Рішення № 86586193, 16.12.2019, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №1.380.2019.003669

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2019 року

м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Сидор Н.Т.,

за участю секретаря судового засідання Колодій О.Р.,

представників позивача Золочівського В.П.,

представника відповідача Шиби А.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Державного підприємства “Львіввугілля” до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в :

Державне підприємство “Львіввугілля” (далі – ДП «Львіввугілля», позивач) звернулося до суду із позовною заявою до Головного управління ДФС у Львівській області (далі – відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 15.04.2019 № 0004051308.

В обґрунтування протиправності оскаржуваного податного повідомлення-рішення представник позивача покликається на те, що в розрахунку донарахованих сум платежів та фінансових санкцій до довідки перевірки № 405/14.6/26359891 від 14.03.2019, яка додана до податкового повідомлення-рішення відсутній арифметичний розрахунок повноти та своєчасності перерахування до бюджету вказаної у податковому повідомленні рішенні збільшеної суми податкових зобов`язань з військового збору. Зазначає, що на момент оскарження податкового повідомлення-рішення борг зі сплати донарахованого основного платежу зі сплати військового збору в сумі 198078,54 грн сплачено в повному розмірі.

Також вказує на те, що відповідачем застосовано штраф у розмірі 50% та 75 % згідно п. 127.1 ст. 127 ПК України, в той час, як до ВП «Шахта «Лісова» ДП «Львіввугілля» протягом 1095 днів не застосовувалися штрафні санкції саме за повторне вчинення діянь.

Крім цього, представник позивача зазначає, що нарахована та несплачена ВП “Шахта “Лісова” ДП “Львіввугілля” з 01.10.2015 по 30.01.2019 сума військового збору на момент прийняття податкового повідомлення-рішення частково знаходилась за межами встановленого п. 102.1 ст. 102 ПК України строку давності – 1095 днів, а відтак, визначене грошове зобов`язання за основним платежем в оспорюваному податковому повідомленні-рішенні відбулось з порушенням строку давності.

Відповідач позов не визнає, позицію щодо позовних вимог викладено у відзиві на позовну заяву (вх. № 22477 від 18.09.2019). Зазначає, що перевіркою повноти і своєчасності перерахування до бюджету утриманих сум військового збору станом на 31.01.2019 встановлено несплату (неперерахування) військового збору на суму 198078,54 грн. Також встановлено порушення правил сплати (перерахування) узгодженої суми грошового зобов`язання у сумі 3979724,23 грн, а саме: за попередній перевіряємий період 183439,63 грн, з січня 2015 року по грудень 2015 року на суму 772109,42 грн, з січня 2016 року по грудень 2016 року на суму 509946,12 грн, з січня 2017 року по грудень 2017 року на суму 1480846,17 грн, з січня 2018 року по грудень 2018 року на суму 1033383,89 грн. Відтак, за результатами перевірки ГУ ДФС у Львівській області сформовано та вручено ВП “Шахта “Лісова” ДП “Львіввугілля” податкове повідомлення-рішення від 15.04.2019 № 0004051308 про збільшення грошового зобов`язання з військового збору за основним платежем -198078,54 грн, за штрафними санкціями – 537051,85 грн.

Відносно процесуальних дій, вчинених у зв`язку із розглядом справи, слід зазначити наступне.

Ухвалою судді від 09.08.2019 відкрито загальне позовне провадження у справі.

18.09.2019 протокольною ухвалою суду здійснено заміну відповідача Головного управління ДФС у Львівській області на його правонаступника - Головне управління ДПС у Львівській області.

21.10.2019 протокольною ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив такі задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечила, просила у задоволенні таких відмовити.

Заслухавши вступне слово представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Головним управління ДФС у Львівській області проведено позапланову виїзну перевірку ВП «Шахта «Лісова» Державного підприємства «Львіввугілля» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2015 по 30.01.2019, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 по 30.01.2019, єдиного внеску на загальнообов`язкове соціальне страхування за період з 01.01.2014 по 30.01.2019, за результатами якої складено Акт від 14.03.2019 № 405/14.6/26359892 (далі – Акт перевірки) (а.с. 12-18).

Згідно з висновками Акта перевірки (а.с. 19), встановлено, серед іншого, порушення пп.168.1.2, пп.168.1.5 п. 168.1 ст. 168, п. 176.2 ст. 176, пп. 1.6 п. 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI зі змінами та доповненнями (далі – ПК України), встановлено несплату (неперерахування) військового збору на суму 198078,54 грн та порушення правил сплати (перерахування) військового збору за весь період, що перевіряється, більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання.

