Рішення № 86584107, 03.12.2019, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/19875/15-ц

Провадження № 2/761/638/2019

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2019 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді Притули Н.Г.

при секретарях: Припутневич В.І., Карапетян А.С., Грицик В.Л.,

Позднякова В.С., Савенко О.І.,

за участі представника прокуратури: Воробйова В.В.,

представника Київської міської ради: Трохимчук В.С.,

відповідача: ОСОБА_1 ,

представників відповідача: ОСОБА_13, ОСОБА_2 ,

третіх осіб: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом Київської місцевої прокуратури №10 в інтересах держави в особі Київської міської ради до ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м.Києва» про витребування майна, -

В С Т А Н О В И В:

14 липня 2015 року до суду надійшла позовна заява Першого заступника прокурора Шевченківського району м. Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради до ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 про витребування майна.

В позовних вимогах позивач просив: витребувати від відповідача на користь територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради групу нежилих приміщень №АДРЕСА_1 та зобов`язати відповідача повернути вказані приміщення територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради.

Вимоги обґрунтовані тим, що позивачем під час здійснення нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні №42015100100000132 від 25.05.2015 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.190 КК України встановлено, що група нежилих приміщень № АДРЕСА_1 належала до комунальної власності та протиправно вибула з неї внаслідок шахрайських дій невстановлених осіб.

Як зазначає позивач, право власності було зареєстроване на підставі підробленої ухвали суду, а в подальшому неодноразово переходило за договорами купівлі-продажу. Останнім власником є ОСОБА_1 на підставі договору дарування від 16.10.2013 року. На підставі положень статті 388 ЦК України позивач звернувся до суду з цим позовом.

Рішенням Шевченківського районного суду м.Києва від 18.08.2016 року, яке залишене без змін ухвалою Апеляційного суду м.Києва від 05.10.2016 року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22.02.2017 року позовні вимоги було задоволено та витребувано у власність Київської міської ради із незаконного володіння ОСОБА_1 групу нежилих приміщень № АДРЕСА_1 загальною площею 55,30 кв.м.

Постановою Верховного Суду України від 22.06.2017 року рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 18 серпня 2016 року, ухвалу апеляційного суду м. Києва від 05 жовтня 2016 року та ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 лютого 2017 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

26.07.2017 року справа надійшла до Шевченківського районного суду м.Києва з Верховного Суду України.

Під час слухання справи було замінено позивача прокуратуру Шевченківського району м. Києва на Київську місцеву прокуратуру №10 та залучено третіх осіб - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району»

В судовому засіданні представник прокуратури заявлені вимоги підтримав та просив їх задовольнити. Представник в судовому засіданні пояснив, що строк на звернення до суду з позовом не пропущено так як про порушення права позивача стало відомо у 2015 році в ході розслідування кримінального провадження №42015100100000132 від 25.05.2015 року, а тому прокуратура, звернувшись 14.07.2015 року до суду з позовом не пропустила строк позовної давності. Також представник зазначив, що позовна давність не поширюється на заявлені вимоги про витребування майна в порядку, передбаченому статтями 387 та 388 ЦК україни.

Представник Київської міської ради в судовому засіданні підтримав заявлені вимоги та просив їх задовольнити. Додатково суду пояснив, що спірне майно є власністю територіальної громади міста Києва та прокуратурою не пропущено строк звернення до суду з позовом оскільки БТІ та Київська міська рада є різними юридичними особами та не є обов`язком БТІ звітувати Київській міській раді про кожну реєстрацію права власності на об`єкти нерухомого майна.

Відповідач та його представники просили відмовити в задоволенні позовних вимог так як вони не обґрунтовані. Також відповідач просив застосувати наслідки спливу строків позовної давності та відмовити в задоволенні позовних вимог так як перша реєстрація права власності на спірні приміщення відбулась 20.03.2012 року. В межах кримінального провадження №12012110100000530 в лютому 2013 року здійснювались процесуальні дії, зокрема щодо вилучення документів на підставі яких було зареєстровано право власності на приміщення. Належним чином не виконувались повноваження власника майна, враховуючи що заборгованість по орендним платежам існувала уже в 2011 році. Власниками укладались договори про надання послуг з 01.04.2012 року. А тому власник майна мав можливість знати про реєстрацію права власності на приміщення за іншими фізичними особами.

