Рішення № 86584990, 02.12.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 грудня 2019 року Справа № 160/8435/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіКонєвої С.О. при секретарі судового засіданняЗіненко А.О. за участю представників сторін: від позивача: від відповідача: Коваленко Д.П. Синявський І.Л. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за адміністративним позовом Приватного Науково-виробничого підприємства «ТЕХКОМПЛЕКС» до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0006561411 від 28.02.2019р., №0025291402, №0025281402 від 27.08.2019р., -

ВСТАНОВИВ:

02.09.2019р. Приватне Науково-виробниче підприємство «ТЕХКОМПЛЕКС» звернулося з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області та просить:

- визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Форми «Р» №0006561411 від 28.02.2019р., податкові повідомлення-рішення Форми «Р» №0025291402, №0025281402 від 27.08.2019р.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що оспорювані податкові повідомлення-рішення були прийняті на підставі актів перевірок від 09.11.2018р. та від 24.04.2019р. за висновками яких була встановлена нереальність господарських операцій позивача по взаємовідносинах з його контрагентами – ТОВ «ВІРАВІДА» (попередня назва – «ДІЛОС-ГРУП»), ТОВ «ГАЛИОН-Д», ТОВ «ХАЙТБУД», ТОВ «МЕНОР ТРЕЙД» за період березень-травень 2018р. (акт від 09.11.2018р.), а також по взаємовідносинах позивача з ТОВ «Будівельна компанія «МЕТРОПОЛІС», ТОВ «АГРОТРОНІ», ТОВ «ДЕЛЮКС-ЛТД», ТОВ «ВІЛЬНОС КОМПАНІ», ТОВ «ВІРАВІДА», ТОВ «ГАЛИОН-Д», ТОВ «ХАЙТБУД», ТОВ «МЕНОР ТРЕЙД» (акт від 24.04.2019р.) за період з 01.01.2016р. по 31.12.2018р. внаслідок неможливості, на припущення посадових осіб відповідача, виконання робіт контрагентами позивача через відсутність у них відповідної кількості працівників, обладнання, виробництва, віддаленості місцезнаходження та внаслідок того, що контрагенти позивача є фігурантами кримінальних проваджень щодо створення фіктивних підприємств. Позивач із вказаними висновками та з оспорюваними податковими повідомленнями-рішеннями не погоджується, просить їх визнати протиправними та скасувати посилаючись на те, що реальність господарських операцій щодо виконання робіт контрагентами позивача на підставі договорів підряду підтверджується наданими як до перевірки, так і до суду первинними бухгалтерськими документами, які оформлені у відповідності до вимог ст.ст.1,9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», при цьому, акти перевірок не містять будь-яких зауважень до їх оформлення, розрахунки між позивачем та його контрагентами проведено повністю, про що зазначено і в актах перевірок, податкові накладні були зареєстровані у ЄРПН належним чином, а тому позивач вважає, що посилання відповідача на «обрив ланцюгів постачання» та наявність кримінальних проваджень, де фігурантами є контрагенти позивача, не є безумовною підставою для встановлення нереальності господарських операцій позивача з його контрагентами та позивач не може нести відповідальності за дії своїх контрагентів, так як юридична відповідальність носить індивідуальний характер за ст.61 Конституції України, що підтверджено правовою позицією Верховного Суду у його постановах від 02.10.2018р. у справі №808/2524/17 від 11.04.2019р. у справі №П/811/1761/16, від 24.01.2019р. у справі №810/1499/17, а також і у рішеннях Європейського суду з прав людини. Додатково у відповіді на відзив позивач посилається і на безпідставність застосування штрафних (фінансових) санкцій за оспорюваним податковим повідомленням-рішенням від 28.02.2019р. із розрахунку 50%, а не 25% від суми донарахованого податкового зобов`язання, оскільки відповідачем не наведено жодних доказів на підтвердження існування повторності визначення позивачеві суми податкового зобов`язання протягом 1095 днів, що передбачено п.123.1 ст.123 ПК України, а також на те, що всі податкові накладні за оспорюваними господарськими операціями були зареєстровані продавцями послуг (контрагентами позивача) у ЄРПН та відповідач своїм обов`язком на їх зупинення на стадії реєстрації у ЄРПН у відповідності до вимог п.п.201.16.1 п.201.16 ст.201 ПК України та Порядку №117 не скористався, а тому у позивача були всі законні підстави для віднесення сум податку до податкового кредиту та до витрат за такими операціями. Щодо наявності у акті перевірки посилань на протокол допиту директора ТОВ «БУД ІМПЕРІЯ ГРУП», то позивач вказує на те, що відповідачем не враховано, що донарахування по зазначеному контрагенту за оспорюваним рішенням не відбулося на підставі ст.102 ПК України, а тому по ТОВ «БУД ІМПЕРІЯ ГРУП» відсутній предмет спору. Окрім того, позивач зазначає, що на момент здійснення господарських операцій контрагенти позивача були належним чином зареєстровані як юридичні особи та платниками податку на додану вартість, їх установчі документи недійсними у судовому порядку не визнавались, а тому доводи відповідача не підтверджують правомірність висновків актів перевірок та винесених оспорюваних податкових повідомлень-рішень.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, у відзиві на позов просив відмовити позивачеві у задоволенні позову у повному обсязі посилаючись на те, що доводи адміністративного позову є неспроможними та не підлягають задоволенню з огляду на те, що контролюючим органом була проведена позапланова виїзна перевірка позивача 09.11.2018р. за якою було встановлено порушення позивачем вимог п.198.1, п.198.2, п.198.6 ст.198 ПК України в результаті чого занижено податок на додану вартість на 1644165 грн. внаслідок нереальних господарських операцій по взаємовідносинах позивача з його контрагентами – ТОВ «ВІРАВІДА» (попередня назва – ТОВ «ДІЛОС-ГРУП»), ТОВ «ГАЛИОН-Д», ТОВ «ХАЙТБУД», ТОВ «МЕНОР ТРЕЙД» на підставі яких прийнято податкове повідомлення-рішення від 28.02.2019р. за яким збільшено грошове зобов`язання з ПДВ на 1644165 грн. та 822082,50 грн. штрафних санкцій. Як свідчать матеріали перевірки між позивачем та вказаними контрагентами були укладені договори від 03.01.2018р., 01.03.2018р., 07.03.2018р., 02.05.2018р. з придбання послуг (роботи з комплексного обслуговування будівель, інженерних мереж і обладнання на об`єктах узгоджених сторонами), проте, за результатами аналізу даних податкової звітності та інформації з зовнішніх джерел встановлено, що у ТОВ «ВІРАВІДА» (попередня назва – ТОВ «ДІЛОС-ГРУП») вид діяльності – оптова торгівлі товарами господарського призначення, чисельність працюючих становила 6 осіб, остання податкова декларація з ПДВ подана за травень 2018р.; у ТОВ «ГАЛИОН-Д» вид діяльності – неспеціалізована оптова торгівля, кількість працюючих склала 7 осіб, остання податкова декларація з ПДВ подана за травень 2018р.; у ТОВ «ХАЙТБУД» вид діяльності – неспеціалізована оптова торгівля, кількість працівників склала 6 осіб, у 2017р. підприємство не звітувало, фінансовий звіт за 2017р. не подавався; у ТОВ «МЕНОР ТРЕЙД» вид діяльності – неспеціалізована оптова торгівля, чисельність працюючих склала 6 осіб, остання податкова декларація з ПДВ подана за травень 2018р.; відповідно до договору від 07.03.2018р. у реквізитах ТОВ «ХАЙТБУД» зазначено банківський рахунок № НОМЕР_1 , проте, із реєстраційних відомостей встановлено, що зазначений рахунок був відритий лише 27.03.2018р., тобто вказаного у договорі рахунку станом на 07.03.2018р. ще не існувало; акти наданих послуг підписані замовником та підрядником без залучення третіх осіб (субпідрядників) без зазначення виконаних послуг, витрачених матеріалів, кількості робітників (витрати праці робітників на обсяг робіт, людино-годин); згідно актів приймання виконаних будівельних робіт та підсумкових відомостей ресурсів до актів по ТОВ «МЕНОР ТРЕЙД» встановлено, що, враховуючи кількість людино-годин витрат праці робітників, виконання робіт повинні були надавати 198 робітників, 272 робітників за актом від 14.05.2018р.; 66 робітників та 90 робітників за актом від 15.05.2018р.; 61 та 82 робітників за актом 16.05.2018р.; 27 та 75 робітників за актом від 17.05.2018р.; 13 та 18 робітників за актом від 29.05.2018р. Оскільки обслуговування здійснювалося у різних містах Дніпропетровської області, Запорізької області, Харківської області та Сумської області контролюючим органом встановлено нереальність їх здійснення з урахуванням часу, віддаленості та розташування об`єктів, відсутності необхідної кількості штатних працівників, основних засобів, надання різноманітних видів робіт значної кількості контрагентів, а також реалізації значної кількості товару, який не відноситься до надання будівельних, ремонтних робіт. Крім того, у відкритих джерелах інформації (ЄДРСР) міститься інформація про відкриті кримінальні провадження щодо реєстрації та використання фіктивних підприємств щодо ТОВ «ВІРАВІДА», ТОВ «ГАЛИОН-Д», ТОВ «МЕНОР ТРЕЙД». Також відповідач зазначає, що посадовими особами відповідача у тому числі була проведена і планова перевірки позивача за наслідками якої був складений акт від 24.04.2019р. за яким встановлено взаємовідносини позивача із його контрагентами – ТОВ «ДЕЛЮКС-ЛТД», ТОВ «Будівельна компанія «ВЕСТ ЛІДЕР», ТОВ «ВІЛЬНОС КОМПАНІ», ТОВ «ДАНК ТОРГ», ТОВ «ВІРАВІДА» (попередня назва – ТОВ «ДІЛОС-ГРУП»), ТОВ «ХАЙТБУД», ТОВ «МЕНОР ТРЕЙД», ТОВ «ГАЛИОН-Д», які є фігурантами численних кримінальних проваджень як підприємства з ознаками «фіктивності», наявний протокол допиту директора ТОВ «БУД ІМПЕРІЯ ГРУП» ОСОБА_1 , яка повідомила про свою непричетність до здійснення фінансово-господарської діяльності до даного підприємства. Також перевіркою встановлено, що ТОВ «Будівельна компанія «МЕТРОПОЛІС» Головним управлінням ДФС у Рівненській області 05.03.2018р. внесено ознаку фіктивності до реєстру суб`єктів фіктивного підприємства та порушено кримінальну справу за фактом скоєння злочину за ст.205 КК України, згідно даних ЄРПН вбачається обрив ланцюга постачання товарів (послуг), тобто невідповідність придбаного та реалізованого товару/послуг, отже, встановлено нереальність здійснення господарських операцій та здійснення діяльності на надання вигоди третім особам, а тому не підтверджено факт отримання товару, робіт (послуг) позивачем від контрагентів-постачальників. Також представник відповідача зазначає, що відповідно до практики Верховного Суду первинні документи, які стали підставою для формування витрат та податкового кредиту, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків, зокрема, й у підписанні первинних документів, такі документи не можуть вважатися належно оформленими, а тому віднесення відображених у них сум до витрат та податкового кредиту є безпідставним.

