Рішення № 86587241, 24.12.2019, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 грудня 2019 р. справа №520/11964/19

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Котеньова О.Г., за участі секретаря судового засідання Блудової А.І.,

представника позивача – Литвиненка В.В.,

представника відповідача - Золотавіна В.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Харкові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) до Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Основ`янському та Слобідському районах м. Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області (майдан Захисників України, буд. 7/8, 7 пов., м. Харків, 61001, код ЄДРПОУ 41430683) про визнання дій протиправними скасування постанов, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Основ`янському та Слобідському районах м. Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області, в якому просить суд:

- визнати незаконними дії старшого державного виконавця Міжрайонного відділу Державної виконавчої служби по Основ`янському та Слобідському районах міста Харкова Головного територіального управління юстиції у Харківській області Золотавіна Валерія Юрійовича, щодо прийняття постанови про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору за № 59436014 від 29.07.2019 року, про відкриття виконавчого провадження щодо стягнення виконавчого збору у сумі 8346,00 гривень (вісім тисяч триста сорок шість) гривень від 07.10.2019 року за № 59436014 та про стягнення витрат виконавчого поовадження у сумі 200,00 (двісті) гривень від 07.10.2019 року за № 60245191;

- скасувати постанови: про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору за № 59436014 від 29.07.2019 року, про відкриття виконавчого провадження щодо стягнення виконавчого збору у сумі 8346,00 гривень (вісім тисяч триста сорок шість) гривень від 07.10.2019 року за №59436014 та постанову про стягнення витрат виконавчого провадження у сумі 200,00 (двісті) гривень від 07.10.2019 року за № 60245191.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що вважає дії Державного виконавця Державної виконавчої служби по Основ`янському та Слобідському районах міста Харкова Головного територіального управління юстиції у Харківській області Золотавіна В Ю щодо винесення вищевказаних постанов: про стягнення з позивача виконавчого збору за № 59436014 від 29.07.2019 року, про відкриття виконавчого провадження щодо стягнення виконавчого збору у сумі 8346,00 гривень від 07.10.2019 року за № 59436014 та про стягнення витрат виконавчого провадження у сумі 200,00 гривень незаконними, а вищевказані постанови підлягають скасуванню, оскільки суперечать нормам законодавства України, оскільки рішення суду, за яким відкрито виконавче провадження, позивач виконує в повному обсязі.

Представник відповідача надав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що заперечує проти задоволення позовних вимог, а позов вважає відповідно таким, що не підлягає задоволенню, оскільки у разі закриття виконавчого провадження, але нестягнення виконавчого збору державний виконавець зобов`язаний відкрити окреме виконавче провадження за постановою про стягнення виконавчого збору.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив задовольнити позов з підстав та мотивів, викладених в ньому.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти позову та просив відмовити у його задоволенні.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що Рішенням Краматорського міського суду Донецької області було зобов`язано позивача не перешкоджати ОСОБА_2 у вихованні та спілкуванні з онукою - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає разом з позивачем. Визначено ОСОБА_2 наступний порядок та способи участі у спілкуванні та вихованні онуки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 :

- До досягнення дитиною трирічного віку: щотижневі зустрічі та спільне проведення часу ОСОБА_2 з онукою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у неділю з 16 години 30 хвилин до 19 години 30 хвилин в присутності матері- ОСОБА_1 , в загальнодоступних громадських місцях (місцях дитячих розваг та відпочинку, майданчиках, скверах, парках тощо), а також за місцем проживання дитини ОСОБА_3 та за місцем проживання ОСОБА_2 , якщо інший порядок, спосіб, місце та час зустрічі не узгоджені за домовленістю сторін, попередньо погоджуючи з ОСОБА_1 конкретний час спілкування з дитиною з урахуванням режиму дитини, її стану здоров`я або інших непередбачуваних поважних обставин;

- Після досягнення дитиною трирічного віку: щотижневі зустрічі та спільне проведення часу ОСОБА_2 з онукою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у середу з 18 години 00 хвилин до 19 години 30 хвилин, у неділю з 15 години 30 хвилин до 19 години 30 хвилин без присутності матері - ОСОБА_1 , в загальнодоступних громадських місцях (місцях дитячих розваг та відпочинку, майданчиках, скверах, парках тощо), а також за місцем проживання дитини ОСОБА_3 та за місцем проживання ОСОБА_2 , якщо інший порядок, спосіб, місце та час зустрічі не узгоджені за домовленістю сторін, попередньо погоджуючи з ОСОБА_1 конкретний час спілкування з дитиною з урахуванням режиму дитини, її стану здоров`я або інших непередбачуваних поважних обставин, а також протягом двох годин у свята «Новий рік», «Різдво», «Великдень», день народження ОСОБА_3 .

