Рішення № 86584875, 11.12.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2019 року Справа № 160/9789/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Царікової О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у м. Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової служби України, Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

08 жовтня 2019 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Державної фіскальної служби України, Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення №1257772/2904607774 від 21.08.2019 року Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про відмову у реєстрації податкової накладної № 71 від 22.07.2019 року;

- зобов`язати Державну фіскальну службу України зареєструвати податкову накладну № 71 від 22.07.2019 року в Єдиному реєстрі податкових накладних датою її подання.

В обґрунтування позову позивачем зазначено, що ним засобами електронного зв`язку 12.08.2019 направлено на реєстрацію до Єдиного реєстру податкових накладних (далі – ЄРПН) податкову накладну №71 від 22.07.2019, виписану в адресу ТОВ «ЮД К», у зв`язку з наданням останньому послуг з транспортно-експедиційного обслуговування вантажу на підставі договору від 01.07.2019 року №Ю-720.

Згідно квитанцій про реєстрацію від 12.08.2019 вказана податкова накладна була отримана податковим органом, але реєстрацію зупинено із посиланням на пп. 2.1 п.2 Критеріїв ризиковості здійснення операцій.

Позивачу запропоновано надати пояснення та/або копії документів, що достатні для прийняття рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН.

16.08.2019 позивачем направлено до Лівобережної ДПІ Лівобережного управління Головного управління ДФС у Дніпропетровській області письмові пояснення та копії відповідних документів, необхідних для проведення реєстрації зупиненої податкової накладної №71 від 22.07.2019, які стали підставою для її складання, однак за результатами розгляду поданих документів комісією Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, яка приймає рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних було прийнято рішення №1257772/2904607774 від 21.08.2019 про відмову в реєстрації податкової накладної №71 від 22.07.2019.

Зазначене рішення позивач вважає необґрунтованим та таким, що порушує норми податкового законодавства, права та охоронювані законом інтереси позивача, оскільки ним подані податковому органу усі необхідні документи, що підтверджують правомірність складання податкової накладної №71 від 22.07.2019, а тому оскаржуване рішення про відмову у реєстрації податкової накладної є протиправним і підлягає скасуванню судом.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.10.2019 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі №160/9789/19 та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

14 листопада 2019 року від відповідача - 1 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому він заперечив проти позовних вимог та вказав, що ним не вчинялися протиправні дії, які породжують, змінюють або припиняють права та обов`язки позивача, а заявлені позивачем вимоги до відповідача - 1 є похідними від вимог до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області та не можуть бути вирішені без надання оцінки рішення комісії податкового органу регіонального рівня.

14 листопада 2019 року від відповідача - 2 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому він заперечив проти позовних вимог, в обгрунтування своєї позиції вказав, що згідно даних Єдиного реєстру податкових накладних ФОП ОСОБА_1 12.08.2019 було направлено на реєстрацію податкову накладну від 22.07.2019 №71, складену на адресу ТОВ «ЮД К», у зв`язку з наданням послуг з транспортно-експедиційного обслуговування вантажу за напрямком м. Дніпро - м. Дніпро, вул. Ак.Янгеля 40-Д; вул.Тітова 32 А, ДАФ АЕ 3781 ІК АЕ 6923 ХМ на загальну суму 2300,00 грн., у т.ч. ПДВ 383,33 грн..

Реєстрація податкової накладної від 22.07.2019 №71 зупинена в Єдиному реєстрі податкових накладних відповідно до п.201.16 п.201 Податкового кодексу України з причини того, що ПН/РК відповідає вимогам п.2.1. п.2 Критеріїв ризиковості здійснення операцій.

Відповідно п.18 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року №117 (далі – Порядок №117) письмові пояснення та копії документів, які подані платником податку до контролюючого органу відповідно до пункту 15 цього Порядку, розглядаються комісіями контролюючих органів.

