Рішення № 86576855, 12.12.2019, Шосткинський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 589/2598/17

Провадження № 2/589/75/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2019 року Шосткинський міськрайонний суд Сумської області у складі:

головуючого судді Литвинко Т.В.

при секретарі Афанасенко Т.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Шостка в спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Шосткинського казенного заводу «Імпульс» про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, -

ВСТАНОВИВ:

У липні 2017 року позивач звернувсь до суду з позовом про визначення незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що наказом № 104у від 15.06.2017 року його було звільнено з посади стрілка ВОХОР (воєнізованої охорони) Шосткинського казенного заводу “Імпульс” (далі ШКЗ «Імпульс») у зв`язку з виявленням невідповідності працівника виконуваній роботі внаслідок стану здоров`я, яке перешкоджає продовженню даної роботи на підставі п.2 ст. 40 КЗпП України. Звільнення вважає незаконним та необґрунтованим, оскільки така робота не була йому протипоказана згідно з довідкою МСЕК та індивідуальною програмою реабілітації інваліда, так як з 2015 року у відрядження його не направляли, зброя йому не видавалась, а розпорядженням начальника загону ВОХОР з 27.03.2017 йому був визначений графік роботи в першу зміну з 8.00 до 17.00 години. Також вказує, що наказ про звільнення був виданий без фактичної наявності витягу з протоколу засідання об`єднаного профспілкового комітету, йому не були запропоновані всі вакансії та він не відмовлявся від запропонованого переведення.

Тому, просить суд визнати наказ директора Казенного підприємства “Шосткинський казенний завод “Імпульс” від 15.06.2017 № 104у “Про звільнення ОСОБА_1 ” незаконним; скасувати наказ директора казенного підприємства “Шосткинський казенний завод “Імпульс” від 15.06.2017 № 104у “Про звільнення ОСОБА_1 ”; поновити його на посаді стрільця 3-го розряду воєнізованої охорони (ВОХОР) Шосткинського казенного заводу “Імпульс”.

Відповідач надав суду письмові заперечення проти позову, в яких просить відмовити в задоволені позовних вимог у зв`язку з їх необґрунтованістю, так як звільнення є законним і відбулося з дотриманням норм трудового законодавства України. Зокрема, зазначив, що згідно висновку ОСОБА_2 позивачу протипоказана робота в нічні зміни, важка фізична праця, відрядження, виражені психологічні навантаження. В свою чергу, посада стрільця воєнізованої охорони передбачає виконання обов`язків, пов`язаних з фізичним та психологічним навантаженням, з нічними змінами, використанням зброї. Умови, за яких позивач виконував роботу лише в денний час та без додаткових навантажень, були створені тимчасово, до моменту отримання роз`яснень індивідуальної програми реабілітації інваліда. Позивачу пропонувалися посади, які відповідають його стану здоров`я, однак він від них відмовився. Звільнення позивача відбулося зі згоди профспілки.

Позивач, в свою чергу, надіслав до суду відповідь на відзив відповідача, в якому заперечував проти доводів відповідача, виклав позицію аналогічну позиції, що викладена в позовній заяві, наполягав на задоволені позову.

Відповідач надав заперечення на відповідь на відзив, в якому стверджував, що звільнення було здійснено з дотриманням вимог трудового законодавства України, а тому просить відмовити в задоволені позовних вимог.

Позивач та представник позивача у судовому засіданні позов підтримали в повному обсязі.

Представники відповідача проти позову заперечували, просили у задоволенні позовних вимог відмовити.

Перевіривши та дослідивши матеріали справи і письмові докази, суд вважає їх сукупність достатньою для встановлення обставин, що мають значення для справи.

Судом встановлені наступні обставини, відповідні їм правовідносини та надано їм таку оцінку.

Згідно матеріалів справи, ОСОБА_1 21 листопада 2011 року прийнято на роботу до Казенного підприємства “Шосткинський казенний завод “Імпульс” стрільцем загону ВОХОР відповідно до наказу від 21 листопада 2011 року № 398. Наказом від 29 березня 2017 № 370к його було переведено стрільцем 3-го розряду воєнізованої охорони (ВОХОР), про що зроблені відповідні записи в трудовій книжці.

