Рішення № 86571583, 23.12.2019, Вітовський районний суд Миколаївської області (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд Миколаївської області)

Справа № 477/2669/19

Провадження № 2-о/477/100/19

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(повний текст)

16 грудня 2019 року м. Миколаїв

Жовтневий районний суд Миколаївської області в складі: головуючої у справі судді Полішко В.В., з секретарем – Хлибовою Г.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа – Управління державної міграційної служби України в Миколаївській області, про встановлення факту, що має юридичне значення,

ВСТАНОВИВ:

23 жовтня 2019 року заявник ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою, в якій просить встановити факт, що вона постійно проживала безвиїзно на території України станом на вересень 1991 року по 2019 рік.

В обґрунтування заявлених вимог заявник вказала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 вона народилася в м. Миколаєві. 25 серпня 1991 року вона була знята з реєстраційного обліку, але у вересні 1991 року повернулася до АДРЕСА_1 , де проживає на сьогодні.

Паспорт радянського зразка заявник втратила та своєчасно не оформила паспорт громадянина України через проблеми з документами. Звернувшись до Вітовського районного відділу Управління державної міграційної служби України в Миколаївській області для отримання паспорту громадянина України у вигляді ІD-card, їй було відмовлено у його видачі у зв`язку з тим, що після проведення перевірок не встановлено її належність до громадянства України.

Встановлення факту постійного проживання на території України в період з вересня 1991 року по 2019 рік їй необхідно для оформлення громадянства України та отримання паспорту громадянина України.

Заявник в судове засідання не з`явилася, направила до суду заяву з проханням розглядати справу за її відсутності, заявлені вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити.

Заінтересована особа – УДМС України в Миколаївській області в особі Вітовського ВР УДМС України в Миколаївській області в судове засідання свого представника не направила, причини суду не повідомила. На час розгляду справи будь-яких заяв не надходило.

Оскільки розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, то, відповідно до частини 2 статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою відео та звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частину.

Справу призначено до розгляду 16 грудня 2019 року о 16-00 годині. Цього ж дня о 16-33 годині від представника заінтересованої особи на електронну адресу суду надійшла заява про відкладення розгляду справи. Зазначена заява була передана судді 17 грудня 2019 року, тобто після ухвалення рішення у справі. Крім відкладення розгляду справи, в цій заяві представник вказала, що просить розглядати справу з урахуванням письмових заперечень УДМС України в Миколаївській області.

Так, в письмових запереченнях направлених до суду 02 грудня 2019 року представник заінтересованої особи просила відмовити у задоволенні заяви, через відсутність доказів та недоведеність факту постійного проживання заявника на території України в період з вересня 1991 року до сьогодні. Вказала, що акт про фактичне проживання від 24 вересня 2019 року не підтверджує факт постійного проживання ОСОБА_1 на території України станом на 24 серпня 1991 року чи 13 листопада 1991 року.

Дослідивши матеріали заяви, розглядаючи справу в межах заявлених вимог та на підставі поданих доказів судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Миколаєві, що підтверджується свідоцтвом про народження повторно виданим 02 квітня 2009 року серії НОМЕР_1 (а.с. 3).

З огляду на акт про фактичне проживання від 24 вересня 2019 року, складений комісією Шевченківської сільської ради Вітовського району Миколаївської області ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , була знята з реєстраційного обліку 25 серпня 1991 року, але у вересні 1991 року повернулася до с. Котлярове, де з того часу мешкає за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 4).

Тобто, на дату прийняття на позачерговій сесії Верховної ради Української СРСР Акту проголошення незалежності України заявник була зареєстрована та проживала на території Котляревської сільської ради Вітовського району Миколаївської області.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 3 Закону України «Про громадянство України», громадянами України є усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) постійно проживали на території України.

Згідно із пунктом 7 Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затвердженого указом Президента України від 27 березня 2001 року №215, встановлення належності до громадянства України стосується громадян колишнього СРСР, які не одержали паспорт громадянина України або паспорт громадянина України для виїзду за кордон та не мають у паспорті громадянина колишнього СРСР відмітки про прописку, що підтверджує факт їхнього постійного проживання на території України за станом на 24 серпня 1991 року або проживання в Україні за станом на 13 листопада 1991 року.

