Рішення № 86586055, 24.12.2019, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

24 грудня 2019 рокуСєвєродонецькСправа № 360/4943/19

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Секірська А.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом адвоката Старовойтова Олександра Вікторовича в інтересах ОСОБА_1 до Військової частини А4267 про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

23.09.2019 адвокат Старовойтов Олександр Вікторович (далі – представник) звернувся до суду в інтересах ОСОБА_1 (далі – позивач) з позовом до Військової частини А4267 (далі – відповідач, в/ч А4267) про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії.

Ухвалою суду від 26.09.2019 позовну заяву залишено без руху, надано представнику позивача строк для усунення недоліків (арк.спр. 68-69).

15.10.2019 представником позивача усунуто недоліки позовної заяви (арк.спр. 70-90).

Ухвалою суду від 18.11.2019 роз`єднано позовні вимоги адвоката Старовойтова О.В. в інтересах ОСОБА_1 до в/ч А4267 про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії у самостійні провадження з такими позовними вимогами:

1) визнати протиправною бездіяльність в/ч А4267 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 підйомної допомоги, виплата якої передбачена статтею 9-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та зобов`язати в/ч А4267 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 підйомну допомогу;

2) визнати протиправною бездіяльність в/ч А4267 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 матеріальної допомоги для вирішення соціально – побутових питань за 2017 рік та зобов`язати нарахувати її та виплатити;

3) визнати протиправною бездіяльність в/ч А4267 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2016 по 2017 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 20.11.2017, щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні основної відпустки за 2016 рік, зобов`язати в/ч А4267 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні (30 календарних днів) основної відпустки за 2016 рік, зобов`язати в/ч А4267 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні (30 календарних днів) основної відпустки за 2016 рік у розмірі 6186,24 грн, грошову компенсацію за невикористані календарні дні соціальної додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2016 по 2017 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 20.11.2017;

4) визнати протиправними дії в/ч А4267 щодо непроведення з ОСОБА_1 повного розрахунку при звільненні та стягнути з в/ч А4267 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 21.11.2017 по 12.09.2019 в розмірі 229 333,95 грн без утримання із зазначеної суми податку на доходи фізичних осіб (арк.спр. 110-112).

Ухвалою суду від 19.11.2019 прийнято до провадження адміністративну справу за позовом адвоката Старовойтова О.В. в інтересах ОСОБА_1 до в/чА4267 про визнання протиправною бездіяльності в/ч А4267 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2016 по 2017 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 20.11.2017, щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_2 грошової компенсації за невикористані календарні дні основної відпустки за 2016 рік, зобов`язання в/ч А4267 нарахувати та виплатити ОСОБА_2 грошову компенсацію за невикористані календарні дні (30 календарних днів) основної відпустки за 2016 рік у розмірі 6186,24 грн, грошову компенсацію за невикористані календарні дні соціальної додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2016 по 2017 рік (арк.спр. 1-2).

Ухвалою суду від 09.12.2019 від відповідача витребувано додаткові докази (арк.спр. 155-156).

Уточнений адміністративний позов обґрунтовано таким.

ОСОБА_1 25.01.2016 уклав контракт про проходження громадянами України військової служби у ЗСУ.

З 25.05.2016 по 12.10.2016 та з 17.07.2017 по 17.11.2017 позивач приймав безпосередню участь в антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей, 16.03.2017 Управлінням персоналу штабу в/ч А0796 видано посвідчення серії НОМЕР_1 учасника бойових дій.

Позивач прибув із Сєвєродонецького міського військового комісаріату та проходив службу у в/ч польова пошта В3950 (А4267) в період з 25.01.2016 по 28.04.2016 та з 16.02.2017 пр 20.11.2017. У проміжок часу з 28.04.2016 по 16.02.2017 проходив військову службу у підпорядкованій військовій частині польова пошта В2235 (А3029).

Наказом командира в/ч А4267 (по особовому складу) № 104-РС від 16.11.2017 позивача звільнено відповідно до п. и) ч.6 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» з військової служби у запас.

Відповідно до наказу командира в/ч А4267 (по стройовій частині) від 20.11.2017 № 148 позивача виключено зі списків особового складу, всіх видів грошового забезпечення та направлено на військовий облік до Сєвєродонецького міського військового комісаріату Луганської області.

Тобто 20.11.2017 є останнім днем служби позивача.

Позивачу відповідно до п.37.9 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям ЗСУ та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністра оборони України від 11.06.2008 № 260, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14.07.2008 за № 638/15329, не була виплачена грошова компенсація за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2016 рік. Право позивача на отримання грошової компенсації за невикористану основну щорічну відпустку за 2016 рік не може бути обмежене.

