Рішення № 86569917, 23.12.2019, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" грудня 2019 р.м. ХарківСправа № 922/3440/19

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Буракової А.М.

при секретарі судового засідання Кудревичу М.О.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Заступника керівника Харківської місцевої прокуратури № 2, м. Харків, в інтересах держави, в особі Харківської міської ради, м. Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю "Хартехінвест", м. Харків про стягнення 98946,12 грн. за участю :

прокурора - Клейн Л.В.

представника позивача - Сінько Ю.Ю.

представника відповідача - Назарова А.А., Діжа Є.В.

ВСТАНОВИВ:

Заступник керівника Харківської місцевої прокуратури № 2 в інтересах держави в особі Харківської міської ради (позивач) звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Хартехінвест" (відповідач) про стягнення з відповідача на користь позивача безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати у сумі 98946,12 грн. та судового збору за подання даної позовної заяви.

В обґрунтування позову посилається на те, що відповідач є власником нежитлової будівлі літ. "АБ-3" загальною площею 1632,3 кв.м. по вул. Селянська, 124 в м. Харкові, а земельна ділянка за цією адресою використовується відповідачем для експлуатації та обслуговування зазначеної нежитлової будівлі за відсутності належно оформлених і зареєстрованих речових прав на землю, без внесення плати за цю землю. Всього за період з 01.09.2016 по 31.08.2019 розмір безпідставно збережених відповідачем коштів за користування земельною ділянкою складає 98946,12 грн. В якості правових підстав вказує статті 1212-1214 Цивільного кодексу України, статтю 206 Земельного кодексу, ст. 14.1.72 Податкового кодексу України.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 28.10.2019 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, призначено розгляд справи в судовому засіданні на 19.11.2019 о 11:30.

19.11.2019 судом розгляд справи було відкладено на 17.12.2019 о 11:15

13.12.2019 відповідач надав до суду відзив на позовну заяву (вх.№ 30373) з клопотанням про поновлення строку для подання відзиву на позовну заяву..

У судовому засіданні 17.12.2019, без виходу до нарадчої кімнати, судом було постановлено ухвалу із занесенням її до протоколу судового засідання про поновлення відповідачу строку для подання відзиву на позовну заяву.

Згідно відзиву на позовну заяву відповідач просив суд відмовити прокурору в задоволені позову та стягнути з Харківської місцевої прокуратури № 2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Хартехінвест" судові витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката у розмірі 20000,00 грн. При цьому, відповідач посилався на те, що позовні вимоги Харківської місцевої прокуратури № 2, заявлені в інтересах держави, в особі Харківської міської ради, є незаконними та необґрунтованими, оскільки: по-перше, у періоді, за який позивачем обчислено розмір безпідставно збережених коштів, земельна ділянка площею 791 кв.м. під нерухомим майном, належним відповідачу, розташованим за адресою місто Харків, вулиця Селянська, 124, була не сформована як об`єкт цивільних прав в розумінні ст. 79-1 ЗК України, дана земельна ділянка не мала ані визначених меж, ані кадастрового номера, інформація про неї не внесена до Державного земельного кадастру; відсутність земельної ділянки як об`єкта цивільних прав, у свою чергу, абсолютно унеможливлює надання земельної ділянки в оренду, а, відтак, нарахування та сплату орендної плати за неї; по-друге, Харківською місцевою прокуратурою № 2 не підтверджено належними та допустимими доказами обґрунтованість розрахунку стягуваної суми, не надано доказів проведення нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки, не надано витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки; по-третє, наданий Харківською міською прокуратурою № 2 розрахунок стягуваємої суми є завищеним, оскільки не в повному обсязі враховує суми земельного податку, сплачені "Хартехінвест".

17.12.2019 судом розгляд справи було відкладено на 23.12.2019 о 12:30.

Прокурор та представник позивача у судовому засіданні 23.12.2019 позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили суд їх задовольнити.

Представники відповідача у судовому засіданні 23.12.2019 просили суд відмовити в задоволенні позову та стягнути з Харківської місцевої прокуратури № 2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Хартехінвест" судові витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката у розмірі 20000,00 грн.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як вбачається з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта № 185646108 від 22.10.2019 за адресою: м. Харків, вул. Селянська, 124 розташована нежитлова будівля літ. "АБ-3" загальною площею 1632,30 кв.м., яка належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю "Хартехінвест" на підставі рішення господарського суду Харківської області від 09.10.2008 у справі № 55/213-08.