Наказом директора від 15 червня 2017 року № 104у позивача звільнено з посади стрільця 3-го розряду воєнізованої охорони (ВОХОР), у зв`язку з виявленою невідповідністю працівника виконуваній роботі внаслідок стану здоров`я, яке перешкоджає продовженню даної роботи, п.2 ст. 40 КЗпП України.

ОСОБА_1 вважає даний наказ незаконним та просить поновити його на роботі.

Згідно з п. 2 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров`я, які перешкоджають продовженню даної роботи. Звільнення з цих підстав допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Статтею 43 КЗпП України передбачено, що розірвання трудового договору з підстав, передбачених, в тому числі п. 2 ст. 40 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.

Відповідно до п. 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.99 р. «Про практику розгляду судами трудових спорів» судам належить мати на увазі, що при розгляді справ про звільнення за п.2 ст.40 КЗпП України суд може визнати правильним припинення трудового договору в тому разі, якщо встановить, що воно проведено на підставі фактичних даних, які підтверджують, що внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров`я (стійкого зниження працездатності) працівник не може належно виконувати покладених на нього трудових обов`язків чи їх виконання протипоказано за станом здоров`я або небезпечне для членів трудового колективу чи громадян, яких він обслуговує, і неможливо перевести, за його згодою, на іншу роботу.

Відповідно до ст. 170 КЗпП України працівників, які потребують за станом здоров`я надання легшої роботи, власник або уповноважений ним орган повинен перевести, за їх згодою, на таку роботу відповідно до медичного висновку тимчасово або без обмеження строку.

Відповідно до ст. 39 закону «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування», за згодою потерпілого роботодавець зобов`язаний надати йому рекомендовану ОСОБА_3 роботу за наявності відповідних вакансій.

Згідно з ч. 3ст. 17 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» відмова в укладенні трудового договору або в просуванні по службі, звільнення за ініціативою адміністрації, переведення інваліда на іншу роботу без його згоди з мотивів інвалідності не допускається, за винятком випадків, коли за висновком медико-соціальної експертизи стан його здоров`я перешкоджає виконанню професійних обов`язків, загрожує здоров`ю і безпеці праці інших осіб, або продовження трудової діяльності чи зміна її характеру та обсягу загрожує погіршенню здоров`я інвалідів.

Отже, у даній справі предметом доказування є такі обставини: неможливість виконання працівником покладених на нього обов`язків за станом здоров`я; дотримання порядку звільнення; неможливість переведення його на іншу роботу за його згодою.

Статтею 8 Закону України “Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні” передбачено, що висновок медико-соціальної експертної комісії з професійної придатності включається в індивідуальну програму реабілітації особи з інвалідністю і є підставою для здійснення професійної орієнтації, професійної освіти і наступного працевлаштування з урахуванням побажань і думки особи з інвалідністю.

Відповідно до ст. 69 Основ законодавства України про охорону здоров`я та ст. 23 Закону України “Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні” індивідуальна програма реабілітації особи з інвалідністю є обов`язковою для виконання органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, реабілітаційними установами, підприємствами, установами, організаціями, в яких працює або перебуває особа з інвалідністю, незалежно від їх відомчої підпорядкованості, типу і форми власності.

Судом встановлено, що з 18.01.2017 року по 06.02.2017 року, з 07.02.2017 року по 17.02.2017 року, з 18.02.2017 року по 15.03.2017 року позивач знаходився на лікарняному. Після подачі позивачем лікарняного листа, відповідачу стало відомо, що з 15.03.2017 року позивача визнано інвалідом ІІ групи загального захворювання.

В довідці до акту огляду МСЕК від 15.03.2017 року зазначено, що інвалідність ОСОБА_1 встановлено на строк до 1 квітня 2018 року. Йому протипоказана важка фізична праця, без нічних змін, відряджень, виражених психоемоційних навантажень. Вказане також підтверджується Індивідуальною програмою реабілітації інваліда від 15 березня 2017 року № 285.

28 березня 2017 року відповідачем направлено запит голові Шосткинської МСЕК, в якому просив роз`яснити чи може працювати ОСОБА_1 стрільцем ВОХОР.