29 липня 2019 року Міжрайонним відділом державної виконавчої служби по Основ`янському та Слобідському районах міста Харків ГТУЮ у Харківській області відкрито ВП № 59436014 з примусового виконавчого листа № 234/14250/18, виданого Краматорським районним судом Донецької області 11.04.2019, про зобов`язання ОСОБА_1 не перешкоджати ОСОБА_2 у вихованні та спілкуванні з онукою ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка проживає разом з матір`ю ОСОБА_1

29 липня 2019 року Міжрайонним відділом державної виконавчої служби по Основ`янському та Слобідському районах міста Харків ГТУЮ у Харківській області відкрито ВП 59436014 про стягнення з позивача виконавчого збору.

04 жовтня 2019 року ВП№ 59436014 закінчене відповідно до пункту 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження». В рамках виконавчого провадження державним виконавцем було здійснено перевірку виконання боржником рішення Краматорського міського суду Донецької області у час та місці побачення, визначених рішенням суду та складено Акт державного виконавця 29.09.2019 року, згідно якого боржником, ОСОБА_1 , рішення суду виконується у повному обсязі.

07 жовтня 2019 року постановою Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Основ`янському та Слобідському районах міста Харків ГТУЮ у Харківській області відкрито виконавче провадження зі стягнення з позивача витрат виконавчого провадження у сумі 200 грн.

07 жовтня 2019 року постановою Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Основ`янському та Слобідському районах міста Харків ГТУЮ у Харківській області відкрито виконавче провадження про стягнення з позивача виконавчого збору у сумі 8346,00 грн.

Не погоджуючись із вказаними діями та постановами про відкриття виконавчого провадження, про стягнення виконавчого збору, про стягнення витрат виконавчого провадження, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується наступними приписами норм чинного законодавства.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом пункту 5 частини першої статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» примусовому виконанню відповідно до цього Закону підлягають постанови державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанови державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанови приватних виконавців про стягнення основної винагороди.

Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною 1 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до частини 1 статті 17 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Частиною 1 статті 19 Закону України «Про виконавче провадження державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа.

Відповідно до статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документу виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

За рішенням про встановлення побачення з дитиною державний виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення шляхом забезпечення побачень стягувана з дитиною в порядку, визначеному рішенням.

Судом встановлено, що 29.09.2019 року державний виконавець при здійсненні перевірки виконання боржником, ОСОБА_1 , рішення суду встановив, що будь яких перешкод з боку позивача щодо зустрічей ОСОБА_2 зі своєю внучкою, ОСОБА_3 , позивач не вчиняє, рішення суду виконує в повному обсязі, про що було складено Акт державного виконавця.

Виконавчий збір стягується на підставі постанови державного виконавця, якщо боржником у встановлений для цього термін рішення добровільно не виконано, а державним виконавцем вчинено дії, спрямовані на примусове виконання.

Вказаного висновку дійшов Верховний суд у справі № 6-785 цс15 від 06.07.2015 року.

Тобто, право на стягнення виконавчого збору не виникає, якщо боржник добровільно виконав рішення суду і при цьому державний виконавець не провів будь-яких примусових виконавчих дій, а тільки виніс постанову про відкриття виконавчого провадження та постанову про стягнення виконавчого збору.

У п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» від 26.12.2003 року № 14 роз`яснено, що відповідно до статей 45, 46 Закону України «Про виконавче провадження» витрати виконавчого провадження та виконавчий збір стягуються за постановою державного виконавця з боржника, якщо останній не виконав рішення добровільно в установлений для цього строк і воно було виконане примусово. Аналогічний правовий висновок висловлений у постановах Верховного Суду від 28 лютого 2019 року у справі № 819/1116/17 (№ К/9901/3 ІЗ 1/17) та від 15 лютого 2018 р. у справі № 910/1587/13.

Виходячи з наведеного обов`язковими умовами стягнення виконавчого збору є фактичне виконання судового рішення; вжиття виконавцем заходів примусового виконання рішень.

За своїм призначенням виконавчий збір є своєрідною винагородою державному виконавцю за вчинення заходів примусового виконання рішення, за умови, що такі заходи призвели до виконання рішення.

Під час розгляду справи судом не встановлено, що ОСОБА_1 перешкоджає ОСОБА_2 зустрічатися та спілкуватися з її онукою, ОСОБА_3 , що визначено Рішенням Краматорського районного суду Донецької області.

Також до суду не надано доказів вжиття державним виконавцем будь-яких заходів примусового виконання рішення.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що підстави для стягнення з позивача виконавчого збору відсутні, у зв`язку з чим постанова про стягнення виконавчого збору у сумі 8346,00 гривень від 29.07.2019 у ВП №59436014 є протиправною, та такою, що підлягає скасуванню, що у свою чергу є підставою для скасування постанови про відкриття виконавчого провадження щодо стягнення виконавчого збору у сумі 8346,00 гривень від 07.10.2019 року за ВП № 59436014 як похідної.

Стосовно позовної вимоги щодо визнання протиправною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження щодо стягнення витрат виконавчого провадження у сумі 200 грн від 07.10.2019 у ВП № 60245049, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3 ст. 42 Закону України "Про виконавче провадження" кошти виконавчого провадження складаються з:

1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця;

2) авансового внеску стягувача;

3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.

Витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження.

Витрати виконавчого провадження органів державної виконавчої служби здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів виконавчого провадження, зазначених у пунктах 2 і 3 частини першої цієї статті.

Витрати виконавчого провадження приватних виконавців здійснюються за рахунок авансового внеску стягувача, стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження. Витрати виконавчого провадження можуть здійснюватися приватним виконавцем за рахунок власних коштів.

Розмір та види витрат виконавчого провадження встановлюються Міністерством юстиції України.

Враховуючи наведену норму права та доводи позову та відзив на позовну заяву, суд не вбачає підстав для скасування постанови про відкриття виконавчого провадження щодо стягнення витрат виконавчого провадження у сумі 200 грн від 07.10.2019 у ВП № 60245049.

Суд зазначає, що у межах спірних правовідносин належним способом захисту порушеного права позивача є визнання протиправними та скасування постанови про стягнення виконавчого збору ВП № 59436014 від 29.07.2019 та постанови про відкриття виконавчого провадження щодо стягнення виконавчого збору у сумі 8346,00 гривень від 07.10.2019 року за ВП № 60245049 як похідної, у зв`язку з чим позовні вимоги про визнання протиправними дій старшого державного виконавця Міжрайонного відділу Державної виконавчої служби по Основ`янському та Слобідському районах міста Харкова Головного територіального управління юстиції у Харківській області Золотавіна Валерія Юрійовича, щодо прийняття постанови про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору за № 59436014 від 29.07.2019 року про відкриття виконавчого провадження щодо стягнення виконавчого збору у сумі 8346,00 гривень (вісім тисяч триста сорок шість) гривень від 07.10.2019 року за № 59436014 задоволенню не підлягають.

Відповідно до п.58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Серявін та інші проти України" (Заява N 4909/04, 10 лютого 2010 року) Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29).

Встановлених у справі обставин достатньо для прийняття рішення у справі, а тому інші аргументи сторін не спростовують вищевказаних висновків суду.

За приписами частинами 1, 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про часткову обґрунтованість заявлених позовних вимог.

Щодо стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів витрат на правничу допомогу, суд зазначає таке.

Приписами ст.132 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч.7 ст.139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Представником позивача надано до суду копії договору про надання правової допомоги від 06.11.2019, завдання № 1 до договору № 91 НП про надання правової допомоги, акту виконаних робіт №01 від 06.11.2019, квитанції №0.0.1563868537.1 від 23.12.2019, що підтверджують надання адвокатом послуг позивачу на суму 2700,00 грн.

Частинами 3-5 статті 134 КАС України визначено, що для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У пункті 269 Рішення у справі “East/West Alliance Limited” проти України” Європейський суд з прав людини зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд – у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також – чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі “Іатрідіс проти Греції” (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).

Оцінюючи співмірність витрат позивача на правничу допомогу із складністю предмету позову та обсягу наданих робіт, суд зазначає, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.5 ст.134 КАС України).

Суд зазначає, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Водночас, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача має бути встановлено, що позов позивача підлягає задоволенню, а також має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий, що передбачено у ст. 30 Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частиною 3 вказаної статті передбачено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

З урахуванням того, що позов задоволено частково, оцінивши рівень витрат позивача на правничу допомогу з урахуванням того, що такі витрати понесені фактично, про що свідчать наявні в матеріалах справи докази, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 1350,00 грн, виходячи із розрахунку 2700,00 грн :4*2 (пропорційно до задоволених позовних вимог).

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 5-10, 19, 77, 139, 241-246, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) до Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Основ`янському та Слобідському районах м. Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області (майдан Захисників України, буд. 7/8, 7 пов., м. Харків, 61001, код ЄДРПОУ 41430683) про визнання дій протиправними скасування постанов - задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати постанови Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Основ`янському та Слобідському районах м. Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору за ВП№ 59436014 від 29.07.2019 року та про відкриття виконавчого провадження щодо стягнення виконавчого збору у сумі 8346,00 гривень (вісім тисяч триста сорок шість) гривень від 07.10.2019 року у ВП №60245049.

У задоволенні іншої частини позовних вимог – відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Основ`янському та Слобідському районах м. Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області (майдан Захисників України, буд. 7/8, 7 пов., м. Харків, 61001, код ЄДРПОУ 41430683) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) судовий збір у сумі 1536 (одна тисяча п`ятсот тридцять шість) грн 80 коп.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Основ`янському та Слобідському районах м. Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області (майдан Захисників України, буд. 7/8, 7 пов., м. Харків, 61001, код ЄДРПОУ 41430683) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) витрати на правничу допомогу у сумі 1350 (одна тисяча триста п`ятдесят) грн 00 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності редакцією Кодексу адміністративного судочинства України від 15.12.2017.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення у повному обсязі складено та проголошено 24 грудня 2019 року.

Суддя О.Г. Котеньов