Рішення № 86586894, 24.12.2019, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/2511/19

24 грудня 2019 рокум.Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд у складі судді Чепенюк О.В., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Тернопільської міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання дій протиправними,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Тернопільської міської ради, у якому просив визнати протиправними дії Тернопільської міської ради 25.10.2019 на 39 сесії 7 скликання щодо розгляду проекту рішення № 93 «Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок (гр. ОСОБА_4 та інші)».

Позовні вимоги обґрунтовані наступним.

30.07.2019 відповідно до постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду набрало чинності рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 17.04.2019 у справі №500/639/19 за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_1 до Тернопільської міської ради про визнання дій протиправними, яким визнано протиправними дії Тернопільської міської ради, що виразилися у неналежному розгляді на 32 сесії 7 скликання, що відбулась від 22.02.2019, проекту рішення №157 «Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок (гр. ОСОБА_6 та інші)».

16.10.2019 відповідно до постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду набрало чинності рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 30.07.2019 у справі №500/1367/19 за позовом ОСОБА_1 до Тернопільської міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання дій протиправними, яким визнано протиправними дії Тернопільської міської ради 06.06.2019 на 35 сесії 7 скликання щодо розгляду проекту рішення № 192 «Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок за адресою АДРЕСА_1 (гр. ОСОБА_4 та інші)».

Також позивач зазначає, що 25.10.2019 на 35 сесії 7 скликання Тернопільської міської рада розглядався проект рішення №93 «Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок за адресою АДРЕСА_1 (гр. ОСОБА_4 та інші)». Це був третій розгляд відповідачем цього проекту рішення (перед тим проект розглядався 22.02.2019, 06.06.2019). Міського голову та депутатів перед голосуванням було проінформовано про судові рішення, якими визнано протиправними дії Тернопільської міської ради щодо неприйняття рішень через недостатню кількістю голосів під час голосування. Незважаючи на це та висновки, зроблені у судових рішеннях, Тернопільська міська рада рішення №93 знову не прийняла через недостатню кількість голосів під час голосування. При цьому проект рішення був на розгляді профільної постійної комісії Тернопільської міської ради з питань містобудівництва та пройшов розгляд без жодних зауважень.

В обґрунтування позову позивач наводить мотивацію з постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16.10.2019 з посиланням на положення статті 118 Земельного кодексу України (далі – ЗК України), статті 26, 47, 59 Закону України від 21.05.1997, №280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» та Регламент Тернопільської міської ради.

Такі дії Тернопільської міської ради позивач вважає протиправними, у зв`язку з чим звернувся до суду. Та, крім того, просить за наслідками розгляду позову постановити окрему ухвалу в порядку статті 249 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України), яку скерувати до Тернопільської міської прокуратури.

Також зазначає, що ним оскаржується у Тернопільському окружному адміністративному суді (справа №500/2134/19) бездіяльність Виконавчого комітету Тернопільської міської ради щодо невиключення з інформаційних карток адміністративних послуг «Про надання дозволу на розроблення проекту відведення земельної ділянки» та «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки» підпункту 4 «Недостатня кількість голосів під час голосування даного проекту рішення на засіданні сесії міської ради» пункту 8 «Перелік підстав для відмови у наданні адміністративної послуги».

Ухвалою суду від 06.11.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено судовий розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами у строк, встановлений статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) та залучено до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 .

Копію ухвали від 06.11.2019 про відкриття провадження у справі представник відповідача отримав 07.11.2019, що підтверджується підписом на супровідному листі (а.с. 45).

Копію ухвали від 02.10.2019 про відкриття провадження у справі треті особи ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 отримали відповідно 16.11.2019, 08.11.2019, 12.11.2019, 08.11.2019, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення (а.с.47-50).

18.11.2019 до суду від представника Тернопільської міської ради Друзюка Р.М. надійшов відзив на позов (а.с.56-59). Відповідач у відзиві на позов його заперечує, посилаючись на те, що Тернопільська міська рада при розгляді проекту рішення «Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок за адресою АДРЕСА_1 (гр. ОСОБА_4 та інші)» діяла в межах норм визначених Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», ЗК України та відповідно до вимог Регламенту Тернопільської міської ради від 24.11.2015 №7/2/152.

