 16-річного віку звернутися із заявою щодо оформлення та видачі паспорта громадянина України у вигляді паспортної книжечки, відповідно до Положення №2503-ХІІ.
Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст.77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищевикладене, відповідачем спростовано, а позивачем не підтверджено правомірність заявлених позовних вимог, тому, в їх задоволенні слід відмовити.
На підставі ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв`язку з відмовою в задоволенні адміністративного позову в повному обсязі, судові витрати не стягуються.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ВИРІШИВ:
в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_2 до Управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області, Старокостянтинівського районного відділу Державної міграційної служби України в Хмельницькій області про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити дії відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складене 24 грудня 2019 року
Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , паспорт серія НОМЕР_2 ) - Відповідач:Управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області (вул. Миколи Мазура, 4,Хмельницький,Хмельницька область,29000 , код ЄДРПОУ - 37864148) Старокостянтинівський районний відділ Державної міграційної служби України в Хмельницькій області (вул. Попова, 2,Старокостянтинів,Хмельницька область,31100 , код ЄДРПОУ - 37864148)
Головуючий суддя П.М. Майстер
Судове рішення № 86587312, Хмельницький окружний адміністративний суд було прийнято 24.12.2019. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні дані про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити необхідні дані.
Це рішення відноситься до справи № 560/3367/19. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа: