Рішення № 86573992, 23.12.2019, Коростишівський районний суд Житомирської області

Коростишівський районний суд Житомирської області

Справа № 280/1488/19

Провадження № 2-о/280/53/19

РІШЕННЯ

Іменем України

23 грудня 2019 року м.Коростишів

Коростишівський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді Янчук В.В.

з секретарем судових засідань Кумечко С.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Коростишів цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Міністерство соціальної політики України, Російська Федерація про встановлення факту, що має юридичне значення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 в серпні 2019 звернулася до суду з заявою про встановлення юридичного факту смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , внаслідок захворювання, що пов`язане із захистом Батьківщини у 2015- 2016 роках на території Донецької області України в результаті збройної агресії Російської Федерації проти України.

Заявник у своїй заяві посилається на те, що її батько ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 був призваний на військову службу під час мобілізації на особливий період відповідно до Указу Президента України «про часткову мобілізацію від 14.01.2015 р. № 15/2015. Службу він проходив у складі рядового на посаді номера облуги 3 гранотометного відділення взводу роти вогневої підтримки 1 гірсько-піхотного батальйону військової частини- польова пошта В4673.

Як загальновідомо, у кінці лютого - на початку березня 2014 року перекинуті з Російської Федерації війська без розпізнавальних знаків окупували Кримський півострів. З цього моменту фактично розпочалася військова агресія Російської Федерації проти України. Згідно з постановою Верховної Ради України Про Заяву Верховної Ради України «Про відсіч збройній агресії Російської Федерації та подолання її наслідків» від 21 квітня 2015 року № 337-VIII, зазначені події розвивались за таким сценарієм: Збройна агресія Російської Федерації проти України розпочалася 20 лютого 2014 року, коли були зафіксовані перші випадки порушення Збройними Силами Російської Федерації, всупереч міжнародно-правовим зобов`язанням Російської Федерації, порядку перетину державного кордону України в районі Керченської протоки та використання нею своїх військових формувань, дислокованих у Криму відповідно до Угоди між Україною і Російською Федерацією про статус та умови перебування Чорноморського флоту Російської Федерації на території України від 28 травня 1997 року, для блокування українських військових частин. На початковій стадії агресії особовий склад окремих російських збройних формувань не мав розпізнавальних знаків.

Факти збройної (військової) агресії Російської Федерації відносно України, окупації частини території України є загальновідомими, а тому не підлягають доказуванню згідно приписами ч. 3 ст. 82 ЦПК України. Отже наслідком саме збройної агресії Російської Федерації стала окупація частини території України, яка засуджена як на національному рівні, так міжнародною спільнотою.

Протягом 2014-2015 року в Україні було проведено шість хвиль мобілізації, за час яких призвано приблизно 65 тис. осіб. Станом на 08 серпня 2017 року статус учасника бойових дій отримали 306 199 українців, в тому числі 205 192 військовослужбовця Збройних Сил України.

Факт тимчасової окупації Російською Федерацією частин Донецької та Луганської області, включаючи їх сухопутну територію у межах окремих районів, міст, селищ і сіл, надра та внутрішні води зафіксовано також ст.1 Закону України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській області». Згідно із статтею 2 вказаного Закону, окупація цих територій є незаконною, будь-який виданий у зв`язку з такою діяльністю акт є недійсним і не створює жодних правових наслідків, а Україна не несе відповідальності за незаконні дії Російської Федерації чи її окупаційної адміністрації на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях або за прийняті ними незаконні рішення. Відтак, усю відповідальність за матеріальну чи нематеріальну шкоду, завдану Україні внаслідок збройної агресії Російської Федерації, покладається на Російську Федерацію відповідно до принципів і норм міжнародного права. Вказане свідчить, що Російська Федерація як держава-окупант відповідно до IV Гаазької конвенції про закони і звичаї війни на суходолі та додатка до неї: Положення про закони і звичаї війни на суходолі від 18 жовтня 1907 року, Женевської конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12 серпня 1949 року та Додаткового протоколу до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол I), від 08 липня 1977 року несе відповідальність за порушення захисту прав цивільного населення.

