Рішення № 86585519, 23.12.2019, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

23 грудня 2019 року м. Ужгород№ 260/1419/19 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Ващиліна Р.О., розглянувши в письмовому провадження в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Закарпатській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки), -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Закарпатській області, в якому просить визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управлінням ДФС у Закарпатській області про сплату боргу (недоїмки) за формою "Ф" №5268-56 від 19.08.2019 р. Позовні вимоги обґрунтувані тим, позивач зареєстрована як фізична особа-підприємець, обрала КВЕД «Діяльність у сфері права» та є самозайнятою особою – адвокатом. Перебуває на податковому обліку в Хустській ОДПІ ГУ ДФС у Закарпатській області як платник єдиного внеску за єдиним номером №521 як «фізична особа-підприємець, адвокат» та відносно неї проведена тільки одна реєстрація, а отже являється платником тільки одного розміру єдиного внеску, який своєчасно сплачує. Разом з тим, відповідач протиправно донарахував єдиний соціальний внесок окремо за здійснення нею адвокатської діяльності. Вказане рішення контролюючого органу вважає неправомірним, оскільки таке передбачає повторну сплату єдиного внеску за ту ж саму діяльність, що не відповідає критерію «пропорційності», суперечить меті сплати єдиного внеску. Окрім того, звертає увагу суду на ту обставину, що в оскарженій вимозі не зазначено, кому саме такий внесок нараховується та за який період.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2019 року відкрито спрощене позовне провадження в даній адміністративній справі.

25 листопада 2019 року представником відповідача подано відзив на позовну заяву, в якому в задоволенні позову просить відмовити повністю у зв`язку з його безпідставністю. Так, зокрема, зазначив, що позивач зареєстрована фізичною особою-підприємцем з різними видам діяльності, які не співпадають із здійсненням адвокатської діяльності. Вважає, що фізична особа, яка здійснює незалежну адвокатську діяльність, не може бути підприємцем у межах такої діяльності, оскільки така не є підприємницькою діяльністю. Разом з тим, законодавчі норми не передбачають обмежень для фізичної особи, яка провадить незалежну професійну діяльність, щодо одночасного здійснення підприємницької діяльності. Чинне законодавства не передбачає розмежування фізичних осіб-підприємців за їх кодами діяльності, тобто контролюючий орган не ідентифікує самозайняту особу за КВЕД, а виключно за наявністю в такої статусу фізичної особи-підприємця чи статусу особи, яка провадить незалежну професійну діяльність. З огляду на це вважає, що фізична особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, та одночасно здійснює підприємницьку діяльність на спрощеній системі оподаткування, реєструється у контролюючому органі та веде дві книги обліку доходів та витрат, подає дві декларації за результатами звітного року, а тому є двома окремими платниками єдиного соціального внеску. Тому вважає, що оскаржена вимога є правомірною та скасуванню не підлягає.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що 27 листопада 2008 року Київською міською Кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури на підставі рішення від 27.11.2008 р. №24-8-25 ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 ) видано свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №3520 (арк. спр. 72).

16 лютого 2009 року проведено державну реєстрацію суб`єкта господарювання - фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 . Основним видом економічної діяльності обрано «Діяльність у сфері права» (арк. спр. 55 – 56).

Відповідно до повідомлення про взяття на облік платника єдиного внеску №1907178000005 від 11.03.2019 р., ОСОБА_1 02 грудня 2009 року взята на облік як платник єдиного внеску в органі доходів і зборів – Хустському управлінні Хустській ДПІ Головного управління ДФС у Закарпатській області (арк. спр. 25).

19 серпня 2019 року Головним управлінням ДФС у Закарпатській області (далі – ГУ ДФС у Закарпатській області) винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-5268-56, відповідно до якої заборгованість ОСОБА_1 зі сплати єдиного внеску станом на 31 липня 2019 року становить 18001,56 грн. (арк. спр. 18).

Вважаючи вказану вимогу протиправною, позивач звернулася з даним адміністративним позовом до суду.

Приймаючи рішення по суті спірних правовідносин, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Порядок обчислення і сплати єдиного внеску врегульовано Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 р. №2464-VІ (далі - Закон).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону, єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Платниками єдиного внеску згідно норм ст. 4 Закону є, серед інших, фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування (п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону), а також особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності (п. 5 ч. 1 ст. 4 Закону).

Отже, законодавець розмежовує платників єдиного внеску на фізичних осіб-підприємців та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність.

Разом з тим, аналіз зазначених норм свідчить про те, що Закон не визначає такого платника єдиного внеску, як фізична особа-підприємець з ознакою провадження незалежної професійної діяльності. Фізична особа-підприємець та особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, є різними платниками єдиного внеску.

ОСОБА_1 є платником єдиного внеску - фізичною особою-підприємцем, який обрав спрощену систему оподаткування, тобто є платником єдиного внеску в розумінні п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону. Дана обставина сторонами не заперечується. Саме як фізична особа-підприємець, що перебуває на спрощеній системі оподаткування, ОСОБА_1 подавала звіти до контролюючого органу.

Спірні правовідносини виникли з приводу нарахування контролюючим органом ОСОБА_1 єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування окрема як платнику, що здійснює незалежну професійну діяльність.

Відповідно до ст. 5 Закону (в редакції, чинній на момент взяття позивача на облік як платника єдиного соціального внеску), облік осіб, зазначених у частині першій статті 4 цього Закону, ведеться в порядку, встановленому Пенсійним фондом за погодженням з фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Розділом 4 Порядку взяття на облік та зняття з обліку в органах Пенсійного фонду України платників єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України №21-6 від 27.09.2010 р. (далі – Порядок №21-6) було регламентовано питання взяття на облік платників єдиного внеску, на яких не поширюється дія Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців". Так, зокрема, відповідно до п. 4.1 розділу 4 Порядку №21-6, платники єдиного внеску (крім фізичних осіб), на яких не поширюється дія Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", беруться на облік в органах Пенсійного фонду за своїм місцезнаходженням не пізніше наступного робочого дня з дня отримання від них заяви за формою. Наступного робочого дня з дня взяття на облік платнику єдиного внеску безоплатно надсилається повідомлення про взяття його на облік за формою згідно з додатком 1 (п. 4.6. розділу 4 Порядку №21-6).

В подальшому питання взяття на облік, внесення змін до облікових даних та зняття з обліку платників єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у територіальних органах Державної фіскальної служби України були врегульовані нормами Порядку обліку платників єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №1162 від 24.11.2014 р. (далі – Порядок №1162), чинного на момент здійснення нарахування ОСОБА_1 спірної недоїмки з єдиного соціального внеску. Дія такого поширюється на платників єдиного внеску, зазначених у п.п. 1, 4, 5 та 51 ч. 1 ст. 4 Закону.

Так, згідно п.п. 1, 2 Розділу ІІІ Порядку №1162 взяття на облік платників єдиного внеску, на яких не поширюється дія Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", контролюючим органом здійснюється за місцезнаходженням чи місцем проживання у день отримання від них заяви про взяття на облік платника єдиного внеску за формою №1-ЄСВ згідно з додатком 1, заяви про взяття на облік платника єдиного внеску (члена фермерського господарства) за формою №12-ЄСВ згідно з додатком 2 до цього Порядку. Платники єдиного внеску, зазначені в п. 5 ч. 1 ст. 4 Закону, подають заяву за формою №1-ЄСВ (додаток 1) протягом 10 календарних днів після державної реєстрації незалежної професійної діяльності у відповідному уповноваженому органі та отримання документа, що підтверджує право фізичної особи на ведення незалежної професійної діяльності.

П. 3 Розділу ІІІ Порядку №1162 встановлено, що платникам єдиного внеску, на яких не поширюється дія Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", контролюючим органом наступного робочого дня з дня взяття на облік безоплатно надсилається (вручається) повідомлення про взяття їх на облік за формою №2-ЄСВ згідно з додатком 3 до цього Порядку.

Аналіз положень Закону, Порядку №21-6 та №1162 свідчить про те, що взяття контролюючим органом на облік платників єдиного внеску осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, здійснюється виключно за заявою такої особи за встановленою формою. Взяття на облік платників єдиного внеску осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, контролюючим органом за власною ініціативою шляхом встановлення «ознаки незалежної професійної діяльності» законодавство не передбачає.

Доказів такого, що ОСОБА_1 подавала до контролюючого органу заяву про взяття на облік як особу, що здійснює незалежну професійну діяльність, відповідач не надав. Натомість відповідач самостійно встановив позивачу як фізичній особі-підприємцю ознаку незалежної професійної діяльності, що не узгоджується з нормами Порядку №1162, якими визначена процедура взяття на облік платників єдиного внеску.

Державний реєстр загальнообов`язкового державного соціального страхування створюється для забезпечення, зокрема, ведення обліку платників і застрахованих осіб у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування та їх ідентифікації. Державний реєстр складається з реєстру страхувальників і реєстру застрахованих осіб (ч.ч. 1, 2 ст. 16 Закону).

Абз. 3 ч. 1 ст. 20 Закону передбачено, що реєстр застрахованих осіб формує та веде Пенсійний фонд, користувачами цього реєстру є органи доходів і зборів та фонди загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відомості про фізичних осіб - підприємців та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, подаються безпосередньо зазначеними особами (абз. 3 ч. 2 ст. 20 Закону).

