Рішення № 86587087, 18.12.2019, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Харків

18 грудня 2019 р. справа № 520/9034/19

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Старосєльцевої О.В.,

за участю секретаря судового засідання - Кіт С.В.,

представника позивача - Безродного О.Г., представника позивача - Войцехович С.Р., представника відповідача - Котлярової М.Ю.,

розглянувши у порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Комунального підприємства "Тепловодосервіс" Лозівської районної ради Харківської області до Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області про визнання протиправною і скасування постанови про накладення стягнень,-

встановив:

Позов прийнято до розгляду ухвалою від 06.09.2019 року.

Судові засідання у підготовчому провадженні призначались на 23.09.2019 року, 23.10.2019 року, 13.11.2019 року, 28.11.2019 року та 04.12.2019 року.

Протокольною ухвалою суду продовжено підготовче провадження на 30 днів.

Представники учасників справи надали пояснення про те, що правові позиції сторін (як вимоги позову, так і заперечення проти позову) сформульовані остаточно, усі доводи наведені, а докази подані.

Тому 04.12.2019 року судом була постановлена усна ухвала із занесенням про протоколу судового засідання про закриття підготовчого провадження і призначення справи до розгляду по суті на 18.12.2019 року.

Так, позивач, Комунальне підприємство «Тепловодсервіс» Лозівської районної ради Харківської області (далі за текстом – заявник, суб`єкт господарювання, КП) у порядку адміністративного судочинства заявив вимогу визнання протиправною та скасування постанови ГУ Держпродспоживслужби в Харківській області від 19.08.2019р. №5.0-133 про накладення 43.242,46грн. штрафу.

Аргументуючи заявлену вимогу зазначив, що не вчиняв не допуску працівників адміністративного органу до перевірки.

Відповідач, до Головне управління Держпродспоживслужби в Харківській області (далі за текстом – владний суб`єкт, адміністративний орган, ГУ, Управління) з поданим позовом не погодився.

Аргументуючи заперечення зазначив, що факт відмови від перевірки мав місце, а штраф обрахований правильно.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, повно виконавши процесуальний обов`язок зі збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст належних норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

Установлені судом обставини спору полягають у наступному.

31.10.2018р. представником гр. ОСОБА_1 на адресу Адміністративної колегії Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України було заяву про порушення законодавства про захист від недобросовісної конкуренції і законодавства про житлово-комунальні послуги, де були викладені окремі факти господарської діяльності Комунального підприємства, зокрема, відмова у наданні протягом 2017-2018р.р. послуг із централізованого опалення без узгодження із споживачем.

Супровідним листом від 05.11.2018 року дане звернення було спрямовано до Управління і отримано ним 08.11.2018р.

На підставі одного і того ж звернення Управлінням було ініційовано проведення двох різних перевірок, а саме: за наказом від 30.11.2018р. №2108 (предмет перевірки – формування ціни) та за наказом від 28.01.2019р. №123 (предмет перевірки - неналежне виконання умов договору згідно з ст.ст.10, 15, 17, 18, 21 Закону України «Про захист прав споживачів»).

При цьому, попередньо Управлінням було отримано погодження Державної регуляторної служби України (лист від 23.11.2018р. №11346) на позаплановий захід державного нагляду (контролю) у формі перевірки з питання формування, встановлення та застосування державних регульованих цін.

Також, попередньо Управлінням було отримано погодження Міністерства економічного розвитку України (лист від 03.01.2019р. №3631-06/294-03 на проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) у формі перевірки з питання захисту прав споживачів.

Реалізація приписів наказу від 28.01.2019р. №123 мала місце - 07.02.2019 року, коли працівники Управління з метою проведення позапланової перевірки прибули за місцезнаходженням Комунального підприємства та вручено вимогу про надання документів від 07.02.2019 року.

19.02.2019р. працівниками Управління було складено акт №150 про створення перешкод у проведенні перевірки (далі за текстом – Акт).

У тексті Акту викладені судження про ненадання документів керівником Комунального підприємства, що є порушенням абз.4 ст.11 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» та ч.1 ст.26 Закону України «Про захист прав споживачів».

Листом від 14.08.2019р. Комунальне підприємство сповістило Управління про те, що дії з приводу відключення ОСОБА_1 від централізованого опалення визнані правомірними постановою Харківського апеляційного суду від 20.06.2019р. по справі №629/870/18.

