Рішення № 86586418, 24.12.2019, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/2419/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 грудня 2019 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Білостоцького О.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій, скасування рішення, зобов`язання вичинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Суворовського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі, в якому позивач, з урахуванням уточнених позовних вимог (т.1 а.с.240-242), просить суд визнати протиправними дії Суворовського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі щодо відмови ОСОБА_1 у призначені пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п.п. «а»,«б» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення»; скасувати рішення Суворовського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі №13 від 08.02.2019 року про відмову позивачу в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. п. «а»,«б» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення»; зобов`язати Суворовське об`єднане управління Пенсійного фонду України в м. Одесі призначити довічно ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п.п. «а»,«б» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з дня його звернення до Суворовського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м.Одесі із заявою про призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах, а саме з 13.12.2018 року, зарахувавши у пільговий трудовий стаж ОСОБА_1 роботу за період: з 15.05.1982 року по 15.09.1993 року на заводі ім. Жовтневої революції, ПАТ «Одессільмаш» і виплатити недовиплачену пенсію з 13.12.2018 року по день винесення рішення суду.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він 13.12.2018 року звернувся до Суворовського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі із заявою про призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1. Разом із заявою позивачем до пенсійного органу було надано всі необхідні документи, які підтверджують його загальний та пільговий стаж. Однак відповідачем рішенням №13 від 08.02.2019 року йому було відмовлено у призначенні вищезазначеного виду пільгової пенсії у зв`язку із відсутністю у нього необхідного загального та пільгового стажу.

Позивач із зазначеним рішенням та діями відповідача не погоджується, а тому звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Ухвалою суду від 27.05.2019 року у справі було відкрито спрощене позовне провадження без виклику (повідомлення) сторін за наявними у справі матеріалами в порядку, передбаченому ч. 5 ст. 262 КАС України.

26.07.2019 року у зв`язку із необхідністю встановити відповідні факти та обставини із дослідженням думки та правової позиції учасників справи, отримання від учасників справи додаткових письмових доказів, ухвалою суду подальший розгляд справи було вирішено проводити в порядку загального позовного провадження із призначенням підготовчого судового засідання.

Провадження у справі зупинялось судом на підставі п.1 ч.2 ст.236 КАС України ухвалою суду від 26.09.2019 року та в подальшому було поновлено 26.11.2019 року.

26.11.2019 року у справі було проведено підготовче засідання, в яких позивач, його представник, а також представники відповідача надали пояснення, у тому числі письмові (т.2 а.с.1-3, 18-19), уточнений адміністративний позов (т.1 а.с.240-242), відзив на адміністративний позов (т.1 а.с.102-104), відповідь на відзив (т.1 а.с.107-109) та додаткові письмові докази (т.1 а.с.105, 153-216, 220-239, 245-251, т.2 а.с.4-16, 20-33).

26.11.2019 року ухвалою суду підготовче провадження у справі було закрито та призначено справу до судового розгляду по суті.

У судове засідання 23.12.2019 року учасники справи не з`явились, надали клопотання про розгляд справи без їхньої участі в порядку письмового провадження.

При цьому позивач та його представник у підготовчому судовому засіданні уточнені позовні вимоги підтримували та просили їх задовольнити.

Представники Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області Шило О.М. та Кур`ян Н.М., які приймали участь у підготовчому судовому засіданні, проти позовних вимог ОСОБА_1 заперечували з підстав, викладених у відзиві на адміністративний позов (т.1 а.с.102-104), та зазначили, що до пільгового стажу позивача за Списком №1 не зараховано період роботи з 15.05.1982 року по 15.09.1993 року, оскільки в довідці №5-6/64-ОК від 05.05.2018 року, виданої ПАТ «Одеський завод сільськогосподарського машинобудування» (правонаступник заводу ім. Жовтневої революції, ВАТ «Одессільмаш»), зазначено, що ОСОБА_1 виконував роботу, передбачену Списком №2. При цьому жодних документів на підтвердження того, що позивач у спірний період виконував роботу або працював за посадою, що передбачені Списком №1, до управління надано не було, відтак правових підстав для зарахування періоду роботи позивача з 15.05.1982 року по 15.09.1993 року до пільгового стажу за Списком №1 немає.

Згідно із ч.9 ст.205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи наведене положення Кодексу адміністративного судочинства України, у зв`язку із неприбуттям у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце судового розгляду, а також за відсутності потреби заслухати свідка чи експерта, суд ухвалив рішення про подальший розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі письмовими доказами.

