Рішення № 86585751, 24.12.2019, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" грудня 2019 р. справа № 300/1916/19

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Боршовського Т.І., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Івано-Франківської митниці ДФС про визнання протиправними і скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA206000/2019/00240 та рішення про коригування митної вартості товарів № UA206000/2019/000240/2 від 20.03.2019, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 (надалі –позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Івано-Франківської митниці ДФС (надалі – відповідач), в якому просить суд: визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA206000/2019/00240 та рішення відповідача про коригування митної вартості товарів № UA206000/2019/000240/2 від 20.03.2019.

Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідачем протиправно, в порушення норм статті 57 Митного кодексу України та за наявності усіх документів, які підтверджують заявлену декларантом митну вартість товару - транспортного засобу марки Citroen, модель “C3”, номер кузова – НОМЕР_1 , об`єм двигуна 1560 см3, 2012 року випуску, та обраний метод його визначення, а саме основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), здійснено визначення митної вартості товару, який ввозиться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту за другорядним методом (резервним), внаслідок чого прийнято оскаржувані картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за № UA206000/2019/00240 та рішення про коригування митної вартості товарів за № UA206000/2019/000240/2 від 20.03.2019. Представник позивача стверджує, що на підставі рахунку-фактури від 16.01.2019 оплатив нерезиденту повну вартість автомобіля готівкою в сумі 2600,00 EUR. При перетині кордону України і декларуванні, визначив митну вартість транспортного засобу за ціною договору (контракту). На переконання позивача, відповідач безпідставно поставив під сумнів поданий перелік документів і необґрунтовано витребував документи, що підтверджують факт сплати коштів за вказаний автомобіль. Відтак, позивач вважає, що застосування резервного методу для визначенні митної вартості товару є протиправним, а збільшення такої вартості з 2600,00 EUR до 4400,00 EUR порушує права позивача. Представник ОСОБА_1 просить суд визнати протиправними та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації та рішення про коригування митної вартості товарів.

Ухвалою суду від 23.09.2019 позовну заяву залишено без руху у зв`язку з невідповідністю вимогам статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України та надано строк для усунення недоліків.

Ухвалою від 15.10.2019 суд продовжив позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви до 21.10.2019, а ухвалою від 21.10.2019 ОСОБА_1 продовжено строк для усунення недоліків позовної заяви до 28.10.2019. Позивач у вказаний в ухвалі від 21.10.2019 строк усунув недоліки.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 28.10.2019 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.

18.11.2019 через канцелярію Івано-Франківського окружного адміністративного суду надійшов відзив Івано-Франківської митниці ДФС від 14.11.2019 № 1190/09-70-10-24 на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти задоволення позову. У відзиву представник відповідача зазначила, що під час митного оформлення позивачем автомобіля марки Citroen, модель “C3”, номер кузова – НОМЕР_1 , об`єм двигуна 1560 см3, 2012 року випуску, не був представлений повний перелік документів, який визначений статтею 53 Митного кодексу України. Зокрема, не подано документів, що підтверджують сплату коштів за вказаний автомобіль відповідно до заявленої митної вартості. Під час проведення митних формальностей автомобіля щодо автомобіля марки Citroen, модель “C3”, номер кузова – НОМЕР_1 , об`єм двигуна 1560 см3, 2012 року випуску, автоматичною системою аналізу і управління ризиками визначено, що митна вартість товару нижча митної вартості ідентичних товарів. На підставі наведеного посадовою особою митниці 19.03.2019 скероване декларанту електронне повідомлення з вимогою про надання додаткових документів для підтвердження митної вартості. У відповідь декларант повідомив відповідача, що банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, інші платіжні та бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару надати можливості немає та надаватись не будуть. За вказаних обставин, Івано-Франківська митниця ДФС визначила митну вартість автомобіля марки Citroen, модель “C3”, номер кузова – НОМЕР_1 , об`єм двигуна 1560 см3, 2012 року випуску за резервним методом в розмірі 4400,00 EUR. Таким чином, відповідач вважає позовні вимоги безпідставними, а оскаржувані картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Івано-Франківської митниці ДФС № UA206000/2019/00240 та рішення відповідача про коригування митної вартості товарів № UA206000/2019/000240/2 від 20.03.2019 такими, що прийняті відповідно до закону та з урахуванням усіх обставин (а.с.63-69).

