Рішення № 86586134, 17.12.2019, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №1.380.2019.004377

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2019 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого-судді Сподарик Н.І.,

за участю секретаря судового засідання Карпи А.В.,

представника позивача Шокало В.С.,

представника відповідача 1 Герасимів В.Р.,

представника відповідача 2 Семків Н.Р.,

розглянувши у судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Львівської митниці ДФС, Державної казначейської служби України про визнання протиправними дій та стягнення шкоди,-

ВСТАНОВИВ :

На розгляд до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Львівської митниці ДФС Державної казначейської служби України з вимогами:

визнати протиправними дії Львівської митниці ДФС в частині незабезпечення належного зберігання товару, вилученого в позивача протоколом про порушення митних правил від 04.03.2018 № 1495/20900/18;

стягнути з Державного бюджету України Державної казначейської служби України (01601, м. Київ, вул. Бастіонна,6, код ЄДРПОУ 37567646) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) шкоду у розмірі 21 097,44 грн.

Ухвалою суду від 30.08.2019 вказану позовну заяву було залишено без руху, а позивачу надано строк для усунення недоліків. На виконання вимог зазначеної ухвали суду позивач усунув недоліки позовної заяви.

Ухвалою суду від 24.09.2019 відкрито загальне позовне провадження у справі та призначено підготовче засідання.

10.10.2019 за вх. № 36698 від представника відповідача 2 надійшов відзив на позовну заяву, позовні вимоги заперечив.

15.10.2019 за вх. № 37293 представником позивача подано відповідь на відзив на позовну заяву.

15.10.2019 за вх. № 37294 від представника відповідача 1 надійшов відзив на позовну заяву, позовні вимоги заперечив.

19.11.2019 суд ухвалою закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що внаслідок неналежного зберігання митницею, вилученого протоколом про порушення митних правил у ОСОБА_1 товару, товар був знищений на складі митниці, тобто позивачу завдано шкоду у розмірі 21097, 44 грн., що підтверджується висновком експерта.

Відповідно до ч.5 ст. 239 МК України органи доходів і зборів несуть передбачену законом відповідальність за втрату або пошкодження товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що зберігаються ними.

Згідно з ст. 1173 Цивільного кодексу України, шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю, зокрема, органу державної влади при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою незалежно від вини цих органів.

Зважаючи на те, що вилучений у ОСОБА_1 на підставі протоколу про порушення митних правил, товар зберігався на митниці, яка повинна була забезпечити належне зберігання товарів, шкода заподіяна нею має бути відшкодована з державного бюджету України через Державне казначейство України.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача 1 зазначив, що розмір шкоди, визначений судовим експертом ОСОБА_2 не може братись до уваги, оскільки при визначенні коефіцієнта первинної вартості майна (нового, без урахування зносу) була застосована вартість оцінюваного майна, визначена у висновку спеціаліста Львівської ТПП. Тобто в порушення методики визначення вартості майна, внесеної у реєстр атестованих методик проведення судових експертиз за №12.1.15 експертом не було досліджено та здійснено розрахунок вартості нового майна на час проведення дослідження.

Відповідно до ч.2 ст.25 Бюджетного кодексу України відшкодування відповідно до закону шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади (органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування), а також їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, здійснюється державою (Автономною Республікою Крим, органами місцевого самоврядування) у порядку, визначеному законом.

Згідно пп.2 п.9 Розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України відшкодування відповідно до закону шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади (органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування), а також їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, здійснюється державою (Автономною Республікою Крим, органами місцевого самоврядування) за рахунок коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) в межах бюджетних призначень за рішенням суду у розмірі, що не перевищує суми реальних збитків, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

З огляду на те, що самим позивачем у справі, що розглядалась у Галицькому районному суді м. Львова було зазначено, що оцінка товару, проведена спеціалістом Львівської ТПП є значно завищена, відтак розмір матеріальної шкоди, визначений судовим експертом не є об`єктивним та не відображає реальні збитки понесені позивачем внаслідок пошкодження товару.

