Рішення № 86580754, 26.11.2019, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/3121/17

Провадження № 2/752/446/19

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

26.11.2019 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі

головуючого судді Шевченко Т.М.

з участю секретаря Власенко В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Міністерство оборони України (Комісія Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум) про встановлення факту перебування на утриманні, -

в с т а н о в и в:

у лютому 2017 року ОСОБА_1 звернулася у суд з позовом про встановлення факту перебування на утриманні.

В обгрунтування своїх вимог зазначає, що вона є рідною бабусею загиблого 06 серпня 2016 року в зоні АТО сержанта 9 механізованої роти 3 механізованого батальйону військової частини В2830 ОСОБА_3 , який з дитинства проживав однією сім"єю з нею однією сім"єю в с. П"ятихатки Кременчуцького району Полтавської області. З моменту навчання в ВПУ № 7 м. Кременчук ОСОБА_3 мав власні доходи, отримуючи стипендію. В подальшому він підробляв в м. Київ та проходив військову службу в ЗСУ, де отримував грошове забезпечення. Позивач зазначає, що онук купував їй одяг, ліки, здійснював своїми силами та за власний кошт ремонт, грошові кошти передавав їй через водіїв автобусів або привозив особисто. На думку позивача, в останні роки перед загибеллю внука вона була повністю на його утриманні.

ОСОБА_1 зверталася до Дніпродзержинського ОМВК, де їй було надано роз"яснення про те, що вона має право на частку грошових коштів за втрату годувальника.

За таких підстав, позивач просить встановити факт її перебування на утриманні ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , загиблого в зоні АТО 06.08.2016 р.

Ухвалою судді Голосіївського районного суду м. Києва від 15 лютого 2017 року задоволена заява ОСОБА_1 про відстрочення сплати судового збору у даній справі до ухвалення рішення. (а.с. 23)

Ухвалою судді Голосіївського районного суду м. Києва від 17 лютого 2017 року відкрито провадження у даній справі. (а.с. 25)

08 травня 2017 року відповідач ОСОБА_2 подала до суду письмові пояснення (заперечення). (а.с. 47) Просить відмовити в задоволенні позову. Зазначає, що ухвалою Кременчуцького районного суду Полтавської області від 19 січня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 14 лютого 2017 року, залишена без розгляду заява ОСОБА_1 про встановлення факту перебування на утриманні. Вважає вимоги ОСОБА_1 надуманими, оскільки ОСОБА_3 є її сином, позивач - бабуся по лінії батька, місце перебування якого невідоме багато років. Зазначає, що ОСОБА_3 дійсно певний час проживав з бабусею ОСОБА_1 , проте, навчаючись у школі, син проживав разом з відповідачем. Навчаючись в ПТУ №7 ОСОБА_3 мав невелику стипендію, тому утримувати бабусю не мав можливості. ОСОБА_3 майже постійно проживав разом з відповідачем в гуртожитку та в орендованому житлі в м. Києві. Інколи він відвідував бабусю і допомагав їй по господарству. У військоматі ОСОБА_3 зазначив близькими родичами матір ОСОБА_2 , батька та брата. Проживаючи в м. Києві, син відповідача не мав постійної роботи, мав незначні підробітки, але зароблених ним коштів йому самому не вистачало, у зв"язку з чим він брав різні "швидкі" кредити. Зазначає, що з червня 2011 року ОСОБА_3 постійно проживав разом з відповідачем у гуртожитку, розташованому на АДРЕСА_1 . З 01.01.2012 р. відповідач разом з синами орендувала квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , де всі проживали однією сім"єю. З 2013 року до часу, коли ОСОБА_3 пішов в зону проведення АТО, тобто до вересня 2015 року, він також проживав разом з відповідачем та її співмешканцем за адресою: АДРЕСА_3 .

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 08.05.2017 р. постановлено витребувати з Київського міського військового комісаріату особову справу Садовничого Є.В. та з Кременчуцького районного суду Полтавської області цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення. (а.с. 58)

В судовому засіданні позивач та її представник підтримали позовні вимоги та просили суд задовольнити позов з вищевказаних підстав.

Відповідач в судовому засіданні не визнала позовні вимоги та заперечувала проти їх задоволення.