ОСОБА_3 . ОСОБА_4 був призваний на військову службу під час мобілізації на особливий період відповідно до Указу Президента України «про часткову мобілізацію» від 14 січня 2015 року № 15/2015. Службу він проходив у званні рядового на посаді номера обслуги 3 гранатометного відділення взводу роти вогневої підтримки 1 гірсько – піхотного батальйону військової частини – польова пошта В4673. В період з 28.08.2015 по 15.11.2015 рр., з 02.03.2016 по 20.05.2016 рр. та з 07.06.2016 по 24.07.2016 р. ОСОБА_2 безпосередньо брав участь в захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України на території Донецької та Луганської областей. Відповідно до довідки про обставини травми ( поранення, контузії, каліцтва) на військовослужбовця військової частини пп В4673 від 18.10.2016 № 1093, свідоцтва про хворобу № 119 від 10.05.2017 станом на 24.07.2016 близько 14 год. 0 хв. перебуваючи в зоні проведення бойових дій на території Донецької області України на позиції відділення «Зайка» під час мінометного обстрілу збоку окупаційних військ РФ, ОСОБА_2 отримав вогнепальне осколкове наскрізне поранення нижньої третини правого стегна, вогнепальний уламковий перелом нижньої третини правої стегнової кістки зі зміщенням уламків, вогнепальне пошкодження проксимального сегменту підколінної артерії та вени, вогнепальне осколкове сліпе поранення лівої підколінної ділянки та ділянки правого кульшового суглобу.

Першу медичну допомогу ОСОБА_2 отримав на полі бою. Етапна медична допомога була надана в ЦРЛ м. Селідово, 66-му ВМГ, Дніпропетровському ВГ НВМКЦ «ГВКГ», де було виконано: ОСОБА_5 , аутовенозне стегново-підколінне протезування, перев`зка правої підколінної вени, фіксація перелому стегнової кістки стрижневим АЗФ, декомпресійна фасціотомія правої гомілки, некректомія ран.

09.09.2016 під час лікування у клініці судинної хірургії НВМКЦ «ГВКГ» було виконано МСКТ ОГК, де вперше діагностовано: ТЕЛА правої магістральної легеневої артеріальної верхньо-нижніх дольових гілок.

07.11.2016 ОСОБА_2 госпіталізували у травматологічне відділення НВМК «ГВКГ» для стаціонарного обстеження та лікування, проведено курс антикоагулянної терапії. В подальшому ОСОБА_2 неодноразово проходив етапне лікування (а.с. 49-50).

Згідно із довідкою військово-лікарської комісії від 19.09.2016, травма солдата ОСОБА_2 «стан після вогнепального осколкового поранення 24.07.2016 правого стегна з пошкодженням стегнової артерії, вогнепальним уламковим переломом дистальної третини правої стегнової кістки, фіксованої АЗФ 24.07.2016, аутовенозного протезування правої стегнової артерії 24.07.2016 р, етапних хірургічних обробок ран правового стегна та гомілки – 29.07.2016, 01.08.2016 -05.08.2016, 10.08.2016, 15.08.2016, 23.08.2016; Тела правої магістральної легеневої артерії, верхніх та нижньодольових гілок справа 08.2016 р.» - так пов`язане з проходженням військової служби.

Відповідно до довідки військово-лікарської комісії від 19.01.2017, травма ( поранення) солдата ОСОБА_2 : «Консолідуючий вогнепальний уламковий перелом ( 24.07.2016) нижньої третири правої стегнової кістки, лікований оперативно ( 26.12.2016 – відкрита репозиція уламків; занурений металоостеосинтез з кістковою аутоплатискою), внаслідок вогнепального осколкового поранення ( 24.07.2016)», пов`язані з захистом Батьківщини. Отримані батьком заявника вищевказані травми ( поранення) призвели до погіршення стану його здоров`я і стали причиною захворювання, а саме: ішемічної хвороби серця; атеросклеротичного кардіосклерозу, яке призвело до смерті, що підтверджується витягом з протоколу засідання Військово-лікарської комісії Західного регіону по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв від 19.07.2018 р., № 304.

