Ухвала суду № 86587235, 24.12.2019, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

УХВАЛА

про закриття провадження

24.12.2019 р. № 520/9980/19

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого - судді: Заічко О.В.,

при секретареві судового засідання: Мараєвій О.В.,

розглянувши у письмовому провадженні в приміщенні суду в м. Харкові справу за позовом ОСОБА_1 до Харківської обласної ради про визнання протиправним та нечинним рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом про визнання протиправним та нечинним рішення.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що спірне рішення є незаконним, необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню.

Від представників сторін надійшли клопотання з проханням розгляду зазначеної справи у письмовому провадженні.

Від представника відповідача також надійшов відзив на позов з проханням відмови у задоволенні позову з тих підстав, що оскаржуване рішення не порушує права позивача, водночас, у правовідносинах, з приводу яких подано позов, відповідач діяв в межах законодавства.

Позивачем надано відповідь на відзив щодо помилковості доводів відповідача.

Суд, на підставі ст. 205 КАС України, вважає можливим розглянути справу у письмовому провадженні. Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється згідно до вимог ч. 4 ст. 229 КАС України.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд встановив наступне.

Відповідно до пункту 20 частини першої статті 43, статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», постанови Кабінету Міністрів України від 06 березня 2019 року № 221 «Про затвердження Положення про спеціальну школу та Положення про навчально-реабілітаційний центр», постанови Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2017 року № 1094 «Про затвердження Порядку проведення конкурсу на зайняття посади керівника державного, комунального закладу охорони здоров`я» (зі змінами) Харківська обласна рада Рішенням ХХІ сесії VІІ скликання від 15.08.2019 року № 1096-VІІ Про внесення змін до рішення обласної ради від 30.08.2018 року № 739-VІІ (зі змінами), до Положення про порядок призначення на посаду та звільнення із займаної посади керівників комунальних підприємств, установ закладів, що є у спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст області, затвердженого цим рішенням та додатків до нього ( зі змінами) вирішила:

- внести зміни до рішення обласної ради від 30 серпня 2018 року № 793-VІІ (зі змінами) доповнивши пункт 4 абзацом наступного змісту: «- рішення обласної ради від 01 березня 2018 року № 706-VІІ «Про затвердження Положення про громадську раду при Харківській обласній раді з обрання керівників комунальних закладів охорони здоров`я»»;

- внести зміни до Положення про порядок призначення на посаду та звільнення із займаної посади керівників комунальних підприємств, установ, закладів, що є у спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст області, затвердженого рішенням обласної ради від 30 серпня 2018 року № 793-VІІ, та додатків до нього, зі змінами, внесеними рішенням обласної ради від 28 лютого 2019 року № 966-VІІ, а саме: викласти розділ V у новій редакції (додається); у розділі VІ підпункт 6.1.1 пункту 6.1, доповнити абзацом наступного змісту : "Кандидати, які претендують на посаду керівника спеціальної школи та навчально-реабілітаційного центру, мають бути громадянами України, вільно володіти українською мовою, мати вищу освіту не нижче ступеня магістра (спеціаліста) за спеціальністю “Спеціальна освіта” (“Корекційна освіта”, “Дефектологія”) або “Психологія” (“Практична психологія”) та/або стаж педагогічної роботи в спеціальному закладі освіти не менше п`яти років.».

Вирішуючи вказану справу, суд вказує наступне.

Згідно з правилами визначення юрисдикції адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ за статтею 19 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Аналіз наведеної норми права свідчить про те, що до адміністративної юрисдикції відноситься справа, яка виникає зі спору в публічно-правових відносинах, що стосується цих відносин, коли один з його учасників є суб`єктом владних повноважень, здійснює владні управлінські функції, у цьому процесі або за його результатами владно впливає на фізичну чи юридичну особу та порушує їх права, свободи чи інтереси в межах публічно-правових відносин.

Натомість, визначальними ознаками приватноправових відносин є юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового, особистого інтересу суб`єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням наявного приватного права певного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії суб`єкта владних повноважень.

Отже, під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Підставою виникнення спірних правовідносин стало наступне.

Так, позивач у позові вказувала, що вона є Головою Громадської ради при Харківській обласній раді з обрання керівників закладів охорони здоров`я. Крім неї, до громадської ради загалом входить 10 осіб, склад яких затверджено розпорядженням голови Харківської обласної ради від 16.05.2018 № 69 «Про затвердження складу Громадської ради при Харківській обласній раді з обрання керівників комунальних закладів охорони здоров`я».

