Рішення № 86582210, 17.12.2019, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/2121/19

Справа №359/3580/18

РІШЕННЯ

іменем України

17 грудня 2019 року Деснянський районний суд м. Києва в складі:

головуючого суддіСаламон О.Б.з участю секретаря позивача представник позивача представник відповідача представник третьої особи Вільховченко І.С. Мулярчук Н.С. ОСОБА_1. ОСОБА_2 ОСОБА_3.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , треті особи - Орган опіки та піклування Бориспільської районної державної адміністрації, Служба у справах дітей Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації, Служба у справах дітей Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації про визначення місця проживання дитини, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом з вимогою до відповідача ОСОБА_5 щодо визначення місця проживання дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з матір`ю - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Позов мотивовано тим, що з 25 квітня 2010 року по 06 липня 2017 року перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем, від якого мають малолітнього сина - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після розірвання шлюбу, спору щодо місця проживання сина, не виникало, він проживав разом з матір`ю. У квітні 2018 року відповідач без її згоди самовільно викрав дитину і відмовляється його повернути за постійним місцем проживання. В результаті, дитина перестала ходити до дитячого садку, чим був перерваний освідчий і виховний процес. В подальшому звернулася з заявою до поліції щодо викрадення дитини. Розпорядженням Бориспільської РДА визначено участь батька - відповідача у спілкуванні з дитиною. Фактично, відповідач створив ситуацію, яка потребує негайного вирішення, повністю ігноруючи рішення Бориспільської РДА щодо спілкування, викравши дитину, тому між сторонами виник спір щодо подальшого місця проживання дитини. Батько веде аморальний споіб життя, виховує дитину методами та способами, що не відповідають інтересам дитини.

Відповідач скористався правом надання відзиву, у якому зазначено, що сімейне життя не склалося, при цьому дитина на даний час проживає з ним, яку він забезпечує всім необхідним, постійно займається його вихованням. Мати не займається вихованням та не дбає про стан здоров`я. Він та дитина зареєстровані по АДРЕСА_1 , та постійно проживають за зазначеною адресою. Має дачу в с. Лебедин у Київській області, та приватний автомобіль «АУДІ». Для дитини створено умови щодо його утримання та виховання. Син ОСОБА_7 не бажає бути з мамою, зазначаючи, що йому краще з татом. Зазначає, що одного разу ОСОБА_4 неадекватно себе вела і разом зі своїм братом намагалася забрати дитину, після чого дитина злякалася. За місцем реєстрації ОСОБА_4 фактично проживають 7 осіб, санітарні умови неналежні, при цьому ОСОБА_4 зловживає спиртними напоями, в такому стані телефонує, погрожує фізичною розправою, кричить в слухавку. Після такого ОСОБА_7 стає збудженим. Мати не піклується про сина, не проявляє заінтересованості в його подальшій долі, не цікавиться його успіхами, станом здоровя, не піклується про фізичний і духовний стан дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя. Зазначені факти можна розцінювати як ухилення від виховання дитини матір`ю, свідомого нехтування нею своїми обов`язками, що підтверджує відсутність серйозного ставлення матері до своїх батьківських обов`язків, що дитина відчуває. Коли дитина 1 вересня йшла до першого класу, то мати навіть не приїхала побачити сина та підтримати його, достовірно знаючи в яку школу він пішов. При цьому в цей час вона писала заяву в Бориспільське ГУНП в Київській області про викрадення дитини, куди його в подальшому викликали. Турбується за сина, тому звернувся до комунальної установи «Районний методичний комітет», де отримав від практичного психолога характеристику, в якій зазначено, що «у домі матері ОСОБА_7 почуває себе невпевнено, емоційно пригнічено, відторгнуто, тому що його всі ображають», чує погані слова, мама на нього кричить. Спокійно з піднесеним настроєм сприймає перебування у батька. Відчуває любов, турботу та захист з боку батька» Між ним та сином склалися усталені доброзичливі стосунки, які сприяють належному вихованню сина, його повноцінному світосприйняттю життя та оточуючих людей. Просить у задоволенні позову відмовити. (а.с.40-45)