Згідно витягу з наказу командира військової частини –польова пошта В4673 (по строковій частині) від 17.05.2017 р. № 111, рядового ОСОБА_2 номера обслуги 3 гранатометного відділення взводу роти вогневої підтримки 1 гірсько-піхотного батальйону військової частини – польова пошта В4673 з 17.05.2017 було виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.

Отже, саме в результаті збройної агресії та воєнного конфлікту, який був розпочатий Російською Федерацією, батько заявника, ОСОБА_2 , помер внаслідок захворювання, що пов`язане із захистом Батьківщини у 2015-2016 рр. на території Донецької області України.

Заявник вважає, що внаслідок саме військової агресії Російської Федерації проти України на території Донецької області було порушено невід`ємне право на життя її батька, передбачене статтею 27 Конституції України, ст. 2 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року.

Зазначила, що від встановлення факту смерті ОСОБА_2 , внаслідок захворювання, що пов`язане із захистом Батьківщини у 2015-2016 рр. на території Донецької області України, внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України, залежить визначення статусу ОСОБА_2 , як особи, яка перебувала під захистом Конвенції про поліпшення долі поранених і хворих у діючих арміях, яка ратифікована Україною 03 липня 1954 року. Оскільки встановлення факту смерті внаслідок захворювання, що пов`язано із захистом Батьківщини саме в результаті військової агресії Російської Федерації, в іншому порядку, окрім як у спосіб звернення до суду не передбачено, заявник просила задовольнити її заяву.

В судове засідання заявник не з`явилась, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином. До суду направила заяву про розгляд справи без її участі, заяву підтримує в повному обсязі та просить її задовольнити.

Від представника заінтересованої особи Міністерства соціальної політики України надійшло клопотання про розгляд справи без їх участі.

Заінтересована особа - Російська Федерація - будучи належним чином повідомленими про дату, місце та час розгляду справи, до суду свого представника не направили, причини неявки суду не відомі, пояснень щодо заяви не надходило. Неявка представника заінтересованої особи не перешкоджає розгляду справи.

Судовий розгляд цієї справи здійснено на підставі наявних у суду матеріалів, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, що відповідає правилам, встановленим ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи і оцінивши докази в їх сукупності, судом встановлено наступні фактичні обставини.

Так, судом встановлено, що заявник ОСОБА_1 , є дочкою ОСОБА_2 , і вказана обставина підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 (а.с. 86).

Відповідно до довідки № 1607 від 31.07.2017 військової частини А1556 рядовий ОСОБА_2 в період з 28.08.2015 по 15.11.2015, з 02.03.2016 по 20.05.2016, з 07.06.2016 по 24.07.2016 безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі проведення антитерористичної операції в Луганській та Донецьких областях (а.с. 90).

З довідки № 1093 від 18.10.2016 р. військової частини польова пошта В4673 про обставини травми ОСОБА_2 вбачається, що останній, 24.07.2016 р. в районі проведення АТО на території Донецької області близько 14:00 на позиції відділення «ЗАЙКА» під час мінометного обстрілу зі сторони НЗФ отримав ВТ (24.07.2016) вогнепальне осколкове наскрізне поранення нижньої третини правого стегна, з пошкодженням проксимального сегменту підколінної артерії та вени, вогнепальним осколковим багатовідламковим перелом нижньої третини правого стегна зі зміщенням відламків. Вогнепальне осколкове сліпе поранення лівої підколінної ділянки та ділянки правого кульшового суглобу. Стан після операції ( 24.07.2016) – ПХО вогнепальних ран. Автовенозного стегново-підколінного протезування, перев`язки правої підколінної вени. Фіксації перелому правої стегнової кістки стержневим АЗФ (стегно-гомілка). Декомпресійної фасціотомії правої гомілки. Постгемарогічна анемія ( а.с. 91).