Також 18.11.2019 через канцелярію Івано-Франківського окружного адміністративного суду представник Івано-Франківської митниці ДФС подала клопотання від 14.11.2019 № 1191/09-70-10-24 про розгляд справи № 300/1916/19 в судовому засіданні з викликом сторін (а.с.62).

Ухвалою від 19.11.2019 суд відмовив в задоволенні клопотання Івано-Франківської митниці ДФС від 14.11.2019 № 1191/09-70-10-24 про розгляд в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін адміністративної справи № 300/1916/19 за позовом ОСОБА_1 до Івано-Франківської митниці ДФС про визнання протиправними і скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA206000/2019/00240 та рішення про коригування митної вартості товарів № UA206000/2019/000240/2 від 20.03.2019.

Розглянувши матеріали адміністративної справи в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у відповідності до вимог статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, дослідивши письмові докази, судом встановлено таке.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 , в інтересах позивача, подав до Івано-Франківської митниці ДФС електронну митну декларацію № 206010/2019/408022 від 19.03.2019, якою було задекларовано для митного оформлення товар, який ввозиться на територію України, а саме: легковий автомобіль марки Citroen, модель “C3”, номер кузова – НОМЕР_1 , об`єм двигуна 1560 см3, 2012 року випуску, тип двигуна – дизельний, кількість місць для сидіння, включаючи місце водія – 5 (а.с.84).

В зазначеній митній декларації декларант самостійно визначив митну вартість транспортного засобу за основним методом, тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість автомобіля), а саме: рахунку-фактури від 16.01.2019, укладеного між ОСОБА_1 та нерезидентом – Компанією з продажу старих автомобілів «Boonstra» за ціною 2600,00 євро.

Також судом встановлено та не заперечується сторонами, що декларантом одночасно із митною декларацією № 206010/2019/408022 від 19.03.2019 було надано відповідачу такі документи: рахунок-фактуру від 16.01.2019 (а.с.38-39); декларацію про походження товару № 0380 від 18.03.2019; акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу № UA20903/2019/19261 від 17.03.2019 (а.с.81-82); свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № 0313721223 від 31.05.2012 (а.с.78-80); паспорт громадянина України з відміткою про реєстрацію місця проживання в Україні СС НОМЕР_2 від 29.10.1996 (а.с.11); копія митної декларації країни відправлення № 19NLJТ78Z0AGULWD51 від 13.03.2019 (а.с.74).

Як зазначено представником відповідача у відзиві на позовну заяву, аналізуючи подані документи під час здійснення митного оформлення товару, інспектор Івано-Франківської митниці ДФС дійшов висновку, що декларантом подано неповний перелік первинних документів, зазначених в частині 2 статті 53 Митного кодексу України, що підтверджують митну вартість вищевказаного транспортного засобу, зокрема документ про сплату коштів в розмірі 2600,00 євро.

Так, представник відповідача вказав, що з оцінки відомостей зазначених в електронній митній декларації № 206010/2019/408022 від 19.03.2019 в митного органу виникли обґрунтовані сумніви через спрацювання ризиків бази даних цінової інформації ЄАІС ДМСУ, яка містить інформацію про рівень цін на такі товари, митне оформлення яких вже здійснено.

Івано-Франківською митницею ДФС розпочату процедуру консультацій із декларантом шляхом формування електронного повідомлення від 19.03.2019 про необхідність надання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товару згідно частини 2 статті 53 Митного кодексу України, а саме: якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації товару (а.с.71). Також відповідач, посилаючись на частину 3 статті 53 Митного кодексу України та те, що позивачем не подано платіжні документи та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації товару, просив надати копію митної декларації країни відправлення, висновки про якісні та вартісні показники товарів та/або інформацію біржових організацій про вартість товарів або сировини протягом 10 календарних днів.