Судом у справі встановлено наступне.

ОСОБА_1 , народився ІНФОРМАЦІЯ_1 та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.13-14).

28.03.2019 року позивач вперше звернувся до Суворовського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі із заявою про призначення йому пенсії на пільгових умовах за Списком №2 (т.1 а.с.65).

Рішеннями Суворовського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі №83 від 25.06.2018 року (т.1 а.с.66) та №132 від 06.11.2018 року (т.1 а.с.67), яке було прийнято на заміну рішення від 25.06.2018 року №83, позивачу було відмовлено у призначенні пенсії на пільгових умовах за Списком №2 у зв`язку із відсутністю у нього необхідних: пільгового стажу роботи у розмірі 6 років 3 місяці та загального страхового стажу 26 років 6 місяців.

13.12.2018 року позивач звернувся до Суворовського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі із заявою про призначення йому пенсії на пільгових умовах, але за Списком №1 (т.1 а.с. 97, 158).

До заяви позивачем були надані наступні документи (т.1 а.с.159): копія паспорту та ідентифікаційного коду (т.1 а.с.13-15, 160-165); трудова книжка серії НОМЕР_1 (т.1 а.с.18-19, 166-172); копія військового квитка від 10.05.1979 року серії НК № 4177785 (т.1 а.с.17, 173-174); пільгова довідка від 05.05.2018 року №5-6/64-ок, видана ПАТ «Одеський завод сільськогосподарського машинобудування» (т.1 а.с.178); ксерокопія висновку Державної експертизи умов праці від 04.09.2000 року №05/10-1107 (т.1 а.с.31-32, 179-180); довідка ПрАТ «Одессільмаш» від 05.05.2018 року №72-131 (т.1 а.с.181-182); ксерокопія наказу від 11.07.2000 року №125 ВАТ «ОДЕССІЛЬМАШ» (т.1 а.с.183); архівні довідки, видані Департаментом архівної справи та діловодства від 14.11.2017 року №3381-С-11.1-21 (т.1 а.с.203-204), від 28.12.2017 року №3941-С-11.1-21 (т.1 а.с.196-199); довідка, видана Березанським районним центром зайнятості від 10.11.2017 року №02-1422 (т.1 а.с.200); історична довідка від 05.05.2018 року №3-4/64-ок, видана ПрАТ «Одессільмаш» (т.1 а.с.201); довідка від 30.08.1996 року №52, видана Приватним виробничо-комерційним підприємством Фірма "ОСЕТЕР" (т.1 а.с.175); довідка №45 від 28.03.1998 року, видана рибколгоспом імені Лейтенанта Шмідта (т.1 а.с.177); архівні довідки про заробітну плату для обчислення пенсії від 14 11.2017 року №3382-С-11.1-21 (т.1 а.с.25, 195), від 22.02.2018 року №433-С-11.1-21 (т.1 а.с.26, 202), які видані Департаментом архівної справи та діловодства Одеської міської ради.

Разом з тим, рішенням Суворовського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі від 28.12.2018 року №160 (т.1 а.с.68) позивачу було відмовлено в призначені пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2, оскільки право на призначення такого виду пільгової пенсії мають чоловіки, зайняті повний робочий день із шкідливими і важкими умовами праці та за результатами атестації робочих місць після досягнення ними 59 років при страховому стажі роботи 27 років у чоловіків (в наявності у позивача 22 роки 8 місяців 16 днів) та при стажі пільгової роботи не менше 6 років 3 місяця у разі звернення з 01.04.2018 по 31.03.2019 року (в наявності у позивача 3 роки 7 місяців 21 день).

При цьому до страхового стажу позивача не було зараховано період з 29.07.1994 року по 29.08.1998 року, оскільки довідка від 30.08.1996 року №52 не містить підстави її видачі.

До пільгового стажу позивача не зараховано періоди роботи з 15.05.1982 року по 31.12.1988 року та з 22.08.1992 року по 15.09.1993 року, оскільки не підтверджено зайнятість ОСОБА_1 на машинному формуванні та відомості про проведення атестації робочого місця.

