Рішення № 86569486, 18.12.2019, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2019 року Справа № 915/1996/19

м.Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Ржепецького В.О., за участі секретаря судового засідання Матвєєвої А.В., розглянувши матеріали справи

за позовом: Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (01601, м.Київ, вул.Б.Хмельницького, буд.6, код ЄДРПОУ 20077720)

до відповідача: Обласного комунального підприємства “Миколаївоблтеплоенерго” (54034, м.Миколаїв, вул.Миколаївська, буд.5-А, код ЄДРПОУ 31319242)

про: стягнення 260 571,62 грн.,

за участі представників учасників справи:

від позивача Старчик А.А., згідно довіреності

від відповідача Іщенко Н.С., згідно довіреності

в с т а н о в и в:

16.09.2019 позивач звернувся до господарського суду з позовної заявою №14/4-1269 від 19.08.2019 до відповідача про стягнення з відповідача на користь позивача грошових коштів у сумі 260 571,62 грн., з яких пеня у розмірі 200 522,80 грн., 3 % річних у розмірі 39 318,18 грн., інфляційних втрат у розмірі 20 730,64 грн., нарахованих за неналежне виконання умов Договору №6065/1718-БО-22 постачання природного газу від 12.09.2017 року.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.09.2019, справі присвоєно єдиний унікальний номер 915/1996/19 та визначено головуючим у справі суддю Ржепецького В.О.

Ухвалою суду від 23.09.2019 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі №915/1996/19, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 21.10.2019 року, встановлено сторонам процесуальні строки для подання до суду заяв по суті справи.

15.10.2019 року до суду від відповідача надійшов відзив (а.с. 60-62), в якому відповідач просить продовжити відповідачу строк для надання відзиву, відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обгрунтування заперечень проти позову відповідачем зазначено наступне.

Відповідно до статті 19-1 Закону України “Про теплопостачання” оплата теплової енергії, для виробництва якої повністю або частково постачається природний газ гарантованим постачальником, здійснюється споживачами теплової енергії та теплопостачальними організаціями, які купують теплову енергію для її подальшого постачання споживачам, шляхом перерахування коштів на рахунки із спеціальним режимом використання, які відкривають теплопостачальні та теплогенеруючі організації для зарахування коштів, у тому числі від теплопостачальних організацій, які отримують теплову енергію для її подальшого постачання споживачам, в уповноваженому банку. Оплата теплової енергії шляхом перерахування коштів на інші рахунки забороняється.

Вимоги цієї статті щодо відкриття рахунків із спеціальним режимом використання не поширюються на: теплопостачальні та теплогенеруючі організації, які виробляють або постачають теплову енергію для потреб споживачів в обсягах, що не перевищують 18 тисяч Гкал на рік; суб`єктів господарювання, що виробляють теплову енергію виключно для власних потреб з опалення приміщень, що належать їм на праві власності або на інших речових правах; бюджетні установи, що виробляють теплову енергію, повністю утримуються за рахунок державного чи місцевого бюджету та є неприбутковими; теплогенеруючі та теплопостачальні організації, господарська діяльність з виробництва, транспортування та постачання теплової енергії яких не підлягає ліцензуванню національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг. Оплата за договором №6065/1718-БО-22 постачання природного газу від 12.09.2017 року здійснювалась відповідачем з рахунку зі спеціальним режимом використання коштів, що надходили як оплата за теплову енергію за категорією споживання населення згідно Порядком розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків із гарантованим постачальником природного газу, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України №217 від 18.06.2014 року (далі – Порядок), що підтверджено Довідкою по операціях за договором, доданою позивачем до позовної заяви.

Зазначеним Порядком визначено механізм розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з постачальником природного газу, на якого покладено спеціальні обов`язки.

Згідно з пунктом 9 Порядку, уповноважений банк здійснює перерахування коштів, що надходять на спеціальні рахунки, відкриті теплопостачальними і теплогенеруючими організаціями, згідно з реєстром нормативів перерахування коштів, що надходять як плата за теплову енергію та/або надані комунальні послуги з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води від усіх категорій споживачів та як плата теплопостачальних організацій за вироблену теплогенеруючими організаціями теплову енергію (далі - реєстр нормативів), що затверджується Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - Комісія).