Відповідно до свідоцтва про хворобу № 119 від 21.04.2017 р. військово-лікарської комісії військової частини А1047 ОСОБА_2 отримав поранення пов`язані з захистом Батьківщини. Наслідки перенесеної тромбоемболії дрібних гілок правої легеневої артерії ( 08.2016) у вигляді синдрому середньої частки, компресійного субателектазу нижньої частки правої легені зі значним порушенням функції зовнішнього дихання. Ішемічна хвороба серця. Атеросклеротичний кардіосклероз з серцевою недостатністю другої А стадії. Захворювання пов`язане із захистом Батьківщини ( а.с. 92-93).

ОСОБА_2 неодноразово знаходивсь на стаціонарному обстеженні та лікуванні ( а.с. 94-97).

Згідно витягу з наказу командира військової частини –польова пошта В4673 (по строковій частині) від 17.05.2017 р. № 111, рядового ОСОБА_2 номера обслуги 3 гранатометного відділення взводу роти вогневої підтримки 1 гірсько-піхотного батальйону військової частини – польова пошта В4673 з 17.05.2017 було виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення ( а.с. 88).

З копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_2 ( а.с.89).

З протоколу засідання Військово-лікарської комісії Західного регіону по встановленню причинного зв`язку з захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв ( витяг з протоколу № 304 від 19.07.2018) вбачається, що захворювання: «Ішемічна хвороба серця. Атеросклеротичний кардіосклероз…» громадянина ОСОБА_2 , 1970 р.н. підтверджені свідоцтвом про хворобу № 119 від 10.05.2017 року ВЛК в/ч АІ047, що привели до розвитку «Гострої серцевої недостатності», що на підставі свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 від 08.05.2018 року виданого Виконавчим комітетом Потіївської сільської ради Радомишльського району Житомирської області та лікарського свідоцтва про смерть № 756 від 06.05.2018 виданого Житомирським обласним бюро судово-медичної експертизи послужило причиною смерті 05.05.2018 ІНФОРМАЦІЯ_3 , захворювання і причина смерті пов`язані із захистом Батьківщини ( а.с. 98).

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що факт смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , внаслідок захворювання та поранення, що отримане ним 24.07.2016 під час проходження військової служби підтверджується належними та допустимими доказами у розумінні статей 76-80 ЦПК України.

Відповідно до статті 263 ЦПК України рішення суду повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Згідно з частиною першою та пунктом п`ятим частини другої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Згідно з частиною другою статті 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Зі змісту зазначеної норми права, а також роз`яснень, викладених у пункті 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» випливає, що в порядку окремого провадження суд розглядає справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений або знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; із заяви про встановлення факту не вбачається спору про право; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Отже, у судовому порядку встановлюються тільки такі факти, які мають юридичні наслідки і від встановлення яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав заявника і в судовому порядку можливе лише тоді, коли діючим законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення.

При зверненні до суду із заявою про встановлення юридичного факту важливе значення має мета його встановлення, оскільки саме вона дає можливість зробити висновок, чи дійсно цей факт є юридичним і чи тягне він правові наслідки.

ОСОБА_1 звернулась до суду у порядку окремого провадження з метою встановлення факту, що має юридичне значення у порядку, передбаченому статтею 315 ЦПК України. Метою встановлення такого факту є визначення статусу її батька ОСОБА_2 як особи, яка перебувала під захистом Конвенції про поліпшення долі поранених і хворих у діючих арміях (далі Конвенція), яка набрала чинності 21 жовтня 1950 року, ратифікована Президією Верховної Ради Української РСР від 03 липня 1954 року, тобто отримати статус жертви міжнародного збройного конфлікту.