Також, на думку Львівської митниці ДФС, жодним нормативно-правовим актом не встановлено обов`язку митниці забезпечувати належні умови зберігання товарів, а ст.241 МК України надає право власникам товарів, що зберігаються на складах органів доходів і зборів з дозволу та під контролем цих органів здійснювати в тому числі прості складські операції, необхідні для забезпечення збереження цих товарів (переміщення товарів у межах складу з метою раціонального розміщення; чищення; провітрювання; створення оптимального температурного режиму зберігання; сушіння, у тому числі із створенням потоку тепла; захист від корозії; боротьба із шкідниками; інвентаризація).

Також відповідач 1 посилався на те, що Львівською митницею ДФС на постійній основі укладаються договори про проведення робіт з дезінфекції та дератизації, зокрема у 2018 та 2019 на підставі укладених угод з ДП «Городоцький районний відділ профілактичної дезінфекції» № 27/260 та № 24/140 щомісячно проводяться роботи з дезінсекції та дератизації на митному пості «Мостиська» Львівської митниці ДФС, в тому числі і на складі на якому було розміщено товари позивача, що підтверджується актами виконаних робіт.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача 2 зазначив, що при поданні позовної заяви про відшкодування шкоди в порядку ст.1173 ЦПК України, обов`язковою умовою має бути: встановлення факту незаконності дій чи рішень органів державної влади при здійсненні ними своїх повноважень, а також, враховуючи вимоги бюджетного законодавства, і належним чином підтверджені реальні збитки, які особа зазнала внаслідок таких незаконних дій, рішень та/або бездіяльності таких органів.

Відповідно до ч.5 ст.239 МК України органи доходів і зборів несуть передбачену законом відповідальність за втрату або пошкодження товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що зберігаються ними.

Наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 №627, затверджено Порядок роботи складу митниці ДФС (далі – Порядок № 627), який визначає механізм організації роботи складів митниць ДФС. Окрім того, даний порядок визначає вимоги до складу митниці (пункт 2.1. даного Порядку), а також передбачає можливість передачі товарів, які через свої властивості не можуть зберігатися на складі митниці, іншим підприємствам, на складах яких створено не можуть зберігатися на складі митниці, іншим підприємствам, на складах яких створено необхідні умови для належного зберігання таких товарів (пункт 4.3. Порядку 627 та ч.4 ст.239 МК України).

Враховуючи те, що тимчасово вилучений товар позивача був поміщений саме на склади митниці, можна вважати, що у такого товару відсутні особливі властивості його зберігання. А у випадку зворотного, сам позивач повідомив би таку інформацію (про забезпечення інших умов зберігання, ніж наявні на складах митниці) посадовій особі митниці та/або надав товаросупровідні документи чи інші документи, котрі передбачають спеціальні вимоги до зберігання такого товару.

Відтак у адміністрації складу митниці на момент тимчасового вилучення товару позивача була відсутня будь-яка інформація про неможливість зберігання такого товару на їхніх складах.

Окрім того, Порядком № 627 також визначено порядок дій у разі пошкодження, нестачі/крадіжки майна, що зберігається на складах митниці. (пункти 12.1-12.4 даного Порядку № 627). А також передбачено, що юридичний підрозділ митниці відповідно до покладених на нього завдань, окрім іншого, бере участь в організації роботи з відшкодування збитків.

Враховуючи викладене, відповідач 2 вважає, що дії митного органу відповідають вимогам чинного законодавства, оскільки відсутня протиправна поведінка Відповідача 1, а відтак відсутні підстави для стягнення коштів.