Згідно з пунктом 12 Порядку Комісія на підставі даних, визначених у пунктах 10 і 11 цього Порядку, щомісяця розраховує для кожної категорії споживачів теплопостачальної і теплогенеруючої організації нормативи перерахування коштів:

на поточний рахунок теплопостачальної і теплогенеруючої організації;

на рахунок постачальника природного газу із спеціальними обов`язками, зазначений у договорі купівлі-продажу (постачання) природного газу (далі - рахунок постачальника природного газу із спеціальними обов`язками);

на рахунок оператора газотранспортної системи, зазначений у договорі на транспортування природного газу (якщо теплопостачальна або теплогенеруюча організація має чинний договір на транспортування природного газу з оператором газотранспортної системи) (далі - рахунок оператора газотранспортної системи);

на рахунок оператора газорозподільної системи, зазначений у договорі на розподіл природного газу (якщо теплопостачальна або теплогенеруюча організація має чинний договір на розподіл природного газу з оператором газорозподільної системи) (далі - рахунок оператора газорозподільної системи);

на спеціальні рахунки, відкриті теплогенеруючими організаціями.

Виходячи з вищевикладених норм, державою фактично визначено спеціальний режим проведення розрахунків за поставлений природний газ, що, по суті, усуває відповідача від процесу розподілу отриманих від споживачів грошових коштів на свій розсуд та полягає у автоматичному перерахуванні зі спеціальних рахунків грошових коштів на рахунки позивача за визначеними нормативами.

Вищезазначене виключає можливість застосування штрафних санкцій у вигляді пені, так само як і нарахування 3% річних за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання і нарахувань інфляційних втрат на підставі статті 625 ЦК України на оплати, здійснені з рахунків із спеціальним режимом використання.

Ухвалою суду від 21.10.2019, яку занесено до протоколу судового засідання, підготовче засідання у справі відкладено на 21.11.2019 року.

28.10.2019 року до суду від позивача надійшла відповідь на відзив (а.с. 72-76), в якій позивач зазначає, що умови договору №6065/1718-БО-22 постачання природного газу від 12.09.2017 року, а саме п. 6.3 Договору прямо встановлює, що відповідач не обмежується в здійсненні розрахунків з позивачем лише рахунками з спеціальним режимом використання. Законодавством встановлено обов`язок здійснювати розрахунки виключно через рахунки зі спеціальним режимом використання, однак - саме для споживачів газу. Законодавством не встановлено заборони на проведення оплат шляхом перерахування коштів з поточного рахунку на поточний рахунок із спеціальним режимом використання продавця.

Порядок розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків із гарантованим постачальником природного газу, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України №217 від 18.06.2014 року, на який посилається відповідач, не стосується договірних зобов`язань сторін в частині порядку та строків розрахунків між сторонами та не впливає на них. Вказаний Порядок визначає виключно механізм розподілу коштів, які вже знаходяться на поточному рахунку зі спеціальним режимом використання, і не впливає на зобов`язання сторін щодо належної оплати послуг за договором №6065/1718-БО-22 постачання природного газу від 12.09.2017 року. Відповідач не обмежений у способах та шляхах виконання своїх обов`язків, зокрема шляхом перенесення оплати, взаємозаліку, залучення кредитних коштів, зменшення власних витрат тощо.

12.11.2019 року до суду від відповідача надійшло клопотання про зменшення пені до 1000,00 грн. та відстрочення виконання рішення суду до 01.12.2020 року (а.с. 88-90).

В обгрунтування клопотання відповідач із посиланням на приписи ст. 551 Цивільного кодексу, ст. 233 Господарського кодексу України, ст. 331 Господарського процесуального кодексу України зазначає, що знаходиться у важкому фінансовому становищі, має специфічний вид діяльності, стягнення пені у повному обсязі може призвести до негативних наслідків внаслідок зупинки діяльності підприємства, що завдасть шкоди його споживачам, серед яких населення міста, бюджетні установи. Відстрочення виконання рішення суду надасть відповідачу можливість поступового виконання рішення та погашення заборгованості. Примусове виконання призведе до накладення арешту на поточні рахунки відповідача, що паралізує роботу підприємства та призведе до загрози банкрутства.

На підставі наказу голови Господарського суду Миколаївської області від 14.11.2019 №38-в головуючий у справі суддя перебував у відрядженні з 18 по 22 листопада 2019 року.

У зв`язку з зазначеним ухвалою суду від 15.11.2019 року сторін повідомлено про те, що судове засідання, призначене на 21.11.2019, не відбудеться, підготовче засідання призначено на 29.11.2019 року.

22.11.2019 року до суду від позивача надійшли письмові пояснення (а.с. 116-118), в яких позивач заперечує проти зменшення пені та відстрочення виконання рішення суду. Просить врахувати інтереси обох сторін при прийнятті судом рішення.

Ухвалою суду від 29.11.2019 року, яку занесено до протоколу судового засідання, продовжено строк підготовчого провадження у справі на 6 днів, закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 18.12.2019 року.