Відповідно до акту огляду земельної ділянки від 16.01.2019, складеного головним спеціалістом відділу самоврядного контролю за використанням земель Департаменту територіального контролю Харківської міської ради Марковим А.Ю., було встановлено, що на земельну ділянку по вул. Селянській, 124, площею 0,0791 га, яка використовується для обслуговування та експлуатації зазначеного нерухомого майна, відсутні документи, що посвідчують право власності (користування), що підтверджується інформацією Відділу у м. Харкові Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 22.07.2019 №1853/116-19.

Як вбачається з матеріалів справи ТОВ "Геодезично-вишукувальний центр" у 2018 році на замовлення Харківської міської ради було складено Звіт з геодезичної зйомки земельної ділянки ТОВ "Хартехінвест", яка розташована за адресою: вул. Селянська, 124, у м. Харкові Новобаварського району Харківської області.

З пояснювальної записки до Звіту з геодезичної зйомки земельної ділянки ТОВ "Хартехінвест" вбачається, що загальна площа земельної ділянки № 1 по вул. Селянській, 124, у м. Харкові Новобаварського району Харківської області становить - 0,0791 га, з метою створення планового матеріалу для розробки проекту землеустрою та координування меж земельної ділянки була виконана кадастрова зйомка, в результаті якої були погоджені межі земельної ділянки з суміжними землевласниками та землекористувачами.

Згідно позову прокурор вказує, що на виконання листа Харківської місцевої прокуратури № 2 від 22.07.2019 № 04-24-4469вих19 від 22.07.2019 Департаментом територіального контролю Харківської міської ради було проведено остаточний розрахунок безпідставно збережених коштів через відсутність у ТОВ "Хартехінвест" укладеного договору оренди земельної ділянки по вул. Селянській, 124 у м. Харкові площею 0,0791 га.

Так, відповідно до розрахунку Харківської міської ради:

- за вересень-грудень 2016 року розмір орендної плати в місяць складав 2804,99 грн., що становить 11219,96 грн. За даними ГУ ДФС у Харківській області, у 2016 році підприємство сплатило 24785,00 грн. земельного податку, тобто в місяць 2065,42 грн. Отже, розмір безпідставно збережених коштів, розрахований як різниця між розміром плати за землю, яка повинна була надійти до місцевого бюджету, та фактично здійсненою оплатою за користування земельною ділянкою, становить 2958,28 грн. (11219,96 грн. - 8261,68 грн.);

- за січень-грудень 2017 року розмір орендної плати в місяць складав 4955,48 грн., що становить 59465,80 грн. За даними ГУ ДФС у Харківській області, у 2017 році підприємство сплатило 26563,44 грн. земельного податку. Отже, розмір безпідставно збережених коштів становить 32902,36 грн. (59465,80 грн. - 26563,44 грн.);

- за січень-липень 2018 року розмір орендної плати в місяць складав 4955,48 грн., що становить 34688,36 грн. За даними ГУ ДФС у Харківській області, у 2018 році підприємство сплатило 26410,00 грн. земельного податку. Отже, розмір безпідставно збережених коштів становить 8278,36 грн. (34688,36 грн. - 26410,00грн.);

- за серпень 2018-серпень 2019 року включно розмір орендної плати в місяць складав 7433,24 грн., що становить 96632,12 грн. За даними ГУ ДФС у Харківській області, у 2019 році підприємство сплатило 41825,00 грн. земельного податку. Отже, розмір безпідставно збережених коштів становить 54807,12 грн. (96632,12 грн. - 41825,00 грн.).

Таким чином, згідно позову Заступник керівника Харківської місцевої прокуратури № 2 вказує, що за період з 01.09.2016 по 31.08.2019 розмір безпідставно збережених відповідачем коштів за користування земельною ділянкою площею 791 кв.м., розташованою за адресою: м. Харків, вул. Селянська, 124, складає - 98946,12 грн., оскільки набувши право власності на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці комунальної форми власності, ТОВ "Хартехінвест" належним чином не оформила правовідносин щодо користування земельною ділянкою.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 122 та ч. 1 ст. 123 Земельного кодексу України, міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

За приписами ч. 1 ст. 124 Земельного кодексу України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними ст. 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

В силу ст. 206 Земельного кодексу України, використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка, плата за землю справляється відповідно до чинного законодавства.

