Рішення № 86585619, 11.12.2019, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

11 грудня 2019 року (о 16 год. 50 хв.)Справа № 280/4531/19 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Семененко М.О., за участю секретаря судового засідання: Півоварової В.П., представників позивача: адвоката Грамчук М.О., адвоката Каракуші С.М., представника відповідача: Принцовського Д.В., розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )

до Головного управління ДФС у Запорізькій області (69107, м.Запоріжжя, пр. Соборний, 166, код ЄДРПОУ 39396146)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, вимоги про сплату боргу (недоїмки), рішення про застосування штрафних санкцій,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі – позивач, ФОП ОСОБА_1 ) до Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі – відповідач, ГУ ДФС у Запорізькій області), у якій позивач просить суд:

1) визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0019111305 (форма “Р”) від 06.08.2019, яким позивачу збільшено грошове зобов`язання з військового збору за основним зобов`язанням у розмірі 31 838,89 грн та штрафними санкціями 7 959,72 грн, а всього на суму 39 798 грн 61 коп.;

2) визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0019101305 (форма “Р”) від 06.08.2019, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування за основним платежем у розмірі 382 066,66 грн та штрафними санкціями 95 516,67 грн, а всього на суму 477 583 грн 33 коп.

3) визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0019091305 від 06.08.2019, яким встановлено суму недоїмки у розмірі 182 420,90 грн;

4) визнати протиправним та скасувати рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску №0019081305 від 06.08.2019, яким визначено суму штрафних санкцій у розмірі 25 760,31 грн.

Крім того, просить стягнути з відповідача судові витрати зі сплати судового збору та витрати на професійну правничу допомогу.

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначає, що не погоджується з висновками контролюючого органу про порушення вимог податкового законодавства, оскільки в ході проведеної перевірки фіскальним органом протиправно здійснено аналіз технологічного процесу виробництва готової продукції, вихідні дані та висновки якого не відповідають фактичним обставинам, ґрунтуються на припущеннях та не підтверджені належними доказами. При цьому відповідачем поставлена під сумнів розроблена, затверджена та впроваджена на виробництві технічна документація, а визначені в ній нормативи, зокрема щодо показника «Вологість» та технологічного процесу виробництва олії соняшникової, макухи та лушпиння, отримані з невідомих інформаційних джерел. Також звертає увагу, що висновки контролюючого органу суперечать змісту первинних документів, які надавались до перевірки. Крім того, вважає правомірним віднесення до складу валових витрат господарської діяльності витрат на оплату послуг з охорони території та приміщень місця здійснення господарської діяльності та витрат на придбання послуг інформативно-консультаційного та економіко-правового характеру з питань податкового та бухгалтерського обліку, оскільки такі послуги використовувались у власній господарській діяльності позивача.

Ухвалою від 23 вересня 2019 року відкрито загальне позовне провадження у справі, призначено підготовче засідання на 21 жовтня 2019 року.

07 жовтня 2019 року відповідачем подано відзив на позовну заяву (вх.№41444), за змістом якого вважає позов необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню. Зазначає, що за результатами проведеної документальної перевірки встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства, які призвели до безпідставного включення до складу витрат у декларації про майновий стан і доходи витрат, які не підтверджені документально. Зокрема, встановлено, що затверджені позивачем технологічні інструкції не містять посилань на нормативні документи та інші джерела інформації стосовно технологічного процесу, на яких ґрунтуються показники вологості та температурного режиму обробки насіння соняшника в процесі виробництва. Отже, дані показників вологості та температурного режиму нагріву, зазначені у технологічній інструкції підприємця, не підкріплені інформаційними джерелами або нормативними документами. За результатами аналізу технологічного процесу переробки насіння олійних культур, контролюючий орган дійшов висновку, що позивачем безпідставно занижено залишки сировини, а тому витрати, понесені на придбання такої сировини, є такими, що не підтверджені документально (не використані у господарській діяльності) та не можуть бути віднесені до складу витрат на придбання товарно-матеріальних цінностей декларації про майновий стан і доходи. Крім того, позивачем безпідставно віднесено до складу витрат господарської діяльності витрати на оплату послуг охорони приміщень та інформативно-консультативних послуг аудиторської фірми, оскільки такі витрати не відносяться до витрат господарської діяльності фізичної особи-підприємця відповідно до податкового законодавства. Просить в задоволення позовну відмовити.

15 жовтня 2019 року позивачем подано відповідь на відзив на позовну заяву (вх.№42519), у якій звертає увагу, що відповідачем обраховано склад витрат на придбання товарно-матеріальних цінностей не на підставі даних бухгалтерського обліку позивача, а на підставі показників витрат вологості за даними інформації із загальнодоступних джерел. При цьому контролюючим органом не вірно встановлено технологічні етапи виробництва, крім того, позивач стверджує, що виробництво здійснюється на іншому технологічному обладнанні ніж те, яке описує контролюючий орган в акті перевірки. Також зазначає, що підприємницька діяльність позивача супроводжується необхідністю споживання інформаційно-консультативних послуг з питань податкового та бухгалтерського обліку, послуг економіко-правового характеру, а також послуг по функціонуванню охорони території та приміщень місця здійснення господарської діяльності.

Ухвалою суду від 21 жовтня 2019 року відкладено підготовче засідання до 13 листопада 2019 року.

Ухвалою суду від 13 листопада 2019 року закрито підготовче провадження, призначено справу до судового розгляду по суті на 05 грудня 2019 року.

04 грудня 2019 року позивачем подано клопотання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

05 грудня 2019 року у судовому засіданні оголошено перерву до 11 грудня 2019 року.

У судовому засіданні 11 грудня 2019 року оголошено вступну на резолютивну частини рішення.

Під час судового розгляду представники позивача підтримали заявлені позовні вимог з підстав, викладених у заявах по суті справи, просили позов задовольнити в повному обсязі.

Під час судового розгляду представник відповідача проти задоволення позову заперечував з підстав, викладених в заявах по суті справи, просив в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, безпосередньо дослідивши надані до матеріалів справи письмові докази, суд встановив такі обставини.

Відповідно до Свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серія В04 №007057 ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець виконавчим комітетом Запорізької міської ради 28.03.2000 за номером 2 103 002 0001 036447. Позивач перебуває на загальній системі оподаткування, здійснює такі види господарської діяльності: код КВЕД 10.41 Виробництво олії та тваринних жирів (основний); код КВЕД 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; код КВЕД 47.99 Інші види роздрібної торгівлі поза магазинами; код КВЕД 49.41 Вантажний автомобільний транспорт; код КВЕД 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.

У період з 25.03.2019 по 12.04.2019 фахівцями ГУ ДФС у Запорізькій області проведено планову документальну виїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 за період діяльності з 01.01.2017 по 31.12.2018 з метою своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, виконання вимог валютного та іншого законодавства, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками та правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, за результатами якої складено акт від 19.04.2019 №273/08-01-13-05/2678912534 (далі – Акт планової перевірки).

Згідно з висновками Акту планової перевірки встановлено порушення позивачем податкового законодавства, а саме:

- п.177.2 ст.177, п.177.4 ст.177 Податкового кодексу України (далі – ПК України), в результаті чого визначено суму податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності за період з 01.01.2017 по 31.12.2018, що підлягає сплаті до бюджету ФОП ОСОБА_1 та як наслідок його заниження на загальну суму 959 593,21 грн, у тому числі по періодах: за 2017 рік на суму 726 990,56 грн., за 2018 рік на суму 232 602,65грн;

- пп.163.1.1 п.163.1 ст.163, пп.164.1.3 п.164.1 ст.164, п.171.1, п.171.2 ст.171 ПК України ФОП ОСОБА_1 завищено суму чистого оподатковуваного доходу за період з 01.01.2017 по 31.12.2018, отриманого від здійснення діяльності, що підлягає обкладенню військовим збором у сумі 79 966,10 грн, у тому числі по періодах: за 2017 рік у сумі 60 582,55 грн, за 2018 рік у сумі 19 383,55 грн;

- п.1 ч.2 ст.6, п.2. ч.1 ст.7, ч.11 ст.8, ч.7, ч.8 ст.9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» ФОП ОСОБА_1 занижено за період 2017-2018 роки суму чистого доходу від підприємницької діяльності, в результаті чого занижено зобов`язання зі сплати єдиного внеску на суму 208 243,64 грн, в тому числі по періодах: за 2017 рік на суму 75 182,24 грн., за 2018 рік на суму 133 061.40 грн.;

- пп.14.1.191, п.14.1 ст.14, п.44.1 ст.44, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.198.5 ст.198 ПК України, а саме: заниження податкового зобов`язання з ПДВ на загальну суму 1 224 306,09 грн, в тому числі, за грудень 2017 року в сумі ПДВ 939 816,81 грн., за грудень 2018 року в сумі ПДВ 284 489,27 грн.

Позивач не погодився з висновками Акту планової перевірки та подав заперечення №20/05/2019-1 від 20.05.2019.

З метою з`ясування питань, викладених у запереченнях на Акт планової перевірки, ГУ ДФС у Запорізькій області призначено та проведено позапланову документальну невиїзну перевірки ФОП ОСОБА_1 , за результатами якої складений акт від 02.07.2019 №560/08-01-13-05/2678912534 (далі – Акт позапланової перевірки).

Згідно з висновками Акту позапланової перевірки встановлено порушення позивачем податкового законодавства, а саме:

- п.177.2 ст.177, п.177.4 ст.177 ПК України, в результаті чого визначено суму податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності за період з 01.01.2017 по 31.12.2018, що підлягає сплаті до бюджету ФОП ОСОБА_1 та як наслідок його заниження на загальну суму 382 066,66 грн, в тому числі по періодах : за 2017 рік на суму 294 325,94 грн, за 2018 рік на суму 87 740,72 грн;

- пп.163.1.1 п.163.1 ст.163, пп.164.1.3 п.164.1 ст.164, п.171.1 п.171.2 ст.171 ПК України, ФОП ОСОБА_1 завищено суму чистого оподатковуваного доходу за період з 01.01.2017 по 31.12.2018, отриманого від здійснення діяльності, що підлягає обкладенню військовим збором, у сумі 31 838,89 грн, в тому числі по періодах: за 2017 рік у сумі 24 527,16 грн, за 2018 рік у сумі 7 311,73 грн;

- п.1 ч.2 ст.6, п.2. ч.1 ст.7, ч.11 ст.8, ч.7, ч.8 ст.9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», ФОП ОСОБА_1 занижено за період 2017-2018 роки суму чистого доходу від підприємницької діяльності, в результаті чого занижено зобов`язання зі сплати єдиного внеску на суму 182 420,90 грн, в тому числі по періодах: за 2017 рік на суму 75 182,24 грн, за 2018 рік на суму 107 238,66 грн.

На підставі висновків Акту позапланової перевірки контролюючим органом винесено (складено):

- податкове повідомлення-рішення №0019111305 від 06 серпня 2019 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з військового збору в сумі 39 798,61 грн, у тому числі 31 838,89 грн за основним платежем та 7 959,72 грн за штрафними (фінансовими) санкціями;

- податкове повідомлення-рішення №0019101305 від 06 серпня 2019 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування, в сумі 411 583,33 грн, у тому числі 382 066,66 грн за основним платежем та 95 516,67 грн за штрафними (фінансовими) санкціями;

- вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0019091305 від 06 серпня 2019 року, відповідно до якої визначено, що заборгованість позивача зі сплати єдиного внеску становить 182 420,90 грн;

- рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску №0019081305 від 06 серпня 2019 року, відповідно до якого на підставі п.3 ч.11 ст.25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» до позивача застосовано штрафні санкції в сумі 25 760,31 грн.

Не погоджуючись з винесеними відповідачем податковими повідомленнями-рішеннями, вимогою про сплату боргу (недоїмки), рішенням про застосування штрафних санкцій, вважаючи їх протиправними та необґрунтованими, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з того, що відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною 2 статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оскільки підставою для прийняття оскаржуваних рішень стали висновки Акту позапланової перевірки, суд вважає, що для повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи необхідно дослідити обґрунтованість таких висновків з огляду на аргументи сторін, наведені в заявах по суті справи та в поясненнях.

За змістом Акту позапланової перевірки позиція контролюючого органу базується на тому, що перевіркою правильності визначення вартості документально підтверджених витрат, пов`язаних із здійсненням діяльності, отриманням доходу та підтверджених документально, відображених у додатку 5 до декларації про майновий стан і доходи за 2017 рік та за 2018 рік, встановлено розбіжності на загальну суму 1 635 144,12 грн (2017 рік) та 487 448,45 грн (2018 рік).

Проведеним аналізом наданої технологічної інструкції позивача встановлено що виробництво олії соняшникової нерафінованої, характеристика готової продукції відповідає вимогам ДСТУ 4492:2005, фасування та методи контролю якості готової продукції також ґрунтуються відповідно до вимог ДСТУ та ISO, вимог безпеки та вимоги охорони довкілля, але натомість в технологічні інструкції не зазначено жодного нормативного документу або іншого джерела інформації стосовно технологічного процесу на якому ґрунтуються показники вологості та температурного режиму обробки насіння соняшника. Тому дані показників вологості та температурного режиму нагріву, зазначені у технологічні інструкції, затвердженій та розробленій ФОП ОСОБА_1 , не підкріплені інформаційним джерелом або нормативними документами.

З посиланням на інформацію електронного ресурсу «©Пропозиція - Главный журнал по вопросам агробизнеса» контролюючий орган зазначив, що період збирання насіння соняшника вересень місяць. ФОП ОСОБА_1 здійснює придбання насіння соняшника протягом всього року. Таким чином придбане через півроку після періоду збирання насіння соняшника, а саме у квітні-серпні, повинно відповідати відповідній вологості, тобто 6-7% та температурі зберігання від 0…10°С. Порушення правил зберігання призводить до зниження якості зерна, насіння поступово втрачає колір, блиск, покривається пліснявою, гіркне і таким чином стає дефектним. Зазначений факт унеможливлює придбання насіння ФОП ОСОБА_1 з підвищеною вологістю.

Також з посиланням на світову практику щодо визначення способу виробництва олії, контролюючий орган зазначив, що оптимальною для якісного зберігання олійних культур вважається вологість, приблизно на 2% нижча за критичну, для нормального ведення технологічного процесу вологість насіння більшості олійних культур має бути нижчою, ніж при зберіганні.

Відповідно до ДСТУ 4694:2006 «Соняшник. Олійна сировина. Технічні умови» та ДСТУ 7011:2009 «Соняшник. Технічні умови» обмежувальні норми для соняшника, який постачають, за змістом вологості складають від 6% до 8 %. З урахуванням наданих до заперечення ФОП ОСОБА_1 посвідчень про якість соняшника (яке передбачене п.1.23 Наказу Міністерства аграрної політики України від 11 вересня 2009 року № 656 «Про затвердження Порядку обліку сировини, матеріалів та готової продукції на підприємствах олійно-жирової галузі») середній показник вологості придбаного у постачальників насіння соняшника відповідає ДСТУ 4694:2006 та приймається у межі 7,0%.

Згідно інформаційних джерел (навчальних посібників) «мезгу підсушують і остаточна температура мезги коливається в межах 100-105°С, а вологість — 5-6%. Мезга з такою характеристикою забезпечує попереднє ефективне віджимання олії. Для остаточного віджиму олії параметри мезги повинні бути за вологістю в межах 3-4% і за температурою — 110-120°С». Тобто середні втрати вологості після випарювання насіння складають 3,5%.

Таким чином, з 1 тони насіння різниця відсотку не підтверджена документально складає 2,22 %. Виходячи із чого, 2,22 відсотка придбаного у постачальників насіння повинно бути у залишках сировини. Оскільки станом на початок та кінець звітного періоду у ФОП ОСОБА_1 залишки сировини відсутні, тому витрати, понесені від придбання зазначеного насіння, є такими, що не підтверджені документально (не використані в господарській діяльності) та не можуть бути віднесені до складу витрат на придбання ТМЦ декларації про майновий стан і доходи.

Крім того, ФОП ОСОБА_1 віднесено до складу валових витрат категорії «Інші витрати» декларації про майновий стан і доходи за перевіряє мий період послуги з охорони території та приміщень місця здійснення господарської діяльності, отримані від Управління поліції охорони в Запорізькій області, та інформативно-консультаційні послуги персоналу замовника з питань податкового та бухгалтерського обліку, послуги економіко-правового характеру, отримані від Аудиторської фірми ТОВ «Аудит-Від та Ко».

Контролюючий орган посилається на роз`яснення Загальнодоступного інформаційно-довідкового ресурсу ДПС України ЗІР 104.05, відповідно до якого пунктом 177.4 ст. 177 ПК України визначено перелік витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів фізичною особою-підприємцем від провадження господарської діяльності на загальній системі оподаткування, який не передбачає включення до складу витрат оплату послуг з охорони приміщень та бухгалтерські послуги, надані на його користь іншими особами.

Суд зазначає, що відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, у тому числі податку на прибуток та податку на додану вартість, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, врегульовані ПК України, у розділі IV якого встановлені норми щодо оподаткування доходів фізичних осіб (статті 162-179).

Так, відповідно до пп.162.1.1 п.162.1 ст.162 ПК України (тут і в подальшому в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) платником податку є фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.

Згідно з п.163.1 ст.163 ПК України об`єктом оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

Підпунктами 164.1.1-164.1.3 ст.164 ПК України визначено, що базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.

Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Базою оподаткування для доходів, отриманих від провадження господарської або незалежної професійної діяльності, є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається відповідно до пункту 177.2 статті 177 та пункту 178.3 статті 178 цього Кодексу.

Загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом.

Загальний місячний оподатковуваний дохід складається із суми оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) протягом такого звітного податкового місяця.

Загальний річний оподатковуваний дохід дорівнює сумі загальних місячних оподатковуваних доходів, іноземних доходів, отриманих протягом такого звітного податкового року, доходів, отриманих фізичною особою-підприємцем від провадження господарської діяльності згідно із статтею 177 цього Кодексу, та доходів, отриманих фізичною особою, яка провадить незалежну професійну діяльність згідно із статтею 178 цього Кодексу.

Оподаткування доходів, отриманих фізичною особою-підприємцем від провадження господарської діяльності, окрім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, здійснюється за правилами, визначеними статтею 177 ПК України.

Відповідно до п.177.1 ст.177 ПК України доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Згідно з п.177.2 ст.177 ПК України об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Відповідно до п.177.4 ст.177 ПК України до переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, належать:

177.4.1. витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат;

177.4.2. витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу);

обов`язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов`язкове страхування життя або здоров`я працівників у випадках, передбачених законодавством;

177.4.3. суми податків, зборів, які пов`язані з проведенням господарської діяльності такої фізичної особи - підприємця (крім податку на додану вартість для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, та акцизного податку, податку на доходи фізичних осіб з доходу від господарської діяльності, податку на майно); суми єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом; платежі, сплачені за одержання ліцензій на провадження певних видів господарської діяльності фізичною особою - підприємцем, одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, які пов`язані з господарською діяльністю фізичної особи - підприємця;

177.4.4. інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов`язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1-177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв`язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов`язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

177.4.5. Не включаються до складу витрат підприємця: витрати, не пов`язані з провадженням господарської діяльності такою фізичною особою-підприємцем; витрати на придбання, самостійне виготовлення основних засобів та витрати на придбання нематеріальних активів, які підлягають амортизації; витрати на придбання та утримання основних засобів подвійного призначення, визначених цією статтею; документально не підтверджені витрати.

Відповідно до п.177.5 ст.177 ПК України фізичні особи-підприємці подають до контролюючого органу податкову декларацію за місцем своєї податкової адреси за результатами календарного року у строки, встановлені цим Кодексом для річного звітного податкового періоду, в якій також зазначаються авансові платежі з податку на доходи.

Підпунктом 177.5.3 п.177.5 ст.177 ПК України визначено, що остаточний розрахунок податку на доходи фізичних осіб за звітний податковий рік здійснюється платником самостійно згідно з даними, зазначеними в річній податковій декларації, з урахуванням сплаченого ним протягом року податку на доходи фізичних осіб та збору за провадження деяких видів підприємницької діяльності на підставі документального підтвердження факту їх сплати.

Відповідно до п.177.10 ст. 177 ПК України фізичні особи-підприємці зобов`язані вести Книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару.

Аналізуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що для визначення об`єкта оподаткування податком на доходи фізичних осіб для фізичної особи-підприємця необхідно встановити загальний оподатковуваний дохід звітного періоду та обсяг витрат, пов`язаних зі здійсненням господарської діяльності. Загальний оподатковуваний дохід звітного періоду та обсяг витрат, пов`язаних зі здійсненням господарської діяльності, встановлюються на підставі даних Книги обліку доходів і витрат, підтверджених первинними документами щодо походження товару та документами щодо здійснених витрат. Ці самі дані використовуються фізичною особою-підприємцем при заповненні податкової декларації про майновий стан та доходи.

З акту перевірки та наданих пояснень представниками сторін під час судового розгляду справи судом встановлено, що висновки перевірки про завищення позивачем витрат, пов`язаних зі здійсненням господарської діяльності, базуються на даних здійсненого контролюючим органом аналізу технології виробництва готової продукції у відповідності до виду економічної діяльності платника податків.

Суд зазначає, що відповідно до п.55 ч.1 ст.1 Закону України «Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів» суб`єкт господарювання, який провадить діяльність з метою або без мети отримання прибутку та в управлінні якого перебувають потужності, на яких здійснюється первинне виробництво, виробництво, реалізація та/або обіг харчових продуктів та/або інших об`єктів санітарних заходів (крім матеріалів, що контактують з харчовими продуктами), і який відповідає за виконання вимог цього Закону та законодавства про безпечність та окремі показники якості харчових продуктів, визнається оператором ринку харчових продуктів. До операторів ринку належать фізичні особи, якщо вони провадять діяльність з метою або без мети отримання прибутку та займаються виробництвом та/або обігом харчових продуктів або інших об`єктів санітарних заходів.

Враховуючи, що позивач здійснює господарську діяльність з виробництва олії та тваринних жирів, він є оператором ринку харчових продуктів.

Суд зазначає, що відповідно до ч.2 ст.20 Закону України «Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів» оператори ринку зобов`язані розробляти, вводити в дію та застосовувати постійно діючі процедури, що засновані на принципах системи аналізу небезпечних факторів та контролю у критичних точках, а також забезпечувати належну підготовку з питань застосування постійно діючих процедур, що базуються на принципах системи аналізу небезпечних факторів та контролю у критичних точках, осіб, які є відповідальними за ці процедури, під час виробництва та обігу харчових продуктів.

Згідно ч.3 ст.21 Закону України «Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів» до принципів системи аналізу небезпечних факторів та контролю у критичних точках, зазначених у частині першій цієї статті, належать, у числі іншого, розроблення документів та ведення записів відповідно до виду діяльності та обсягів виробництва для підтвердження результативного застосування заходів, які зазначені у пунктах 1-6 частини третьої цієї статті.

Таким чином, суб`єкти господарювання у сфері виробництва харчових продуктів зобов`язані здійснювати свою діяльність у відповідності до впроваджених постійно діючих процедур, заснованих на принципах системи управління безпечністю харчових продуктів.

Вимоги щодо розробки, впровадження та застосування постійно діючих процедур, заснованих на принципах Системи управління безпечністю харчових продуктів (НАССР) (далі - Вимоги НАССР) затверджені Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства від 01.10.2012 № 590, зареєстрованим в Міністерстві Юстиції України 9 жовтня 2012 р. за №1704/22016.

Судом встановлено, що ФОП ОСОБА_1 із застосуванням постійно діючих процедур, заснованих на принципах НАССР, які впроваджені наказом по підприємству від 20.09.2017 №01/09/17-1. Крім того, у грудні 2018 року позивачем вказана діяльність сертифікована: Сертифікат №UA 80068.СУБХП.081-18 від 17.12.2018 та Сертифікат №UA 042.СУБХП.080-18 від 14.12.2018.

З метою впровадження постійно діючих процедур, заснованих на принципах НАССР, отримано експлуатаційний дозвіл для потужностей (об`єктів) з виробництва, переробки або реалізації харчових продуктів від 18.05.2010 р. № 70424/06/3 на Олійницю, за адресою: 70424, Запорізький р-н, с. Розумівка, вул. Леніна, 1-6.

Крім того, наказом від 11.08.2015 №11/08/15-1 затверджено Технологічну інструкцію з виробництва олії соняшникової нерафінованої 1 ґатунку.

Відповідно до Технологічної інструкції визначено, що на підприємстві використовується «сухий» спосіб смаження. Відбувається висушування ледь зволоженої м`ятки до оптимальних технологічних параметрів, необхідних для забезпечення заданого ступеня віджимання масла. М`ятка, після процесу подрібнення, подається норією 8 в шестичанну жаровню Ж-68 з вологістю 7 - 9% і температурі 25 - 30 °С. Чани мають днища і обичайки, що обігріваються глухим паром з тиском 4-5 атм. У процесі смаження м`ятка проходить по черзі всі чани. Для досягнення необхідної вологості готової мезги використовується регульована примусова аспірація. Середній час перебування м`ятки в жаровні становить 45 - 55 хвилин. На виході з жаровні (при подачі до пресу) у мезги вологість знижується до 1,5 - 2%, а температура підвищується до 100 - 105 °С. Дані параметри контролюються вимірювальними електроприладами (манометрами, термометрами, вологомірами).

Крім того, відповідно до розділу «Приймання сировини» Технологічної інструкції, сировина (насіння соняшника), що поступає на підприємство має відповідати вимогам ДСТУ 4694 «Соняшник. Олійна сировина. Технічні умови». Вологість сировини, що поставляється не повинна бути менше 6,5% і більше 9,0%. Засміченість сировини не повинна перевищувати 3,0%.

Отже, ФОП ОСОБА_1 визначено критичні межі фізико-хімічного показника «Вологість» для вимог виробництва продукції.

Судом встановлено, що в межах господарської діяльності позивач мав взаємовідносини з постачальниками соняшника, зокрема, ТОВ «Аграрник» - Договір поставки №4 від 10.01.2017, Приватне орендне сільськогосподарське підприємство «Рояківка» - Договір поставки №9 від 31.01.2017, ТОВ «Вікторія» - Договір поставки №13 від 11.04.2018.

До матеріалів справи надано посвідчення на якість соняшника, картки аналізу зерна, відповідно до яких визначено відомості щодо відповідності якості поставленого соняшника вимогам ДСТУ 4694:2006 «соняшник. Олійна сировина. Технічні умови» , у тому числі щодо показника волості придбаної сировини (Фермерське господарство «Нектар – 7,43%, ТОВ «Сільмаш» - 8,3%, ТОВ «Аграрник» - 7,4%, Зачепілівське ХПП ТОВ – 9,0%, Приватне орендне сільськогосподарське підприємство «Рояківка» - 7,8%)

Відповідно до щомісячних зведених відомостей стосовно обсягів та показників виробництва за 2017-2018 роки, підприємством перевірено результати виробництва олії соняшникової нерафінованої 1 ґатунку, встановлено різницю між надходженням та видатком, в результаті чого встановлено випаровування вологи у процесі виробництва у відповідності до норм технологічної інструкції.

Заміри вологості сировини здійснюються позивачем вологоміром зерна Wile-55, на підтвердження чого надано копії актів щорічного калібрування обладнання, складених Товариством з обмеженою відповідальністю «Вента Лаб-сервіс», а також копії відомостей заміру вологості зерна за 2017-2018 роки.

Таким чином, позивачем здійснюється контроль за вологістю придбаної сировини, що знаходить своє відображення у первинній документації та бухгалтерському обліку.

Також позивачем надано до матеріалів справи акти списання товарів №31/12/18-1 від 31.12.2018, №31/10/18-1 від 31.10.2018, №30/06/18-1 від 30.06.2018, №31/01/18-1 від 31.01.2018, №30/11/17-1 від 30.11.2017, №30/09/17-1 від 30.09.2017, №31/07/17-1 від 31.07.2017, №31/12/17-1 від 31.12.2017, відповідно до яких відбулось списання лушпиння соняшникового та сміттєвих домішок для забезпечення роботи обладнання у складі інших виробничих витрат.

Крім того, надано накладні-вимоги на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів, накладні на передачу готової продукції (лушпиння соняшникове, сміттєві домішки, макуха соняшникова , олія соняшникова нерафінована 1 ґатунку), оборотно-сальдові відомості по рахунку 201 за 2017 та 2018 роки, які підтверджують відображення руху сировини та готової продукції у бухгалтерському обліку позивача та відсутність залишків сировини на кінець звітного періоду.

Позивачем надано копії протоколів випробовувань харчової продукції та продовольчої сировини за 2017-2018 роки (№22/1717-Г від 19.10.2018, №22/1338-Г від 07.08.2018, №22/0256-Г від 25.01.2018, №22/1718-Г від 19.10.2018, №22/0257-Г від 25.01.2018, №22/3195-Г від 10.11.2017, №22/2123-Г від 01.08.2017, №22/1165-Г від 11.04.2017, №22/0096-Г, 22/0097-Г від 18.01.2017, №22/2124-Г від 01.08.2017, №22/1166-Г від 11.04.2017, №22/0095-Г від 18.01.2017, №22/3196-Г від 10.11.2017), проведених Випробувальним центром ДП «Запоріжжястандартметрологія», які свідчать про те, що продукція виробництва ФОП ОСОБА_1 (олія соняшникова та жмих соняшниковий) досліджена за фізико-хімічними показниками на відповідність вимогам ДСТУ.

