Рішення № 86586927, 19.12.2019, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/2578/19

19 грудня 2019 рокум.Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Чепенюк О.В.,

за участю секретаря судового засідання Кухар О.Л.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача Колодовського О.В.,

представника відповідача Нацюк О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, у якому просить:

визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо відмови у зарахуванні ОСОБА_1 до трудового стажу періоду роботи друкарем Нестеровської міської друкарні з 23.07.1970 по 22.08.1972;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати ОСОБА_1 до трудового стажу період роботи друкарем Нестеровської міської друкарні з 23.07.1970 по 22.08.1972, на підставі чого провести перерахунок пенсії з 25.07.2019 та виплатити заборгованість з врахуванням проведених виплат.

В обгрунтування позову зазначено, що ОСОБА_1 було призначено пенсію за віком, однак до його трудового стажу не було включено період роботи друкарем Нестеровської міської друкарні з 23.07.1970 по 22.08.1972, який відображено у трудовій книжці. 25.07.2019 ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області із заявою, у якій просив зарахувати до трудового стажу період роботи друкарем Нестеровської міської друкарні з 23.07.1970 по 22.08.1972 та провести у зв`язку з цим перерахунок призначеної йому пенсії. Листом від 09.08.2019 №518-11 відповідач відмовив у зарахуванні до трудового стажу ОСОБА_1 період роботи з 23.07.1970 по 22.08.1972, оскільки у трудовій книжці наявні виправлення у записі дати прийняття на роботу та в даті наказу про прийняття на роботу, роз`яснив необхідність підтвердження трудового стажу в порядку, передбаченому Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637.

З таким рішенням позивач не погоджується та зазначає, що відомості про його роботу в Нестеровській міській друкарні з 23.07.1970 по 22.08.1972 підтверджуються записами трудової книжки, яка є основним документом, що підтверджує стаж роботи, вказані записи не потребують уточнення трудового стажу будь-якими додатковими документами.

Відтак, позивач вважає, що дії Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо відмови у зарахуванні ОСОБА_1 до трудового стажу періоду роботи друкарем Нестеровської міської друкарні з 23.07.1970 по 22.08.1972 є протиправними.

З підстав, наведених у позовній заяві, позивач просить позов задовольнити.

Ухвалою суду від 14.11.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено судовий розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи та призначено у справі судове засідання на 05.12.2019.

27.11.2019 до суду надійшов відзив відповідача на позов (а.с.76-78), в якому останній позов не визнає, просить відмовити у його задоволенні. Зазначає, що спірний період роботи позивача не зарахований до страхового стажу, оскільки у записі про прийняття на роботу в графі «На підставі чого внесений запис (документ, його дата і номер)» та у записі дати прийняття на роботу містяться виправлення, які не завірені належним чином. У відзиві відповідач вказує на необхідність підтвердження трудового стажу позивача у період з 23.07.1970 по 22.08.1972 додатковими документами відповідно до Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637. ОСОБА_1 не було подано відповідачу окрім трудової книжки жодних інших документів, які б підтверджували роботу позивача у спірний період в Нестеровській міській друкарні.

02.12.2019 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій він вказує на те, що в обґрунтування підстав для відмови відповідач безпідставно посилається виключно на положення Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту України №58 від 29.07.1993, та Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637. Зазначені нормативно-правові акти прийняті через 20 років після закінчення спірного періоду роботи позивача та внесення відповідних записів у трудову книжку роботодавцем. Позивач вказує, що дійсні на момент внесення записів у його трудову книжку про спірний період роботи нормативно-правові акти не передбачали аналогічних вимог щодо внесення записів у трудову книжку із вимогами Інструкції №58 від 29.07.1993, однак визначали, що відповідальність за ведення трудових книжок покладається виключно на роботодавця, у зв`язку з чим працівник не може нести негативних наслідків за недоліки у веденні та заповненні трудової книжки чи іншої документації з вини адміністрації підприємства. Просить позов задовольнити.

19.12.2019 до суду від відповідача надійшли додаткові пояснення по справі, у яких Головне управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області вказує, що ОСОБА_1 із заявою про зарахування до стажу спірного періоду роботи та перерахунок пенсії звернувся саме 25.07.2019, на підтвердження чого додано відповідні документи (а.с.87-93).

Інших заяв по суті справи учасниками справи не подано.

У судовому засіданні 05.12.2019 оголошено перерву до 11.30 год 19.12.2019 у зв`язку з необхідністю витребувати додаткові докази в учасників справи.

Розгляд справи проведено у відповідності до положень статей 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Представник позивача, який брав участь у судових засіданнях, та позивач позовні вимоги підтримали з підстав, викладених у позовній заяві та відповіді на відзив, позовні вимоги просили задовольнити. Позивач надав пояснення про те, у період літніх канікул за час навчання в школі постійно підпрацьовував, а тому відразу після закінчення навчання у школі у 1970 році, маючи деякий досвід роботи, пішов працювати в друкарню (типографію), починав працювати друкарем-пробістом, працював на станку по друку газет. Оскільки спірний період стосується 1970-1972 років, минув великий проміжок часу до тепер, то свідків, які могли б підтвердити факт роботи з позивачем на одному підприємстві відшукати не вдалося, крім одного ОСОБА_2 , який працював в газеті «Нове життя», випуск якої проводився Нестеровською міською друкарнею. Разом з тим, зважаючи на похилий вік та проживання в іншій області допитати його як свідка не вбачається за можливе, а тому позивач просить врахувати письмові пояснення ОСОБА_2 .