На вказане електронне повідомлення декларант направив листа, яким повідомив відповідача, що банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, інші платіжні та бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару надати можливості немає та надаватись не будуть. Надано митну декларацію країни відправлення (а.с.73).

Відповідач за результатами розгляду поданої електронної митної декларації № 206010/2019/408022 від 19.03.2019 відмовив у митному оформленні (випуску) товарів у відповідності до Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за № UA206000/2019/00240. Згідно Картки відмови, митна вартість транспортного засобу визначена за резервним методом (стаття 64 Митного кодексу України). Перший метод не застосований у зв`язку з ненаданням документів відповідно до частини 2 статті 53 Митного кодексу України. Другий-п`ятий методи визначення митної вартості товарів (статті 59-63 Митного кодексу України) не застосовані, у зв`язку з відсутністю інформації щодо угод на ідентичні та подібні (аналогічні) товари (статті 59, 60 Митного кодексу України), та даних, на підставі яких можливе визначення митної вартості згідно методів чотири та п`ять (статті 62, 63 Митного кодексу України). Джерело інформації: Basis SuperSCHWACKE 03/2019. Проведено консультацію з декларантом, доведено інформацію про право декларанта вчиняти дії, передбачені пунктом 5 частини 2 статті 55 та Главою 4 Митного кодексу України (а.с.86).

У зв`язку з наведеним, Івано-Франківською митницею ДФС здійснено коригування митної вартості транспортного засобу та прийнято оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів № UA206000/2019/000240/2 від 20.03.2019, яким визначено митну вартість імпортованого автомобіля за резервним методом у розмірі 4400,00 євро (а.с.85).

Не погоджуючись із відмовою відповідача у прийнятті митної декларації № 206010/2019/408022 від 19.03.2019 та коригування митної вартості товару, позивач звернувся до суду з цим позовом, в якому просить визнати протиправними та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Івано-Франківської митниці ДФС № UA206000/2019/00240 та рішення про коригування митної вартості товарів № UA206000/2019/000240/2 від 20.03.2019.

Вирішуючи даний спір, суд виходив з таких мотивів та норм права.

Відносини, що виникають при здійсненні митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, регулюються нормами Митного кодексу України та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи.

Згідно частини 1 статті 246 Митного кодексу України (надалі – МК України) метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Відповідно до частини 1 статті 248 коментованого Кодексу митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії (частина 1 статті 257 Митного кодексу України).

Відповідно до частини 6 статті 257 МК України умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом, Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Положеннями статті 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначено як вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частинами 1, 2 статті 51 МК України передбачено, що митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Згідно з частиною 1 статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Частиною 4 статті 58 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця (частина 5 статті 58 МК України).

За змістом частини 2 статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Стаття 53 МК України визначає перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.

У випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, які підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (частина 1 статті 53 МК України).

Згідно з частиною 2 статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

В силу вимог частини 5 статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

З аналізу частин 1 та 2 статті 53 МК України слідує, що Митним кодексом України передбачено вичерпний перелік документів, який подається декларантом органу доходів і зборів для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

При цьому, відповідно до частини 3 статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Як передбачено частиною 6 статті 54 МК України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу.

Разом з цим, відповідно до частини 7 статті 54 МК України у разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Відповідно до частини 1 статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Суд звертає увагу на те, що аналіз вищенаведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим митний орган вправі витребувати лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Такий висновок суду, відповідає правовій позиції в подібних правовідносинах, викладеній в постановах Верховного Суду від 20.02.2018 в справі №809/1884/16 та Верховного Суду України від 31.03.2015 в справі №21-127а15 та від 02.06.2015 в справі №21-498а15.