19.08.2019р. з посиланням на Акт Управлінням було винесено постанову №5.0-133 про накладення 43.242,46грн. штрафу.

При обчисленні штрафу Управлінням використовувалась інформація ГУ ДФС у Харківській області про (лист від 26.07.2019р. №23479/9/20-40-12-01-Р) про обсяг постачання Комунальним підприємством товарів (послуг) за січень 2019р. на 3.603.538,00грн. до якого розрахунково була додана сума ПДВ у розмірі - 720.708,00грн.

Не погодившись із цією постановою, заявник ініціював даний спір.

Вирішуючи спір по суті, суд вважає, що до відносин, які склались на підставі встановлених обставин спору, підлягають застосуванню наступні норми права.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Зміст та обсяг повноважень органів Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту прав споживачів (Держпродспоживслужби), а також спосіб та порядок реалізації цих повноважень визначені, насамперед, приписами Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" та Закону України «Про захист прав споживачів».

Так, відповідно до ч.11 ст.4 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" плановий чи позаплановий захід щодо суб`єкта господарювання - юридичної особи має здійснюватися у присутності керівника або особи, уповноваженої керівником.

Як з`ясовано судом, позапланова перевірка у даному випадку здійснювалась без участі керівника Комунального підприємства, а за участю головного інженера підприємства за довіреністю.

Пунктом 8 ч.1 ст.23 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що у разі порушення законодавства про захист прав споживачів суб`єкти господарювання сфери торговельного та інших видів обслуговування несуть відповідальність у розмірі від одного до десяти відсотків вартості реалізованої продукції за попередній календарний місяць, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (а у разі, коли відповідно до закону суб`єкт господарської діяльності не веде обов`язковий облік доходів і витрат, - у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за створення перешкод службовим особам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, та структурного підрозділу з питань захисту прав споживачів органу місцевого самоврядування у проведенні перевірки якості продукції, а також правил торговельного та інших видів обслуговування.

Вирішуючи спір суд зважає, що національний закон України не містить визначення правової категорії «перешкода».

До того ж національний закон України не містить і визначення правової категорії «вартість реалізованої продукції».

Суд вважає, що суміжним до категорії «вартість продукції» є визначення ціни, котре наведено законодавцем у ст.ст.632 та 691 Цивільного кодексу України, де указано, що ціна є результатом домовленості сторін.

Окрім того, суд бере до уваги, що відповідно до ч.1 ст.189 Господарського кодексу України ціна є вираженим у грошовій формі еквівалентом одиниці товару (продукції, робіт, послуг, матеріально-технічних ресурсів, майнових та немайнових прав), що підлягає продажу (реалізації), який повинен застосовуватися як тариф, розмір плати, ставки або збору, крім ставок і зборів, що використовуються в системі оподаткування.

Як визначено п.188.1 ст.188 Податкового кодексу України, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

Отже, під вартістю товарів (послуг) слід розуміти виключно ціну товару (послуги) без урахування суми податку на додану вартість, адже за змістом ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» отримані особою кошти у вигляді податку на додану вартість не можуть бути визнані активом суб`єкта права - отримувача, бо обтяжені обов`язком перерахування на користь Держави як учасника суспільних правовідносин.

Відтак, у спірних правовідносинах розрахунок вартості реалізованої Комунальним підприємством продукції був проведений Управлінням неправильно.

Окремо суд зважає, що за приписами п.8 ч.1 ст.23 Закону України «Про захист прав споживачів» визначення розміру штрафу від одного до десяти відсотків вартості реалізованої продукції за попередній календарний місяць входить до свободи адміністративного розсуду (дискреції) Управління.

Між тим, відповідно до ч.2 ст2 КАС України у справах щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином, обґрунтованість, неупередженість, розсудливість, пропорційність цього розсуду має бути в достатньому поза розумним сумнівом обсязі викладена адміністративним органом у тексті акту індивідуальної дії.

Це зумовлено як вимогами ст.8 Конституції України в частині забезпечення юридичної визначеності як невід`ємної складової верховенства права, так і правовою позицією п. 75 постанови Верховного Суду від 17.12.2018р. по справі №509/4156/15-а (адміністративне провадження №К/9901/7504/18), де указано адміністративний суд під час перевірки правомірності рішення суб`єкта владних повноважень, повинен надати правову оцінку тим обставинам, які стали підставою для його прийняття та наведені безпосередньо у цьому рішенні, а не тим, які в подальшому були виявлені суб`єктом владних повноважень для доведення правомірності («виправдання») свого рішення.

