Рішення № 86582829, 02.12.2019, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/15348/19

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" грудня 2019 р. Дніпровський районний суд міста Києва в складі головуючого судді Арапіної Н.Є., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням, шляхом визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням, шляхом визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, зобов`язання вчинити певні дії. Свої вимоги мотивував тим, що він є власником квартири АДРЕСА_1 , з 15 липня 2019 року. Однак відповідач чинить позивачу перешкоди у володінні та користуванні майном. У зв`язку з чим просить усунути перешкоди у користуванні правом власності ОСОБА_1 шляхом визнання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , таким, що втратив право користування житловим приміщенням, що розташовано за адресою: АДРЕСА_2 , зобов`язати Дніпровську районну в м. Києві державну адміністрацію зняти з реєстраційного обліку ОСОБА_2 в квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 .

30 вересня 2019 року ухвалою суду відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням (викликом) сторін.

22 жовтня 2019 року ухвалою суду виправлено описку в ухвалі Дніпровського районного суду від 30 вересня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням, шляхом визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, зобов`язання вчинити певні дії: у вступній частині ухвали Дніпровського районного суду від 30 вересня 2019 року правильно зазначено «розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням, шляхом визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, зобов`язання вчинити певні дії».

07 листопада 2019 року ухвалою суду у задоволенні клопотання відповідача ОСОБА_2 про розгляд справи за правилами загального позовного провадження відмовлено.

Крім того, 07 листопада 2019 року ухвалою суду у задоволенні клопотання відповідача ОСОБА_2 про залучення до участі у справі Уповноваженого Верховної ради України з прав дитини та Уповноваженого Верховної ради України з прав людини до участі у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням, шляхом визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, зобов`язання вчинити певні дії в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору відмовлено.

Згідно вимог ч.13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до ст. 274 Цивільного процесуального кодексу України в порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи, справи, що виникають з трудових відносин, а також може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

За змістом ст. 279 ЦПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Судом було вжито всіх заходів для повідомлення відповідача про розгляд даної справи в порядку спрощеного позовного провадження, однак, відповідач не скористався процесуальним правом подачі відзиву на позовну заяву, а також доказів, на підтвердження своїх заперечень, та за відсутності доказів поважності причин неподання учасниками розгляду заяв по суті справи, суд вирішує справу за наявними письмовими матеріалами, що відповідає положенню частини восьмої статті 178 Цивільного процесуального кодексу України.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження без участі сторін за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні правовідносини.

Позивач є власником квартири АДРЕСА_1 (а.с. 8, 8 зв., 10, 11-12, 13), в якій зареєстрований відповідач ОСОБА_2 (а.с. 17).

Згідно з п. 4 ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).

Відповідач ОСОБА_2 не скористався процесуальним правом подачі відзиву на позовну заяву у встановлений строк, а також доказів, на підтвердження своїх заперечень, та за відсутності доказів поважності причин неподання учасниками розгляду заяв по суті справи, суд вирішує справу за наявними письмовими матеріалами, що відповідає положенню частини восьмої статті 178 Цивільного процесуального кодексу України.

Однак відповідачем ОСОБА_2 подано до суду письмові пояснення, відповідно до яких відповідач не визнає законність набуття права власності позивачем на спірне майно.

Представник відповідача Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації не скористався процесуальним правом подачі відзиву на позовну заяву у встановлений строк, а також доказів, на підтвердження своїх заперечень, та за відсутності доказів поважності причин неподання учасниками розгляду заяв по суті справи, суд вирішує справу за наявними письмовими матеріалами, що відповідає положенню частини восьмої статті 178 Цивільного процесуального кодексу України.

Однак представником відповідача Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації подано до суду письмові пояснення, відповідно до яких відповідач просить прийняти рішення відповідно до вимог діючого законодавства України. Крім того, зазначив, що відповідач не є співвласником спірної квартири, її власником є позивач.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (ч. 1 ст. 15 ЦК України).

Відповідно до частин 1 та 2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Гарантії здійснення права власності та його захисту закріплено в статті 41 Конституції України, в якій гарантовано право кожному володіти, користуватись та розпоряджатись своєю приватною власністю, набутою у порядку, визначеному законом.

Згідно ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно із ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Право користування полягає в тому, що власник має юридично закріплену можливість використовувати корисні якості речі (майна) для себе, здобувати з цього користь, вигоду. Право розпорядження означає юридично забезпечену можливість встановлювати, змінювати, припиняти юридичну долю речі (майна). Право розпорядження закріплює абсолютну владу власника над річчю (майном), яка може виражатися навіть у відчуженні або знищенні речі (майна).

