Рішення № 86586070, 24.12.2019, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

24 грудня 2019 рокуСєвєродонецькСправа № 360/5069/19

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Басова Н.М., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Білокуракинського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі – позивач, ОСОБА_1 ) до Білокуракинського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області (далі – відповідач), в якому позивач просив:

-визнати протиправною бездіяльність Білокуракинського об`єднаного Управління Пенсійного фонду України Луганської області щодо перерахунку пенсії ОСОБА_1 ;

-зобов`язати відповідача перерахувати пенсію ОСОБА_1 з урахуванням заробітку в період роботи на ТОВ ПКФ «Дельта» та ТОВ ПКФ «Гефест», залучивши до пенсійної справи наступні документи: довідки про заробітну плату для обчислення пенсії № 01-08-19011 від 23.05.2016 та № 01-08-19311 від 24.05.2016 та первинні документи;

-зобов`язати Білокуракинське об`єднане Управління Пенсійного фонду України Луганської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 01.11.2019 з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні;

-зобов`язати Білокуракинське об`єднане Управління Пенсійного фонду України Луганської області подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення відповідно до статті 382 КАС України (а.с.4-7).

В обґрунтування позовних вимог зазначив наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , здобув право на отримання пенсії за віком, що підтверджується пенсійним посвідченням № НОМЕР_1 .

Відповідно до ст.1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» позивач є внутрішньо переміщеною особою, що підтверджується довідкою № 930-1 від 25 жовтня 2017 року.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в Сватівському відділу обслуговування громадян Білокуракинського об`єднаного Управління Пенсійного фонду України Луганської області з 09.11.2016.

Виплата пенсії почала проводитись з грудня 2016 року через відділення Ощадбанку.

В жовтні 2016 року позивач звернувся із заявою про призначення пенсії та почав отримувати менше мінімального розміру пенсії в грудні 2016 року.

Розмір пенсії було встановлено тому, що на час звернення із заявою про призначення пенсії позивач надав відповідачу довідки за період роботи в ТОВ ПКФ «Дельта» та ТОВ ПКФ «Гефест» з архіву м.Ясинувата, Донецької області, але в прийнятті довідок позивачу було відмовлено, у зв`язку з тим, що вони видані установою на непідконтрольній Україні території.

Протягом 2019 року позивач отримав первинні документи (розрахунково-платіжні відомості) в архіві м.Ясинувата Донецької області.

01 листопада 2019 року позивач звернувся з заявою до відповідача про перерахунок пенсії, а також провести перерахунок начислення пенсії з урахуванням заробітку на вказаних підприємствах згідно наданих довідок та первинних документів (розрахунково-платіжних відомостей), але листом від 05.11.2019 № 146/С-7/С повідомлено про відмову в перерахунку пенсії.

Відповідачем у листі від 05.11.2019 № 146/С-7/С було повідомлено, що надані копії свідчать про те, що довідки про заробітну плату для обчислення пенсії № 01-08-19011 від 23.05.2016 та № 01-08-1931 від 24.05.2016 та первинні документи (розрахунково-платіжні відомості) видані установою, яка знаходиться на тимчасово окупованій території. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 № 595 з 01.12.2014 на територіях, які тимчасово не контролюються українською владаю, органами державної влади, в тому числі Пенсійного фонду України, не функціонують будь-які запити, звернення, довідки чи інші документи не підлягають виконанню, тому не можуть бути залучені до матеріалів пенсійної справи.

На підставі чого відповідачем було прийнято рішення про відмову позивачу в перерахунку пенсії за віком згідно заяви від 01.11.2019.

Позивач вважає, бездіяльність відповідача щодо нездійснення перерахунку пенсії протиправною, а тому за захистом своїх прав звернувся до суду, просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач позов не визнав, до відділу діловодства та обліку звернення громадян 16.12.2019 за вхідним реєстраційним номером 61447/2019 надав відзив на позовну заяву від 12.12.2019 №7786/07/Т (а.с.105-109), в якому заперечував проти задоволення позову. В обґрунтування зазначив, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебуває на обліку в Сватівському відділі з питань призначення, перерахунку та виплати пенсії Білокуракинського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області з 19.10.2016 як внутрішньо переміщена особа, що одержує пенсію за віком.