У строк, встановлений судом, від представника позивача надійшли відповідь на відзив, де зазначено, що посилання Львівської митниці ДФС на неправомірність взяття за основу висновку спеціаліста Львівської ТПП № 19-09/697 від 11.07.2018 не заслуговує на увагу, оскільки при розгляді справи про порушення митних правил відносно позивача представник митного органу просив відмовити у задоволенні клопотання про призначення експертизи, наголошуючи, що визначення вартості переміщуваних ОСОБА_1 проводилось спеціалістом Львівської торгово-промислової палати. Тобто при розгляді справи про порушення митних правил відповідач посилався на цей висновок, більш того він був підготовлений на замовлення Львівської митниці ДФС.

Посилання ж відповідача на ст.241 МК України не заслуговує на увагу, оскільки ця стаття визначає, які операції дозволені з товарами, що зберігаються на складах органів доходів і зборів підприємствами. При цьому Митний кодекс України передбачає можливість зберігання товарів на складі митниці добровільно, наприклад на підставі квитанції МД-1, у спірних правовідносинах, позивач був позбавлений можливості обирати місце зберігання, вилученого у нього товару. Більш того представником відповідача фактично визнається факт, що ним здійснюються заходи спрямовані на забезпечення належного зберігання товару, а саме укладаються договори про проведення робіт з дезінфекції та дератизації, зокрема у 2018 та 2019 на підставі укладених угод з ДП «Городоцький районний відділ профілактичної дезінфекції» №27/260 та № 24/140. Тобто зважаючи на те, що висновками експертів встановлено, що пошкодження вилученого у ОСОБА_1 товару відбувалось гризунами, очевидно, що контрагент митниці не забезпечив виконання укладеного договору, що призвело до пошкодження товару.

Також від представника позивача надійшли письмові пояснення, де зазначено, що об`єктом дослідження був товар, що був пошкоджений у зоні митного контролю і був не оформлений у митному відношенні та ввезений на митну територію України.

Визначення вартості величини майнової шкоди проведено відповідно до вимог методики: «Методика проведення судово-товарознавчих експертиз по визначенню розміру матеріальної шкоди, завданої власнику пошкодженого майна», внесена у реєстр атестованих методик проведення судових експертиз за №12.1.01 (далі можливе скорочення - методика №12.1.01) зазначеної у переліку під №5.

У даній методиці (№12.1.01) є лишень одне посилання на використання методики, на яку посилається митниця у своєму запереченні: «Методика визначення вартості майна» внесеної у реєстр атестованих методик проведення судових експертиз за № 12.1.15 це у розділі 3 «Вивчення наданих документів та - запит необхідної інформації щодо об`єктів дослідження», зокрема: «…Для визначення переліку вихідних даних, щодо товарних характеристик знищеного майна по основних групах товарів народного споживання, які необхідно запросити, рекомендується використовувати дані, вказані в «Методиці визначення вартості майна» в розділі 2 «Визначення вартості не наданого на дослідження майна»». Як видно з вище зазначеного використання даної методики №12.1.15 при розрахунку вартості величини завданої шкоди можливо лише в рамках розділу 2 методики №12.1.15 «Визначення вартості не наданого на дослідження майна», тобто майна яке відсутнє в силу певних обставин (повністю знищене), в даному ж випадку майно, якому завдано шкоду в даному випадку є наявним і не є таким, що не може бути наданим для ідентифікації експерту, оскільки експерт оглянув пошкоджене майно про що зазначено у його висновку.

Крім вище зазначеного, у «Методиці проведення судово-товарознавчих експертиз по визначенню розміру матеріальної шкоди, завданої власнику пошкодженого майна», (внесена у реєстр атестованих методик проведення судових експертиз за №12.1.01) у розділі 6.1 (Визначення розміру матеріальної шкоди розрахунковим методом) зазначено, що: «… (первинна вартість майна) - визначається відповідно ринковим цінам, що сформувалися в торговій мережі на території України на момент проведення товарознавчого дослідження на товари аналогічного асортименту (призначення, оформлення, виконання, якості), з урахуванням інформації, одержаної в ході проведення порівняльного аналізу, цінових пропозицій різних джерел….». Проте використання ринкових цін, що сформувалися в торговій мережі на території України, як це передбачено методикою №12.1.01 для визначення розміру завданої шкоди майну, в даному випадку, є некоректним та неправильним оскільки пошкоджене майно не розмитнене та не ввезене на митну територію України, а сама шкода заподіяна цьому майну відбулася у зоні митного контролю, безпосередньо на самому кордоні України.

