Рішення № 86573541, 17.12.2019, Баранівський районний суд Житомирської області

Баранівський районний суд Житомирської області

Справа № 273/2044/19

Провадження № 2/273/541/19

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2019 року Баранівський районний суд Житомирської області в складі: головуючої судді Бєлкіної Д.С., секретаря судових засідань Стаднюк В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Баранівка справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2019 року Акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк" звернувся до суду з позовом, в якому просить: стягнути з відповідача ОСОБА_1 на його користь заборгованість по кредитному договору без номера від 22.05.2012 року в сумі 127914,47 грн. та понесені судові витрати по справі.

Обґрунтовуючи вимоги, позивач зазначив, що 22.05.2012 року між ним та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір без номера, згідно якого банк надав останній кредит у розмірі 5000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок із сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана анкета - заява разом із Умовами та правилами надання банківських послуг, правилами користування платіжною карткою та тарифами банку, складає між ним і банком договір, що підтверджується підписом у заяві. Позивач умови кредитного договору виконав в повному обсязі, а в порушення умов договору відповідач зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконала. Станом на 31.08.2019 року заборгованість становить всього 184281,49 грн., в тому числі, заборгованість за тілом кредиту 4486,98 грн., заборгованість по процентам за користування кредитом 179694,51 грн., заборгованість за пенею та комісією 100,00 грн.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Клопотання про розгляд справи за участю сторін від учасників судового процесу до суду не надходило.

Представник позивача подав заяву про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримав, проти заочного розгляду справи не заперечував.

Відповідач ОСОБА_1 про день, час і місце розгляду справи повідомлена належним чином, що підтверджується оголошенням, розміщеному на офіційному веб - сайті суду. Відзиву на позовну заяву до суду не подала. Відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Враховуючи те, що у справі є достатньо матеріалів про права та взаємовідносини сторін, зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи у відсутності сторін, що відповідає положенню ст. ст. 280, 281 та ч. 4 ст. 223 ЦПК України.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, прийшов до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити, з наступних підстав.

Судом встановлено, що 22.05.2012 року між АТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір без номера, згідно якого банк надав останній кредит у розмірі 2006,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок із сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки Кредитка “Універсальна/Gold”. (а.с. 8,8 зворотна сторона)

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом із Умовами та Правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та Тарифами банку, складає між нею і банком договір, що підтверджується підписом у заяві (а.с.8, 8 зворотна сторона).

Ці обставини підтверджуються копією кредитного договору без номера від 22.05.2012 року (який складається із анкети - заяви, Умов і Правил надання банківських послуг, Правил користування платіжною карткою та Тарифів банку).

Згідно ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти ( кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Позивач умови кредитного договору виконав в повному обсязі, а в порушення умов договору відповідач зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконала.

Згідно з розрахунком, станом на 31.08.2019 року заборгованість становить всього 184281,49 грн., в тому числі, заборгованість за тілом кредиту 4486,98 грн., заборгованість по процентам за користування кредитом 179694,51 грн., заборгованість за пенею та комісією 100,00 грн. (а.с. 5-7)

