Ухвала суду № 86569786, 23.12.2019, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

м. Суми

23.12.2019 Справа № 920/988/18

Господарський суд Сумської області у складі

судді Резніченко О.Ю.,

за участю секретаря судового засідання – Чепульської Ю.В.,

розглянув подання № 3070 від 19.12.2019 приватного виконавця виконавчого округу Сумської області Мукореза Олександра Леонідовича про вирішення питання про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку, при виконанні рішення по справі

за позовом Публічного акціонерного товариства «Сумиобленерго» в особі філії «Лебединський район електричних мереж» Публічного акціонерного товариства «Сумиобленерго»

до - Приватного акціонерного товариства «Лебединський завод поршневих кілець»,

про стягнення 313066 грн 35 коп.,

за участю:

приватний виконавець - Мукорез О.Л.

Суть питання, що вирішується ухвалою суду.

19.12.2019 до господарського суду звернувся приватний виконавець з поданням про вирішення питання про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку.

Виконавець просить суд надати дозвіл на звернення стягнення на нерухоме майно, а саме комплекс будівель та споруд: літера «А-1» АБК, літера «Б» будівля по виготовленню тари, літера «б» прибудова, літера «Б1» навіс, літера «В» БРУ, літера «Г» склад ГСМ, літера «Г1» навіс, літера «Д» гараж, літера «Ж» гараж, літера «Ж1» склад, літера «И» склад, літера «З» склад, літера «Е» прохідна, літера «І» залізнична колія, № 1-2 ворота та огорожа, за адресою – Сумська область, м. Лебедин, вул. Тараса Шевченка, 93, що належить на праві власності ПАТ «Лебединський завод поршневих кілець» на підставі свідоцтва про власність, виданого 28.12.2001 за № 431-А.

Приватний виконавець зазначає, що у зв`язку з недостатністю іншого майна боржника для погашення вимог стягувачів, виникла необхідність у зверненні стягнення на вищезазначений комплекс житлових будівель.

Ухвалою суду від 20.12.2019 було призначено розгляд подання на 23.12.2019 без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного виконавця.

Приватний виконавець в судовому засіданні усно зазначив, що наполягає на задоволенні подання.

В судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частину ухвали.

Розглянувши подання, суд дійшов висновку про відмову в його задоволенні, виходячи з наступного.

Мотиви, з яких суд дійшов вищезазначеного висновку. Законодавство, що підлягає застосуванню.

По-перше, приватний виконавець зазначає, що у нього на виконанні перебуває зведене виконавче провадження № 58567180, в склад якого входить ВП № 58780598 та ВП № 58779641 з виконання наказів господарського суду Сумської області від 25.03.2019 по справі № 920/988/18.

Приватний виконавець зазначає, що у зв`язку з недостатністю іншого майна боржника для погашення вимог стягувачів, виникла необхідність у зверненні стягнення на комплекс житлових будівель.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 50 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що звернення стягнення на об`єкти нерухомого майна здійснюється у разі відсутності в боржника достатніх коштів чи рухомого майна.

Дослідив надані приватним виконавцем запити та відповіді на них, суд встановив, що всі запити та відповіді, які надавались приватному виконавцю датовані січнем – липнем 2019 року, а інші дані станом на час розгляду справи суду приватним виконавцем не надані, а тому ним не доведено факту відсутності у боржника достатніх коштів чи рухомого майна для стягнення при виконанні рішення суду.

По-друге, згідно з ч.ч. 10-11 ст. 336 ГПК України питання про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку, під час виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішуються судом за поданням державного виконавця, приватного виконавця. Зазначене міститься також у ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

На думку суду, у даному випадку приватному виконавцю потрібно надати суду докази, які підтверджують, що боржник фактично є володільцем спірного майна. Такими доказами можуть бути: договір купівлі-продажу нерухомого майна, договір дарування, рішення суду, рішення місцевої ради про передачу у власність, а також інші документи, які підтверджують володіння нерухомими майном.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд звертає увагу, що доказування, а отже, і рішення суду, не може ґрунтуватися на припущеннях.