У відповіді на відзив позивач зазначає про те, що характеристикою з місця роботи підтверджено, що вона працює медичною сестрою в відділенні Київської обласної клінічної лікарні, як грамотний та дисциплінований спеціаліст, тому посилання на те, що вона, як мати, не дбає про фізичний стан дитини, не реагує на хвороби, є голослівним, надуманим та не підтвердженим, оскільки мати взмозі як медичний праціник надати будь - яку першу допомогу власній дитині. Відповідачем зазначено, що дитина не спілкується з матір`ю, оскільки остання зловживає спиртними напоями та постійно на нього кричить. Дана обставина спростовується характеристикою методиста ОСОБА_8 , в якій зазначено, що дитина пропонує вибрати обох батьків, що свідчить про потребу мати обох батьків. Наступна характеристика (яка вже проводилась в подальшому без присутності матері) тим же методистом ОСОБА_8 зазначає, що у сфері сімейних відносин слід відзначити часткову відмову дитини від контактів з матір`ю та тлі переваги спілкування з батьком, дана обставина підтверджує вплив батька на дитину, оскільки дитина переймає сторону того, з ким вона проживає і спілкується. Відповідач зазначав, що дитина з матір`ю не проживає. Дана обставина спростовується довідкою виконавчого комітету Кучаківської сільської ради Бориспільського районгу Київської області, яка підтверджує факт проживання ОСОБА_7 з матір`ю. Рішенням суду про стягнення аліментів встановлено ту обставину, що дитина знаходиться на утриманні матері. Відповідач, знаючи, що їхнього спільного сина ОСОБА_7 , за взаємною згодою, в травні 2018 року було зараховано до школи 1-3 ступенів школи № 70 Шевченківського району м. Києва, де має особисте житло позивач, обманним шляхом, без згоди матері, записав дитину до школи Деснянського району. (а.с.80-83)

13 липня 2018 року ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області цивільну справу за підсудністю до Деснянського районного суду м. Києва. (а.с.18)

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями головуючим суддею визначено Саламон О.Б. (а.с.24)

17 серпня 2018 року ухвалою Деснянського районного суду м. Києва прийнято позовну заяву до розгляду. Відкрито провадження по цивільній справі, постановлено здійснювати розгляд справи в порядку загального позовного провадження. (а.с.25-26)

12 грудня 2018 року ухвалою Деснянського районного суду м. Києва задоволено клопотання щодо залучення до участі у справі в якості третіх осіб - Службу у справах дітей Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації та Службу у справах дітей Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації. Визнано явку представників Служби у справах дітей Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації та Служби у справах дітей Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації у в судові засідання обов`язковою. (а.с.105-107)

Представник третьої особи Служби у справах дітей Деснянської РДА в м. Києві в судове засідання повторно не з`явилявся, причини неявки суду не повідомляв, про розгляд справи повідомлявся належним чином.

У відповідності до ст. 43 ЦПК України учасники справи зобов`язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; з`являтись в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою.

Відповідно до положень ч. 1, 2 ст. 2 ЦПК України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданнями цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно положень ч. 1 ст. 44 ЦПК України, учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Суд зобов`язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом. (ч. 4 ст. 44 ЦПК України).

Згідно ч. 2 ст. 214 ЦПК України, головуючий відповідно до завдання цивільного судочинства керує ходом судового засідання, забезпечує додержання послідовності і порядку вчинення процесуальних дій, здійснення учасниками судового процесу їх процесуальних прав і виконання ними обов`язків, спрямовує судовий розгляд на забезпечення повного, всебічного та об`єктивного з`ясування обставин справи, усуваючи із судового розгляду все, що не має істотного значення для вирішення справи.

Вбачається, що ухвалою суду від 12 грудня 2018 року явку представника Служби у справах дітей Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації в судові засідання по вказаній справі визнано обов`язковою, при цьому дана ухвала проігнорована та не виконана.

Нез`явлення представника Служби у справах дітей Деснянської РДА в м. Києві в судові засідання перешкоджає розгляду справи, оскільки предмет позову стосується захисту прав та інтересів дитини, є обов`язковим подання висновку служби з приводу спору, у відповідності до вимог СК України.

У відповідності до ст. 143 ЦПК України заходами процесуального примусу є процесуальні дії, що вчиняються судом у визначених цим Кодексом випадках з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених у суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов`язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства.

У ч. 4 ст. 10 ЦПК України і ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків у цивільних справах є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи «Федіна проти України» від 02 вересня 2010 року, «Смірнова проти України» від 08 листопада 2005 року, «Матіка проти Румунії» від 02 листопада 2006 року, «Літоселітіс проти Греції» від 05 лютого 2004 року та інші).