Грошова компенсація за невикористані дні відпустки повинна розраховуватися шляхом обчислення середньої заробітної плати, виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців служби, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. Останні 12 календарних місяців служби, які передували звільненню позивача, це листопад – жовтень 2016 року.

Згідно з відомості нарахування грошового забезпечення військовослужбовцю грошове забезпечення позивача за останні 12 календарних місяців служби, що передували звільненню (жовтень-листопад 2016 року), в яке увійшли такі основні та додаткові види грошового забезпечення: посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років, надбавка за виконання особливо важливих завдань, премія, щомісячна додаткова грошова винагорода, винагорода АТО складало 75265,96 грн.

Кількість календарних днів за період з листопада 2016 року по жовтень 2017 року складала 365 календарних днів.

Отже, розрахунок грошової компенсації за 30 днів невикористаної щорічної відпустки за 2016 рік проводиться шляхом ділення сумарного заробітку за останні перед наданням відпустки 12 місяців на відповідну кількість календарних днів року, а одержаний результат перемножується на число календарних днів відпустки, та становить 6186,24 грн (75265,96 грн : 365 : 30), з урахуванням округлення.

Відповідач протиправно не виплатив позивачу грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки, з 2016 року по 2017 рік, передбаченої пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», що стало підставою для звернення до суду з позовом.

16.05.2019 Верховним Судом розглянуто зразкову справу № 620/4218/18, та зроблено правовий висновок, що у разі невикористання військовослужбовцями (які зазначені у абз.1 і 2 ч.14 ст.10-1 Закону) щорічної основної або додаткової відпустки у рік звільнення їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, а норми Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» не обмежують та не припиняють право учасника бойових дій на отримання у рік звільнення виплати грошової компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки, право на яку набуто під час проходження військової служби в особливий період з моменту оголошення мобілізації.

Таким чином, на час прийняття наказу про виключення позивача зі списків особового складу відповідачем протиправно не проведено з позивачем всі необхідні розрахунки щодо нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, передбаченої п.12 ч.1 ст. 12 Закону за період проходження служби з 2016 по 2017 рік.

На підставі викладеного представник позивача просить суд:

1) визнати протиправною бездіяльність в/ч А 4267 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2016 року по 2017 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 20.11.2017;

2) зобов`язати в/ч А4267 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні соціальної додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2016 по 2017 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 20.11.2017;

3) визнати протиправною бездіяльність в/ч А 4267 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні основної відпустки за 2016 рік;

4) зобов`язати в/ч А4267 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні (30 календарних днів) основної відпустки за 2016 рік у розмірі 6186,24 грн.

06.12.2019 за вх. № 60164/2019 відповідачем надано відзив на позовну заяву (арк.спр. 140-143), в якому зазначено, що на момент звільнення з військової служби з ОСОБА_1 в/ч А4267 в повному обсязі провела розрахунки та виконала зобов`язання перед позивачем без вчинення жодних протиправних дій або бездіяльності, зокрема, в частині надання виплат за відпустки та грошової компенсації за дні невикористання таких, про що чітко зазначено в наказі командира в/ч А4267 від 20.11.2017 № 148 (по стройовій частині) та в картці особового рахунку військовослужбовця ОСОБА_1 за 2016 -2017 роки.

Рішення Верховного Суду у зразковій справі № 620/4218/18 не підлягає застосуванню до правовідносин у даній справі, оскільки у зразковій справі рішення обгрунтовувалося та приймалося на основі законодавства, діючого у 2018 році, зокрема – Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260.

Станом на час звільнення позивача з військової служби зазначений нормативно – правовий акт не набув чинності та не застосовувався у ЗСУ.

У 2016 – 2017 роках діяла Інструкція про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджена наказом Міністра оборони України 11.06.2008 № 260.

Крім того, про необхідність виплати військовослужбовцям при звільненні компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої статтею 12 Закону України «Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту» Збройним Силам України та відповідачеві стало відомо лише після набрання законної сили рішенням суду у зазначеній зразковій справі, а саме – 21.08.2019.

Позивач жодного разу за період проходження військової служби у в/ч А4267 не звертався з рапортом (заявою) в порядку, передбаченому Статутом ЗСУ, про надання йому додаткової соціальної відпустки як учаснику бойових дій, та і взагалі знав про таку.

Враховуючи вимоги п.п.17, 19 ст. 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та те, що в Україні діє особливий період (з моменту оголошення мобілізації до часу введення воєнного стану, або до моменту прийняття рішення про демобілізацію) згідно Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Закону України «Про оборону» та це підтверджено листом Голови Верховного Суду на ім`я начальника Генерального штабу – Головнокомандувача ЗСУ від 13.07.2018 № 60-1543/0/2-18 – додаткові відпустки військовослужбовцям як учасникам бойових дій не надаються. Виплати грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку як учасникам бойових дій Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженим Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008, не передбачено.

У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Види відпусток визначено статтею 4 Закону України «Про відпустки».

