Рішення № 86571841, 22.10.2019, Корабельний районний суд м. Миколаєва

КОРАБЕЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.МИКОЛАЄВА

Справа № 488/1372/15-ц

Провадження № 2/488/41/19 р.

РІШЕННЯ

Іменем України

22.10.2019 року м. Миколаїв

Корабельний районний суд м. Миколаєва у складі:

головуючого по справі судді – Селіщевої Л.І.,

при секретарі – Тузові Р.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Колекторське Агентство Фактор» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач – ТОВ «Колекторське Агентство Фактор» звернувся до суду із позовом до відповідача – ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту.

В обґрунтування своїх вимог позивач вказував, що 30.08.2013 р. між ПАТ «ВТБ Банк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № R53100458517В, згідно якого банк надав відповідачці грошові кошти у розмірі 18 000 грн. Відповідачка зобов`язувалася у визначений договором строк повернути кошти, сплатити відсотки за користування коштами, неустойку та інші передбачені договором платежі.

20.05.2014 р. між ПАТ «ВТБ Банк» та ТОВ «Факторингова Компанія «ФК Факторинг» було укладено Договір про відступлення права вимоги № 200514нв відповідно до якого ТОВ «Факторингова Компанія «ФК Факторинг» набуло право грошової вимоги до боржника реального та належного виконання обов`язків за договором № R53100458517В від 30.08.2013 року.

Згідно умов Договору про відступлення права вимоги № 20/05/14-ц від 20.05.2014 р., укладеного між ТОВ «Факторингова Компанія «ФК Факторинг» та ТОВ «Колекторське Агентство Фактор», останнє набуло право вимоги до відповідача щодо реального та належного виконання обов`язків за договором № R53100458517В від 30.08.2013 року.

Відповідачка належним чином не виконувала взяті на себе зобов`язання, внаслідок чого станом на 23.03.2015 р. утворилася заборгованість у розмірі – 30 116,50 грн., із яких: 20 770 грн. – заборгованість за тілом кредиту; 9 346,50 грн. – пеня за прострочення повернення кредитних ресурсів.

Позивач зазначив, що відповідачка ухиляється від погашення заборгованості за кредитом, у зв`язку із чим він був змушений звернутися до суду із даним позовом.

У судовому засіданні, яке проводилось у режимі відео конференції, представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, просив їх задовольнити. В подальшому представник позивача надав заяву про слухання справи у його відсутність.

Відповідач – ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася, про час та місце судового засідання був повідомлена своєчасно і належним чином.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечувала проти задоволення позову з тих підстав, що позивач не набув права вимоги до відповідача в установленому договором порядку, та не мав права здійснювати факторингові операції через те, що не є фінансовою установою, і надані ним розрахунки заборгованості за кредитом є суперечливими.

Заслухавши пояснення представників сторін, та дослідивши письмові докази по справі, суд прийшов до наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Стаття 12 ЦПК України визначає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Судом встановлено, що 30.08.2013 р. між ПАТ «ВТБ Банк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № R53100458517В, згідно якого банк надав відповідачці грошові кошти у розмірі 18 000 грн., на строк до 30.08.2016 р., зі сплатою за користування кредитними коштами 20% річних або в іншому розмірі, передбаченому цим договором.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення щодо договору позики, якщо інше не встановлено законом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно ч. 1 ст. 1048 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання відсотків встановлюється договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049, ст. 1050 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути кредитодавцю кредит у строк та в порядку, що встановлені договором. В разі несвоєчасного повернення коштів він не звільняється від обов`язку виконання зобов`язання, при цьому кредитодавець має право вимагати від позичальника достроково повернути всю суму кредиту та внести інші платежі, передбачені договором.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх умов договору (частина 1 статті 638 ЦК України).

Частиною першою статті 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно пункту 1 частини 1 та частини 3 статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом (стаття 513 ЦК України).

Відповідно до статей 514-515 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Заміна кредитора не допускається у зобов`язаннях, нерозривно пов`язаних з особою кредитора, зокрема у зобов`язаннях про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю.

Відповідно до частини 1 статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено законом чи договором.

Поняття факторингу та його особливості визначені главою 73 ЦК України.

Відповідно до частини 1 статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Договір факторингу має на меті фінансування однієї сторони договору іншою стороною шляхом надання їй визначеної суми грошових коштів. Ця послуга згідно з договором факторингу надається фактором клієнту за плату, розмір якої визначається договором. При цьому право грошової вимоги, передане фактору, не є платою за надану останнім фінансову послугу.

