Рішення № 86578482, 19.12.2019, Крюківський районний суд м. Кременчука

Провадження № 2/537/1085/2019

Справа № 536/1089/19

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19.12.2019 року Крюківський районний суд міста Кременчука Полтавської області в складі: головуючої судді Зоріної Д.О., при секретарі Маслій М.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Кременчуці за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ :

16 вересня 2019 року до Крюківського районного суду міста Кременчука Полтавської області з Кременчуцького районного суду Полтавської області надійшли матеріали позову АТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, для розгляду на підставі ухвали від 16 серпня 2019 року.

Згідно змісту позову представника позивача, АТ КБ «Приватбанк» - Кіріченко В.М., останній просить суд ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача, ОСОБА_1 , на його користь заборгованість за кредитним договором б/н від 19 березня 2015 року в розмірі 36 286 грн. 53 коп.; стягнути на користь позивача з відповідача судові витрати.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 19 березня 2015 року ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «Приватбанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку із чим підписав заяву б/н та на підставі якої отримав в кредит грошові кошти в розмірі 17 100 грн. 00 коп. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом із «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою» та «Тарифами банку», які викладені на банківському сайті, складає між ним і банком договір про надання банківських послуг. Умови і Правила є публічною офертою, що містять умови та правила надання послуг банком його клієнтам.

Представник позивача зазначає, що банк виконав свої зобов`язання за вказаним договором, надавши відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту, однак ОСОБА_1 не надав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов`язаннями, у зв`язку із чим станом на 17 червня 2019 року він має заборгованість перед банком в розмірі 36 286 грн. 53 коп. з яких: 16 228,17 грн. – заборгованість за тілом кредита; 8 194,91 грн. – заборгованість за простроченим тілом кредита; 0,00 грн. – заборгованість за нарахованими відсотками; 8 910,10 грн. – нарахована пеня за прострочене зобов`язання; 749,23 грн – нараховано пені за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн., а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500,00 грн. – штраф (фіксована частина); 1704,12 грн. – штраф (процентна складова).

Ухвалою Крюківського районного суду міста Кременчука Потавської області від 20 вересня 2019 року відкрито провадження у справі.

Представник позивача, АТ КБ «Приватбанк», в судове засідання не з`явився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, згідно наявного в матеріалах справи клопотання, просив суд розглянути справу за його відсутності, вказав, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі та проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, його представник ОСОБА_2 надав до суду заяву, згідно якої просив суд провести розгляд справи без участі сторони відповідача, та просив відмовити АТ КБ «Приватбанк» в задоволенні позову в повному обсяці з підстав, зазначених у відзиві.

Згідно змісту відзиву, відповідач проти задоволення позову заперечував в повному обсязі, водночас не заперечуючи факту користування лімітом, наданого на платіжну карту та вказав, що за строк користування банківською карткою одержав від банку кошти на загальну суму 31 757,94 грн, та повернув одержані від банку кошти на загальну суму 41 465,40 грн.

При цьому відповідач вказав, що зазначена позивачем сума основної заборгованості не підтверджена документально, натомість до суми основної заборгованості банк зарахував суми, які не були одержані позичальником, а банк самостійно проводив операції по рахунку по погашенню нарахованих відсотків за рахунок наданого кредиту та нараховував комісії, які не передбачені договором.

Зазначені доводи відповідач ОСОБА_1 обгрунтовує наданою до суду випискою за кредитними картками АТ КБ «Приватбанку» станом на 08 жовтня 2019 року, а також розрахунок заборгованості, проведений на підставі взятої за основу банківської виписки.

Також відповідач заперечує щодо обставини підписання ним Умов та Правил надання банківських послуг та ознайомлення з останніми, що, на його думку, суперечить твердженню позивача про укладення між банком та відповідачем кредитного договору на умовах, зазначених в позові.

Представник позивача, АТ КБ «Приватбанк» - Гаренко Н.В., надав суду відповідь на відзив у якому наполягав, що Умови та Правила надання банківських послуг є частиною укладеного між сторонами договору а відповідач ознайомлений з Умовами шляхом підписання заяви-анкети від 19 березня 2015 року. Окрім іншого зазначив, що відповідачу встановлено поточну процентну ставку на рік у розмірі 2,9 % на місяць, вказано розміри комісій та штрафів, а виписка та розрахунок боргу є належними доказами розміру заборгованості, а також наголосив про правомірності нарахування пені та штрафу, а також комісій банку.