06 листопада 2019 року позивач звернувся до управління із заявою про перерахунок пенсії з додаванням заробітної плати. До заяви надав архівні довідки видані адміністрацією міста Ясинувата від 23.05.2016 року №01-08-19011 за період з 1993 по 1997 р. від 24.05.2016 року №01-08-19311 за період з 1996 р. по 1998 р. та ксерокопії первинних документів від 27.05.2019 завірені печаткою Донецької народної Республіки.

Відповідач зазначив, що оскільки підприємство, яке видавало довідки, що уточнюють особливий характер роботи, на час видання спірних довідок розташоване та зареєстроване на території, яка не підконтрольна українській владі, врахувати при перерахунку пенсії довідки видані адміністрацією міста Ясинувата від 23.05.2016 року №01-08-19011, від 24.05.2016 року №01-08-19311 та надані до них ксерокопії первинних документів від 27.05.2019 неможливо, отже зазначені довідки є недійсними на території України та не створюють жодних правових наслідків.

Таким чином, управлінням прийнято рішення відмовити ОСОБА_1 в перерахунку пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 01.08.2019.

На підставі викладеного, просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 03.12.2019 справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (а.с.1-2).

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-77, 90 КАС України, суд дійшов наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є громадянином України, паспорт серії НОМЕР_2 , виданий Ясинуватським МРУМВС України в Донецькій області 03.12.2003, ідентифікаційний код НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 (а.с.8,9).

Відповідно до інформації зазначеної у довідці від 25.10.2017 №930-1 ОСОБА_1 є внутрішньо переміщеною особою з тимчасово окупованої території та районів проведення антитерористичної операції, тимчасова адреса місця проживання позивача: АДРЕСА_2 (а.с.10).

Розпорядженням УПФУ в Сватівському районі від 19.10.2019 №842 позивача взято на облік як пенсіонера за віком з 11.10.2016 (а.с.111).

Позивач є пенсіонером за віком, що підтверджується пенсійним посвідченням Серії НОМЕР_3 від 09.11.2016 (а.с.11).

06.08.2019 позивач звернувся до відповідача з заявою, зареєстрованою за №772, в якій просив перерахувати пенсію на підставі довідок про заробітну плату за 1993-1998 роки (а.с.141-142).

До вищевказаної заяви позивачем було долучено довідки про заробітну плату за період страхового стажу до 01.07.2000 (№01-08-19311 від 24.05.2016, №01-08-19011 від 23.05.2016), які завірені печаткою так званої «Донецької народної Республіки» (а.с.143-144, 145).

Протоколом засідання комісії з призначення пенсій при Сватівському відділу Білокуракинського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області вирішено відмовити ОСОБА_1 в перерахунку пенсії, оскільки підприємство, яке видавало довідки про заробітну плату розташоване на території, яка не підконтрольна українській владі (а.с.146-147).

01.11.2019 позивач звернувся до відповідача заявою, в якій просив розібратись з архівами та провести перерахунок пенсії на підставі довідок, які видані у м.Ясинувата Донецької області (а.с.150).

На вказану заяву відповідачем направлено лист від 05.11.2019 №146/С-7/С, в якому позивач зазначив, що підприємство, яке видавало довідки про заробітну плату розташоване на території, яка не підконтрольна українській владі, довідки, які видані адміністрацією м.Ясинувата від 23.05.2016 №01-08-19011 та від 24.05.2016 №01-08-19311 та первинні документи, на підставі яких видані зазначені довідки (розрахунково-платіжні відомості), неможливо прийняти, оскільки не створюють жодних правових наслідків. Таким чином, дії управління стосовно відмови у перерахунку пенсії з більшого заробітку, відповідно до заяви від 06.08.2019 є правомірними і ґрунтуються на нормах чинного законодавства (а.с.12).