Ухвалою суду від 07.10.2019р. було відкрито провадження у даній адміністративній справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у ній призначене на 23.09.2019р.(а.с.2 том 1).

У підготовчому засіданні 23.09.2019р. з метою надання учасниками справи додаткових документів за клопотанням позивача була оголошена перерва до 08.11.2019р., що підтверджується змістом протоколу підготовчого засідання (а.с.11-12 том 9).

08.11.2019р. було закрито підготовче провадження у даній справі та справу призначено до судового розгляду у судовому засіданні на 25.11.2019р., що підтверджується протоколом підготовчого засідання та ухвалою суду (а.с.33-34 том 9).

25.11.2019р. у судовому засіданні була оголошена перерва до 02.12.2019р. (а.с.37-38 том 9).

У ході судового розгляду справи із наданих учасниками справи копій документів судом встановлені наступні обставини у даній адміністративній справі.

Приватне Науково-виробниче підприємство «ТЕХКОМПЛЕКС» 26.04.2001р. зареєстроване як юридична особа за адресою: Дніпропетровська область, м.Дніпропетровськ, вул. Ламана, буд. 17, перебуває на обліку у ДПІ у Соборному (Жовтневому) районі м. Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, є платником податку на додану вартість, видами діяльності позивача за КВЕД є, у тому числі установлення та монтаж машин і устаткування; ремонт і технічне обслуговування електронного й оптичного устаткування, що підтверджується копією виписки з ЄДРПОУ від 27.03.2015р. та відомостями, наведеними у актах перевірок від 09.11.2018р., від 24.04.2019р., які не оспорюються учасниками справи (а.с.32-33,42-44,144-147 том 1).

Позивач орендує нежитлові приміщення у м. Києві, м. Запоріжжі, м. Дніпрі, м. АДРЕСА_1 Розі, м. Харкові та в м. Суми, що підтверджується копіями відповідних договорів оренди та суборенди нежитлових приміщень (а.с.196-228 том 1).

У період з 29.10.2018р. по 02.11.2018р. контролюючим органом на підставі наказу від 24.10.2018р. №6122-п була проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість по взаємовідносинах із ТОВ «ВІРАВІДА» (попередня назва – «ДІЛОС-ГРУП»), ТОВ «ГАЛИОН-Д», ТОВ «ХАЙТБУД», ТОВ «МЕНОР ТРЕЙД» за період березень-травень 2018р. за результатами якої був складений акт №64494/04-36-14-11/31467942 від 09.11.2019р. за висновками якого були встановлені порушення позивачем п.198.1, 198.2, п. 198.6 ст.198 ПК України (нереальність господарських операцій по взаємовідносинах позивача з вищенаведеними контрагентами), в результаті чого завищено податковий кредит на загальну суму 1644165 грн., що підтверджується змістом відповідного акту (а.с.42-123 том 1).

Також і у період з 28.03.2019р. по 17.04.2019р. на підставі наказу від 05.03.2019р. №1397-п, направлень від 27.03.2019р. контролюючим органом була проведена документальна планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2016р. по 31.12.2018р. за результатами якої був складений акт №23447/04-36-14-02/31467942 від 24.04.2019р. за висновками якого були встановлені порушення позивачем, зокрема, п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України в результаті чого занижено податок на прибуток за 2016р., за 2017р., за 1, 2 та 4 квартал 2018р. на загальну суму 3070542 грн.; п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198, п.200.4 ст.200 ПК України (нереальність господарських операцій із контрагентами - ТОВ «Будівельна компанія «МЕТРОПОЛІС», ТОВ «АГРОТРОНІ», ТОВ «ДЕЛЮКС-ЛТД», ТОВ «ВІЛЬНОС КОМПАНІ», ТОВ «ВІРАВІДА» (попередня назва – «ДІЛОС-ГРУП»), ТОВ «ГАЛИОН-Д», ТОВ «ХАЙТБУД», ТОВ «МЕНОР ТРЕЙД») в результаті чого занижено податок на додану вартість за 1,2 квартал 2016р., липень, серпень, вересень 2016р., липень, серпень 2017р., а січень, лютий та жовтень 2018р. на загальну суму 2303973 грн., що підтверджується змістом відповідного акту (а.с.144-195 том 1).

