Рішення № 86583931, 23.12.2019, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа № 200/2346/19

Провадження № 2/760/4764/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2019 року Солом`янський районний суд м. Києва

у складі:головуючого судді - Букіної О.М.

при секретарі - Кривулько С.В.

розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Ірини Михайлівни, Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», третя особа - приватний виконавець Корольов Михайло Андрійович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернулася до суду з вищевказаним позовом та просить суд визнати виконавчий напис від 26.10.2018, вчинений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Іриною Михайлівною та зареєстрованого в реєстрі № 1771 таким, що не підлягає виконанню.

В обгрунтування заявлених вимог зазначає, що 26.07.2006 між Акціонерним товариством Комерційний банк «Приватбанк» та ОСОБА_1 був укладений Кредитний договір №КІІ0GК08300003 у відповідності до п. 1.1. якого банк зобов`язувався надати кредитні кошти шляхом: надання готівкою через касу на строк з 26.07.2006 по 26.07.2021 включно, у вигляді непоновлюваної кредитної лінії в розмірі 246 800,00 гривень на купівлю житлового будинку, а також в розмірі 35 932,50 грн. на сплату страхових платежів у випадках та згідно з порядку, передбачених п. 2.1.3., 2.2.7 даного Договору, зі сплатою за користування Кредитом відсотків у розмірі 1,00% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом і винагорода за надання фінансового інструменту у розмірі 0,000% від суми виданого кредиту у момент надання кредиту, щомісяця в період сплати у розмірі 0,50 % від суми кредиту, відсотки за дострокове погашення кредиту згідно з п. 3.11 даного Договору та винагорода за проведення додаткового моніторингу, згідно п. 6.2. даного Договору.

Зазначає, що в якості забезпечення виконання зобов`язання за Кредитним договором між сторонами було укладено Договір іпотеки № КІІ0GК08300003 від 26.07.2006, у відповідності до якого в якості забезпечення виконання зобов`язань за Кредитним договором позивач надав в іпотеку нерухоме майно, а саме: житловий будинок - Літ. А - нежитловою площею 15,9 кв.м., житлова площа 18,9 кв.м., рік побудови 1972, з наступними спорудами: сарай - літ. Г, спорудження - №1-3,1 та земельна ділянка, загальною площею 0,050 га, кадастровий 8000000000:57:526:0067, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

У зв`язку з простроченням сплати заборгованості, АК КБ «Приватбанк» звернувся з заявою до приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І.М.про вчинення виконавчого напису та 26.10.2018 останнім було вчинено виконавчий напис №1771, яким запропоновано звернути стягнення на нерухоме майно - житловий будинок та земельну ділянку, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .

На підставі вказаного виконавчого напису відкрито виконавче провадження.

Позивач зазначає, що з даним виконавчим написом не згоден, оскільки документами, поданими відповідачем третій особі - нотаріусу, які стали підставою для вчинення оскаржуваного виконавчого напису, не доведено факту безспірності заборгованості, неотриманням позивачем повідомлення - письмової вимоги про усунення порушень та порушенням строків позовної давності до вимоги про стягнення заборгованості.

З урахуванням наведеного, просить задовольнити позовні вимоги.

13.03.2019 до Солом`янського районного суду м. Києва з Бабушкінського районного суду м. Дніпро надійшла цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Ірини Михайлівни, Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», третя особа - приватний виконавець Корольов Михайло Андрійович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню для розгляду за підсудністю

13.03.2019 згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, вищезазначену справу було передано до провадження головуючому судді Букіній О.М.

Ухвалою суду від 15.03.2019 в справі відкрито спрощене позовне провадження. Сторонам було направлено копію ухвали про відкриття провадження по справі та копію позовної заяви з копіями доданих до неї документів.

Ухвалою суду від 15.03.2019 було частково задоволено заяву представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про забезпечення позову.

05.08.2019 до суду надійшов відзив на позовну заяву. У своєму відзиві відповідач-2 зазначає, що для виконання виконавчого напису нотаріусу були надані всі необхідні документи, відповідно до вимог п.2 Постанови КМУ від 29 червня 1999 року №1172 Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів: оригінал кредитного договору, котрий складається з кредитного договору, іпотечного договору, виписки про рух коштів з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувана про непогашення заборгованості, розрахунку про заборгованість, повідомлення-вимоги про усунення порушень виконання зобов`язання, опис відправлення та чек оплати поштових послуг за відправлення повідомлення-вимоги, що наданий нотаріусу. Вважає, що виконавчий напис вчинено відповідно до норм діючого законодавства, а тому просить відмовити в задоволенні позову.

