Рішення № 86584975, 23.09.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2019 року Справа № 160/6755/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Юхно І.В, розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Іларіонівської селищної ради Синельниківського району Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

17.07.2019 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Іларіонівської селищної ради Синельниківського району Дніпропетровській області, у якому позивач просить суд:

- визнати протиправними дії Іларіонівської селищної ради Синельниківського району Дніпропетровській області щодо невнесення на розгляд сесії селищної ради, заяви ОСОБА_1 , в частині виділення йому як учаснику антитерористичної операції, земельної ділянки площею 2 га для ведення особистого селянського господарства;

- зобов`язати Іларіонівську селищну раду Синельниківського району Дніпропетровській області внести на розгляд заяву ОСОБА_1 стосовно виділення йому як учаснику антитерористичної операції, земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 2 га, на чергову сесію селищної ради, після набрання рішенням суду законної сили.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач не погоджується з бездіяльністю відповідача щодо невнесення на розгляд сесії селищної ради заяви про виділення земельної ділянки, зазнаючи, що позивач звернувся до відповідача з клопотанням про розгляд на сесії сільської ради об`єднаної територіальної громади питання про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого господарства орієнтовано площею 2 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту, яка знаходиться на території Іларіонівської сільської об`єднаної територіальної громади Синельніківського району Дніпропетровської області. Проте, відповідач листом повідомив позивача про відсутність підстав для виділення земельної ділянки як учаснику АТО та взагалі не включив заяву (клопотання) ОСОБА_1 до розгляду на пленарному засіданні селищної ради, чим на думку позивача допустив грубе порушення вимог земельного законодавства України.

На думку позивача, оскаржувані дії є протиправними, у зв`язку з чим він звернувся до суду з даним позовом та просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.07.2019 відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Розгляд справи по суті вирішено розпочати з 21.08.2019 року.

Про відкриття спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) сторони повідомленні відповідно до приписів Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України), що підтверджується матеріалами справи.

21.08.2019 року від представника відповідача надійшов відзив на позов, у якому Іларіонівська селищна рада Синельниківського району Дніпропетровській області позовні вимоги не визнала та просила суд відмовити в їх задоволенні, з огляду на таке:

- ділянка, визначена позивачем у заяві станом на 20.08.2019 року не сформована і перебуває у державній власності;

- до визначеної позивачем земельної ділянки, відповідач відношення не має, про що було повідомлено представника ОСОБА_1 Шостакова С.М. у листі від 07.06.2019 року №10460/01-23.

Сторони правом на надання відповіді на відзив та заперечень не скористались.

Дослідивши матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_1 .

Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_2 ОСОБА_1 є учасником бойових дій.

Згідно з наказом Міністерства оборони України від 02.06.2014 року №116, довідкою т.в.о. командира військової частини А1126, довідки військової частини А1126 від 12.04.2015 року №177 старший солдат ОСОБА_1 в період з 31.05.2014 року по 30.06.2014 року, з 24.07.2014 року по 04.10.2014 року приймав участь в антитерористичній операції на території Луганської та Донецької області.

21.06.2018 року ОСОБА_1 звернувся до Іларіонівської сільської об`єднаної територіальної громади з клопотання, в якому просив розглянути на сесії сільської об`єднаної територіальної громади питання про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого господарства орієнтовано площею 2 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту, яка знаходиться на території Іларіонівської сільської об`єднаної територіальної громади Синельниківського району Дніпропетровської області.

До клопотання було долучено додатки: копія паспорту заявника; копія ідентифікаційного коду заявника; графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, довідка про участь в АТО, витяг з наказу.

23.04.2019 р. ОСОБА_1 через свого представника, звернувся до відповідача, із запитом про надання інформації з приводу результатів розгляду його звернення та надання рішення органу місцевого самоврядування про виділення земельної ділянки.

Листом «Про надання інформації» від 03.05.2019 року №865/01-23 доведено до відома позивача, що ним не було подано графічних матеріалів, на яких зазначене бажане місце розташування земельної ділянки. Згідно з п. 14 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» учасникам бойових дій, у частині, що стосуються земельних питань, надаються пільги тільки на першочергове відведення земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва, садівництва і городництва. У зв`язку з цим питання щодо надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність громадянину ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства не може бути розглянуто на черговій сесії Іларіонівської селищної ради.