Владний суб`єкт у спірних правовідносинах цієї вимоги закону не дотримався і у рішенні не навів жодних мотивів з приводу співвідношення змісту та характеру діяння Комунального підприємства з суворістю найтяжчої із можливих до застосування розмірів санкцій.

Між тим, розглядаючи справу, суд зважає, що відповідно до ч.1 ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод і практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 14.10.2010р. по справі «Щокін проти України» (Shchokin v. Ukraine, заяви № 23759/03 та 37943/06) та у рішенні Європейського суду з прав людини від 07.07.2011р. по справі «Серков проти України» (Serkov v. Ukraine, заява № 39766/05) Європейським судом з прав людини фактично надане тлумачення змісту ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та змісту верховенства права, згідно з яким національне законодавство має бути чітким та узгодженим, відповідати вимозі «якості» закону, забезпечувати адекватний захист осіб від свавільного втручання у права заявника, а у разі протилежного (тобто у разі неоднозначного трактування норми права) підлягає застосуванню найбільш сприятливий для заявника підхід.

Відтак, суд вважає, що найбільш сприятливим для заявника є підхід, коли за відсутності у законі чіткого та однозначного визначення правової категорії «створення перешкод службовим особам у проведенні перевірки» застосування штрафу у найбільшому з можливих розмірів є надмірним втручанням у право особи на майно у розумінні ст.1 Протоколу Першого до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року.

При цьому, суд зважає, що надання Комунальним підприємством деталізованих відомостей про судову справу, у межах якої розглядалось питання зносин між постачальником житлово-комунальних послуг та громадянином у якості споживача цих послуг взагалі було проігноровано Управлінням. Так, листом від 14.08.2019 року за №291 підприємством зазначено, що за результатами апеляційного оскарження у справі № 629/870/18 постановою Харківського апеляційного суду від 20.06.2019 року (повний текст постанови складено 21.06.2019 року) дії КП "Тепловодсервіс" по відключенню ОСОБА_1 від централізованого опалення визнано правомірними.

У той же час, Лозівським міськрайонним суду Харківської області прийнято рішення від 16.01.2019 року по справі № 629/870/18, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково. Визнано незаконними дії Комунального підприємства «Тепловодосервіс» Лозівської районної ради щодо проведення розрахунків за послуги з центрального опалення ОСОБА_1 , за адресою: с. Єлизаветівка Лозівського району Харківської області, мікрорайон АДРЕСА_1 в опалювальному періоді 2016/2017 р. із застосуванням тарифів на послуги з централізованого опалення, які суперечать постанові Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг «Про встановлення тарифів на послуги з централізованого опалення та послуги з централізованого постачання гарячої води, що надаються населенню суб`єктами господарювання, які є виконавцями цих послуг» від31.03.2015року №1171зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17квітня 2015року за № 433/26878;постанові КМУ«Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів нажитлово-комунальні послуги» від 11 червня 2011року №869та Правилам надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою КМУ від 21.07.2005р. № 630. Визнано протиправними дії Комунального підприємства «Тепловодосервіс» Лозівської районної ради щодо проведення ОСОБА_1 розрахунків за послуги з централізованого опалення для оплати, виходячи з визначення опалюваної площі квартири за адресою: с. Єлизаветівка Лозівськогорайону Харківської області, мікрорайон АДРЕСА_1 розміром 66,3 кв.м., у період з 15.02.2015 року по 02.11.2017 року. Визнано незаконними дії Комунального підприємства «Тепловодосервіс» Лозівської районної ради щодо відмови ОСОБА_1 у наданні послуг з централізованого опалення за адресою: с. Єлизаветівка Лозівського району Харківської області, мікрорайон АДРЕСА_1 в опалювальні періоди у період з 02.11.2017 року по 16.01.2019 року. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного суду від 20.06.2019 року задоволено частково апеляційну скарги ОСОБА_1 та Комунального підприємства «Тепловодосервіс». Рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 16 січня 2019 року змінено в частині визнання неправомірними дій щодо ненадання послуг з централізованого теплопостачання та надання інформації. Позовні вимоги в частині надання інформації задоволено. Визнано протиправними дії Комунального підприємства «Тепловодосервіс» Лозівської районної ради Харківської області щодо надання інформації в Управління праці та соціального захисту населення Лозівської райдержадміністрації щодо наявності боргу в сумі 3800 грн. В задоволенні позову про визнання неправомірними дій щодо ненадання послуг з централізованого теплопостачання - відмовлено. В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Критерії законності рішення (діяння, тобто управлінського волевиявлення як такого) владного суб`єкта викладені законодавцем у приписах ч.2 ст.2 КАС України і обов`язок доведення факту дотримання цих критеріїв покладений на владного суб`єкта ч.2 ст.77 КАС України.

