Рішення № 86585775, 24.12.2019, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" грудня 2019 р. справа № 300/1995/19

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Боршовського Т.І., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Івано-Франківської митниці ДФС про визнання протиправним і скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 23.09.2019,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (надалі – позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до Івано-Франківської митниці ДФС (надалі – відповідач), в якому просить суд визнати протиправним та скасувати рішення Івано-Франківської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів № UA206000/2019/000742/2 від 23.09.2019.

Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідачем протиправно, в порушення норм статті 57 Митного кодексу України та за наявності усіх документів, які підтверджують заявлену декларантом митну вартість товару - транспортного засобу марки Chevrolet, модель “Cruze”, номер кузова – НОМЕР_1 , об`єм двигуна 1993 см3, 2012 року випуску, тип двигуна - дизель та обраний метод його визначення, а саме основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), здійснено визначення митної вартості товару, який ввозиться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту за другорядним методом (резервним), внаслідок чого прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за № UA206000/2019/00742 та рішення про коригування митної вартості товарів за № UA206000/2019/000742/2 від 23.09.2019. Позивач вказує, що на підставі рахунку-фактури від 17.09.2019 оплатив нерезиденту повну вартість автомобіля готівкою в сумі 2200,00 EUR. При перетині кордону України і декларуванні, визначив митну вартість транспортного засобу за ціною договору (контракту). На переконання позивача, відповідач безпідставно поставив під сумнів весь поданий перелік документів і необґрунтовано витребував документи, що підтверджують факт сплати коштів за вказаний автомобіль. Відтак, позивач вважає, що застосування резервного методу для визначенні митної вартості товару є протиправним, а збільшення такої вартості з 2200,00 EUR до 4900,00 EUR порушує права позивача. ОСОБА_1 просить суд визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів.

Ухвалою суду від 15.10.2019 позовну заяву залишено без руху у зв`язку з невідповідністю вимогам статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України та надано строк для усунення недоліків. Позивач у вказаний в ухвалі строк усунув недоліки.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 28.10.2019 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.

18.11.2019 через канцелярію Івано-Франківського окружного адміністративного суду надійшов відзив Івано-Франківської митниці ДФС від 15.11.2019 № 1198/09-70 на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти задоволення позову. У відзиву представник відповідача зазначила, що під час митного оформлення позивачем автомобіля марки Chevrolet, модель “Cruze”, номер кузова – НОМЕР_1 , об`єм двигуна 1993 см3, 2012 року випуску, не був представлений повний перелік документів, який визначений статтею 53 Митного кодексу України. Зокрема, не подано документів, що підтверджують сплату коштів за вказаний автомобіль відповідно до заявленої митної вартості. Під час проведення митних формальностей автомобіля марки Chevrolet, модель “Cruze”, номер кузова – НОМЕР_1 , об`єм двигуна 1993 см3, 2012 року випуску, автоматичною системою аналізу і управління ризиками визначено, що митна вартість товару нижча митної вартості ідентичних товарів. На підставі наведеного посадовою особою митниці 23.09.2019 скероване декларанту електронне повідомлення з вимогою про надання додаткових документів для підтвердження митної вартості. За вказаних обставин, Івано-Франківська митниця ДФС визначила митну вартість автомобіля марки Chevrolet, модель “Cruze”, номер кузова – НОМЕР_1 , об`єм двигуна 1993 см3, 2012 року випуску за резервним методом в розмірі 4900,00 EUR. Таким чином, відповідач вважає позовні вимоги безпідставними, а оскаржуване рішення відповідача про коригування митної вартості товарів № UA206000/2019/000742/2 від 23.09.2019 таким, що прийнятий відповідно до закону та з урахуванням усіх обставин (а.с.46-51).

Також 18.11.2019 через канцелярію Івано-Франківського окружного адміністративного суду представник Івано-Франківської митниці ДФС подала клопотання від 15.11.2019 № 1199/09-70-10-24 про розгляд справи № 300/1995/19 в судовому засіданні з викликом сторін (а.с.45).