18.12.2019 року судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

12.09.2017 року між Публічним акціонерним товариством “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”(постачальник), правонаступником якого є позивач та Обласним комунальним підприємством “Миколаївоблтеплоенерго” (споживач, відповідач) укладено договір №6065/1718-БО-22 постачання природного газу (далі – Договір), відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов`язується поставити споживачеві у 2017-2018 роках природний газ, а споживач зобов`язується оплатити його на умовах цього договору (а.с. 21-30).

Відповідно до п. 1.2 Договору природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами/організаціями.

Відповідно до п. 1.4 Договору за цим договором постачається імпортований газ (за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, ввезений Публічним акціонерним товариством “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” на митну територію України).

Відповідно до п. 3.1 Договору право власності на природний газ переходить від постачальника до споживача після підписання актів приймання-передачі.

Відповідно до п. 3.7 Договору приймання-передача природного газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці постачання, оформлюється актом приймання-передачі. Обсяг використання природного газу споживачем у відповідному місяці постачання встановлюється шляхом складення добових обсягів, визначених на підставі показників комерційного вузла/вузлів обліку природного газу.

Відповідно до п. 3.8 Договору споживач зобов`язується подати не пізніше 7 числа місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, постачальнику:

- завірену копію акта про надання послуг з розподілу (транспортування) природного газу за розрахунковий місяць, складеного між споживачем та оператором газорозподільних мереж (газотранспортної системи). Разом з копією такого акта споживач подає за підписом уповноваженої особи інформацію стосовно детальної розбивки кількості природного газу, зазначеної в акті, за категоріями (у тому числі згідно з цим договором);

- підписані споживачем два примірники акта приймання-передачі природного газу, де зазначаються фактичні обсяги використаного природного газу згідно з цим договором у розрахунковому місяці, його фактична ціна та вартість.

Відповідно до п. 3.9 Договору постачальник не пізніше 10 числа місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, повертає споживачу один примірник оригіналу акта приймання-передачі природного газу, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою. У разі не підписання постачальником акта приймання-передачі природного газу постачальник письмово повідомляє споживача про причини такого не підписання акта.

Відповідно до п. 3.10 Договору споживач підтверджує, що підписаний сторонами акт приймання-передачі газу за розрахунковий місяць означає повне виконання постачальником своїх зобов`язань в частині постачання природного газу за цим Договором у відповідному місяці.

Відповідно до п. 5.1 Договору ціна та порядок зміни ціни на природний газ, який постачається за цим Договором, встановлюється Положенням про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 березня 2017 року №187. На дату укладання договору ціна на природний газ становить 4942,00 грн. за 1000 куб.м (без урахування тарифів на послуги з транспортування та розподілу природного газу, а також податків та зборів, що включаються до вартості природного газу, відповідно до Податкового кодексу України). До визначеної ціни застосовується коефіцієнт 1,6.

У разі зміни ціни на газ відповідно до умов чинного законодавства, вона є обов`язковою для сторін за цим Договором з дати набрання чинності відповідних змін.

Відповідно до п. 5.2 Договору ціна за 1000 куб.м газу за цим Договором на дату його укладання становить 9488,64 грн. з ПДВ.

Відповідно до п. 6.1 Договору оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки природного газу.

Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Відповідно до п. 7.2 Договору споживач зобов`язаний зокрема своєчасно оплачувати вартість поставленого природного газу в розмірі та порядку, що передбачені цим Договором.

Відповідно до п. 8.2 Договору у разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1 цього Договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 16,4% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Відповідно до п. 10.3 Договору строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, становить п`ять років.

Відповідно до п. 12.1 Договору Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою, і діє в частині реалізації природного газу з 01 жовтня 2017 року до 31 березня 2018 року (включно), а в частині проведення розрахунків – до їх повного здійснення.

15.01.2018 року сторонами підписано Додаткову угоду №1 до Договору (а.с. 31), якою п. 8.2 Договору викладено у наступній редакції:

“8.2. У разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1 цього Договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 15,3% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.”

Додаткова угода №1 до Договору набуває чинності з дати її підписання сторонами і діє до 01 січня 2018 року.

03.04.2018 року сторонами підписано Додаткову угоду №2 до Договору (а.с. 32), якою зокрема п. 12.1 Договору викладено у наступній редакції:

“12.1. Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою, і діє в частині реалізації природного газу з 01 жовтня 2017 року до 31 травня 2018 року (включно), а в частині проведення розрахунків – до їх повного здійснення.”