Вислухавши пояснення учасників судового розгляду та дослідивши матеріали справи, встановлено наступне.

ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована та проживає в АДРЕСА_4 , з 28 квітня 1967 року перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , має трьох повнолітніх дітей, перебуває на пенсійному обліку в Кременчуцькому управлінні Пенсійного фонду України в Полтавській області, де отримує пенсію за віком згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (а.с. 6). Позивач є бабусею ОСОБА_3 (матір"ю його батька ОСОБА_7 )

ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_4 в м. Дніпродзержинськ Дніпропетровської області. Його батьками є ОСОБА_2 та ОСОБА_7 . Згідно паспорту громадянина України серії НОМЕР_1 , виданого 09.03.2010 р. Баглійським РВ Дніпродзержинського МУ ГУ МВС України в Дніпропетровській області, ОСОБА_3 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_5 . (а.с. 137)

04 вересня 2015 року ОСОБА_3 був призваний на військову службу за контрактом.

06 серпня 2016 року ОСОБА_3 загинув під час участі в антитерористичній операції. (а.с. 17) Останній заповіт не складав, в зареєстрованому шлюбі на момент смерті не перебував.

Позивач зазначає, що вона зверталася до Дніпродзержинського ОМВК, де їй було надано роз"яснення про те, що вона має право на частку грошових коштів за втрату годувальника.

Встановлено, що ОСОБА_2 31.01.2017 р. також зверталася з заявою про виплату одноразової грошової допомоги. Документи направлені до Департаменту фінансів МОУ. (а.с. 40)

Звертаючись у суд з даним позовом, ОСОБА_1 вказувала про те, що її онук ОСОБА_3 з дитинства проживав з нею однією сім"єю в с. П"ятихатки Кременчуцького району Полтавської області. З моменту навчання в ВПУ № 7 м. Кременчук він мав власні доходи, отримуючи стипендію. В подальшому підробляв в м. Київ та проходив військову службу в ЗСУ, де отримував грошове забезпечення. Позивач зазначає, що онук купував їй одяг, ліки, здійснював своїми силами та за власний кошт ремонт, грошові кошти передавав їй через водіїв автобусів або привозив особисто. На думку позивача, в останні роки перед загибеллю внука вона була повністю на його утриманні.

Також, вказувала, що оскільки причина смерті ОСОБА_3 пов`язана із захистом Батьківщини, члени його сім`ї мають право на отримання ряду соціальних пільг та гарантій, встановлених державою, в тому числі на отримання одноразово грошової допомоги, як члену сім`ї загиблого учасника АТО та отримання статусу члена сім`ї загиблого. Метою встановлення факту проживання однією сім`єю ОСОБА_3 є отримання статусу члена сім`ї загиблого та отримання грошової допомоги, передбаченої ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Відповідно до ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" у разі загибелі (смерті) , інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослуовців, військовозобов"язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві виплачується одноразова грошова допомога, яка є гарантованою державою виплатою, що здійснюється особам, які згідо з цим Законом мають право на її отримання.

Статтею 16-1 вказаного Закону визначено коло осіб, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, а саме: у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошоої допомоги мають члени сім"ї, батьки та утриманці загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов"язаного або резервіста. Члени сім`ї та батьки загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста визначаються відповідно до Сімейного кодексу України, а утриманці - відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Згідно ст. 31 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» члени сім`ї померлого вважаються такими, що перебували на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.

Члени сім`ї померлого, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які самі одержували будь-яку пенсію, мають право перейти на нову пенсію.

З матеріалів справи вбачається, що наказом № 208 від 04.09.2015 р. солдата військової служби за контрактом ОСОБА_3 , призначеного наказом командира військової частини польова пошта В2830 від 04.09.2015 р. № 115-к на посаду стрільця-санітара 2 механізованого відділення 1 механічного взводу 9 механізованої роти 3 механізованого батальйону та який уклав контракт з 04.09.2015 р. до оголошення демобілізації відповідно до Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах україни, з 04 вересня 2015 року зараховано до списків особового складу частини. (а.с. 147)

Згідно наказу № 299 від 23.12.2015 р. ОСОБА_3 вважається таким, що вибув в район проведення антитерористичної операції з 08.09.2015 р. (а.с. 147 зв.)