Приватний виконавець зазначає, що право власності на спірне майно підтверджується свідоцтвом про власність від 28.12.2001 № 431-А, в якому зазначено, що цим свідоцтвом, виданим Відкритому акціонерному товариству «Лебединський завод поршневих кілець», що є правонаступником прав і обов`язків державного підприємства Лебединський завод поршневих кілець, засвідчується те, що майно зазначеного товариства є колективною власністю акціонерів товариства.

Згідно ч. 1 ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

На думку суду, з вказаного свідоцтва на вбачається, що саме спірне майно, про яке зазначає приватний виконавець у поданні, перейшло у власність боржника, а тому такий доказ не є належним доказом по справі.

Також, приватний виконавець зазначає, що при ознайомленні з матеріалами архівних справ по приватизації ПрАТ «Лебединський завод поршневих кілець» встановлено, що за даними інвентаризаційних відомостей за заводом значилися 23 будівлі та значна кількість споруд і майна за адресою – м. Лебедин, вул. Леніна (Тараса Шевченка), 93.

Суд дійшов висновку, що інвентаризаційні відомості не підтверджують права власності на спірне майно, крім того з них не вбачається, що з моменту державної реєстрації акціонерного товариства (27.07.1995) активи (спірне майно) корпоратизованого підприємства перейшли у власність відкритого акціонерного товариства «Лебединський завод поршневих кілець».

Приватний виконавець зазначає, що згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно право власності на будівлю за адресою – Сумська обл., м. Лебедин, вул. Тараса Шевченка, 93 або 93/1 станом на дату подання в реєстрі не зареєстровано.

Також, приватним виконавцем подана довідка КП «Бюро технічної інвентаризації» Лебединської міської ради, що ПрАТ «Лебединський завод поршневих кілець» зверталось за виготовленням технічного паспорта на комплекс будівель за адресою – м. Лебедин, вул. Т. Шевченка, 93/1.

Згідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

На переконання суду, зазначені довідки не свідчать, що спірне майно перебуває у власності боржника та не можуть бути допустимими доказами по справі. Таким чином, в матеріалах подання відсутні будь-які докази, що підтверджуються наявність у власності боржника зазначеного майна. Не надано приватним виконавцем і доказів того, що майно збудовано саме боржником та, що майно ввійшло до статутного фонду боржника але не зареєстровано право власності на нього.

Крім того, як зазначає сам приватний виконавець згідно відповіді Виконавчого комітету Лебединської міської ради від 29.10.2019 адреса - вул. Т. Шевченка, 93/1, по якій проводилась інвентаризація спірного майна, взагалі не існує.

По-третє, приватному виконавцю слід було надати до суду відомості щодо вартості майна, на яке він просить звернути стягнення, підтверджені належними доказами. Проте жодних відомостей про вартість зазначеного в поданні майна матеріали подання не мають.

Також, ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» набрав чинності лише 01.01.2013 року та не зобов`язував власників нерухомого майна право власності, на яке було зареєстровано у встановлений на той час законодавством спосіб, здійснювати повторну реєстрацію права власності у електронному реєстрі.

Тому, відсутність інформації в електронному реєстрі права власності боржника на приміщення ще не свідчить про те, що право власності не зареєстровано за боржником в установленому законом порядку.

Оскільки приватним виконавцем не надано суду належних та допустимих доказів, які підтверджують, що боржник фактично є володільцем спірного майна, не доведено факту відсутності у боржника достатніх коштів чи рухомого майна для стягнення при виконанні рішення суду, а також враховуючи зазначені вище висновки суду, подання приватного виконавця є необгрунтованним та задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 234, 235, 336 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

1. В задоволенні подання № 3070 від 19.12.2019 приватного виконавця виконавчого округу Сумської області Мукореза Олександра Леонідовича про вирішення питання про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку - відмовити.

2. Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення суддею та може бути оскаржена в порядку, встановленому ст. ст. 255-257 ГПК України.

Ухвала підписана суддею 24.12.2019.

Суддя О.Ю. Резніченко