Рішення № 86586955, 24.12.2019, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м.Харків

24 грудня 2019 р. справа №520/12513/19

Харківський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого – судді Мар`єнко Л.М.,

розглянувши в місті Харкові в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, в якому просив суд:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, щодо відмови у виконанні рішення Конституційного Суду України від 25.04.2019 по перерахунку пенсії обчисленої з п`яти кратного розміру мінімальної заробітної плати встановленої на 1 січня відповідного року (2019р.);

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківський області з 25.04.2019 по 30.06.2019 негайно провести за бажанням позивача перерахунок пенсії по інвалідності відповідно до частини третьої ст. 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в редакції Рішення Конституційного суду України від 25 квітня 2019 р. № 1-р (II) 2019 у справі № 3-14/2019 (402/19, 1737/19) як особі, яка брала участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження військової служби на ЧАЕС і внаслідок цього став особою з інвалідністю - з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року (2019року), та виплатити різницю між належною до сплати та фактично виплаченою пенсією за період з 25.04.2019 по 30.06.2019 без застосування формул так, як нормативно-правове застосування ч. 3 ст. 59 Закону № 796-ХІІ визначене постановою Кабінету Міністрів України № 851 від 15.11.2017, втрачає своє значення в зв`язку із виключенням словосполучення «дійсної строкової» із тексту цієї статті відповідно до рішення Конституційного Суду України № 1- р(ІІ)2019, від 25.04.2019 Редакція пункту 10.1(дійсної строкової) постанови Кабінету Міністрів України №1210 від 23.11.2011 не застосовується з 25.04.2019 з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення 1-р(ІІ)/2019, а нормативне - правове застосування нової редакції пункту 10.1 постанови Кабінету Міністрів України №1210 від 23.11.2011 застосовується з 01.07.2019, коли була прийнята постанова Кабінету Міністерства України №543 від 26.06.2019;

- стягнути з Головного управління Пенсійного Фонду України в Харківський області на користь позивача заборгованість з виплати недорахованих та недовиплачених пенсій з 25.04.2019 по 30.06.2019 визначеної ст.28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», на теперішній час, на момент перерахунку та виплати заборгованість за період з 25.04.2019 по 30.06 2019.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та віднесений до 1 категорії постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, надано статус інваліда війни ІІ групи, перебуває на обліку в ГУПФ України в Харківській області, отримує пенсію відповідно до положень Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Також позивач зазначив, що з 01.07.2019 згідно постанови Кабінету Міністрів України від 26.06.2019 №543 позивачу перераховано відповідно до положень ч.3 ст. 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Водночас, позивач зазначив, що після того як він дізнався про те, що йому перераховано пенсію не з 25.04.2019 на підставі відповідного рішення Коституційного Суду, а з 01.07.2019, звернувся до відповідача для перерахунку пенсії з 25.04.2019 у зв`язку з рішенням Конституційного Суду України від 25.04.2019 № 1- р(ІІ)/2019 у справі № 3-14/2019, яким визнано неконституційним раніше діючі обмеження викладені в ч. 3 ст. 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Проте, відповідач відмовив позивачу у перерахунку пенсії з 25.04.2019. З вказаними обставинами позивач не погоджується у зв`язку з чим звернувся до суду з даним позовом.

Відповідач проти позову заперечував, від представника відповідача - Солоп О.. І. через канцелярію суду надійшов письмовий відзив на позов, в якому зазначено, що відповідач під час спірних правовідносин діяв у спосіб та у межах, визначених чинним законодавством.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється згідно до вимог ч. 4 ст. 229 КАС України.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та віднесений до 1 категорії постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, надано статус інваліда війни ІІ групи, перебуває на обліку в Зміївському ОУПФ України Харківської області, отримує пенсію відповідно до положень Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Як вбачається з матеріалів справи в період з 21.08.1986 по 10.10.1986 позивач приймав участь в ліквідації наслідків Чорнобильської АЕС.