06.02.2019 року головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області було здійснено перевірку пенсійної справи позивача та направлено Суворовському об`єднаному управлінню Пенсійного фонду України в м. Одесі лист №2011/02 (т.1 а.с.212) про необхідність усунення недоліків у рішенні від 28.12.2018 року №160. У листі зазначено, що ОСОБА_1 звертався до Суворовського ОУПФУ в м. Одесі із заявою про призначення пенсії на пільгових умовах за Списком № 1, а рішення про відмову в призначенні пільгової пенсії від 28.12.2018 року №160 складено з посиланням на норми законодавства щодо права позивача на пільгову пенсію за Списком № 2, тобто невірно.

Крім того, головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області зазначено, що в рішенні від 28.12.2018 року №160 невірно визначений період, який не підлягає зарахуванню до страхового стажу позивача, а саме з 29.07.1994 року по 29.08.1998 року, замість кінцевої дати 29.08.1996 року. При цьому за документами пенсійної справи до пільгового стажу за Списком №2 підлягає зарахуванню період роботи з 15.05.1982 по 31.12.1988 року.

Також зазначено, що для зарахування до страхового стажу періоду роботи позивача в колгоспі з 30.08.1996 року по 24.03.1998 року, необхідно долучити довідку про реорганізацію рибколгоспу в кооператив та направити службову перевірку щодо факту роботи позивача.

08.02.2019 року Суворовським об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України в м. Одесі на заміну рішення від 28.12.2018 року №160 (т.1 а.с.105, 156, 209) було прийнято нове рішення від 08.02.2019 року №13, яким позивачу було відмовлено в призначенні пенсії за віком за Списком №1, оскільки право на призначення такого виду пенсії мають чоловіки після досягнення ними 59 років при страховому стажі роботи 22 роки у чоловіків (в наявності у позивача 21 рік 1 місяць) та при стажі пільгової роботи не менше 5 років у разі звернення з 01.04.2018 року по 31.03.2019 року.

До страхового стажу позивача не зараховано період його роботи з 30.08.1996 року по 24.03.1998 року, оскільки в довідці, що видана Рибгосподарським кооперативом Лейтенанта Шмідта, невірно зазначено дату народження.

Також відповідачем у рішенні зазначено про відсутність у позивача пільгової довідки, яка підтверджує стаж роботи його на пільгових умовах за Списком №1, що передбачено п.20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.1993 року №637, а надана до заяви про призначення пенсії пільгова довідка від 05.05.2018 року №2-6/64-ок, видана ПАТ "Одеський завод сільськогосподарського машинобудування", містить інформацію про роботу позивача зі шкідливими та важкими умовами праці у період з 15.05.1982 року по 15.09.1993 року за Списком № 2.

З огляну на зазначене відповідачем зроблено висновок, що позивач не набув права виходу на пенсію на пільгових умовах за Списком №1.

Не погоджуючись із вищезазначеними діями відповідача щодо відмови йому у призначенні пенсії на пільгових умовах, позивач звернувся зі скаргою до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (т.1 а.с.222-227)

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 17.04.2019 року №764/С-11 (т.1 а.с.80-82, 98-99, 228-230), скаргу ОСОБА_1 було залишено без задоволення.

Не погоджуючись із вищезазначеними діями Суворовського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі та вважаючи протиправним рішення №13 від 08.02.2019 року про відмову йому в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1, позивач звернувся до адміністративного суду за захистом своїх прав та інтересів.

Водночас судом встановлено, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 року №628 «Деякі питання функціонування органів Пенсійного фонду України» відбулася реорганізація Суворівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі шляхом приєднання до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (т.1 а.с.125-127).

Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Суворівське об`єднане управління Пенсійного фонду України в м. Одесі (код ЄДРПОУ 40388751) 10.09.2019 року припинено.

У зв`язку з викладеним ухвалою суду від 26.09.2019 року відповідача у справі було замінено з Суворовського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі на Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області.

Дослідивши адміністративний позов позивача та відзив Суворівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі, інші письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному і об`єктивному дослідженні, проаналізувавши положення чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, суд доходить висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Згідно ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пунктом 2 розділу XV Прикінцеві положення Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

Згідно пункту «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

За відсутності стажу роботи, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності стажу роботи з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 22 років у чоловіків і не менше 17 років у жінок.

Працівникам, які не мають стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого загального стажу роботи пенсії за віком на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування": чоловікам - на 1 рік за кожний повний рік такої роботи; жінкам - на 1 рік 4 місяці за кожний повний рік такої роботи. Зазначене зменшення пенсійного віку жінкам застосовується також у період збільшення віку виходу на пенсію по 31 грудня 2021 року.