На підставі Акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 15.04.2019 № 0004051308 (а.с. 21), згідно з яким до ДП «Львіввугілля» застосовано штрафні санкції на підставі п. 126.1 ст. 126, п. 127.1 ст. 127 ПК України та згідно з пп. 54.3.5 п. 54.3 ст. 54, п. 58.1 ст. 58 ПК України збільшено суму грошового зобов`язання з податків та зборів, у тому числі з військового збору на суму 735130,39, з яких 198078,54 – основний платіж, 537051,85 – штрафні санкції.

Податкове повідомлення-рішення від 15.04.2019 № 0004051308 оскаржене позивачем у адміністративного порядку до Державної фіскальної служби України (а.с. 109-112).

За результатами розгляду скарги рішенням Державної фіскальної служби України від 01.07.2019 № 29762/6199-99-11-05-01-25 (а.с. 114) в задоволенні скарги відмовлено.

Зміст спірних правовідносин полягає в тому, що позивач не погоджується з правильністю визначення контролюючим органом сум грошових зобов`язань з військового збору згідно з податковим повідомленням-рішенням від 15.04.2019 № 0004051308.

Вирішуючи даний спір, суд застосовує такі норми права та виходить з таких мотивів.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України).

Згідно пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 ПК України платник податків зобов`язаний: сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до п. 54.2 ст. 54 ПК України, грошове зобов`язання щодо суми податкових зобов`язань з податку, що підлягає утриманню та сплаті (перерахуванню) до бюджету в разі нарахування/виплати доходу на користь платника податку - фізичної особи, вважається узгодженим податковим агентом або платником податку, який отримує доходи не від податкового агента, в момент виникнення податкового зобов`язання, який визначається за календарною датою, встановленою розділом IV цього Кодексу для граничного строку сплати податку до відповідного бюджету.

Статтею 167 ПК України визначено ставки податку.

Відповідно до пп. 176.2 ст. 176 ПК України особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов`язані:

а) своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок;

б) подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності з зазначених питань не допускається.

У разі якщо відокремлений підрозділ юридичної особи не уповноважений нараховувати, утримувати і сплачувати (перераховувати) податок до бюджету, податковий розрахунок у вигляді окремого витягу за такий підрозділ подає юридична особа до контролюючого органу за своїм місцезнаходженням та надсилає копію такого розрахунку до контролюючого органу за місцезнаходженням такого відокремленого підрозділу в установленому порядку;

в) подавати на вимогу платника податку відомості про суму виплаченого на його користь доходу, суму застосованих соціальних податкових пільг та суму утриманого податку;

г) подавати контролюючому органу інші відомості про оподаткування доходів окремого платника податку в обсягах та згідно з процедурою, визначеною цим розділом та розділом II цього Кодексу;

ґ) нести відповідальність у випадках, визначених цим Кодексом.

Підпунктами 168.1.2, 168.1.4 та 168.1.5 п. 168.1 ст. 168 ПК України передбачено, що податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету. Якщо оподатковуваний дохід надається у негрошовій формі чи виплачується готівкою з каси податкового агента, податок сплачується (перераховується) до бюджету протягом банківського дня, що настає за днем такого нарахування (виплати, надання). Якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду.

Відповідно до п. 126.1. ст. 126 ПК України, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

- при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

- при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Відповідно до ч. 1 п. 127.1 ст. 127 ПК України, ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Ті самі дії, вчинені повторно протягом 1095 днів, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 50 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Дії, передбачені абзацом першим цього пункту, вчинені протягом 1095 днів втретє та більше, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 75 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

При цьому, згідно з п. 61.1 ст. 61 ПК України, податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Відповідно до п. 62.1 ст. 62 ПК України, податковий контроль здійснюється, зокрема, шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Згідно з пп. 54.3.5 п. 54.3 ст. 54 ПК України контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок щодо утримання податків у джерела виплати, в тому числі податкового агента, свідчать про порушення правил нарахування, утримання та сплати до відповідних бюджетів податків і зборів, передбачених цим Кодексом, у тому числі податку на доходи фізичних осіб таким податковим агентом.

Відповідно до п. 86.1 ст. 86 ПК України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт.

Отже, факт порушення податкового законодавства може бути встановлений не інакше як за результатами перевірки платника податків, за результатами якої складається акт.

Так, згідно з п. 2 Розділу І Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, який затверджений наказом Міністерства фінансів України від 20.08.2015 № 727 (далі - Порядок 727), акт документальної перевірки - це службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки, відображає її результати і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Пунктом 3 Розділу II Порядку № 727 передбачено, що Акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Відповідно до п. 5 Розділу II Порядку № 727 факти виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об`єктивно та повною мірою з посиланням на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, ведення/складання яких передбачено законодавством, або отримані від інших суб`єктів господарювання, органів державної влади, у тому числі іноземних держав, правоохоронних органів, а також податкову інформацію, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Пункт 4 Розділу III Порядку № 727 встановлює, що описова частина акта (довідки) документальної перевірки складається таким чином, у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті документальної перевірки фактом порушення необхідно:

- чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів (міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання оподаткування), що порушені платником податків, зазначити період (календарний день, місяць, квартал, півріччя, три квартали, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, при здійсненні якої вчинено це порушення;

- зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення.