Натомість відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину, при цьому заміна кредитора саме у зобов`язанні допускається протягом усього часу існування зобов`язання, якщо це не суперечить договору та не заборонено законом.

З вищенаведеного можна зробити висновок про те, що відступлення права вимоги - це одна з підстав заміни кредитора в зобов`язанні. Факторинг є фінансуванням під відступлення права грошової вимоги. У договорі факторингу фактором може виступати виключно банк або інша фінансова установа.

Положення ЦК України не містять жодних обмежень щодо предмету договору факторингу (право грошової вимоги), за критерієм віднесення носія вказаної заборгованості до кола суб`єктів господарювання. Так, згідно статті 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Таким чином, ЦК України не містить вимоги щодо предмету договору в залежності від належності вказаної заборгованості до фізичної особи чи до суб`єкту господарювання.

Відповідно до статті 5 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» , - фінансові установи мають право надавати послуги з факторингу з урахуванням вимог ЦК України та цього Закону.

З наведеного вбачається, що чинне законодавство не встановлює жодних обмежень стосовно складу осіб, щодо яких може здійснюватися відступлення права вимоги. Тобто, законодавець не виключає фізичних осіб з кола осіб, що беруть участь у фінансовій операції факторингу.

Предмет договору факторингу також відповідає вимогам статей 1077-1078 ЦК України, адже ним передбачено зобов`язання фактора сплатити клієнту грошові кошти в розмірі та порядку, зазначеному в розділі 5 цього Договору, та зобов`язання клієнта відступити за це фактору право грошової вимоги за кредитними договорами та забезпечувальними договорами, зокрема, до позивача.

Із матеріалів справи вбачається, що 20.05.2014 р. між ПАТ «ВТБ Банк» (Первісний кредитор) та ТОВ «Факторингова Компанія «ФК Факторинг» (Новий кредитор) було укладено Договір про відступлення права вимоги № 200514нв відповідно до якого ТОВ «Факторингова Компанія «ФК Факторинг» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 щодо реального та належного виконання обов`язків за договором № R53100458517В від 30.08.2013 року.

Відповідно до п. 3.1.3 Договору про відступлення права вимоги № 200514нв від 20.05.2014 р., - право вимоги переходить до Нового кредитора з моменту підписання сторонами відповідної Додаткової угоди до даного договору та Реєстру прав вимог та зарахування коштів у розмірі ціни договору по відповідному Реєстру прав вимог на рахунок Первісного кредитора, після чого Новий кредитор стає новим кредитором по відношенню до Боржників стосовно їх заборгованостей по кредитним договорам , зазначеним у відповідному Реєстрі прав вимог. Разом з Правами вимоги Новому кредитору переходять всі інші пов`язані з ними права в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Відповідно до п. 3.1.8 цього ж договору, - Новий кредитор може відступити або передати всі або будь-які права, вигоду та зобов`язання за цим договором третім особам з моменту набуття ним права вимоги згідно п. 3.1.3.

Судовим розглядом встановлено, і це підтверджується копією наявної у матеріалах справи Додаткової угоди № 3 до Договору про відступлення права вимоги № 200514нв від 20.05.2014 р., яка була укладена між ПАТ «ВТБ Банк» (Первісний кредитор) та ТОВ «Факторингова Компанія «ФК Факторинг» (Новий кредитор) 24.07.2014 р. (а.с. 93), згідно якої сторони погодили розмір заборгованості боржників, права вимоги до яких відступається на дату укладення згідно цієї Додаткової угоди, ціну договору, а також домовилися, що Первісний кредитор зобов`язується передати Новому кредитору Документацію протягом 60 календарних днів з дня зарахування на рахунок Первісного кредитора грошових коштів по Реєстру прав вимоги (Додаток 1 до даної Додаткової угоди), але не пізніше останнього дня кварталу, у якому відбувалось підписання даної Додаткової угоди та Реєстру прав вимоги. Передача документації оформлюється актом приймання-передачі, який підписується уповноваженими представниками сторін та скріплюється печатками сторін за формою, наведеною в Додатку 2 до даної Додаткової угоди.

В силу п. 3 Додаткової угоди № 3, вона набуває чинності з моменту її підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх печатками.