Розпорядженням начальника загону ВОХОР № 5 від 27 березня 2017 року до отримання роз`яснення з МСЕК позивачу тимчасово надана робота в 1-у зміну з 8.00 до 17.00.

30 березня 2017 року Шосткинська міжрайонна МСЕК надала роз`яснення, що ОСОБА_1 не може працювати стрільцем ВОХОР за станом здоров`я. Йому протипоказані такі види трудової діяльності як робота із значним нервово-психічним напруженням, з постійними або епізодичними значними фізичними навантаженням, робота, пов`язана з дією токсичних речовин, в несприятливих мікрокліматичних та екстремальних умовах, добові чергування. Хворий потребує звільнення від додаткових навантажень, нічних змін, відряджень. Показано: праця в комфортних умовах в денний час з виключенням дії високих температур, інтенсивного виробничого шуму, виконання простих дій за заданим планом, без дефіциту часу, розумове навантаження – рішення простих задач, форма організації праці – індивідуальна, в одну зміну, тривалістю не більше 8 годин. Рекомендовано раціональне працевлаштування: контролер якості, комірник, табельник, черговий, складальник виробів.

Згідно з графіком роботи стрільців загону ВОХОР на 2017 рік затвердженого директором КП “ШКЗ” Імпульс” та погодженого з Об`єднаною профспілковою організацією, стрільці працюють 22 години на добу (з 9.00 до 9.00 наступної доби), а потім 2 доби вихідних.

Обов`язки стрільця, вказані в Робочій інструкції стрільця 3 розряду воєнізованого закону (ВОХОР), відповідно до якої стрілки ВОХОР охороняють основну і допоміжну територія по периметру підприємства, контрольно-прохідні та контрольно-проїзні пункти, пропускають на територію та випускають з території підприємства працівників, з повним або частковим оглядом, і транспорт з повним оглядом. Також в обов`язки стрільця входить супроводження спеціальних вантажів. Така робота вимагає від працівника чіткої орієнтації у складних ситуаціях, швидкого, одноособового прийняття рішення у разі проникнення сторонніх осіб на територію підприємства, перекидання через огорожу матеріальних цінностей, при виникненні конфліктних ситуацій на контрольно-пропускних пунктах.

За таких обставин, суд вважає, що робота стрільця протипоказана позивачу за станом здоров`я. Суд вважає надані з цього приводу докази такими, що відповідають вимогам ст.ст. 76-79 ЦПК України.

Більш того, під час судового розгляду позивач визнав той факт, що за станом здоров`я він не в змові виконувати обов`язки стрільця ВОХОР, однак, наполягав на тому, що йому не було запропоновано всі вакантні посади, які він міг обіймати за станом здоров`я.

Також судом встановлено, що 03 квітня 2017 року відповідач повідомив позивача про те, що у зв`язку з визнанням його інвалідом 2 групи загального захворювання та встановлення інвалідності, за станом здоров`я подальша робота стрільцем ВОХОР йому протипоказана. Позивача попереджено про подальше звільнення у разі відмови від раціонального працевлаштування, рекомендованого МСЕК та виходячи з наявності вакантних посад на підприємстві. Одночасно позивачу запропоновано переведення на посаду складальника виробів з деревини цеху № 11.

Позивач ознайомився з даним повідомленням, але зазначив, що не згоден ним, так як ще не отримав карту реабілітації хворого.

10 квітня 2017 року після отримання карти реабілітації, з урахуванням реабілітаційних заходів, зазначених у ній, відповідач повторно повідомив позивача про те, що за станом здоров`я він не може продовжувати роботу на займані посаді та запропонував раціональне переведення.

Позивач письмово ознайомлюватися з повідомлення відмовився, про що складено відповідний акт.

З 10 квітня 2017 року по 21 квітня 2017 року позивач знаходився на лікарняному.

27 квітня 2017 року відповідачем було проведено засідання комісії по розгляду питання працевлаштування ОСОБА_1 на іншу роботу. Позивачу зачитано повторно повідомлення про можливість звільнення на підставі ч. 2 ст. 40 КЗпП України та запропоновано переведення на посаду складальника виробів з деревини цеху № 11. Однак, згідно копії акту та протоколу засідання, останній повідомив, що його влаштовує теперішня робота та він не планує переходити на іншу.