Водночас, Харківська обласна рада, прийнявши спірне рішення, фактично ліквідувала Громадську раду, яка, зокрема, ефективно виконувала покладені на неї завдання із забезпечення участі представників громадянського суспільства під час роботи конкурсних комісій з обрання керівників медичних закладів.

Суд вказує, що норми Закону України "Про державну службу" та Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування" не передбачають процедури укладання з цивільним публічним службовцем контракту, цей документ у силу приписів КЗпПУ притаманний, насамперед, трудовим правовідносинам.

Відповідно до пункту 1 скасованого Положення про громадську раду при Харківській обласній раді з обрання керівників комунальних закладів охорони здоров`я, громадська рада є тимчасовим консультативно-дорадчим органом, утвореним для сприяння участі громадськості у роботі конкурсних комісій з обрання керівників комунальних закладів охорони здоров`я, що перебувають у спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст області.

Згідно приписів пункту 4 цього ж Положення, основними завданнями громадської ради є: сприяння реалізації прав представників громадської ради у роботі конкурсних комісій з обрання керівників медичних закладів; сприяння врахуванню обласною радою громадської думки під час формування конкурсних комісій з обрання керівників медичних закладів.

Відтак, діяльність Громадської ради, попри її належність, зумовлює визначення зазначеного у позові спору як приватноправового.

В той же час, публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин. Сам факт зазначення в якості відповідача органу місцевого самоврядування та вказівка на порушення встановленої процедури прийняття ним оскарженого рішення не може змінити саму природу приватноправового спору, який фактично існує між сторонами у справі,

При цьому суд враховує висновки Великої Палати Верховного Суду, сформульованих нею при розгляді справ №815/5193/14, №825/519/17, 826/15700/17, що приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Згідно зазначених вище правових позицій Верховного Суду, при визначенні юрисдикції необхідно встановити - які порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, спричинених рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними. Якщо ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту саме цивільних прав та інтересів.

Крім того, позивач вважає, що спірне рішення стосується безпосередньо неї, як Голови Громадської ради при Харківській обласній раді з обрання керівників закладів охорони здоров`я.

Відповідно до п.17 ст. 4 КАС України, публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Водночас, діяльність Громадської ради, як тимчасового консультативно-дорадчого органу, утвореного для сприяння участі громадськості у роботі конкурсних комісій з обрання керівників комунальних закладів охорони здоров`я, що перебувають у спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст області, не є публічною службою у розумінні п.17 ст. 4 КАС України.

Відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Стаття 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно із частиною четвертою статті 11 ЦК України у випадках, установлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування. Отже, рішення суб`єктів владних повноважень, до яких належать, зокрема, органи місцевого самоврядування, можуть бути підставами виникнення/припинення цивільних прав та обов`язків.

До способів захисту цивільних прав та інтересів належить, зокрема, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб (пункт 10 частини другої статті 16 цього Кодексу).

На підставі статті 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Суд визнає незаконним та скасовує нормативно-правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Таким чином, визнання незаконними рішень суб`єкта владних повноважень може бути способом захисту цивільного права або інтересу.

Отже, якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, спричинених рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція) від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 12 жовтня 1978 року у справі «Zand v. Austria» вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з <…> питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів <…>». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Беручи до уваги те, що визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі і обов`язок суб`єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін, суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися "судом, встановленим законом" у розумінні частини першої статті 6 Конвенції.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Таким чином, враховуючи вищевикладені обставини, правові висновки, викладені Великою Палатою Верховного Суду, суд дійшов висновку, що провадження у справі має бути закрито.

Відповідно до ст. 239 КАС України, якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ. У разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Керуючись ст.ст.238, 248, 256, 294, 295, 297 КАС України, суд ,-

У Х В А Л И В:

Закрити провадження по справі за позовом ОСОБА_1 до Харківської обласної ради про визнання протиправним та нечинним рішення.

Роз`яснити позивачу, що вказана справа підлягає вирішенню відповідним місцевим загальним судом за правилами ЦПК України.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття судового рішення судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Ухвала може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів з дня складання її повного тексту шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду або в порядку, передбаченому п. 15.5 Розділу VII КАС України, а саме: до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд.

Суддя Заічко О.В.