Рішення № 86585976, 16.12.2019, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

16 грудня 2019 рокуСєвєродонецькСправа № 360/4788/19

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Шембелян В.С.,

за участю секретаря судового засідання - Полякової В.К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін справу за позовом ОСОБА_1 до Біловодського об`єднаного управління пенсійного фонду України Луганської області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

05 листопада 2019 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Біловодського об`єднаного управління пенсійного фонду України Луганської області (далі - відповідач, управління), в якій позивач просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Біловодського об`єднаного управління Пенсіонного фонду України в Луганській області щодо неврахування до загального страхового стажу періоди роботи з 01.07.1978 по 31.12.2003 та період перебування на обліку у Біловодському районному центрі зайнятості з 14.07.2004 по 04.10.2004 та з 18.10.2008 по 31.07.2008;

- визнати протиправним та скасувати рішення Біловодського об`єднаного управління Пенсіонного фонду України №5948/03-18 від 18.10.2019 про відмову ОСОБА_1 в призначені пенсії за віком;

- зобов`язати Біловодське об`єднане управління Пенсіонного фонду України в Луганській області врахувати до загального страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 01.07.1978 по 31.12.2003 у КСП “Україна” та період перебування на обліку у Біловодському районному центрі зайнятості з 14.07.2004 по 04.10.2004 та з 18.10.2008 по 31.07.2008;

- зобов`язати Біловодське об`єднане управління Пенсіонного фонду України в Луганській області здійснити призначення та виплату ОСОБА_1 пенсії за віком з 24.08.2019 відповідно до вимог статті 45 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 11.10.2019 року позивач звернулася до відповідача з заявою про призначення пенсії за віком із врахуванням її загального страхового стажу роботи, який відповідно до трудової книжки колгоспника № 348 та вкладиша до трудової книжки НОМЕР_1 , становить 33 роки 11 місяців 2 дні. 24.10.2019 позивачем отримано рішення від 18.10.2019 №5948/03-18 про відмову в призначені пенсії, відповідно до якого до загального страхового стажу позивача було враховано лише 19 років 07 місяців 15 днів. Відповідачем не враховано до розрахунку загального страхового стажу періоди роботи з 01.07.1978 по 31.12.2003 та період перебування на обліку у Біловодському районному центрі зайнятості з 14.07.2004 по 04.10.2004 та з 18.10.2008 по 31.07.2008 у зв`язку з тим, що її трудова книжка колгоспника №348 заведена 10.01.1978 з зазначенням прізвища позивача як «Пригода», однак, відповідно до свідоцтва про шлюб позивача серії НОМЕР_2 , вона змінила прізвище « ОСОБА_2 » на прізвище чоловіка «Пригода" у зв`язку із укладенням шлюбу лише 24.02.1979.

Позивач вважає діїї щодо не зарахування значного періоду її роботи до загального стажу протиправними, оскільки відповідач посилається на формальні описки та неточні записи в трудовій книжки позивача, жодних дій щодо усуненння своїх сумнівів не вчинив.

02 грудня 2019 року від представника Біловодського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області надійшов відзив на позов (а.с.34,35), в якому зазначено, що управління позовні вимоги з таких підстав.

За результатами розгляду заяви позивача від 11.10.2019 про призначення пенсії за віком, її трудової книжки, довідок та проведених додаткових перевірок відповідачем, було відмовлено у призначені пенсії позивачу за віком, загальний стаж роботи якого складає 19 років 7 місяців 15 днів.

До розрахунку пенсії не зараховано періоди роботи:

- з 01.07.1978 по 31.12.2003 у зв`язку з тим, що дата заповнення трудової книжки № 348 10 січня 1978 року заведена на прізвище Пригода, тоді як відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 ОСОБА_3 уклала шлюб ІНФОРМАЦІЯ_1 та змінила прізвище з “ ОСОБА_2 ” на “Пригода”. Також, відповідно до довідки від 27.06.2019 № 02-15/376 про період роботи з 01.07.1978 по 15.02.2000 в колгоспі КСП “Украйна”, виданої комунальною установою “Трудовий архів територіальних громад Біловодського району”, зазначено про наявність відомостей про роботу з 1978 року “ ОСОБА_4 ”, з 1983 року “ ОСОБА_5 ” однак на підставі свідоцтва про шлюб, прізвище « ОСОБА_2 » позивач змінює на «Пригода» у лютому 1979 року

- з 14.07.2004 по 04.10.2004 та з 18.01.2008 по 31.07.2008 - перебування на обліку у Біловодському районному центрі зайнятості, оскільки відповідно до абзацу 5 підпункту 2 пункту 2.1 розділу II Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1, період отримання допомоги по безробіттю підтверджується до 01 січня 2010 року на підставі записів у трудовій книжці, а починаючи з 01 січня 2010 року - довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку. Однак, записи про перебування позивача на обліку у Біловодському районному центрі зайнятості, як за 2004 рік так і за 2008 рік, зроблені у трудовій книжці № 348 від 10.01.1978, що викликає сумніви через невірно зазначене прізвище позивача під час її заповнення.