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо нездійснення перерахунку, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Вирішуючи спір по суті, суд дійшов наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Стаття 4 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 за № 1058-IV (далі – Закон № 1058-IV), визначає складові законодавства про пенсійне забезпечення в Україні, яке базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, цього Закону, Закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відміни від загальнообов`язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення в Україні.

Частиною 1 статті 5 Закону № 1058-IV передбачено, що цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Відповідно до статті 1 Закону № 1058-IV у цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:

застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до цього Закону підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачуються чи сплачувалися у встановленому законом порядку страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та до накопичувальної системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування;

страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески;

страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування;

страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.

Страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (абзац перший частини першої статті 24 Закону № 1058-IV).

Відповідно до абзацу першого частини другої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до частини першої статті 27 Закону № 1058-IV розмір пенсії за віком визначається за формулою: П = Зп х Кс, де: П - розмір пенсії, у гривнях; Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи, визначена відповідно до статті 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія, у гривнях; Кс - коефіцієнт страхового стажу застрахованої особи, визначений відповідно до статті 25 цього Закону.

За бажанням застрахованої особи частина розміру пенсії за віком за період страхового стажу, набутого до дня набрання чинності цим Законом, може бути визначена відповідно до раніше діючого законодавства, а частина розміру пенсії за період страхового стажу, набутого після набрання чинності цим Законом, - відповідно до цього Закону (абзац перший частини другої статті 27 Закону № 1058-IV).

Згідно з абзацом першим частини першої статті 40 Закону № 1058-IV для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.

Для визначення розміру пенсії за віком відповідно до частини другої статті 27 цього Закону заробітна плата для обчислення частини пенсії за період страхового стажу до набрання чинності цим Законом визначається на умовах і в порядку, передбачених законодавством, що діяло раніше, а для обчислення частини пенсії за період страхового стажу після набрання чинності цим Законом - на умовах, передбачених абзацом першим цієї частини (абзац четвертий частини першої статті 40 Закону № 1058-IV).

Заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку (абзац п`ятий частини першої статті 40 Закону № 1058-IV).

Згідно з частиною першою статті 44 Закону № 1058-IV заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії. Пенсія призначається довічно або на період, протягом якого пенсіонер має право на виплату пенсії відповідно до цього Закону (частини друга, п`ята статті 45 Закону № 1058-IV).

Згідно з абзацом першим пункту 1.1 розділу I "Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії" Порядку № 22-1 заява про призначення пенсії непрацюючим особам, а також членам сім`ї у зв`язку з втратою годувальника подається заявником особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, безпосередньо до управління Пенсійного фонду України у районі, місті, районі у місті, об`єднаного управління (далі - орган, що призначає пенсію) за місцем проживання (реєстрації).

Відповідно до абзацу першого підпункту 2 пункту 2.1 розділу ІІ "Документи, необхідні для призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший" Порядку № 22-1 до заяви про призначення пенсії за віком додаються документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок підтвердження наявного трудового стажу). За період роботи, починаючи з 01 січня 2004 року, структурний підрозділ, відповідальний за ведення персоніфікованого обліку (далі - відділ персоніфікованого обліку), надає структурному підрозділу, відповідальному за призначення пенсії, довідку з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - реєстр застрахованих осіб) за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за № 785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27 березня 2018 року № 8-1) (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення.

Абзацами першим, другим підпункту 3 пункту 2.1 розділу II "Документи, необхідні для призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший" Порядку № 22-1 встановлено, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи: для підтвердження заробітної плати відділом персоніфікованого обліку надаються індивідуальні відомості про застраховану особу за період з 01 липня 2000 року (додатки 3, 4 до Положення). За бажанням пенсіонера ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) по 30 червня 2000 року (додаток 1) із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам.

Довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами. У випадках, коли архівні установи не мають можливості видати довідку за встановленою формою з розшифровкою виплачених сум за видами заробітку, вони можуть видавати довідки, що відповідають даним, наявним в архівних фондах, без додержання цієї форми. Установлення заробітку для обчислення пенсії на підставі показань свідків не допускається. Виписка зі штатного розпису про посадовий оклад, профспілкові квитки, квитки партій та рухів, громадських об`єднань не є документами, що засвідчують фактичний заробіток для обчислення розміру пенсії (абзаци перший-третій пункту 2.10 розділу II "Документи, необхідні для призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший" Порядку № 22-1).

Тобто, єдиною і обов`язковою умовою для обчислення пенсії з урахуванням заробітної плати за період роботи до 01 липня 2000 року є підтвердження нарахування такої заробітної плати первинними документами, зокрема, виписками з особових рахунків, платіжними відомостями та іншими документами про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працювала особа, яка звертається за пенсією.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом України, зокрема, у постановах від 17 березня 2015 року у справі № 21-11а15, від 15 грудня 2015 року у справі № 2-а/576/29/14, та Верховним Судом, зокрема, у постановах від 13 лютого 2018 року у справі № 358/1179/17, від 24 квітня 2018 року у справі № 686/6278/17.

Судом встановлено, що довідки від 23.05.2016 №01-08-19011, від 24.05.2016 №01-08-13911 містять відомості про суми заробітної плати за період з 1993 рік по 1998 рік, які не були долучені відповідачем до матеріалів пенсійної справи, видані адміністрацією м.Ясинувата, яка знаходиться за адресою: 86000 АДРЕСА_3 вул АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 .Ясиновата.

З вищевказаних довідок вбачається, що вони видані на підставі особових рахунків за 1993-1995 та 1996-1998 роки архівного фонду ТОВ ПКФ «Дельта» м. Ясинувата та ТОВ ПКФ "Гефест" м. Ясинувата (а.с.18-20).

Згідно із частиною третьою статті 44 Закону № 1058-IV передбачено, що органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Відповідно до частини першої статті 101 Закону України "Про пенсійне забезпечення" органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Згідно із пунктом 4.2. Порядку № 22-1 при прийманні документів орган, що призначає пенсію: перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності). Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб до оформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Суд зазначає, що Указом Президента України від 14.04.2014 № 405/2014 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 "Про невідкладні заходи щодо боротьби з терористичною загрозою і збереження територіальної цілісності України" та розпочато проведення Антитерористичної операції на території Донецької і Луганської областей.

Абзацом 2 статті 1 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" визначено, що територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14.04.2014 № 405/2014.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053-р "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція" до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, включено м. Ясинувата.

Дію зазначеного розпорядження зупинено розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1079-р від 05.11.2014.

Вищевказані розпорядження втратили чинність згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України №1275-р від 02 грудня 2015 року "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України".

Відповідно до Переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, затвердженим розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2015 року № 1275-р "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України" м. Ясинувата є територією проведення антитерористичної операції.

Таким чином, адміністрація м.Ясинувата дійсно перебуває на тимчасово непідконтрольній українській владі території, спірні довідки від 23.05.2016 №01-08-19011 та від 24.05.2016 №01-08-13911 видані після початку проведення антитерористичної операції, і у зв`язку з проведенням антитерористичної операції на території м. Ясинувата відповідач позбавлений можливості провести перевірку відповідності записів довідок первинним документам.

Між тим, в даному випадку не врахування таких довідок при обчисленні розміру пенсії позивача порушує його конституційне право на соціальний захист передбачений статтею 46 Конституції України.

Так, відповідно до частин першої та другої статті 4 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» на тимчасово окупованій території на строк дії цього Закону поширюється особливий правовий режим перетину меж тимчасово окупованої території, вчинення правочинів, проведення виборів та референдумів, реалізації інших прав і свобод людини і громадянина.

Правовий режим тимчасово окупованої території передбачає особливий порядок забезпечення прав і свобод громадян України, які проживають на тимчасово окупованій території.