За результатами розгляду Комісією ГУ ДФС у Дніпропетровській області пояснень та копій первинних документів, наданих до Повідомлення №2 від 16.08.2019 до податкової накладної від 22.07.2019 №71 винесено рішення від №1257772/2904607774 від 21.08.2019 про відмову у реєстрації відповідної податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних з причини: ненадання платником податків копій документів, а саме: згідно наданих документів підприємство здійснює транспортно-експедиційне обслуговування вантажу за напрямком м. Дніпро – м. Дніпро, вул. Ак.Янгеля 40-Д; вул.Тітова 32 А, ДАФ АЕ 3781 ІК АЕ 6923 ХМ, але документів, які б підтверджували власність або оренду автомобілю та причепу підприємством не надано. Підприємством не надано ТТН.

Слід зазначити, що ФОП ОСОБА_1 подано скаргу на рішення комісії ГУ ДФС у Дніпропетровській області від 23.08.2019 №9190441967, за результатами розгляду якої Комісією ДФС з питань розгляду скарг прийнято рішення від 02.09.2019 №36566/2904607774 про відмову у реєстрації податкової накладної від 22.07.2019 №71 в Єдиному реєстрі податкових накладних (відповідно).

25 листопада 2019 року позивачем надана відповідь на відзив, в якій вказано, що ознайомившись з відзивом позивач, вважає наведені в ньому пояснення необгрунтованими. Так, у своєму відзиві, відповідач-2 вказує, що ФОП ОСОБА_1 не були надані документи, які б підтверджували власність або оренду автомобіля.

Однак, у квитанції від 12.08.2019 про зупинення реєстрації ПН № 71 не зазначено конкретного переліку документів, необхідних для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію зупиненої податкової накладної.

Нечітке формулювання органом ДФС у квитанції від 12.08.2019 підстав для зупинення реєстрації ПН № 71 від 22.07.2019, а саме із вказівкою, що ПН відповідає вимогам пп. 2.1 п.2 «Критеріїв ризиковості платника податку» - обсяг постачання товару/послуги перевищує величину залишку обсягу придбання такого товару/послуги та обсягу його постачання, зумовило необхідність подання позивачем документів щодо підтвердження факту надання транспортно-експедиційного обслуговування на власний розсуд. Так, позивачем до контролюючого органу було направлено: пояснення та документи, на підтвердження виконання умов Договору, а саме: договір № Ю - 720 від 01.07.2019 року, акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 71 від 22.07.2019 року, товарно-транспортні накладні № Б Б0000005698, № Б Б0000005699 від 22.07.2019 року, рахунок № 71 від 22.07.2019 року, банківську виписку від 13.08.2019 року.

Окрім цього, у ФОП ОСОБА_1 є в оренді на підставі договору оренди автотранспортних засобів № 12 від 01.07.2019 року транспортний засіб для перевезення вантажів: марки DАF, модель 95 ХF, номер шасі НОМЕР_1 , номерний знак - НОМЕР_2 , 2003 року випуску, що належить орендодавцю на підставі свідоцтва про реєстрацію ТЗ серії НОМЕР_3 , виданого 17.06.2017 р., строк дії договору до 31.12.2019 року; є в користуванні на підставі нотаріально посвідченої довіреності від 21.08.2019 року транспортний засіб марки DАF, модель ХF 95.430, номер шасі НОМЕР_4 , номерний знак - НОМЕР_5 , 2006 року випуску; є в користуванні на підставі нотаріально посвідченої довіреності від 21.08.2019 року транспортний засіб марки DАF, модель FTXF 105.460, номер шасі НОМЕР_6 , номерний знак - НОМЕР_7 , 2013 року випуску; є в користуванні на підставі нотаріально посвідченої довіреності від 21.08.2019 року транспортний засіб марки DАF, модель ХF 95.480, номер шасі НОМЕР_8 , номерний знак - НОМЕР_9 , 2006 року випуску.

У підтвердження вказаної обставини позивачем надано копію договору оренди автотранспортних засобів № 12 від 01.07.2019 року.

Так, позивач наголосив, що податкова накладні №71 від 22.07.2019, сформована на суму ПДВ, сплаченого замовником в рамках оплати за послуги, що повністю узгоджується з умовами Договору.

Однак, фіскальний орган не визначив певний перелік документів, необхідних і достатніх саме в даному випадку для підтвердження відповідності обсягу постачання товару величині залишку обсягу придбання такого товару, і в подальшому прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної.