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив з підстав, наведених у відзиві на позов.

Суд, заслухавши пояснення учасників справи, перевіривши доводи сторін у заявах по суті справи письмовими доказами, встановив такі обставини.

Позивач ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) перебуває на обліку в органах Пенсійного фонду України та отримує пенсію за віком на загальних підставах відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

При призначенні пенсії позивачу органами Пенсійного фонду до трудового стажу ОСОБА_1 не було включено період роботи друкарем Нестеровської міської друкарні з 23.07.1970 по 22.08.1972.

25.07.2019 ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області із заявою, у якій просив зарахувати до трудового стажу період роботи друкарем Нестеровської міської друкарні з 23.07.1970 по 22.08.1972 та провести у зв`язку з цим перерахунок призначеної йому пенсії (а.с.30-32, 92-93).

Листом від 09.08.2019 №518/М-11 Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області відмовило у зарахуванні до трудового стажу ОСОБА_1 період роботи друкарем у Нестеровській міській друкарні з 23.07.1970 по 22.08.1972, оскільки у трудовій книжці наявні виправлення у записі дати прийняття на роботу та в даті наказу про прийняття на роботу, роз`яснено необхідність підтвердження трудового стажу в порядку, передбаченому Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637.

Позивач вважає, що не зарахування до трудового стажу періоду роботи з 23.07.1970 по 22.08.1972 порушує його право на соціальний захист, а тому звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує частину другу статті 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України від 05.11.1991 № 1788-XII (далі - Закон №1788-XII) «Про пенсійне забезпечення» та Законом України від 09.07.2003 №1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-ІV).

Позивачу ОСОБА_1 призначена пенсія за віком на підставі Закону №1058-IV. Цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Періоди, з яких складається страховий стаж визначені в статті 24 Закону №1058-IV, відповідно до якої страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (частина перша статті 24).

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (частина друга статті 24 Закону №1058-IV).

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (частина четверта статті 24 Закону №1058-IV).

Згідно з абзацом 1 частини 2 цієї статті страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

У законодавстві, що діяло раніше (до 01.01.2004), зокрема, у статті 56 Закону N 1788-XII передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Порядок підтвердження стажу регламентовано у статті 62 Закону №1788-XII, яка визначає, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Відповідно до статті 62 Закону №1788-XII постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).

Пунктами 1, 2 Порядку №637 визначено: основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Відповідно до пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які місять відомості про періоди роботи.

Згідно з пунктами 17-18 Порядку №637 за відсутності документів про наявний стаж роботи та неможливість їх одержання у зв`язку з воєнними діями, стихійним лихом, аваріями, катастрофами або іншими надзвичайними ситуаціями стаж роботи, який дає право на пенсію, встановлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі. За відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються додаткові докази, зазначені у пункті 3 Порядку №637, а за відсутності документів про наявний стаж або відсутності архівних даних, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, пов`язаних з заявником спільною роботою.

В судовому засіданні досліджено оригінал трудової книжки ОСОБА_1 , копія якої долучена до матеріалів адміністративної справи (а.с.13-17), в якій містяться, серед інших, такі записи:

1. 1970.07.23, прийнятий друкарем пробістом складального цеху, запис внесений на основі наказу №232 від 23/7.1970 (запис №1);

2. 1972.08.22, звільнений з Нестерівської міської друкарні згідно заяви, запис внесений на основі наказу №205 від 22/8.1972.

Вказані записи засвідчені підписом директора та скріплені печаткою Нестеровської міської друкарні (а.с.13).

Разом з тим, у записі про прийняття на роботу в графі «На підставі чого внесений запис (документ, його дата і номер)» та у записі дати прийняття на роботу містяться виправлення, не завірені жодним чином.

Наявність вказаних виправлень слугували підставою для відмови відповідача у зарахуванні до стажу роботи позивача періоду з 23.07.1970 по 22.08.1972.

Разом з тим, суд зазначає, що співставляючи записи про дату прийняття на роботу та дату наказу, на підставі якого внесено запис (в першому випадку виправлення зроблені в написанні місяця, а другому – лише у написанні числа), то безсумнівно можна встановити дійсну дату прийняття позивача на роботу у Нестеровську міську друкарню 23.07.1970.

Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників №58 від 29.07.1993 (далі – Інструкція №58), на яку при відмові у зарахуванні до спірного періоду роботи позивача посилається відповідач.

Відповідно до пункту 1 Інструкції №58 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п`ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.

Згідно з пунктом 2.6. Інструкції №58 у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов`язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.