З огляду на вищенаведене, відповідач вважає вимоги позивача необгрунтованими та просить суд відмовити в їх задоволенні.

Ухвалою суду від 11.11.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін (а.с.1,2).

Ухвалою суду від 27.11.2019 відкладено судовий розгляд справи на 16.12.2019 (а.с.30).

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-76, 90 КАС України, суд встановив такі обставини справи.

Згідно з паспортом позивача серії НОМЕР_3 , виданим 27.03.2002 Біловодським РВ УМВС України в Луганській області, ОСОБА_1 , народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 , тобто на час звернення до Біловодського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області, досягла 59 років (а.с.7,8).

11.10.2019 позивач звернулася до Біловодського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області із заявою про призначення пенсії за віком, до якої додала копії: довідки про присвоєння ідентифікаційного номеру, паспорту, трудової книжки, довідки про заробітну плату за період страхового стажу до 01.07.2000, документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній, заяви про спосіб виплати пенсії , свідоцтва про народження дитини та свідоцтва про шлюб (а.с.36,37).

За результатами розгляду зазначеної заяви відповідачем прийнято рішення від 18.10.2019 № 5948/03-18 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком, у зв`язку з відсутністю необхідного загального стажу роботи (а.с. 51,52).

Відповідно до вищезазначеного рішення та відзиву на позовну заяву відповідач дійшов висновку, що загальний стаж роботи позивача складає 19 років 07 місяців 15 днів, якого недостатньо для призначення пенсії за віком згідно з пунктом 1 статті 26 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”.

Відповідачем зазначено, що до розрахунку пенсії неможливо зарахувати періоди роботи з 01.07.1978 по 31.12.2003 та період перебування на обліку у Біловодському районному центрі зайнятості з 14.07.2004 по 04.10.2004 та з 18.01.2008 по 31.07.2008, у зв`язку з тим, що трудова книжка № 348 10 січня 1978 року заведена на прізвище « ОСОБА_6 », однак, відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 ОСОБА_3 уклала шлюб ІНФОРМАЦІЯ_3 та змінила прізвище на Пригода.

Також відповідно до уточнюючої довідки 02-15/376 від 27.06.2019 щодо періоду роботи з 01.07.1978 по 15.02.2000 в КСП "Україна", виданої комунальною установою "Трудовий архів територіальних громад Біловодського району" Болтвіна В.І. працює з 1978 року та змінює прізвище в 1983 році.

Отже, з урахуванням заявлених позивачем вимог, спірним періодом загального стажу позивача є період роботи з 01.07.1978 по 31.12.2003 у КСП "Україна" та періоди перебування на обліку у Біловодському районному центрі зайнятості з 14.07.2004 по 04.10.2004 та з 18.01.2008 по 31.07.2008.

Трудова книжка колгоспника № 348, видана на ім`я ОСОБА_1 10.01.1978, містить наступні записи щодо спірних періодів:

- з 10.01.1978 по 31.03.2000 позивач працювала в КСП "Україна" на посаді телятниці та доярки;

- 01.04.2000 прийнято переводом з КСП "Україна" в якості доярки з випробувальним терміном строком три місяці в ТОВ "Україна";

- 11.12.2002 звільнено з ТОВ "Україна" за згодою сторін;

- 17.06.2003 прийнято на посаду свинарки у ТОВ "Україна";

- 01.07.2004 звільнено за згодою сторін;

- з 14.07.2004 по 04.10.2004 отримувала виплату допомоги по безробіттю у Біловодському районному центрі зайнятості;

- з 18.01.2008 по 31.07.2008 отримувала виплату допомоги по безробіттю у Біловодському районному центрі зайнятості.

Зазначені записи завірені печатками та підписами відповідальних осіб, а також зазначені номери та дати наказів на підставі яких записи внесені до трудової книжки.