На думку суду, дії представника Служби у справах дітей Деснянської РДА в м. Києві, а саме - неявка в судові засідання, враховуючи, що його явка визнана судом обов`язковою, спрямовані на свідоме невиправдане затягування судового процесу всупереч принципу ефективності судового процесу, направленому на недопущення затягування розгляду справи, порушує права інших учасників судового процесу, суперечить вимогам статей 6, 17 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку та недопустимість зловживання процесуальними правами.

На підставі вищевикладеного, 19 березня 2019 року ухвалою Деснянського районного суду м. Києва повторно визнано явку представника Служби у справах дітей Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації в судові засідання по справі обов`язковою з наданням висновку з приводу спору. Стягнуто зі Служби у справах дітей Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації в дохід державного бюджету України штраф в розмірі 576, 30 грн.

Стороною відповідача було подано зустрічний позов (а.с.150-160), однак останній не було прийнято до спільного розгляду з первісним у зв`язку з порушенням вимог ст. 193 ЦПК України (позов подано до Бориспільського міськрайонного суду - 10.05.2018, відзив на позов - 29.09.2018, зустрічний позов - 30.05.2019, тобто майже через рік після подання відзиву на позов)

В судовому засіданні позивач ОСОБА_4 та її представник позовні вимоги позову підтримали повністю та просили суд винести рішення про його задоволення.

Відповідач ОСОБА_5 та його представник заперечували щодо визначення місця проживання з матір`ю, посилаючись на те, що саме батько належним чином виконує батьківські права.

Представник третьої особи по справі - Орган опіки та піклування Бориспільської районної адміністрації в судове засідання не з`явилися, однак про розгляд справи повідомлені належним чином. Просили розглядати справу за їх відсутності, просять врахувати права та інтереси малолітньої дитини (а.с.38,69). Зазначивши також про те, що дитина зареєстрована та навчається у Деснянському районі м.Києва, тому з метою надання висновку про визначення місця проживання дитини просили залучити в якості третьої особи Службу у справах дітей та сімї Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації, за територіальною належністю.

Представник третьої особи по справі - Служба у справах дітей Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації в судовому засіданні зазначила, що висновки щодо недоцільності визначення місця проживання дитини з матір`ю підтримують в повному обсязі.

Представник третьої особи по справі - Служба у справах дітей Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації в судовому засіданні зазначила, що враховуючи той факт, що Служба не вивчала спір між батьками, тому не можуть висловити думку щодо даного питання, однак було здійснено обстеження умов проживання матері, про що складено акт. Квартира облаштована, має всі належні умови для виховання дитини. Мати офіційно працевлаштована, при цьому має постійну роботу, школа, в яку має намір влаштувати матір дитину - має високий рівнень підготовки. Рішення просять прийняти з урахуванням інтересів дитини та у відповідності до чинного законодавства.

Дослідивши та всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному та всебічному дослідженні обставин справи, суд дійшов висновку про задоволення позову з наступних підстав.

Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх позовних вимог і заперечень.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Тобто, сторони мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Як встановлено в судовому засіданні, сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 25 квітня 2010 року по 06 липня 2017 року, що підтверджується рішенням про розірвання шлюбу. (а.с.6)

Від шлюбу сторони мають малолітнього сина - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . (а.с.7)

Після розірвання шлюбу було винесено рішення про аліментні зобов`язання, на підставі якого 29 травня 2018 року видано виконавчий лист, виданий Бориспільським міськрайонним судом Київської області про стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання сина ОСОБА_6 в розмірі ј частини з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня пред`явлення позову до суду - 05 лютого 2018 року

14 вересня 2018 року головним державним виконавцем Деснянського району винесено постанову про звернення стягнення на доходи боржника. (а.с.93)

Згідно з довідкою від 19 жовтня 2018 року про неотримання аліментів, за підписом головного дежавного виконавця Деснянського району О.В. Попик, ОСОБА_4 дійсно не отримувала аліменти з ОСОБА_5 на утримання сина в період - з 05 лютого 2018 року по 19 жовтня 2018 року. (а.с.94)

Загальний розмір заборгованості станом на 31.08.2019 - 28 106,04 грн.

Тобто, після розірвання шлюбу і до дня пред`явлення позову про стягнення аліментів - 05 лютого 2018 року дитина проживала разом з матір`ю.