Ухвалою від 19.11.2019 суд відмовив в задоволенні клопотання Івано-Франківської митниці ДФС від 15.11.2019 № 1199/09-70-10-24 про розгляд в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін адміністративної справи № 300/1995/19 за позовом ОСОБА_1 до Івано-Франківської митниці ДФС про визнання протиправним і скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 23.09.2019.

28.11.2019 через канцелярію Івано-Франківського окружного адміністративного суду надійшла відповідь від 25.11.2019 позивача на відзив. У відповіді на відзив позивач зазначила, що представник відповідача безпідставно вказала на обов`язкове нотаріальне посвідчення договору купівлі-продажу транспортного засобу, оскільки як на території Німеччини, так і території України договір купівлі-продажу не відноситься до правочинів, які підлягають обов`язковому нотаріальному посвідченню. Щодо правової позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 08.08.2019 в справі № К/9901/5190/18, то така позиція не може бути застосовано до даних правовідносин, оскільки в справі, яка розглянута Верховним Судом, існували розбіжності в поданих для митного оформлення документах (а.с.81-82).

Представник відповідача 29.11.2019 надала через канцелярію суду додаткові письмові пояснення, в яких вказала на те, що під час митного оформлення марки Chevrolet, модель “Cruze”, номер кузова – НОМЕР_1 , об`єм двигуна 1993 см3, 2012 року випуску, було спрацювання АСУАР, а тому аналіз цінової політики проводився із зовнішніх джерел. Що стосується витягу з каталогу “Superschwacke”, який суд витребував ухвалою від 19.11.2019. то представник відповідача повідомила про відсутність можливості подати такий документ як доказ, оскільки доступ до такого програмного продукту через технічні причини заблокований (а.с.85).

04.12.2019 через канцелярію Івано-Франківського окружного адміністративного суду надійшло заперечення Івано-Франківської митниці ДФС на відповідь на відзив від 02.12.2019 № 1255/09-70-10-24, згідно якого представник відповідача повідомила, що жоден документ, який надав декларант до митного оформлення не може підтвердити факт сплати коштів в розмірі заявленої митної вартості. При цьому, представник Івано-Франківської митниці ДФС вказала на те, що підставою для відмови в митному оформленні автомобіля та коригуванні його митної вартості було встановлення розбіжності між заявленою вартістю і наявною в центральній базі даних, а не факт неподання позивачем нотаріально посвідченого рахунку-фактури, як помилково вважає ОСОБА_1 (а.с.88).

Розглянувши матеріали адміністративної справи в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у відповідності до вимог статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, дослідивши письмові докази, судом встановлено таке.

ОСОБА_2 . в інтересах позивача подав до Івано-Франківської митниці ДФС електронну митну декларацію № 206010/2019/421274 від 23.09.2019, якою було задекларовано для митного оформлення товар, який ввозиться на територію України, а саме: легковий автомобіль марки Chevrolet, модель “Cruze”, номер кузова – НОМЕР_1 , об`єм двигуна 1993 см3, 2012 року випуску, тип двигуна – дизельний, кількість місць для сидіння, включаючи місце водія – 5 (а.с.62).

В зазначеній митній декларації декларант самостійно визначив митну вартість транспортного засобу за основним методом, тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість автомобіля), а саме: рахунку-фактури від 17.09.2019, укладеного між ОСОБА_1 та нерезидентом – Alexander Rosmell за ціною 2200 євро.

Також судом встановлено та не заперечується сторонами, що декларантом одночасно із митною декларацією № 206010/2019/421274 від 23.09.2019 було надано відповідачу такі документи: рахунок-фактуру від 17.09.2019 (а.с.19-20); декларацію про походження товару № 0380 від 17.09.2019; акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу № UA20903/2019/72038 від 18.09.2019 (а.с.21-22); свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу ED841651 від 10.05.2013 (а.с.17); паспорт громадянина України з відміткою про реєстрацію місця проживання в Україні СС НОМЕР_2 від 31.03.2006 (а.с.37); паспорт громадянина України з відміткою про реєстрацію місця проживання в Україні СС НОМЕР_3 від 14.11.2008 (а.с.12); інші некласифіковані документи № 1075 від 10.04.2019; інші некласифіковані документи від 17.09.2019.

