Рішення № 86587034, 23.12.2019, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Д О Д А Т К О В Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 грудня 2019 р. № 520/10428/19

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мельникова Р.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження заяву про ухвалення додаткового судового рішення по справі №520/10428/19 за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Харківській області, Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В :

Через канцелярію суду 13.12.2019 року позивачем подано заяву про ухвалення додаткового судового рішення, в якій просить суд:

- ухвалити додаткове судове рішення у справі №520/10428/19;

- стягнути на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Харківській області (61002, м. Харків, вул. Пушкінська, 46) та Державної фіскальної служби України (04053, м. Київ, Львівська площа, 8) витрати на професійну правничу допомогу адвоката у загальному розмірі 5000, 00 грн.

В обґрунтування поданої заяви представником позивача зазначено, що рішенням від 12.12.2019 року позовні вимоги позивача було задоволено. Під час розгляду справи №520/10428/19 позивач просив суд покласти всі судові витрати, зокрема витрати на професійну правничу допомогу адвоката на відповідачів. При цьому, вказано, що суд був позбавлений процесуальної можливості вирішити питання розподілу витрат на професійну правничу допомогу адвоката під час ухвалення рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.12.2019 у справі №520/10428/19 у зв`язку з тим, що умовами договору про надання правничої допомоги передбачено складання акта виконаних робіт лише після ухвалення рішення суду. З огляду на зазначене, представник позивача просив задовольнити заяву.

Представник позивача в судове засідання не прибув, про дату, час та місце слухання справи повідомлений належним чином. Через канцелярію суду представником позивача подано клопотання про розгляд справи за відсутності позивача та його представника.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, про дату, час та місце слухання справи повідомлений належним чином. Правом подання заперечень на заяву не скористався, про причини неприбуття у судове засідання не повідомив.

Згідно із положеннями п.1 ч.3 ст. 205 КАС України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки

Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до положень частини 4 статті 229 КАС України.

Частиною 9 статті 205 КАС України передбачено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Відповідно до положень ч.3 ст. 252 КАС України у разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку про наявність підстав для розгляду заяви про ухвалення додаткового судового рішення по справі №520/10428/19 в порядку письмового провадження за наявними в матеріалах справи доказами.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, проаналізувавши доводи заяви, суд зазначає наступне.

За правилами ст. 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:

1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення;

2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення;

3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Про відмову в ухваленні додаткового рішення суд постановляє ухвалу.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 12.12.2019 року адміністративний позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ) до Головного управління ДФС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057), Державної фіскальної служби України (Львівська площа, буд. 8, м. Київ, 04053) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - задоволено; визнано протиправним та скасовано рішення комісії Головного управління ДФС у Харківській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, від 25.07.2019 №1235798/1984210937 про відмову у реєстрації податкової накладної № 3 від 04.06.2019 фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 ; зобов`язано Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 4 від 04.06.2019, складену фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 , за датою подання до реєстру; стягнуто на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , код НОМЕР_1 ) сплачену суму судового збору у розмірі 1921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057, код ЄДРПОУ - 39599198).

При цьому, зі змісту рішення суду вбачається, що за результатами розгляду справи суд дійшов висновку про стягнення на користь позивача судового збору у розмірі 1921,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача Головного управління ДФС у Харківській області.

Суд зазначає, що 14.11.2019 року представником позивача через канцелярію суду подано заяву, в якій останнім із посиланням на приписи ч.7 ст. 139 КАС України вказано, що докази на підтвердження розміру судових витрат, понесених позивачем на професійну правничу допомогу у даній справі, а саме: акт виконаних робіт до договору № 34/С від 10.09.2019, буде складено відповідно до умов договору протягом п`яти днів після ухвалення судового рішення по справі, після чого докази на підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу будуть надані до суду протягом п`яти днів після ухвалення судового рішення для вирішення питання про розподіл судових витрат.

Відповідно до ч. 3 ст. 143 КАС України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Отже, з наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що 10 вересня 2019 року між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 та адвокатом Орловим О.О. було укладено договір №34/С про надання правничої допомоги, відповідно до умов якого клієнт доручає, а адвокат бере на себе зобов`язання надати клієнту за винагороду необхідну правничу допомогу щодо оскарження рішення комісії Головного управління ДФС у Харківської області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, від 25.07.2019 №1235798/1984210937 про відмову у реєстрації податкової накладної №3 від 04.06.2019 фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 у судах першої (Харківський окружний адміністративний суд), другої (Другий апеляційний адміністративний суд) та третьої інстанцій (Касаційний адміністративний суд). Відповідно до пункту 2.3 договору адвокат має право на отримання винагороди за цим договором незалежно від ухваленого судом рішення з урахуванням умов, викладених у додатку, який є невід`ємною частиною цього договору. Як передбачено у п.2.11 договору клієнт зобов`язаний здійснити оплату винагороди (гонорару) на користь адвоката за надання останнім правничої допомоги, згідно з умовами цього договору та додатку №1, який є невід`ємною частиною цього договору, у будь-якому випадку протягом строку, встановленого цим договором та додатком до нього. Також п.3.1 договору визначено, що умови, строки, порядок розрахунку, а також розмір винагороди (гонорару), який сплачується клієнтом на користь адвоката, сторони узгоджують у додатку №1 до цього договору, який складається в 2-х (двох) примірниках, які є ідентичними, мають однакову юридичну силу та є невід`ємною частиною цього договору, по одному примірнику для кожної із сторін.