03 травня 2017 року відповідач звернувся до Об`єднаної профспілкової організації з поданням про надання згоди на звільнення ОСОБА_1 з посади стрільця 3-го розряду воєнізованої охорони (ВОХОР) відповідно до п.2 ст. 40 КЗпП України.

11 травня 2017 року було проведено засідання об`єднаного профспілкового комітету, на якому також був присутній позивач. На засіданні прийнято рішення про необхідність ознайомлення позивача з вакантними робочими місцями та розглянути подання після такого ознайомлення.

12 травня 2017 року позивачу були запропоновані вакантні робочі місця для раціонального працевлаштування відповідно до висновку МСЕК (складальник виробів з деревини будівельно-ремонтного цеху № 11, контролер виробів капсульного виробництва цеху № 1). У повідомлені зазначено основні функціональні обов`язки за вказаними посадами: складальник виробів з деревини будівельно-ремонтного цеху № 11 - складання, збивання або склеювання ящиків з деревини; виробів капсульного виробництва цеху № 1 - контроль оболонок для капсулів на відповідність їх кресленню шляхом ретельної перевірки по зовнішньої та внутрішньої поверхням візуально або візуально за допомогою лупи, або гладких, різьблених калібр-пробок та кілець, огляд напівфабрикатів виробів візуально.

З даним повідомлення позивач ознайомився, але зазначив, що йому не запропоновані всі вакансії, що розглядалися на засіданні профкому.

12 червня 2017 року відповідач повторно звернувся до Об`єднаної профспілкової організації з поданням про надання згоди на звільнення позивача, відповідно до п. 2 ст. 40 КЗпП України.

14 червня 2017 року відбулося засідання об`єднаного профспілкового комітету в присутності ОСОБА_1 , на якому було вирішено надати згоду на розірвання трудового договору з ОСОБА_1 відповідно до п. 2 ст. 40 КЗпП України.

У день звільнення позивачу було видано копію наказу про звільнення, надано повідомлення про суму остаточного розрахунку, виданий остаточний розрахунок. Трудову книжку в день звільнення позивач отримати відмовився, про що був складений акт від 15 червня 2017 року, а 16 червня 2017 року відповідач направив позивачу лист про необхідність отримати трудову книжку.

Твердження позивача, що його звільнення відбулося без фактичної наявності у відповідача витягу з протоколу засідання Об`єднаного профспілкового комітету від 14 червня 2017 року № ОПК-9, спростовується дослідженим в судовому процесі наказом про звільнення, в якому, як на підставу звільнення, КП “ШКЗ “Імпульс” посилається на витяг з протоколу із зазначенням його реквізитів: дату складання 14 червня 2017 року та №ОПК-9.

Суд вважає необґрунтованим доводи позивача, що він може виконувати роботу стрільця, так як з 2015 року у відрядження його не направляли, зброя йому не видавалась, а розпорядженням начальника загону ВОХОР з 27.03.2017 йому був визначений графік роботи в першу зміну з 8.00 до 17.00 години.

Згідно з розпорядженням начальника ВОХОР графік роботи позивачу був змінений тимчасово до отримання роз`яснення МСЕК, а Графіком роботи стрільця затвердженого на підприємстві передбачено роботу протягом 22 години на добу, з 9.00 до 9.00 години наступної доби. Також Робоча інструкція стрільця передбачає відрядження та користування зброєю.

Детально дослідженими у справі доказами спростовується і твердження позивача, що йому не були запропоновані всі наявні вакансії, що відповідають медичним рекомендаціям МСЕК.

Так, судом досліджено: довідки про наявні вакансії на підприємстві станом на 01.03.2017 року, 01.04.2017 року, 01.05.2017 року та 01.06.2017 року, в яких зазначено дані про найменування вакантних посад, їх кількість, умови праці, режим праці, кваліфікаційні вимоги та документи, які підтверджують ці дані.