На підставі рахунку-фактури (Kfz-Kaufvertrag – договору купівлі-продажу транспортного засобу) від 17.09.2019 (надалі – рахунок-фактура від 17.09.2019 року) ОСОБА_1 придбала в нерезидента – Alexander Rosmell транспортний засіб: легковий автомобіль марки Chevrolet, модель “Cruze”, номер кузова – НОМЕР_1 , об`єм двигуна 1993 см3, 2012 року випуску, за ціною 2200,00 євро (а.с.19-20).

Як зазначено представником відповідача, аналізуючи подані документи під час здійснення митного оформлення товару, інспектор Івано-Франківської митниці ДФС дійшов висновку, що декларантом подано неповний перелік первинних документів, зазначених в частині 2 статті 53 Митного кодексу України, що підтверджують митну вартість вищевказаного транспортного засобу, зокрема документ про сплату коштів в розмірі 2200,00 євро.

Представник відповідача вказав, що з оцінки відомостей зазначених в електронній митній декларації № 206010/2019/421274 від 23.09.2019, в митного органу виникли обґрунтовані сумніви через спрацювання ризиків бази даних цінової інформації ЄАІС ДМСУ, яка містить інформацію про рівень цін на такі товари, митне оформлення яких вже здійснено.

Івано-Франківською митницею ДФС розпочато процедуру консультацій із декларантом шляхом формування електронного повідомлення від 23.09.2019 про необхідність надання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товару згідно частини 2 статті 53 Митного кодексу України, а саме: якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації товару (а.с.65).

На вказане електронне повідомлення декларант 23.09.2019 направив листа, яким надав другу сторінку експортної країни відправлення та повідомив відповідача про відсутність додаткових документів (а.с.54).

Відповідач, за результатами розгляду поданої електронної митної декларації № 206010/2019/421274 від 23.09.2019 відмовив у митному оформленні (випуску) товарів у відповідності до Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за № UA206000/2019/00742. Згідно Картки відмови, митна вартість транспортного засобу визначена за резервним методом (стаття 64 Митного кодексу України). Перший метод не застосований у зв`язку з ненаданням банківських та/або платіжних документів за імпортований товар відповідно до частини 2 статті 53 Митного кодексу України. Другий-п`ятий методи визначення митної вартості товарів (статті 59-63 Митного кодексу України) не застосовані, у зв`язку з відсутністю інформації щодо угод на ідентичні та подібні (аналогічні) товари (статті 59, 60 Митного кодексу України), та даних, на підставі яких можливе визначення митної вартості згідно методів чотири та п`ять (статті 62, 63 Митного кодексу України). Джерело інформації: спрацювання АСАУР 105-2, 106-2 “Вартість товару нижча наявної цінової інформації, отриманої у тому числі із зовнішніх джерел. Обов`язкове залучення відповідного спеціалізованого підрозділу для визначення МВ за VIN кодами: KL1JF35Y9DK024791, валюта – EUR, вартість – 4900,00”. Проведено консультацію з декларантом, доведено інформацію про право декларанта вчиняти дії, передбачені пунктом 5 частини 2 статті 55 та Главою 4 Митного кодексу України (а.с.55).

У зв`язку з наведеним, Івано-Франківською митницею ДФС здійснено коригування митної вартості транспортного засобу та прийнято оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів № UA206000/2019/000742/2 від 23.09.2019, яким визначено митну вартість імпортованого автомобіля за резервним методом у розмірі 4900,00 (а.с.25).

Не погоджуючись із відмовою відповідача у прийнятті митної декларації № 206010/2019/421274 від 23.09.2019 та коригування митної вартості товару, позивач звернувся до суду з цим позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення відповідача про коригування митної вартості товарів № UA206000/2019/000742/2 від 23.09.2019.

Вирішуючи даний спір, суд виходив з таких мотивів та норм права.

Відносини, що виникають при здійсненні митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, регулюються нормами Митного кодексу України та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи.