Відповідач в оскаржуваному рішенні від 11.06.2019 не вказав які конкретно обставини обумовили виникнення у митного органу обґрунтованих сумнівів відносно непідтвердження чи невизначеності кількісних, вартісних і достовірних елементів митної вартості або відсутності хоча б однієї із їх складових, яка є обов`язковою при обчисленні такої вартості. Обов`язок доведення обґрунтованості такого сумніву митним органом констатований також в постанові Верховного Суду від 06.03.2019, справа № 809/278/17.

Також суд звертає увагу на те, що згідно правових висновків Верховного Суду України, викладених в постанові від 11.09.2012 в справі № 21-262а12, та Верховного Суду, викладених в постанові від 30.10.2018 в справі № 826/25605/15, не надання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Судом встановлено, що подані декларантом позивача 19.03.2019 до митного оформлення документи (декларація митної вартості, рахунок-фактура) за назвою і змістом відповідали вимогам пунктів 1, 3 частини 2 статті 53 МК України.

Як встановлено судом з матеріалів справи, підставою здійснення відповідачем коригування заявленої митної вартості автомобіля слугувало те, що позивач не надав банківський платіжний документ та/або інший платіжний документ, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації товару, зокрема, що підтверджують вартість легкового автомобіля марки Citroen, модель “C3”, номер кузова – НОМЕР_1 , об`єм двигуна 1560 см3, 2012 року випуску.

Суд вважає таку позицію Івано-Франківської митниці ДФС помилковою та зазначає таке.

Відповідно до копії рахунку-фактури від 16.01.2019, ОСОБА_1 придбав в нерезидента – Компанії з продажу старих автомобілів «Boonstra» транспортний засіб: легковий автомобіль марки Citroen, модель “C3”, номер кузова – НОМЕР_1 , об`єм двигуна 1560 см3, 2012 року випуску, за ціною 2600,00 євро (а.с.38-39). Вказаний документ містить усі необхідні реквізити сторін: продавця – Компанії з продажу старих автомобілів «Boonstra» та покупця – ОСОБА_1 . Водночас, рахунок-фактура містить відомості стосовно ідентифікації транспортного засобу – марки Citroen, модель “C3”, номер кузова – НОМЕР_1 , об`єм двигуна 1560 см3, 2012 року випуску. Також рахунок-фактура від 16.01.2019 містить запис про ціну вказаного автомобіля – 2600,00 євро.

Вищевказаний документ, на переконання суду, є належним документом, що підтверджує вартість придбаного товару та містить всі необхідні реквізити для його ідентифікації, тобто відповідає вимогам частини 2 статті 53 МК України.

Окрім цього, в процесі митних консультацій, позивачем на пропозицію відповідача було надано копію митної декларації країни відправлення № 19NLJT78Z0AGULWD51 від 13.03.2019 року, яка підтверджує відомості щодо ціни товару, продавця, покупця, ідентифікації транспортного засобу, зазначені в рахунку-фактурі від 16.01.2019 (а.с. 36-37).

Таким чином, рахунок-фактура від 16.01.2019 містить відомості щодо придбаного автомобіля Citroen, модель “C3”, номер кузова – НОМЕР_1 . Вказані відомості також відповідають відомостям, зазначеним в акті про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу № UA20903/2019/19261 від 17.03.2019 (а.с.81-82), свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу № 0313721223 від 31.05.2012 (а.с.78-80), митній декларації країни відправлення № 19NLJТ78Z0AGULWD51 від 13.03.2019 (а.с.74).

Суд звертає увагу на висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 20.02.2018 за результатом розгляду справи № 809/1884/16 щодо аналогічного аргументу митного органу. Касаційний суд зазначив, що посилання відповідача на те, що сума, яка зазначена в рахунку-фактурі (інвойсі), поданому декларантом, не була підтверджена, є безпідставними, оскільки положення статті 53 Митного кодексу України не містять вимог щодо додаткового підтвердження ціни, вказаної у документах, які підтверджують митну вартість товару.

Щодо підставності та обґрунтованості картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Івано-Франківської митниці ДФС № UA206000/2019/000240 та рішення відповідача про коригування митної вартості товарів № UA206000/2019/000240/2 від 20.03.2019 з визначенням митної вартості за резервним методом в розмірі 4400 євро, то суд зазначає таке.

