Рішення № 86585413, 23.12.2019, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2019 року м. Житомир справа № 240/10781/19

категорія 109020100

Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гуріна Д.М., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Брусилівської селищної ради Брусилівського району Житомирської області про визнання протиправною відмови, зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

1 жовтня 2019 року до Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом до Брусилівської селищної ради Брусилівського району Житомирської області, у якому просить:

- визнати протиправною відмову Брусилівської селищної ради Брусилівського району Житомирської області щодо не передачі земельної ділянки в оренду на 49 років для сінокосіння згідно заяви ОСОБА_1 від 18 вересня 2019 року за кадастровим номером 1820983500:05:000:0991 площею 60,9064 га, що розташована за межами населеного пункту Брусилівської селищної ради Брусилівського району Житомирської області прийнятої на тридцять шостій сесії сьомого скликання від 18 вересня 2019 року;

- зобов`язати Брусилівську селищну раду Брусилівського району Житомирської області передати земельну ділянку в оренду терміном на 49 років для сінокосіння ОСОБА_1 за кадастровим номером 1820983500:05:000:0991 площею 60,9064 га, що розташована за межами населеного пункту Брусилівської селищної ради Брусилівського району Житомирської області.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що звертався до відповідача із заявою про передачу земельної ділянки в оренду терміном на 49 років для сінокосіння за кадастровим номером 1820983500:05:000:0991 до Брусилівської селищної ради Брусилівського району Житомирської області, однак за результатами її розгляду на тридцять шостій сесії VII скликання від 18 вересня 2019 року було прийнято рішення про відмову у її задоволення з підстав включення її до Переліку земельних ділянок комунальної власності, право на яких для продажу на земельних торгах (у формі аукціону) окремими лотами. Вважає таку відмову протиправною, оскільки перелік земельних ділянок комунальної власності, право оренди яких пропонується для продажу на земельних торгах, не є підставою для відмови в передачі земельної ділянки в оренду.

Після усунення позивачем недоліків позовної заяви, ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2019 року відрито спрощене позовне провадження без повідомлення у часників справи.

Копію ухвали позивач отримав 31 жовтня 2019 року, а відповідач - 28 жовтня 2019 року, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень.

Відділом документального забезпечення суду 11 листопада 2019 року зареєстровано відзив на позовну заяву, відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог. Вказує, що оскільки рішенням тридцять шостої сесії VII скликання Брусилівської селищної ради Брусилівського району Житомирської області від 18 вересня 2019 року №1185 земельну ділянку за кадастровим номером 1820983500:05:000:0991 включено до Переліку земельних ділянок комунальної власності, право на яких для продажу на земельних торгах (у формі аукціону) окремими лотами, а тому відповідач на виконання вимог статті 136 Земельного кодексу України правомірно відмовив у передачі вказаної земельної ділянки у користування, оскільки селищна рада самостійно на власний розсуд розпоряджається земельними ділянками комунальної власності.

Суд, розглянувши справу за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи (у письмовому провадженні), з особливостями, визначеними статтями 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, повно і всебічно з`ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, перевіривши їх наявними в матеріалах справи і дослідженими доказами, дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, з таких підстав.

Згідно з частиною 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Наказом від 22 грудня 2018 року №65020/14-18-СГ Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області "Про передачу земельної ділянки державної власності у комунальну власність" та актом приймання-передачі земельної ділянки сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність земельну ділянку за кадастровим номером 1820983500:05:000:0991 передано у комунальну власність до Брусилівської селищної ради Брусилівського району Житомирської області.

27 серпня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Брусилівської селищної ради Брусилівського району Житомирської області із заявою про передачу в оренду для сінокосіння терміном на 49 років земельної ділянки за кадастровим номером 1820983500:05:000:0991 площею 60,9064 га, яка розташована на території Брусилівської селищної ради Брусилівського району Житомирської області (а.с.9).

Відповідно до рішення Брусилівської селищної ради Брусилівського району Житомирської області "Про внесення змін до Переліку земельних ділянок комунальної власності, право оренди яких пропонується для продажу на земельних торгах (у формі аукціону) окремими лотами" від 23 жовтня 2019 року №1224, затверджено Перелік ділянок комунальної власності, право оренди яких пропонується для продажу на земельних торгах (у формі аукціону) окремими лотами (а.с.22-23).

Пунктом 1 рішення тридцять шостої сесії VII скликання Брусилівської селищної ради Брусилівського району Житомирської області "Про розгляд заяв громадян" від 18 вересня 2019 року №1185, в зв`язку з тим, що земельні ділянки включено до Переліку земельних ділянок комунальної власності, право оренди яких пропонується для продажу на земельних торгах (у формі аукціону) окремими лотами, відмовлено в передачі в користування для сінокосіння на умовах договору оренди наступних земельних ділянок:

- площею 23,9135 га кадастровий номер 1820983500:05:000:1002

- площею 171,4828 га кадастровий номер 1820983500:05:000:0989

- площею 60,9064 га кадастровий номер 1820983500:05:000:0991

- площею 136,2034 га кадастровий номер 1820985300:02:000:0173

- площею 95,2622 га кадастровий номер 1820985000:03:000:0167

- площею 99,5524 га кадастровий номер 1820983500:05:000:0990 (а.с.8).

Не погоджуючись із рішенням відповідача та вважаючи його протиправним, позивач звернувся із вказаним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам та перевіряючи оскаржувану відмову на відповідність вимогам частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, відповідно до статті 14 Конституції України та статті 373 Цивільного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізовується громадянами, юридичними особами та державою відповідно до закону.