Згідно частини 1 статті 246 Митного кодексу України (надалі – МК України) метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Відповідно до частини 1 статті 248 коментованого Кодексу митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії (частина 1 статті 257 Митного кодексу України).

Відповідно до частини 6 статті 257 МК України умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом, Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Положеннями статті 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначено як вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частинами 1, 2 статті 51 МК України передбачено, що митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Згідно частини 1 статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Частиною 4 статті 58 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця (частина 5 статті 58 МК України).

За змістом частини 2 статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Стаття 53 МК України визначає перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.

У випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, які підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (частина 1 статті 53 МК України).

Згідно частини 2 статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

В силу вимог частини 5 статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

З аналізу частин 1 та 2 статті 53 МК України слідує, що Митним кодексом України передбачено вичерпний перелік документів, який подається декларантом органу доходів і зборів для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Судом встановлено, що подані декларантом позивача 11.06.2019 до митного оформлення документи (декларація митної вартості, рахунок-фактура) за назвою і змістом відповідали вимогам пунктів 1, 3 частини 2 статті 53 МК України.

Як встановлено судом з матеріалів справи, підставою здійснення відповідачем коригування заявленої митної вартості автомобіля слугувало те, що позивач не надав банківські платіжні документи, що підтверджують вартість легкового автомобіля марки Chevrolet, модель “Cruze”, номер кузова – НОМЕР_1 , об`єм двигуна 1993 см3, 2012 року випуску, тип двигуна - дизель.

Суд вважає таку позицію Івано-Франківської митниці ДФС помилковою та зазначає таке.

Відповідно до копії рахунку-фактури від 17.09.2019, ОСОБА_1 придбала в нерезидента – Alexander Rosmell транспортний засіб: легковий автомобіль марки Chevrolet, модель “Cruze”, номер кузова – НОМЕР_1 , об`єм двигуна 1993 см3, 2012 року випуску, за ціною 2200,00 євро (а.с.19-20). Вказаний документ містить усі необхідні реквізити сторін: продавця – Alexander Rosmell та покупця – ОСОБА_1 , їх особисті підписи. Рахунок-фактура від 17.09.2019 містить відомості стосовно ідентифікації транспортного засобу – марки Chevrolet, модель “Cruze”, номер кузова – НОМЕР_1 , об`єм двигуна 1993 см3, 2012 року випуску. Також рахунок-фактура від 17.09.2019 містить запис про ціну вказаного автомобіля – 2200,00 євро.

Вищевказаний документ, на переконання суду, є належним документом, що підтверджує вартість придбаного товару та містить всі необхідні реквізити для його ідентифікації, тобто відповідає вимогам частини 2 статті 53 МК України.

На переконання суду, рахунок-фактура від 17.09.2019 містить відомості щодо придбаного автомобіля Chevrolet, модель “Cruze”, номер кузова – НОМЕР_1 , об`єм двигуна 1993 см3, 2012 року випуску, які в повному обсязі відповідають відомостям, зазначеним в акті про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу № UA20903/2019/72038 від 18.09.2019 (а.с.21-22), свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу ED841651 від 10.05.2013 (а.с.17). Окрім цього, суд звертає увагу, що зміст рахунку-фактури від 17.09.2019 містить запис про те, що транспортний засіб залишається власністю продавця до моменту повної оплати. За таких обставин, сам факт подання позивачем до митного оформлення свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу від 10.05.2013 року ЕD 841651 свідчить про повне виконання сторонами умов договору купівлі-продажу.

Окрім цього, ні на час проведення процедури розмитнення транспортного засобу: автомобіля марки Chevrolet, модель “Cruze”, номер кузова – НОМЕР_1 , ні на час судового розгляду в цій справі, відповідачем не подано суду доказів недостовірності відомостей щодо ціни товару, зазначених у рахунку-фактурі від 17.09.2019, отриманих в установленому законом порядку.

В спірному випадку у суду відсутні підстави для висновку про не подання декларантом документа, визначеного пунктом 4 частини 2 статті 53 МК України, зокрема, банківського платіжного документа, що засвідчує оплату рахунку за оцінюваним товаром з підстав, викладених у відзиві на позов.

