Рішення № 86584950, 19.12.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2019 року Справа № 160/8907/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Луніної О.С.

за участю секретаря судового засідання Терентенко О.О.

за участю:

позивача ОСОБА_1

представника позивача Новікова В. М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про скасування рішення,-

ВСТАНОВИВ:

12.09.2019 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровської області (вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427), в якій позивач просить скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про утримання надміру виплачених сум пенсій від 20 червня 2019 року № 162866 відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Позовна заява мотивована тим, що позивач мала законні підстави отримувати пенсію за віком з 27 жовтня 2013 року, коли їй виповнилось 55 років і стаж її роботи на цю дату складав 36 років. 07 жовтня 2016 року позивач подала заяву до Пенсійного фонду про переведення її з пенсії за вислугою років на пенсію за віком та перерахувати пенсію по стажу. В результаті проведеного розрахунку розмір пенсії за віком склав 1126,30 грн., а розмір пенсії за вислугою років з урахуванням доданого стажу - 1313,95 грн. Пенсійний фонд, незважаючи на подану позивачем заяву, виплачував ОСОБА_1 пенсію за вислугу років, про що пенсіонера не повідомив. Позивач, вважаючи, що її пенсія переведена з пенсії за вислугою років, до Пенсійного фонду із заявами більше не зверталась. 26.06.2017 року ОСОБА_1 була прийнята на посаду маркувальника до аптеки № 13 ТОВ «Дніпрофарма». 01 серпня 2017 року позивач була переведена на посаду фармацевт аптеки № 13 «ТОВ «Дніпрофарма», з якої була звільнена за власним бажанням 16.07.2018 року. 19.07.2018 року позивач була прийнята на посаду фармацевт ТОВ «ІСТОК-Д», де працює по теперішній час. Відповідач, безпідставно вважаючи, що ОСОБА_1 з 01 серпня 2017 року працювала на посаді фармацевт на підприємствах, робота в яких не дає право на пенсію за вислугу років, прийняв рішення від 20.06.2019 про утримання надмірну виплачених суму.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2019 року позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про скасування рішення про утримання надмірно виплачених сум пенсій від 20.06.2019 № 162866 залишено без руху.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.10.2019 року відкрито провадження в адміністративній справі №160/8907/19 та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін з урахуванням особливостей на 06.11.2019 року.

06.11.2019 року судом отримано заяву ОСОБА_1 , в якій позивач просить перенести розгляд справи № 160/8907/19 на іншу дату у зв`язку з перебуванням представника позивача у відпустці за межами Дніпропетровської області.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2019 року задоволено клопотання відповідача про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням сторін в адміністративній справі за позовною заявою ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області про утримання надміру виплачених сум пенсій від 20.06.2019 № 162866 задоволено. Призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням сторін на 19.12.2019 року о 10:30.

30.10.2019 Дніпропетровським окружним адміністративним судом отримано відзив на позовну заяву, в якому зазначено про безпідставність заявлених позивачем вимог та відсутність підстав для задоволення позовної заяви.

В обґрунтування відзиву на позовну заяву відповідач зазначає, що 07.10.2016 позивач подала заяву про переведення з пенсії за вислугу років на пенсію за віком у разі вигідності, або перерахувати пенсію по стажу. В результаті проведеного перерахунку розмір пенсії за віком склав 1126,30 грн., а розмір пенсії за вислугу років з урахуванням доданого стажу – 1313,92 грн. Оскільки розмір пенсії за віком склав менший розмір, ніж розмір пенсії за вислугу років, позивачу був невигідним перехід з пенсії за вислугу років на пенсію за віком. В подальшому, на підставі заяви від 10.06.2019 року позивача переведено на пенсію за віком. З урахуванням змін внесених Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів» № 2148- VІІІ від 03.10.2017 року до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» розрахунок пенсії за віком більш доцільний, ніж за вислугу років. У зв`язку з неповідомленням про працевлаштування з 01.08.2017 року по 30.07.2019 року у позивача утворилась переплата у розмірі 44 861,58 грн., на підставі чого ГУ ПФУ в Дніпропетровській області 20.06.2019 прийнято рішення № 162866.

15 листопада 2019 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом отримано відповідь позивача на відзив Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому зазначає про безпідставність доводів відповідача та наявність законних підстав для задоволення позов вимог.

Відповідь на відзив обгрунтовано наступним. 07.10.2016 року позивач подала заяву про переведення її з пенсії за вислугою років на пенсію за віком, за результатом розгляду якої відповідачем не здійснено відповідне переведення, про що позивача повідомлено не було. Однак, зважаючи на свою заяву, позивач була переведена з 01.08.2017 року на посаду фармацевта аптеки № 13 ТОВ «Дніпрофарм», з якої звільнена 16.07.2018 року за власним бажанням. 19.07.2018 прийнята на посаду фармацевта ТОВ «ІСТОК-Д», де працює до теперішнього часу. Згідно з Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів» № 2148- VІІІ від 03.10.2017 року до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», який набрав чинності з 11.10.2017 року, розрахунок пенсій за віком більш доцільний, ніж за вислугу років. Тому, відповідач повинен був перевести ОСОБА_1 з пенсії за вислугу років на пенсію за віком з 11.10.2017 року. Крім того, позивач вказує, що згідно ст. 3 Закону України «Основи законодавства України про охорони здоров`я» заклад охорони здоров`я – це юридична особа будь-якої форми власності та організаційно-правової форми або її відокремлений підрозділ, основним завданням яких є забезпечення медичного обслуговування населення на основі відповідної ліцензії та професійної діяльності медичних (фармацевтичних) працівників.