Згідно з п. 3.5.6.3. Акта перевірки, перевіркою дотримання встановлених термінів сплати (перерахування) військового збору встановлено: порушення пп.168.1.2 п. 168.1 ст. 168 пп. 1.5, 176.2 ст. 176 ПК України, пп.1.6 п.16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень ПК України, ВП “Шахта “Лісова” ДП “Львіввугілля” за період з 01.01.2015 по 30.01.2019 не перераховано до бюджету військового збору в розмірі 198078,54 грн. Також встановлено порушення правил сплати (перерахування) узгодженої суми грошового зобов`язання у сумі 3979724,23 грн, а саме: за попередній перевіряємий період 183439,63 грн, з січня 2015 року по грудень 2015 року на суму 772109,42 грн, з січня 2016 року по грудень 2016 року на суму 509946,12 грн, з січня 2017 року по грудень 2017 року на суму 1480846,17 грн, з січня 2018 року по грудень 2018 року на суму 1033383,89 грн.

У Висновках Акта перевірки (п. 3 Розділ 4 Акта перевірки) зазначено, що перевіркою встановлено несплату (неперерахування) військового збору на суму 198078,54 грн та порушення правил сплати (перерахування) військового збору за весь період, що перевіряється, більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання.

Таким чином, висновки Акта перевірки ґрунтуються виключно і лише на сумах заборгованості ВП “Шахта “Лісова” ДП “Львіввугілля” за період, що перевірявся.

Згідно з оскаржуваного податкового повідомлення-рішення до позивача застосовано штрафні санкції на підставі п. 126.1 ст. 126, п. 127.1 ст. 127 ПК України та згідно з пп. 54.3.5 п. 54.3 ст. 54, п. 58.1 ст. 58 ПК України збільшено суму грошового зобов`язання з податків та зборів, у тому числі з військового збору на суму 735130,39, з яких 198078,54 – основний платіж, 537051,85 – штрафні санкції.

Відповідно до п. 9 Розділу ІІ Наказу Міністерства фінансів України від 28.12.2015 № 1204 «Про затвердження Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків» до податкового повідомлення-рішення додається розрахунок податкового зобов`язання (за наявності), зменшення (збільшення) суми податкових зобов`язань та/або податкового кредиту та/або зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та/або зменшення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість, штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та пені із зазначенням у ньому дати та номера декларації (уточнюючого розрахунку), звіту за відповідний звітний період, щодо якого здійснюється розрахунок, та/або іншої інформації, необхідної для їх визначення.

Однак, у розрахунку донарахування сум платіжних та фінансових санкцій до довідки перевірки № 405/14.6/26359891 від 14.03.2019, що доданий до оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, містяться лише суми основного боргу та фінансових санкцій з зазначенням порушеної статті ПК України, без арифметичного розрахунку повноти та своєчасності перерахування до бюджету вказаної у податковому повідомленні-рішенні збільшеної суми податкових зобов`язань з військового збору.

Так, застосовуючи до позивача фінансову санкцію у розмірі 487532,22 грн за порушення п.п. 126 ст. 126 ПК України, відповідач не зазначає у поданому розрахунку кількість днів затримки сплати військового збору по кожному періоду (місяцю), що є підставою до застосування (не застосування) 10% чи 20% штрафної санкції до погашення суми податкового боргу.

Таким чином, не зазначення кількості днів затримки сплати військового збору унеможливлює перевірку правомірності застосування податковим органом штрафних санкцій, адже положення ст. 126 ПК України щодо застосування штрафної санкції застосовується у випадку, коли має місце несвоєчасність сплати. При цьому розмір такої санкції прямо залежить від часу затримки такої сплати.

Без належного розрахунку застосованих штрафних санкцій неможливо перевірити і слушність доводів позивача про неправомірність застосування до нього штрафу у розмірі 50% та 75 % згідно п. 127.1 ст. 127 ПК України.

Щодо наданих відповідачем під час судового розгляду справи розрахунків, суд зауважує, що відповідно до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин

Перевіряючи підставність доводів позивача, що визначення грошового зобов`язання по сплаті військового збору (основного платежу) та (штрафних санкцій) в оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні відбулось з порушенням строку давності, суд виходить з наступного.