Окрім того, методикою 12.1.15 до якої апелюють представники Львівської митниці ДФС теж не передбачено порядку визначення вартості товару на кордоні України, тобто такого товару, що не ввезений і не розмитнений на території України, а передбачено лише принципи і підходи та порядок визначення товару на ринку України.

У висновку Львівської ТПП визначалася вартість товару, що був предметом порушення митних правил (не ввезений і не розмитнений на території України) і визначалася вартість безпосередньо партії товару (не пошкодженої), яка була визначена на замовлення Львівської митниці ДФС нею прийнята, та фігурує як вартість товару, що є предметом порушення митних правил і яка в подальшому повинна була бути базою для стягнення адміністративного штрафу з ОСОБА_1 . Зважаючи на вказане, експерт не вбачав підстав для того щоб вважати цю вартість (яка визначена у висновку ТПП) такою, що ставиться під сумнів безпосередньо самою Львівською митницею ДФС.

У статті 13 ЗУ «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» передбачена можливість проведення рецензування звіту про оцінку майна, а саме рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна) здійснюється на вимогу особи, яка використовує оцінку майна та її результати для прийняття рішень, у тому числі на вимогу замовників (платників) оцінки майна, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, судів та інших осіб, які мають заінтересованість у неупередженому критичному розгляді оцінки майна, а також за власною ініціативою суб`єкта оціночної діяльності. Підставою для проведення рецензування є письмовий запит до осіб, які відповідно до цієї статті мають право здійснювати рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна).

Частина 2 статті 4 цього закону зазначає, що оціночна діяльність може здійснюватися у таких формах, як рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна), яке полягає в їх критичному розгляді та наданні висновків щодо їх повноти, правильності виконання та відповідності застосованих процедур оцінки майна вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, в порядку, визначеному цим Законом та нормативно-правовими актами з оцінки майна.

Однак відповідач не скористався правом ініціювання та проведення рецензування Висновку 19/1/134, а тому його твердження про порушення при його складенні є безпідставними.

Дослідивши доводи позову, відзив на нього, зібрані у справі докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд зазначає наступне.

04 березня 2018 року відносно ОСОБА_1 посадовою особою Львівської митниці ДФС складено протокол про порушення митних правил №1495/20900/18, за ознаками правопорушення, передбаченого статтею 472 Митного кодексу України.

Вказаним протоколом, на підставі статті 511 Митного кодексу України, у нього було вилучено: Харчову добавку при спортивному харчуванні ACTIV LAB SPORT в асортименті фірми ActivLab., країни виробника Польща, в упаковці виробника по 5 кг, в картонних коробках по 5 упаковок. Загальна вартість 38 коробок, 190 упаковок загальною вагою 950 кг.; Харчову добавку при спортивному харчуванні ACTIV LAB SPORT в асортименті фірми ActivLab., країни виробника Польща, в поліетиленовій упаковці виробника по 1,2 кг, у кількості 2 штуки загальною вагою 2,4 кг.

Висновком спеціаліста Львівської торгово-промислової палати №19-09/697 від 11.07.2018 року, за результатами експертизи призначеної під час провадження у справі про ПМП, встановлено, що загальна вартість харчових добавок при спортивному харчуванні становить 71733, 98 грн.

Постановою Галицького районного суду міста Львова від 13 грудня 2018 року у справі №461/5654/18, залишеною без змін постановою Львівського апеляційного суду від 01.02.2019, провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, передбаченого статтею 472 МК України закрито у зв`язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності та постановлено повернути йому вилучений товар.