25.10.2019 за результатами голосування за проект рішення «Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок за адресою АДРЕСА_1 (гр. ОСОБА_4 та інші)» таке рішення не прийнято. Відповідачем дотримано усіх умов необхідних для повного та всебічного розгляду депутатами проекту рішення. Міська рада не може у будь-який спосіб схиляти депутатів до прийняття або не прийняття того чи іншого рішення.

Щодо вимоги про постановлення судом окремої ухвали, то відповідач звернув увагу, що посадові особи Тернопільської міської ради не можуть нести персональну відповідальність за результат голосування її депутатами, кримінальне законодавство не передбачає притягнення до кримінальної відповідальності колегіальний орган.

Інших заяв по суті справи до суду не надходило.

Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.

Рішеннями Тернопільського окружного адміністративного суду у справі № 500/639/19 від 17.04.2019, що залишене без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30.07.2019 та у справі № 500/1367/19 від 30.07.2019, що залишене без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16.10.2019, встановлено, що ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 неодноразово звертались через Центр надання адміністративних послуг Тернопільської міської ради з відповідними заявами та доданими до них документами, до міського голови про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по вул. М.Паращука, 2.

Проекти рішень №157 та №192 «Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок за адресою АДРЕСА_1 (гр. ОСОБА_4 та інші)» були винесені на розгляд 32 сесії та 35 сесії 7 скликання Тернопільської міської ради.

За результатами розгляду та голосування рішень №157 та №192 «Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок за адресою АДРЕСА_1 (гр. ОСОБА_4 та інші)» відповідачем не прийнято жодного із передбачених статтею 118 ЗК України рішень. Такі дії відповідача визнано вказаними вище судовими рішеннями протиправними та такими, що порушують права позивача.

Відповідно до частини п`ятої статті 78 КАС України зазначені вище обставини не потребують доказування при розгляді даної справи.

В подальшому позивач, треті особи знову (втретє) звернувся до відповідача для прийняття рішення про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок за адресою АДРЕСА_1 (гр. ОСОБА_4 та інші). Проект рішення «Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок за адресою АДРЕСА_1 (гр. ОСОБА_4 та інші)» пройшов обговорення та розгляд на засіданні постійно діючої комісії з питань містобудування Тернопільської міської ради і був цією комісією підтриманий, про що свідчить витяг з протоколу засідання комісії №12 від 03.09.2019 (а.с.34-38).

25.10.2019 на 39 сесії 7 скликання Тернопільської міської ради розглядався проект рішення за №93 «Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок за адресою АДРЕСА_1 (гр. ОСОБА_4 та інші)». Зі змісту відзиву відповідача вбачається, що проект рішення містив усі вимоги, передбачені Регламентом Тернопільської міської ради, а також до проекту рішення були долучені відповідні додатки.

За результатами розгляду та голосування рішення № 93 «Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок за адресою АДРЕСА_1 (гр. ОСОБА_4 та інші)» не прийняте. Згідно із витягу з протоколу 39 сесії 7 скликання Тернопільської міської ради від 25.10.2019 та поіменного голосування встановлено такі результати голосування: за - 6, проти - 0, утримались - 2, не голосувало - 30. Рішення не прийнято (а.с.39).

Вважаючи такі дії Тернопільської міської ради протиправними, а свої права та охоронювані законом інтереси порушеними, позивач звернувся з даним позовом до суду.

При вирішенні даного спору суд застосовує такі нормативно-правові акти.

Стаття 14 Конституції України гарантує право власності на землю. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Правовідносини щодо володіння, користування і розпорядження землею регулюються, зокрема, Земельним кодексом України, а також прийнятими відповідно до нього нормативно-правовими актами.

Згідно з пунктами «а», «б» статті 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Як визначено пунктом «б» частини першої статті 81 ЗК України, громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Частинами першою, другою статті 116 ЗК України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

З огляду на це, позивач та треті особи, які є громадянами України, мають право на набуття права власності на земельну ділянку. Підставою для набуття прав на земельну ділянку є відповідне рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Згідно з частиною шостою статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Частиною сьомою статті 118 ЗК України передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Згідно статті 120 ЗК України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Рішеннями Тернопільського окружного адміністративного суду у справі № 500/639/19 від 17.04.2019, що залишене без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30.07.2019 та у справі № 500/1367/19 від 30.07.2019, що залишене без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16.10.2019, встановлено, що Тернопільською міською радою було прийняте відповідне рішення про надання дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок за адресою АДРЕСА_1 (гр. ОСОБА_4 та інші), проекти землеустрою були розроблені та подані міській раді на затвердження.