Відповідно до п. 102.1 ст. 102 ПК України контролюючий орган, крім випадків, визначених п. 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до ст. 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної п. 133.4 ст. 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Як вбачається з п. 3.5.6.3 Акта перевірки перевірка повноти нарахування, утримання та сплати до бюджету військового збору, відображення податковим агентом у податковій звітності сум доходів, з яких утримано військовий збір та сум утриманого військового збору по ВП “Шахта “Лісова” ДП “Львіввугілля” проводилась з 01.01.2015 по 30.01.2019.

Суму несплаченого військового збору (основного платежу) станом на 30.01.2019 за вказаний період, згідно з розрахунку відповідача складає 198078,54. У вказаний період здійснено нарахування штрафних (фінансових) санкцій на суму 537051,85 грн.

За вказаний період 01.01.2015 по 30.01.2019 оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням від 15.04.2019 збільшено суму грошового зобов`язання з військового збору 198078,54 грн (основний платіж) та нарахування штрафних (фінансових) санкцій 537051,85 грн.

З аналізу норм чинного законодавства та вказаного розрахунку, суд дійшов висновку, що виставлена в податковому повідомленні-рішенні сума за основним платежем в розмірі 198078,54 грн є сумою боргу за період 01.01.2015 по 30.01.2019.

З огляду на викладене, суд погоджується з позивачем, що нарахована та несплачена платником податків з січня 2015 року по січень 2019 року сума військового збору станом на момент прийняття податкового повідомлення-рішення частково знаходилась за межами встановленого п. 102.1 ст. 102 ПК України строку давності - 1095 календарних днів, отже визначене грошове зобов`язання за основним платежем в такому податковому повідомленні-рішенні відбулось з порушенням строку давності.

Суд зазначає, що якщо встановлено невідповідність частини рішення суб`єкта владних повноважень вимогам чинного законодавства, наслідком такого є визнання акта частково протиправним, при умові, що цю частину може бути ідентифіковано та що без неї оспорюваний акт в іншій частині не втрачає свою цілісність, значення, що узгоджується із правовою позицією Вищого Адміністративного Суду України, викладеною в постанові від 17 лютого 2011 року у справі К-17781/07.

Разом з цим, суд, надаючи правову оцінку підставам відповідальності і розміру штрафної (фінансової) санкції, застосованої контролюючим органом, не вправі підміняти собою такий орган та приймати рішення щодо зміни підстав застосування штрафної (фінансової) санкції та визначення її розміру.

Отже, до складу повноважень суду не входять питання проведення документальної перевірки платника податків на предмет встановлення наявності або відсутності порушень податкового законодавства та визначення суми податкового зобов`язання. Суд виключно досліджує прийняті рішення суб`єкта владних повноважень на предмет їх правомірності.

Суд прийшов до висновку, що якщо частину оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, яку суд вважає неправомірним, виокремити неможливо, то таке податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню повністю.

Скасування рішення контролюючого органу повністю у такій ситуації дає йому можливість визначити в установленому законодавством порядку правильне рішення, зокрема, через прийняття нового рішення.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

На державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок ("Лелас проти Хорватії", заява N 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і "Тошкуце та інші проти Румунії", заява N 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах ("Онер`їлдіз проти Туреччини", п. 128, та "Беєлер проти Італії", п. 119).

Адміністративні суди у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку (ч. 2 ст. 2 КАС України).

Закріплений у ч. 1 ст. 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно з вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 77 КАС України).

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» ЄСПЛ визначив, що адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.

Вирішуючи спір, суд також враховує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Перевіривши обґрунтованість доводів сторін та оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд доходить переконання, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення не відповідає критеріям правомірності рішення суб`єкта владних повноважень, що визначені ч. 2 ст. 2 КАС України.

Таким чином, встановлені у справі обставини підтверджують позицію позивача, покладену в основу позовних вимог, тоді як відповідач всупереч встановленому ч. 1 ст. 77 КАС України обов`язку доказування правомірності оскаржуваних наказів не довів, а відтак останні підлягають скасуванню, а позов – задоволенню.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 2, 8-10, 14, 72-77, 90, 139, 242-246, 255, 257, 293, 295, пп. 15.5 п.15 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в :

позов Державного підприємства “Львіввугілля” (80000, Львівська область, м. Сокаль, вул. Б.Хмельницького, 26; код ЄДРПОУ 32323256) до Головного управління ДПС у Львівській області (79003, м. Львів, вул. Стрийська, 35; код ЄДРПОУ 39462700) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення – задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Львівській області від 15.04.2019 № 0004051308.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Львівській області на користь Державного підприємства “Львіввугілля” сплачений судовий збір у розмірі 11026 (одинадцять тисяч двадцять шість) гривень 96 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. При цьому, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до або через суд першої інстанції, який ухвалив рішення.

Повний текст рішення складений та підписаний 24.12.2019.

Суддя Сидор Н.Т.