29.05.2019 р. ОСОБА_1 через свого представника, потворно звернувся до відповідача, із запитом про надання інформації з приводу результатів розгляду його звернення та надання рішення органу місцевого самоврядування про виділення земельної ділянки.

Листом від 07.06.2019 р. №1046/01-23 Іларіонівська селищна рада повідомила представника позивача, що земельна ділянка з кадастровим номером 1224884000:01:002:0569 перебуває у державній власності, до комунальної власності Іларіонівської селищної ради вона не передана, отже, селищна рада не має повноважень надавати цю земельну ділянку будь-кому у власність. Також повідомлено, що клопотання гр. ОСОБА_1 взяте до обліку заяв щодо надання земельних ділянок учасникам АТО і ООС, після прийняття відповідної земельної ділянки до комунальної власності, питання про її передачу у приватну власність буде розглянуте депутатами селищної ради з урахування дати подання клопотання.

Не погоджуючись з наданою відповіддю, позивач звернувся до суду з цим позовом.

При вирішенні спору суд виходить із того, що статтею 19 Конституції України визначено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статі 14 Конституції України, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Частиною 1 ст. 3 Земельного кодексу України, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі - ЗК України) передбачено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно з ст. 78 ЗК України, право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

Згідно п. «б» ч.1 ст. 81 ЗК України громадяни України набувають право власності на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Пунктом 14 частини 1 статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» передбачено, що учасникам бойових дій надаються пільги, зокрема: щодо першочергового відведення земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва, садівництва і городництва.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Частиною 2 ст. 116 ЗК України встановлено, що набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Згідно з п. «в» ч. 3 ст. 116 ЗК України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених вказаним Кодексом.

Пунктом «б» ч. 1 ст. 121 ЗК України передбачено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Згідно з ч. 6 ст. 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідно до ч. 7 ст. 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Дана норма кореспондується зі змістом абз. 1 ч.3 ст.123 ЗК України, якою визначено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Таким чином, нормами законодавства визначено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень.

При цьому, статтею 122 ЗК України встановлено, що:

Сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Верховна Рада Автономної Республіки Крим, обласні, районні ради передають земельні ділянки у власність або у користування з відповідних земель спільної власності територіальних громад для всіх потреб.

Районні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для:

а) ведення водного господарства;

б) будівництва об`єктів, пов`язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), з урахуванням вимог частини сьомої цієї статті;

в) індивідуального дачного будівництва.

Центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.

Київська та Севастопольська міські державні адміністрації у межах їхніх територій передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Рада міністрів Автономної Республіки Крим на території Автономної Республіки Крим передає земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст, що не входять до складу певного району, та за межами населених пунктів для всіх потреб, а також погоджує передачу таких земель у власність або у користування районними державними адміністраціями на їхній території для будівництва об`єктів, пов`язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо).

Кабінет Міністрів України передає земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у випадках, визначених статтею 149 цього Кодексу, та земельні ділянки дна територіального моря, а також у користування земельні ділянки зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Земельні ділянки, що вилучаються, викуповуються або примусово відчужуються для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, надаються у користування для таких потреб органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, які прийняли рішення про їх вилучення, викуп або примусове відчуження для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності.

Отже, з метою дослідження правомірності наданої відмови відповідачем у виділенні позивачу земельної ділянки, суду необхідно дослідити наявність повноважень та законодавчих підстав у відповідача для виділення запитуваної земельної ділянки позивачеві.

Відповідно до підпункту «а» пункту 1 статті 33 Закону України «Про місцеве самоврядування» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать, зокрема, повноваження з підготовки і внесення на розгляд ради пропозицій щодо встановлення ставки земельного податку, розмірів плати за користування природними ресурсами, вилучення (викупу), а також надання під забудову та для інших потреб земель, що перебувають у власності територіальних громад.

Згідно з пунктом 14 статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» учасникам бойових дій надаються такі пільги, зокрема, першочергове забезпечення жилою площею осіб, які потребують поліпшення житлових умов, та першочергове відведення земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва, садівництва і городництва, першочерговий ремонт жилих будинків і квартир цих осіб та забезпечення їх паливом.