Відповідно наказ № 65 від 11.03.2016 р. ОСОБА_3 вважається таким, що прибув та приступив до виконання з району проведення антитерористичної операції 05.03.2016 р. (а.с. 148)

З наказу № 222 від 16.08.2016 р. вбачається, що ОСОБА_3 , який загинув 06 серпня 2016 року в результаті мінно-вибухової травми, множинних ушкоджень численних ділянок тіла, виключено зі списку особового складу частини та всіх видів забезпечення з 06.08.2016 р. Встановлено, що його смерть настала під час виконання обов"язків військової служби при участі в антитерористичній операції в районі виконання бойових завдань за призначенням. (а.с. 149)

Місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово (ч. 1 ст. 29 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно положень статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до ст. 77, 78 ЦПК України, суд не бере до розгляду докази, що не стосується предмета доказування. Обставини, які, за законом, повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною першою статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно частин першої, другої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Обов`язок надання доказів покладається на сторони та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до п.2 ч.1 та ч.2 ст.315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення фактів, в тому числі перебування фізичної особи на утриманні. У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом іншого порядку їх встановлення.

Із роз`яснень, викладених у п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» №5 від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Слід зазначити, що доводи заявника, викладені у заяві та в наданих поясненнях у судовому засіданні, не підтверджують факт перебування ОСОБА_1 на утриманні її онука ОСОБА_3 .

Встановлено, що 19.06.2008 р. ОСОБА_3 закінчив 9-й клас Рокитненську ЗОШ І-ІІІ ступенів.(а.с. 6)

З 01.09.2008 р. по 08.06.2011 р. ОСОБА_3 навчався на денній формі навчання у вищому професійному училищі № 7 м. Кременчука Полтавської області. (а.с. 9)

Довідки про доходи, надані позивачем, підтверджують отримання ОСОБА_3 стипендії під час навчання в ПТУ-7 (а.с. 10-12), а також його грошового забезпечення під час військової служби та участі в АТО(а.с. 42), проте не підтверджують доводи позивача про надання ОСОБА_3 їй матеріальної допомоги.

Опитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 також вказаних обставин не підтвердили.

Таким чином, позивач не надала суду належних доказів того, що вона знаходилася на утриманні онука ОСОБА_3 .

Натомість, відповідач ОСОБА_2 надала довідку, згідно якої з 28.06.2011 р. по 02.07.2011 року він перебував на стаціонарному лікуванні в лорвідділенні Олександрівської клінічної лікарні м. Києва. (а.с. 52)

На підтвердження своїх доводів про надання ОСОБА_2 матеріальної допомоги своєму сину ОСОБА_3 відповідач надала квитанції, з яких вбачається, що остання надсилала йому грошові кошти поштовими переказами, зокрема 20.04.2010 р. - 200 грн., 19.06.209 р. - 100 грн., 07.08.2009 р. - 150 грн., 19.05.2009 р.- 200 грн., 24.07.2009 р. - 200 грн., 29.09.2009 р. - 20 грн., 02.08.2010 р. - 200 гр., електронний переказ 12.11.2009 р. - 200 грн. Також на картку Приватбанку: 06.12.2010 р. - 300 грн., 19.05.2011 р. - 400 грн., 31.052011 р. - 200 грн., 22.06.2011 р. - 400 грн. та 16.07.2011 р. - 600 грн. Вже під час перебування в зоні АТО відповідач 09.07.2016 р. на прохання сина надіслала йому 1000 грн. (а.с. 53-55, 209-219)

Оскільки ОСОБА_1 не надала доказів, які б підтверджували той факт, що вона перебувала на утриманні ОСОБА_3 та отримувала від нього матеріальну допомогу, яка є для неї єдиним та основним джерелом існування, а тому підстав для задоволення позову суд не вбачає.

На підставі ст. 141 ЦПК України стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави 640 грн. судового збору.

Керуючись статтями10, 13, 81,141, 258, 263, 265, 273, 293 - 294, 315 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в:

відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Міністерство оборони України (Комісія Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум) про встановлення факту перебування на утриманні.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 06 грудня 2019 року.

Суддя: