Рішення № 86585081, 24.12.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 грудня 2019 року Справа № 160/10278/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сидоренка Д.В., розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Дніпропетровської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення, -

Обставини справи: до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 , в якому позивач просить визнати протиправним та скасувати рішення Дніпропетровської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 28.05.2019 року №UА110080/2019/100029/1, яким митну вартість задекларованого товару (автомобіль легковий, що був у вжитку, марка - VOLKSWAGEN, модель - KOMBI, номер кузова VIN- НОМЕР_1 , тип двигуна-дизельний, робочий об`єм - 1968 см3, 2016 року випуску) визначено у розмірі 17950,00 (сімнадцять тисяч дев`ятсот п`ятдесят) євро.

Позовні вимоги обґрунтовані безпідставністю оскаржуваного рішення внаслідок надання усіх необхідних документів для встановлення дійсної митної вартості транспортного засобу за ціною 13300 євро. Крім того, позивач зазначає, що умови оплати безпосередньо ціни товару не стосуються; витрати на транспортування і витрати, пов`язані із експлуатацією автомобіля мають різний характер; спрацювання системи АСАУР є лише рекомендацією та не може бути підставою для відмови в оформлені товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів; про відсутність консультацій з боку митного органу з метою визначення основи вартості; про відсутність належних обґрунтувань неможливості застосування попередніх методів визначення митної вартості; про відсутність обґрунтованості правомірності використання відомостей системи SchwackeNet.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.11.2019р. відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

26.11.2019р. до суду надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого Дніпропетровська митниця ДФС заперечує проти задоволення позову в повному обсязі. В обґрунтування правової позиції відповідач зазначає зокрема, що на підтвердження факту оплати за товар до митного контролю, не надано відповідного документу, також не надано документального підтвердження складової митної вартості на рівні 100 євро, а надана довідка позивача від 22.05.2019р. не відповідає вимогам нормативних документів. Між митним органом та декларантом позивача проводилася процедура консультацій в усному та електронному порядку. Надане платіжне доручення №SCWO1905130003Eвід 13.05.2019р. на суму 13000 євро, не може вважатися належним підтвердженням заявленої митної вартості товару, оскільки його складено раніше факту купівлі – продажу згідно рахунку №01/05/2019 від 16.05.2019р., не містить відомостей щодо товару та не відповідає числовим значенням про вартість. Крім того, відповідачем викладено обґрунтування неможливості застосування попередніх методів визначення митної вартості та правомірності застосування відомостей SchwackeNet.

28.11.2019р. до суду надійшла відповідь на відзив в якій позивач обґрунтовує безпідставність заперечень відповідача викладених у відзиві.

Станом на 23.12.2019р. до суду не надходили інші письмові заяви по суті справи від відповідача.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до п.1-2 ч.1 ст.4 КАС України адміністративною справою є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір. Публічно-правовим спором визнається спір у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Пунктом 7 ч.1 ст.4 КАС України визначено поняття суб`єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Відповідно до ст.543 Митного кодексу України безпосереднє здійснення державної митної справи покладається на органи доходів і зборів.

Відповідно частини 1 статті 546 Митного кодексу України митниця є митним органом, який у зоні своєї діяльності забезпечує виконання завдань, покладених на органи доходів і зборів.

Отже, Дніпропетровська митниця ДФС у відносинах з фізичними та юридичними особами, під час реалізації своїх завдань та функцій, встановлених законодавством України, є суб`єктом владних повноважень, відтак зазначений спір є справою адміністративної юрисдикції та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Декларантом ФОП ОСОБА_2 до митного органу подана електронна митна декларація №UА110080/2019/003340 на транспортний засіб марки VW, модель КОМБІ, номер кузова VIN – НОМЕР_1 із задекларованою митною вартістю на рівні 13300,00 євро

За результатами здійснення митних формальностей, 28.05.2019р. Дніпропетровською митницею ДФС винесене рішення про коригування митної вартості №UА110080/2019/100029/1, відповідно до якого митна вартість скорегована за другорядним методом визначення митної вартості 2г – резервний метод, згідно з положеннями ст.64 МК України за результатами проведеного обчислення з урахуванням значення вартості системи SchwackeNet, здійсненого за запитом митного органу на автомобіль VIN – НОМЕР_1 (17850 євро) та вартості транспортування згідно листа ОСОБА_1 від 22.05.2019р. (100 євро) та складає 17950 євро.

В рішення про коригування митної вартості зазначено, зокрема, що поставка транспортного засобу заявлена до митного контролю на підставі рахунку від 16.05.2019 №01/05/2018, відповідно до якого компанія Eurorxper продає громадянину України ОСОБА_1 автомобіль VIN – НОМЕР_1 за ціною 13200 євро. Відповідно до вказаного документу оплата здійснюється у формі переказу коштів. Відповідно до статті 58 МКУ, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або піддягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої статті 58 МКУ. Відповідно до п.2 ст.53 МКУ, документами, що підтверджують митну вартість товарів, є банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару. Вказані документи до митного контролю не надано.

Згідно п.10 ст.53 МКУ, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. Відповідно до п.1 ст.53 МКУ, у випадках, передбачених МКУ, одночасно з митною декларацією декларант подає документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Згідно п.2 ст.53 МКУ, серед документів, що підтверджують митну вартість товарів, є транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. З метою підтвердження заявленого рівня вартості декларантом надано довідку гр. ОСОБА_1 від 22.05.2019, відповідно до якої вартість доставки автомобілю складає 100 євро.

Відповідно до Правил заповнення декларації митної вартості, затверджених наказом МФУ під 24.05.2012 №599 (далі -Наказ №699), для підтвердження витрат на транспортування декларантом, відповідно до п.2 ст.53 МКУ, подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, до яких належать:-рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів;- банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури, калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометра); до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту. Надана до митного оформлення довідка гр. ОСОБА_1 від 22.05.2019 не відповідає вимогами вищезазначених нормативних документів. З урахуванням вищевикладеного, унеможливлено перевірка заявленого декларантом числового значення вартості відповідно до вимог ст.54 МКУ. Відповідно до гр.31 ЕМД, транспортний засіб має пошкодження, що мають вплив на його вартість. При цьому, в наданих до митного оформлення документах відсутнє посипання на вказані пошкодження на момент продажу товару.

Крім того, у вказаному рішенні вказано, що у складі електронного повідомлення декларанта додатково надано документ" підтвердження платежу готівкою» від 13.05.2019р. Вказаний документ не кореспондується за датою складання з рахунком на продаж оцінюваного товару від 16.05.2019р. Відповідно до статті 58 МКУ, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої статті 58 МКУ. Наданий документ під назвою «підтвердження платежу готівкою» від 13.05.2019 на суму 13000 євро на містить відомостей щодо товару, оплату якого здійснено, та не кореспондується за сумою з вартістю оцінюваного товару за рахунком від 16.05.2019р. (13200 євро). З урахуванням зазначеного, наданий документ підтвердження платежу готівкою від 13.05.2019 не містить реквізитів, що можуть бути ідентифіковані з оцінюваною партією товару.

Враховуючи відомості повідомлення декларанта («додаткові документи у строк, передбачений ст.53 МКУ, надати немає можливості»), митницею з урахуванням положень ст.255 МКУ проведено контроль правильності визначення заявленої декларантом митної вартості.3 урахуванням ст.377 МКУ та відповідно доп.6 ст.54 МКУ митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другі - четвертій ст.53 МКУ, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із наступного.

Засади державної митної справи, в тому числі процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються Митним кодексом України (далі - МК України).

Статтею 49 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно ст. 50 МК України відомості про митну вартість товарів використовуються для: 1) нарахування митних платежів; 2) застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; 3) ведення митної статистики; 4) розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Система визначення митної вартості товарів ґрунтується на загальних принципах митної оцінки, прийнятих у міжнародній практиці. Міжнародно-правовим стандартом, на який зорієнтоване українське митне законодавство, є угоди по застосуванню ст. VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 р. (ГААТ).

Згідно з ч. 2 ст.VII ГААТ оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.

Частинами 4 та 5 ст.58 МК України також передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Згідно з ч.1 ст.51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Частиною 1 та ч. 2 ст.53 МК України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

В силу ч.5 ст.53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

З аналізу ч.ч.1, 2 ст.53 Митного кодексу України вбачається, що Митним кодексом передбачено вичерпний перелік документів, що подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Дана норма кореспондується з положеннями ч.3 ст.318 МК України, якою встановлено, що митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч.1-4 ст.57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Системний аналіз наведених правових норм свідчить, що основним методом визначення митної вартості товарів є перший метод (за ціною договору), але обов`язок доведення митної вартості товару лежить на позивачі. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Разом з тим, наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Такі сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

У зв`язку з вказаним саме на митний орган покладається обов`язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей.