За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу без участі сторони позивача та відповідача на підставі письмових матеріалів справи.

Суд, приймаючи до уваги думку представника позивача, АТ КБ «Приватбанк», думку представника відповідача, ОСОБА_1 – ОСОБА_2 , дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, приходить до наступних висновків.

Відповідач ОСОБА_1 19 березня 2015 року звернувся до АТ КБ «Приватбанк» із анкетою - заявою про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку.

Суд звертає увагу, що у графі «бажаний кредитний ліміт за карткою» зазначеної анкети – заяви не вказана інформація.

Із підписаної заяви вбачається, що ОСОБА_1 підтвердив, що підписана заява разом із разом із «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою» та «Тарифами банку» складає між ним і банком договір.

Надані позивачем разом з позовом «Умови та правила надання банківських послуг» підпису відповідача не містять, та, вирішуючи питання щодо змісту укладеного між сторонами договору, суд виходить з наступного.

Відповідно до частин 1, 2 статті 207 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 Цивільного кодексу України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною 2 статті 1054 Цивільного кодексу України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним, що зазначено у статті 1055 Цивільного кодексу України .

Згідно із частиною 1 статті 633 Цивільного кодексу України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 Цивільного кодексу України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець, тобто в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк».

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші.

Відтак, з огляду на зміст статей 633, 634 Цивільного кодексу України, можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом статті 1056 - 1 Цивільного кодексу України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини 1 статті 1048 Цивільного кодексу України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 Цивільного кодексу України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами 1, 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно із частиною 1 статті 1050 Цивільного кодексу України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Таким чином, в разі укладення договору кредитного договору, проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Однак, у анкеті - заяві позичальника ОСОБА_1 від 19 березня 2015 року процентна ставка не зазначена.

Також у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.

Позивач, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, (окрім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник з урахуванням здійсненої часткової проплати), стягнути складові його повної вартості, зокрема пеню та штрафи.

Обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 19 березня 2015 року, позивач посилався на Умови та Правила надання банківських послуг та Тарифи банку, які викладені на банківському сайті, як невід`ємні частини спірного договору.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей витяг з Умов та Правил надання банківських послуг розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи анкету - заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.

Окрім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в Умови та Правила споживчого кредитування. До такого висновку дійшов і Верховний Суд України у постанові від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15).

Суд вважає, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини 1 статті 634 Цивільного кодексу України, за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та Правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «Приватбанк» у період - з часу виникнення спірних правовідносин ( 19 березня 2015 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (09 липня 2019 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви витяг з Умов і Правил надання банківських послуг у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та Правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, наданий банком витяг з Умов та Правил надання банківських послуг не може розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджує вказаних обставин.

Надані позивачем Умови та Правила надання банківських послуг, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що витяг з Умов та Правил надання банківських послуг, які містяться в матеріалах даної справи, не містять підпису відповідача, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 19 березня 2015 року шляхом підписання анкети - заяви, а тому відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами.

Також не можна вважати складовою частиною кредитного договору Витяг з тарифів обслуговування кредитних карт, оскільки вказаний Витяг не містить підпису представника банку, як другої сторони договору, не зазначена у анкеті-заяві, не містить прізвище позичальника.

Вказане узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17-ц.

За таких обставин, правових підстав для стягнення з ОСОБА_1 заборгованості 8 910,10 грн. – нарахованої пені за прострочене зобов`язання, 749,23 грн – нарахованої пені за несвоєчасністьсплати боргу на суму від 100 грн., а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500,00 грн. – штраф (фіксована частина) 1 704,12 грн. – штраф (процентна складова), суд не вбачає.

За таких обставин, враховуючи вимоги частини другої статті 530 Цивільного кодексу України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, законними можуть бути вимоги позивача про повернення коштів, що фактично надані позичальнику, але не повернуті станом на дату пред`вленння вимоги.

Вирішуючи питання щодо розміру позики, фактично наданої позичальнику, але не повернутої банку, суд виходить з наступного.