Відповідно до свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_2 від 24.02.1979 ОСОБА_7 та ОСОБА_3 24.02.1979 уклали шлюб про що в книзі реєстрації актів про укладення шлюбу зроблено запис № 18 та присвоєно дружині прізвище Пригода (а.с.48).

Для підтвердження загального стажу роботи позивачем надано архівні довідки від 24.10.2019 № 02-15/637 та № 02-15/638, видані Комунальною установою "Трудовий архів територіальних громад Біловодського району", в яких зазначено, що у відомостях нарахування заробітної плати працівникам "колхоза "Украина" є відомості про роботу з 1978 року « ОСОБА_3 » та з 1983 року « ОСОБА_1 » (а.с.16) та відомості про заробітну плату ОСОБА_6 ОСОБА_8 з жовтня 1993 року по грудень 1999 року (а.с.17).

Крім того, факт роботи позивача в КСП "Україна" з 01.01.1999 по 31.03.2000 і в сільськогосподарському ТОВ «Україна» з 01.04.2000 по 30.06.2004 підтверджено відомостями реєстру застрахованих осіб за формою ОК-5 (а.с.43-45).

Отже, сам факт роботи позивача до зміни прізвища у зв`язку з одруженням як ОСОБА_3 в 1978 році, та після одруження і зміни прізвища як ОСОБА_9 в КСП "Україна" підтверджено архівними довідками, свідоцтвом про шлюб позивача та відомостями реєстру застрахованих осіб за формою ОК-5.

Крім того, позивачем суду надано довідку від 25.10.2019 № 3168, видану Біловодським районним центром зайнятості, в якій зазначено, що ОСОБА_9 дійсно перебувала на обліку в Білоовдському районному центрі зайнятості та отримувала допомогу по безробіттю в періоди: з 14.07.2004 ( наказ № НТ 040714 від 14.07.2004) по 04.10.2004 (наказ № Нт від 041007 від 07.10.2004) та з 18.01.2008 (наказ № НТ 080118 від 18.01.2008) по 31.70.2008 (наказ № НТ 080805 від 05.08.2008) (а.с.18).

Згідно з відомостями реєстру застрахованих осіб за формою ОК-5 позивач доходу від інших юридичних осіб не отримувала в період перебування на обліку у Біловодському районному центрі зайнятості з 14.07.2004 по 04.10.2004 та з 18.01.2008 по 31.07.2008 (а.с.43-45).

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд керується такими вимогами чинного законодавства.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Стаття 4 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 за № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV), визначає складові законодавства про пенсійне забезпечення в Україні, яке базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, цього Закону, Закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відміни від загальнообов`язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення в Україні.

Частиною 1 статті 5 Закону № 1058-IV передбачено, що цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Виключно цим Законом визначаються, зокрема, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат (абзац 4 частини 2 статті 5 Закону № 1058-IV).

Статтею 1 Закону №1058-IV встановлено, що пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.

Згідно з частиною другою статті 24 Закону №1058-IVстраховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Частиною четвертою статті 24 Закону №1058-IV встановлено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Згідно з пунктом 1 статті 26 Закону № 1058-IV починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи, за наявності страхового стажу не менше 25 років; з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років. До досягнення віку, встановленого абзацами першим і другим цієї частини, право на пенсію за віком за наявності відповідного страхового стажу мають жінки після досягнення такого віку: 59 років - які народилися з 1 квітня до 30 вересня 1960 року.

Пунктом 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою КМУ від 12.08.1993 № 637 встановлено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаютьсядані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування,довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Суд зазначає, що вищевказаний Порядок поширюється саме на випадки відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Водночас, відповідно до частини третьої статті 44 Закону № 1058-ІV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.

На підставі пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25 листопада 2005 року,в редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року №13-1 (надалі Порядок № 22-1) при прийманні документів орган, що призначає пенсію:

1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж.

2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів;

3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).

Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Згідно з нормами пункту 4.7 Порядку № 22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Порядок ведення трудових книжок колгоспників врегульований Основними положеннями про порядок видачі та ведення трудових книжок колгоспників, які затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 № 310, які чинні на час розгляду справи (далі - Основні Положення).

Відповідно до п. 1, 2 Основних Положень трудова книжка колгоспника є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів.

Трудові книжки ведуться на всіх членів колгоспу з моменту їх вступу в члени колгоспу.

До трудової книжки колгоспника зокрема заносяться: відомості про колгоспника: прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про роботу: призначення на роботу, переведення на іншу роботу, закінчення роботи; відомості про трудову участь: прийнятий в колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, його виконання (п. 5 Основних Положень).