Зі змісту Акту позапланової перевірки судом встановлено, що висновки контролюючого органу базуються не на даних первинної документації та бухгалтерського обліку позивача, а на аналізі технологічного процесу виробництва з огляду на інформацію з відкритих джерел, без зазначення відповідного нормативного обґрунтування та посилань та такі джерела.

Суд вважає, що здійснивши аналіз процесу виробництва платником податків продукції в межах його господарської діяльності, оцінивши діяльність позивача з точки зору дотримання ним вимог технологічного процесу при виробництві харчової продукції, та зробивши на підставі такого аналізу висновки про порушення платником податкової дисципліни, фіскальний орган вийшов за межі своїх функцій, не навівши жодних достатніх обґрунтувань надання їм переваги над змістом первинної та бухгалтерської документації платника податків.

Суд звертає увагу, що ні під час перевірки, ні під час судового розгляду відповідачем не ставився під сумнів факт понесення позивачем витрат на придбання сировини в обсягах, підтверджених первинними та бухгалтерськими документами, та обсяг виготовленої продукції.

Враховуючи наведене, суд вважає висновки контролюючого органу щодо завищення ФОП ОСОБА_1 витрат виробництва у зв`язку з надмірним списанням залишків сировини безпідставними та такими, що ґрунтуються виключно на припущеннях.

Щодо придбання позивачем послуг охорони, суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про охоронну діяльність» охорона майна - діяльність з організації та практичного здійснення заходів охорони, спрямованих на забезпечення недоторканності, цілісності визначених власником і належних йому будівель, споруд, територій, акваторій, транспортних засобів, валютних цінностей, цінних паперів та іншого рухомого і нерухомого майна, з метою запобігання та/або недопущення чи припинення протиправних дій щодо нього, для збереження його фізичного стану, припинення несанкціонованого власником доступу до нього та забезпечення здійснення власником цього майна всіх належних йому повноважень стосовно нього.

Як передбачено ч. 1 ст. 6 Закону України «Про охоронну діяльність» охорона майна та фізичних осіб забезпечується персоналом охорони шляхом здійснення таких заходів: використання пунктів централізованого спостереження, технічних засобів охорони, транспорту реагування, службових собак; контроль за станом майнової безпеки об`єкта охорони; запобігання загрозам особистій безпеці фізичної особи, яка охороняється; реагування в межах наданих законом повноважень на протиправні дії, пов`язані з посяганням на об`єкт охорони.

Відповідно до наданих до матеріалів справи письмових доказів, судом встановлено, що у жовтні 2016 року в межах Договору №18-1285-2 від 03.10.2016, укладеного між позивачем та Управлінням поліції охорони в Запорізькій області, останнім виконано роботи щодо монтажу та налагодження системи охоронної сигналізації.

Крім того, між позивачем та Управлінням поліції охорони в Запорізькій області укладеного Договір №02-50805/237 від 20.10.2016 на спостереження за комплексом тривожної сигналізації, що встановлений на об`єкті, з реагуванням наряду поліції охорони та перезакриттям об`єкту.

В межах даного договору позивачем оплачено послуги охорони на підставі актів здачі-прийняття робіт (наданих послуг).

При цьому суд враховує, що контролюючим органом не ставиться під сумнів правомірність віднесення до складу витрат господарської діяльності позивача витрат щодо встановлення охоронного устаткування.

Отже, суд вважає безпідставними посилання контролюючого органу на те, що придбання вказаних послуг не пов`язано з господарською діяльністю позивача, оскільки обслуговування технічних засобів охорони є невід`ємною складовою належного функціонування охоронної системи та в цілях використання у господарській діяльності споживача послуг не може розглядатись окремо.

Щодо придбання позивачем послуг економіко-правового характеру, судом встановлено, що між позивачем та ТОВ «Аудит-Від та Ко» укладено Договір про надання послуг економіко-правового характеру №5 від 04.06.2015, в межах якого позивач отримує консультаційно-інформаційні послуги персоналу з питань податкового та бухгалтерського обліку.

Виконання наданих послуг підтверджується актами прийому-здачі результатів наданих послуг від 31.01.2017, 28.02.2017, від 31.03.2017, від 28.04.2017, від 31.05.2017, від 30.06.2017, від 31.07.2017, від 31.08.2017, від 29.09.2017, від 31.10.2017, від 30.11.2017, від 28.12.2017.

Також до матеріалів справи надано копію письмової консультації №83 від 04.04.2016, наданої ТОВ «Аудит-Від та Ко» в межах Договору про надання послуг економіко-правового характеру №5 від 04.06.2015.

Суд зазначає, що з метою податкового обліку господарські операції можуть оформлюватися будь-якими первинними документами, зміст яких відповідає вимогам податкового законодавства, та складення яких відповідає законодавчо установленим вимогам щодо оформлення такої операції або звичаєвій практиці. При цьому ступінь деталізації опису господарської операції у первинному документі законодавством не встановлена. Умовою документального підтвердження операції є можливість на підставі наявних документів зробити висновок про те, що витрати фактично понесені. Власне відсутність максимальної деталізації виду виконаних послуг та окремих позицій у первинних облікових документах, які не впливають на зміст господарської операції, не перешкоджає прийняттю цих документів до обліку та не є свідченням відсутності виконаних господарських операцій. Окрім того, за своїм економічно-юридичним змістом послуга являє собою діяльність, результати якої не мають матеріального виразу, а реалізується та споживається у процесі її здійснення. Виходячи із специфіки послуг, як предмета господарської операції, акт наданих послуг з переліком фактично поставлених послуг за напрямками, вказаними в договорі, є достатнім доказом, що підтверджує факт виконання такої господарської операції.

Вказане відповідає правовому висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 04.04.2018 року по справі №810/4751/13-а.

Крім того, суд вважає безпідставними посилання відповідача на роз`яснення Загальнодоступного інформаційно-довідкового ресурсу ДПС України ЗІР 104.05, оскільки такі роз`яснення не є нормативно-правовим актом, відображають суб`єктивну думку та носять рекомендаційний характер.