За змістом частини 1 статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Відповідно до частини 2 коментованої статті Кодексу основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Частиною 3 статті 57 МК України передбачено, що кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. Наведене передбачено частиною 4 статті 57 МК України.

Згідно з частиною 5 вказаної статті, у разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 Кодексу.

При цьому, відповідно до частини 6 статті 57 МК України, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

За приписами частини 1 статті 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Згідно з частиною 2 коментованої статті МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Відповідно до частини 3 статті 58 МК України у разі, якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини 1 статті 57 цього Кодексу.

Частинами 1, 2, 3 та 5 статті 54 МК України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право, зокрема, упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Згідно з пунктом 4 частини 2 статті 55 МК України прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Частинами 4 і 5 Графи 33 "Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості" Розділу ІІ "Опис граф Рішення" Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 за № 598 (надалі – Правила № 598), регламентовано, що у випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.

Як свідчать зміст графи 33 рішення про коригування митної вартості товарів № UA206000/2019/000240/2 від 20.03.2019, в ній є посилання на визначення митної вартості за резервним методом (стаття 64 Митного кодексу України), однак відсутні будь-які відомості про номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.

В той же час, вказане рішення навпаки містить інформацію про те, що 2-5 методи (визначення митної вартості (ст. 59-63 Митного кодексу України) не застосовані, у зв`язку з відсутністю інформації щодо угод на ідентичні та подібні (аналогічні) товари та даних на підставі яких можливе визначення митної вартості ззгідно методів 4 та 5.

Також необхідно наголосити на тому, що згідно пункту 4 частини 2 статті 55 Митного кодексу України прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Оскаржене рішення відповідача про коригування митної вартості не містить обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.

В свою чергу, відсутність обґрунтувань розрахунку скоригованої митної вартості є самостійною підставою для скасування рішення про коригування митної вартості товарів, про що свідчить правова позиція висвітлена у постановах Верховного Суду № 826/28024/15 від 18.12.2018, № 815/1670/17 від 21.12.2018, № 813/663/17 від 18.12.2018, № 815/228/17 від 21.12.2018 і № 820/1436/17 від 18.12.2018.

Представник відповідача у відзиві зазначив, що такий розрахунок робився інспектором з використанням джерела інформації Basis SuperSCHWACKE 03/2019, а також у зв`язку із "спрацюванням системи ризиків АСАУР".

Системний і послідовний аналіз всього Порядку здійснення аналізу та оцінки ризиків, розроблення і реалізації заходів з управління ризиками для визначення форм та обсягів митного контролю, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 684 від 31.07.2015 (надалі – Порядок № 684), свідчить, що положення останнього не містить будь-яких даних про можливість визначення митної вартості транспортних засобів за VIN-кодом, а також вартості взагалі.

Відповідач не надав суду жодного пояснення, на підставі якого нормативно-правового акта саме програмно-інформаційним комплексом АСАУР вправі, крім виявлення відповідних ризиків, самостійно визначати (коригувати) митну вартість транспортних засобів, в тому числі за їх VIN-кодами.

Відповідач не повідомив суд, які саме дані спеціалізованих програмно-інформаційних комплексів Єдиної автоматизованої інформаційної системи ДФС/Митниці або цінову інформацію, отриману в рамках домовленостей, укладених між ДФС та об`єднаннями імпортерів і виробників, використано окрім програмно-інформаційного комплексу АСАУР.

Безпосередній зміст графи 33 Рішення про коригування митної вартості № UA206000/2019/000240/2 від 20.03.2019 містить відомості лише про використання Basis SuperSCHWACKE 03/2019.

При цьому, суд звертає увагу на те, що спрацювання системи управління ризиками є лише рекомендацією посадовій особі органу доходів і зборів більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.

За таких обставин, суд вважає безпідставним посилання відповідача у відзиві на позов на витяги з Центральної бази даних за період з 21.12.2018 року по 20.03.2019 року щодо подібних товарів.