Пункт 4 частини 2 статті 53 МК України визначає банківський платіжний документ доказом підтвердження оплати по "рахунку", як один із видів документів, які можуть засвідчувати обставину придбання ТЗ згідно переліку, визначеного підпунктом "б" пункту 2 Розділу І Правил митного контролю та митного оформлення транспортних засобів, що переміщуються громадянами через митний кордон України, затверджених наказом Державної митної служби України від 17.11.2005 за № 1118 (надалі – Правила №1118).

У спірному ж випадку факт набуття права власності підтверджується рахунком-фактурою від 03.03.2019, який є одним із документів, що відповідно до пункту 4 частини 2 статті 53 МК України і підпункту "б" пункту 2 Розділу І Правил №1118 підтверджує митну вартість товару, та є одними із видів інших документів на підтвердження обставини придбання ТЗ.

На спростування даного висновку відповідач не надав жодного доказу.

Окрім цього, суд звертає увагу що в постанові Верховного Суду від 20.02.2018 за результатом розгляду справи № 809/1884/16, за аналогічних доводів митного органу, касаційний суд зазначив, що посилання відповідача на те, що сума, яка зазначена в рахунку-фактурі (інвойсі), поданому декларантом, не була підтверджена, є безпідставними, оскільки положення статті 53 Митного кодексу України не містять вимог щодо додаткового підтвердження ціни, вказаної у документах, які підтверджують митну вартість товару.

Орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право, зокрема, упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

При цьому, відповідно до частини 3 статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Однак, в контексті вказаного, суд звертає увагу на те, що згідно правових висновків Верховного Суду України, викладених в постанові від 11.09.2012 в справі № 21-262а12, та Верховного Суду, викладених в постанові від 30.10.2018 в справі № 826/25605/15, не надання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Як передбачено частиною 6 статті 54 МК України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу.

Разом з цим, відповідно до частини 7 статті 54 МК України у разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Відповідно до частини 1 статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Суд звертає увагу на те, що аналіз вищенаведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим митний орган вправі витребувати лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Такий висновок суду, відповідає правовій позиції в подібних правовідносинах, викладеній в постановах Верховного Суду від 20.02.2018 в справі №809/1884/16 та Верховного Суду України від 31.03.2015 в справі №21-127а15 та від 02.06.2015 в справі №21-498а15.

Відповідач в оскаржуваному рішенні від 23.09.2019 не вказав які конкретно обставини обумовили виникнення у митного органу обґрунтованих сумнівів відносно непідтвердження чи невизначеності кількісних, вартісних і достовірних елементів митної вартості або відсутності хоча б однієї із їх складових, яка є обов`язковою при обчисленні такої вартості. Обов`язок доведення обґрунтованості такого сумніву митним органом констатований також в постанові Верховного Суду від 06.03.2019, справа № 809/278/17.

Щодо підставності та обґрунтованості рішення відповідача про коригування митної вартості товарів № UA206000/2019/000742/2 від 23.09.2019 з визначенням митної вартості за резервним методом в розмірі 4900 євро, то суд зазначає таке.

Згідно з пунктом 4 частини 2 статті 55 МК України прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Частинами 4 і 5 Графи 33 "Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості" Розділу ІІ "Опис граф Рішення" Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 за № 598 (надалі – Правила № 598), регламентовано, що у випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.

Як свідчать зміст графи 33 рішення про коригування митної вартості товарів № UA206000/2019/000742/2 від 23.09.2019, в ній є посилання про визначення митної вартості за резервним методом (стаття 64 Митного кодексу України), втім відсутні будь-які відомості про номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.

В даному випадку необхідно наголосити на тому, що згідно пункту 4 частини 2 статті 55 Митного кодексу України прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Оскаржене рішення відповідача про коригування митної вартості не містить обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.

В свою чергу, відсутність обґрунтувань розрахунку скоригованої митної вартості є самостійною підставою для скасування рішення про коригування митної вартості товарів, про що свідчить правова позиція висвітлена у постановах Верховного Суду № 826/28024/15 від 18.12.2018, № 815/1670/17 від 21.12.2018, № 813/663/17 від 18.12.2018, № 815/228/17 від 21.12.2018 і № 820/1436/17 від 18.12.2018.