Додаткова угода №2 до Договору набуває чинності з дати її підписання сторонами і поширює дію на відносини, що фактично склалися між сторонами станом на 31 березня 2018 року.

07.06.2018 року сторонами підписано Додаткову угоду №3 до Договору (а.с. 33), якою зокрема п. 12.1 Договору викладено у наступній редакції:

“12.1. Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою, і діє в частині реалізації природного газу з 01 жовтня 2017 року до 31 липня 2018 року (включно), а в частині проведення розрахунків – до їх повного здійснення.”

Додаткова угода №3 до Договору набуває чинності з дати її підписання сторонами і поширює дію на відносини, що фактично склалися між сторонами станом на 31 травня 2018 року.

08.08.2018 року сторонами підписано Додаткову угоду №4 до Договору (а.с. 34), якою зокрема п. 12.1 Договору викладено у наступній редакції:

“12.1. Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою, і діє в частині реалізації природного газу з 01 жовтня 2017 року до 31 серпня 2018 року (включно), а в частині проведення розрахунків – до їх повного здійснення.”

Додаткова угода №4 до Договору набуває чинності з дати її підписання сторонами і поширює дію на відносини, що фактично склалися між сторонами станом на 31 липня 2018 року.

06.09.2018 року сторонами підписано Додаткову угоду №5 до Договору (а.с. 35), якою зокрема п. 12.1 Договору викладено у наступній редакції:

“12.1. Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою, і діє в частині реалізації природного газу з 01 жовтня 2017 року по 30 вересня 2018 року (включно), а в частині проведення розрахунків – до їх повного здійснення.”

Додаткова угода №5 до Договору набуває чинності з дати її підписання сторонами і поширює дію на відносини, що фактично склалися між сторонами станом на 31 серпня 2018 року.

У жовтні 2017 року позивач передав, а відповідач прийняв природний газ обсягом 240,824 тис.куб.м, загальною вартістю 2 285 092,24 грн. з ПДВ, що підтверджується актом приймання-передачі природного газу від 31.10.2017 року (а.с. 36).

У листопаді 2017 року позивач передав, а відповідач прийняв природний газ обсягом 898,323 тис.куб.м, загальною вартістю 8 523 863,56 грн. з ПДВ, що підтверджується актом приймання-передачі природного газу від 30.11.2017 року (а.с. 37).

У грудні 2017 року позивач передав, а відповідач прийняв природний газ обсягом 1349,195 тис.куб.м, загальною вартістю 12 802 025,64 грн. з ПДВ, що підтверджується актом приймання-передачі природного газу від 31.12.2017 року (а.с. 38).

У січні 2018 року позивач передав, а відповідач прийняв природний газ обсягом 1579,892 тис.куб.м, загальною вартістю 14 991 026,42 грн. з ПДВ, що підтверджується актом приймання-передачі природного газу від 31.01.2018 року (а.с. 39).

У лютому 2018 року позивач передав, а відповідач прийняв природний газ обсягом 1893,530 тис.куб.м, загальною вартістю 17 967 024,50 грн. з ПДВ, що підтверджується актом приймання-передачі природного газу від 28.02.2018 року (а.с. 40).

У березні 2018 року позивач передав, а відповідач прийняв природний газ обсягом 1020,352 тис.куб.м, загальною вартістю 9 681 752,80 грн. з ПДВ, що підтверджується актом приймання-передачі природного газу від 31.03.2018 року (а.с. 41).

У квітні 2018 року позивач передав, а відповідач прийняв природний газ обсягом 44,050 тис.куб.м, загальною вартістю 417 974,59 грн. з ПДВ, що підтверджується актом приймання-передачі природного газу від 30.04.2018 року (а.с. 42).

У травні 2018 року позивач передав, а відповідач прийняв природний газ обсягом 8,528 тис.куб.м, загальною вартістю 80 919,12 грн. з ПДВ, що підтверджується актом приймання-передачі природного газу від 31.05.2018 року (а.с. 43).

Оплату за переданий газ відповідач здійснював несвоєчасно, у зв`язку із чим позивачем нараховно:

- 200 522,80 грн. – пеню,

- 39 318,18 грн. – 3% річних,

- 20 730,64 грн. – інфляційні втрати.

Детальний розрахунок пені, 3% річних та інфляційних втрат наявний в матеріалах справи (а.с. 14-20).

На підставі ст. ст. 11, 202, 509 ЦК України між сторонами на підставі договору виникло господарське зобов`язання, яке в силу ст. ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. ст. 610, ч. 1 ст. 612 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Стаття 549 ЦК України встановлює, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

За приписами ч. 1 ст. 231 ГК України законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Як зазначено вище, відповідно до п. 8.2 Договору (в редакції Додаткової угоди №1 до Договору) у разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1 цього Договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 15,3% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.”