У разі надання земельної ділянки в оренду укладається договір оренди земельної ділянки, яким за положенням ч. 1 ст. 21 Закону України "Про оренду землі" визначається орендна плата за землю як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Предметом регулювання глави 83 Цивільного кодексу України, є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 Цивільного кодексу України.

Частина 1 ст. 93 Земельного кодексу України встановлює, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Предметом позову в цій справі є стягнення з ТОВ "Хартехінвест" - власника об`єкта нерухомого майна (нежитлової будівлі, літ. "АБ-3", загальною площею 1632,3 кв.м., за адресою: м. Харків, вул. Селянська, 124) безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою площею 0,0791 га, на якій цей об`єкт розміщений.

Перехід прав на земельну ділянку, пов`язаний з переходом права на будинок, будівлю або споруду, регламентується Земельним кодексом України. Так, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача (ч. 2 ст. 120 ЗК України). Набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці, є підставою припинення права користування земельною ділянкою у попереднього землекористувача (п. "е" ч. 1 ст. 141 цього Кодексу).

Водночас, за змістом ст. 125 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Отже, за змістом указаних приписів виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди (користування) земельною ділянкою, на якій вони розміщені. Право оренди (користування) земельною ділянкою виникає на підставі відповідного договору (тощо) з моменту державної реєстрації цього права.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідач - ТОВ "Хартехінвест" є власником нежитлової будівлі, літ. "АБ-3", загальною площею 1632,3 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 , розміщеної на відповідній земельній ділянці.

Докази оформлення права користування вказаною земельною ділянкою ТОВ "Хартехінвест", зокрема, укладення відповідних договорів оренди з Харківською міською радою та державної реєстрації такого права, в матеріалах справи відсутні.

Відтак, з моменту отримання у власність об`єкта нерухомого майна до моменту оформлення його власником права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними, тому до них мають бути застосовані положення глави 83 Цивільного кодексу України, зокрема ст.ст. 1212, 1214 Цивільного кодексу України.

Разом з тим, нормами ст. 120 Земельного кодексу України та ст. 377 Цивільного кодексу України встановлено, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача). Розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв`язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на ці об`єкти (крім багатоквартирних будинків).

З огляду на вищевказані законодавчі приписи, предметом доказування у даному спорі є, зокрема, обставини щодо земельної ділянки по вул. Селянська, 124, її площі, меж та кадастрового номеру.

Визначення земельної ділянки наведено в ч. 1 ст. 79 Земельного кодексу України, відповідно до положень якої земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Як встановлено приписами ч.ч. 1, 3, 4, 9 ст. 79-1 Земельного кодексу України, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру; сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі; земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера; земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Зазначені обставини, з урахуванням вимог ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, повинні бути підтверджені певними засобами доказування відповідно до земельного законодавства і не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про оренду землі", об`єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності.

Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди (ч. 1 ст. 21 названого Закону).

Отже, прокурор та позивач в даній справі мають надати докази існування протягом зазначеного в позові періоду (з 01.09.2016 по 31.08.2019) земельної ділянки як об`єкта цивільних прав у розумінні та визначенні земельного законодавства, реальної можливості передачі позивачем цієї земельної ділянки в оренду відповідно до Закону України "Про оренду землі" у зазначений період, а також обґрунтованість розрахунку стягуваної суми (збереженого відповідачем за рахунок позивача майна (коштів).

Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 922/392/18, від 07.02.2019 у справі № 922/3639/17, від 06.02.2018 у справі № 923/921/17.

За таких обставин господарський суд дійшов висновку, що прокурором при зверненні до суду не надано доказів існування протягом спірного періоду з 01.09.2016 по 31.08.2019 земельної ділянки площею 0,0791 га за адресою: м. Харків, вул. Селянська, 124, як об`єкта цивільних прав, у розумінні ст. 79-1 Земельного кодексу України, зокрема не надано доказів, того, що станом на 01.09.2016 по 31.08.2019 зазначеній ділянці було присвоєно кадастровий номер та зареєстровано її в Державному земельному кадастрі, що виключає можливість обчислення розміру безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати за користування земельною ділянкою, оскільки об`єктом оренди може бути тільки земельна ділянка як сформований у встановленому законодавством порядку об`єкт цивільних прав. Таким чином, розмір заявлених до стягнення позовних вимог є недоведеним.

Крім того, суд зазначає, що акт огляду земельної ділянки від 16.01.2019 та Звіт з геодезичної зйомки земельної ділянки ТОВ "Хартехінвест" від 2018 року не є належними та допустимими доказами, які підтверджують розмір площі земельної ділянки, яку фактично використовував відповідач, та її формування як об`єкту права і участі у цивільному обороті, оскільки обстеження земельної ділянки було проведене станом на 16.01.2019, а звіт з геодезичної зйомки було складено у 2018 році на виконання договору № 221-18 від 05.06.2018, тоді як нарахування безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за земельну ділянку здійснюється за більш ранній період з 01.09.2016 по 31.08.2019.

Основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності є нормативна грошова оцінка земель, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями п. 288.5.1 ст. 288 Податкового кодексу України.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду в постанові від 10.09.2018 у справі № 920/739/17.

Відповідно до ч. 2 ст. 20 та ч. 3 ст. 23 Закону України "Про оцінку земель", дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Як встановлено судом, у розрахунку безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за період з 01.09.2016 по 31.12.2016 вказано нормативну грошову оцінку землі в розмірі 841497,00 грн., у розрахунку за період з 01.01.2017 по 31.12.2017 вказано нормативну грошову оцінку землі в розмірі 1486645,00 грн., у розрахунку за період з 01.01.2018 по 31.07.2018 вказано нормативну грошову оцінку землі в розмірі 1486645,00 грн., у розрахунку за період з 01.08.2018 по 31.08.2019 вказано нормативну грошову оцінку землі в розмірі 2229971,00 грн.

Проте, в матеріалах справи відсутні відповідні Витяги про нормативну грошову оцінку земельної ділянки площею 0,0791 га по вул. Селянська, 124, у м. Харкові.

Інформації щодо джерел застосування показників в наданих до позовної заяви розрахунках ні в самих розрахунках, ні в матеріалах справи не міститься.

Крім того, вказані розрахунки не є неналежними та допустимими доказами у розумінні ст.ст. 76-77 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вони не містить дати складення, та зроблені не на бланку будь-якого структурного підрозділу чи виконавчого органу Харківської міської ради.

Зважаючи на відсутність доказів того, що станом на 01.09.2016-31.08.2019 було виділено земельну ділянку площею 0,0791 га за адресою: м. Харків, АДРЕСА_1 , присвоєно їй кадастровий номер та зареєстровано її в Державному земельному кадастрі, тобто доказів формування земельної ділянки як об`єкта цивільних прав, та відсутність доказів про отримання сторонами Витягів з нормативної грошової оцінки землі станом на 01.09.2016, 01.01.2017, 01.01.2018 та 01.08.2018, обчислення розміру безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати за землю є неможливим.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постановах від 10.09.2019 у справі № 922/96/19, від 29.05.2018 у справі № 922/955/18 та від 06.08.2019 у справі № 922/3560/18.

Згідно частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписом ст. 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).

Згідно ч.1, ч.2 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Також, Європейський суд з прав людини зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Підсумовуючи викладене, враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.

Вирішуючи питання розподілу судового збору, суд керується ст. 129 ГПК України, у зв`язку з чим судовий збір покладається на прокурора.

Щодо клопотання відповідача про стягнення з Харківської місцевої прокуратури № 2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Хартехінвест" судових витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката у розмірі 20000,00 грн., суд зазначає наступне.

У відповідності до ч.1 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Визначення договору про надання правової допомоги міститься в ст. 1 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За приписами ч. 3 ст. 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Згідно зі ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Як вбачається із змісту п.1.1. Договору про надання правової допомоги від 27.11.2019 (надалі - Договір) предметом даного договору є надання Бюро (Адвокатським бюро "Анни Назарової") усіма законними методами та способами правової допомоги Клієнту (ТОВ "Хартехінвест") у всіх справах, які пов`язані чи можуть бути пов`язані із захистом та відновленням порушених, оспорюваних, невизнаних його прав та законних інтересів, а Клієнт зобов`язується сплатити гонорар (винагороду) за надану правову допомогу та компенсує фактичні витрати на її надання в обсязі та на умовах, визначених цим договором. Безпосередній зміст правничої допомоги, яка надається за цим договором, полягає в тому, що Клієнт доручає, а Бюро бере на себе зобов`язання, під час строку дії цього Договору надати правову допомогу, пов`язану з представництвом інтересів Клієнта у справі № 922/3440/19 за позовом заступника керівника Харківської місцевої прокуратури № 2, в інтересах держави особі Харківської міської ради, до ТОВ "Хартехінвест" (Клієнта). Надання правової допомоги включає, але не обмежується складанням відзиву на позовну заяву, заперечень на відповідь на відзив, додаткових пояснень, апеляційної скарги та інших процесуальних документів, здійсненням представництва Клієнта в суді у справі № 922/3440/19.

Згідно п. 4.1. Договору, розмір гонорару обчислюється з розрахунку погодинної оплати роботи Адвоката. Вартість однієї години роботи Адвоката становить 1000 (одна тисяча) гривень 00 копійок. Вартість однієї години роботи Адвоката може бути збільшена за погодженням сторін з огляду на складність роботи, яка виконується Адвокатом.

Відповідно до п. 4.2. Договору, попередній (орієнтовний) розрахунок гонорару узгоджується Сторонами в момент підписання цього Договору у Додатку № 1 "Опис та вартість робіт (послуг), які виконуються Адвокатом". Протягом дії Договору найменування, обсяг та вартість послуг, які надаються Адвокатом Клієнту, можуть бути змінені шляхом укладення нового Додатку до Договору.

У Додатку № 1 до Договору "Опис та вартість робіт (послуг), які виконуються Адвокатом від 27.11.2019" було визначено, що розмір витрат відповідача на професійну правничу допомогу адвоката в даній справі складатиме 20000,00 грн.

Згідно п. 4.5. Договору, за правову допомогу, передбачену в пп. 1.1-1.2 Договору, Клієнт зобов`язаний виплатити Адвокату гонорар протягом 10 (десяти) календарних днів з дня набрання законної сили рішенням суду про відмову у задоволенні позову заступника керівника Харківської місцевої прокуратури № 2, в інтересах держави, в особі Харківської міської ради, до ТОВ "Хартехінвест".

Разом з цим суд зазначає, що п. 4.3. Договору було передбачено, що остаточний розмір гонорару Адвоката, який підлягає сплаті Клієнтом, визначається в залежності від часу, фактичного витраченого Адвокатом на надання правової допомоги за цим Договором. Остаточний розмір гонорару визначається в Акті виконаних робіт (наданих послуг) за цим Договором.

Проте, відповідачем не було надано до суду Акту виконаних робіт (наданих послуг) за Договором, у зв`язку з чим суд прийшов до висновку, що матеріалами справи не підтверджується виконання Адвокатом робіт (наданих послуг) за Договором на суму 20000,00 грн.

Частиною 4 статті 126 ГПК України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Критерії оцінки поданих заявником доказів суд встановлює самостійно у кожній конкретній справі, виходячи з принципів верховенства права та пропорційності, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, що суди застосовують як джерело права згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі № 916/2102/17, від 25.06.2019 у справі № 909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі № 922/928/18, від 30.07.2019 у справі № 911/739/15 та від 01.08.2019 у справі № 915/237/18).

Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі. Чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань. Чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами. Та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

Приймаючи до уваги вищевикладене, дослідивши докази, надані відповідачем в підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, суд дійшов висновку, що заявлені витрати у розмірі 20000,00 грн. не підтверджуються належними та допустимими доказами, у зв`язку з чим клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Хартехінвест" про стягнення з Харківської місцевої прокуратури № 2 судових витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката у розмірі 20000,00 грн., не підлягає задоволенню.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 124, 129 Конституції України, ст.ст. 4, 11, 12, 13, 73, 74, 76, 77, 86, 91, 123, 126, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити повністю.

В задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Хартехінвест" про стягнення з Харківської місцевої прокуратури № 2 судових витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката у розмірі 20000,00 грн., відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного рішення.

Повне рішення складено "24" грудня 2019 р.

Суддя А.М. Буракова