Таким чином, надані позивачем документи та пояснення були цілком достатніми для прийняття Комісією ГУ ДФС в Дніпропетровській області рішення про реєстрацію ПН №71 від 22.07.2019.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.12.2019 замінено відповідачів у справі, а саме: відповідача-1 - Державну фіскальну службу України на його правонаступника Державну податкову службу України (Львівська площа, будинок 8, м. Київ, 04053, код ЄДРПОУ 43005393); відповідача-2 - Головне управління ДФС у Дніпропетровській області на його правонаступника - Головне управління ДПС у Дніпропетровській області (місцезнаходження: вул. Сімферопольська, 17-А, м. Дніпро, 49005, код ЄДРПОУ 43145015).

Суд, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення справи по суті, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права, вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з таких підстав.

01 липня 2019 року між позивачем (як виконавцем) та ТОВ «ЮД К» (як замовником) укладено договір №Ю-720, за умовами якого позивач взяв на себе зобов`язання здійснити перевезення вантажу.

На підставі вказаного договору на підставі виставленого рахунку від 22.07.2019 №71 ТОВ «ЮД К» перерахувало на адресу позивача кошти у сумі 2300 грн..

На виконання умов договору сторонами підписано акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 22.07.2019 №71.

На підтвердження господарської операції згідно договору від 01.07.2019 №Ю-720 позивачем на адресу ТОВ «ЮД К» виписана податкова накладна від 22.07.2019 №71, яка засобами електронного зв`язку 12.08.2019 направлена для реєстрації до Єдиного реєстру податкових накладних.

Згідно з квитанцією про реєстрацію від 12.08.2019 податковим органом вказана податкова накладна була отримана, але її реєстрацію зупинено із посиланням на пп.2.1 п.2 Критеріїв ризиковості здійснення операцій, через те, що обсяг постачання товару/послуги 49.41 перевищує величину залишку обсягу придбання такого товару/послуги та обсягу його постачання. Платнику запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної.

16 серпня 2019 року позивачем до Лівобережної ДПІ Лівобережного управління Головного управління ДФС у Дніпропетровській області направлено письмові пояснення та копії документів, на підтвердження реальності здійснення операцій по зупиненій податковій накладній від 22.07.2019 №71, а саме: пояснення, договір № Ю - 720 від 01.07.2019, акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 17 від 22.07.2019 року, товарно-транспортні накладні № Б Б0000005699, № Б Б0000005698 від 22.07.2019 року, рахунок № 71 від 22.07.2019 року, банківська виписка від 13.08.2019 року.

Розглянувши вищевказані документи комісія, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН або відмову у такій реєстрації Головного управління ДФС у Дніпропетровській області прийняла рішення №1257772/2904607774 від 21.08.2019 про відмову в реєстрації податкової накладної №71 від 22.07.2019.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України), на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно з п. 201.10 ст. 201 ПК України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.

Квитанція про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування надсилається одночасно продавцю та покупцю платнику податку.

Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.

Відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних» №1246 від 29.12.2010 (далі - Порядок №1246), податкова накладна - електронний документ, який складається платником податку на додану вартість (далі - платник податку) відповідно до вимог Податкового кодексу України (далі - Кодекс) в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації.

Відповідно до пункту 12 Порядку № 1246, після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки: відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту); чинності електронного цифрового підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192 та пунктом 201.10 статті 201 Кодексу; наявності помилок під час заповнення обов`язкових реквізитів відповідно до пункту 201.1статті 201 Кодексу; наявності суми податку на додану вартість відповідно до пунктів 200-1.3 і 200-1.9 статті 200-1 Кодексу (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 р.); наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; факту реєстрації/зупинення реєстрації/відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; наявності підстав для зупинення реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування; дотримання вимог Законів України «Про електронний цифровий підпис», «Про електронні документи та електронний документообіг» та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.

Згідно з п. 13 Порядку №1246 за результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (далі - квитанція).

Пунктами 14 - 15 Порядку №1246 передбачено, що квитанція в електронній формі надсилається платнику податку протягом операційного дня та є підтвердженням прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування. Примірник квитанції в електронній формі зберігається в ДФС.