У свою чергу правовідносини у сфері забезпечення права громадян на землю урегульовані Земельним кодексом України.

Статтею 3 Земельного кодексу України встановлено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, вказаним Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Частиною 2 стаття 22 Земельного кодексу України визначено, що до земель сільськогосподарського призначення належать, зокрема, сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги).

При цьому пункту "а" частини 3 статті 22 Земельного кодексу України визначено, що землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам.

Частиною 1 статті 122 Земельного кодексу України передбачено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Відповідно до частини 1 статті 134 Земельного кодексу України земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об`єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Частиною 2 статті 135 Земельного кодексу України передбачено, що продаж земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них (оренди, суперфіцію, емфітевзису) здійснюється виключно на земельних торгах, крім випадків, встановлених частинами другою і третьою статті 134 цього Кодексу.

Частиною 3 статті 136 Земельного кодексу України, передбачено, що земельні ділянки, включені до переліку земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них, які виставлені на земельні торги, не можуть відчужуватися, передаватися в заставу, надаватися у користування до завершення торгів.

Аналіз цих норм свідчить, що включення земельної ділянки до переліку ділянок сільськогосподарського призначення комунальної власності, які виставляються на торги, виключає надання цієї земельної ділянки в інший спосіб, до завершення торгів, у тому числі у порядку надання громадянам у користування для сінокосіння.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачу відмовлено у наданні в оренду земельної ділянки площею 60,9064 га кадастровий номер 1820983500:05:000:0991, оскільки пунктом 1 рішення тридцять шостій сесії VII скликання Брусилівської селищної ради Брусилівського району Житомирської області "Про розгляд заяв громадян" від 18 вересня 2019 року №1185 запитувану земельну ділянку включено до Переліку земельних ділянок комунальної власності, право оренди яких пропонується для продажу на земельних торгах (у формі аукціону) окремими лотами.

Пунктами "б" та "в" частини 1 статті 5 Земельного кодексу України встановлено, що земельне законодавство базується, в тому числі, на принципі забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави та невтручання держави в здійснення громадянами, юридичними особами та територіальними громадами своїх прав щодо володіння, користування і розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом.

Згідно частини 2 статті 2 Закону України від 21 травня 1997 року №280/97-ВР "Про місцеве самоврядування в Україні" (далі - Закон №280/97-ВР) місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Частинами 1, 3 та 5 статті 16 Закону №280/97-ВР встановлено, що органи місцевого самоврядування є юридичними особами і наділяються цим та іншими законами власними повноваженнями, в межах яких діють самостійно і несуть відповідальність за свою діяльність відповідно до закону. Матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад. Від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Статтею 21 Закону №280/97-ВР встановлено, що обмеження прав територіальних громад на місцеве самоврядування згідно з Конституцією та законами України може бути застосоване лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану.

Згідно з пункту 34 часини 1 статті 26 Закону №280/97-ВР вирішення відповідно до Закону питань регулювання земельних відносин є виключною компетенцією пленарних засідань сільських, селищних, міських рад.

Частиною 1 статі 316 Цивільного кодексу України визначено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно з частини 1 статті 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно з статтею 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Держава не втручається у здійснення власником права власності.

З системного аналізу норм чинного законодавства слідує, що орган місцевого самоврядування як рівноправний учасник цивільних відносин та власник земельних ділянок, який володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд, має право вчиняти щодо земельних ділянок комунальної власності будь-які дії, які не суперечать закону, в тому числі і включати земельні ділянки до Переліку земельних ділянок комунальної власності селищної ради, права на які підлягають продажу на конкурентних засадах (на земельних торгах).

Тобто, Брусилівська селищна рада розпоряджається землями комунальної власності на власний розсуд, як власник земельних ділянок, а тому мала право включати спірну земельну ділянку до Переліку земельних ділянок комунальної власності селищної ради, права на які підлягають продажу на конкурентних засадах (на земельних торгах).

Земельні ділянки, включені до переліку земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них, які виставлені на земельні торги, не можуть відчужуватися, передаватися в заставу, надаватися у користування до завершення торгів.

Більш того, порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування врегульовано статті 123 Земельного кодексу України.

Матеріали справи доказів надання Брусилівською селищною радою Брусилівського району Житомирської області дозволу позивачу на розробку проекту землеустрою щодо вказаної земельної ділянки в порядку статті 123 Земельного кодексу України, доказів на підтвердження факту розробки такого проекту землеустрою, його подальшого погодження Брусилівською селищною радою Брусилівського району Житомирської області у відповідності до вимог статті 186-1 Земельного кодексу України та затвердження відповідачем, як правової передумови для передачі земельної ділянки у користування, не містять.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що відповідачем правомірно відмовлено у передачі в оренду позивачу для сінокосіння терміном на 49 років земельної ділянки за кадастровим номером 1820983500:05:000:0991 площею 60,9064 га.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Щодо встановлення судового контролю за виконанням рішення на підставі статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд зазначає, що у зв`язку із відмовою у задоволенні позову судом не розглядається питання встановлення судового контролю.

Зважаючи на відсутність судових витрат у цій адміністративній справі та на відмову у задоволенні позову, питання про їх розподіл судом не вирішується.

Керуючись статтями 9, 77, 90, 242-246, 382 Кодексу адміністративного судочинства України,

вирішив:

Відмовити у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Брусилівської селищної ради Брусилівського району Житомирської області (вул.Метрополита Ілларіона, 50, смт.Брусилів, Житомирська область, 12601, код ЄДРПОУ 04348504) про визнання протиправною відмови, зобов`язання вчинити певні дії.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Д.М. Гурін