Крім того, у спірному випадку мова йде про земельні ділянки під гаражами, які належать на праві приватної власності відповідно позивачу та третім особам. Наведені вище норми ЗК України закріплюють загальний принцип цілісності об`єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований, що встановлено у наведених судових рішеннях.

За приписами частин сьомої-одинадцятої статті 118 ЗК України проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін. У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність. Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду. У разі відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення заяви без розгляду питання вирішується в судовому порядку.

Аналіз наведених норм права, якими врегульовано процедуру безоплатного отримання земельних ділянок, свідчить про те, що всі дії відповідних суб`єктів земельно-правової процедури є взаємопов`язаними, послідовними і спрямовані на досягнення результату у вигляді отримання земельної ділянки у власність. Визначена законом процедура є способом дій відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування у відповідь на звернення громадян щодо того чи іншого «земельного» питання. У світлі вимог частини другої статті 19 Конституції України дотримання відповідним органом встановленої законом процедури є обов`язковим.

Сама процедура включає певний алгоритм дій та поетапність процесу безоплатної передачі земельних ділянок у власність громадян, а саме:

1) подання громадянином клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування щодо отримання земельної ділянки у власність;

2) отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (або мотивовану відмову у його наданні);

3) після розроблення проекту землеустрою такий проект погоджується, зокрема з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин у відповідності до приписів статті 186-1 ЗК України;

4) здійснення державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі;

5) подання громадянином погодженого проекту землеустрою до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність, про що, в свою чергу, такий орган у двотижневий строк, зобов`язаний прийняти відповідне рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність або рішення про відмову передання земельної ділянки у власність чи залишення клопотання без розгляду.

Разом з тим, діючим законодавством не передбачено можливості прийняття іншого рішення при вирішення питання щодо затвердження проекту землеустрою, крім рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність, рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про відмову у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду.

Систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначає Закон України від 21.05.1997, № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні».

Відповідно до статті 2 цього Закону місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Система місцевого самоврядування включає: територіальну громаду; сільську, селищну, міську раду; сільського, селищного, міського голову; виконавчі органи сільської, селищної, міської ради; старосту; районні та обласні ради, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст; органи самоорганізації населення (стаття 5 Закону № 280/97-ВР).

Стаття 26 Закону № 280/97-ВР передбачає виключну компетенцію сільських, селищних, міських рад.

Так, виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються, серед іншого, відповідно до закону питання регулювання земельних відносин (пункт 34 частини першої статті 26 Закону № 280/97-ВР).

Частинами першої, четвертою статті 47 Закону № 280/97-ВР передбачено, що постійні комісії ради є органами ради, що обираються з числа її депутатів, для вивчення, попереднього розгляду і підготовки питань, які належать до її відання, здійснення контролю за виконанням рішень ради, її виконавчого комітету. Постійні комісії за дорученням ради або за власною ініціативою попередньо розглядають проекти програм соціально-економічного і культурного розвитку, місцевого бюджету, звіти про виконання програм і бюджету, вивчають і готують питання про стан та розвиток відповідних галузей господарського і соціально-культурного будівництва, інші питання, які вносяться на розгляд ради, розробляють проекти рішень ради та готують висновки з цих питань, виступають на сесіях ради з доповідями і співдоповідями.

Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування регламентує стаття 59 Закону № 280/97-ВР.

Рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень (частина перша статті 59 Закону № 280/97-ВР).

Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос (частина друга статті 59 Закону № 280/97-ВР).

Рішення ради приймаються відкритим поіменним голосуванням, окрім випадків, передбачених пунктами 4 і 16 статті 26, пунктами 1, 29 і 31 статті 43 та статтями 55, 56 цього Закону, в яких рішення приймаються таємним голосуванням. Результати поіменного голосування підлягають обов`язковому оприлюдненню та наданню за запитом відповідно до Закону України «Про доступ до публічної інформації». На офіційному веб-сайті ради розміщуються в день голосування і зберігаються протягом необмеженого строку всі результати поіменних голосувань. Результати поіменного голосування є невід`ємною частиною протоколу сесії ради (частина третя статті 59 Закону № 280/97-ВР).