Пунктом 8 цього Порядку визначено, що для встановлення належності до громадянства України відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 Закону особа, яка за станом на 24 серпня 1991 року постійно проживала на території України і перебувала у громадянстві колишнього СРСР, але не має у паспорті громадянина колишнього СРСР відмітки про прописку, що підтверджує факт її постійного проживання на території України на зазначену дату, подає: 1) заяву про встановлення належності до громадянства України; 2) копію паспорта громадянина колишнього СРСР. У разі відсутності паспорта громадянина колишнього СРСР подається довідка територіального органу Державної міграційної служби України про встановлення особи та про те, що за станом на 24 серпня 1991 року особа перебувала в громадянстві колишнього СРСР (за наявності документів, що підтверджують зазначений факт); 3) судове рішення про встановлення юридичного факту постійного проживання особи на території України за станом на 24 серпня 1991 року.

У пункті 44 Порядку встановлено, що у разі відсутності документів, що підтверджують факт постійного проживання особи до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України, для оформлення набуття громадянства України подається відповідне рішення суду.

За змістом пункту 3 частини 2 статті 9 Закону України «Про громадянство України», безперервне проживання на законних підставах на території України протягом останніх п`яти років є однією з умов прийняття до громадянства України.

Стаття 1 цього ж Закону дає чітке визначення поняття «безперервне проживання на території України» та «проживання на території України на законних підставах». Безперервне проживання на території України - проживання в Україні особи, якщо її разовий виїзд за кордон у приватних справах не перевищував 90 днів, а в сумі за рік - 180 днів.

Проживання на території України на законних підставах - проживання в Україні іноземця чи особи без громадянства, які мають у паспорті громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року відмітку про постійну чи тимчасову прописку на території України, або зареєстрували на території України свій національний паспорт, або мають посвідку на постійне чи тимчасове проживання на території України, або їм надано статус біженця чи притулок в Україні.

Розширене тлумачення цих понять та переліку умов, за яких можливе встановлення факту безперервного проживання та прийняття до громадянства України, Законом не передбачено.

Відповідно до пункту 2 частини 5 статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Згідно частиною 2 статті 315 ЦПК України в судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Пунктом 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року №5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» роз`яснено, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Наведений у статті 273 ЦПК України перелік фактів, які встановлюються судом, не є вичерпним. За наявності зазначених умов суд може встановлювати й інші факти, що мають юридичне значення.

Листом Верховного суду України від 01 січня 2012 року про судову практику розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення роз`яснено, що у порядку частини 2 статті 256 ЦПК суди встановлюють факти, що породжують право особи на набуття громадянства України, зокрема постійного проживання на території України. Для встановлення факту належності до громадянства України відповідно до положень ст.256ЦПК України та залежно від підстав цього встановлення предметом розгляду в суді можуть бути зокрема, заяви про встановлення таких фактів: постійного проживання на території України станом на 24 серпня 1991 року. Отже, реалізація права на набуття громадянства України залежить від встановлення судом факту постійного проживання на території України станом на 24 серпня 1991 року, який має юридичне значення. Належність та набуття громадянства України встановлюється на підставі Закону України «Про громадянство України» і може пов`язуватися із фактом постійного проживання на території України в певний час.

Приймаючи до уваги те, що встановлення факту постійного проживання на території України має для заявника юридичне значення та необхідне йому для отримання паспорта громадянина України, враховуючі наявність доказів на підтвердження постійного проживання на території України впродовж життя та зокрема станом на 24 серпня 1991р. та 13 листопада 1991 року, суд приходить до висновку, що заява підлягає задоволенню.

Керуючись статями 258, 259, 263, 265, 319, 354-355 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Заяву задовольнити повністю.

Встановити факт, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , постійно, безвиїзно проживала на території України в період з вересня 1991 року по 2019 рік.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Водночас, відповідно до п.п. 15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно- телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди. Тобто, через Жовтневий районний суд Миколаївської області.

Повне найменування сторін:

заявник – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 ;

заінтересована особа – Управління державної міграційної служби України в Миколаївській області, адреса: вул. Декабристів, 5-А, м. Миколаїв, 54001, ЄДРПОУ – 37844163.

Повний текст рішення складений та підписаний 23 грудня 2019 року.

Суддя В.В. Полішко