06.09.2019 до суду від приватного нотаріуса Бондар І.М. надійшов відзив на позовну заяву. Вважає, що вчинення виконавчого напису є правомірним, а позивачем не надано до суду доказів та не доведено факт порушення нотаріальних дій. Просить відмовити в задоволенні позову.

Оскільки розгляд справи відбувається в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи, особи, які беруть участь у справі, не викликались.

Дослідивши та оцінивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України, суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

За приписами ст.ст. 12, 13 ЦПК України, суд вирішує справи на засадах змагальності, не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що 26.07.2006 між Акціонерним товариством Комерційний банк «Приватбанк» та ОСОБА_1 був укладений Кредитний договір № КІІ0GК08300003 у відповідності до п. 1.1. якого банк зобов`язувався надати кредитні кошти шляхом: надання готівкою через касу на строк з 26.07.2006 по 26.07.2021 включно, у вигляді непоновлюваної кредитної лінії в розмірі 246 800,00 гривень на купівлю житлового будинку, а також в розмірі 35 932,50 грн. на сплату страхових платежів у випадках та згідно з порядку, передбачених п. 2.1.3., 2.2.7 даного Договору, зі сплатою за користування Кредитом відсотків у розмірі 1,00% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом і винагорода за надання фінансового інструменту у розмірі 0,000% від суми виданого кредиту у момент надання кредиту, щомісяця в період сплати у розмірі 0,50 % від суми кредиту, відсотки за дострокове погашення кредиту згідно з п. 3.11 даного Договору та винагорода за проведення додаткового моніторингу, згідно п. 6.2. даного Договору (а.с.9-10

В якості забезпечення виконання зобов`язання за Кредитним договором між сторонами було укладено Договір іпотеки № КІІ0GК08300003 від 26.07.2006, у відповідності до якого в якості забезпечення виконання зобов`язань за Кредитним договором позивач надав в іпотеку нерухоме майно, а саме: житловий будинок - Літ. А - нежитловою площею 15,9 кв.м., житлова площа 18,9 кв.м., рік побудови 1972, з наступними спорудами: сарай - літ. Г, спорудження - №1-3,1 та земельна ділянка, загальною площею 0,050 га, кадастровий 8000000000:57:526:0067, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.11-12)

Відповідно до ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та у встановлені договором строки.

Одностороння відмова від зобов`язань або одностороння зміна умов договору не допускається.

Вбачається, що позивач умови кредитного договору належним чином не виконав,у зв"язку з чим утворилася заборгованість, а тому АТ КБ «Приватбанк» звернувся до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису.

26.10.2018 приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Іриною Михайлівною було вчинено виконавчий напис за реєстровим № 1771 про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» суми боргу у розмірі 390039,57 грн., шляхом звернення стягнення на нерухоме майно - житловий будинок та земельну ділянку, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.8).

З виконавчого напису вбачається, що період, за який проводиться стягнення - з 26.07.2006 по 17.08.2018, при цьому сума заборгованості була наступною: по кредиту - 159 908,96 грн. , відсотки- 116 790,48 грн., комісія-35 786,00 грн., пеня-77554,13 грн.

26.12.2018 приватним виконавцем Корольовим М.А. була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження ВП № 57970820 з виконання виконавчого напису нотаріуса №1771 (а.с.18).

За загальним правилом статей 15,16 ЦК УКраїни кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і порядку, встановлених законом.

Статтею 50 Закону України «Про нотаріат» визначено, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду.

Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

Процедура вчинення нотаріусами виконавчих написів визначена у Главі 14 Закону «Про нотаріат» та Главі 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженому наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року.

Відповідно до ст. 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.

Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно зі ст.88 Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Таким же чином врегульовано дане питання і Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України.

Відповідно до п.19 ст.34 Закону України «Про нотаріат» виконавчий напис є нотаріальною дією, що вчиняють нотаріуси.

Згідно зі ст. 89 Закону у виконавчому написі повинні зазначатися: дата (рік, місяць, число) його вчинення, посада, прізвище, ім`я, по батькові нотаріуса, який вчинив виконавчий напис, найменування та адреса стягувача; найменування, адреса, дата і місце народження боржника, місце роботи (для громадян), номери рахунків в установах банків (для юридичних осіб); строк, за який провадиться стягнення; суми, що підлягають стягненню, або предмети, які підлягають, витребуванню, в тому числі пеня, проценти, якщо такі належать до стягнення, розмір плати, сума державного мита, сплачуваного стягувачем, або мита, яке підлягає стягненню з боржника; номер, за яким виконавчий напис зареєстровано; дата набрання юридичної сили; строк пред`явлення виконавчого напису до виконання. Виконавчий напис скріплюється підписом і печаткою нотаріуса.