Даними, зафіксованими у довідці від 17 жовтня 2017 року, виданої виконавчим комітетом Кучаківської сільської ради, вбачається факт, що ОСОБА_4 була зареєстрована та проживала з сином - ОСОБА_9 в АДРЕСА_2 - з 23 грудня 2016 року.

Тобто, даний факт також підтверджує, що з грудня 2016 року дитина проживала разом з матір`ю за вищевказаною адресою.

Бориспільська районна державна адміністрація Київської області 23 квітня 2018 року надала Розпорядження про встановлення порядку спілкування батьків з малолітнім сином ОСОБА_9 (а.с.5), при цьому знаючи, що дитина проживає постійно з матір`ю, надала розпоряджеення, яке є двозначним, а саме, не зрозумілим є те, де прлживає дитина у дні, не визначені розпорядженням.

Тобто, Розпорядженням чітко визначено:

1.Встановити порядок спілкування ОСОБА_5 з сином ОСОБА_9 :

1.1Кожні перші та треті вихідні місяця з 17.00 пятниці по 20.00 неділі

2.Встановити порядок спілкування ОСОБА_4 з сином ОСОБА_9 :

2.1. Кожні другі та четверті вихідні місяця з 17.00 пятниці по 20.00 неділі

3. В робочі дні графік спілкувіання та участь у вихованні малолітнього ОСОБА_6 батьки дитини вирішують за взаємною згодою.

Тобто, Розпорядження винесене 23 квітня 2018 року, в подальшому батько за погодженням з матір`ю влітку їде з дитиною на відпочинок, після чого дитину не повертає матері.

У зв`язку з незрозумілим змістом Розпорядження, 10 травня 2018 року ( через дві неділі після видачі Розпорядження) позивач звертається до Бориспільського міськрайонного суду Київської області з позовом про визначення місця проживання дитини з матір`ю, який в подальшому передано за підсудністю до Деснянського районного суду м. Києва.

Відповідач зазначав, що дитина з матір`ю не проживала.

Дана обставина спростовується вищезазначеними довідками виконавчого комітету Кучаківської сільської ради Бориспільського районгу Київської області, рішенням суду про стягнення аліментів, постановою про звернення стягнення на заробітну плату, довідкою про неотримання аліментів.

В подальшому, позивач ОСОБА_4 покращила свої житлові умови, уклавши договір куплі - продажу квартири, придбавши у власність кв. АДРЕСА_3 )

Відповідно до Акту обстеження умов проживання дитини від 15 листопада 2018 року, для виховання та розвитку дитини створено належні умови за адресою: АДРЕСА_4 (а.с.100-102)

У відповідності до довідки від 18 червня 2018 року, ОСОБА_10 зарахований до 1 класу школи № 70 Шевченківського району м. Києва. (а.с.89)

Згідно з довідкою, наданою за підписом директора школи 1-3 ступенів № 70 Шевченківського району м. Києва від 11 вересня 2018 року, адміністрація повідомляє, що ОСОБА_10 був зарахований на підставі заяви матері ОСОБА_4 від 31.05.2018, наказ № 154 від 31.05.2018 «Про зарахування дітей до 1 класу школи № 70» У звязку з тим, що дитина 03.09.2018 не зявилася на навчання і зарахована до школи № 321, ОСОБА_10 відрахований із числа учнів школи № 70. (а.с.90)

Як зазначалося вище, саме після відпочинку влітку 2018 року батько ОСОБА_5 не повернув дитину матері.

В подальшому ОСОБА_6 за заявою батька - ОСОБА_5 було зараховано до школи № 321, що підтверджується довідкою за підписом директора В. Загладько від 07 вересня 2018 року про те, що ОСОБА_7 навчається у 1 класі школи № 321. (а.с.91)

Характеристикою з місця роботи позивача ОСОБА_4 підтверджено, що остання працює медичною сестрою в відділенні Київської обласної клінічної лікарні з 2015 року. За час роботи показала себе як грамотний та дисциплінований спеціаліст, вчасно та старанно виконує вказівки керівництва, користується авторитетом у пацієнтів відділення та співробітників (а.с.9), тому посилання відповідача, що мати не дбає про сина, є надуманим та не підтвердженим, оскільки мати, як медичний працівник, може надати будь - яку першу допомогу власній дитині.

Позивач працює до сьогодні, має постійний дохід, який дозволяє повноцінно виховувати дитину. За місцем проживання і роботи характеризується виключно позитивно.

Відповідачем зазначено, що дитина не спілкується з матір`ю, оскільки остання зловживає спиртними напоями та постійно на нього кричить.