Такий висновок суду відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 19.02.2019 в справі № 805/2713/16-а.

Щодо використання такого джерела інформації як Basis SuperSCHWACKE 03/2019, то суд вказує на таке.

З огляду на положення Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року №142/5/2092 (надалі - Методика), а також Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом ДФС від 11 вересня 2015 року № 689 (надалі - Методичні рекомендації), апеляційний суд зазначає, що пунктом 5 Методичних рекомендацій дійсно передбачена можливість використання інформації, отриманої в мережі Інтернет (офіційні сайти виробників товарів, прайс-листи інтернет-магазинів тощо).

На виконання статті 8 Закону України “Про судову експертизу” та статті 9 Закону України “Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні” спільним наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092 затверджена Методика товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, відповідно до пункту 7.35 якої (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у разі відсутності цінових даних колісного транспортного засобу (далі - КТЗ) у довідковій літературі, зокрема зазначеній у додатку 8, а також у разі наявності обставин, зумовлених змінами економічного стану країни, що супроводжуються різкими коливаннями цін на КТЗ, та в інших випадках, коли застосування довідкових даних є неможливим, допускається використання даних обмеженого ринку КТЗ. У такому випадку інформація про ціни на нові КТЗ чи КТЗ, які були в користуванні, може бути отримана з каталогів, комп`ютерних програм та прайс-листів дилерів виробників і торговельних фірм, а також із спеціалізованих для продажу КТЗ періодичних видань. Використання ресурсів мережі Інтернет допускається з дотриманням вимог підпункту 7.53.5 пункту 7.53 цієї Методики.

Підпунктом 7.53.5 пункту 7.53 Методики визначено, що довідкові дані, які використовуються під час оцінки й отримані з ресурсів мережі Інтернет, повинні бути роздруковані із зазначенням дати отримання інформації і абсолютної URL-адреси і включені у звіт (акт) про оцінку або у висновок експерта (експертного дослідження)

У пункті 10 Додатку 8 “Перелік рекомендованих нормативно-правових актів, методичної, довідкової літератури та комп`ютерних баз даних з програмним забезпеченням” до Методики зазначений періодичний довідник “SuperSCHWACKE” - Eurotax, Швейцарія.

Суд критично ставиться до такої інформації, за допомогою якої, як свідчать матеріали справи і оскаржуване рішення, визначено митну вартість товару у розмірі 4400,00 EUR, з огляду на такі підстави.

Відповідачем здійснено коригування митної вартості транспортного засобу за допомогою програмного комплексу SuperSchwacke з врахуванням ПДВ. Однак, згідно перекладу з німецької на українську мову витягу з програмного комплексу SuperSchwacke свідчить про наявність у ньому інформації про два види вартості: "вартість продажу з урахуванням ПДВ 4400,00 EUR" та "вартість придбання з урахуванням ПДВ 2800,00 EUR". Будь-якого обґрунтування щодо застосування під час корегування митної вартості товару саме пункту "вартість продажу з урахуванням ПДВ 4400,00 EUR", відповідач суду не навів.

В рахунку-фактурі від 16.01.2019 міститься запис про загальну суму 2600,00 євро, оплачену за легковий автомобіль марки Citroen, модель “C3”, номер кузова – НОМЕР_1 , об`єм двигуна 1560 см3, 2012 року випуску, при цьому ПДВ вказана сума не включає.

При цьому, суд звертає увагу на статтю 141 Директиви Ради Європейського Союзу 2006/112/EU про спільну систему податку на додану вартість від 28.11.2006, згідно якої кожна Держава-член вживає конкретних заходів до забезпечення нестягнення ПДВ з придбання товарів у межах Співтовариства на їхній території, що здійснюється згідно зі Статтею 40, за дотримання певних умов.

Також суд зазначає, що інформація із програмного продукту SuperSchwacke містить запис "підлягає технічній експертизі". Тобто, в будь-якому випадку, оцінка SuperSchwacke здійснена без безпосереднього технічного огляду (експертизи) щодо придбаного автомобіля.