Як зазначалося вище, неможливість перевірки та обчислення суми, що підлягає сплаті, або була сплачена, в оскаржуваному рішення, пов`язана із тим, що до митного контролю не надано документами, що підтверджують митну вартість товарів, а саме банківських платіжних документів, що стосуються оцінюваного товару, інших платіжних та/або бухгалтерських документів, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару. А також наданий документ «підтвердження платежу готівкою» від 13.05.2019р. не кореспондується за датою складання з рахунком на продаж оцінюваного товару від 16.05.2019р.та не кореспондується за сумою з вартістю оцінюваного товару за рахунком від 16.05.2019р. (13200 євро).

У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Умови оплати безпосередньо ціни товару не стосуються та не можуть у зв`язку із цим бути підставою для відмови у визнанні митної вартості. Згідно з ч.7 ст.58 МК України платежі необов`язково повинні бути здійснені у вигляді переказу грошей (зокрема, але не виключно).

Аналогічна позиція, щодо умов оплати, викладена у постанові Верховного Суду від 23.07.2019р. у справі №1140/3242/18 (адміністративне провадження №К/9901/15046/19, http://reyestr.court.gov.ua/Review/83220745).

Також безпідставним є посилання відповідача на неможливість перевірки правильності визначення митної вартості за першим методом, внаслідок того, що надана до митного оформлення довідка гр. ОСОБА_1 від 22.05.2019 не відповідає вимогами нормативних документів, оскільки при визначенні митної вартості за резервним метод, митним органом проведено обчислення з урахуванням, в тому числі вартості транспортування саме згідно листа ОСОБА_1 від 22.05.2019р. (100 євро).

Стосовно застосування програмного комплексу SchwackeNet, суд зазначає наступне.

На виконання статті 8 Закону України «Про судову експертизу» та статті 9 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» спільним наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року №142/5/2092 була затверджена Методика товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, відповідно до пункту 7.35 якої (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у разі відсутності цінових даних колісного транспортного засобу (далі - КТЗ) у довідковій літературі, зокрема зазначеній у додатку 8, а також у разі наявності обставин, зумовлених змінами економічного стану країни, що супроводжуються різкими коливаннями цін на КТЗ, та в інших випадках, коли застосування довідкових даних є неможливим, допускається використання даних обмеженого ринку КТЗ. У такому випадку інформація про ціни на нові КТЗ чи КТЗ, які були в користуванні, може бути отримана з каталогів, комп`ютерних програм та прайс-листів дилерів виробників і торговельних фірм, а також із спеціалізованих для продажу КТЗ періодичних видань. Використання ресурсів мережі Інтернет допускається з дотриманням вимог підпункту 7.53.5 пункту 7.53 цієї Методики.

Довідкові дані, які використовуються під час оцінки й отримані з ресурсів мережі Інтернет, повинні бути роздруковані із зазначенням дати отримання інформації і абсолютної URL-адреси і включені у звіт (акт) про оцінку або у висновок експерта (експертного дослідження) (підпункт 7.53.5 пункту 7.53 Методики).

У пункті 10 Додатку 8 «Перелік рекомендованих нормативно-правових актів, методичної, довідкової літератури та комп`ютерних баз даних з програмним забезпеченням» до Методики зазначений періодичний довідник "SuperSCHWACKE" - Eurotax, Швейцарія.

В даному випадку, відповідачем надано до матеріалів справи роздруківка з інформаційної цінової системи Schwackenet.Code: 20525093 без перекладу. Разом з тим, як зазвичай такі витяги з інформаційної цінової системи Schwackenet містять відомості щодо вартості продажу з ПДВ та вартості купівлі з ПДВ, які відрізняються, та в даному випадку становлять 17850,00 євро та 14950,00 євро. При цьому митним органом не надано обґрунтованих пояснень щодо визначення митної вартості саме у розмірі 17850,00 євро.

Разом з тим, як зазвичай такі витяги з інформаційної цінової системи Schwackenet, містить відомості – «підлягає технічному огляду». Тобто, в будь-якому випадку оцінка Schwacke була здійснена без безпосереднього технічного огляду (експертизи) реального стану конкретного автомобіля, а саме щодо наявності будь-яких технічних ушкоджень або інформацію про стан ТЗ в наслідок експлуатації.

Вказане свідчить про недоведеність відповідачем обставин, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного декларантом позивача розрахунку митної вартості товару за ціною договору, а інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару не було встановлено, тобто основні документи містили всі необхідні числові дані, які необхідні для визначення вартості, зазначеної в митній декларації. Крім того, вказане свідчить про безпідставність застосування резервного методу визначення митної вартості.