Представник відповідача у відзиві зазначив, що такий розрахунок робився інспектором у зв`язку із "спрацюванням системи ризиків АСАУР". В даному випадку, при введені VIN-коду, система, поряд з іншим, вибрала конкретне числове значення (4900,00 EUR), тому розрахунок не зазначався в рішенні.

Системний і послідовний аналіз всього Порядку здійснення аналізу та оцінки ризиків, розроблення і реалізації заходів з управління ризиками для визначення форм та обсягів митного контролю, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 684 від 31.07.2015 (надалі – Порядок № 684), свідчить, що положення останнього не містить будь-яких даних про можливість визначення митної вартості транспортних засобів за VIN-кодом, а також вартості взагалі.

Відповідач не надав суду жодного пояснення, на підставі якого нормативно-правового акта саме програмно-інформаційним комплексом АСАУР вправі, крім виявлення відповідних ризиків, самостійно визначати (коригувати) митну вартість транспортних засобів, в тому числі за їх VIN-кодами.

Які саме дані спеціалізованих програмно-інформаційних комплексів Єдиної автоматизованої інформаційної системи ДФС/Митниці або цінову інформацію, отриману в рамках домовленостей, укладених між ДФС та об`єднаннями імпортерів і виробників, використано окрім програмно-інформаційного комплексу АСАУР, відповідач не повідомив суд.

Незважаючи на вказане, рішення про коригування митної вартості товарів № UA206000/2019/000742/2 від 23.09.2019 має запис "…валюта – EUR, вартість – 4900,00".

Безпосередній зміст графи 33 Рішення про коригування митної вартості від 23.09.2019 свідчить, що саме спрацювання АСАУР стало підставою для висновку - "вартість транспортного засобу нижча наявної цінової інформації".

Втім, мотивувальна частина графи 33 коментованого Рішення не містить будь-якого обґрунтування чи відомостей про обставини виникнення ризиків ''спрацювання АСАУР "105-2", "106-2" (а.с.26-27).

При цьому, суд звертає увагу на те, що спрацювання системи управління ризиками є лише рекомендацією посадовій особі органу доходів і зборів більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.

Такий висновок суду відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 19.02.2019 в справі № 805/2713/16-а.

Незважаючи на викладене, суд з власної ініціативи витребував ухвалою про відкриття провадження у справі від 28.10.2019, та повторно ухвалою суду від 19.11.2019 року у відповідача докази в підтвердження вказаних обставин: "спрацювання програмно-інформаційного комплексу АСАУР", "митна вартість товару нижча наявної цінової інформації, отриманої у тому числі із зовнішніх джерел".

Проте, в обґрунтування вищезазначених доводів, представником відповідача не подано доказів.

Поданий представником відповідача витяг з Центральної бази даних щодо митної вартості подібних транспортних засобів сформований лише за період з 24.06.2019 року по 23.09.2019 року (а.с.68-69). Чому такий пошук здійснено саме за такий період до митного оформлення, та чому неможливо здійснити пошук ТЗ за відповідними подібними характеристиками за більш тривалий період часу, до прикладу 6 чи 12 місяців, яке законодавче обмеження конкретного періоду відстеження схожого (подібного, аналогічного) товару визначено нормативно-правовими актами, відповідач суду не пояснив. По-друге, із вказаного відстеження неможливо зробити висновок, чи здійснено пошук аналогічного, чи ідентичного товару за фактичними обставинами, так як пошук здійснено автомобіля за "кодом товару" – 870332903, в той час як у графі 33 "кодом товару" митної декларації № 206010/2019/421274 від 23.09.2019 – 87033290. Суд не виключає, що вказані розбіжності могли вплинути на результати пошуку відповідача з Центральної бази даних щодо митної вартості подібних транспортних засобів. Окрім цього, не зрозуміло та викликає сумнів чи вказана інформація бралася відповідачем до уваги, оскільки в рішенні про коригування митної вартості від 23.09.2019 року зазначено, що 2 та 3 методи визначення митної вартості (ст. 59-60 МК України) не застосовано у зв`язку з відсутністю інформації щодо угод на ідентичні та подібні товари.