Дана обставина спростовується характеристикою методиста ОСОБА_8 , в якій зазначено, що дитина добра, радісна, вміє зосереджуватися, психічно урівноважена, поведінка адекватна, має охайний вигляд. Розуміє, що батьки окремо живуть, тому що «сваряться». Пропонує вибрати обох батьків, що свідчить про потребу мати обох батьків. (а.с.98)

Наступна характеристика (яка вже проводилась в подальшоум без присутності матері) тим же методистом ОСОБА_8 зазначає, що у сфері сімейних відносин слід відзначити часткову відмову дитини від контактів з матір`ю та тлі переваги спілкування з батьком. (а.с.99)

Дана обставина підтверджує вплив батька на дитину, оскільки дитина переймає сторону того, з ким вона проживає і спілкується більше як півтора року.

Висновок № 190 від 19 вересня 2019 року Міського Центру дитини містить інформацію, про яку також і зазначила в судовому засіданні психолог ОСОБА_11 , про те, що емоційно - вольова сфера дитини харакиеризується наяівним рівнем тривожності, високим рівнем самоконтролю, при цьому ситуація, що склалася в родині, має негативний вплив на психоемоційний стан дитини, що характеризується завищеним рівнем тривожності та страху, через невизначеність з його місцем проживання. На даний час ОСОБА_7 прагне відмежуватися він непорозумінь дорослих між собою, прагне отримувати спокій, комфорт та безпеку від рідних. Рекомендовано батькам скористатися сімейною медіацією. (а.с.178-180)

Відповідно до довідки від 22 лютого 2018 року за № 84, відповідач офіційно працює в Управлінні забезпечення оперативно - рятувальної служби цивільного захисту Державної служби України з надзвичайних ситуацій на посаді водія. Отримує офіційну заробітну плату. Позитивно характеризується за місцем роботи та проживання.

Однак в процесі судового розгляду стало відомо, що з даної роботи відповідач звільнений, при цьому будь - яких належних підтверджуючих доказів щодо нового місця роботи суду не надано, та офіційний дохід зазначено лише за січень 2018 року. Відповідач надав довідку про місце постійної роботи та характеристику, при цьому встановлено, що останній звільнився з цієї роботи, про що не заперечувалося стороною відповідача в судовому засіданні.

Зокрема, стало відомо, що відповідач ОСОБА_5 та дитина зареєстровані по АДРЕСА_1 , постійно проживають за зазначеною адресою у квартирі, яка йому не належить, при цьому будь - яких доказів на підтвердження наявності у власності дачі в с. Лебедин у Київській області, та приватного автомобіля «АУДІ», суду також не надано.

В п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 16 від 12 червня 1998 року "Про застосування судами деяких норм Кодексу про шлюб та сім`ю України" вказано, що при розгляді спорів між батьками про місце проживання дітей обов`язковими є наявність письмового висновку органів опіки та піклування та їхня участь у судовому засіданні.

Згідно з висновком щодо визначення місця проживання малолітньої дитини, наданим Службою у справах дітей Деснянської РДА у м. Києві, враховуючи інтереси дитини, вважають за недоцільне визначити місце проживання дитини разом з матір`ю ОСОБА_4 (а.с.172-175)

Висновок містить рекомендаційний характер.

Відповідно до Порядку провадження органами опіки і піклування діяльності, пов`язаної з захистом прав дитини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 року №866, безпосереднє ведення справ та координація діяльності стосовно захисту прав дітей, зокрема дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, покладаються на служби у справах дітей.

У висновку Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації зазначено про недоцільність визначення місця проживання малолітнього разом з матір`ю.

П. 72 Порядку провадження органами опіки і піклування діяльності, пов`язаної з захистом прав дитини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 року №866, вказано, що під час розв`язання спорів між батьками щодо визначення місця проживання дитини служба у справах дітей має захищати інтереси дитини з урахуванням рівних прав та обов`язків матері та батька щодо дитини. При вирішенні питання щодо визначення місця проживання дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, стан здоров`я дитини та інші обставини, що мають істотне значення.

Аналізуючи зміст висновку Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації суд вважає, що органом опіки та піклування не у повній мірі виконано вимоги норми п. 72 Порядку провадження органами опіки і піклування діяльності, пов`язаної з захистом прав дитини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 року №866.