У квитанції зазначаються дата та час її формування, реквізити податкової накладної та/або розрахунку коригування та результат перевірки. Якщо у податковій накладній та/або розрахунку коригування за результатами проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), виявлено порушення, платнику податку надсилається квитанція про неприйняття податкової накладної та/або розрахунку коригування із зазначенням причини такого неприйняття.

Як вказав Верховний Суд в постанові від 02.04.2019 у справі №822/1878/18, пунктом 201.16 статті 201 Податкового кодексу України (у редакції, чинній з 31 грудня 2017 року) встановлено, що реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Редакція пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України змінена на підставі Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2018 році» від 07 грудня 2017 року № 2245-VIII (далі - Закон № 2245-VIII).

Пунктом 7 Прикінцевих та Перехідних положень Закону №2245-VIII Кабінету Міністрів України доручено до 1 березня 2018 року визначити порядок зупинення реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування, прийняти нормативно-правові акти, необхідні для реалізації цього Закону, привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом та забезпечити перегляд та приведення центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом.

21 лютого 2018 року на виконання вимог Закону №2245-VIII Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову №117 «Про затвердження порядків з питань зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних», якою, зокрема, затверджено Порядок зупинення реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних. Окремими положеннями Порядку №117 не визначено конкретних критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, натомість на підставі пункту 10 цього Порядку зобов`язано Державну фіскальну службу України визначити такі критерії та погодити їх з Міністерством фінансів України.

На час виникнення та розвитку спірних у цій справі правовідносин критерії ризиковості здійснення операцій були визначені листом Державної фіскальної служби України від 05.11.2018 №4065/99-99-07-05-04-18 за погодженням із Міністерством фінансів України від 31.10.2018 №26010-06-5/28170. Критерії погоджено за умови, що вони будуть переглянуті протягом місяця.

Суд зазначає, що вказані Критерії ризиковості платника податку не затверджено нормативним актом ДФС України та не погоджено Міністерством фінансів України, що суперечить вимогам п.10 Порядку №117.

Наявний на офіційному веб-порталі Верховної Ради України (https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v2601201-18) лист Міністерства фінансів України від 31.10.2018 № 26010-06-5/28170, згідно якого "На виконання пункту 10 Порядку зупинення податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 117, Міністерство фінансів України погоджує критерії ризиковості платника податку та критерії ризиковості здійснення операцій, надіслані листом Державної фіскальної служби України від 29.10.2018 № 3104/4/99-99-07-05-04-13, за умови, що вони будуть переглянуті протягом місяця», суд вважає неналежним доказом погодження Міністерством фінансів України Критеріїв ризиковості платника податку і Критеріїв ризиковості здійснення операцій, викладених в листі ДФС України від 05.11.2018 №4065/99-99-07-05-04-18, оскільки з вказаного листа неможливо встановити, що він стосується Критеріїв ризиковості платника податку і Критеріїв ризиковості здійснення операцій, викладених в листі ДФС України від 05.11.2018 №4065/99-99-07-05-04-18, окрім того зазначений лист ДФС №4065/99-99-07-05-04-18 датований 05.11.2018, тобто прийнятий пізніше ніж отримано погодження Міністерства фінансів України. Зворотного відповідачем суду не повідомлено, а судом не встановлено.

Згідно з Положенням про Міністерство фінансів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 №375 міністерство у межах повноважень видає накази, організовує і контролює їх виконання. Саме накази Мінфіну, а не листи, є регуляторними актами, розробляються, розглядаються, приймаються та оприлюднюються з урахуванням вимог Закону України “Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності”. Нормативно-правові акти Мінфіну підлягають державній реєстрації в установленому законодавством порядку. Накази Мінфіну, видані у межах повноважень, передбачених законом, обов`язкові для виконання центральними органами виконавчої влади, їх територіальними органами, місцевими держадміністраціями, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форми власності та громадянами.