Згідно з частиною першою статті 18 вказаного Закону громадянам України гарантується дотримання у повному обсязі їхніх прав і свобод, передбачених Конституцією України, у тому числі соціальних, трудових, виборчих прав та права на освіту, після залишення ними тимчасово окупованої території.

Відповідно до частин другої та третьої статті 9 вказаного Закону будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом.

Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.

Однак, матеріалами справи підтверджено, що позивач набув трудовий стаж у період, коли населені пункти, на території яких підприємства здійснювали господарську діяльність, перебували під контролем української влади, і такі підприємства були утворені відповідно до законодавства України.

Первинні документи, які сформовані до проведення антитерористичної операції, не можуть піддаватися сумніву та позбавляти особи права на отримання пенсії, що обчислена із заробітку, який вона отримувала на законних підставах, тільки з тих міркувань, що Україна тимчасово не здійснює контроль на території, де набутий відповідний стаж роботи.

Щодо окупованих територій у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані «намібійські винятки»: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян. Так, у Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21.06.1971 року «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначено, що держави - члени ООН зобов`язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справах «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus V. Turkey, 10.05.2001) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer V. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016) приділив значну увагу аналізу цього висновку та подальшої міжнародної практики.

При цьому ЄСПЛ констатував, що «Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим [ЄСПЛ]. Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать” (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, § 96).

Отже, за логікою цього рішення, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, § 92).

Спираючись на сформульований у цій справі підхід, ЄСПЛ у справі "Мозер проти Республіки Молдови та Росії" наголосив, що "першочерговим завданням для прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони [тобто є окупованою]» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016, § 142).

Таким чином, позивач опинився в ситуації, що відповідно позбавляє його можливості забезпечити належний захист своїх прав.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до частини третьої статті 23 Загальної Декларації прав людини, пункту 4 частини першої Європейської Соціальної хартії та частини третьої статті 46 Конституції України кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, - яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.

Отже суд вважає, що у даному випадку і при обставинах, що склались у зв`язку з тимчасовою окупацією певних територій Луганської та Донецької областей, відмова відповідачем - органом державної влади позивачу - фізичній особі у реалізації її права на встановлення розміру пенсії на підставі довідок про заробітну плату з підстави знаходження підприємств та установ, які видали документи на підтвердження стажу роботи, на тимчасово непідконтрольній українській владі території, не є пропорційною меті, якої намагався досягти відповідач цією відмовою, та така відмова порушує баланс між конституційним правом позивача на соціальне забезпечення та завданням відповідача щодо перевірки правильності нарахування пенсії.

З огляду на вищевикладене суд дійшов висновку, що довідки про заробіток для обчислення пенсії від 23.05.2016 №01-08-19011 та від 24.05.2016 №01-08-13911, видані адміністрацією м. Ясинувата, мають бути прийняті та враховані Білокуракинським ОУПФУ Луганської області при прийнятті рішення про перерахунок пенсії відповідно до положень Закону № 1058-IV.

Що стосується обраного позивачем способу захисту порушених прав, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, позивач просив суд визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо перерахунку пенсії ОСОБА_1 та зобов`язати відповідача перерахувати пенсію ОСОБА_1 з урахуванням заробітку в період роботи на ТОВ ПКФ «Дельта» та ТОВ ПКФ «Гефест», залучивши до пенсійної справи наступні документи: довідки про заробітну плату для обчислення пенсії № 01-08-19011 від 23.05.2016 та № 01-08-19311 від 24.05.2016 та первинні документи, а також зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 01.11.2019 року з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Суд звертає увагу позивача, що з заявою про перерахунок пенсії, яка відповідає положенням Порядку № 22-1, позивач звернувся 06.08.2019, однак рішенням, що викладене в протоколі від 14.08.2019 №4881/03-22/зс останньому відмовлено в перерахунку пенсії.

При цьому заява позивача від 01.11.2019 про перерахунок пенсії є заявою довільної форми без додержання вимог Порядку №22-1 (а.с.154).