На підставі вищевказаного акту перевірки від 09.11.2018р., контролюючим органом 28.02.2019р. було прийняте податкове повідомлення-рішення №0006561411 форми «Р» за яким позивачеві було збільшено суму грошового зобов`язання з податку з податку на додану вартість у загальному розмірі 2466247,50 грн., у тому числі за податковим зобов`язанням - 1644165 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями – 822082,50 грн., що підтверджується копією відповідного рішення та розрахунком до нього(а.с.39-40 том 1).

Також на підставі вищевказаного акту перевірки від 24.04.2019р. контролюючим органом 27.08.2019р. були прийняті наступні податкові повідомлення-рішення форми «Р», а саме:

- №0025281402 форми «Р» за яким позивачеві було збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств у загальному розмірі 3838177,50 грн., у тому числі за податковим зобов`язанням – 3070542 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями – 767635,50 грн., що підтверджується копією відповідного рішення та розрахунком до нього(а.с.35-36 том 1);

- №0025291402 форми «Р» за яким позивачеві було збільшено суму грошового зобов`язання з податку з податку на додану вартість у загальному розмірі 2313792,00 грн., у тому числі за податковим зобов`язанням - 1542528 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями – 771264 грн., що підтверджується копією відповідного рішення та розрахунком до нього(а.с.37-38 том 1).

Вказані вище податкові повідомлення-рішення є предметом спору у даній адміністративній справі.

Заслухавши учасників справи, які брали участь у судовому розгляді даної справи, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини справи, перевіривши доводи та давши їм належну правову оцінку, проаналізувавши норми чинного законодавства України, оцінивши їх у сукупності, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих правових підстав для задоволення позовних вимог позивача, виходячи з наступного.

Як вбачається зі змісту актів перевірок від 09.11.2019р., від 24.04.2019р. підставами для висновків щодо нереальності господарських операцій позивача з його контрагентами –– ТОВ «ВІРАВІДА» (попередня назва – «ДІЛОС-ГРУП»), ТОВ «ГАЛИОН-Д», ТОВ «ХАЙТБУД», ТОВ «МЕНОР ТРЕЙД» за період березень-травень 2018р. (акт від 09.11.2018р.), а також по взаємовідносинах позивача з ТОВ «Будівельна компанія «МЕТРОПОЛІС», ТОВ «АГРОТРОНІ», ТОВ «ДЕЛЮКС-ЛТД», ТОВ «ВІЛЬНОС КОМПАНІ», ТОВ «ВІРАВІДА» (попередня назва – «ДІЛОС-ГРУП»), ТОВ «ГАЛИОН-Д», ТОВ «ХАЙТБУД», ТОВ «МЕНОР ТРЕЙД» (акт від 24.04.2019р.) за період з 01.01.2016р. по 31.12.2018р. були ті обставини, що посадовими особами контролюючого органу під час проведення вказаних вище перевірок позивача були встановлені наступні порушення, а саме:

- між позивачем (Замовником) та ТО«²РАВІДА» (попередня назва – «ДІЛОС-ГРУП»), ТОВ «ГАЛИОН-Д», ТОВ «ХАЙТБУД», ТОВ «МЕНОР ТРЕЙД» (Підрядники) були укладені договори від 03.01.2018р., 01.03.2018р., 07.03.2018р., 02.05.2018р. з придбання послуг (роботи з комплексного обслуговування будівель, інженерних мереж і обладнання на об`єктах узгоджених сторонами) проте, за результатами аналізу даних податкової звітності та інформації із зовнішніх джерел встановлено, що основними видами діяльності зазначених контрагентів позивача є неспеціалізована оптова торгівля, чисельність працівників у І,ІІ кварталах 2018р. на підприємствах становили від 6 до 7 осіб відповідно, останні податкові декларації з ПДВ контрагентами позивача були подані за травень 2018р.;

- відповідно до договору від 07.03.2018р. укладеного між позивачем та ТОВ «ХАЙТБУД» у реквізитах останнього зазначено банківський рахунок № НОМЕР_1 проте, з реєстраційних відомостей встановлено, що зазначений рахунок відкритий лише 27.03.2018р., що свідчить про те, що в договір внесено фактично неіснуючі відомості, а сам договір укладався без мети вчинення певних дій;

- акти наданих послуг підписані двома сторонами Замовником – ПНВП «ТЕХКОМПЛЕКС» та Підрядниками (Виконавцями) – ТОВ «ВІРАВІДА», ТОВ «ГАЛИОН-Д», ТОВ «ХАЙТБУД» без залучення третіх осіб (субпідрядників), без зазначення виконаних послуг, витрачених матеріалів, кількості робітників, які виконували комплексне обслуговування магазинів (витрати праці робітників) на обсяг робіт, людино-годин);

- акти приймання виконаних робіт та підсумкових відомостей ресурсів до актів по ТОВ «МЕНОР ТРЕЙД» встановлено, що у них зазначені витрати праці у людино-годинах за якими повинні були надавати послуги за умови 8-годинного робочого дня без вихідних 194 та 272 робітники за актом від 14.05.2018р.; 66 та 90 робітників за актом від 15.05.2018р.; 61 та 82 робітники за актом від 16.05.2018р.; 27 та 75 робітників за актом від 17.05.2018р.; 13 та 18 робітників за актом від 29.05.2018р. та оскільки обслуговування об`єктів здійснювалося (згідно актів) у різних містах та за різними адресами в Дніпропетровській області, в Запорізькій області, в Харківській області та в Сумській області контролюючим органом встановлено нереальність їх здійснення з урахуванням часу, віддаленості та розташування об`єктів, відсутності необхідної кількості працівників, основних засобів, надання різноманітних видів робіт значної кількості контрагентів, а також реалізацію значної кількості товару, який не відноситься до надання будівельних, ремонтних робіт;

- аналізом ЄРПН по контрагентам-постачальникам – ТОВ «ВІРАВІДА», ТОВ «ГАЛИОН-Д», ТОВ «МЕНОР ТРЕЙД» по ланцюгу взаємопов`язаних господарських операцій з руху послуг, реалізованих позивачу, встановлено відсутність джерела їх законного введення в обіг та реального задекларованого виконання;

- ТОВ «ХАЙТБУД» по ланцюгу взаємопов`язаних господарських операцій з руху послуг, реалізованих позивачу, встановлено їх придбання у ТОВ «МЕНОР ТРЕЙД» та ТОВ «СЕЛЕНТАЙМ», які зареєстрували податкові накладні на адресу 3-х суб`єктів господарювання – покупців будівельних, ремонтних, монтажних та інших видів робіт, організації перевезень, автомобільних запчастин, юридичних послуг;

- відповідно до відкритих джерел інформації (ЄДРСР) у наявності знаходиться ухвала Печерського районного суду м. Києва, яка внесена до реєстру в межах кримінального провадження №420170000000004294 за ознаками кримінального правопорушення за ч.2 ст.205, ч.2 ст.209, ч.3 ст.212, п.3 ст.358 КК України за фактами реєстрації та використання фіктивного підприємства (щодо ТОВ «ВІРАВІДА», ТОВ «ГАЛИОН-Д», ТОВ «МЕНОР ТРЕЙД»);

- перевіркою не встановлено реальність здійснення господарських операцій по взаємовідносинах позивача та його контрагентами - ТОВ «ВІРАВІДА», ТОВ «ГАЛИОН-Д», ТОВ «ХАЙТБУД», ТОВ «МЕНОР ТРЕЙД» (акт перевірки від 09.11.2018р.) – (а.с.42-123 том 1);