За вищенаведеного, суд дійшов висновку про безпідставність тверджень контролюючого органу про те, що отримані позивачем послуги охорони та послуги економіко-правового характеру не пов`язані з господарською діяльністю позивача, оскільки такі твердження не ґрунтуються на нормах чинного законодавства та спростовані наданими до матеріалів справи письмовими доказами.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення №0019101305 від 06 серпня 2019 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування, є протиправним та підлягає скасуванню, а позовні вимоги в даній частині підлягають задоволенню.

Щодо заниження належного до сплати військового збору, суд зазначає, що за змістом підпункту 1.4. пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу.

Об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу.

Ставка збору становить 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.

Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту.

Відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи, визначені у статті 171 цього Кодексу.

Платники збору зобов`язані забезпечувати виконання податкових зобов`язань у формі та спосіб, визначені статтею 176 цього Кодексу.

Звільняються від оподаткування збором доходи, що згідно з розділом IV цього Кодексу не включаються до загального оподатковуваного доходу фізичних осіб (не підлягають оподаткуванню, оподатковуються за нульовою ставкою), крім доходів, зазначених у підпунктах 165.1.2, 165.1.18, 165.1.25, 165.1.52 пункту 165.1 статті 165 цього Кодексу.

Враховуючи попередні висновки суду про безпідставність тверджень контролюючого органу стосовно завищення позивачем документально підтверджених витрат, суд зазначає, що підстави для визначення позивачу грошового зобов`язання зі сплати військового збору відсутні.

Таким чином податкове повідомлення-рішення №0019111305 від 06 серпня 2019 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з військового збору, є протиправним та підлягає скасуванню, а позовні вимоги в даній частині підлягають задоволенню.

Щодо заниження належного до сплати єдиного внеску, суд зазначає, що відповідно до пункту 2 частини 1 статті 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Пунктом 1 частини 2 статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» визначено обов`язок платника єдиного внеску своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» єдиний внесок нараховується: для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

Згідно з частиною 2 статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Аналізуючи наведені норми можна дійти висновку, що базою нарахування єдиного внеску для фізичної особи-підприємця, крім осіб, які обрали спрощену систему оподаткування, є чистий оподатковуваний дохід, розрахований у відповідності до пункту 177.2 статті 177 Податкового кодексу України.

Враховуючи попередні висновки суду про безпідставність тверджень контролюючого органу стосовно завищення позивачем документально підтверджених витрат, суд зазначає про відсутність підстав для визначення позивачу недоїмки зі сплати єдиного внеску та застосування штрафних санкцій за його донарахування контролюючим органом.

Таким чином, вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0019091305 від 06 серпня 2019 року, відповідно до якої визначено, що заборгованість позивача зі сплати єдиного внеску становить 182 420,90 грн; та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску №0019081305 від 06 серпня 2019 року, відповідно до якого на підставі п.3 ч.11 ст.25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» до позивача застосовано штрафні санкції в сумі 25 760,31 грн, є протиправними та підлягають скасуванню, а позовні вимоги в даній частині підлягають задоволенню.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідно до положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За наведеного вище суд вважає, що заявлені позовні вимоги знайшли своє підтвердження наданими письмовими доказами, є обґрунтованими, у зв`язку з чим підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Згідно з ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви до суду в розмірі 7 255,64 грн.

У зв`язку із задоволенням позовних вимог сплачений позивачем судовий збір за подачу позовної заяви до суду в сумі 7 255,64 грн підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Запорізькій області.

Крім цього, позивачем 04.12.2019 подано клопотання, в якому просить стягнути з відповідача, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн.

Представником відповідача 11.12.2019 подано клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу. В обґрунтування клопотання зазначає, що справа є стандартною, незначної складності та не потребує особливих адвокатських знань та вмінь. Крім того, позивач має право представляти свої інтереси самостійно без обов`язкового залучення для представництва своїх інтересів адвоката.

Суд зазначає, що відповідно до ч.1 ст.134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно з ч.2 ст.134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Зазначені положення кореспондуються із європейськими стандартами, зокрема, пунктом 14 Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам Щодо шляхів полегшення доступу до правосуддя № R (81) 7 передбачено, що за винятком особливих обставин, сторона, що виграла справу, повинна в принципі отримувати від сторони, що програла відшкодування зборів і витрат, включаючи гонорари адвокатів, які вона обґрунтовано понесла у зв`язку з розглядом.

За змістом п.1 ч.3 ст.134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Частиною 4 ст.134 КАС України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч.5 ст.134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.7 ст.134 КАС України).

З аналізу наведених норм права можна дійти висновку, що склад та розмір понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу має бути доведений належними та допустимими доказами.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача витрат на професійну правничк допомогу в розмірі 10 000,00 грн. В обґрунтування заявленої вимоги до суду надано:

- договір про надання правничої допомоги №6 від 23.05.2019;

- додаткову угоду №1 від 08.08.2019 до договору про надання правничої допомоги №6 від 23.05.2019 (далі – Додаткова угода);

- рахунок №04/12/2019-1 від 04.12.2019;

- акт приймання-передачі виконаних послуг (виконаних послуг) від 04.12.2019 до договору про надання №6 від 23.05.2019 в розрізі додаткової угоди №1 від 06.08.2019;

- платіжне доручення №279 від 04.12.2019.

Згідно положень договору про надання правничої допомоги №6 від 23.05.2019 клієнт ОСОБА_1 та Адвокатське бюро «Грамчук і партнери» в особі керуючого бюро - адвоката Грамчук М.О уклали вказаний договір, предметом якого є надання Адвокатським бюро усіма законними методами та способами правової допомоги клієнту у всіх справах, які пов`язані чи можуть бути пов`язані зі захистом та відновленням порушених, оспорюваних, невизнаних його прав та законних інтересів. Розмір гонорару встановлюється за згодою сторін на підставі додаткових угод.

Відповідно до пункту 1 Додаткової угоди, сторони погодили, що клієнт доручає, а Адвокатське Бюро зобов`язується надати послуги професійної правничої допомоги з питань оскарження в судовому порядку податкових повідомлень - рішень та вимоги Головного управління ДФС України у Запорізькій області: №0019111305 (форма «Р») від 06.08.2019, №0019101305 (форма «Р») від 06.08.2019, №Ф - 0019091305 від 06.08.2019, №0019081305 від 06.08.2019.