Оскільки позивач звернувся до відповідача із заявою у довільній формі, його заяву від 01.11.2019 було розглянуто у відповідності до Закону України від 2 жовтня 1996 року №393/96-ВР «Про звернення громадян» та надано відповідь 05.11.2019№146/с-7/с з посиланням на заяву від 06.08.2019 та протокол про відмову в перерахунку пенсії (а.а.155-156).

Таким чином, права позивача порушені саме рішенням відповідача, що викладене в протоколі від 14.08.2019 №4881/03-22/зс, у зв`язку з чим саме це рішення тягне правові наслідки для позивача.

З практики Європейського суду слідує таке: в національному праві має бути передбачено засіб правового захисту від довільних втручань органів державної влади в права, гарантовані Конвенцією. Будь-яка законна підстава для здійснення дискреційних повноважень може створити юридичну невизначеність, що є несумісною з принципом верховенства права без чіткого визначення обставин, за яких компетентні органи здійснюють такі повноваження, або, навіть, спотворити саму суть права. Отже, законом повинно з достатньою чіткістю бути визначено межі дискреції та порядок її здійснення, з урахуванням легітимної мети певного заходу, аби убезпечити особі адекватний захист від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Конкретна норма закону повинна містити досить чіткі положення про рамки і характер здійснення відповідних дискреційних повноважень, наданих органам державної влади. У разі, якщо ж закон не має достатньої чіткості, повинен спрацьовувати принцип верховенства права.

Статтею 58 Закону № 1058 визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення та перерахунку пенсії.

Згідно з частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

З метою ефективного захисту прав позивача, про захист яких він просить, суд на підставі частини другої статті 9 КАС України вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, самостійно обравши спосіб захисту, який відповідає об`єкту порушеного права та у спірних правовідносинах є достатнім, необхідним та ефективним, а саме визнати протиправним та скасувати рішення про відмову позивачу в перерахунку пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 01.08.2019, яке оформлено протоколом засідання комісії з призначення пенсій при Сватівському відділі Білокуракинського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області від 14.08.2019 №4881/03-22/3с, та зобов`язати Білокуракинське об`єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про перерахунок пенсії від 06.08.2019 з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Щодо встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до частини першої статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Положення статті 382 КАС України не є імперативними, тобто, передбачають право суду діяти на власний розсуд в залежності від обставин справи. Суд вважає, що за своїм змістом такі заходи контролю за виконанням судового рішення є додатковим засобом для спонукання суб`єкта владних повноважень до вчинення дій з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

В матеріалах справи відсутні будь-які докази, що відповідач буде ухилятися від виконання рішення суду у визначений чинним законодавством спосіб.

За таких обставин відсутня необхідність застосування положень статті 382 КАС України.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню з корегуванням належного способу захисту порушених прав позивача.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем за подання до суду даного позову сплачено судовий збір у розмірі 768,40 грн, що підтверджено квитанцією 0.0.1536565867.1 від 27.11.2019 (а.с.3).

З огляду на те, що позовні вимоги позивача, який не є суб`єктом владних повноважень, задоволено повністю, суд вважає за необхідне стягнути з Білокуракинського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень на користь позивача у сумі 768,40 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 9, 77, 90, 139, 241-246, 255, 262, 263, 295, п.15.5 Розділу VІІ Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Білокуракинського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення про відмову ОСОБА_1 в перерахунку пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 01.08.2019, яке оформлено протоколом засідання комісії з призначення пенсій при Сватівському відділі Білокуракинського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області від 14.08.2019 №4881/03-22/3с.

Зобов`язати Білокуракинське об`єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області (92200, Луганська область, Білокуракинський район, смт.Білокуракине, вул.Історична, буд.81, код ЄДРПОУ 41246789) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_6 ) від 06 серпня 2019 року, зареєстровану за № 772, про перерахунок пенсії за віком з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_6 ) за рахунок бюджетних асигнувань Білокуракинського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області (92200, Луганська область, Білокуракинський район, смт.Білокуракине, вул.Історична, буд.81, код ЄДРПОУ 41246789) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 копійок.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Н.М. Басова