Відповідно до вимог статті 16-2 Закону України «Про відпустки» визначено, що учасникам бойових дій, особам з інвалідністю внаслідок війни, статус яких визначений Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», надається додаткова відпустка із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік.

Пунктом 12 статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» передбачено, що учасникам бойових дій надаються такі пільги: - використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік.

Тобто, виходячи з норм Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», додаткова відпустка із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік, є пільгою, гарантованою державою.

Відповідно до пункту 37.10 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністра оборони України 11.06.2008 № 260 (яка діяла у 2017 році), особам офіцерського складу та особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, звільненим з військової служби (крім звільнених за віком, станом здоров`я, у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів), які щорічну основну відпустку за поточний рік не використали, у разі, якщо їм не надавалася відпустка з подальшим виключенням зі списків особового складу, виплачується грошова компенсація за невикористані дні щорічної основної відпустки, яка надається пропорційно часу, прослуженому в році звільнення, за кожний повний місяць служби з такого розрахунку:

тим, які мають вислугу до 10 календарних років, – 2,5 календарних дня;

тим, які мають вислугу від 10 до 15 календарних років, - 2,9 календарних дня;

тим, які мають вислугу від 20 до 25 календарних років, - 3,3 календарних дня;

тим, які мають вислугу 25 і більше календарних років, - 3,8 календарних дня.

Одержана в результаті розрахунку тривалість відпустки округлюється в бік збільшення до повного дня.

Крім того, п.1.2 розділу ХХІІІ наказу МОУ від 11.06.2018 № 260 зі змінами, вимагається, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які набули (набувають) право на отримання щорічної основної (канікулярної) відпустки, один раз на рік виплачується грошова допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.

Грошова допомога для оздоровлення надається військовослужбовцям у разі вибуття їх у щорічну основну відпустку повної тривалості, або у другу частину щорічної основної відпустки (у тому числі у дозволених випадках за невикористану відпустку за минулі роки), або без вибуття у відпустку (за їх рапортом протягом поточного року) на підставі наказу командира військової частини, а командиру (начальнику) – на підставі наказу вищого командира (начальника) із зазначенням у ньому суми грошової допомоги.

Відповідно до картки особового рахунку військовослужбовця ОСОБА_1 за 2016 – 2017 роки грошова допомога на оздоровлення по убуттю у відпустку за 2016 рік йому нарахована та виплачена в розмірі 4444,00 грн відповідно до наказу командира в/ч А3029 (В3950) від 27.10.2016 № 158. Відповідно до наказу командира в/ч А4267 від 20.11.2017 № 148 позивачеві за 2017 рік за дні невикористаної основної відпустки було нараховано та оплачено суму в розмірі 4452,00 грн.

Тому жодних правових підстав для компенсації начебто за невикористані відпустки бути не може, оскільки це подвійна незаконна виплата бюджетних коштів, адже всі види передбачених грошових виплат під час проходження військової служби у в/ч А 3029 та А 4267 та на момент звільнення позивач отримав у повному обсязі.

Також відповідач послався на пропуск позивачем встановленого статтею 122 КАС України строку звернення до суду з позовом.

На підставі викладеного відповідач просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України), суд дійшов наступного.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 (арк.спр. 21-22, 23), відповідно до записів у військовому квитку серії НОМЕР_3 та довідки від 09.08.2017 № 593, виданої військовою частиною А 4267, з 25.05.2016 по 22.07.2016, з 17.09.2016 по 15.10.2016, з 17.07.2017 брав безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі/районах проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської області (арк.спр. 26-35, 53), має статус учасника бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 , виданим 16.03.2017 управлінням персоналу штабу військової частини А0796 (арк.спр. 25).

25.01.2016 між Міністерством оборони України в особі командира військової частини – польова пошта В3950, підполковника ОСОБА_3 , та громадянином України (військовослужбовцем) ОСОБА_1 укладено контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб рядового та солдатського складу (арк.спр. 122-123).

Згідно з умовами пункту 1 контракту громадянин України ОСОБА_1 ознайомився із законами та іншими нормативно – правовими актами України, які регулюють порядок проходження військової служби і добровільно бере на себе зобов`язання, зокрема, знати і неухильно додержуватися прийнятих Україною норм міжнародного гумінатарного права; військової служби та соціального захисту.