Суд зазначає, що з 01.07.2019 згідно постанови Кабінету Міністрів України від 26.06.2019 №543 позивачу перераховано відповідно до положень ч.3 ст. 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

26.09.2019 позивач звернувся до відповідача з заявою про перерахунок та обчислення державної (основної) пенсії за бажанням, починаючи з 25.04.2019 по 30.06.2019, з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, у відповідності до ч. 3 ст. 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у зв`язку з рішенням Конституційного Суду України від 25.04.2019 № 1- р(ІІ)/2019 у справі № 3-14/2019.

Листом від 25.10.2019 №5403/ч-14 позивачу відмовлено у проведенні такого перерахунку.

З вказаною відмовою позивач не погодився, у зв`язку з чим звернувся з даним позовом.

Згідно ч.2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 6 ст. 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-XII, визначено види військової служби: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів); військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу.

Положеннями ч.7 ст. 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» закріплено, що строкову військову службу громадяни України проходять відповідно до законів України у Збройних Силах України та інших військових формуваннях з метою здобуття військово-облікової спеціальності, набуття практичних навичок і умінь для збройного захисту Вітчизни.

Водночас, суд зазначає, що основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та єдиний порядок соціального захисту потерпілого населення визначає Закон України від 28.02.1991 №796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон №796).

Згідно положень ст. 59 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» стосуються військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи.

Відповідно до ч. 3 ст. 59 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (у редакції, чинній до 01 жовтня 2017 року) було визначено, що особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок чого стали інвалідами, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням цих осіб з п`ятикратного розміру заробітної плати, що був встановлений на час їхнього перебування в зоні відчуження.

Таким чином, положеннями ч.3 59 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у редакції, що діяла до 01 жовтня 2017 року) визначено одну категорію осіб, які мали право на обчислення пенсії з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, а саме: особи, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок чого стали інвалідами.

Проте, положеннями ч.3 ст. 59 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у редакції, що діяла з 01 жовтня 2017 року передбачено, що особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням таких осіб - з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої Законом на 01 січня відповідного року.

Отже, з 01.10.2017 розширено у межах певної категорії військовослужбовців перелік осіб, на яких вказана норма розповсюджується, а саме, окрім осіб, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, також на осіб, які брали участь у інших ядерних аваріях та випробуваннях, та осіб, які брали участь у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї.

При цьому, суд зазначає, що є незмінною умова щодо проходження такими особами дійсної строкової служби у відповідний період, як визначення певної категорії серед всіх військовослужбовців, на яких розповсюджується норма статті 59 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Суд зауважує, що предметом даного розгляду справи є вирішення спору щодо застосування вказаної норми права до осіб, які приймали участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, не перебуваючи на дійсній строковій військовій службі.

Судом встановлено, що позивач проходив дійсну строкову службу в лавах Радянської армії з 03.05.1980 по 02.06.1982.

В подальшому, позивач в період з 21.08.1986 по 10.10.1986 проходив військові збори як військовозобов`язаний та приймав участь в роботах по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що не заперечується сторонами у справі.

Водночас, суд бере увагу рішення Конституційного Суду України №1-р(II)/2019 від 25.04.2019, згідно з яким визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), словосполучення «дійсної строкової», яке міститься у положеннях частини третьої статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-XII зі змінами, за якими визначення розміру відшкодування заподіяної внаслідок ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС шкоди при обчисленні пенсії виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, поширюються лише на категорію військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю.

Словосполучення «дійсної строкової», що міститься в положеннях частини третьої статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-XII зі змінами, за якими визначення розміру відшкодування заподіяної внаслідок ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС шкоди при обчисленні пенсії виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, поширюються лише на категорію військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

У Рішенні Конституційного Суду України наголошується, що закріплений у Конституції України обов`язок громадян України потребує поваги, а статус військовослужбовців будь-яких категорій обумовлюється військовою службою, інститут якої надає їм спеціальний статус.