Відповідно до ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом (ст. 321 ЦК України).

Статтею 379 ЦК України передбачено, що житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, призначені та придатні для постійного проживання в них (ст. 380 ЦК України). Відповідно до ст. 383 ЦК України квартира використовується власником для власного проживання та проживання членів його сім`ї.

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (ст. 391 ЦК України).

Згідно п.33 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року № 5 "Про судову практику в справах про захист власності та інших речових прав", застосовуючи положення ст. 391 ЦК, відповідно до якої власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, навіть якщо вони не пов`язані із позбавленням права володіння, суд має виходити із такого. Відповідно до положень статей 391,396 ЦК позов про усунення порушень права, не пов`язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов`язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння. Такий позов підлягає задоволенню і в тому разі, коли позивач доведе, що є реальна небезпека порушення його права власності чи законного володіння зі сторони відповідача. При цьому суди повинні брати до уваги будь-які фактичні дані, на підставі яких за звичайних умов можна зробити висновок про наявність такої небезпеки.

Судом встановлено, що позивач є власником квартири АДРЕСА_1 , з 15 липня 2019 року.

Відповідач не визнає законність набуття права власності позивачем на спірне майно та на даний час користується їм.

Отже, оскільки відповідач чинить перешкоди позивачу у користуванні правом власності, тому суд приходить висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням, шляхом визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням повністю: усунути перешкоди у користуванні правом власності ОСОБА_1 шляхом визнання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , таким, що втратив право користування житловим приміщенням, що розташовано за адресою: АДРЕСА_2 .

Позовні вимоги про зобов`язання Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації зняти з реєстраційного обліку ОСОБА_2 в квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 не підлягають задоволенню, виходячи з такого.

Так, згідно зі ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.

Відповідно до абзацу 6 ч.1 ст.3 Закону України „Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні", реєстрація - це внесення відомостей до паспортного документа про місце проживання або місце перебування із зазначенням адреси житла особи та внесення цих даних до реєстраційного обліку відповідного органу спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань реєстрації. Тобто правовою підставою для перебування на реєстраційному обліку є проживання чи перебування в житлі за певною адресою.

Згідно зі ст. 6 Закону України „Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, зобов`язані протягом десяти днів після прибуття до нового місця проживання зареєструвати місце проживання

Статтею 7 цього ж Закону встановлено, що зняття з реєстрації місця проживання здійснюється протягом семі днів на підставі заяви особи, запиту органу реєстрації за новим місцем проживання особи, остаточного рішення суду (про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, визнання особи безвісно відсутньою або померлою), свідоцтва про смерть.

Таким чином, виходячи зі змісту зазначених норм закону, прийняте рішення суду про визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням відповідно є підставою дня зняття цієї особи з реєстрації, тому додатково зобов`язувати реєстраційні органи вчинити ці дії не має потреби.

За встановлених обставин позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням, шляхом визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, зобов`язання вчинити певні дії підлягають задоволенню частково: усунути перешкоди у користуванні правом власності ОСОБА_1 шляхом визнання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , таким, що втратив право користування житловим приміщенням, що розташовано за адресою: АДРЕСА_2 . В решті вимог відмовити.

При поданні позовної заяви позивачем сплачено судовий збір за одну позовну вимогу немайнового характеру у розмірі 768,40 грн., відповідно до Закону України "Про судовий збір".

Відповідно до ст.ст. 133, 141 ЦПК України з відповідача - ОСОБА_2 підлягає стягненню судовий збір на користь позивача у розмірі 768 грн. 40 коп.

Однак, позивачем не сплачено судовий збір ще за одну позовну вимогу немайнового характеру про зобов`язання вчинити певні дії, тому за встановлених обставин з позивача підлягає стягненню судовий збір на користь держави у розмірі 768,40 грн.

Керуючись ст.ст. 41, 129 Конституції України, ст.ст. 15, 16, 29, 316, 317, 319, 321, 379, 380, 383, 391 ЦК України, Законом України „Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні", п. 33 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року № 5 "Про судову практику в справах про захист власності та інших речових прав", ст.ст. 12, 13, 81, 89, 133, 141, 247, 259, 263, 264-265, 273 ЦПК України, суд,

у х в а л и в:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням, шляхом визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Усунути перешкоди у користуванні правом власності ОСОБА_1 шляхом визнання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , таким, що втратив право користування житловим приміщенням, що розташовано за адресою: АДРЕСА_2 .

В решті вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 , витрати зі сплати судового збору у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 , на користь держави судовий збір у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Н.Є.Арапіна