Ухвала суду № 86573691, 18.12.2019, Богунський районний суд м. Житомира

Справа №295/5659/17

6/295/374/19

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.12.2019 року м. Житомир

Богунський районний суд міста Житомира у складі:

головуючого – судді Семенцової Л.М.,

за участі секретаря – Ковальчук М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про відстрочку виконання рішення суду у цивільній справі № 295/5659/17 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третя особа - об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Теплий стан», про усунення перешкод у користуванні приватним житлом, -

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2019 року заявник звернулася до суду з указаною заявою, в якій просить відстрочити виконання рішення у справі № 295/5659/17 у виконавчому провадженні ВП 57195310 до 27.12.2019 року.

В обґрунтування заяви зазначила, що головним державним виконавцем Богунського ВДВС міста Житомира ГТУЮ у Житомирській області Васіною С.В. здійснюється виконавче провадження ВП 57195310 за рішенням Богунського районного суду міста Житомира у справі № 295/5659/17 про зобов`язання її усунути перешкоди ОСОБА_2 в користуванні та розпорядженні 1/2 частиною квартири АДРЕСА_1 шляхом його вселення у вказану квартиру та шляхом знесення (демонтажу) за власний рахунок перегородки (тамбура), що розташований між сходовими майданчиком та квартирою АДРЕСА_1 . Вона проходить військову службу в Збройних Силах України та на підставі наказу начальника Житомирського військового інституту ім. С.П. Корольова відряджена з 05.09.2019 року по 12.10.2019 року та з 21.10.2019 року по 27.12.2019 року, що унеможливлює виконання рішення суду та є підставою для відстрочки виконання рішення суду.

У грудні 2019 року до суду надійшло уточнене клопотання ОСОБА_2 , з викладеним у ньому проханням відмовити в заяві ОСОБА_1 про відстрочку виконання рішення Богунського районного суду міста Житомира у вказаній справі, а також просить визнати дії ОСОБА_1 систематичним зловживанням процесуальними правами та стягнути штраф від 1 до 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб на користь держави. Клопотання мотивував тим, що ОСОБА_1 безпідставно більше півтора року не виконує рішення суду, втретє подала до суду заяву про відстрочку виконання судового рішення, не надає доказів неможливості виконання рішення суду, а надана нею копія наказу не є наказом про відрядження, безпідставно затягує і перешкоджає виконанню судового рішення.

У судове засідання заявник ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , представник ОСББ «Теплий стан» та державний виконавець Богунського ВДВС міста Житомир ГТУЮ в Житомирській області не з`явилися, про дату, час та місце розгляду заяви повідомлені належним чином. У наданих до суду заявах ОСОБА_6 та ОСОБА_4 виклали своє прохання про розгляд заяви у їхній відсутності та просять задовольнити заяву. Головний державний виконавець Богунського ВДВС міста Житомир ГТУЮ в Житомирській області Васіна С.В. направила до суду відзив, у якому просить проводити розгляд заяви у її відсутності та відмовити у задоволенні заяви у зв`язку з тим, що заявник не надала доказів перебування у відрядженні та, зокрема, перебуваючи на курсах з вивчення англійської мови, не виїжджаючи з м. Житомира, проігнорувала вимоги державного виконавця стосовно вселення о 15-00 год. 28.11.2019 року в присутності стягувача ОСОБА_2 , будучи належним чином повідомленою.

ОСОБА_3 , який також представляв інтереси заявника, в судовому засіданні вимоги заяви підтримав, обґрунтовуючи викладеними в ній обставинами, а також надав до суду власне письмове клопотання з проханням задовольнити вимоги заяви ОСОБА_1 .

У судовому засіданні представник ОСОБА_2 – ОСОБА_7 висловив заперечення проти задоволення заяви, вказавши на те, що доказів перебування у відрядженні заявник до суду не надала, та просив задовольнити уточнене клопотання ОСОБА_2 із зазначених у ньому підстав.

Суд, заслухавши пояснення ОСОБА_3 та ОСОБА_7 , дослідивши заяву з доданими до неї матеріалами, вважає, що заява не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що у Богунському ВДВС міста Житомира ГТУЮ у Житомирській області перебуває виконавче провадження № 57195310 з виконання рішення Богунського районного суду міста Житомира від 17.04.2018 року у справі № 295/5659/17, яким позов задоволено частково та зобов`язано ОСОБА_1 усунути перешкоди ОСОБА_2 у користуванні та розпорядженні 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 шляхом його вселення у квартиру та знесення (демонтажу) за власний рахунок перегородки (тамбура), що розташований між сходовим майданчиком та квартирою, і стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 640 грн.

Статтею 129 Конституції України визначено, що обов`язковість рішень суду є одним із основних засад судочинства.

Згідно ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.

Аналогічні положення щодо обов`язковості судових рішень містить ст. 18 ЦПК України.

Питання відстрочення і розстрочення виконання, зміна чи встановлення способу і порядку виконання врегульоване ст. 435 ЦПК України.

Так, згідно ч. ч. 1, 3 цієї статті за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Частиною 1 ст. 33 Закону «Про виконавче провадження» визначено, що за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення.

Виходячи з вимог вказаних вище норм законів, убачається, що відстрочка рішення суду може бути застосована судом лише у виключних випадках, оскільки рішення суду підлягає обов`язковому виконанню у повній мірі в строки і порядок, передбачений чинним законодавством.