Відповідно до Витягу з Тарифів обслуговування кредитних карт- “Універсальна/Gold”, по вказаній карті: пільговий період - становить до 55 днів (пільгова ставка діє за умови погашення до 25 числа місяця, наступного за датою виникнення заборгованості); базова ставка % (процентів) на місяць (нараховується на залишок заборгованості) — 2,5%; з 01.04.2013 р. - 2,3%; за тратами здійсненими з 01.09.2014 р. - 2,7%, за тратами здійсненими з 01.04.2015 р. - 3,5%; обов`язковий щомісячний платіж — 7% від заборгованості (але не менше 50,00 грн. та не більше залишку заборгованості); щорічна комісія за обслуговування — 500,00 грн.; з 01.06.2012 р. щомісячна комісія за обслуговування (з 01.04.2013 р. членський внесок за участь в GoldКлубі) — 20,00 грн./місяць); пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів — пеня=0,233% від суми загальної заборгованості (нараховується за кожний день прострочення кредиту)+50,00 грн. щоразу, коли виникає прострочення за кредитом або процентами на суму від 100,00 грн.; пеня=0,233% від суми загальної заборгованості (нараховується за кожний день прострочення кредиту)+100,00 грн. щоразу, коли виникає прострочення за кредитом або процентами на суму від 100,00 грн. другий місяць поспіль і більше; штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань — 500,00 грн. +5% від суми заборгованості за кредитним лімітом, з урахуванням нарахованих і прострочених процентів і комісій. Згідно з приміткою до даних Тарифів з 01.09.2014 року змінено процентну ставку по кредитним карткам “Універсальна” та “Універсальна/Gold”(зміну здійснено тільки до витрат здійснених після 01.09.2014 року),з 01.04.2015 року змінено тарифи обслуговування кредитних карт “Універсальна” та “Універсальна/Gold”: розмір процентної ставки, пені,тощо; повна версія Умов та Правил надання банківських послуг, а також актуальні Тарифи розміщені на офіційному сайті Приватбанку https://privatbank.ua. (а.с.9,9 зворотна сторона)

Згідно з Витягом з Умов і правил надання банківських послуг, останні затверджені наказом від 06.03.2010 року №СП-2010-256. (а.с.10)

Інші докази щодо обставин справи та на підтвердження позовних вимог позивачем не надані.

Згідно з розрахунком заборгованості за кредитним договором б/н від 22.05.2012 року , укладеного між АТ КБ “Приватбанк” та ОСОБА_1 , боржником , відповідачем по справі, за період з 22.05.2012 року по 31.12.2012 року сплачувалися кошти щомісячно на загальну суму 425,00 грн.; за період з 01.01.2013 року по 31.12.2013 року сплачувалися кошти щомісячно на загальну суму 13499,20 грн.; за період з 01.01.2014 року по 31.12.2014 року сплачувалися кошти щомісячно на загальну суму 7767,00 грн.; за період з 01.01.2015 року по 31.12.2016 року боржником не сплачувалися кошти на погашення заборгованості за кредитною карткою; за період з 01.01.2017 року по 31.12.2017 року сплачувалися кошти на загальну суму 3258,13 грн.; за період з 01.01.2018 року по 31.12.2018 року сплачувалися кошти щомісячно на загальну суму 14693,84 грн.; за період з 01.01.2019 року по 31.08.2019 року сплачувалися кошти щомісячно на загальну суму 8367,44 грн. Отже за період з 22.05.2012 року по 31.08.2019 року боржником, відповідачем ОСОБА_1 , на користь кредитора, позивача АТ КБ “Приватбанк” було сплачено на погашення зобов`язань за кредитним договором б/н від 22.05.2012 року кошти на загальну суму 44752,48 грн. (а.с.5-7)

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона – підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «Приватбанк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Таким чином, в разі укладення договору кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

У заяві позичальника від 22.05.2012 року процентна ставка не зазначена. Крім того, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.

Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив заборгованість за кредитом (сума, яку фактично отримав в борг позичальник) в сумі 4486,98 грн., стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за процентами за користування кредитом за період з 22.05.2012 року по 28.02.2019 року в сумі 123427,49 грн.б

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 22.05.2012 року (яка нарахована станом на 31.08.2019 року), посилався на Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» - «Універсальна, 30 днів пільгового періоду»,«Універсальна, 55 днів пільгового періоду», «Універсальна, CONTRACT»,«Універсальна, GOLD» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку, які розміщені на сайті: https://privatbank.ua як невід`ємні частини спірного договору.

Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» - «Універсальна, 30 днів пільгового періоду»,«Універсальна, 55 днів пільгового періоду», «Універсальна, CONTRACT»,«Універсальна, GOLD» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в Приватанку, які розміщені на сайті: https://privatbank.ua та надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування, а також містяться додаткові положення, в яких зокрема визначено дію договору (12 місяців з моменту підписання), позовну давність щодо вимог банку – 50 років (пункт 1.1.7.31 згаданих Умов), та інші умови.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку розуміла відповідачка та ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до них, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачкою кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.

Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.

Як зазначає Велика Палата Верховного Судув постанові від 03 липня 2019 року по цивільній справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19) в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої – договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період – з часу виникнення спірних правовідносин (22 травня 2012 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (30.10.2019 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачці Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

При цьому, згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України в редакції, чинній на момент розгляду справи судом, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Надані позивачем Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку – в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останньою і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Отже, Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» - «Універсальна, 30 днів пільгового періоду»,«Універсальна, 55 днів пільгового періоду», «Універсальна, CONTRACT»,«Універсальна, GOLD» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua., які містяться в матеріалах даної справи не містять підпису відповідача, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 22 травня 2012 року шляхом підписання заяви-анкети. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

Судом встановлено що відсутні правові підстави для стягнення з відповідачки на користь АТ КБ «Приватбанк» процентів, штрафів, пені за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань. Отже, і встановлена безпідставність позовних вимог в цій частині через відсутність передбаченого обов`язку відповідачки по їх сплаті позивачу у анкеті-заяві від 22 травня 2012 року, оскільки Тарифи та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку , розміщені на сайті: https://privatbank.ua. не можуть вважатися складовою частиною спірного кредитного договору.

Вимога про стягнення процентів за користування позиченими коштами та інших сум за прострочення виконання грошового зобов`язання, з підстав та у розмірах встановлених актами законодавства, зокрема статтями 625, 1048 ЦК України позивач не пред`явив.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй, що прямо передбачено у статті 8 Конституції України.

Відповідно до частини четвертої статті 42 Конституції України держава захищає права споживачів.

Згідно з частиною першою статті 1 ЦК України цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників.

Основні засади цивільного законодавства визначені у статті 3 ЦК України.

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України.

Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

У даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою – споживачем банківських послуг (частина перша статті 11 Закону України від 12 травня 1991 року № 1023-XII «Про захист прав споживачів» (далі – Закон №1023-XII).

Згідно з пунктом 22 частини першої статті 1 Закону № 1023-XII споживач – фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

У пункті 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», прийняті 09 квітня 1985 року №39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями.

Конституційний Суд України у рішенні у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_3 щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22 листопада 1996 року № 543/96-В «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» від 11 липня 2013 року у справі №1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно- правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.

З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, суд зауважує, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з ОСОБА_4 Владіславівною АТ КБ «Приватбанк» дотримав вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону № 1023-XII про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.

Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону – споживача невиправданий тягар з`ясування змісту кредитного договору.

Отже, позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за кредитом в сумі 4486,98 грн. та процентів за користування кредитними коштами в сумі 123427,49 грн. не підлягають задоволенні. Суд обґрунтовує свій висновком тим, що позивачем визнається та обставина , що позичальником (відповідачем) ОСОБА_1 за період з 22.05.2012 року по 31.08.2019 року на його користь було сплачено кошти в сумі 44752,48 грн., що майже в десятеро перевищує суму позики. Судом встановлено, що підстави для нарахування та стягнення процентів за користування кредитом, пені та штрафів за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань відсутні, оскільки умови щодо їх нарахування договором, який укладений 22.05.2012 року між АТ КБ “Приватбанк” та ОСОБА_5 , не визначені. Позичальником , відповідачем, ОСОБА_1 для позивача АТ КБ “Приватбанк” кошти в сумі 44752,48 грн. повернуті,а тому суд вважає, що своє зобов`язання позичальник перед кредитором в даному випадку виконав у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 206, 223, 259, 263-265, 268, 273, 281, 282, 284 ЦПК України, на підставі ст. ст. 253,256,257,258, 261,264,267,525, 526, 612, 1046- 1050, 1054 ЦК України, суд ,-

У Х В А Л И В :

В задоволенні позову Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», (код ЄДРПОУ 14360570) до ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто Баранівським районним судом Житомирської області за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення може бути оскаржено до Житомирського апеляційного суду через Баранівський районний суд Житомирської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Д.С. Бєлкіна