Відповідно до пункту 1 додатку №1 від 10.09.2019 до вказаного договору сторони за договором №34/С про надання правничої допомоги від 10.09.2019 домовились, що гонорар адвоката за ведення справи щодо оскарження рішення комісії Головного управління ДФС у Харківської області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, від 25.07.2019 №1235798/1984210937 про відмову у реєстрації податкової накладної №3 від 04.06.2019 фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 у суді першої інстанції (Харківський окружний адміністративний суд) складає 5000,00 (п`ять тисяч) гривень у будь-якому випадку, навіть у разі ухвалення судом рішення не на користь Клієнта.

Матеріали справи свідчать, що на виконання умов договору ФОП ОСОБА_1 в обумовлений строк сплатив адвокату Орлову О.О. гонорар у розмірі 5000,00 грн., що підтверджується розпискою про отримання гонорару адвокатом від 21.11.2019 до договору про надання правничої допомоги №34/С від 10.09.2019, копія якої долучена представником позивача до матеріалів справи.

Також матеріали справи свідчать, що 13.12.2019 року на підставі пункту 4.5 договору сторонами було складено акт виконаних робіт, у якому засвідчено факт виконання усіх належних робіт з представництва інтересів клієнта в суді першої інстанції, зі змісту якого вбачається, що адвокат Орлов О.О. надав ФОП ОСОБА_1 правничу допомогу у Харківському окружному адміністративному суді щодо оскарження рішення комісії Головного управління ДФС у Харківської області від 25.07.2019 №1235798/1984210937 про відмову у реєстрації податкової накладної №3 від 04.06.2019, складеної ФОП ОСОБА_1 в адміністративній справі №520/10428/19, а саме: вивчив документи стосовно предмета позову; склав та подав позовну заяву у справі №520/10428/19 з відповідними доказами; склав та подав заяву від 30.10.2019 про усунення недоліків; склав та подав заяву від 14.11.2019 в порядку статті 139 КАС України; склав та подав клопотання від 25.11.2019 про розгляд справи за відсутності позивача ФОП ОСОБА_1 та його представника.

Дослідивши надані представником позивача до суду докази на підтвердження понесених позивачем витрат на правову допомогу, суд зазначає, що положеннями ч. 1, 3 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до ч.1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно із ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

В той же час, положеннями ч. 1 ст. 132 КАС України передбачено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до положень ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно із положеннями ст. 26 Закону України “Про адвокатуру і адвокатську діяльність” адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Відповідно до ст.1 Закону України “Про адвокатуру і адвокатську діяльність” договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Як визначено приписами ч.3 ст.27 Закону України “Про адвокатуру і адвокатську діяльність” передбачено, що до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Згідно зі положеннями ст. 30 Закону України “Про адвокатуру і адвокатську діяльність” визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

З аналізу вищевикладеного слід дійти висновку, що адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

При цьому, адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні. Зазначене передбачено як приписами цивільного права, так і Законом України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність”.

Як встановлено судом, у договорі №34/С від 10.09.2019 року сторонами визначено, що питання оплати регулюється у додатку. Також у додатку №1 від 10.09.2019 року до договору №34/С від 10.09.2019 року встановлено, що гонорар адвоката становить 5000,00 грн.

При цьому, суд зазначає, що оскільки договір про надання правової договору фактично є договором про надання послуг, то до останнього застосовуються вимоги та положення Цивільного кодексу України, що застосовуються до договору про надання про надання послуг.

За договором про надання послуг виконавець зобов`язаний надати послугу, а замовник - оплатити її. За змістом статей 632, 903 ЦК України ціна договору (плата за договором) - форма грошового визначення вартості наданих послуг. Оплата виконавцю послуги здійснюється за виконання ним договірного обов`язку з її надання.

При цьому, суд зазначає, що зі змісту долучених представником позивача доказів вбачається, що адвокатом на виконання укладеного із позивачем договору, зокрема, вчинено дії, а саме: складено та подано позовну заяву у справі №520/10428/19 з відповідними доказами; складено та подано заяву від 30.10.2019 про усунення недоліків; складено та подано заяву від 14.11.2019 в порядку статті 139 КАС України; складено та подано клопотання від 25.11.2019 про розгляд справи за відсутності позивача ФОП ОСОБА_1 та його представника.

Проте з поданих до суду позивачем заяви від 30.10.2019 про усунення недоліків, клопотання від 25.11.2019 про розгляд справи за відсутності позивача ФОП ОСОБА_1 та його представника вбачається. що останні не потребують значного часу оскільки складаються з кількох абзаців, а відтак, на переконання суду, не можуть вважатися самостійними послугами з надання правової (правничої) допомоги.

Отже, враховуючи обставини справи, подані представником позивача докази з урахуванням положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви позивача та з огляду на надмірність заявленої позивачем суми судових витрат до відшкодування стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Харківській області витрат на правову допомогу у сумі 3000,00 грн.

Водночас, з приводу частини заяви позивача, що стосується стягнення суми витрат за рахунок бюджетних асигнувань Державної фіскальної служби України, суд зазначає наступне.

Під час судового розгляду справи судом не було встановлено обставин вчинення Державною фіскальною службою України протиправних дій відносно позивача, а отже заява позивача в цій частині задоволенню не підлягає.

Отже, заява представника позивача про ухвалення додаткового рішення підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до положень ч.5 ст. 252 КАС України, додаткове рішення або ухвала про відмову у прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені.

Керуючись ст.ст. 134, 139, 243-246, 250, 252, 255, 257-262, 295, 297 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

Заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення - задовольнити частково.

Стягнути на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , код - НОМЕР_1 ) суму витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 (три тисячі) грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057, код ЄДРПОУ - 39599198).

Додаткове рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини додаткового рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, або спрощеного позовного провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Додаткове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст додаткового рішення виготовлено 24 грудня 2019 року.

Суддя Мельников Р.В.