Згідно із п. 6 Основних Положень всі записи в трудовій книжці засвідчуються у всіх розділах за час роботи в колгоспі підписом голови колгоспу або спеціально уповноваженої правлінням колгоспу особи та печаткою.

Позивач надала до суду копію трудової книжки колгоспника № 348, яку видано на ім`я ОСОБА_1 10.01.1978, але, як встановлено судом, прізвище Пригода позивачу присвоєно після укладення шлюбу 24.02.1979.

Оглядом зазначеної трудової книжки встановлено, що записи в ній щодо трудової діяльності позивача в спірні періоди роботи завірені належним чином та відповідають вимогам Основних Положень.

Однак відповідач у своєму рішенні посилався на неможливість зарахування спірних періодів до загального стажу позивача через сумніви щодо внесення записів до трудової книжки через невірно зазначене прізвище позивача під час її заповнення.

Суд зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України від 12 червня 1993 року № 637 прийнятий Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, в якому в пункті 1, 2 зазначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, за відсутності її або відповідних записів у ній, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, а також архівними установами.

У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Згідно до частини 1 статті 7 Закону № 1058-V загальнообов`язкове державне пенсійне страхування здійснюється, зокрема, за принципом державних гарантій реалізації застрахованими особами своїх прав, передбачених цим Законом.

Згідно з частиною 3 статті 44 Закону № 1058-ІV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

За результатами судового розгляду встановлено, що відповідачем не дотримані державні гарантії реалізації позивачем, застрахованою особою, своїх прав, передбачених Законами № 1788-ХІІ та № 1058-V.

Відповідач, встановивши, що у трудовій книжці колгоспника № 348, ідентифікаційні відомості щодо особи на ім`я якої видано трудову книжку внесені не у відповідності до вимог Інструкції, не надав йому допомоги в одержанні відсутніх документів для призначення пенсії. У разі неможливості одержання таких документів, відповідач мав установити трудовий стаж на підставі показань свідків.

Даний висновок суду ґрунтується на приписах статті 3 Конституції України, відповідно до якої людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Згідно Закону №1058-V на розмір пенсії впливає загальний стаж, а тому не включення до загального стажу позивача спірних періодів призвело до не призначення пенсії позивачу.

Стаття 1 Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод, у редакції протоколів № 11 та № 14 (04 листопада 1950 року), визначає, що Високі Договірні Сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі I цієї Конвенції.

Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Суханов та Ільченко проти України (Заяви № 68385/10 та № 71378/10) від 26 червня 2014 року Європейський суд з прав людини зазначив, що зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності (параграф 52). Суд зазначив, що стаття 1 Першого протоколу включає в себе три окремих норми: перша норма, викладена у першому реченні першого абзацу, має загальний характер і проголошує принцип мирного володіння майном; друга норма, що міститься в другому реченні першого абзацу, стосується позбавлення власності і підпорядковує його певним умовам; третя норма, закріплена в другому абзаці, передбачає право Договірних держав, зокрема, контролювати користування власністю відповідно до загальних інтересів. Проте ці норми не є абсолютно непов`язаними між собою. Друга і третя норми стосуються конкретних випадків втручання у право на мирне володіння майном, а тому повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закріпленого першою нормою (параграф 30). Щодо соціальних виплат, стаття 1 Першого протоколу не встановлює жодних обмежень свободи Договірних держав вирішувати, мати чи ні будь-яку форму системи соціального забезпечення та обирати вид або розмір виплат за такою системою. Проте якщо Договірна держава має чинне законодавство, яке передбачає виплату як право на отримання соціальної допомоги (обумовлене попередньою сплатою внесків чи ні), таке законодавство має вважатися таким, що передбачає майнове право, що підпадає під дію статті 1 Першого протоколу щодо осіб, які відповідають її вимогам (параграф 31).

Доказів, які б свідчили про недостовірність поданих позивачем документів на підтвердження спірних періодів, відповідачем суду не надано.

Суд не вважає слушними доводи позивача, що подані нею до пенсійного органу документи для призначення пенсії викликали в нього сумніви щодо належності позивачу трудової книжки, у зв`язку з чим відповідач дійшов висновку про неможливість зарахування позивачу вказаних періодів роботи до загального трудового стажу.