Наслідком таких протиправних дій є безпідставне, в порушення статті 58 МК України, здійснення відповідачем визначення митної вартості імпортованого транспортного засобу не за ціною договору як основним методом, а із застосуванням другорядного методу (за ціною договору щодо ідентичних товарів), який застосовано без достатніх на те підстав.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що рішення про коригування митної вартості товарів є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Відповідно до частини 1 статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Згідно із частиною 1 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За подання даної позовної заяви позивачем було сплачено судовий збір в сумі 1366,40 грн., що підтверджується квитанціями про сплату №43062 від 21.10.2019р. на суму 768,40 грн. та дублікатом квитанції №0.01510702875.1 від 01.11.2019р. на суму 598,00 грн.

Таким чином, понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору у справі підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Також, згідно з п.1 ч.3 ст.132 КАС України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Частинами 1 та 2 ст.134 КАС України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Відповідно до ч.3 ст.134 КАС України, для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною 4 ст.134 КАС України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч.5 ст.134 КАС України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно із ч.7 ст.139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Частиною 9 ст.139 КАС України передбачено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Матеріалами справи підтверджується, що з метою отримання професійної правничої допомоги позивачем було укладено з адвокатом Бондаренко С.О. договір про надання правової допомоги від 21.10.2019 року, згідно з умовами п.4.1 якого, за правову допомогу, передбачену в п.1 договору клієнт сплачує адвокату гонорар в розмірі, визначеному додатками до цього договору.

21.10.2019р. між адвокатом Бондаренко С.О. та клієнтом ОСОБА_1 укладено додаток №1 до Договору про надання правової допомоги від 21.10.2019р., згідно умов якого за надання правової допомоги адвокатом, а саме: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з митного законодавства України, складання адміністративного позову від імені клієнта до Дніпропетровської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості – клієнт сплачує адвокату гонорар у розмірі 1300,00 грн.

Відповідно до Рахунку – фактури від 21.10.2109р. вартість консультації та роз`яснення з митного законодавства визначена на рівні - 300,00 грн. та вартість складання адміністративного позову від імені ОСОБА_1 до Дніпропетровської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості на рівні – 1000,00 грн.,

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року №23-рп/2009, передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Отже, з викладеного слідує, що до правової допомоги належать й консультації та роз`яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво у судах тощо.

Конституційний Суд України зазначив і про те, що гарантування кожному права на правову допомогу в контексті ч. 2 ст. 3, ст. 59 Конституції України покладає на державу відповідні обов`язки щодо забезпечення особи правовою допомогою належного рівня. Такі обов`язки обумовлюють необхідність визначення в законах України, інших правових актах порядку, умов і способів надання цієї допомоги. Проте не всі галузеві закони України, зокрема процесуальні кодекси, містять приписи, спрямовані на реалізацію такого права, що може призвести до обмеження чи звуження змісту та обсягу права кожного на правову допомогу.

При цьому, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 26 вересня 2018 року у справі №826/14072/17.

Відповідно до ст.28 Правил адвокатської етики, схвалених Установчим З`їздом адвокатів України від 17.11.2012, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час на виконання доручення.

Таким чином, усі ці витрати повинні перебувати у безпосередньому причинному зв`язку із наданням правової допомоги у конкретній справі, а їх розмір повинен бути розумним.

У рішенні ЄСПЛ від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України» (заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

У зазначеному рішенні ЄСПЛ також підкреслено, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (269).

Враховуючи не надання детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, а також відсутність у наданому до суду рахунку – фактурі витрат часу, витраченого адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), що унеможливлює перевірку співмірності розміру витрат на оплату послуг адвокату у порядку п.5 ст.134 КАС України, суд позбавлений можливості встановити чи дійсно такі юридичні послуги були надані позивачу саме в межах цієї адміністративної справи, а не з будь-якого іншого питання, що не стосується предмета спору, внаслідок чого відсутні правові підстави для стягнення на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 1300,00 грн.

Відповідно до ч.5 ст.250 КАС України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до ч.5 ст.250 КАС України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст.ст.2, 5, 9, 139, 242-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Дніпропетровської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 28.05.2019 року №UА110080/2019/100029/1.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1366,40 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Дніпропетровської митниці ДФС (вул.Княгині Ольги, буд.22, м.Дніпро, 49038; код ЄДРПОУ 39421732).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Д.В. Сидоренко