- актом планової перевірки від 24.04.2019р. встановлені господарські операції позивача з ТОВ «ДАНК ТОРГ», ТОВ «ВІЛЬНОС КОМПАНІ», ТОВ «ВІДЕКС ГРУП», ТОВ «ОЛІМПІЯ БУД», ТОВ «ДЕЛЮКС-ЛТД», ТОВ «БУД ІМПЕРІЯ ГРУП», ТОВ «Будівельна компанія «ВЕСТ ЛІДЕР», ТОВ «АГРОТРОНІ», ТОВ «Будівельна компанія «МЕТРОПОЛІС», у тому числі і з контрагентами, які досліджувались у акті перевірки від 09.11.2018р. – з ТОВ «ГАЛИОН-Д», ТОВ «ВІРАВІДА» (попередня назва – «ДІЛОС-ГРУП»), ТОВ «МЕНОР ТРЕЙД», ТОВ «ХАЙТБУД» в частині придбання товарів (послуг) та згідно баз даних ДФС, поданої звітності по вказаних контрагентах встановлено невідповідність придбаних та реалізованих товарів (робіт, послуг) вищезазначеними постачальниками;

- відсутність виробничого обладнання, транспортних засобів, відсутність складських та офісних приміщень, основних фондів, що свідчить про відсутність у підприємств необхідних умов для здійснення господарської діяльності в частині продажу товару/надання послуг;

- недостатню кількість трудових ресурсів та віддаленість місцезнаходження контрагентів-постачальників. Одночасно ці контрагенти поставляли інші товари (роботи, послуги) в територіально-віддалених один від одного регіонах України;

- за даними ЄДРСР ТОВ «ДЕЛЮКС-ЛТД», ТОВ «Будівельна компанія ВЕСТ ЛІДЕР», ТОВ «ВІЛЬНОС КОМПАНІ», ТОВ «ОЛІМПІЯ БУД», ТОВ «ВІДЕКС ГРУП», ТОВ «ДАНК ТОРГ», ТОВ «ВІРАВІДА» (попередня назва – ТОВ «ДІЛОС ГРУП»), ТОВ «ХАЙТБУД», ТОВ «МЕНОР ТРЕЙД», ТОВ «ГАЛИОН-Д» є фігурантами чисельних кримінальних проваджень як підприємства з ознаками «фіктивності»;

- наявний протокол допиту директора ТОВ «БУД ІМПЕРІЯ ГРУП» ОСОБА_1 , яка повідомила про свою непричетність до здійснення фінансово-господарської діяльності до даного підприємства;

- по ТОВ «Будівельна компанія «МЕТРОПОЛІС» внесено ознаку фіктивності до реєстру суб`єктів фіктивного підприємництва та порушено кримінальну справу за фактом скоєння злочину за ст. 205 КК України;

- згідно даних ЄРПН та схем проходження товару/послуг вбачається обрив ланцюга постачання товару/послуг, тобто, вбачається невідповідність придбаного та реалізованого товару/послуг, отже, згідно проведеного аналізу встановлено нереальність здійснення господарських операцій та здійснення діяльності направленої на надання вигоди третім особам;

- перевіркою не підтверджено факт отримання товару, робіт (послуг) позивачем від вищезазначених контрагентів-постачальників (акт перевірки від 24.04.2019р.) – (а.с.144-195 том 1).

Вищенаведені перелічені обставини були підставами для висновку контролюючого органу про порушення позивачем ст.ст.134, 198,200 ПК України, що, на думку посадових осіб контролюючого органу, призвело до заниження податку на додану вартість та, як наслідок, до заниження податку на прибуток у наведений період через декларування позивачем нереальних господарських операцій із його вищенаведеними контрагентами-постачальниками робіт та послуг.

При цьому, слід зазначити, що взаємовідносини позивача із його контрагентами-постачальниками - ТОВ «БУД ІМПЕРІЯ ГРУП», ТОВ «Будівельна компанія «ВЕСТ ЛІДЕР», ТОВ «ДАНК ТОРГ», ТОВ «ВІДЕКС ГРУП», ТОВ «ОЛІМПІЯ БУД» відбулися у період коли позивач був зареєстрованим платником єдиного податку третьої групи та у вказаний період порушень актом перевірки від 24.04.2019р. не встановлено (а.с.5-4 акту перевірки), згідно наданого відповідачем розрахунку податкових повідомлень-рішень від 27.08.2019р. вказані взаємовідносини не були підставами для донарахування грошових зобов`язань позивачеві (а.с.16 том 9), а тому у частині господарських операцій здійснених позивачем із наведеними контрагентами спір відсутній, у зв`язку з чим судом підлягають дослідженню взаємовідносини позивача за актом перевірки від 24.04.2019р. тільки із контрагентами-постачальниками позивача - ТОВ «Будівельна компанія «МЕТРОПОЛІС», ТОВ «АГРОТРОНІ», ТОВ «ДЕЛЮКС-ЛТД», ТОВ «ВІЛЬНОС КОМПАНІ» виходячи із наданого відповідачем розрахунку до податкових повідомлень-рішень (а.с.16. том 9).

Так, із наданих учасниками справи копій документів, обставин у справі щодо реальності/нереальності господарських операцій здійснених позивачем та його вищевказаними контрагентами у спірний період у сукупності із нормами чинного законодавства, судом було встановлено, що наведені вище висновки контролюючого органу не відповідають дійсності та спростовуються наданими позивачем копіями первинних бухгалтерських документів, у тому числі і щодо руху активів позивача по сплаті за придбані позивачем роботи і послуги, виходячи з наступного.

Пунктом 44.1 ст.44 ПК України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У відповідності до п.2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Згідно ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо – безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкуванням оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто, для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Слід зазначити, що договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку. Відповідно до частини першої статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Отже, договір свідчить лише про намір виконати дії (операції) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання.

Відповідно до вищенаведеного визначення господарська операція пов`язана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Податковий кредит – сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом У цього Кодексу – п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій , зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг - п.198.1 ст. 198 ПК України.

Пунктом 198.2 ст. 198 вказаного вище Кодексу, визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За приписами пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.4, 201.6 статті 201 ПКУ податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов`язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг. Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов`язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Також і за приписами п.201.10 ст.201 наведеного вище Кодексу, встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Таким чином, з аналізу наведених норм видно, що датою виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість, є, зокрема, дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною, при цьому, передбачено, що право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Також, за вищезгаданими нормами передбачено, що підставами для формування податкового кредиту та податкових зобов`язань, витрат і доходів є наявність у платника податків належним чином оформлених первинних бухгалтерських документів, що підтверджують реальність здійснення господарський операцій, зокрема і реєстрація податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних продавцями робіт та послуг, що дає право покупцю на віднесення вказаних сум до податкового кредиту.

Разом з тим, ні актами перевірки, ні із наданих учасниками справи копій документів, судом не встановлено відсутності у позивача податкових накладних по взаємовідносинах позивача з його контрагентами (ТОВ «ВІРАВІДА» (попередня назва – ТОВ «ДІЛОС ГРУП»), ТОВ «ХАЙТБУД», ТОВ «МЕНОР ТРЕЙД», ТОВ «ГАЛИОН-Д» (за актом від 09.11.2018р.); ТОВ «Будівельна компанія «МЕТРОПОЛІС», ТОВ «АГРОТРОНІ», ТОВ «ДЕЛЮКС-ЛТД», ТОВ «ВІЛЬНОС КОМПАНІ», ТОВ «ВІРАВІДА» (попередня назва – «ДІЛОС-ГРУП»), ТОВ «ГАЛИОН-Д», ТОВ «ХАЙТБУД», ТОВ «МЕНОР ТРЕЙД» (за актом від 24.04.2019р.))у спірний період за наведеними у актах перевірки господарськими операціями щодо отримання позивачем від вказаних контрагентів-постачальників виконаних робіт та послуг.

Навпаки, факти складання податкових накладних та реєстрація їх у ЄРПН продавцями робіт та послуг – (ТОВ «ВІРАВІДА» (попередня назва – ТОВ «ДІЛОС ГРУП»), ТОВ «ХАЙТБУД», ТОВ «МЕНОР ТРЕЙД», ТОВ «ГАЛИОН-Д» (за актом від 09.11.2018р.); ТОВ «Будівельна компанія «МЕТРОПОЛІС», ТОВ «АГРОТРОНІ», ТОВ «ДЕЛЮКС-ЛТД», ТОВ «ВІЛЬНОС КОМПАНІ», ТОВ «ВІРАВІДА» (попередня назва – «ДІЛОС-ГРУП»), ТОВ «ГАЛИОН-Д», ТОВ «ХАЙТБУД», ТОВ «МЕНОР ТРЕЙД» (за актом від 24.04.2019р.) та надання їх позивачеві як покупцеві робіт і послуг підтверджується і змістом самих актів перевірок від 09.11.2018р., від 24.04.2019р. у яких зазначено, що суми податку на додану вартість за податковими накладними складеними вищенаведеними продавцями робіт і послуг (контрагентами позивача) позивачем як покупцем товару було включено до податкового кредиту у відповідних періодах, які відповідають даним Додатків 5 до податкових декларацій з податку на додану вартість позивача, даним податкових декларацій з ПДВ, а також відповідають даним ЄРПН, що не заперечується ні змістами актів перевірок та не заперечувалося і представником відповідача у ході судового розгляду справи (а.с. 55-95, 180-185 том 1).

Таким чином, отримання позивачем від своїх контрагентів – (ТОВ «ВІРАВІДА» (попередня назва – ТОВ «ДІЛОС ГРУП»), ТОВ «ХАЙТБУД», ТОВ «МЕНОР ТРЕЙД», ТОВ «ГАЛИОН-Д» »(за актом від 09.11.2018р.); ТОВ «Будівельна компанія «МЕТРОПОЛІС», ТОВ «АГРОТРОНІ», ТОВ «ДЕЛЮКС-ЛТД», ТОВ «ВІЛЬНОС КОМПАНІ», ТОВ «ВІРАВІДА» (попередня назва – «ДІЛОС-ГРУП»), ТОВ «ГАЛИОН-Д», ТОВ «ХАЙТБУД», ТОВ «МЕНОР ТРЕЙД» (за актом від 24.04.2019р.)) податкових накладних, які були зареєстровані контролюючим органом у Єдиному реєстрі податкових накладних, є обов`язковими підставами для включення їх до податкового кредиту з податку на додану вартість позивачем (як покупцем робіт та послуг) протягом звітного періоду згідно до вимог ст.ст.198,201 ПК України, що підтверджено змістом копій актів перевірок від 09.11.2018р., від 24.04.2019р. (а.с.55-95, 180-185 том 1).

Також позивачем як до перевірок, так і до суду були надані копії усіх укладених між позивачем та його контрагентами договорів підряду (виконаних робіт), а саме:

- договір підряду №2 від 03.01.2018р. (на комплексне обслуговування будівель, інженерних мереж і устаткування та виконання окремо узгоджених підрядних робіт) укладеного між ТОВ «ДІЛОС ГРУП» (теперішня назва – ТОВ «ВІРАВІДА») як Підрядником або Виконавцем та позивачем, як Замовником та додаткових угод до наведеного договору, за умовами якого ТОВ «ДІЛОС ГРУП» зобов`язувався виконати роботи з комплексного обслуговування будівель, інженерних мереж і обладнання на об`єктах узгоджених сторонами, а позивач як Замовник зобов`язувався прийняти і оплатити належним чином виконані роботи Виконавцем на умовах цього договору. Під об`єктами узгодженими сторонами розуміються магазини з прилеглою до неї територією і розташованими на ній технічними об`єктами, перелік яких узгоджується сторонами у додаткових угодах до договору (а.с.229-236 том 1, а.с.1-20 том 2);

- договір підряду №0103-2018 від 01.03.2018р. (на комплексне обслуговування будівель, інженерних мереж і устаткування та виконання окремо узгоджених підрядних робіт) укладеного між ТОВ «ГАЛИОН-Д» як Підрядником або Виконавцем та позивачем, як Замовником та додаткових угод до наведеного договору, за умовами якого ТОВ «ГАЛИОН-Д» зобов`язувався виконати роботи з комплексного обслуговування будівель, інженерних мереж і обладнання на об`єктах узгоджених сторонами, а позивач як Замовник зобов`язувався прийняти і оплатити належним чином виконані роботи Виконавцем на умовах цього договору. Під об`єктами узгодженими сторонами розуміються магазини з прилеглою до неї територією і розташованими на ній технічними об`єктами, перелік яких узгоджується сторонами у додаткових угодах до договору (а.с.1-27 том 3.);

- договір підряду №Х-0307 від 07.03.2018р. (на комплексне обслуговування будівель, інженерних мереж і устаткування та виконання окремо узгоджених підрядних робіт) укладеного між ТОВ «ХАЙТБУД» як Підрядником або Виконавцем та позивачем, як Замовником та додаткових угод до наведеного договору, за умовами якого ТОВ «ХАЙТБУД» зобов`язувався виконати роботи з комплексного обслуговування будівель, інженерних мереж і обладнання на об`єктах узгоджених сторонами, а позивач як Замовник зобов`язувався прийняти і оплатити належним чином виконані роботи Виконавцем на умовах цього договору. Під об`єктами узгодженими сторонами розуміються магазини з прилеглою до неї територією і розташованими на ній технічними об`єктами, перелік яких узгоджується сторонами у додаткових угодах до договору (а.с.53-91 том 3);

- договір підряду №0205-2018 від 02.05.2018р. (на комплексне обслуговування будівель, інженерних мереж і устаткування та виконання окремо узгоджених підрядних робіт) укладеного між ТОВ «МЕНОР ТРЕЙД» як Підрядником або Виконавцем та позивачем, як Замовником та додатків до цього договору, за умовами якого ТОВ «МЕНОР ТРЕЙД» зобов`язувався виконати роботи з комплексного обслуговування будівель, інженерних мереж і обладнання на об`єктах узгоджених сторонами, а позивач як Замовник зобов`язувався прийняти і оплатити належним чином виконані роботи Виконавцем на умовах цього договору. Під об`єктами узгодженими сторонами розуміються магазини з прилеглою до неї територією і розташованими на ній технічними об`єктами, перелік яких узгоджується сторонами у додаткових угодах до договору (а.с.18-40 том 4);

- договір підряду №0307-2 від 03.07.2017р. укладеного між ТОВ «Будівельна компанія «МЕТРОПОЛІС» (Підрядником) та позивачем (Замовником, за умовами якого ТОВ «БК «МЕТРОПОЛІС» зобов`язувалося за завданням Замовника (Позивача) на свій ризик виконати роботи з ремонту приміщення ТОВ «АТБ-МАРКЕТ», а Замовник зобов`язувався прийняти закінчені підрядні роботи та їх оплатити (а.с.1-3 том 7);

- договір підряду №59 від 24.09.2018р. (на комплексне обслуговування будівель, інженерних мереж і устаткування та виконання окремо узгоджених підрядних робіт) укладеного між ТОВ «АГРОТРОНІ» як Підрядником або Виконавцем та позивачем, як Замовником та додаткових угод до наведеного договору, за умовами якого ТОВ «АГРОТРОНІ» зобов`язувався виконати роботи з комплексного обслуговування будівель, інженерних мереж і обладнання на об`єктах узгоджених сторонами, а позивач як Замовник зобов`язувався прийняти і оплатити належним чином виконані роботи Виконавцем на умовах цього договору. Під об`єктами узгодженими сторонами розуміються магазини з прилеглою до неї територією і розташованими на ній технічними об`єктами, перелік яких узгоджується сторонами у додаткових угодах до договору (а.с.21-47 том 8);

- договір підряду на виконання робіт №010816 від 11.07.2016р. укладеного між ТОВ «ДЕЛЮКС-ЛТД» як Підрядником та позивачем, як Замовником, за умовами якого ТОВ «ДЕЛЮКС-ЛТД» зобов`язувався за завданням Замовника на свій ризик виконати роботи з комплексного обслуговування будівель, інженерних мереж і обладнання на обєктах Замовника, а Замовник зобов`язувався прийняти закінчені підрядні роботи ти оплатити їх, перелік і обсяг підрядних робіт, інша інформація, пов`язана з цими роботами, вказується в рахунках-фактурах (а.с.58-60 том 8);

- договір підряду на виконання робіт №3006-ВР від 30.06.2016р. (на комплексне обслуговування будівель, інженерних мереж і устаткування та виконання окремо узгоджених підрядних робіт) укладеного між ТОВ «ВІЛЬНОС КОМПАНІ» як Підрядником або Виконавцем та позивачем, як Замовником, за умовами якого ТОВ «ВІЛЬНОС КОМПАНІ» зобов`язувався за завданням Замовника на свій ризик виконати роботи з комплексного обслуговування будівель, інженерних мереж і обладнання на об`єктах Замовника, а Замовник зобов`язувався прийняти закінчені підрядні роботи ти оплатити їх, перелік і обсяг підрядних робіт, інша інформація, пов`язана з цими роботами, вказується в рахунках-фактурах (а.с.122-124).