8 лютого 2019 року ОСОБА_1 було подано заяву про повернення товару зі складу митниці, для вивезення товару в Республіку Польща через пункт пропуску «Шегині-Медика», яка було задоволена начальником митниці 15 лютого 2019 року.

Під час знаходження на складі митниці, що знаходиться на території митного поста «Мостиська» Львівської митниці ДФС, ОСОБА_1 було встановлено, що відповідний товар є непридатним до використання, внаслідок фізичного пошкодження упаковок, спричинені мишоподібними гризунами.

З метою визначення розміру заподіяної шкоди ОСОБА_1 . 18.04.2019 звернувся до судового експерта Білобрана С.З. з відповідною заявою.

05.08.2019 судовий експерт Білобран С.З. підготував висновок № 19/1/134, яким встановлено, що розмір матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок пошкодження гризунами майна, а саме: харчової добавки «Mass UP» різних смаків в упаковці виробника по 5 кг. в кількості – 56 уп. та харчової добавки «Mass UP» різних смаків в упаковці виробника по 1,2 кг., в кількості 0 уп., становить - 21 097, 44 грн.

Позивач вважаючи дії митниці в частині незабезпечення належного зберігання товару, вилученого в позивача протоколом про порушення митних правил від 04.03.2018 № 1495/20900/18 протиправними, звернувся із даним позовом до суду.

При вирішенні спору по суті суд керувався наступним.

У відповідності до вимог статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень

Митний Кодекс України (далі - МК України) визначає засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулює економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України, спрямований на забезпечення захисту економічних інтересів України, створення сприятливих умов для розвитку її економіки, захисту прав та інтересів суб`єктів підприємницької діяльності та громадян, а також забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

Відповідно до ст. 472 МК України недекларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, тобто незаявлення за встановленою формою точних та достовірних відомостей (наявність, найменування або назва, кількість тощо) про товари, транспортні засоби комерційного призначення, які підлягають обов`язковому декларуванню у разі переміщення через митний кордон України, -тягне за собою накладення штрафу в розмірі 100 відсотків вартості цих товарів, транспортних засобів з конфіскацією зазначених товарів, транспортних засобів.

Згідно ст. 238 МК України обов`язковій передачі органу доходів і зборів для зберігання підлягають:

1) товари, не пропущені під час ввезення на митну територію України внаслідок установлених законодавством заборон чи обмежень на їх ввезення в Україну або транзит через територію України і не вивезені з території України у день їх ввезення;

2) товари, що ввозяться громадянами на митну територію України і підлягають оподаткуванню митними платежами, якщо вони не сплачені;

3) товари, які до закінчення встановлених статтею 204 цього Кодексу строків тимчасового зберігання під митним контролем на складах тимчасового зберігання, складах організацій - отримувачів гуманітарної допомоги, митних складах не були задекларовані власником або уповноваженою ним особою до відповідного митного режиму або такі, що декларувалися, але щодо яких після закінчення строків зберігання під митним контролем двічі надавалася відмова у митному оформленні в порядку, встановленому цим Кодексом;

4) товари, граничний строк перебування яких під митним контролем на території зони митного контролю закінчився;

5) товари, транспортні засоби комерційного призначення, які перебувають під митним контролем і за якими власник або уповноважена ним особа не звернулися до закінчення граничних строків, встановлених статтею 199 цього Кодексу;

6) товари, заявлені у режим відмови на користь держави відповідно до глави 26 цього Кодексу;

7) товари, які були виявлені (знайдені) під час здійснення митного контролю в зонах митного контролю та/або у транспортних засобах, що перетинають митний кордон України, і власник яких невідомий;

8) зразки товарів і техніко-технологічна документація, взяті органами доходів і зборів для проведення класифікації товарів відповідно до статті 356 цього Кодексу;

9) зразки товарів та документація, одержані органами доходів і зборів під час здійснення верифікації сертифікатів походження товару відповідно до статті 47 цього Кодексу;

10) проби та зразки товарів, необхідні для проведення експертизи у справах про порушення митних правил, взяті відповідно до статті 517 цього Кодексу.