На підтвердження заявлених вимог заявником надано до суду витяг із наказу начальника Житомирського військового інституту ім. С.П. Корольова (з основної діяльності) ОСОБА_8 від 03.09.2019 року № 462 «Про організацію навчального процесу на курсах іноземних мов у другому півріччі», згідно якого заявник входить до групи слухачів курсів іноземних мов та наказано провести заняття з 05.09.2019 року по 12.10.2019 року та з 21.10.2019 року по 27.12.2019 року.

Пунктом 2 Інструкції про відрядження військовослужбовців Збройних Сил України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 20.02.2017 року № 105 надано визначення поняттю відрядження, а саме це направлення військовослужбовців Збройних Сил України за наказом командира (начальника, керівника) на певний строк в іншу місцевість для виконання службових завдань поза місцем постійної (тимчасової) дислокації військової частини (підрозділу).

Втім заявником не надано до суду належних доказів на підтвердження її посилань стосовно того, що до 27.12.2019 року вона перебуватиме у відрядженні у зв`язку з проходженням військової служби в Збройних Силах України, а витяг із наказу начальника Житомирського військового інституту ім. С.П. Корольова (з основної діяльності) ОСОБА_8 від 03.09.2019 року № 462 не містить відомостей про перебування заявника у відрядженні, тобто про те, що вона була направлена як військовослужбовець Збройних Сил України за наказом командира (начальника, керівника) на певний строк в іншу місцевість для виконання службових завдань поза місцем постійної (тимчасової) дислокації військової частини (підрозділу), як передбачено п. 2 вказаної вище інструкції.

Окрім того, варто зауважити, що, вирішуючи питання про відстрочку виконання рішення суду, суд повинен виходити із засад доцільності та необхідності захисту інтересів, насамперед стягувача, права якого підтверджені судовим рішенням. Адже рівень захисту судом порушених, невизнаних або оспорених прав та інтересів особи, яка звертається до суду, полягає не лише в законності та справедливості ухваленого рішення у справі, а й, насамперед, у своєчасному та ефективному його виконанні.

Таким чином, вимоги заяви не знайшли свого підтвердження, так як судом не встановлено наявності виняткового випадку, за якого можливе застосування положень ст. 435 ЦПК України для відстрочки виконання рішення суду.

Неприпустимість зловживання процесуальними правами передбачено ст. 44 ЦПК України, згідно ч. 1 якої учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається.

У частині другій цієї статті вказано, які дії що суперечать завданню цивільного судочинства, можуть визнаватися зловживанням процесуальними правами.

Відповідно до ч. 4 ст. 44 ЦПК України суд зобов`язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом.

Види заходів процесуального примусу наведені у ст. 144 ЦПК України, серед яких передбачено стягнення штрафу.

Згідно ч. 1 ст. 148 ЦПК України суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід державного бюджету з відповідної особи штрафу у сумі до від 0,3 до трьох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадках: 1) невиконання процесуальних обов`язків, зокрема ухилення від вчинення дій, покладених судом на учасника судового процесу; 2) зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству; 3) неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, або неподання таких доказів без поважних причин; 4) невиконання ухвали про забезпечення позову або доказів, ненадання копії відзиву на позов, апеляційну чи касаційну скаргу, відповіді на відзив, заперечення іншому учаснику справи у встановлений судом строк; 5) порушення заборон, встановлених частиною дев`ятою статті 203 цього Кодексу.

У випадку повторного чи систематичного невиконання процесуальних обов`язків, повторного чи неодноразового зловживання процесуальними правами, повторного чи систематичного неподання витребуваних судом доказів без поважних причин або без їх повідомлення, триваючого невиконання ухвали про забезпечення позову або доказів суд з урахуванням конкретних обставин стягує у дохід державного бюджету з відповідного учасника судового процесу або відповідної іншої особи штраф у сумі від одного до десяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (ч. 2 ст. 148 ЦПК України).

Враховуючи передбачений ст. 148 ЦПК України вичерпний перелік випадків, які можуть слугувати підставою для стягнення в дохід державного бюджету штрафу у разі зловживання процесуальними правами учасником судового процесу, суд вважає необґрунтованими вимоги заяви ОСОБА_2 , оскільки подання до суду заявником ОСОБА_1 заяв про відстрочку виконання судового рішення є способом реалізації її права на звернення до суду за захистом своїх прав, передбаченого ст. 4 ЦПК України, при тому, що у його клопотанні не наведено посилань на те, які дії заявника він вважає зловживанням нею процесуальними правами в розумінні ч. 2 ст. 44 ЦПК України.

Умисне невиконання рішення суду, яке набрало законної сили, або перешкоджання їх виконанню, має наслідком кримінальну відповідальність за ст. 382 КК України та не тягне за собою юридичної відповідальності цивільно-процесуального характеру відповідно до ст. 148 ЦПК України у вигляді штрафу.

Тому за наведених обставин суд не знаходить встановлених ЦПК України підстав для вжиття відносно заявника заходів процесуального примусу.

Виходячи з наведеного, керуючись ст. 129 Конституції України, Законом України «Про виконавче провадження», ст. ст. 4, 18, 44, 144, 148, 260, 435 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про відстрочку виконання рішення суду відмовити.

У задоволенні клопотання ОСОБА_2 про залишення заяви ОСОБА_1 про відстрочку виконання рішення суду без розгляду та застосування заходів процесуального примусу відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Богунський районний суд міста Житомира протягом п`ятнадцяти днів з дня її оголошення.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повна ухвала суду складена 23.12.2019 року.

Суддя Л.М. Семенцова