Фактичне реальне здійснення господарських операцій за наведеними договорами підряду на виконання робіт підтверджується також і копіями наданих позивачем як до перевірок, так і до суду первинних бухгалтерських документів, а саме: копіями актів приймання-передачі виконаних робіт, копіями актів прийому-передачі розхідних матеріалів, запчастин, деталей і вузлів для робіт з комплексного обслуговування, ремонту та ТО холодильного обладнання, копіями довідок форми КБ-3, копіями актів форми КБ-2в, копіями рахунків на оплату, копіями актів надання послуг з додатками, копіями Специфікацій до договорів, копіями банківських платіжних доручень про сплату позивачем за отримані роботи та послуги, зареєстрованими у ЄРПН податковими накладними, а також копіями виписок банку зі змісту яких видно, що позивачем було здійснено безготівкову оплату за придбані роботи та послуги на користь його контрагентів сум вартості робіт (послуг), де у складі вартості цих робіт (послуг) позивачем як покупцем були сплачені і 20% сум ПДВ до бюджету, що також і підтверджено і змістами актів перевірок (а.с.1-237 том 2, а.с.1-247 том 3, а.с.1-233 том 4, а.с.1-240 том 5,а.с.1-253 том 6, а.с.1-231 том 7, а.с.1-136 том 8).

Аналіз зазначених вище досліджених судом документів, спростовують висновки посадових осіб контролюючого органу, викладені у актах перевірок від 09.11.2018р. та від 24.04.2019р., щодо неможливості підтвердити реальність господарської операції із вищевказаними контрагентами, у тому числі і щодо руху активів позивача (сплати позивачем суми ПДВ в складі оплати вартості придбаних робіт та послуг).

За таких обставин, висновки посадових осіб контролюючого органу є безпідставними та необґрунтованими, оскільки зроблені на припущеннях, що не передбачено нормами податкового законодавства, спростовуються вище дослідженими первинними бухгалтерськими документами, у тому числі фактом наявності у позивача як покупця товару податкових накладних виписаних продавцями таких робіт та послуг (його контрагентами), які були контролюючим органом зареєстровані у ЄРПН, що свідчить про дотримання вимог податкового законодавства позивачем, виходячи з того, що саме контролюючий орган був наділений повноваженнями зупинити реєстрацію таких податкових накладних та перевірити реальність вчинення господарської операції за такими податковими накладними на стадії їх реєстрації у ЄРПН у порядку, визначеному п.201.16 ст.201 ПК України.

Таким чином, аналіз вищенаведених документів та алгоритм дій позивача свідчать про те, що позивач діяв у повній відповідності до вимог чинного податкового законодавства, а саме: після отримання робіт (послуг) отримав від контрагентів позивача – продавців робіт (послуг) - контрагентів позивача податкові накладні, які були зареєстровані такими продавцями робіт і послуг у ЄРПН у встановленому законодавством порядку, що давало позивачеві, як покупцю право на віднесення вказаних сум податку на додану вартість до податкового кредиту у своїй податковій звітності, з урахуванням того, що порушення вимог законодавства при їх складанні та реєстрації у ЄРПН під час проведення перевірки посадовими особами контролюючого органу не встановлено, про що в акті не зазначено, а тому за викладених обставин та досліджених судом первинних бухгалтерських документів, які фіксують реальність здійснення господарської операції, суд приходить до висновку про відсутність порушення саме позивачем як покупцем робіт (послуг) вимог п.44.1 ст.44, ст.134, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України, виходячи із того, що відбувся у відповідний спірний період рух активів позивача по сплаті за придбані позивачем роботи (послуги) на користь контрагентів позивача, де у складі вартості придбаних робіт (послуг) позивачем були і сплачені відповідні суми ПДВ, що підтверджено копіями платіжних доручень, а також і копіями виписок банку та не спростовано відповідачем жодними належними та допустимими доказами у відповідності до вимог ст.72-77 Кодексу адміністративного судочинства України.

А виходячи з того, що рух активів за вищезазначеними господарськими операціями платника податків (позивача) фактично відбувся, що не спростовано відповідачем жодними доказами, позивач придбав роботи (послуги) та прийняв їх, що підтверджено первинними бухгалтерськими документами, висновки посадових осіб контролюючого органу, викладені в актах перевірок від 09.11.2018р. та від 24.04.2019р., є лише припущеннями таких посадових осіб та спростовуються оформленими у встановленому законодавством порядку первинними бухгалтерськими документами, які відповідають вимогам ст.ст.1,2,9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Частинами 1 та 4 ст.73 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

За статтею 74 наведеного Кодексу, встановлено, що суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ст.75 Кодексу, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достовірність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання – ст. 76 Кодексу адміністративного судочинства України.

Також і відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частина 2 ст. 77 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

Однак, представником відповідача у ході судового розгляду даної справи не доведено жодними належними, достатніми та достовірними доказами правомірність прийняття оспорюваних податкових повідомлень-рішень, не спростовані представником відповідача і докази, які надані позивачем з урахуванням обставин встановлених судом у відповідності до вимог ст.72-77 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судом не можуть бути прийняті до уваги та покладені в основу даного судового рішення та відхиляються посилання відповідача на те, що згідно інформації баз даних ДФС України та в ході аналізу податкової звітності контрагентів позивача встановлено, що останні не подають звітності до контролюючих органів, недоліки у оформленні деяких первинних бухгалтерських документів, зазначені у актах перевірок, відсутність у контрагентів позивача необхідної кількості працівників, основних засобів, надання різноманітних видів робіт значної кількості контрагентів, реалізація контрагентами позивача значної кількості товару, який не відноситься до надання будівельних та ремонтних робіт, відсутність джерела законного введення в обіг наданих робіт і послуг через аналіз ЄРПН по ланцюгу взаємопов`язаних господарських операцій з руху послуг, невідповідність придбаних та реалізованих товарів (робіт, послуг), відсутність у контрагентів позивача виробничого обладнання, транспортних засобів, складських та офісних приміщень, віддаленість місцезнаходження контрагентів-постачальників один від одного, згідно даних ЄРПН встановлено обрив ланцюга постачання товарів/послуг, що свідчить про нереальність вчинених позивачем господарських операцій із вищенаведеними контрагентами, оскільки вказані наведені обставини не можуть бути підставами для позбавлення саме позивача, як покупця робіт та послуг, права на формування податкового кредиту за умови наявності у позивача всіх необхідних первинних бухгалтерських документів, які підтверджують реальність господарських операцій, у тому числі і рух активів позивача як покупця робіт (послуг) у відповідності до норм ст.ст. 2, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та ст.44 ПК України та виходячи із того, що юридична відповідальність носить індивідуальний характер за ст.61 Конституції України, а, відповідно, позивач як кінцевий споживач придбаних робіт (послуг) не може нести відповідальності за дії своїх контрагентів-постачальників виконавців таких робіт та послуг.

Є безпідставними та відхиляються судом посилання представника відповідача на те, що у договорі підряду від 07.03.2018р. зазначені неіснуючі дані щодо номеру банківського рахунку, який на момент укладення договору не існував, а був відкритий лише 27.03.2018р., що було встановлено із реєстраційних відомостей, оскільки на підтвердження вказаного факту представником відповідача жодних належних, достатніх та допустимих доказів не надано, а окремі недоліки та помилки у оформленні первинних бухгалтерських документів, як і недоліки у частині підписання актів наданих послуг лише підрядниками та замовниками без залучення субпідрядників, не може бути безумовною підставою для визнання господарських операцій нереальності за умови надання інших первинних документів, які підтверджують реальність їх виконання, зокрема, якщо за первинними бухгалтерськими документами позивача платника податків встановлений фактичний руху активів або зміну у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльності, які мали місце (відбулися), що також і узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у його постанові від 18.07.2019р. у справі №815/565/15, яка є обов`язковою для застосування згідно до вимог ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України.

Також судом відхиляються і доводи відповідача про те, що контрагенти позивача –– (ТОВ «ВІРАВІДА» (попередня назва – ТОВ «ДІЛОС ГРУП»), ТОВ «ХАЙТБУД», ТОВ «МЕНОР ТРЕЙД», ТОВ «ГАЛИОН-Д» »(за актом від 09.11.2018р.); ТОВ «Будівельна компанія «МЕТРОПОЛІС», ТОВ «АГРОТРОНІ», ТОВ «ДЕЛЮКС-ЛТД», ТОВ «ВІЛЬНОС КОМПАНІ», ТОВ «ВІРАВІДА» (попередня назва – «ДІЛОС-ГРУП»), ТОВ «ГАЛИОН-Д», ТОВ «ХАЙТБУД», ТОВ «МЕНОР ТРЕЙД» (за актом від 24.04.2019р.)) та контрагенти контрагентів позивача є фігурантами кримінальних проваджень за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.205, ч.2 ст.209, ч.3 ст. ст.212, п.3 ст.358 КК України (створення та використання фіктивних підприємств), а тому вказані підприємства не могли фактично здійснювати господарські операції, що свідчить про неможливість надання ними послуг та виконання робіт за вищенаведеними договорами підряду за ланцюгом всіх платників податків, які брали участь у здійсненні цих нереальних господарських операцій, оскільки жодних доказів на підтвердження наведених обставин представником відповідача суду не надано, а зміст ухвал Печерського районного суду м. Києва, Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська, на які відповідач посилається у актах перевірок у згаданих кримінальних провадженнях, не містять у собі встановлених обставин, які б свідчили про невиконання контрагентами позивача своїх договірних зобов`язань саме по господарських відносинах з позивачем або обставин, які б свідчили про фіктивність (нереальність) господарських операцій між позивачем та його вищенаведеними контрагентами-постачальниками робіт та послуг (таких доказів відповідачем суду не надано), що узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у його постановах від 26.06.2018р. у справі №808/2360/17 (адміністративне провадження №К/9901/47560/18), від 02.10.2018р. у справі №808/2524/17, від 18.09.2018р. у справі №802/2231/17-а, від 24.01.2019р. у справі №810/1499/17, від 11.04.2019р. у справі №П/811/1761/16, яка є обов`язковою для застосування адміністративним судом у відповідності до вимог ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України.

При цьому, слід зазначити, що аналіз наданих суду відповідачем копій змісту вищенаведених ухвал свідчить лише про вчинення процесуальних дій органами досудового розслідування, які полягають у накладенні арешту на кошти ряду підприємств та заборону проведення операцій, які знаходяться на рахунках підприємств, надання дозволу слідчому на тимчасовий доступ до оригіналів документів та не містять інформації та фактів про встановлення вини посадових осіб контрагентів позивача у вчиненні кримінального правопорушення, пов`язаного з фіктивним підприємництвом (а.с.183-219 том 8).

Окрім того, слід зазначити, що відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження того, що посадових осіб контрагентів позивача визнано винним у фіктивному підприємництві, відповідного вироку суду не надано, а згідно до вимог ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Оскільки, відповідачем не надано доказів, а судом не встановлено винуватості ні посадових осіб позивача, ні посадових осіб контрагентів позивача у даних взаємовідносинах, не надано доказів щодо встановлених фактів їхніх сумісних дій з приводу незаконної мінімізації податкових зобов`язань, у відповідача були відсутні будь-які правові підстави для прийняття оспорюваних податкових повідомлень-рішень лише тільки на підставі того, що проводиться досудове розслідування кримінального провадження за фактом вчинення групою фізичних осіб фіктивного підприємництва без відповідного обвинувального вироку суду з урахуванням вимог ст. 62 Конституції України.

Таким чином, слід дійти висновку, що порушення платником податку – постачальником податкового законодавства може бути підставою для позбавлення іншого платника податку – покупця права на отримання податкової вигоди у вигляді формування податкового кредиту лише за умови встановленого факту їхніх сумісних дій щодо незаконної мінімізації податкових зобов`язань.

Такі обставини, які б достовірно свідчили про наявність таких фактів, у справі не встановлені, а відповідачем жодними доказами не підтверджені.

Вказана правова позиції узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 06.06.2018р. у справі №822/1866/15 (адміністративне провадження №К/9901/8426/18).

Відповідно до ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Також судом не можуть бути прийняті в якості доказу нереальності вищезазначених господарських операцій і посилання представника відповідача на наявний протокол допиту від 18.03.2016р. директора ТОВ «БУД ІМПЕРІЯ ГРУП» Дорошенко О. ОСОБА_2 , яка повідомила про свою непричетність до здійснення фінансово-господарської діяльності до даного підприємства (а.с.182 том 8), оскільки, по-перше, взаємовідносини позивача із вказаним контрагентом не були підставами для донарахування грошових зобов`язань позивачеві за оспорюваними податковими повідомленнями-рішеннями, що підтверджується відповідним змістом наданого відповідачем розрахунку (а.с.16 том 9), а також і підтверджено самим представником відповідача у судовому засіданні; по –друге, копія протоколу допиту свідка від 18.03.2016р. не завірена належним чином у встановленому законодавством порядку, окрім того, представник відповідача у судовому засіданні не зміг пояснити у який спосіб та у якому порядку і з яких підстав дана копія протоколу допиту свідка була отримана відповідачем, а тому такі докази суд не може брати до уваги виходячи з вимог ст.ст.73,74 Кодексу адміністративного судочинства України.

Також слід зазначити, що судом враховується і те, що позивач не може нести відповідальності за недотримання вимог податкового законодавства контрагентами позивача, оскільки юридична відповідальність носить індивідуальних характер згідно ст.61 Конституції України.

Окрім того, і відповідно до норм Податкового кодексу України ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. Такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Виходячи з наведеного, суд приходить до висновку, що порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом, не впливають на права та обов`язки іншого платника податків.

Якщо контрагент не виконав свого зобов`язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту або відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документально підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Вказана правова позиція неодноразово висловлювалася Верховним Судом України у його постановах від 13.01.2009р., у постанові від 01.06.2010р., а також і у постановах від 26.12.2006р. №21-262, від 06.09.2008р., від 09.09.2008р. № 21-500во08, від 11.10.2006р. №21-593во06, від 31.01.2011р. №21-47а10.