Згідно з пунктом 6 Додаткової угоди сторони погодили, що порядок оплати за даною додатковою угодою встановлюється наступним чином - 100% оплата вартості послуг професійної правничої допомоги не пізніше трьох робочих днів з моменту отримання рахунку. Виставлений рахунок є підставою для оплати послуг професійної правничої допомоги Адвокатського бюро. Підсумкова вартість виконаних робіт (гонорару) за даною додатковою угодою обчислюється сторонами сумами актів приймання-передачі наданих послуг (виконаних робіт). В акті приймання-передачі наданих послуг (виконаних робіт) Адвокатське Бюро обов`язково зазначає кількість витрачених годин та хвилин на кожну частину роботи (окремо складання заяв, скарг, позовів, судових засідань тощо).

Згідно акту приймання-передачі виконаних послуг (виконаних послуг) від 04.12.2019 до договору про надання №6 від 23.05.2019 в розрізі додаткової угоди №1 від 06.08.2019, позивачу надані такі послуги:

- досліджено акт Головного управління ДФС у Запорізькій області про результати планової документальної виїзної перевірки ФОП ОСОБА_1 за період діяльності з 01.01.2017 по 31.12.2018 з метою своєчасності, достовірності, повноти нарахування та - сплати податків і зборів, виконання вимог валютного та іншого законодавства, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин 3 працівниками та правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 19.04.2019 №273/08-01-13-05/2678912534, кількість витрачених годин – 1 год; вартість наданої послуги – 1 000,00 грн.;

- підготовлено проект позовної заяви для оскарження податкових повідомлень-рішень та вимоги для майбутнього оскарження в судовому порядку до окружного адміністративного суду, кількість витрачених годин – 2 год; вартість наданої послуги – 2 000,00 грн.;

- підготовлено проект відповіді на відзив у справі з урахування судової практики, з метою виконання процесуальних обов`язків передбачених КАС України, кількість витрачених годин – 30 хв.; вартість наданої послуги – 500 грн;

- представником Адвокатського Бюро «Грамчук і партнери», адвокатом Грамчук М.О. прийнято участь в судовому засіданні в Запорізькому окружному адміністративному суді 21.10.2019; вартість наданої послуги 2 000,00 грн.;

- представником Адвокатського Бюро «Грамчук і партнери», адвокатом Грамчук М.О. прийнято участь в судовому засіданні в Запорізькому окружному адміністративному суді 13.11.2019; вартість наданої послуги 2 000,00 грн.;

- підготовлено клопотання про стягнення з відповідача судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, кількість витрачених годин – 30 хв.; вартість наданої послуги – 500 грн;

- участь у судовому засіданні 05.12.2019, вартість наданої послуги 2 000,00 грн.

Досліджуючи надані представником позивача документи, суд встановив, що Додатковою угодою передбачено надання правової допомоги у справі щодо оскарження рішень контролюючого органу, які були предметом розгляду в даній справі, надане платіжне доручення містить посилання, зокрема на Додаткову угоду, у зв`язку з чим суд дійшов висновку, що надані суду письмові докази доводять факт понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу в даній адміністративній справі.

При цьому, суд зазначає, що клопотання відповідача містить посилання на те, що витрати адвоката не є співмірними з обсягом наданих ним послуг та виконаних робіт, однак всупереч ч.7 ст.134 КАС України не наведено жодних доказів не співмірності зазначених витрат.

Суд звертає увагу на те, що наведені вище положення законодавства покладають обов`язок доведення неспівмірності понесених витрат на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

З огляду на це, відповідач, як особа, яка заперечує зазначений розмір витрат на оплату правничої допомоги, зобов`язаний був навести обґрунтування та надати відповідні докази на підтвердження його доводів щодо неспівмірності заявлених судових витрат із заявленими позовними вимогами. Водночас, посилання представника відповідача на те, що дана справа є незначною складністю не містять належних обґрунтувань.

Крім того, посилання представника відповідача на те, що позивач має право представляти свої інтереси самостійно, суд вважає безпідставними, оскільки право на професійну правничу допомогу гарантовано статтею 59 Конституції України.

Враховуючи складність справи, обсяг та якість виконаних адвокатом робіт, витрачений час, значення цієї справи для особи, яка є іншою стороною у справі, суд вважає обґрунтованими, співмірними та підтвердженими належними доказами понесені позивачем витрати на правничу допомогу в даній адміністративній справі на загальну суму 10 000,00 грн.

Відповідно до статті 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі “Баришевський проти України” (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі “Двойних проти України” (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі “Меріт проти України” (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

Підсумовуючи викладене, та враховуючи те, що судом встановлено факт понесення витрат на правничу допомогу та обґрунтованість розміру вказаних витрат, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000, 00 грн.

Керуючись ст.ст.2, 5, 9, 77, 132, 139, 143, 243-246, 255, 295 КАС України, суд, –

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0019111305 від 06 серпня 2019 року, прийняте Головним управлінням ДФС у Запорізькій області.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0019101305 від 06 серпня 2019 року, прийняте Головним управлінням ДФС у Запорізькій області.

Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0019091305 від 06 серпня 2019 року, складену Головним управлінням ДФС у Запорізькій області.

Визнати протиправним та скасувати рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску №0019081305 від 06 серпня 2019 року, прийняте Головним управлінням ДФС у Запорізькій області.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Запорізькій області на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в сумі 7 255,64 грн (сім тисяч двісті п`ятдесят п`ять гривень 64 коп.) та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 10 000,00 грн (десять тисяч гривень 00 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга може бути подана до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд.

Повне найменування сторін та інших учасників справи

Позивач – фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач – Головне управління ДФС у Запорізькій області, місцезнаходження: 69107, м.Запоріжжя, пр.Соборний, буд.166; код ЄДРПОУ 39396146.

Повне судове рішення складено 21.12.2019.

Суддя М.О. Семененко