Крім того, відповідно до ст.1 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» від 11 вересня 2003 року №1160-IV, (далі - Закон №1160-IV), регуляторний акт - це:

прийнятий уповноваженим регуляторним органом нормативно-правовий акт, який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб`єктами господарювання;

прийнятий уповноваженим регуляторним органом інший офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, застосовується неодноразово та щодо невизначеного кола осіб і який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб`єктами господарювання, незалежно від того, чи вважається цей документ відповідно до закону, що регулює відносини у певній сфері, нормативно-правовим актом;

Регуляторний орган - Верховна Рада України, Президент України, Кабінет Міністрів України, Національний банк України, Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення, інший державний орган, центральний орган виконавчої влади, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцевий орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, а також посадова особа будь-якого із зазначених органів, якщо відповідно до законодавства ця особа має повноваження одноособово приймати регуляторні акти.

Отже, Критерії ризиковості платника податку і Критерії ризиковості здійснення операцій мають ознаки регуляторного акта, оскільки встановлюють норми права, передбачають неодноразове їх застосування щодо невизначеного кола осіб та здійснюють безпосередній вплив на господарську діяльність суб`єктів господарювання, так як спрямовані на правове регулювання відносин щодо визначення платників податків, які відповідають критеріям ризиковості, що є підставою для зупинення реєстрації податкових накладних, сформованих таким платником податків.

Статтею 25 Закону №1160-IV визначено особливості прийняття регуляторних актів органами виконавчої влади, їх посадовими особами та встановлено наступне.

Регуляторний акт не може бути прийнятий або схвалений уповноваженим на це органом виконавчої влади або його посадовою особою, якщо наявна хоча б одна з таких обставин: відсутній аналіз регуляторного впливу; проект регуляторного акта не був оприлюднений; проект регуляторного акта не був поданий на погодження із уповноваженим органом; щодо проекту регуляторного акта уповноваженим органом було прийнято рішення про відмову в його погодженні.

Окрім того, постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 1992 року №731 затверджено Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, (далі - Положення №731), відповідно до п. 3 якого, на державну реєстрацію подаються нормативно-правові акти, прийняті уповноваженими на це суб`єктами нормотворення в електронній (через систему електронної взаємодії органів виконавчої влади) або паперовій формі в порядку, визначеному Мін`юстом, що містять норми права, мають неперсоніфікований характер і розраховані на неодноразове застосування, незалежно від строку їх дії (постійні чи обмежені певним часом) та характеру відомостей, що в них містяться, у тому числі з грифами "Для службового користування", "Особливої важливості", "Цілком таємно", "Таємно" та іншими, а також прийняті в порядку експерименту.

Згідно з пп. "б" п. 4 Положення №731, державній реєстрації підлягають нормативно-правові акти будь-якого виду (постанови, накази, інструкції тощо), якщо в них є одна або більше норм, що, зокрема, мають міжвідомчий характер, тобто є обов`язковими для інших міністерств, органів виконавчої влади, а також органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій, що не входять до сфери управління органу, який видав нормативно-правовий акт.

Відповідно до п. 6 Положення №731, державну реєстрацію здійснюють, зокрема, нормативно-правових актів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади - Мін`юст.

За вимогами п. 15 Положення №731, міністерства, інші центральні органи виконавчої влади направляють для виконання нормативно-правові акти лише після їх державної реєстрації та офіційного опублікування. У разі порушення зазначених вимог нормативно-правові акти вважаються такими, що не набрали чинності, і не можуть бути застосовані. При направленні на виконання та опублікуванні нормативно-правового акта посилання на дату і номер державної реєстрації акта є обов`язковим.

Критерії ризиковості платника податку і Критерії ризиковості здійснення операцій не були зареєстровані у Міністерстві юстиції України.

Суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладених у постанові Верховного Суду від 02 квітня 2019 року по справі №822/1878/18, зокрема: «Листи міністерств, інших органів виконавчої влади не є нормативно-правовими актами у розумінні статті 117 Конституції України, а відтак не є джерелом права відповідно до статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України. Загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення податковим органом конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття. Крім того, акти, що затверджують критерії ризиковості здійснення операцій мають на меті встановити норми права, які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян, а відтак підлягають обов`язковій реєстрації у порядку, визначеному діючим законодавством».