При цьому, суд ще раз звертає увагу на те, що використання у Рішенні цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби відповідно до Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 за № 598, допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов.

Вказане свідчить, що відповідач не обґрунтував наявність спрацьованих ризиків при перевірці заявленої митної вартості автомобіля саме з причин - вартість транспортного засобу нижча наявної цінової інформації''.

Окрім цього, відповідачем не подано суду детального розрахунку скоригованої суми митної вартості в розмірі 4900 євро, з посиланням на джерела інформації, в тому числі зовнішні, та з методикою розрахунку.

Підсумовуючи вказане вище, суд дійшов висновку про те, що рішення відповідача про коригування митної вартості товарів № UA206000/2019/000742/2 від 23.09.2019, з визначенням митної вартості за резервним методом саме в розмірі 4900 євро є необґрунтованими.

Щодо доводів відповідача про неможливість застосування другорядних методів визначення митної вартості товару, окрім резервного методу, то суд вказує на таке.

Як зазначалося судом, відповідач визначив митну вартість автомобіля позивача за шостим (резервним) методом (стаття 64 МК України). Обґрунтовуючи неможливість застосування кожного попереднього методу розмитнення, представником відповідача у відзиві на позовну заяву зазначено таке:

- використання методу визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів (стаття 59 МК України) та методу визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів (стаття 60 МК України) не здійснюється через те, що можливості знайти ідентичний, аналогічний або подібний товар немає, бо критерії, які зазначені дуже різняться;

- метод визначення митної вартості на основі віднімання вартості (стаття 62 МК України) та метод визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості (обчислена вартість) (стаття 63 МК України) не були використані у зв`язку із відсутністю в органу доходів і зборів інформації щодо основи для віднімання чи додавання вартості.

Проте, в обґрунтування вищезазначених доводів, представником відповідача не подано доказів.

В контексті можливості використання для визначення митної вартості інформації із зовнішніх джерел, відповідач посилається на Розділом 5 Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом Державної фіскальної служби України № 689 від 11.09.2015.

Втім, як свідчить Розділ 5 таких Методичних рекомендацій останній врегульовує правовідносини аналізу, виявлення та оцінки ризиків при митному оформленні товарів, а не визначення її митної вартості, в тому числі не містить правового регулювання із накопиченої бази даних по аналогічних чи подібних товарах, які вже пройшли митний контроль. Зокрема, під час робіт з аналізу, виявлення та оцінки ризиків можуть використовуватися, серед іншого, такі джерела інформації як інформація отримана з мережі Інтернет.

Такі Методичні рекомендації не надають митному органу права визначати митну вартість на підставі інформації отриманої з мережі Інтернет.

Окрім цього, суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що наказ Державної фіскальної служби України № 689 від 11.09.2015 не зареєстрований в Міністерстві юстиції України.

Щодо доводів позивача про те, що митним органом не взято до уваги технічний стан транспортного засобу.

Суд звертає увагу на наявність пошкоджень автомобіля марки Chevrolet, модель “Cruze”, номер кузова – НОМЕР_1 . В той же час митним органом не подано жодних доказів і пояснення про врахування пошкодження ТЗ і його фактичного технічного стану внаслідок експлуатації на час митного оформлення товару.

Так, згідно додаткового аркуша до акту про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу № UA20903/2019/72038 від 18.09.2019 автомобіль марки Chevrolet, модель “Cruze”, номер кузова – НОМЕР_1 , на час перетину кордону України містив такі пошкодження: пошкоджене лакофарбове покриття на задньому бампері, правому порозі, незначні вм`ятини на капоті (а.с.56-57).

Будь-яких доказів про врахування працівниками відповідача зазначених пошкоджень наведеного автомобіля під час використання системи управління ризиками з метою визначення митної вартості товару, суду не подано.