Відповідно до пункту 2 контракту Міністерство оборони України зобов`язується відповідно до законодавства забезпечити належні умови для проходження військової служби громадянином України ОСОБА_1 :

додержання його особистих прав і свобод та прав членів його сім`ї, включаючи надання пільг, гарантій і компенсацій, установлених законами та іншими нормативно – правовими актами України;

призначення його на військові посади відповідно до отриманої освіти та військово – облікової спеціальності, присвоєння військових звань, просування по службі з урахуванням ділових і моральних якостей;

навчання у вищих військових навчальних закладах, військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів, в інших вищих навчальних закладах України, відповідних підрозділах з підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації військовослужбовців, навчальних закладах іноземних держав, без відриву від служби;

охорону здоров`я його та членів його сім`ї, які мають право на отримання медичної допомоги у закладах охорони здоров`я Міністерства оборони України;

встановлену тривалість службового часу, крім періоду військових навчань, походів кораблів, бойових стрільб, бойового чергування, несення служби у добовому наряді;

вільне пересування територією України у вихідні, святкові та неробочі дні, крім періоду військових навчань, походів кораблів, бойових стрільб, бойового чергування, несення служби у добовому наряді;

надання відпочинку за виконання службових обов`язків у вихідні, святкові і неробочі дні;

належне матеріальне забезпечення під час проходження військової служби;

харчування за встановленими нормами військовослужбовців рядового складу, сержантського та старшинського складу, осіб офіцерського складу під час військових навчань, походів кораблів, бойових стрільб, бойового чергування, несення служби у добовому наряді;

виплату підйомної допомоги на нього та кожного члена його сім`ї, який переїжджає разом із ним на нове місце проходження військової служби;

виплату грошового забезпечення з урахуванням надбавок за вислугу років, знання та використання іноземної мови, відповідну кваліфікацію, спортивні і почесні звання та інших надбавок, доплат, винагород, премій;

жиле приміщення йому та членам його сім`ї або виплату грошової компенсації за піднайом (найом) ним житлового приміщення;

пенсійне забезпечення, виплату одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби;

інші соціальні виплати йому та членам його сім`ї, визначені законами та іншими нормативно – правовими актами (арк.спр. 122-123).

Контракт є строковим та укладається відповідно до строків, установлених законодавством, за погодженням сторін на три роки, з 25.01.2016 по 24.01.2019 (пункт 3 контракту).

Згідно із витягом із наказу командира військової частини А4267 (по стройовій частині) від 20.11.2017 № 148 нижчепойменованих військовослужбовців вважати такими, що вибули зі складу сил та засобів, які залучаються та беруть безпосередню участь в Антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей в оперативно – тактичному угрупованні «Луганськ», забезпеченні її проведення, з метою виконання службових (бойових) завдань:

2.1.4 – Солдата ОСОБА_1 , військовослужбовця військової служби за контрактом, розвідника розвідувального відділення розвідувального взводу розвідувальної роти військової частини А4267, на підставі рапорту командира розвідувальної роти військової частини А4267 лейтенанта Козака Т.Є. (вх. від 15.11.2017 № 2591) та наказу командира військової частини А4267 (по особовому складу) від 16.11.2017 № 104-РС, і відповідно до пункту «и» частини шостої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» звільнити з військової служби у запас (у зв`язку із систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем), з 20.11.2017 виключити зі списків особового складу частини зі всіх видів забезпечення, з 21.11.2017 зняти з котлового забезпечення, а з грошового забезпечення з 20.11.2017 і направити для зарахування на військовий облік до Сєвєродонецького міського військового комісаріату Луганської області (арк.спр. 37-38).

11.07.2019 за вих. № 5/81/1257 військовою частиною А4267 надано відповідь на адвокатський запит адвоката Старовойтова О.В., в якій зазначено, що ОСОБА_1 прибув з Сєвєродонецького МВК та проходив службу у військовій частини п/п В3950 (А4267) в період з 25.01.2016 (н-з № 23 від 25.01.2016) по 28.04.2016 (н-з № 122 від 28.04.2016) та в період з 16.02.2017 (н-з № 40 від 16.02.2017) по 20.11.2017 (н-з № 148 від 20.11.2017), також проходив службу у підпорядкованій військовій частині п/п В2235 (А3029) в період з 28.04.2016 (н-з № 102 від 28.04.2016) по 16.02.2017 (н-з № 38 від 16.02.2017). За час проходження військової служби проявив себе не з найкращої сторони, а саме мають місце неодноразові вживання алкогольних напоїв, самовільне залишення військової частини, що підривало морально-психологічний стан, бойовий дух, дисципліну, ставило під загрозу життя та здоров`я підрозділу, в якому перебував даний громадянин (підрозділ неодноразово виконував бойові завдання на першій лінії оборони в зоні АТО), як наслідок звільнення ОСОБА_1 за пунктом «и» частини шостої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (у зв`язку із систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем).

Також зазначено, що грошове забезпечення даному військовослужбовцю виплачувалося вчасно та в повному розмірі, згідно вимог керівних документів, зняття премії та зменшення розміру ЩДГВ відбувалося на підставі наказів командира військової частини. Підйомна допомога ОСОБА_1 виплачена не була, адже згідно наказу Міністерства оборони України № 370 від 22.10.2001 року обов`язковою умовою для нарахування та виплати підйомної допомоги є документи, що підтверджують фактичну зміну проживання, але ні під час проходження служби у військовій частині п/п В3950 (А4267), ні в В2235 (А3029) не надав (арк.спр. 49-50).