Аналогічна інформація викладена і в підпунктах 2.1, 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України.

Підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.

Відповідно до п. 1 даного Переліку для одержання виконавчого напису надаються: оригінал нотаріально посвідченої угоди, документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів.

При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій.

Відповідно до позиції Верховного Суду, висловленої в справі № 750/1627/18/ провадження № 61-43895 св 18/ від 06 червня 2019 року, яка, з точки зору ч.4 ст.263 ЦПК України, має враховуватися судом, при здійсненні своєї діяльності нотаріус не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права.

Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше.

Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

При цьому, з точки зору ст.88 Закону України « Про нотаріат», безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Належними доказами, які підтверджують наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлюють розмір заборгованості, можуть бути виключно первинні документи, оформлені у відповідності до вимог статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Такими доказами можуть бути, зокрема, платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки тощо.

Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

Така правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 23 січня 2018 року по справі № 310/9293/15, яка має враховуватися судом у порядку виконання судом вимог ч.4 ст.263 ЦПК України.

На думку Верховного суду в постанові № 750/1627/18/ провадження № 61-43895 св 18/ від 06 червня 2019 року, розрахунок заборгованості, зроблений банком, з урахуванням положень Переліку документів, не може вважатись доказом на підтвердження безспірності заборгованості боржника.

Відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника є обов`язковою умовою вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Враховуючи ці обставини та вимоги ст.ст. 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат», захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна.

Це право існує, поки суд не встановить зворотного.

Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

При вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів.

Суд при цьому має перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

В той же час законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості.

Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року по справі № 6-887цс17.

З наданих відповідачем приватному нотаріусу документів для вчинення виконавчого напису вбачається, що, крім вимоги перед зверненням, будь-яких вимог до позивача про усунення порушень банк не пред`являв.

З виконавчого напису вбачається, що він вчинений за період часу з 26.07.2006-17.08.2018 року, тобто 12 років 11 днів.

Разом з цим, за який період нараховані проценти та пеня, з матеріалів, наданих приватному нотаріусу, не вбачається, у виконавчому написі така інформація відсутня і обґрунтований розрахунок даних сум до заяви не доданий.

Будь-яким чином перевірити безспірність заборгованості по наданій банком виписці з рахунку боржника суд позбавлений можливості, такий обов`язок на суд не покладається, оскільки довести безспірність такої заборгованості, з точки зору викладеного вище обґрунтування, має банк при зверненні до нотаріуса.

Разом з цим, з письмових доказів, наданих приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І.М. встановлено, що 25.09.2018 позивачу було направлено повідомлення, тобто письмову вимогу про усунення порушень за кредитним договором.

Проте, доказів того, що таке повідомлення було отримано позивачем та як наслідок, за спливом 30 днів з дня його отримання позивачем не було погашено заборгованосіть, матеріали справи не містять.

За вказаних обставин, суд не погоджується з доводами відповідача щодо дотримання порядку вчинення оскаржуваного виконавчого напису,як і безспірності відповідної заборгованості.

Згідно вимог ст. ст. 76, 77, 79, 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Виходячи з викладеного вище, приймаючи до уваги основний із принципів цивільного судочинства - принципу змагальності, спірності заборгованості позивача перед банком, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача.

За таких обставин, суд приходить до висновку про обгрунтованість вимог позивача пред"явлених до відповідача-2, а тому позов підлягає задоволенню.

Разом з тим, суд не знаходить підстав для задоволення позову, пред"явленого до відповідача-1, оскільки вважає, що в силу вимог чинного законодавства, нотаріус не є стороною та відповідно, не може бути відповідачем у спірних правовідносинах.

Враховуючи те, що суд прийшов до висновку про задоволення позову, понесені позивачем витрати по сплаті судового збору у розмірі 1152, 60 грн. підлягають стягнення з відповідача-2.

Керуючись ст.ст. 1, 87, 88, 89 Закону України «Про нотаріат», постановою Кабінету Міністрів України № 1172 від 29 червня 1999 року, ст. ст. 4, 5, 12, 13, 76 - 82, 141, 259, 263 - 265, 268, 273ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Ірини Михайлівни, Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», третя особа - приватний виконавець Корольов Михайло Андрійович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню задовольнити частково.

Визнати виконавчий напис від 26.10.2018, вчинений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Іриною Михайлівною та зареєстрованого в реєстрі № 1771 таким, що не підлягає виконанню.

В іншій частині позову, відмовити.

Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (адреса: м.Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ІПН: НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 1152,60 грн.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя О.М. Букіна