Вказаний висновок є актуальним з огляду на те, що судом встановлено зі змісту поданого відповідачем витягу з розрахунку вартості транспортного засобу за допомогою програмного комплексу SuperSchwacke, що у вказаному розрахунку немає даних про те, що були враховані деякі показники технічного стану автомобіля, які згідно Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів впливають на вартість колісного транспортного засобу.

В рахунку-фактурі від 16.01.2019 зазначено, що легковий автомобіль марки Citroen, модель “C3”, номер кузова – НОМЕР_1 , об`єм двигуна 1560 см3, 2012 року випуску, є пошкодженим, про що клієнту відомо.

Також згідно додаткового аркуша до акту про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу № UA20903/2019/19261 від 17.03.2019 автомобіль марки Citroen, модель “C3”, номер кузова – НОМЕР_1 , об`єм двигуна 1560 см3, 2012 року випуску, на час перетину кордону України містив такі пошкодження: царапини лакофарбового покриття, забруднено оббивку салону та сидінь (а.с.19).

Суду не було надано будь-яких доказів про врахування працівниками відповідача зазначених пошкоджень автомобіля.

Таким чином, примітка зазначена у витягу SuperSchwacke про можливість проведення технічної експертизи, з огляду на вказані обставини, є доречною. Враховуючи обставини того, що поданий на митне оформлення транспортний засіб є уживаним та інформація про технічний стан останнього за наслідками відповідної експертизи не подавалась для оцінки програмним комплексом SCHWACKE, відсутні підстави вважати, що зазначена у витязі інформація щодо вартості автомобіля є об`єктивною.

Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд у постанові від 23.07.2019 року у справі № 1140/3242/18.

Отже, суд вважає, що у відповідача були в наявності всі документи для визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються. Оцінюючи подані декларантом документи в сукупності митний орган мав можливість встановити дійсну вартість товару, який переміщався через митний кордон України.

Таким чином, суд констатує, що оскаржуване рішення про коригування заявленої митної вартості товару від 20.03.2019 в порушення пунктів 1, 2 і 4 частини 2 статті 55 МК України не містить:

- належного обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

- наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

- належного обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Згідно частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Таким чином, відповідачем необґрунтовано, в порушення статті 58 МК України, здійснено визначення митної вартості імпортованого позивачем транспортного засобу не за ціною договору як основним методом, а із застосуванням резервного методу, який застосовано без достатніх на те підстав.

Оскільки суд дійшов висновку про те, що рішення про коригування митної вартості прийнято відповідачем за відсутності обґрунтованого сумніву та із порушенням встановлених Митним кодексом України вимог, то позов ОСОБА_1 до Івано-Франківської митниці ДФС про визнання протиправними і скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA206000/2019/00240 та рішення про коригування митної вартості товарів № UA206000/2019/000240/2 від 20.03.2019 належить задовольнити в повному обсязі.

В той же час, суд відзначає, що за умови отримання відповідачем від компетентних органів Королівства Нідерландів відомостей щодо недостовірності обставин відчуження позивачу продавцем-нерезидентом: Компанією з продажу старих автомобілів «Boonstra» транспортного засобу: легковий автомобіль марки Citroen, модель “C3”, номер кузова – НОМЕР_1 , об`єм двигуна 1560 см3, 2012 року випуску, на підставі рахунку-фактури (Koopovereenkomst – договір купівлі-продажу) від 16.01.2019, а також неотримання від позивача готівкових коштів саме в розмірі 2600,00 EUR та/або отримання іншої суми за відчужений вказаний транспортний засіб, Івано-Франківська митниця ДФС чи інший компетентний на той час контролюючий орган не позбавлені права визначити позивачу відповідну митну вартість товару та донарахувати обов`язкові платежі, що підлягають сплаті при митному оформленні.

Одночасно, суд відзначає, що за змістом вимог частини 6 статті 44 КАС України за введення суду в оману щодо фактичних обставин справи винні особи несуть відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до частини 1 статті 384 Кримінального кодексу України подання суду завідомо недостовірних або підроблених доказів, караються виправними роботами на строк до двох років або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до двох років.