Також неодноразово зазначалася вказана правова позиція і у Інформаційних листах Вищого адміністративного Суду України від 20.07.2010р. №1112/11/13-10, від 02.06.2011р. №742/11/13-11 стосовно того, що не є підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку та при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Отже, доводи відповідача про те, що контролюючий орган при проведенні перевірок не може встановити повного ланцюгу постачання того чи іншого товару (робіт та послуг) аж до виробників (обрив (розрив) ланцюга), не може бути покладено в основу притягнення до відповідальності саме позивача як кінцевого споживача товарів, робіт та послуг за умови дотримання покупцем товару (робіт та послуг) вимог податкового законодавства, зокрема, отримання податкової накладної та проведення оплати за придбаний товар, де у складі вартості товару (робіт та послуг) позивачем сплачено було і суму податку на додану вартість.

Отже, за умови сплати податку на додану вартість позивачем як покупцем у складі вартості придбаних робіт та послуг на нього не може бути покладено тягар відповідальності по сплаті такого податку вдруге, ще й за порушення податкового законодавства продавцями (контрагентами позивача) таких робіт та послуг.

Також представником відповідача не було надано жодних доказів і на підтвердження того, яким чином дії третіх осіб можуть впливати на дані податкового обліку позивача, а також і не наведено жодних підстав на підтвердження того, що позивач, як платник податків, діяв без належної обачності і обережності та позивачу було відомо про можливі порушення, які допускав його контрагент та/або контрагенти його контрагентів, аж до виробників продукції.

При цьому, слід зазначити, що висновки контролюючого органу не можуть ґрунтуватися на припущеннях посадових осіб контролюючого органу не підтверджених будь-якими належними та допустимими доказами.

За викладеного, суд приходить до висновку, що із аналізу наданих первинних бухгалтерських документів у ході проведення перевірок у відповідача були відсутні будь-які правові підстави для висновків про нереальність вищевказаних господарських операцій позивача із його контрагентами-постачальниками робіт та послуг, з урахуванням обставин та норм чинного податкового законодавства досліджених судом.

Статтею 6 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Так, Європейський Суд з прав людини у своєму рішення від 22.01.2009р.(«Булвес «АД проти Болгарії») зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов`язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз. На думку Європейського Суду такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності. Право на податковий кредит є «власністю» у розумінні статті 1 Протоколу № 1, яке повинно розглядатися як таке, що виникло у момент повного виконання нею своїх зобов`язань щодо податкової звітності з ПДВ. Визнання права на нарахування податкового кредиту було поставлено в залежність від виконання обов`язків постачальником, в той час коли це не залежало від волі одержувача поставки – застосування відповідних положень Закону «Про ПДВ» стало не передбаченим і самовільним. Платник податку не має абсолютно ніяких повноважень відслідковувати, контролювати і забезпечувати виконання постачальником його обов`язків із складення та подання декларації з ПДВ, а також обов`язку зі сплати ПДВ (п.43, п.69 зазначеного вище рішення Європейського Суду).

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» практика Європейського Суду з прав людини є джерелом права та свідчить про те, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб`єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (рішення Європейського Суду від 09.01.2007р. у справі «Інтерсплав проти України»).

З огляду на викладене, судом не приймаються доводи відповідача щодо покладення юридичної відповідальності на позивача за порушення, які нібито вчинені контрагентами позивача та постачальниками контрагентів позивача, які викладені в актах перевірок від 09.11.2018р., від 24.04.2019р., оскільки у відповідності до ст. 61 Конституції України та вищенаведених норм чинного податкового законодавства позивач не може і не повинен нести відповідальність за дії своїх контрагентів.

При цьому, судом враховується і те, що наведені вище акти перевірок взагалі не містять жодних посилань на порушення саме позивачем вимог податкового законодавства, які перешкоджали або забороняли позивачеві віднести суми податку на додану вартість по вищенаведених взаємовідносинах з наведеними вище контрагентами до податкового кредиту та до витрат, з урахуванням того, що, як свідчать матеріали справи, розрахунки між позивачем із вищевказаними контрагентами по придбанню робіт (отриманих послуг) були проведені позивачем у безготівковому порядку та позивачем, як покупцем таких робіт (послуг), було сплачено суму податку на додану вартість у складі вартості придбаних робіт та послуг до бюджету, що не спростовано відповідачем наданими документами (а.с.42-123, 144-195 том 1).

Тобто, позивач, сплативши до бюджету податок на додану вартість у складі вартості товару як покупець отриманих від його контрагентів робіт та послуг, дотримався всіх умов, визначених податковим законодавством щодо сплати податку на додану вартість, включив вказані суми до витрат та до податкового кредиту у звітних періодах, а отже, має законні та обґрунтовані сподівання на їх відшкодування відповідно до вимог податкового законодавства.

Також, представником відповідача у ході судового розгляду даної справи на підтвердження правомірності застосування штрафної санкції із розрахунку 50 відсотків (замість 25%) від нарахованого грошового зобов`язання (за повторність визначення грошового зобов`язання контролюючим органом) за приписами п.123.1 ст.123 ПК України за оспорюваним податковим повідомленням-рішенням від 28.02.2019р., жодних належних та допустимих доказів суду надано не було в порушення вимог ст.ст.72-77 Кодексу адміністративного судочинства України.

Приймаючи до уваги викладене, суд приходить до висновку, що, при прийнятті оспорюваних податкових повідомлень-рішень, відповідач порушив права позивача на формування витрат та податкового кредиту по взаємовідносинах із його вищенаведеними контрагентами, передбачене нормами ст.ст.198, 201 ПК України та у порушення вимог ст. 123 ПК України без достатніх належних та обґрунтованих для цього підстав застосував штрафні санкції із розрахунку 50 відсотків (замість 25%) від суми визначеного контролюючим органом податкового зобов`язання за податковим повідомленням-рішенням від 28.02.2019р., у зв`язку з чим такі порушені права позивача підлягає судовому захисту та відновленню шляхом визнання протиправними та скасування вищенаведених податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіривши у відповідності до вимог ч.2 ст.2 наведеного Кодексу правомірність прийняття відповідачем як суб`єктом владних повноважень оспорюваних податкових повідомлень-рішень, суд приходить до висновку, що викладені в актах перевірок від 09.11.2018р. та від 24.04.2019р. обставини, що слугували підставами для прийняття оспорюваних податкових повідомлень-рішень є неправомірними та не обґрунтованими, спростовуються вищенаведеними доказами, а тому оспорювані податкові повідомлення-рішення є такими, що прийняті не у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, не обґрунтовано та без врахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), у зв`язку з чим позовні вимоги позивача про визнання протиправним та скасування оспорюваних податкових повідомлень-рішень від 28.02.2019р. та від 27.08.2019р., прийнятих на підставі вищевказаних висновків, підлягають задоволенню.

Приймаючи до уваги все вищевикладене, позовні вимоги позивача слід задовольнити повністю.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить із того, що відповідно до ч.1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Виходячи з наведеного, наявність підстав для задоволення даного адміністративного позову у повному обсязі, слід стягнути з бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень – Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 19210 грн. 00 коп. понесені позивачем згідно платіжного доручення №4716 від 26.09.2019р. (а.с.143 том 8).

Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Приватного Науково-виробничого підприємства «ТЕХКОМПЛЕКС» до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0006561411 від 28.02.2019р., №0025291402, №0025281402 від 27.08.2019р. – задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Дніпропетровській області №0006561411 від 28.02.2019р., №0025291402, №0025281402 від 27.08.2019р.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17а, ЄДРПОУ 39394856) на користь Приватного Науково-виробничого підприємства «ТЕХКОМПЛЕКС» (49000, м. Дніпро, вул. Ламана, буд. 17, код ЄДРПОУ 31467942) – судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 19210 грн. 00 коп. ( дев`ятнадцять тисяч двісті десять грн. 00 коп.).

Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення, або протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення (у разі оголошення в судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини рішення) відповідно до вимог ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України та у порядку, встановленому п.п.15.1 п.15 Розділу УІІ Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду набирає законної сили у строки, визначені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повне судове рішення складено - 12.12.2019р.

Суддя С.О. Конєва