Вирішуючи порушені в конституційних скаргах питання, Конституційний Суд України зазначив, що аналіз положень статей 16, 17 Конституції України дає підстави для висновку, що особи, які під час проходження військової служби брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, мають спеціальний статус та особливі умови соціального захисту. За Конституцією України посилений соціальний захист вказаних категорій осіб вимагає від держави виконання обов`язку визначати такий обсяг їх соціального забезпечення, який гарантуватиме їм гідні умови життя, а також повне відшкодування заподіяної шкоди.

При цьому Конституційний Суд України звернув увагу, що держава може встановлювати певні відмінності щодо рівня соціального захисту вказаних категорій осіб, однак визначені законом відмінності не повинні: допускати жодних невиправданих винятків із конституційного принципу рівності, містити ознак дискримінації при реалізації зазначеними особами права на соціальний захист та порушувати сутність права на соціальний захист, а обґрунтування механізму нарахування соціальних виплат має відбуватись із урахуванням критеріїв пропорційності та справедливості.

Таким чином, Конституційним Судом України визначено, що законодавець не забезпечив певні категорії військовослужбовців, які виконують конституційно значущі функції щодо захисту Вітчизни, особливими умовами соціального захисту, обсяг яких має передбачати гідні умови їх життя й повне відшкодування заподіяної шкоди, чим порушив сутність конституційного права на соціальний захист, конституційні гарантії щодо безумовного забезпечення належного рівня їх соціального захисту.

Відповідно до положень ст. 152 Конституції України, закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.

Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

З огляду на викладене, з 25.04.2019 у позивача виникло право на відповідний перерахунок пенсії.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, про те, що позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, щодо відмови у виконанні рішення Конституційного Суду України від 25.04.2019 по перерахунку пенсії обчисленої з п`яти кратного розміру мінімальної заробітної плати встановленої на 1 січня відповідного року (2019р.).

З огляду на викладене, задля належного захисту прав позивача, суд вважає за необхідне зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківський області з 25.04.2019 по 30.06.2019 провести за бажанням позивача перерахунок пенсії по інвалідності відповідно до частини третьої ст. 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в редакції Рішення Конституційного суду України від 25 квітня 2019 р. № 1-р (II) 2019 у справі № 3-14/2019 (402/19, 1737/19) як особі, яка брала участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження військової служби на ЧАЕС і внаслідок цього став особою з інвалідністю - з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року (2019року), та виплатити різницю між належною до сплати та фактично виплаченою пенсією за період з 25.04.2019 по 30.06.2019.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості з виплати недорахованої та недовиплаченої пенсії з 25.04.2019 по 30.06.2019, визначеної ст.28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», на теперішній час, на момент перерахунку та виплати заборгованості за період з 25.04.2019 по 30.06 2019, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні таких позовних вимог, оскільки вони є передчасними, враховуючи, що станом на час розгляду справи заборгованість ще не утворилася.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, позов ОСОБА_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, стягнення заборгованості , підлягає частковому задоволенню.

Судовий збір підлягає розподілу відповідно до ст.139 КАС України.

Керуючись ст. ст. 2, 6-11, 14,77, 139,243-246,250,255, 295, 297 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, щодо відмови у виконанні рішення Конституційного Суду України від 25.04.2019 по перерахунку пенсії обчисленої з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня відповідного року (2019р.)

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області за бажанням ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), в період з 25.04.2019 по 30.06.2019, провести перерахунок та обчислення, з виплатою державної (основної) пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, у відповідності до положення ч. 3 ст.59 Закону України “Про статус соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, як норми прямої дії, згідно висновків Конституційного Суду України, викладених у Рішенні від 25.04.2019 №1- р(ІІ)/2019 у справі № 3-14/2019 (402/19, 1737/19).

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 24 грудня 2019 року.

Суддя Мар`єнко Л.М.