Виходячи із умов Додаткової угоди № 3 та пунктів 3.1.3 та 3.1.8 Договору про відступлення права вимоги № 200514нв від 20.05.2014 р., ТОВ «Факторингова Компанія «ФК Факторинг» (як Новий кредитор) може відступити або передати всі або будь-які права, вигоду та зобов`язання за цим договором третім особам з моменту набуття ним права вимоги не раніше ніж 24.07.2014 р., тобто з дати набрання чинності Додатковою угодою № 3.

Між тим, судовим розглядом встановлено, що в порушення викладеного, 20.05.2014 р. між ТОВ «Факторингова Компанія «ФК Факторинг» та позивачем по даній справі - ТОВ «Колекторське Агентство Фактор», був укладений Договір про відступлення права вимоги № 20/05/14-ц від 20.05.2014 р., у тому числі, щодо відступлення права вимоги за договором № R53100458517В від 30.08.2013 року. Порядок переходу права вимоги за договором № 20/05/14-ц від 20.05.2014 р., визначений п. 3.1.3 цього договору, і є аналогічним змісту п. 3.1.3 Договору про відступлення права вимоги № 200514нв від 20.05.2014 р.

Крім цього, у матеріалах справи наявне повідомлення про відступлення прав вимоги за вих. № 227/99 від 28.07.2014 р. (а.с. 7), яким позивачку повідомлено про відступлення права вимоги за вказаним кредитним договором з 24.07.2014 р., і повідомлено, що новим кредитором є ТОВ «Факторингова Компанія «ФК Факторинг». До того ж, сума заборгованості за кредитом згідно цього повідомлення складає – 20 770 грн., що не узгоджується з розміром заборгованості, на який пред`явлено даний позов, - 30 116,50 грн. Цих суперечностей представник позивача суду не зміг пояснити, більше того, для уточнення розміру заборгованості за кредитом судом оголошувалася перерва у судовому засіданні, однак вказані суперечності представником позивача не були усунуті.

Аналізуючи зміст Договорів про відступлення права вимоги № 200514нв від 20.05.2014 р. та № 20/05/14-ц від 20.05.2014 р., суд приходить до висновку, що за своєю правовою природою вони не є фінансовою операцією факторингу і не мають на меті отримання клієнтом фінансування (коштів) за рахунок відступлення права вимоги до боржника. Тому такі договори відносяться до операцій щодо переуступки кредитором права вимоги боргу третьої особи новому кредитору, тобто є відступленням права вимоги, учасниками чого можуть бути будь-які фізичні або юридичні особи, а не тільки фінансові установи, що характерно для факторингу.

З таких міркувань суд знаходить необґрунтованими і безпідставними доводи представника відповідача щодо віднесення Договорів про відступлення права вимоги № 200514нв від 20.05.2014 р. та № 20/05/14-ц від 20.05.2014 р. до факторингу з усіма відповідними наслідками.

Підсумовуючи викладене, суд приходить до висновку, що позивач по даній справі - ТОВ «Колекторське Агентство Фактор», не набув у передбачений Договорами про відступлення права вимоги № 200514нв від 20.05.2014 р. та № 20/05/14-ц від 20.05.2014 р., право вимоги до відповідачки – ОСОБА_1 за кредитним договором № R53100458517В від 30.08.2013 року.

Крім цього, у матеріалах справи наявне повідомлення про відступлення права вимоги за вих. № 227/99 від 28.07.2014 р. (а.с. 7), яким позивачку повідомлено про відступлення права вимоги за вказаним кредитним договором з 24.07.2014 р., і повідомлено, що новим кредитором з цього часу є ТОВ «Факторингова Компанія «ФК Факторинг».

Тому суд знаходить позовні вимоги ТОВ «Колекторське Агенство Фактор» безпідставними і такими, що не підлягають задоволенню.

На підставі ст. 141 ЦПК України суд не відшкодовує позивачеві понесені ним судові витрати через те, що йому відмовлено у задоволенні позову у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 258-259, 264-265, 268, 354 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Колекторське Агентство Фактор» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – відмовити.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Миколаївської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня проголошення рішення. У випадку проголошення у судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування сторін:

Позивач – ТОВ "Колекторське Агенство Фактор", місцезнаходження: 04112 м. Київ, вул. Т. Шамрила 4-а, код ЄДРПОУ 36282034.

Відповідач – ОСОБА_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Суддя Л.І. Селіщева