Судом досліджувався штатний розпис КП «ШКЗ «Імпульс» на 2017 рік (оригінал з грифом "ДСК") для перевірки достовірності переліку вакантних посад, копія якого до матеріалів справи не долучалася з огляду на заборону її виготовлення відповідно до постанови КМУ № 736 від 19.10.2016 року "Про затвердження типової інструкції про порядок обліку, зберігання, використання і знищення документів та інших матеріальних носіїв інформації, що містить службову інформацію".

Вказаний документ також був наданий на ознайомлення позивачу та його представнику.

Згідно змісту досліджених документів, позивач не міг обіймати вакантні посади, які мають шкідливі умови праці згідно атестації робочих місць; мають шкідливі та небезпечні фактори виробничого процесу та трудового середовища; які потребують спеціальної освіти та стажу роботи; передбачають нічні зміни роботи; передбачають психоемоційні навантаження та виконання складних задач (наказ МОЗ України від 21.05.2007 року № 246, накази директора КП «ШКЗ «Імпульс» від 01.07.2016 року №№ 271, 272 «Про результати атестації робочих місць за умовами праці» з додатками; витяг з акту визначення категорій працівників, які підлягають періодичним медичним оглядам на КП "ШКЗ" Імпульс" від 15.09.2016 року; графік роботи і перерв підрозділів КП "ШКЗ" Імпульс", який є додатком до колективного договору на 2016-2018 роки; інструкція по охороні праці № 4 для свердлувальника, затверджена наказом директора 07.11.2016 № 600; інструкція по охороні праці для двірника, затверджена наказом директора 07.11.2016 № 600; інструкція по охороні праці для робітників по благоустрою, затверджена наказом директора 19.04.2017 № 283; посадова інструкція майстра цеху № 14 (дільниця з ремонту паро-водо-каналізації), затверджена директором підприємства 01.03.2017 року; посадова інструкція майстра з ремонту цеху № 10, затверджена директором 11.04.2016 року; посадова інструкція інженера технолога цеху громадського харчування, затверджена директором 02.02.2017 року; інструкція з охорони праці для виконавця художнього оформлення, затверджена наказом директора 10.05.2017 року № 329; інструкція з охорони праці для штампувальника, затверджена наказом директора 12.11.2015 № 413; інструкція з охорони праці для автоматника, затверджена наказом директора 10.10.2016 № 496; посадова інструкція оператора інформаційно-комунікаційних мереж воєнізованої охорони, затверджена наказом директора 30.03.2016 року; графік роботи оператора інформаційно-комунікаційних мереж воєнізованої охорони на 2017 рік, затверджений директором 29.12.2016 року; інструкція з охорони праці комірника спецвиробів, затверджена наказом директора 22.10.2015 № 391; посадова інструкція механіка транспортного цеху № 13, затверджена директором 11.10.2011 року; витяг з довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників, затверджений Міністерством праці та соціальної політики України; графік роботи на підприємстві працівників з 22-годинним робочим днем на 2017 рік; графік роботи сторожів цеху № 2 на 2017 рік).

Під час судового розгляду обговорено особливості кожної з вакантних посад, з`ясовано, що позивач погоджується з тим, що більшість з них він дійсно не міг обіймати. Крім того, не було встановлено судом таких обставин, які б свідчили про необґрунтованість висновків роботодавця про те, що ОСОБА_4 не міг працювати на інших, ніж йому були запропоновані, посадах.

Щодо доводів позивача з приводу того, що він міг працювати на таких посадах як: оператор інформаційно-комунікаційних мереж, механік, табельник, собаковод, майстр, комірник спецвиробів, однак йому не були запропоновані відповідні посади, то слід зазначити наступне.

По-перше, зазначені посади не передбачені як такі, на яких може працювати позивач згідно висновку МСЕК.

По-друге, суд встановив наступне.

Так, посада оператора інформаційно-комунікаційних мереж ВОХОР не була вакантною та передбачає роботу у нічні зміні.

Посада інструктора службового собаководства (собаковод) на момент звільнення ОСОБА_1 також не була вакантною. Не є вакантною вона і на даний час.

Вакансія табельника також не була вакантною.

Комірник спецвиробів є посадою зі шкідливими умовами праці: напруга зору, свинець, знаходження у вимушеній позі, несприятливі метеофактори, роботи, пов`язані з застосуванням вибухових речовин.