Листи - це службова кореспонденція, вони не є нормативно-правовими актами, можуть носити лише роз`яснювальний, інформаційний та рекомендаційний характер і не повинні містити нових правових норм, які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер. Такі правові норми мають бути викладені виключно у нормативно-правовому акті, затвердженому відповідним розпорядчим документом уповноваженого відповідно до законодавства суб`єкта нормотворення, погодженому із заінтересованими органами та зареєстрованому в органах юстиції в порядку, встановленому законодавством про державну реєстрацію нормативно-правових актів. У разі встановлення листами нових правових норм вони підлягають відкликанню з місць застосування органом, що їх видав, та скасуванню.

Згідно з положеннями статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, резюмуючи викладене, лист Державної фіскальної служби України від 05.11.2018 №4065/99-99-07-05-04-18 та лист Міністерства фінансів України від 31.10.2018 №26010-06-5/28170, якими визначаються оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, не є нормативно-правовими актами, оскільки не зареєстровані у Міністерстві юстиції України у відповідності до вимог ст. 117 Конституції України та Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 1992 року №731.

Суд зазначає, що на час виникнення спірних правовідносин та прийняття спірного у цій справі акту індивідуальної дії, хоча й набула чинності змінена редакція пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України у відповідності до вимог якої прийнято Порядок №117, проте реалізація механізму зупинення реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних поставлена у залежність від наявності критерії ризиковості здійснення операцій. Відповідні критерії у період, що аналізується визначалися листами Державної фіскальної служби України від 05.11.2018 №4065/99-99-07-05-04-18 та погоджені Міністерством фінансів України від 31.10.2018 №26010-06-5/28170 “Щодо погодження критеріїв”, які не є нормативно-правовими актами, розумінні статті 117 Конституції України, а відтак не є джерелами права відповідно до статті 7 КАС України, хоча зачіпають права, свободи й законні інтереси невизначеного кола громадян.

З урахуванням означеного, суд доходить до висновку, що законні підстави для зупинення реєстрації податкової накладної ФОП ОСОБА_1 від 22.07.2019 №71 були відсутні.

Відповідно до п. п. 1, 3 ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Із оскарженого рішення комісії Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, яка приймає рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних №1257772/2904607774 від 21.08.2019 видно, що підставою для такої відмови стало ненадання платником податку копій документів - первинних документів щодо постачання /придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування навантаження, розвантаження продукції, складських документів (інвентаризаційних описів), у тому числі рахунків -фактур /інвойсів, актів приймання – передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладних.

Згідно п. 14 Порядку №117 перелік документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, включає в себе: договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством.

Відповідно до п.п. 18, 19 та 21 Порядку 117 письмові пояснення та копії документів, подані платником податку до контролюючого органу відповідно до пункту 15 цього Порядку, розглядаються комісіями контролюючих органів.

Комісії контролюючих органів складаються з комісій регіонального рівня (комісії головних управлінь ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників ДФС) та комісії центрального рівня (ДФС).

Підставами для прийняття комісіями контролюючих органів рішення про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування є: ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено; ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту 4 пункту 13 цього Порядку; надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства (п.21 Порядку 117).

Як видно з матеріалів справи, позивачем до податкового органу були направлені документи, на підставі яких було складено податкову накладну від 22.07.2019 №71, а саме: договір № Ю - 720 від 01.07.2019 року, акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 17 від 22.07.2019 року, товарно-транспортні накладні № Б Б0000005699, № Б Б0000005698 від 22.07.2019 року, рахунок № 71 від 22.07.2019 року, банківська виписка від 13.08.2019 року та пояснення, що підтверджується повідомленням про подання пояснень та копій документів щодо податкових накладних /розрахунків коригування, реєстрацію яких зупинено від 16.08.2019 №2.

Суд відхиляє посилання представника відповідача - 2 на ненадання ФОП Яровим А.В. копій документів, які б підтверджували власність або оренду автомобілю та причепу підприємством, оскільки у відповідності до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Враховуючи приписи зазначеної норми суд не приймає до уваги вказані доводи, оскільки оскаржуване рішення такої інформації не містить.

Як вказав Верховний Суд у постанові від 23.10.2018 у справі №822/1817/18 загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення податковим органом конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.