Відповідно до пункту 6.7 статті 6 Регламенту Тернопільської міської ради сьомого скликання, затвердженого рішенням ради від 04.02.2018 №7/2/152 з змінами і доповненнями, який розміщений на офіційному сайті Тернопільської міської ради:

6.7. Депутат Тернопільської міської ради зобов`язаний: 6.7.1. дотримуватися Конституції та законів України, Регламенту Тернопільської міської ради та інших нормативно-правових актів, що визначають порядок діяльності ради та її органів; 6.7.2. всебічно відстоювати інтереси членів територіальної громади міста Тернополя; 6.7.3. брати участь у роботі Тернопільської міської ради, постійних комісій та інших її органів, до складу яких він входить, всебічно сприяти виконанню їх рішень.

Згідно з пунктом 22.1 статті 22 Регламенту постійні депутатські комісії є органами ради, що обираються для вивчення, попереднього розгляду і підготовки питань, які належать до відання Тернопільської міської ради, здійснення контролю за виконанням рішень ради, її виконавчого комітету.

Стаття 26 цього ж Регламенту передбачає порядок прийняття рішень міською радою.

26.1. Міська рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

26.2. Рішення ради приймається більшістю депутатів від загального складу міської ради на пленарному засіданні після обговорення, крім інших випадків, передбачених чинним законодавством або цим регламентом. При встановленні результатів голосування до загального складу міської ради включається міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.

26.3. Рішення міської ради приймаються лише з питань, внесених до порядку денного пленарного засідання сесії міської ради і за наявності відповідно оформленого проекту рішення.

26.4. Проект рішення не ставиться на голосування, якщо він знімається розробником, який його вносив.

Стаття 29 Регламенту визначає види і форми голосування.

29.1. Рішення міської Ради приймаються відкритим поіменним або таємним голосуванням.

29.2. Відкрите поіменне голосування проводиться з більшості питань порядку денного.

29.5. Відкрите поіменне голосування проводиться кожним депутатом особисто за допомогою системи електронного голосування «Віче» в такий спосіб, що унеможливлює голосування замість депутата іншою особою.

29.6. При проведенні відкритого поіменного голосування за допомогою системи електронного голосування «Віче» формується список з результатами голосування в стандартному режимі «За», «Проти», «Утримались», «Не голосували», який зберігається в електронному архіві сесії. Результати голосування висвітлюються за допомогою системи електронного голосування «Віче» на інформаційному табло.

Жодна з норм Регламенту Тернопільської міської ради сьомого скликання не передбачає можливості депутатів колегіального органу при наявності кворуму не голосувати на засіданні сесії міської ради, таким чином ухиляючись від прийняття рішення.

Як встановлено судом, проект рішення «Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок за адресою АДРЕСА_1 (гр. ОСОБА_7 та інші)» виносився на обговорення на засіданні постійно діючої комісії з питань містобудування Тернопільської міської ради і був цією комісією підтриманий без зауважень, проте в подальшому Тернопільська міська рада на засіданні сесії відповідне рішення не прийняла фактично через відсутність голосів під час голосування даного проекту рішення.

Тобто жодне з рішень, які б мала прийняти міська рада у відповідності до частини дев`ятої статті 118 ЗК України: про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність чи відмову у передачі земельної ділянки, або залишення клопотання без розгляду, не прийняла. Повноваження міської ради щодо прийняття рішень з даного питання є виключними повноваженнями ради, проте вони не є дискреційними, оскільки законодавець передбачив лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, то така бездіяльність є протиправною.

Таким чином, дії Тернопільської міської ради 7 скликання на 39 сесії Тернопільської міської ради від 25.10.2019 щодо розгляду проекту рішення № 93 «Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок за адресою АДРЕСА_1 (гр. ОСОБА_7 та інші)», за результатами голосування якого відповідачем не прийнято жодного із передбачених статтею 118 ЗК України рішень є протиправними та такими, що порушують права позивача ОСОБА_1 .

Вирішуючи спір в цілому, суд виходить з того, що згідно з положеннями частини третьої 3 статті 2 КАС України в справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оцінюючи ситуацію, в якій опинився позивач, суд дійшов висновку, що відповідач, не приймаючи рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, на якій розміщений гараж, що належить позивачу на праві приватної власності, діє з порушенням принципів, визначених у пунктами 1, 2, 5, 8 частини третьої статті 2 КАС України.