Порядок організації ведення реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування та порядок надання інформації з реєстру застрахованих осіб визначається Положенням, затвердженим постановою Правління Пенсійного фонду України №10-1 від 18.06.2014 р (далі – Положення №10-1).

З метою забезпечення обробки інформації в реєстрі застрахованих осіб для кожної застрахованої особи автоматично створюється облікова картка, якій присвоюється номер облікової картки (п. 1 розділу ІІІ Положення №10-1).

Згідно п. 2 розділу ІІІ Положення №10-1 облікова картка відкривається в разі, зокрема, надходження у складі звітності відомостей про суми нарахованого доходу та єдиного внеску фізичних осіб - підприємців, осіб, які провадять незалежну професійну діяльність; в інших випадках, передбачених Законом.

Відповідно до п. 2 розділу ІV Положення №10-1, до облікових карток реєстру застрахованих осіб вносяться відомості про фізичних осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню відповідно до законодавства, та інша інформація, необхідна для обчислення, призначення та здійснення страхових виплат за окремими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування, зокрема відомості про фізичних осіб - підприємців та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність; відомості про нарахування страхових внесків та єдиного внеску фізичними особами - підприємцями та особами, які провадять незалежну професійну діяльність.

Дослідивши форму витягу з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (додаток 8 до Положення №10-1), суд зазначає, що до відомостей, які містить цей витяг, віднесено й відомості щодо статусу застрахованої особи, серед типів якого визначено фізичну особу-підприємця та самозайняту особу, тобто особу, яка провадить незалежну професійну діяльність. Разом з тим, такого статусу застрахованої особи, як фізична особа-підприємець з ознакою провадження незалежної професійної діяльності, Положення №10-1 не визначає.

З огляду на наведене та проведений правовий аналіз норм Закону та Положення №10-1, суд вважає, що в контролюючого органу відсутні повноваження за власною ініціативою без наявності звітності платника єдиного внеску (особи, яка провадить незалежну професійну діяльність/фізичної особи-підприємця), в якій містяться відомості про суми нарахованого доходу та єдиного внеску фізичних осіб-підприємців, осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, вносити зміни (подавати інформацію до ПФУ щодо змін) до облікової картки платника єдиного внеску шляхом встановлення «ознаки незалежної професійної діяльності» та відповідно нараховувати єдиний внесок у розмірі мінімального страхового внеску на місяць, визначеного Законом як граничний мінімальний внесок для осіб, які провадять незалежну професійну діяльність.

З урахуванням вищенаведеного суд дійшов висновку, що відповідач безпідставно встановив позивачу як платнику єдиного соціального внеску фізичній особі-підприємцю ознаку незалежної професійної діяльності та нарахував на цій підставі недоїмку з єдиного соціального внеску.

Така правова позиція висловлена також Верховним Судом у рішенні від 02 вересня 2019 року у зразковій справі №Пз/9901/10/19 (№520/3939/19), залишеному без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 року.

Суд враховує, що дана адміністративна справа відповідає ознакам типової справи, наведених в рішенні Верховного Суду від 02 вересня 2019 року у зразковій справі №Пз/9901/10/19. Зокрема, позивач є самозайнята особа, яка є платником єдиного внеску, у межах провадження незалежної професійної діяльності (наукової, літературної, артистичної, художньої, освітньої, викладацької, медичної практики, адвокатської практики, нотаріальної практики, релігійної (місіонерської) діяльності); відповідач є суб`єктом владних повноважень - територіальним орган доходів і зборів, на обліку якого стоїть платник єдиного внеску; предмет спору – рішення відповідача у справі (вимога) про сплату позивачем боргу (недоїмки) зі сплати єдиного соціального внеску.

Відповідно до ч. 3 ст. 291 Кодексу адміністративного судочинства України, при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що оскаржувана вимога про сплату боргу (недоїмки) винесена контролюючим органом протиправно, а тому підлягає скасуванню.

З огляду на викладене, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Ч. 1 ст. 139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. 241, 243, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

В И Р І Ш И В

1. Позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код – НОМЕР_1 ) до Головного управління ДФС у Закарпатській області (місцезнаходження: вул. Волошина, буд. 52, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000, код ЄДРПОУ – 39393632) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) - задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управлінням ДФС у Закарпатській області про сплату боргу (недоїмки) за формою "Ф"№5268-56 від 19.08.2019 р.

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Закарпатській області (місцезнаходження: вул. Волошина, буд. 52, м. Ужгород, Закарпатська область, код ЄДРПОУ - 39393632) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код – НОМЕР_1 ) судові витрати у розмірі 768,40 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (з урахуванням особливостей, що встановлені Розділом VII Перехідних положень КАС України).

СуддяР.О. Ващилін