Судом встановлено, що предметом спору в адміністративній справі №420/2419/19 є відмова пенсійного органу у призначенні позивачу пільгової пенсії за Списком №1, викладена у рішенні відповідача №13 08.02.2019 року.

Позивачу було відмовлено в призначенні пільгової пенсії за віком за Списком №1 оскільки у нього, на думку пенсійного органу, відсутній необхідний загальний страховий стаж (з необхідних 22 років в наявності лише 21 рік 1 місяць) та взагалі відсутній пільговий стаж, оскільки надана позивачем довідка містить інформацію про пільговий стаж позивача за роботою, яка визначена Списком №2, а не Списком №1.

Як було зазначено представником відповідача у підготовчому судовому засіданні, позивачу не було враховано до загально страхового стажу його роботу у період з 30.08.1996 року по 24.03.1998 року у рибколгоспі ім. Лейтенанта Шмідта, оскільки відповідно довідки №4618 від 11.07.2019 року цього підприємства (т.2 а.с.9) немає можливості документально підтвердити факт роботи позивача у зазначеному рибколгоспі у зв`язку із відсутністю первинних документів. Причина відсутності документів – пожежа в адмінбудвілі підприємства, яка зафіксована актом про пожежу від 20.05.2016 року (т.2 а.с.11-12).

Також відповідачем не було зараховано роботу позивача у період з 29.07.1994 року по 29.08.1996 року в приватному виробничо-комерційному підприємстві фірми «Осетер», оскільки зазначене підприємство на листи пенсійного органу про необхідність проведення звірки або надання копій первинних документів від 18.06.2019 року №20346/09 та від 07.08.2019 року №25951/09 відповіді не надало, а місцезнаходження підприємства згідно акту №15 від 20.08.2019 року встановити не вдалось (т.2 а.с.15).

З даного приводу суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 2 ст. 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За змістом положень статті 77 КАС України в адміністративних справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Як вбачається з матеріалів адміністративної справи оскаржуване рішення №13 від 08.02.2019 року про відмову позивачу у призначенні пенсії на пільгових умовах за Списком №1 не містить обґрунтувань, зазначених представником суб`єкта владних повноважень в судовому засіданні. Крім того, зазначене рішення не містить розрахунків загального страхового стажу позивача, який не був врахований пенсійним органом при прийнятті такого рішення та не містить переліку підстав неврахування до стажу ОСОБА_1 періодів його роботи з 30.08.1996 року по 24.03.1998 року у рибколгоспі ім. Лейтенанта Шмідта, та з 29.07.1994 року по 29.08.1996 року в приватному виробничо-комерційному підприємстві фірми «Осетер».

Водночас судом встановлено, що обставини для неврахування такого стажу, на які посилався відповідач у судовому засіданні, були встановлені пенсійними органом лише 11.07.2019 року та 20.08.2019 року, під час отримання документів на підтвердження трудового стажу позивача з рибколгоспу ім. Лейтенанта Шмідта та приватного виробничо-комерційного підприємства фірми «Осетер», тобто вже після прийняття оскаржуваного позивачем рішення №13 від 08.02.2019 року. За таких умов зазначені обставини не можуть бути враховані судом в якості обґрунтування правомірності дій пенсійного органу при винесенні зазначеного рішення.

Крім того судом враховано, що при прийнятті цього рішення Суворовським ОУПФУ в м. Одесі не було враховано вимог Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 06.02.2019 року щодо необхідності долучення до матеріалів пенсійної справи додаткових документів та проведення додаткової перевірки, яку районний орган пенсійного фонду розпочав проводити вже після прийняття оскаржуваного рішення.

Суд зазначає, що обрання способу захисту прав у сфері публічно-правових відносин визначається з урахуванням принципів адміністративного судочинства та змісту ст.ст. 2, 5, 245 КАС України.

Відповідно до ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Повноваження адміністративного суду у разі задоволення адміністративного позову визначені частиною 2 ст. 245 КАС України, згідно якої суд може прийняти рішення, зокрема про: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Згідно з ч. 2 ст. 9 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Як роз`яснив Верховний Суд України у пункті 3 постанови Пленуму №14 від 18 грудня 2009 року "Про судове рішення", вихід за межі позовних вимог - це вирішення незаявленої вимоги, задоволення вимоги позивача у більшому розмірі, ніж було заявлено.

Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять. З цього випливає, що вихід за межі позовних вимог можливий за наступних умов: лише у справах за позовами до суб`єктів владних повноважень, оскільки лише в цьому випадку відбувається захист прав та інтересів позивача; повний захист прав позивача неможливий у спосіб, про який просить позивач. Повнота захисту полягає в ефективності відновлення його прав; вихід за межі позовних вимог повинен бути пов`язаний із захистом саме тих прав, щодо яких подана позовна заява.

На підставі вищезазначеного, враховуючи що відповідачем не було доведено обґрунтованості та правомірності рішення Суворовського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі №13 від 08.02.2019 року, яким позивачу було відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 шляхом визнання протиправним та скасування рішення Суворовського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі №13 від 08.02.2019 року.

Позовні вимоги позивача про визнання протиправними дій Суворовського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі щодо відмови йому у призначені пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п.п. «а», «б» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» задоволенню, на думку суду, не підлягають, оскільки належним та достатнім способом захисту прав та інтересів позивача при вирішенні адміністративної справи №420/2419/19 буде визнання протиправним та скасування саме рішення суб`єкта владних повноважень, в якому викладена ця відмова.

Також суд зазначає, що адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - ключовим завданням якого є здійснення правосуддя.

Відповідно до ч. 4 ст. 245 КАС України, у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, і давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, що належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.

Статтею 58 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та готує документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.

Суд зазначає, що визнання протиправним та скасування рішення Суворовського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі №13 від 08.02.2019 року не є достатньою підставою для того, щоб зобов`язувати пенсійний орган призначити і виплачувати позивачу пенсію за віком на пільгових умовах, оскільки відповідачем не надавалася правова оцінка та не досліджувались належним чином обставини, які були виявленні пенсійним органом вже після прийняття оскаржуваного рішення №13 від 08.02.2019 року.

Водночас, з огляду вказану норму та на встановлені обставини справи суд вважає необхідним для повного захисту прав та інтересів позивача на підставі ч. 2 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України вийти за межі позовних вимог та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 від 13.12.2018 року з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні, у відповідності із процедурою, передбаченою чинним законодавством.

Також, суд зазначає, що в адміністративному судочинстві діє принцип диспозитивності, який покладає на суд обов`язок вирішувати лише ті питання, про вирішення яких його просять сторони у справі (учасники спірних правовідносин) та позбавляє можливості ініціювати судове провадження. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Формування змісту та обсягу позовних вимог є диспозитивним правом позивача.

Суд зазначає, що позивачем в адміністративному позові не було оскаржено дій відповідача щодо не зарахування до його загального стажу роботу періодів роботи з 30.08.1996 року по 24.03.1998 року у рибколгоспі ім. Лейтенанта Шмідта, та з 29.07.1994 року по 29.08.1996 року в приватному виробничо-комерційному підприємстві фірми «Осетер», а отже зазначені обставини не були предметом розгляду даної адміністративної справи та не підлягали оцінці судом.

Також суд не надає оцінку праву позивача на призначення пільгової пенсії за списком №2, оскільки ОСОБА_1 із заявою про призначення зазначеного виду пенсії до пенсійного органу не звертався, а тому зазначені обставини також не можуть бути предметом розгляду даної адміністративної справи.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем до суд було надано квитанцію від 15.05.2019 року про сплату судового збору за подання адміністративного позову у розмірі 768, 40 грн. (т.1 а.с.100).

Враховуючи наявність підстав для задоволення однієї немайнової вимоги ОСОБА_1 про визнання протиправним рішення №13 від 08.02.2019 року та похідної від неї – скасування такого рішення, суд вважає необхідним стягнути на користь позивача повну суму сплаченого ним судового збору з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень у розмірі 768,40 грн.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Керуючись вимогами ст.ст. 2, 6-11, 77, 205, 241-246, 251, 255, 258, 262, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ :

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65017, м.Одеса, вул. Канатна, 83) про визнання протиправними дій, скасування рішення, зобов`язання вичинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Суворовського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі №13 від 08.02.2019 року про відмову позивачу в призначенні пенсії за віком за списком №1 згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 13.12.2018 року про призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні, у відповідності із процедурою, передбаченою чинним законодавством.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 суму сплаченого позивачем судового збору за подання адміністративного позову у розмірі 768,40 грн.

Рішення суду може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, встановлені статтями 293, 295 та пп.15.5 п.15 ч.1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Суддя О.В. Білостоцький

.