Відповідно до довідок від 29.11.2019 № 2248 та від 29.11.2019 № 2247, наданих суду військовою частиною А 4267, за час проходження військової служби за контрактом у військовій частині А 4267 в період з 25.01.2016 по 28.04.2016, з 16.02.2017 по 20.11.2017, відомості щодо рапорту на соціальну додаткову відпустку за участь в антитерористичній операції як учаснику бойових дій відсутні (арк.спр. 144-145).

Вирішуючи справу по суті позовних вимог, суд виходить з такого.

Закон України від 25.03.1992 № 2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі – Закон № 2232-ХІІ) здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.

Згідно із частиною третьою статті 2 Закону № 2232-ХІІ громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями.

Порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами (частина четверта статті 2 Закону № 2232-ХІІ).

Відповідно до частини першої статті 9 Закону від 20.12.1991 № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі – Закон № 2011-ХІІ) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.

До складу грошового забезпечення входять:

посадовий оклад, оклад за військовим званням;

щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія);

одноразові додаткові види грошового забезпечення (частина друга статті 9 Закону № 2011-ХІІ).

Частиною першою статті 10-1 Закону № 2011-ХІІ (у редакції, чинній у 2016 – 2017 роках) визначено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення. Тривалість щорічної основної відпустки для військовослужбовців, які мають вислугу в календарному обчисленні до 10 років, становить 30 календарних днів; від 10 до 15 років - 35 календарних днів; від 15 до 20 років - 40 календарних днів; понад 20 календарних років - 45 календарних днів. Час для проїзду до місця проведення зазначеної відпустки і назад не надається. Святкові та неробочі дні при визначенні тривалості щорічних основних відпусток не враховуються.

Відповідно до частини другої статті 10-1 Закону № 2011-ХІІ щорічна основна відпустка надається протягом календарного року. В особливих випадках з дозволу прямого начальника, уповноваженого Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, які відповідно до закону здійснюють керівництво військовими формуваннями, утвореними відповідно до законів України, керівниками правоохоронних органів та керівниками розвідувальних органів України, щорічна основна відпустка за минулий рік надається в першому кварталі наступного року, якщо раніше її не було надано.

Військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, тривалість щорічної основної відпустки в році початку військової служби обчислюється з розрахунку 1/12 частини тривалості відпустки, на яку вони мають право відповідно до пункту 1 цієї статті, за кожний повний місяць служби до кінця календарного року. При цьому військовослужбовцям, які мають право на відпустку тривалістю 10 календарних днів і більше, оплачується вартість проїзду до місця проведення відпустки і назад в межах України у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Відпустка тривалістю менш як 10 календарних днів за бажанням військовослужбовця може бути надана йому одночасно із щорічною основною відпусткою в наступному році. У такому самому порядку надається щорічна основна відпустка і військовослужбовцям, які перебували у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Відповідно до пункту 37.10 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністра оборони України 11.06.2008 № 260 (чинної у 2017 році), особам офіцерського складу та особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, звільненим з військової служби (крім звільнених за віком, станом здоров`я, у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів), які щорічну основну відпустку за поточний рік не використали, у разі, якщо їм не надавалася відпустка з подальшим виключенням зі списків особового складу, виплачується грошова компенсація за невикористані дні щорічної основної відпустки, яка надається пропорційно часу, прослуженому в році звільнення, за кожний повний місяць служби з такого розрахунку:

тим, які мають вислугу до 10 календарних років, - 2,5 календарних дня;

тим, які мають вислугу від 10 до 15 календарних років, - 2,9 календарних дня;

тим, які мають вислугу від 15 до 20 календарних років, - 3,3 календарних дня;

тим, які мають вислугу 20 і більше календарних років, - 3,8 календарних дня.

Одержана в результаті розрахунку тривалість відпустки округлюється в бік збільшення до повного дня.

У разі, якщо військовослужбовець використав частину відпустки, а друга частина відпустки, якщо він має на неї право, з подальшим виключенням зі списків особового складу не надавалася, йому виплачується компенсація за невикористані дні другої частини відпустки.

Витягами з наказів військової частини А 4267 (польова пошта В3950) від 25.01.2016 № 23, від 28.04.2016 № 122, від 16.02.2017 № 40, від 20.11.2017 № 148, та витягами з наказів військової частини А 3029 (польова пошта В 2235) від 17.05.02016 № 138, від 16.02.2017 № 47 підтверджується, що з 25.01.2016 по 28.04.2016 та з 16.02.2017 по 20.11.2017 позивач проходив службу в в/ч А 4267, а з 17.05.2016 по 16.02.2017 – в підпорядковій частині А 3029.