Відповідно до абзацу 2 пункту 6.1 Інструкції №58 у разі невірного первинного заповнення трудової книжки або вкладиша до неї, а також псування їх бланків внаслідок недбалого зберігання, вартість зіпсованих бланків сплачується підприємством.

Отже, з системного аналізу вказаних вище норм слідує, що позивач не несе відповідальності за заповнення трудової книжки, оскільки записи у його трудову книжку вносяться відповідальним працівником підприємства, а не особисто позивачем, більше того, недоліки її заповнення не є підставою вважати про відсутність трудового стажу позивача за спірний період.

Крім того, суд зазначає, що внесення відомостей у трудову книжку про спірний період роботи позивача відбулось задовго до затвердження Інструкції №58.

Постановою Ради народних Комісарів СРСР № 1320 від 20.12.1938, яка діяла станом на 1970 рік, не вимагалось та не було передбачено посвідчення виправлень печаткою організації. Разом з тим, вказаним нормативним актом обов`язок ведення трудових книжок покладався виключно на роботодавця (а.с.94).

Суд зазначає, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, а неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки чи іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії по віку, а загальних підставах.

Наведене в повній мірі узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеній у постанові №687/975/17 від 21.02.2018.

На підтвердження роботи позивача у спірний період у Нестеровській міській друкарні у матеріалах справи наявні копії грамот, якими ОСОБА_1 , робітника Нестеровської міської друкарні нагороджено у травні 1972 року за активну участь в літературно-художньому конкурсі «Завжди напоготові», присвяченому 50-річчю з дня народження Всесоюзної піонерської організації імені В.І.Леніна (а.с. 20, 21).

У матеріалах справи наявна також відповідь архівного відділу Жовківської райдержадміністрації Львівської області на заяву позивача від 26.02.2019, у якій вказано про відсутність у архіві наказу від 23.07.1970 № 232 та інших наказів за 1972 рік та відомості про заробітну плату (а.с.19).

Отже, можливість надати відповідачу будь-які інші відомості, крім тих, що описані вище, про роботу у спірний період у позивача відсутня з незалежних від нього причин.

У матеріалах справи наявні письмові пояснення (заява) ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), у яких він підтверджує факт роботи ОСОБА_1 з 1970 по 1972 роки у Нестеровській міській друкарні в набірному (друкарському) цеху, зазначає, що сам в цей період працював у редакції районної газети «Нове життя» (а.с. 22). Справжність підпису на заяві ОСОБА_2 нотаріально посвідчена. Такі пояснення не є показаннями свідка, як зазначає представник позивача, у розумінні положень КАС України, а тому не є належним та допустимим доказом на підтвердження факту роботи позивача у спірний період у Нестеровській міській друкарні.

Разом з тим, враховуючи встановлені обставини у цій справі, суд приходить до висновку, що записи трудової книжки ОСОБА_1 про роботу друкарем пробістом у Нестеровській міській друкарні цілком підтверджують факт його роботи з 23.07.1970 по 22.08.1972, а вказаний період підлягає зарахуванню до стажу роботи для призначення чи перерахунку пенсії, тому дії Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо відмови у зарахуванні ОСОБА_1 до трудового стажу періоду роботи друкарем Нестеровської міської друкарні з 23.07.1970 по 22.08.1972 є протиправними.

Частинами першою, другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідач не довів правомірність відмови у зарахуванні спірного періоду до стажу роботу позивача.

Як передбачено пунктом 4 частини другої статті 245 КАС України, адміністративний позов може містити вимоги про зобов`язання відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення або вчинити певні дії.

Таким чином, враховуючи повноваження суду, визначені наведеною нормою, позовні вимоги слід задовольнити та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати до стажу роботи ОСОБА_1 період роботи з 23.07.1970 по 22.08.1972 у Нестеровській міській друкарні, на підставі чого провести перерахунок та виплату позивачу пенсії з урахуванням виплачених йому сум коштів пенсії з дати звернення із відповідною заявою – з 25.07.2019.

Відтак, позов належить задовольнити повністю.

Відповідно до вимог статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки суд задовольняє позов повністю, то на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, у сумі 768,40 грн, який перерахований до спеціального фонду Державного бюджету України згідно з квитанцією про сплату №92044 від 11.11.2019 (а.с.4).

Керуючись статтями 72-77, 90, 139, 243-246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо відмови ОСОБА_1 у зарахуванні до трудового стажу періоду роботи друкарем Нестеровської міської друкарні з 23.07.1970 по 22.08.1972.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати ОСОБА_1 до трудового стажу період роботи друкарем Нестеровської міської друкарні з 23.07.1970 по 22.08.1972, на підставі чого з 25.07.2019 провести перерахунок та виплату пенсії з врахуванням проведених виплат.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області судові витрати у сумі 768,40 грн (сімсот шістдесят вісім грн 40 коп).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ).

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (Майдан Волі 3, місто Тернопіль, Тернопільська область, 46001, ідентифікаційний код юридичної особи 14035769).

Повний текст рішення складено та підписано 24.12.2019.

Головуючий суддя Чепенюк О.В.

Згідно з оригіналом:

Суддя Чепенюк О.В.