Суд констатує, що у ході розгляду справи владним суб`єктом не подано доказів відповідності закону оскарженого рішення (діяння), а обсяг використаних доказів та обрані мотиви не дозволяють визнати юридично правильними та фактично обґрунтованими ті підстави, які покладені адміністративним органом в основу оскарженого рішення.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

При цьому, суд зважає, що у силу правового висновку постанови Верховного Суду від 07.11.2019р. по справі № 826/1647/16 (адміністративне провадження № К/9901/16112/18) порушення вимог закону діями суб`єкта владних повноважень не є достатньою підставою для визнання їх протиправними, оскільки обов`язковою умовою визнання їх протиправними є доведеність позивачем порушення його прав та охоронюваних законом інтересів цими діями.

Оцінивши добуті по справі докази в їх сукупності за правилами ст.ст.72-78, 90, 211 КАС України, суд зазначає, що владний суб`єкт у спірних правовідносинах не забезпечив дотримання ч.2 ст.19 Конституції України, позаяк обставини події з`ясував неповно, діяння особи кваліфікував неправильно, усіх юридично значимих факторів не врахував та не оцінив, унаслідок чого міра застосованої юридичної відповідальності не узгоджується з характером, змістом та наслідками діяння особи.

Отже, у спірних правовідносинах допущені порушення спричинили настання негативних наслідків, що є визначеною процесуальним законом підставою для задоволення позову.

При розв`язанні спору, суд зважає на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом – Конвенція; рішення від 21.01.1999р. у справі “Гарсія Руїз проти Іспанії”, від 22.02.2007р. у справі “Красуля проти Росії”, від 05.05.2011р. у справі “Ільяді проти Росії”, від 28.10.2010р. у справі “Трофимчук проти України”, від 09.12.1994р. у справі “Хіро Балані проти Іспанії”, від 01.07.2003р. у справі “Суомінен проти Фінляндії”, від 07.06.2008р. у справі “Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії”) і тому надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору, та дослухався до усіх аргументів сторін, які ясно і чітко сформульовані та здатні вплинути на результат вирішення спору.

Розподіл судових витрат по справі слід здійснити відповідно до ст.139 КАС України та Закону України "Про судовий збір".

Керуючись ст.ст.8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст.6-9, ст.ст.241-243, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

вирішив:

Позов - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати постанову Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області від 19.08.2019р. №5.0-133 про накладення 43.242,46 грн. (сорок три тисячі двісті сорок дві гривні 46 копійок) штрафу.

Стягнути на користь Комунального підприємства "Тепловодосервіс" Лозівської районної ради Харківської області (місце знаходження - 64621, Харківська обл., Лозівський район, смт. Краснопавлівка, код ЄДРПОУ - 37346355) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області (місце знаходження - м.Харків, пр. Науки, 40, 6 поверх, код ЄДРПОУ - 40324829) витрати зі сплати судового збору у розмірі 1921 грн. (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна гривня).

Роз`яснити, що рішення підлягає оскарженню шляхом подання апеляційної скарги до Другого апеляційного адміністративного суду у порядку п. 15.5 Розділу VII КАС України та у строк згідно з ч. 1 ст. 295 КАС України, а саме: протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення.

Роз`яснити, що рішення набирає законної сили відповідно до ст. 255 КАС України, а саме: після закінчення строку подання скарги усіма учасниками справи або за наслідками процедури апеляційного перегляду.

Судове рішення у повному обсязі виготовлено у порядку ч. 3 ст. 243 КАС України 24.12.2019 року.

Суддя О.В.Старосєльцева