Судом витребовувалася від відповідача ухвалою від 09.12.2019 інформація щодо державної реєстрації в/ч А 4267, в/ч А 3029 та відомості щодо взаємного підпорядкування цих військових частин, оскільки у відповіді на адвокатський запит зазначено про проходження позивачем служби у підпорядкованій в/ч А 3029 (арк.спр. 155-156).

Зазначені відомості на виконання вимог ухвали суду від 09.12.2019 відповідачем не надані, натомість долучено до матеріалів справи довідку за підписом командира військової частини А 3029 підполковника Д. Лисюка від 12.12.2019 № 1184, що інформація щодо державної реєстрації в/ч А 3029 та відомості щодо взаємного підпорядкування в/ч А 3029 в/ч А 4267 є інформацією з обмеженим доступом (для службового користування) (арк.спр. 161).

Тобто, обставина щодо підпорядкування в/ч А 3029 відповідачеві – в/ч В 4267 не спростовується відповідачем.

Із витягу із наказу командира військової частини А4267 (по стройовій частині) від 20.11.2017 № 148, яким ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу в/ч А 4267 з 20.11.2017, слідує, що щорічна основна відпустка за 2017 рік позивачем не використана, і визначено відповідно до абзацу 3 п. 14 ст. 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.05.1991 № 2011-ХІІ (зі змінами та доповненнями) виплатити грошову компенсацію за невикористані 18 (вісімнадцять) календарних днів щорічної основної відпустки за 2017 рік (самовільне залишення розташування військової частини з 16 травня по 29 травня 2017 року, з 18 липня по 21 липня 2017 року, з 23 липня по 24 липня 2017 року, з 15 серпня по 25 серпня 2017 року згідно наказів командира військової частини А4267 (польова пошта В3950) від 18.05.2017 № 111, від 25.05.2017 № 117, від 29.05.2017 № 120, від 18.07.2017 № 21, від 23.07.2017 № 26, від 24.07.2017 № 27, від 16.08.2017 № 50, від 25.08.2017 № 59) (арк.спр. 37-38).

Грошова компенсація за невикористані календарні дні щорічної основної відпустки за 2016 рік не розраховувалася та не виплачувалася, з чим позивач не згідний.

Судом встановлено, що згідно із витягом із наказу командира військової частини – польова пошта В 2235 (по стройовій частині) від 21.07.2016 № 203 солдат ОСОБА_1 , водій польової лазні взводу матеріального забезпечення роти забезпечення, вибув 22.07.2016 у щорічну основну відпустку строком на 30 діб з 22.07.2016 по 20.08.2016, підстава: відпускний квиток від 18.07.2016 № 1171 (арк.спр. 162).

Таким чином, з урахуванням того, що ОСОБА_1 у 2016 році мав вислугу у календарному обчисленні менше 10 років, щорічна основна відпуска у 2016 році використана ним у повному обсязі при проходженні служби у в/ч польова пошта В 2235 (в/ч А А3029), в позивача відсутнє право на компенсацію за невикористані календарні дні (30 календарних днів) основної відпустки за 2016 рік, тому у задоволенні позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності в/ч А 4267 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні основної відпустки за 2016 рік та зобов`язання в/ч А4267 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні (30 календарних днів) основної відпустки за 2016 рік у розмірі 6186,24 грн, слід відмовити.

Щодо позовних вимог в частині визнання протиправною бездіяльності в/ч А 4267 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2016 року по 2017 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 20.11.2017, та зобов`язання в/ч А4267 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні соціальної додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2016 по 2017 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 20.11.2017, суд при вирішенні зазначеної вимоги керується правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 21.08.2019 у зразковій справі № 620/4218/18.

Так, згідно із пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України від 22.10.1993 № 3551-ХІІ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі – Закону № 3551-ХІІ) учасникам бойових дій (статті 5, 6) надаються такі пільги: використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік.

Статтею 4 Закону України від 05.11.1996 № 504/96-ВР «Про відпустки» (далі – Закон № 504/96-ВР) передбачено такі види щорічних відпусток: основна відпустка (стаття 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу зі шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 Закону цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством.

Відповідно до статті 16-2 Закону № 504/96-ВР учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни, статус яких визначений Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», особам, реабілітованим відповідно до Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917 – 1991 років», із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув`язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу, надається додаткова відпустка зі збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік.

Згідно із частиною восьмою статті 10-1 Закону № 2011-ХІІ військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки та соціальні відпустки надаються відповідно до Закону України "Про відпустки". Інші додаткові відпустки надаються їм на підставах та в порядку, визначених відповідними законами України.