Так, у висновку не проаналізовано ставлення батьків дитини до виконання своїх батьківських обов`язків. Сам висновок містить дублювання інформації без наведення належного аргументування прийнятого органом опіки і піклування рішення.

Нормою ч. 6 ст. 19 СК України передбачено, що суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

З огляду на те, що висновок про недоцільність визначення місця проживання малолітнього з матір`ю є недостатньо аргументованим, суперечить інтересам дитини, суд не погоджується з ним.

Відповідно до цивільно - процесуального законодавства жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, зазначений висновок не може мати переваги над іншими доказами, а має бути належно оцінено в сукупності з іншими доказами.

Згідно зі ст. 3 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Положеннями ч. ч. 1, 2 ст. 171 СК України передбачено, що дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім`ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім`ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками спору щодо її місця проживання.

Таким чином, з досягненням віку десяти років у дитини з`являється право не тільки бути вислуханою і почутою, але й право брати активну участь у вирішенні своєї долі, зокрема, у визначенні місця проживання. Лише в разі збігу волі трьох учасників переговорного процесу - матері, батька, дитини можна досягти миру і згоди.

Як встановлено, при зверненні до суду, дитині було повних 7 років, при цьому в процесі судового розгляду сторони не виявляли бажання допитати дитину з метою не травмувати додатково.

Будучи допитаною в якості свідка ОСОБА_12 в своїх показаннях позитивно характеризувала матір ОСОБА_4 , засвідчивши її постійну турботу про дитину, з якою у матері були гарні відносини. Після розлучення дитина проживала з мамою. Вона особисто телефонувала з метою привітання, однак батько зазначив, щоб остання більше не телефонувала. У неї були з дитиною дружні відносини, однак зустрівшись на вулиці, останній почав ховатися за батька.

Виходячи з показань свідка було встановлено, що жоден з них не мав конфліктних відносин з відповідачем і відповідно вона не має підстав оговорювати батька ОСОБА_5 .

Відповідно до вимог ст. 161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати дитина, спір між ними може виіршуватися судом.

При вирішенні спору щодо місця проживання дитини, суд бере до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Орган опіки та піклування або суд не можуть передавати дитину для проживання з тим з батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини

Відповідно до ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, однак, враховуючи вік, стан здоров`я малолітнього, відносини між сторонами, що склались у зв`язку з припиненням шлюбних стосунків, суд визначає місце проживання дитини разом з матір`ю.

Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Згідно з положеннями ст. 153 СК України, мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.

На підставі вище викладених правових норм, беручи до уваги обставини справи, досліджені судом при її розгляді, зважаючи на вік дитини, її інтереси, умови життя та життя її батьків, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_4 про визначення місця проживання дитини разом з нею, з матір`ю, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Проживання на даний час дитини з матір`ю більш доцільно та в її інтересах, та не заподіє психологічної травми, оскільки дитина любить обох батьків.

У принципі 6 Декларації прав дитини проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір`ю.

Суд дійшов висновку про те, що до правовідносин, що виникають з визначення місця проживання дитини, суди повинні обов`язково застосовувати норми принципу 6 Декларації прав дитини про недопустимість розлучення дитини з матір`ю, крім випадків, коли є виняткові обставини. Відповідно до характеристики дитини (а.с.98), складеної методистом ОСОБА_3 : «На запропонованому малюнку ОСОБА_7 тримає обох батьків за руки, що свідчить про його потребу мати обох батьків разом. У разі обмеження спілкування з одним з батьків, дитина може пережиту психічну травму, що негативно може відбитися на подальшому розвитку дитини». Позивач намагається встановити з сином зв`язок, створивши всі необхідні умови для повноцінного виховання сина та щиро бажає спілкування зі своєю дитиною.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню на користь позивача судовий збір в розмірі 704,80 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 10, 60, 213-215 ЦПК України ст.ст. 141, 161 СК України, суд, -

И Р І Ш И В :

Позовну заяву ОСОБА_4 - задовольнити.

Визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з матір`ю - ОСОБА_4 .

Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 судовий збір у розмірі 704,80 грн.

Рішення може бути оскаржено протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подання безпосередньо до Київського апеляційного суду апеляційної скарги.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не подано.

До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Деснянський районний суд міста Києва.

Позивач ОСОБА_4 - ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації - АДРЕСА_4 .

Відповідач ОСОБА_5 - ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації - АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення складено 24 грудня 2019 року.

Суддя Деснянського районного суду м. Києва Саламон О.Б.