В судове засідання з`явились позивач та її представник, які підтримали доводи, викладені у позовній заяві та наполягають на її задоволенні.

Представник відповідача до суду не з`явився, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.

Відповідно до частини 1 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Перевіривши матеріали позовної заяви, відзиву на позовну заяву, дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з 04.10.2005 року перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, отримувала пенсію за вислугу років, призначену відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» та Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Пенсію за вислугу років позивачу призначено як працівнику охорони здоров`я згідно ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», у зв`язку з наявністю страхового стажу 29 років 11 місяців, у тому числі спеціального стажу – 28 років 9 місяців, із середньомісячного заробітку за період з 01.11.1991 по 31.10.1996 та з 01.07.2000 по 31.08.2005.

Згідно з даним трудової книжки позивача, ОСОБА_1 після призначення пенсії за вислугу років працювала:

з 02.11.2005 по 30.04.2007 – адміністратором в МЦ «Біомедика»;

з 09.06.2008 по 16.10.2009 – складальщиком складу структурного підрозділу м. Дніпропетровськ в ТОВ «БаДМ»;

з 16.10.2009 по 29.04.2011 – складальщиком відділу зберігання на комплектації товарів аптечного складу в ТОВ «БаДМ»;

з 04.05.2011 по 12.07.2012 маркувальник аптеки №м 4 ТОВ «Транс фарм – Днапро»;

з 13.07.2012 по 14.03.2014 маркувальник аптеки № 9 ТОВ «Дніпрофарма»;

з 27.03.2014 по 31.08.2014 маркувальник аптеки № 15 ТОВ «Аптека низьких цін Дніпро»;

з 01.09.2014 по 25.06.2017 маркувальник аптеки № 1 ТОВ «Трансфарм-Дніпро»;

з 26.06.2017 по 01.08.2017 маркувальник аптеки № 13 ТОВ «Дніпрофарма»;

з 01.08.2017 по 16.07.2018 фармацевт аптеки № 13 ТОВ «Дніпрофарма»;

з 19.07.2018 працює фармацевтом в ТОВ «ІСТОК-Д».

07.10.2016 позивач подала заяву про переведення з пенсії за вислугу років на пенсію за віком у разі вигідності, або перерахувати пенсію по стажу.

Листом ГУ ПФУ в Дніпропетровській області № 6134/М-09 від 21.08.2019 року відповідач повідомив позивача про недоцільність переведення її з пенсії за вислугу років на пенсію за віком, оскільки розмір пенсії за віком склав менший розмір ніж розмір пенсії по вислузі років. Крім того, позивача повідомлено, що заяву з приводу перерахунку пенсії у 2017 році вона не подавала.

У зв`язку з неповідомленням про працевлаштування за період з 01.08.2017 по 30.06.2019 року за ОСОБА_1 рахується переплата пенсії у розмірі 44861,53 грн, яка підлягає поверненню, про що20.06.2019 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області прийнято рішення про утримання надміру виплачених пенсій.

Позивач, вважаючи рішення про утримання надміру виплачених пенсій, прийнято з порушенням норм чинного законодавства, звернулась до суду з позовом.

Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом.

Приписами ч. 1 ст. 50 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.

Згідно з ст. 103 Закону України «Про пенсійне забезпечення», суми пенсії, надміру виплачені пенсіонерові внаслідок зловживань з його боку (в результаті подання документів з явно неправильними відомостями, неподання відомостей про зміни у складі членів сім`ї тощо), стягуються на підставі рішень органу, що призначає пенсії.

Отже, обов`язковою умовою стягнення надміру виплачених пенсій є допущення зловживань з боку пенсіонера та подання страхувальником недостовірних даних.

Таким чином, підставою для прийняття рішення про утримання надмірно сплачених сум обов`язковою умовою є зловживання з боку пенсіонера або подання пенсіонером недостовірних даних.

Так, судом встановлено, що, на думку відповідача, саме через неповідомлення про працевлаштування за період з 01.08.2017 по 30.07.2019 року у позивача утворилась переплата пенсії у розмірі 44861,58 грн.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про пенсійне забезпечення» за цим Законом призначаються:

а) трудові пенсії:

за віком;

по інвалідності;

в разі втрати годувальника;

за вислугу років.

Згідно зі ст. 6 Закону України «Про пенсійне забезпечення» особам, які мають одночасно право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором, за винятком пенсій інвалідам внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, що їх вони дістали при захисті Батьківщини або при виконанні інших обов`язків військової служби, або внаслідок захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті чи з виконанням інтернаціонального обов`язку.

Пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.(ст. 51 Закону України «Про пенсійне забезпечення»)

Положеннями ст. 7 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлено, що звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію. При цьому пенсії за віком і по інвалідності призначаються незалежно від того, припинено роботу на час звернення за пенсією чи вона продовжується. Пенсії за вислугу років призначаються при залишенні роботи, яка дає право на цю пенсію.

07.10.2016 ОСОБА_1 подала заяву про переведення з пенсії за вислугу років на пенсію за віком у разі вигідності, або перерахувати пенсію по стажу. Про результат розгляду цієї заяви ГУ ПФУ в Дніпропетровській області пенсіонера не повідомлено.

З 01.08.2017 року ОСОБА_1 переведено на посаду фармацевта аптеки № 13 ТОВ «Дніпрофарма».

Посада фармацевта передбачена Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909.

При цьому, суд зазначає, що чинним законодавством передбачено обмеження щодо отримання пенсії за вислугу років у разі працевлаштування на роботу, яка дає право на цю пенсію, однак отримання пенсії за віком не обмежується нормами чинного пенсійного законодавства, та не впливає на її отримання, незалежно від того, чи продовжує працювати пенсіонер.

Суд, при вирішенні питання щодо правомірності прийняття відповідачем рішення про утримання надмірно виплачених коштів, враховує, що: позивачем було подано заяву про переведення її з пенсії за вислугу років на пенсію за віком, про результат розгляду вказаної заяви позивача не повідомлено.

Оскільки ОСОБА_1 після призначення їй пенсії працювала з 2005 року, подала заяву про переведення її з пенсії за вислугу років на пенсію за віком, тобто володіла інформацією про відповідне переведення, тому неповідомлення про працевлаштування позивача на посаду фармацевта, не мітить ознак умислу, зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних.

ГУ ПФУ в Дніпропетровській області аргументує правомірність прийняття рішення про утримання надміру сплачених сум тим, що позивач не повідомила про працевлаштування на посаду фармацевта, тобто посади, яка дає право на призначення пенсії за вислугу років. Однак, після подання нею до органу Пенсійного фонду заяви про переведення на пенсію за віком, позивач мала виправдане очікування щодо задоволення її заяви та, без отримання відомостей щодо розгляду її заяви, не вчинили жодних зловживань щодо неподання інформації, оскільки отримання пенсії за віком не обмежуються відповідним працевлаштуванням.

Крім того, внаслідок внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів» № 2148- VІІІ від 03.10.2017 року до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» призвело до того, що розрахунок пенсії за віком більш доцільний, ніж за вислугу років, про що зазначає сам відповідач.

Отже, позивач, яка на момент свого працевлаштування фармацевтом набула право на отримання пенсії за віком, з прийняттям відповідачем оскаржуваного рішення позбавлена права на отримання пенсійних виплат пенсії за вислугу років та пенсії за віком, тобто набутого нею права на пенсію.

Оскільки статтею 50 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначений вичерпний перелік підстав для утримання надміру виплачених сум пенсій, суд дійшов висновку про протиправність рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо утримання з позивача надміру виплачених сум.

Ч.2 ст. 6 КАС України встановлено принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Відповідно до пунктів 21, 24 рішення у справі «Федоренко проти України» (№ 25921/02) Європейський суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути «існуючим майном» або «виправданими очікуваннями» щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи «законними сподіваннями» отримання права власності. Аналогічна правова позиція сформульована Європейським судом з прав людини і в справі Стреч проти Сполучного Королівства («STRETCH v. THE UNITED KINGDOM» № 44277/98).

У межах вироблених Європейським судом з прав людини підходів до тлумачення поняття «майно», а саме в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як «наявне майно», так і активи включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування стосовно ефективного здійснення свого «права власності» (пункт 74 рішення Європейського суду з прав людини «Фон Мальтцан та інші проти Німеччини»). Суд робить висновок, що певні законні очікування заявників підлягають правовому захисту, та формує позицію для інтерпретації вимоги як такої, що вона може вважатися «активом»: вона повинна мати обґрунтовану законну підставу, якою, зокрема є чинна норма закону, тобто встановлена законом норма щодо виплат (пенсійних, заробітної плати, винагороди, допомоги) на момент дії цієї норми є «активом», на який може розраховувати громадянин як на свою власність («MALTZAN (FREIHERR VON) AND OTHERS v. GERMANY» № 71916/01, 71917/01 та 10260/02).

У пункті 52 рішення у справі «Щокін проти України» (№ 23759/03 та № 37943/06) Європейський суд з прав людини зазначив, що тлумачення та застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд однак зобов`язаний переконатися в тому, що спосіб, в який тлумачиться і застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних з принципами Конвенції з точки зору тлумачення їх у світлі практики Суду. Аналогічна правова позиція сформульована Європейським судом з прав людини і в справі «Скордіно проти Італії» («Scordino v. Italy» № 36813/97).

З огляду на вище викладене, суд дійшов висновку про наявність законних підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про скасування рішення – задовольнити.

Скасувати Рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про утримання надміру виплачених сум пенсій від 20 червня 2019 року № 162866 відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 24 грудня 2019 року.

Суддя О.С. Луніна