У разі якщо Законом України "Про відпустки" або іншими законами України передбачено надання додаткових відпусток без збереження заробітної плати, такі відпустки військовослужбовцям надаються без збереження грошового забезпечення.

Абзацом третім частини чотирнадцятої статті 10-1 Закону № 2011-ХІІ передбачено, що у рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.

Відповідно до частини сімнадцятої статті 10-1 Закону № 2011-ХІІ в особливий період з моменту оголошення мобілізації до часу введення воєнного стану або до моменту прийняття рішення про демобілізацію військовослужбовцям надаються відпустки, передбачені частинами першою, шостою та дванадцятою цієї статті, і відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин. Надання військовослужбовцям відпусток, передбачених частиною першою цієї статті, здійснюється за умови одночасної відсутності не більше 30 відсотків загальної чисельності військовослужбовців певної категорії відповідного підрозділу. Відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин військовослужбовцям надаються із збереженням грошового забезпечення тривалістю не більш як 10 календарних днів.

Згідно із частиною вісімнадцятою статті 10-1 Закону № 2011-ХІІ в особливий період під час дії воєнного стану військовослужбовцям можуть надаватися відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин із збереженням грошового забезпечення тривалістю не більш як 10 календарних днів.

Відповідно до частини дев`ятнадцятої статті 10-1 Закону № 2011-ХІІ надання військовослужбовцям у періоди, передбачені пунктами 17 і 18 цієї статті, інших видів відпусток, крім відпусток військовослужбовцям-жінкам у зв`язку з вагітністю та пологами, для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а в разі якщо дитина потребує домашнього догляду, - тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення нею шестирічного віку, а також відпусток у зв`язку з хворобою або для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської комісії, припиняється.

При цьому визначення поняття особливого періоду наведено у Законах України від 21.10.1993 № 3543-ХІІ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (далі – Закон № 3543-ХІІ) та від 06.12.1991 № 1932-ХІІ «Про оборону України» (далі – Закону № 1932-ХІІ).

За визначенням статті 1 Закону № 3543-ХІІ особливий період – це період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Стаття 1 Закону № 1932-ХІІ визначає особливий період як період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи моменту введення воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний стан і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Крім того, в статті 1 Закону № 3543-ХІІ надано визначення мобілізації та демобілізації. Мобілізація – комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно – рятувальної служби цивільного захисту – на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано; демобілізація – комплекс заходів, рішення про порядок і терміни проведення яких приймає Президент України, спрямованих на планомірне переведення національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на роботу і функціонування в умовах мирного часу, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно – рятувальної служби цивільного захисту – на організацію і штати мирного часу.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що в особливий період з моменту оголошення мобілізації припиняється надання військовослужбовцям інших видів відпусток, в тому числі додаткової соціальної відпустки. Однак Законом № 2011-ХІІ не встановлено припинення виплати компенсації за невикористані частини додаткової соціальної відпустки, право на яку позивач набув за період проходження ним військової служби.

Водночас, у разі невикористання додаткової соціальної відпустки протягом календарного року, в якому у особи виникає право на таку відпустку, додаткова соціальна відпустка переноситься на інший період, тобто особа не втрачає самого права на надану їй чинним законодавством соціальну гарантію, яке може бути реалізовано в один із таких двох способів: 1) безпосереднє надання особі відпустки після закінчення особливого періоду, який може тривати невизначений термін; 2) грошова компенсація відпустки особі.

Отже, припинення надання військовослужбовцям додаткових відпусток (відповідно до пункту 19 статті 10-1 Закону № 2011-ХІІ у періоди, передбачені пунктами 17 і 18 цієї статті) є тимчасовим обмеженням способу реалізації права на використання додаткової відпустки безпосередньо. Між тим, обмеження щодо одного з двох способів реалізації такого права не впливає на суть цього права, яке гарантується пунктом 12 статті 12 Закону України від 22 жовтня 1993 року № 3551-ХІІ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», пунктом 8 статті 10-1 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», статтею 16-2 Закону України від 05 листопада 1996 року № 504/96-ВР «Про відпустки».

Крім того, відповідно до пункту 3 розділу ХХХІ Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністра оборони України від 07.06.2018 № 260, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за № 745/32197 (далі – наказ № 260) у рік звільнення військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), звільненим з військової служби за віком, станом здоровя, у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, які не використали щорічну основну відпустку або використали частково, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини та виплачується грошове забезпечення у розмірі відповідно до кількості наданих днів відпустки або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.

Іншим військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які звільняються з військової служби, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини тривалістю, що визначається пропорційно часу, прос луженому в році звільнення за кожен повний місяць служби, та за час такої відпустки виплачується грошове забезпечення або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.

Отже, у випадку звільнення військовослужбовців з військової служби їм виплачується компенсація за всі невикористані ними дні щорічної відпустки, в тому числі за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої статтею 16-2 Закону № 504/96-ВР та пунктом 12 частини першої статті 12 Закону № 3551-ХІІ.