Отже, в сукупності вказаного вище, суд констатує правомірність визначення декларантом митної вартості товару за основаним (першим) методом, яка підтверджується рахунком-фактурою (Kfz-Kaufvertrag – договору купівлі-продажу транспортного засобу) від 17.09.2019 на придбання ОСОБА_1 автомобіля марки Chevrolet, модель “Cruze”, номер кузова – НОМЕР_1 , об`єм двигуна 1993 см3, 2012 року за ціною 2200,00 EUR.

Вказане свідчить про недоведеність відповідачем обставин, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного декларантом розрахунку митної вартості товару за ціною договору, а інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару не встановлено, тобто основні документи містили всі необхідні числові дані, потрібні для визначення вартості, зазначеної в митній декларації від 17.09.2019.

Наслідком таких протиправних дій є безпідставне, в порушення статті 58 МК України, здійснення відповідачем визначення митної вартості імпортованого транспортного засобу не за ціною договору як основним методом, а із застосуванням резервного методу, який застосовано без достатніх на те підстав та з порушенням порядку черговості послідовного використання методів, визначених статтями 59-63 МК України.

Таким чином, суд констатує, що оскаржуване рішення про коригування заявленої митної вартості товару від 23.09.2019 в порушення пунктів 1, 2 і 4 частини 2 статті 55 МК України не містить:

- належного обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

- наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

- належного обґрунтування та розрахунку числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Згідно частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Митниця, приймаючи Рішення про коригування митної вартості товарів від 23.09.2019, діяла не на підставі законів України, та без урахування всіх обставин. Відтак, суд дійшов висновку, що Рішення від 23.09.2019 є протиправним, а тому його належить скасувати, задоволивши позов.

В той же час, суд відзначає, що за умови отримання відповідачем від компетентних органів Федеративної Республіки Німеччина відомостей щодо недостовірності обставин відчуження позивачу продавцем-нерезидентом: Alexander Rosmell транспортного засобу: легковий автомобіль марки Chevrolet, модель “Cruze”, номер кузова – НОМЕР_1 , об`єм двигуна 1993 см3, 2012 року випуску, на підставі рахунку-фактури (Kfz-Kaufvertrag – договору купівлі-продажу транспортного засобу) від 17.09.2019, а також неотримання від позивача готівкових коштів саме в розмірі 2200,00 EUR та/або отримання іншої суми за відчужений вказаний транспортний засіб, Івано-Франківська митниця Державної фіскальної служби чи інший компетентний на той час контролюючий орган не позбавлені права визначити позивачу відповідну митну вартість товару та донарахувати обов`язкові платежі, що підлягають сплаті при митному оформленні.

Одночасно, суд відзначає, що за змістом вимог частини 6 статті 44 КАС України за введення суду в оману щодо фактичних обставин справи винні особи несуть відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до частини 1 статті 384 Кримінального кодексу України подання суду завідомо недостовірних або підроблених доказів, караються виправними роботами на строк до двох років або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до двох років.

Відтак, подання в суд завідомо недостовірних або підроблених доказів про митну вартість транспортного засобу, на підставі яких суд встановлює фактичні обставини протиправності Рішення про коригування митної вартості товарів, має правовим наслідком застосування відповідного виду відповідальності.

Щодо розподілу судових витрат у справі.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Представником позивача подано суду квитанцію про сплату судового збору за подання позову до суду в цій справі: № 0.0.1482923513.1 від 03.10.2019 в розмірі 768,40 грн. (а.с.3). Доказів понесення позивачем інших судових витрат суду не подано.

Таким чином, позивачу належить присудити за рахунок бюджетних асигнувань Івано-Франківської митниці ДФС судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 768,40 грн.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів Івано-Франківської митниці ДФС № UA206000/2019/000742/2 від 23.09.2019.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Івано-Франківської митниці ДФС (ідентифікаційний код 39640261, місцезнаходження: вулиця Короля Данила, 20, місто Івано-Франківськ, 76010) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 копійок.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 .

Відповідач: Івано-Франківська митниця ДФС, ідентифікаційний код - 39640261, вулиця Короля Данила, 20, місто Івано-Франківськ, 76010.

Суддя /підпис/ Боршовський Т.І.