Суд зазначає, що працівник не несе відповідальність за невірне оформлення трудової книжки, та такі недоліки не повинні перешкоджати працівнику на зарахування його стажу для призначення пенсії, оскільки відповідно до Постанови Ради Міністрів СРСР від 21 квітня 1975 року №310 “Про трудові книжки колгоспників”, яка є чинною на момент спірних правовідносин, відповідальність за організацію робіт з ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок покладається на голову колгоспу. Відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання і видачу несе спеціально уповноважена правлінням колгоспу особа. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть відповідальність у відповідності до статуту і правил внутрішнього розпорядку колгоспу, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Натомість в ході судового розгляду архівними довідками, свідоцтвом про шлюб позивача, відомостями реєстру застрахованих осіб за формою ОК-5 та довідкою від 25.10.2019 № 3168, виданою Біловодським районним центром зайнятості, підтверджено відомості трудової книжки колгоспника № 348, виданої на позивачу 10.01.1978, про її роботу у спірні періоди в КСП "Україна" з 01.01.1999 по 31.03.2000 і в сільськогосподарському ТОВ «Україна» з 01.04.2000 по 30.06.2004, а також факти перебування позивача на обліку у Біловодському районному центрі зайнятості з 14.07.2004 по 04.10.2004 та з 18.01.2008 по 31.07.2008.

З урахуванням встановлених обставин, суд дійшов висновку, що у даній справі відповідач як суб`єкт владних повноважень не довів суду обгрунтованості і законності прийнятого ним рішення про відмову позивачу в призначенні пенсії на підставі своїх сумнівів щодо наявності в неї відповідного стажу.

Наведена правова позиція цілком узгоджується з правовою позицією Верховного суду, викладеною у постановах від 07.02.2019 у справі №699/155/17, від 26.02.2019 у справі № 497/2223/16-а.

Суд також вважає за необхідне зауважити, що у разі існування будь-яких сумнівів відповідач, використовуючи надані Порядком № 22-1 та Законом № 1058-IV повноваження, мав звернутися до органів чи підприємств за дооформленням, виданих ними документів чи з`ясування спірних обставин.

Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідач при прийнятті оскаржуваного рішення не дотримався вимог Закону № 1058-IV, Закону № 1788-ХІІ та Порядку № 22-1 щодо прийняття рішення органом, що призначає пенсію, на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих позивачем документів, що є підставою для визнання рішення № 5948/03-18 від 18.10.2019 про відмову у призначенні ОСОБА_6 ОСОБА_10 пенсії за віком протиправним та скасування.

Для відновлення порушених прав позивача суд вважає необхідним, з урахуванням дискреційних повноважень відповідача на призначення пенсіїї, зобов`язати його зарахувати спірні періоди до загального стажу позивача та розглянути повторно заяву позивача з урахуванням правової оцінки, висловленої в цьому рішенні суду.

У зв`язку з чим вимоги позивача слід задовольнити частково.

Положеннями статті 139 КАС України передбачено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Судом встановлено. що при зверненні до сулу позивачем сплачено судовий збір у розмірі 768,40 грн, що підтверджується квитанцією від 05.11.2019 № 0.0.1512465377.1 (а.с.3).

Оскільки вимоги позивача підлягають часковому задоволенню, суд вважає за необхідне присудити на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 384,20 грн.

Керуючись статтями 2, 9, 72, 77, 90, 94, 139, 241-246, 250, 255, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Біловодського об`єднаного управління пенсійного фонду України Луганської області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії – задовільнити частково.

Визнати противоправним та скасувати рішення Біловодського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області № 5948/03-18 від 18.10.2019 про відмову в призначенні пенсії за віком згідно з пунктом 1 статті 26 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” ОСОБА_1 .

Зобов`язати Біловодське об`єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області (ЄДРПОУ: 41247269; місце знаходження: 92800, Луганська область, смт. Біловодськ, вул. Центральна, 77) зарахувати до загального стажу роботи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ; місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) періоди роботи в КСП "Україна" з 01.01.1999 по 31.03.2000 та в сільськогосподарському ТОВ «Україна» з 01.04.2000 по 30.06.2004 та період перебування на обліку у Біловодському районному центрі зайнятості з 14.07.2004 по 04.10.2004 та з 18.10.2008 по 31.07.2008 та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 11.10.2019 про призначення пенсії за віком згідно з пунктом 1 статті 26 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” з урахуванням правової оцінки наданої судом.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Біловодського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 384,20 грн (триста вісімдесят чотири гривні 20 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 23 грудня 2019 року.

Суддя В.С. Шембелян