Крім того, суд враховує висновки Європейського суду з прав людини, висловлені у рішенні від 30.04.2013 у справі «Тимошенко проти України» (заява № 49872/11), щодо принципу юридичної визначеності, який означає, що застосування національного законодавства має бути передбачуваним тією мірою, щоб воно відповідало стандарту «законності», передбаченому Конвенцією – стандарту, що вимагає, щоб усе законодавство було сформульовано з достатньою точністю для того, щоб надати особі можливість – за потреби, за відповідної консультації – передбачати тією мірою, що є розумною за відповідних обставин, наслідки, які може потягнути за собою її дія (параграф 264).

Таким чином, при звільненні з військової служби у запас військовослужбовець має право на отримання грошової компенсації за невикористану ним додаткову відпустку як учасник бойових дій, передбачену пунктом 12 частини першої статті 12 Закону № 3551-ХІІ.

Разом з тим, судом встановлено, що статус учасника бойових дій ОСОБА_1 набув у 2017 році, на підтвердження чого позивачем надано копію посвідчення серії НОМЕР_1 від 16.03.2017 (арк.спр. 25), тобто право на додаткову соціальну відпустку, передбачену статтею 16-2 Закону № 504/96-ВР та пунктом 12 частини першої статті 12 Закону № 3551-ХІІ, позивач як учасник бойових дій набув у 2017 році.

Щодо посилань представника позивача на те, що відповідно до записів у військовому квитку серії НОМЕР_4 956851 та довідки від 09.08.2017 № 593, виданої військовою частиною А 4267, з 25.05.2016 по 22.07.2016, з 17.09.2016 по 15.10.2016 та з 17.07.2017 позивач брав безпосередню участь в антитерористичні операції, суд зазначає, що право на додаткову соціальну відпустку, передбачену статтею 16-2 Закону № 504/96-ВР та пунктом 12 частини першої статті 12 Закону № 3551-ХІІ, є пільгою саме для учасників бойових дій, а довідки про безпосередню участь в АТО згідно із Порядком надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, затвердженим постановою КМУ від 20.08.2014 № 413 (далі – Порядок № 413), можуть бути підставою для надання такого статусу, але наявність статусу не підтверджують.

Таким чином, позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльності в/ч А 4267 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2017 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 20 листопада 2017 року, та зобов`язання в/ч А4267 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2017 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 20 листопада 2017 року, підлягають задоволенню, а в частині, що стосується 2016 року – є необгрунтованими.

Щодо строків звернення позивача до суду з даним позовом, про порушення яких у відзиві зазначає відповідач, Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 21.08.2019 у зразковій справі № 620/4218/18 наведено таке.

Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина третя статті 122 КАС України).

Так, спеціальним законодавством прямо не врегульовано питання строків звернення до суду у зв`язку з порушенням відповідачем законодавства про оплату праці (виплату грошового забезпечення), однак за змістом пункту 3 розділу ХХХІ Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністра оборони України від 07.06.2018 № 260 грошова компенсація виплачується за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки. Отже, право на отримання таких виплат не обмежується жодним строком.

Велика Палата Верховного Суду відхиляє твердження скаржника щодо пропуску позивачем строку звернення до суду, оскільки стягнення сум компенсації за невикористану додаткову відпустку як учаснику бойових дій не обмежені позовною давністю. На час відпустки, яка хоча і не пов`язана з виконанням службових обов`язків, за особою зберігається заробітна плата (грошове забезпечення), такі виплати включаються до фонду заробітної плати і є невідємною його частиною. Це ж саме стосується і компенсації при звільненні за невикористані дні відпустки.

Щодо доводів відповідача про неможливість застосування у межах спірних правовідносин правового висвноку, викладеного Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 21.08.2019 у зразковій справі № 620/4218/18, оскільки позивача звільнено у 2017 році, а судове рішення у зразковій справі приймалося на основі законодавства, що діє з 2018 року – Порядку № 260, суд вважає їх неприйнятними, оскільки станом на дату звільнення позивача діяла Інструкція № 260, і положення цих нормативно – правових актів, що стосуються регулювання спірних правовідносин, не відрізняються.

Таким чином, позовні вимоги належать до часткового задоволення.

Питання щодо розподілу судових витрат не вирішується, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору.

Керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 19, 20, 72-77, 90, 132, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги адвоката Старовойтова Олександра Вікторовича в інтересах ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Військової частини А4267 (код ЄДРПОУ 26615035, місцезнаходження: 78200, Івано-Франківська область, м. Коломия, вул. Моцарта, буд.33) про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини А 4267 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2017 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 20 листопада 2017 року.

Зобов`язати Військову частину А4267 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2017 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 20 листопада 2017 року.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя А.Г. Секірська