Товари, які підлягають обов`язковій передачі для зберігання органу доходів і зборів (крім валютних цінностей, а також дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення, напівдорогоцінного каміння), зберігаються на складах органів доходів і зборів. Якщо товари, що підлягають обов`язковій передачі для зберігання органу доходів і зборів, втратили свої споживчі властивості у зв`язку із закінченням строку їх придатності або з інших причин, вони підлягають знищенню без передачі на склад органу доходів і зборів. Валютні цінності, передані органу доходів і зборів на зберігання, депонуються в уповноважених банках України. Дорогоцінні метали, дорогоцінне каміння, дорогоцінне каміння органогенного утворення та напівдорогоцінне каміння зберігаються в порядку, визначеному законодавством (ч.2,3,4 ст 238 МК України).

Відповідно до ч. 5 ст. 238 МК України крім товарів, зазначених у частині першій цієї статті, на складах органів доходів і зборів можуть зберігатися:

1) товари, що знаходяться на тимчасовому зберіганні під митним контролем відповідно до глави 29 цього Кодексу;

2) товари, транспортні засоби комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, якщо їх митне оформлення не може бути завершено у день пред`явлення органу доходів і зборів, а також в інших випадках на прохання власників таких товарів, транспортних засобів або уповноважених ними осіб;

3) товари, що вивозяться за межі митної території України та після закінчення митного оформлення зберігаються під митним контролем до фактичного їх вивезення;

4) товари, які перебувають у митному режимі транзиту відповідно до статті 90 цього Кодексу;

5) товари, які перебувають у митному режимі митного складу відповідно до статті 121 цього Кодексу;

6) товари, транспортні засоби комерційного призначення, вилучені відповідно до статті 511 цього Кодексу;

7) товари, доставлені перевізником до органу доходів і зборів призначення відповідно до пункту 4 частини першої статті 191 цього Кодексу;

8) товари, митне оформлення яких призупинено відповідно до статей 399, 400 і 401-1 цього Кодексу.

Згідно ст. 239 МК України під складами органів доходів і зборів розуміються складські приміщення, резервуари, криті та відкриті майданчики, холодильні чи морозильні камери, які належать органам доходів і зборів або використовуються ними і спеціально обладнані для зберігання товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Товари, заявлені у різні митні режими, повинні зберігатися на складах органів доходів і зборів окремо, з дотриманням порядку, встановленого цим Кодексом для відповідних митних режимів.

Прийняття органами доходів і зборів товарів, транспортних засобів комерційного призначення для зберігання на складах цих органів може здійснюватися із заповненням уніфікованої митної квитанції, форма та порядок застосування якої затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Порядок роботи складу митного органу визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Товари, які через свої властивості не можуть зберігатися на складі органу доходів і зборів, за рішенням керівника органу доходів і зборів або особи, яка виконує його обов`язки, можуть передаватися органами доходів і зборів на зберігання підприємствам, на складах яких створено необхідні умови для належного зберігання таких товарів. Для цілей цього Кодексу таке зберігання вважається зберіганням на складі органу доходів і зборів.

Органи доходів і зборів несуть передбачену законом відповідальність за втрату або пошкодження товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що зберігаються ними. Витрати органів доходів i зборів на зберігання товарiв, митне оформлення яких призупинено відповідно до статей 399, 400 і 401-1 цього Кодексу, відшкодовуються правовласником. У випадку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, таку відповідальність несе адміністрація підприємств, на складах яких розміщуються товари, передані органами доходів і зборів цим підприємствам на зберігання.