Отже, враховуючи вищенаведені вимоги законодавства та обставини справи, приймаючи до уваги те, що відповідач не надав суду належних та достовірних доказів правомірності своїх дій, що полягають у неприйнятті на засіданні сесії міської ради жодного із передбачених ЗК України рішень за результатами розгляду проекту рішення «Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок (гр. ОСОБА_7 та інші)», суд приходить до висновку, що позовні вимоги є підставними, обґрунтованими та підлягають до задоволення.

Суд при вирішенні справи відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України враховує висновки щодо застосування норм права в аналогічних справах, викладені Верховним Судом, зокрема, у постанові від 19.06.2018 у справі №607/14165/17 (адміністративне провадження №К/9901/47357/18).

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Так, Європейський суд з прав людини у рішенні по справі «Рисовський проти України» (№ 29979/04) визнав низку порушення пункту 1 статті 6 Конвенції, статті 1 Першого протоколу до Конвенції та статті 13 Конвенції у справі, пов`язаній із земельними правовідносинами; в ній також викладено окремі стандарти діяльності суб`єктів владних повноважень, зокрема, розкрито елементи змісту принципу «доброго врядування».

Цей принцип, зокрема, передбачає, що у разі якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і послідовний спосіб (рішення у справах «Веуеіег v. Italy» № 33202/96, «Oneryildiz v. Turkey» № 48939/99, «Moskal v. Poland» № 10373/05).

Крім того, в рішеннях Європейського суду з прав людини склалася практика, яка підтверджує, що дискреційні повноваження не повинні використовуватися свавільно, а суд повинен контролювати рішення, прийняті на підставі реалізації дискреційних повноважень, максимально ефективно (рішення у справі «Hasan and Chaush v. Bulgaria» № 30985/96).

Відповідно до статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно статті 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Виходячи з вищенаведеного, вимоги позивача є обґрунтованими, відповідають дійсним обставинам та матеріалам справи, ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, не спростовані відповідачем, а тому підлягають до задоволення в повному обсязі.

Щодо вимоги ОСОБА_1 про постановлення судом окремої ухвали відносно відповідача, то така не підлягає до задоволення.

Відповідно до частин першої-другої статті 249 КАС України суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб`єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону. У разі необхідності суд може постановити окрему ухвалу про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності осіб, рішення, дії чи бездіяльність яких визнаються протиправними.

Суд зазначає, що окрема ухвала - це рішення, яким суд реагує на виявлені під час розгляду справи порушення закону, причини та умови, що сприяли вчиненню порушення. Окрема ухвала є формою профілактичного впливу судів на правопорушників.

Водночас, суд зазначає, що винесення окремої ухвали є правом суду, а не його обов`язком. Адміністративний суд наділений диспозитивним правом постановити окрему ухвалу про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності осіб, рішення, чи діяння яких визнаються протиправними.

Враховуючи встановлені обставини та характер спірних правовідносин, суд не вбачає підстав для постановлення окремої ухвали.

Відповідно до статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Як визначено частиною першою статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки суд позов задовольняє, то сплачений позивачем судовий збір при подані позову до суду в сумі 768,40 грн відповідно до квитанції № 2 від 31.10.2019 необхідно стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 72-77, 90, 139, 241-246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Тернопільської міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання дій протиправними задовольнити повністю.

Визнати протиправним дії Тернопільської міської ради 25.10.2019 на 39 сесії 7 скликання щодо розгляду проекту рішення № 93 «Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок за адресою АДРЕСА_1 (гр. ОСОБА_4 та інші)».

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Тернопільської міської ради на користь ОСОБА_1 768,40 грн (сімсот шістдесят вісім грн 40 коп) сплаченого судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ).

Відповідач: Тернопільська міська рада (46001, м.Тернопіль, вул. Листопадова, 5, ідентифікаційний код юридичної особи 43434305).

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ), ОСОБА_3 ( АДРЕСА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ), ОСОБА_4 ( АДРЕСА_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 ), ОСОБА_5 ( АДРЕСА_6 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 ).

Повний текст рішення складено та підписано 24.12.2019.

Суддя Чепенюк О.В.

Згідно з оригіналом:

Суддя Чепенюк О.В.