З аналізу наведених норм, встановлено, що відповідач наділений повноваженнями щодо першочергового надання земель, що перебувають у власності територіальної громади, учасникам бойових дій для індивідуального житлового будівництва, садівництва і городництва.

Із заяви позивача, судом встановлено, що останнім заявлено вимогу про відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення.

Таким чином, на вказану заяву позивача не розповсюджується порядок виділення земельної ділянки учасникам бойових дій, оскільки пунктом 14 статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» передбачено першочергове виділення земельної ділянки учасникам бойових дій лише для індивідуального житлового будівництва, садівництва і городництва.

Також листом від 07.06.2019 р. №1046/01-23 Іларіонівська селищна рада повідомила позивача про те, що земельна ділянка площею 2га, яка знаходиться біля земельної ділянки з кадастровим номером 1224884000:01:002:0569 не сформована, перебуває у державній власності, до комунальної власності Іларіоновської селищної ради не передана.

Відповідно до ч. 1 ст. 117 Земельного кодексу України передача земельних ділянок державної власності у комунальну власність чи навпаки здійснюється за рішеннями відповідних органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, які здійснюють розпорядження землями державної чи комунальної власності відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

У рішенні органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у державну чи комунальну власність зазначаються кадастровий номер земельної ділянки, її місце розташування, площа, цільове призначення, відомості про обтяження речових прав на земельну ділянку, обмеження у її використанні.

На підставі рішення органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у державну чи комунальну власність складається акт приймання-передачі такої земельної ділянки.

Рішення органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у державну чи комунальну власність разом з актом приймання-передачі такої земельної ділянки є підставою для державної реєстрації права власності держави, територіальної громади на неї.

Судом встановлено, що на день звернення позивача із заявою та на день прийняття рішення у справі, земельна ділянка, запитувана позивачем, до комунальної власності територіальної громади Іларіонівської селищної ради передана не була, акт приймання-передачі такої земельної ділянки відсутній, відтак, відповідач у справі не наділений повноваженнями щодо здійснення заходів стосовно передачі земельної ділянки, яка не перебуває у його власності громадянам для ведення сільського господарства.

Таким чином, заявляючи позовні вимоги про зобов`язання Іларіонівської селищної ради Синельниківського району Дніпропетровській області внести на розгляд заяву ОСОБА_1 стосовно виділення йому як учаснику антитерористичної операції, земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 2 га, на чергову сесію селищної ради, після набрання рішенням суду законної сили, позивачем обрано неналежний спосіб правого захисту, оскільки Іларіонівська селищна рада Синельниківського району Дніпропетровській області не є органом місцевого самоврядування, що наділений питанням виділення земельної ділянки, яка не перебуває у його власності.

З огляду на викладене, позовні вимоги в частині визнання протиправними дії Іларіонівської селищної ради Синельниківського району Дніпропетровській області щодо невнесення на розгляд сесії селищної ради, заяви ОСОБА_1 , в частині виділення йому як учаснику антитерористичної операції, земельної ділянки площею 2 га для ведення особистого селянського господарства, не підлягають задоволенню, оскільки судом встановлена правомірність змісту відповіді Іларіонівської селищної ради, викладеної в листах від 03.05.2019 року №865/01-23 та від 07.06.2019 р. №1046/01-23.

Частиною 1 статті 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до положень статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з частинами першої та четвертої статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до приписів статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частиною першою статті 77 КАС України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Аналогічна позиція стосовно обов`язку доказування була висловлена Європейським судом з прав людини у пункті 36 справи «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), від 01 липня 2003 року №37801/97, в якому він зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення).

Із заявлених позовних вимог, на підставі системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Керуючись статтями 9, 73-77, 139, 241-246, 255, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_3 ) до Іларіонівської селищної ради Синельниківського району Дніпропетровській області (місцезнаходження: 52520, Дніпропетровська область, смт. Іларіонове, вул. Робоча, буд.19; код ЄДРПОУ 41767516) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії – відмовити.

Відповідно до статті 255 КАС України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з частиною 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

На підставі положень статті 297 КАС України апеляційна скарга подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень КАС України.

Суддя І.В. Юхно