Майстер цеху № 14 передбачає виконання складних задач та психоемоційне навантаження, оскільки робота пов`язана з здійсненням керівництва підлеглими, контролем за їх роботою, ремонтом водоканалізаційних мереж, технічним обслуговуванням обладнання, яке подає воду тощо, а також передбачає стаж роботи за фахом не менше 2 років; майстер з ремонту цеху № 10 має двозмінний режим роботи, робота пов`язана з шкідливими та небезпечними факторами згідно наказу МОЗ №246 від 21.05.2007, оскільки передбачає великий шум, роботи на висоті (а.с. 175-185 т.2).

Посада механіка транспортного цеху, згідно посадової інструкції, передбачає ненормований робочий день, а також психоемоційні навантаження, виконання непростих задач, оскільки механік: зобов`язаний забезпечувати щоденний контроль за дотриманням всім виробничим персоналом правил технічної експлуатації обладнання, контроль за якістю ремонту; забезпечувати на підконтрольній ділянці дотримання виробничої та трудової дисципліни, порядку на робочому місці; забезпечувати безпечні умови праці на робочих місцях підлеглого персоналу; здійснювати керівництво роботою ремонтного цеху, визначати межі безпеки при виконанні робіт, в тому числі, з підвищеною небезпекою; проводити наради з підлеглими, на яких розглядає характерні випадки порушень, аналізує причини травматизму, виконання персоналом правил охорони праці тощо.

Серед посад, котрі були запропоновані позивачу: контролер виробів капсульного виробництва цеху № 1, складальник виробів з деревини цеху № 11.

В судовому засіданні позивач підтвердив, що йому була запропонована посада складальника виробів з деревини. Однак, від цієї посади він відмовився, так як за станом здоров`я вважав, що не може її виконувати, оскільки вона для нього складна. Від посади контролера капсульного виробництва він також відмовився, оскільки має поганий зір та в приміщенні, де розташоване робоче місце, дуже шумно.

При цьому на вказані доводи представник відповідача повідомила, що в обов`язки ОСОБА_1 , у разі його згоди на переведення на посаду складальника, входило б лише збивання маленьких ящиків невеликим молотком. Що стосується погано зору, то позивач не надав роботодавцю жодних доказів відповідного захворювання.

З цих доказів убачається, що на момент звільнення позивача в були відсутні посади, на які можливо було працевлаштувати ОСОБА_1 , враховуючи стан його здоров`я та відмову від вакантних посад.

Таким чином, при винесенні спірного наказу №104у від 15 червня 2017 року про звільнення ОСОБА_1 з займаної посади стрільця 3-го розряду воєнізованої охорони (ВОХОР) на підставі п. 2 ст. 40 КЗпП України у зв`язку з виявленою невідповідністю працівника виконуваній роботі внаслідок стану здоров`я, який перешкоджає продовженню даної роботи, казенним підприємством “Шосткинський казенний завод “Імпульс” були дотримані усі вимоги, що передбачені та встановлені законодавством при звільненні працівника на цій підставі, права ОСОБА_1 , як працівника, при його звільненні порушені не були.

Виходячи з вищенаведених обставин, суд приходить до висновку, що вимоги позивача в частині визнання незаконним наказу про його звільнення є необґрунтовані, як такі задоволенню не підлягають та у зв`язку з цим у цій частині позовних вимог слід відмовити.

Оскільки підстави визнати наказ про звільнення позивача є не обґрунтовані, то відсутні й підстави поновлення ОСОБА_1 на попередній роботі.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить із наступного.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Частиною 2 ст. 141 ЦПК України передбачено, що судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові на позивача.

Враховуючи, що відповідно до п.1 ч. 1 ст. 5 Закону України “Про судовий збір” позивач звільнений від сплати судового збору, судові витрати віднести за рахунок держави

Керуючись статтями 4, 12, 13, 259, 264, 265, 354 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до Шосткинського казенного заводу «Імпульс» про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту шляхом подачі апеляційної скарги до Сумського апеляційного суду через Шосткинський міськрайонний суд Сумської області.

Повний текст рішення складений 23.12.2019 року.

Суддя Шосткинського міськрайонного суду

Сумської області Т.В.Литвинко