Витрати органів доходів і зборів на зберігання товарів, транспортних засобів, зазначених у пунктах 1-5 частини першої та у частині п`ятій статті 238 цього Кодексу, відшкодовуються власниками цих товарів, транспортних засобів або уповноваженими ними особами. При цьому відшкодування витрат на зберігання товарів, транспортних засобів, зазначених у пункті 6 частини п`ятої статті 238 цього Кодексу, здійснюється з урахуванням положень частини третьої статті 243 та частини третьої статті 541 цього Кодексу. Розмір суми, що підлягає відшкодуванню, визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, і розраховується в порядку, передбаченому для визначення собівартості платних послуг. Готівкові кошти на відшкодування витрат на зберігання товарів, транспортних засобів на складах органів доходів і зборів можуть прийматися цими органами із заповненням уніфікованої митної квитанції, яка видається власникам зазначених товарів, транспортних засобів або уповноваженим ними особам.

Статтею 242 МК України передбачено, що товари, що зберігаються на складах органів доходів і зборів під митним контролем, можуть бути видані їх власникам або уповноваженим ними особам, а також особам, до яких протягом строку зберігання перейшло право власності на ці товари або право володіння ними, лише після митного оформлення зазначених товарів, відшкодування витрат органів доходів і зборів на їх зберігання та сплати відповідних митних платежів.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною 2 ст. 16 Цивільного кодексу України визначено способи захисту цивільних прав та інтересів. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Вищевказане положення реалізується нормами статті 1173 Цивільного кодексу України, якими закріплено спеціальний випадок відшкодування шкоди, що має певні особливості порівняно з загальними правилами про деліктну відповідальність.

Таким чином, зазначеною правовою нормою встановлено відповідальність за завдання шкоди особливим суб`єктом, здійснення ним особливих функцій, тощо.

Отже, суб`єктом відповідальності за даною статтею є держава, Автономна Республіка Крим, орган місцевого самоврядування, які відшкодовують шкоду, завдану безпосереднім заподіювачем шкоди – органом державної влади, органом Автономної Республіки Крим та органом місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень.

Загальні положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної майнової та немайнової (моральної) шкоди викладено, у статтях 1166, 1167, 1173 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з ст. 1173 Цивільного кодексу України, шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю, зокрема, органу державної влади при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою незалежно від вини цих органів.

Як встановлено ст. 1166 Цивільного кодексу України, необхідність встановлення усіх чотирьох елементів цивільного правопорушення (протиправна поведінка, наявність шкоди, причинний зв`язок між протиправною поведінкою та завданою шкодою, вина заподіювача шкоди), спеціальна норма статті 1173 Цивільного кодексу України допускає можливість відшкодування шкоди незалежно від вини державних органів.

Таким чином, для відшкодування шкоди за правилами статті 1173 Цивільного кодексу України необхідно довести такі факти:

1 - неправомірність поведінки особи. Неправомірною можна вважати будь-яку поведінку, внаслідок якої завдано шкоду;

2 - наявність шкоди. Під шкодою слід розуміти втрату або пошкодження майна особи. При цьому шкода – це не тільки обов`язкова умова, але і міра відповідальності, оскільки за загальним правилом статті 1173 Цивільного кодексу України завдана шкода відшкодовується в повному обсязі;

3 - причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов`язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що а наслідки у вигляді шкоди настають лише в результаті неправомірної поведінки відповідача, і є обов`язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди.

Механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення визначено Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 845 від 03.08.2011 року (далі – Порядок).

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 35 Порядку казначейство здійснює безспірне списання коштів державного бюджету для відшкодування (компенсації) шкоди, заподіяної фізичним та юридичним особам внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових чи службових осіб під час здійснення ними своїх повноважень.

Пунктом 36 Порядку передбачено, що у разі здійснення безспірного списання коштів державного бюджету згідно з пунктом 35 цього Порядку стягувачі подають документи, зазначені в пункті 6 цього Порядку, до органу Казначейства за місцезнаходженням органу державної влади, внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності якого заподіяно шкоду. Орган Казначейства повідомляє зазначеному органу протягом п`яти робочих днів після надходження документів про їх надходження.

Суб`єктом відповідальності за даною статтею є держава, Автономна Республіка Крим, орган місцевого самоврядування, які відшкодовують шкоду, завдану безпосереднім заподіювачем шкоди - органом державної влади, органом Автономної Республіки Крим та органом місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень.

Як передбачено ст. 25 Бюджетного кодексу України, казначейство України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду. Відшкодування відповідно до закону шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади (органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування), а також їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, здійснюється державою (Автономною Республікою Крим, органами місцевого самоврядування) у порядку, визначеному законом.

Отже, територіальний орган Державної казначейської служби України є уповноваженим державою органом, що здійснює списання коштів державного бюджету на виконання судових рішень про відшкодування шкоди, заподіяної юридичним особам, внаслідок незаконних дій (бездіяльності).

Згідно з п.4.3. Порядку роботи складу митниці ДФС, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 №627 товари, які через свої властивості не можуть зберігатися на складі Митниці, можуть передаватися підприємствам, на складах яких створено необхідні умови для належного зберігання таких товарів. Для цілей цього Порядку таке зберігання вважається зберіганням на складі Митниці. Договори відповідального зберігання з такими підприємствами готуються підрозділом інфраструктури за погодженням з керівниками юридичного підрозділу та підрозділу фінансово-економічної роботи та бухгалтерського обліку Митниці та укладаються в установленому порядку. Службова записка з висновком щодо неможливості зберігання товарів на складі Митниці надається керівником підрозділу інфраструктури за результатами їх огляду завідувачем складу та/або вивчення наявних товаросупровідних та інших документів у письмовій формі на ім`я керівника Митниці. За результатами розгляду цієї службової записки та пропозицій щодо місця розміщення таких товарів керівником Митниці приймається рішення щодо місця зберігання товарів.

Вилучений у позивача товар зберігався на складі Львівської митниці ДФС, тобто відповідні посадові особи митниці фактично визнали, що на її складах створені відповідні умови для належного зберігання. Однак згідно з висновками вищенаведеної експертизи встановлено, що частина товару, вилученого в позивача була зіпсована у зв`язку із неналежним зберіганням товару.

Окрім того ч.5 ст.239 МК України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та п.1.5. Порядку роботи складу митниці ДФС, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 №627 передбачено, що органи доходів і зборів несуть передбачену законом відповідальність за втрату або пошкодження товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що зберігаються ними. В даному випадку пошкодження товарів відбулось саме на складі Львівської митниці ДФС.

Щодо розміру шкоди, то суд вважає, що позивач довів його належними та допустимими доказами, натомість відповідач не скористався наданим йому правом на рецензію відповідного висновку, передбаченого статтею 13 ЗУ «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», не подавав клопотання про проведення експертизи до суду, а відповідний висновок ТПП, видавався на замовлення відповідача.

З огляду на вищевикладене суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Згідно із ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору підлягають присудженню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці ДФС.

Керуючись ст.ст.14, 72-77, 139, 241-247, 250-251, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Львівської митниці ДФС, Державної казначейської служби України про визнання протиправними дій та стягнення шкоди,- задоволити повністю.

Визнати протиправними дії Львівської митниці ДФС (79000, місто Львів, вул. Костюшка, будинок 1, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 39420875) в частині незабезпечення належного зберігання товару, вилученого в позивача протоколом про порушення митних правил від 04.03.2018 № 1495/20900/18.

Стягнути з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 РНОКПП НОМЕР_1 ) шкоду у розмірі 21 097,44 грн.

Стягнути з Львівської митниці ДФС України (79000, м.Львів, вул.Костюшка, 1, ЄДРПОУ 39420875) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір в сумі 1536,80 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.

Суддя Сподарик Н.І.

Повний текст рішення складено та підписано 24 грудня 2019 року.