Статтею 2 Конвенції передбачено, що крім положень, які виконуються в мирний час, ця Конвенція застосовується в усіх випадках оголошеної війни чи будь-якого іншого збройного конфлікту, що може виникнути між двома чи більше Високими Договірними Сторонами, навіть якщо одна з них не визнає стану війни. В усіх випадках оголошеної війни чи будь-якого іншого збройного конфлікту, що може виникнути між двома чи більше Високими Договірними Сторонами, навіть якщо одна з них не визнає стану війни. Конвенція також застосовується в усіх випадках часткової або повної окупації території держави однієї з Високих Договірних Сторін, навіть якщо цій окупації не чиниться жодний збройний опір. Хоча одна з держав, які перебувають у конвенції може не бути учасницею цієї Конвенції, держави, які є її учасницями, залишаються зобов`язаними нею у своїх взаємовідносинах. Крім того, вони зобов`язані Конвенцією стосовно зазначеної держави, якщо остання приймає та застосовує її положення.

Статтею 4 Конвенції передбачено, що нейтральні держави за аналогією застосовують положення цієї Конвенції щодо поранених і хворих, а також медичного та духовного персоналу збройних сил конфлікту, прийнятих або інтернованих на території їхніх держав, а також знайдених померлих.

Приписами статті 13 Конвенції передбачено, що вона застосовується до поранених і хворих, які належать, зокрема, до категорії та особового складу збройних сил сторони конфлікту, а також членів ополчення або добровольчих загонів, які є частиною цих збройних сил.

Частиною четвертою статті 2 Закону України від 18 січня 2018 року "Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях" визначено, що відповідальність за матеріальну чи нематеріальну шкоду, завдану Україні внаслідок збройної агресії Російської Федерації, покладається на Російську Федерацію відповідно до принципів і норм міжнародного права. При цьому, відповідно до абзацу 6 преамбули вказаного Закону датою початку окупації частини території України, зокрема Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, є дата, визначена Законом України від 15 квітня 2014 року "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", а саме: 20 лютого 2014 року.

Статтею 6 Конвенції встановлено, що справедливість судового рішення вимагає, аби таке рішення достатньою мірою висвітлювало мотиви, на яких воно ґрунтується. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення й мають оцінюватись у світлі обставин кожної справи. Національні суди, обираючи аргументи та приймаючи докази, мають обов`язок обґрунтувати свою діяльність шляхом наведення підстав для такого рішення. Таким чином, суди мають дослідити: основні доводи (аргументи) сторін та з особливою прискіпливістю й ретельністю - документи, що стосуються прав та свобод, гарантованих Конвенцією.

Рішенням Європейського суду з прав людини від 19 квітня 1993 року у справі "Краска проти Швейцарії" визначено, що ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути "почуті", тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов`язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами.

Отже, дослідженими в суді доказами стверджується факт смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . внаслідок захворювання, що пов`язане із захистом Батьківщини у 2015-2016 роках на території Донецької області, внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України.

Крім того, встановлення цього факту, відповідно до наведеного вище в рішенні породжує юридичні наслідки, оскільки судове рішення про встановлення факту смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . внаслідок захворювання, що пов`язане із захистом Батьківщини у 2015-2016 роках на території Донецької області, внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України може слугувати підставою для визначення статусу особи, яка перебувала під захистом Конвенції про поліпшення долі поранених і хворих у діючих арміях, що була ратифікована Президією Верховної Ради Української РСР 03 липня 1954 року.

Оскільки встановлення даного факту можливе лише у судовому порядку, а викладені у заяві обставини знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, суд дійшов до висновку, що подана заява є обґрунтованою, а тому підлягає задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись статтями 12, 13, 76-83, 141, 258, 259, 264, 265, 268, 354 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ :

Заяву задовольнити.

Встановити факт смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . внаслідок захворювання, що пов`язане із захистом Батьківщини у 2015-2016 роках на території Донецької області внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом 30-ти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно п.п.15.5 п.15 Перехідних положень ЦПК (від 03.10.2017) апеляційна скарга подається учасниками справи до Житомирського апеляційного суду через Коростишівський районний суд Житомирської області.

Повне рішення суду складено 23.12.2019 р.

Суддя В.В.Янчук