Відтак, подання в суд завідомо недостовірних або підроблених доказів про митну вартість транспортного засобу, на підставі яких суд встановлює фактичні обставини протиправності Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення та Рішення про коригування митної вартості товарів, має правовим наслідком застосування відповідного виду відповідальності.

Щодо розподілу судових витрат у справі.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Статтею 132 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Згідно з статтею 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Верховний Суд в постанові від 20.06.2019 в справі № 821/440/17 зазначив, що на підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

В даному випадку, позивач на підтвердження понесення витрат на правничу допомогу надав суду такі документи: договір № 117/19 про надання правової допомоги та представництво інтересів від 19.09.2019 адвокатом Німаком М.Я. (а.с.21); розрахунок суми гонорару за надану професійну правничу допомогу від 19.09.2019 (а.с.22); квитанцію № 0491992 від 19.09.2019 про вартість послугу – правничої допомоги та представництва за договором № 117/19 від 19.09.2019 ОСОБА_1 5540,00 грн. (а.с.23); копію ордера на надання правової допомоги серії ІФ № 083007, виданого адвокатом Німаком М.Я. на підставі договору про надання правової допомоги № 117/19 від 19.09.2019 (а.с.24).

Суд звертає увагу на те, що надані позивачем вищевказані документи щодо витрат на правничу допомогу не містять жодного посилання на адміністративну справу, в межах якої заявлені витрати на відшкодування правничої допомоги. Тобто вказані документи не доводять факт понесення позивачем витрат на правову допомогу в адміністративній справі № 300/1916/19.

Такий висновок суду відповідає правовій позиції Верховного Суду, зазначеній в постанові від 24.01.2019 в справі № 716/155/17.

Окрім цього, згідно з пунктом 4.3 договору № 117/19 про надання правової допомоги та представництво інтересів від 19.09.2019 розмір та порядок внесення гонорару визначається Розрахунком суми гонорару за надану правову допомогу підписаного сторонами (Додаток № 1 до договору). Так, в матеріалах справи наявний Розрахунок суми гонорару за надану професійну правничу допомогу від 19.09.2019 (Додаток № 1 до Договору про надання правової допомоги та представництво інтересів № 117/19 від 19.09.2019), однак такий розрахунок підписаний лише адвокатом Німаком М.Я. та не містить підпису Яковчука Є.В. (а.с.22).

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року № 3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Суду як джерело права.

У справі "East/West Alliance Limited" проти України" (заява № 19336/04) Європейський суд із прав людини (надалі по тексту також – Суд), оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі "Ботацці проти Італії" (Bottazzi v. Italy), заява № 34884/97, п. 30, ECHR 1999-V).

У пункті 269 Рішення цієї справи Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу Суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).

Враховуючи те, що наданими позивачем до суду документами, витрати на правничу допомогу у конкретній адміністративній справі № 300/1916/19 не підтверджено, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу.

Представником позивача подано суду квитанцію про сплату судового збору за подання позову до суду в цій справі № 84.151.1/32786139 від 19.09.2019 в розмірі 768,40 грн. (а.с.3). Доказів понесення позивачем інших судових витрат суду не подано.

Таким чином, позивачу належить присудити за рахунок бюджетних асигнувань Івано-Франківської митниці ДФС судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 768,40 грн.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Івано-Франківської митниці ДФС № UA206000/2019/00240.

Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів Івано-Франківської митниці ДФС № UA206000/2019/000240/2 від 20.03.2019.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Івано-Франківської митниці ДФС (ідентифікаційний код 39640261, місцезнаходження: вулиця Короля Данила, 20, місто Івано-Франківськ, 76010) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 копійок.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 .

Відповідач: Івано-Франківська митниця ДФС, ідентифікаційний код - 39640261, вулиця Короля Данила, 20, місто Івано-Франківськ, 76010.

Суддя /підпис/ Боршовський Т.І.