Також у зазначеній постанові Верховний Суд вказав, що можливість надання платником податків вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від чіткого визначення фіскальним органом конкретного виду критерію оцінки ступеня ризиків. Вживання податковим органом загального посилання на пункт шостий Критеріїв оцінки, без наведення відповідного підпункту, є неконкретизованим та призводить до необґрунтованого обмеження права платника податків бути повідомленим про необхідність надання документів за вичерпним переліком, відповідно до критерію зупинення реєстрації податкової накладної, а не будь-яких на власний розсуд.

Відтак, невиконання податковим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку про те, що рішення комісії Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації №1257772/2904607774 від 21.08.2019 не відповідає вимогам п.п. 1, 3 ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки винесено необґрунтовано, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

З урахуванням наведеного, позовна вимога про визнання протиправним та скасування рішення комісії Головного управління ДФС в Дніпропетровській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації №1257772/2904607774 від 21.08.2019 року є обґрунтованою, а тому підлягає задоволенню.

Суд зазначає, що у відповідності до п. 201.10 ст. 201 ПК України реєстрація податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних є обов`язком постачальника товарів чи послуг.

Цьому обов`язку кореспондує обов`язок центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, прийняти та зареєструвати надану платником податку-продавцем податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно з п.28 Постанови №117 податкова накладна/розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструється у день настання однієї з таких подій: прийнято та набрало чинності рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі; набрання рішенням суду законної сили про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі.

Згідно з положенням п. 20 Порядку №1246, податкова накладна та/або розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструється у день настання однієї з таких подій, зокрема, набрання рішенням суду законної сили про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування (у разі надходження до ДФС відповідного рішення).

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 18 грудня 2018 р. № 1200 «Про утворення Державної податкової служби України та Державної митної служби України Кабінет Міністрів України постановив утворити Державну податкову службу України та Державну митну службу України, реорганізувавши Державну фіскальну службу шляхом поділу та установив, що Державна податкова служба та Державна митна служба є правонаступниками майна, прав та обов`язків реорганізованої Державної фіскальної служби у відповідних сферах діяльності.

З урахуванням означеного, суд дійшов висновку про необхідність зобов`язання Державної податкової служби України зареєструвати податкову накладну №71 від 22.07.2019 року в Єдиному реєстрі податкових накладних датою її подання.

З урахуванням наведеного, заявлені позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають задоволенню повністю.

У відповідності до ч.1, ч. 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

В позовній заяві позивач просив стягнути на його користь понесені судові витрати на правничу допомогу за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Дніпропетровській області в сумі 2500 грн. та стягнути на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 понесені судові витрати на правничу допомогу за рахунок бюджетних асигнувань Державної фіскальної служби України в сумі 2500 грн., всього у розмірі 5000,00 грн.

Згідно ч. 1 ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно з ч. 7 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Відповідно до пункту 1 частини 3 ст. 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Частинами 4, 5 ст. 134 КАС України визначено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

До суду для підтвердження витрат на правничу допомогу позивачем не надано жодного документа, в тому числі і на підтвердження отримання такої допомоги від особи, яка має право на її надання, а також оплати за надані послуги.

Суд зазначає, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат.

Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

Указане правило при вирішенні питання про співмірність заявленої до присудження суми витрат на професійну правничу допомогу сформульовано Верховним Судом, зокрема, у постановах від 21.03.2018 року у справі №815/4300/17 (73021615) та від 11.04.2018 року у справі №814/698/16 (73356068).

У зв`язку з чим, суд доходить висновку про недоведення позивачем понесення ним витрат на правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн., а тому у стягненні таких витрат слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 132, 134, 139, 194, 205, 242 - 246, 250, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , і.к. НОМЕР_10 ) до Державної податкової служби України (місцезнаходження: Львівська пл., 8, м.Київ, 04053, і.к.43005393), Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (місцезнаходження: вул. Сімферопольська,17-а, м. Дніпро, 49005, і.к.43145015) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення комісії Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, яка приймає рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 21.08.2019 № 1257772/2904607774.

Зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати податкову накладну № 71 від 22.07.2019 в Єдиному реєстрі податкових накладних датою її подання, складену Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 .

Стягнути з Головного управління ДПС у Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судові витрати з оплати судового збору у розмірі 1921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) грн. 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складений 11 грудня 2019 року.

Суддя О.В. Царікова