Позивач зазначив, що відповідачу на підставі заяви-анкети від 19 березня 2015 року був наданий кредит у розмірі 17 100,00 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку. Поряд з цим позивач просив стягнути з ОСОБА_1 16 228,17 грн. – заборгованість за тілом кредита та 8 194,91 грн. – заборгованість за простроченим тілом кредита, разом заборгованість за тілом кредиту 24 423,08 грн. Зазначена сума не узгоджується з доводами позивача про встановлення кредитного ліміту в сумі 17 100,00 грн.

На підтвердження існування та розміру заборгованості за тілом кредиту та простроченим тілом кредиту позивач надав розрахунок заборгованості.

Доказів розміру встановленого кредитного ліміту матеріали справи не містять.

З розрахунку заборгованості, наданого банком з позовною заявою, у частині нарахування тіла кредиту та простроченого тіла кредиту, вбачається наступне.

Колонка №4 наданого банком розрахунку «погашення відсотків за рахунок наданого кредиту» відображає щомісячні обороти за весь період користування кредитними коштами.

Поряд з цим, колонка №5 «тіло кредита на звітну дату» розрахунку заборгованості відображає збільшення заборгованості за «тілом кредиту» відповідно до оборотів за колонкою №4 «погашення відсотків за рахунок наданого кредиту».

Відповідно до колонок №8 та «процентна ставка» та №11 «сальдо за нарахованими відсотками» вбачається, що банк нараховував позичальнику не передбачені кредитним договором проценти за ставкою 3,6 % та 3,5 % на місяць.

Підсумовуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що наданий банком розрахунок заборгованості у частині обрахунку заявлених позовних вимог про стягнення тіла кредиту та простроченого тіла кредиту включає суми, які не були фактично надані позичальнику, а були безпідставно нараховані банком у вигляді процентів не передбачених кредитним договором та списаних за рахунок наданого кредиту.

Вказане також підтверджується змістом наданих сторонами банківських виписок, за якими відображені нарахування під назвою «Списание процентов за использование кредитного лимита» та «Страховой платеж по договору «Страхование кредитного вимита»» та відповідне щомісячне збільшення загальної суми заборгованості за кредитом.

При співставленні банківських виписок та розрахунку заборгованості встановлено, що позивач обрахував як клієнтське використання коштів (тіло кредиту) нараховані та списані за рахунок наданого кредиту проценти а також страхові платежі за страхування кредитного ліміту.

Згідно із частиною 6 статті 81 Цивільного процесуального кодексу України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З огляду на викладене вище, суд приходить до висновку, що позивачем не доведений розмір встановленого ліміту на кредитну картку та розмір заборгованості ОСОБА_1 за наданими та не повернутими кредитними коштами.

Наданий ОСОБА_1 розрахунок заборгованості зроблений на основі первинного документу - банківської виписки та мість математичний обрахунок зазначених у виписці сум.

Згідно з наявним у справі розрахунком заборгованості, наданим відповідачем з відзивом, проведенм шляхом математичних дій – додавання сум коштів, які були одержані та використані позичальником, обраховано загальну суму одержаних коштів у борг – 31 757,94 грн.

Аналогічним чином відповідачем у розрахунку заборгованості обраховано суми коштів, повернутих кредитору у загальному розмірі 41 652,40 грн.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що сума повернутих відповідачем ОСОБА_1 коштів банку є більшою, ніж сума одержаних у борг коштів, водночас інших законних обґрунтувань донарахованих сум позивачем не доведено, у зв`язку із чим судд вважає, що вимоги позивача АТ КБ «Приватбанк» про стягнення довільно нарахованих сум, які хоч і заявлені як тіло кредиту та прострочене тіло кредиту, але включають проценти та комісії, є незаконними та необґрунтованими, а тому задоволенню не підлягають.

Керуючись статтями 5, 10, 13, 19, 76, 77, 81, 133, 141, 263, 264, 265, 280, 281, 282 Цивільного процесуального кодексу України, статтями 526, 634, 1049, 1050, 1054, 1055 Цивільного Кодексу України, суд , -

УХВАЛИВ :

В задоволенні позову акціонерному товариству комерційний банк «Приватбанк» (місцезнаходження: 01001, місто Київ, вулиця Грушевського, будинок 1Д, код ЄДРПОУ 14360570) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Полтавського апеляційного суду через Крюківський районний суд міста Кременчука Полтавської області протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення виготовлено 23 грудня 2019 року.

Суддя : Д.О. Зоріна