В судовому засіданні, яке відбулось 28.11.2018 року представник третьої особи -Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м.Києва» підтримав заявлені возовні вимоги та просив їх задовольнити. В наступні судові засідання представник не з`явився, хоча належним чином був повідомлений про час та місце слухання справи, про поважні причини неявки в судове засідання суд не повідомив.

Треті особи - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 в судовому засіданні заперечили проти задоволенні позовних вимог на тій підставі що вони не обгрунтовані та прокуратура пропустила строк на звернення до суду з позовом.

Треті особи - ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 в судове засідання не зявились, представників не направили, хоча належним чином були повідомлені про час та місце слухання справи, про поважні причини неявки в судове засідання не повідомили, пояснення на заявлені вимоги не надійшли.

А тому у відповідності до положень статті 223 ЦПК України суд продовжив слухання справи у відсутність сторін, які не з`явились в судове засідання.

Вислухавши сторони, оцінивши в сукупності надані суду докази, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог за наступних підстав.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч.1 ст. 16 ЦК України).

Відповідно до положень ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (ч. 1 ст. 317 ЦК України).

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (ч. 1 ст. 321 ЦК України).

Статтею 387 ЦК України визначено, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Згідно з ст. 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Пунктом 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» передбачено, що реституція як спосіб захисту цивільного права (частина перша статті 216 ЦК) застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним. У зв`язку з цим вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, за правилами реституції може бути пред`явлена тільки стороні недійсного правочину. Норма частини першої статті 216 ЦК України не може застосовуватись як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке було відчужене третій особі. Не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину. У цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача - з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК. Відповідно до частини п`ятої статті 12 ЦК добросовісність набувача презюмується. Якщо судом буде встановлено, що набувач знав чи міг знати про наявність перешкод до вчинення правочину, в тому числі й те, що продавець не мав права відчужувати майно, це може свідчити про недобросовісність набувача і є підставою для задоволення позову про витребування у нього майна. Рішення суду про задоволення позову про повернення майна, переданого за недійсним правочином, чи витребування майна із чужого незаконного володіння є підставою для здійснення державної реєстрації права власності на майно, що підлягає державній реєстрації, за власником, а також скасування попередньої реєстрації.

Як встановлено в судовому засіданні, відповідно до листа Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна від 22 червня 2015 року № 7986 (И-2015), первинна реєстрація права власності на групу нежилих приміщень №АДРЕСА_1 загальною площею 55,30 кв.м., була проведена за ОСОБА_5 на підставі ухвали Гребінківського районного суду Полтавської області від 12 листопада 2007 року про визнання мирової угоди в цивільній справі №2-354/07 за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_9 про розділ майна.

Як вбачається, ухвалою Гребінківського районного суду Полтавської області від 12 листопада 2007 року по справі 2-354/07 за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_9 про розділ майна було затверджено мирову угоду між ОСОБА_5 та ОСОБА_9 , за якою було визнано за ОСОБА_5 право власності на групу нежилих приміщень № АДРЕСА_1.

Проте, відповідно до листа Гребінківського районного суду Полтавської області від 10.02.2016 року № 01-10/3-2016 направленого на запит Шевченківського районного суду м. Києва від 26.01.2016 року, зазначено, що згідно обліково-статистичних карток на цивільну справу та алфавітних покажчиків по цивільних справах за 2007 рік у Гребінківському районному суді Полтавської області за № 2-354/07 зареєстрована цивільна справа за позовом ВАТ «Лубнигаз» до ОСОБА_10 про стягнення заборгованості. Справи, сторонами у яких виступали ОСОБА_9 та ОСОБА_5 Гребінківським районним судом Полтавської області у 2007 році - не розглядалися, відповідна ухвала суду від 12.11.2007 року за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_9 про розділ майна, судом не виносилась.

Як вбачається з витягу про державну реєстрацію прав, право власності ОСОБА_5 на групу нежилих приміщень було зареєстровано 13.02.2012 року.

17 лютого 2012 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 було укладено договір купівлі-продажу, відповідно до якого ОСОБА_5 продав, а ОСОБА_6 купив групу нежилих приміщень АДРЕСА_1 .

21 березня 2012 року між ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 було укладено договір купівлі-продажу, відповідно до якого ОСОБА_6 продав, а ОСОБА_7 та ОСОБА_8 купили групу нежилих приміщень АДРЕСА_1 .

05 грудня 2012 року між ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_3 було укладено договір купівлі-продажу нежилих приміщень, відповідно до якого ОСОБА_7 , ОСОБА_8 продали, а ОСОБА_3 купив групу нежилих приміщень АДРЕСА_1 загальною площею 55,30 кв.м..

16 жовтня 2013 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 було укладено договір дарування, відповідно до якого, ОСОБА_3 безоплатно передав у власність обдарованому, а обдарований прийняв від дарувальника належну йому на праві приватної власності групу нежилих приміщень АДРЕСА_1 .

Відповідно до п.1 постанови Кабінету Міністрів України № 311 від 05 листопада 1991 року «Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною власністю)» затверджено Перелік державного майна України, що передається до власності адміністративно-територіальних одиниць (комунальної власності).

Відповідно до розділу 2 Переліку державного майна України, що передається до власності адміністративно-територіальних одиниць (комунальної власності) до власності територіальної громади міста Києва, окрім іншого у сфері житлово-комунального господарства передано житловий та нежитловий фонд міської Ради народних депутатів, житлово-експлуатаційні, ремонтно-будівельні та інші організації, пов`язані з обслуговуванням та експлуатацією цього житлового фонду.

У подальшому рішенням Київської міської ради від 13 січня 1992 року № 26 «Про формування комунального майна міста та районів» затверджено перелік комунального майна, яке перебуває у власності міста (додаток 1 до рішення) та перелік майна, яке передано до комунальної власності районів (додатки 2-15 до рішення).

Пунктами 1, 2 рішення Київської міської ради від 27 грудня 2001 року № 208/1642 затверджено перелік об`єктів комунальної власності територіальної громади міста Києва згідно з додатком 1 та районів міста згідно з додатками 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11.

У позиції 398 таблиці 7 додатку 11 до вищевказаного рішення значиться житловий будинок загальною площею 1064,0 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1 (літ. А) із нежилими приміщеннями площею 217,60 кв.м. (а. с. 146-169, т. 2)

На підставі Розпорядження Шевченківської районної у м. Києві ради № 192 від 23 листопада 2009 року нежиле приміщення першого поверху загальною площею 58,6 кв.м. в будинку АДРЕСА_1 було передано в строкове платне користування фізичній особі-підприємцю ОСОБА_12 .

Рішенням Київської міської ради від 02 грудня 2010 року № 284/5096 «Про питання комунальної власності територіальної громади міста» будинок за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 1064,0 кв.м. із нежитловими приміщеннями площею 58,60 кв.м. включений до переліку об`єктів права комунальної власності територіальної громади міста Києва за порядковим № 443 в таблиці 6 додатку № 10, якій серед інших, розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10 грудня 2010 року № 1112 передано до сфери управління Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації.

Відповідно до розпорядження Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації від 09 лютого 2011 року № 80 «Про закріплення майна за Комунальним підприємством «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району міста Києва» за останнім було закріплено на праві господарського відання майно згідно додатку, зокрема і жилий будинок на АДРЕСА_1 .

За інформацією наданою Департаментом комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) листом від 18 травня 2015 року № 062/10/13-5466 щодо зазначеного об`єкту, права комунальної власності територіальної громади міста Києва, Департаментом комунальної власності м.Києва приватизація не здійснювалась.

25.05.2015 року в Єдиному державному реєстрі досудових розслідувань зареєстроване кримінальне провадження №42015100100000132 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.190 КК України в якому зазначено, що невстановлені особи шляхом обману заволоділи майном - нежитловими приміщеннями що розташовані на території Шевченківського району м.Києва та перебувають у власності територіальної громади міста Києва.

Як вбачається з матеріалів справи, вказане кримінальне провадження було розпочате на підставі звернення заступника голови Шевченківської районної в м.Києві державної адміністрації щодо набуття права власності на приміщення, які раніше були надані в орендне користування.

Постановою від 17.11.2016 року слідчого СВ Шевченківського УП ГУНП в м.Києві Пристансковим Р.В. було закрите зазначене кримінальне провадження у зв`язку з встановленням відсутності складу кримінального правопорушення.

Постановою заступника керівника Київської місцевої прокуратури №10 від 25.04.2017 року було скасовано постанову слідчого СВ Шевченківського УП ГУНП в м.Києві Пристансковим Р.В. від 17.11.2016 року та матеріали досудового розслідування направлено слідчому для подальшого розслідування.

Суду не надано інформацію щодо подальшого розслідування в зазначеному кримінальному провадженні.

Крім того, судом під час слухання справи встановлено, що 03.12.2012 року Шевченківським РУ ГУ МВС України в м.Києві розпочате кримінальне провадження №12012110100000530 за фактом заволодіння в період з грудня 2011 року по лютий 2012 року невстановленими особами на підставі та з використанням підроблених рішень Гребінківського районного суду Полтавської області нежилих приміщень, в тому числі і по АДРЕСА_1 .

Як вбачається, кримінальне провадження розпочате на підставі рапорту ст.оперуповноваженого ВТСР УБОЗ ГУ МВС України в місті Києві Катурги І.А. від 28.11.2012 року.

Даючи юридичну оцінку наявним в матеріалах справи доказам, враховуючи те, що ухвала від 12.11.2007 року по справі № 2-354/07 за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_9 про розділ майна Гребінківським районним судом Полтавської області не виносилась, а також звертаючи увагу на те, що право власності на вищезазначене майно було зареєстровано за відповідачем на підставі Договору дарування безоплатно, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову.

В той же час, представником відповідача було подано заяву про застосування строку позовної давності, де зазначено, що оскільки позивачем подано позовну заяву до суду 14.07.2015 року, а дата реєстрації в БТІ права власності на нежилі приміщення №15 (в літ. А), що знаходиться за адресою : АДРЕСА_1 загальною площею 55,30 кв.м. за ОСОБА_5 - 13.02.2012 року, тобто минув загальний строк позовної давності у 3 роки. Також від дати укладання Договору купівлі-продажу між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 17.02.2012 року та дати реєстрації права власності 27.02.2012 року, Договору купівлі-продажу між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 і ОСОБА_8 21.03.2012 року та дати реєстрації права власності 29.03.2012 року - минув загальний строк позовної давності.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ч. 1 ст. 256 ЦК України).

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ч. 1 ст. 257 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 3 та ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Отже, за змістом статей 256, 261 ЦК України позовна давність є строком пред`явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб`єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи носія порушеного права (інтересу).

При цьому і в разі пред`явлення позову особою, право якої порушене, і в разі пред`явлення позову в інтересах цієї особи іншою, уповноваженою на це, особою, позовна давність починає обчислюватися з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів або інтересів територіальної громади.

У справі, рішення в якій переглядаються, прокурор пред`явив позов в інтересах держави в особі Київської міської ради 14 липня 2015 року. ОСОБА_1 заявив про застосування позовної давності, посилаючись на те, що Київській міській раді стало відомо про вибуття об`єкту нерухомості з комунальної власності ще 13 лютого 2012 року. Зі свого боку представник Київської міської ради зазначав, що про порушене право Київська міська рада дізналася з позовної заяви прокурора і строк позовної давності не пропущений.

Вказані нежитлові приміщення були передані в оренду на підставі розпорядження Шевченківської районної в м.Києві ради №192 від 23.11.2009 року фізичній особі-підприємцю ОСОБА_12 . Так як існувала заборгованість за Договором за період з 01.01.2012 року по 31.03.2012 року, КП Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району звернулась до Голосіївського районного суду м.Києва з позовом про стягнення заборгованості.

Проте рішенням Голосіївського районного суду м.Києва від 04.06.2015 року в задоволенні позову було відмовлено повністю. Рішення набрало законної сили.

Як встановлено рішенням суду, згідно наказу директора КП «Керуюча дирекція Шевченківського району» №185 від 04.10.2012 року, з 29.03.2012 року нарахування орендних платежів ФОП ОСОБА_12 на площу 58,6 кв.м. припинено у зв`язку з відчуженням нежилого приміщення на підставі договору купівлі-продажу від 21.03.2012 року та реєстрації 29.03.2012 року права власності на даний об`єкт нерухомого майна.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.04.2012 року між КП Керуюча дирекція Шевченківської районної в м.Києві ради (юридична особа за якою було закріплено майно на праві господарського відання) підписала договір №Е1054-733 про відшкодування власником (орендарем) витрат по утриманню та обслуговуванню нерухомого майна з ОСОБА_7 та ОСОБА_8 . В зазначеному договорі вказано, що останні є власниками на підставі договору купівлі-продажу від 21.03.2012 року.

На підставі зазначеного договору щомісячно надавались рахунки на сплату за послуги.

Стаття 322 ЦК України визначає, що власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Суду не було надано доказів під час слухання справи, що власником майна - Київською міською радою, її структурними підрозділами та Комунальним підприємством «Керуюча дирекція Шевченківського району» виконувались їх обов`язки щодо ефективного використання, збереження та утримання в належному стані комунального майна.

Не надано доказів, що КП «Керуюча дирекція Шевченківського району» належним чином виконувала п.6.9 Положення про оренду майна територіальної громади міста Києва, яке затверджене рішенням Київської міської ради від 22.09.2011 року за №34/650 та звітувала Головному управлінню комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про стан сплати за оренду, інших платежів та про перерахування отриманих за оренду коштів до бюджету міста Києва, а також про вжиті заходи щодо погашення заборгованості по орендній платі.

Також варто врахувати, що заборгованість по орендним платежам існувала на початку 2012 року, як встановлено рішенням Голосіївського районного суду м.Києва.

В той же час, стаття 268 ЦК України не передбачає, що позовна давність не поширюється на право власника звернутись до суду із позовом про витребування майна на підставі статті 388 ЦК України.

Отже, в судовому засіданні встановлено, що КП «Керуюча дирекція Шевченківського району» майно за якою було закріплене на праві господарського відання (право господарського відання - це речове право суб`єкта підприємництва, який, так само як і власник, володіє користується і розпоряджається закріпленим за ним майном) 01.04.2012 року дізналась про реєстрацію права власності на нежитлове приміщення за новим власником, проте ними не було вжито будь-яких заходів для належного захисту порушеного права. В той же час, на час звернення до суду з позовом минуло більше трьох років, а представник прокуратури зазначив що вони не пропустили строк на звернення до суду з позовом та не звертався до суду з клопотанням про поновлення пропущеного строку, тому суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в зв`язку з пропущенням строків на звернення до суду з позовом.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст.4, 77-81,141, 263, 265 ЦПК України, суд

вирішив:

В позові Київської місцевої прокуратури №10 в інтересах держави в особі Київської міської ради до ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м.Києва» про витребування майна - відмовити в повному обсязі.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

У відповідності до п.15.5 Перехідних положень ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Шевченківський районний суд міста Києва.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення виготовлено 16 грудня 2019 року

Суддя: Н.Г.Притула