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок розміру пені, судом встановлено, що позивачем у зв`язку із порушенням строків оплати заборгованості за природний газ, отриманий у період з грудня 2017 року по травень 2018 року включно, здійснено нарахування пені за період з 26.01.2018 року по 02.10.2018 року в загальній сумі 200 522,80 грн., а також нарахування 3% річних за той же період у загальній сумі 39 318,18 грн.

Розрахунок пені здійснено арифметично правильно відповідно до вимог чинного законодавства та умов Договору (15,3% річних від суми простроченого платежу за кожний день прострочення). Нарахування здійснено позивачем по кожному окремому зобов`язанню та в межах шестимісячного строку. Розрахунок 3% річних також є арифметично правильним, нарахування здійснено по кожному окремому зобов`язанню. Період нарахування визначено позивачем вірно.

Отже, вимога про стягнення пені в сумі 200 522,80 грн. та 3% річних в сумі 39 318,18 грн. є обґрунтованою.

Позивачем у зв`язку із порушенням строків оплати заборгованості за природний газ, отриманий у березні-травні 2018 року, здійснено нарахування інфляційних втрат за період з 01.07.2018 року по 30.09.2018 року в загальній сумі 20 730,64 грн.

Розрахунок інфляційних втрат є арифметично правильним.

Враховуючи викладене, позовні вимоги є обгрунтованими.

Заперечення відповідача щодо неможливості розподілу зі спеціальних рахунків отриманих від споживачів грошових коштів не приймаються судом до уваги з огляду на наступне.

Відповідно до п.п. 2 п. 6.3 Договору, в будь-я випадку споживач зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі розраховуватися за поставлений природний газ відповідно до п. 6.1 цього Договору – в разі, коли на поточний рахунок із спеціальним режимом використання споживача надходить недостатньо коштів для своєчасної оплати використаного природного газу.

Отже, умови договору №6065/1718-БО-22 постачання природного газу від 12.09.2017 року, а саме п. 6.3 Договору прямо встановлює, що відповідач не обмежується в здійсненні розрахунків з позивачем лише рахунками з спеціальним режимом використання. Законодавством встановлено обов`язок здійснювати розрахунки виключно через рахунки зі спеціальним режимом використання, однак - саме для споживачів газу. Законодавством не встановлено заборони на проведення оплат шляхом перерахування коштів з поточного рахунку на поточний рахунок із спеціальним режимом використання продавця.

Порядок розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків із гарантованим постачальником природного газу, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України №217 від 18.06.2014 року, на який посилається відповідач, не стосується договірних зобов`язань сторін в частині порядку та строків розрахунків між сторонами та не впливає на них. Вказаний Порядок визначає виключно механізм розподілу коштів, які вже знаходяться на поточному рахунку зі спеціальним режимом використання, і не впливає на зобов`язання сторін щодо належної оплати послуг за договором №6065/1718-БО-22 постачання природного газу від 12.09.2017 року. Відповідач не обмежений у способах та шляхах виконання своїх обов`язків, зокрема шляхом перенесення оплати, взаємозаліку, залучення кредитних коштів, зменшення власних витрат тощо.

Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру пені слід зазначити наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Системний аналіз вищевказаних норм дозволяє дійти висновку про те, що суди мають право при прийнятті рішення про стягнення пені зменшувати її розмір з урахуванням усіх конкретних обставин справи.

Позивачем не надано суду доказів понесення ним збитків внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором або погіршення матеріального стану підприємства саме у зв`язку з порушенням відповідачем умов договору №6065/1718-БО-22 постачання природного газу від 12.09.2017 року.

Враховуючи викладене, приймаючи до уваги те, що нарахування та стягнення з відповідача 3% річних та збитків від інфляції компенсує позивачу негативні наслідки, пов`язані з порушенням відповідачем умов Договору, стягнення ж з відповідача пені у повному обсязі, на думку суду, не є співрозмірним з можливими негативними наслідками від порушення відповідачем зобов`язання, суд вважає за можливе зменшити розмір належної до стягнення пені на 80%, тобто до 40 104,56 грн. (200 522,80 – 80%)

Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 129 ГПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у сумі 3 908,57 грн. (без урахування зменшення неустойки).

Щодо клопотання відповідача про відстрочення виконання рішення суду слід зазначити наступне.

Відповідно до частин 1, 3-5 ст. 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:

1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;

2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан;

3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Відповідно до пункту 7.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 №9 (далі - Постанова) підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Таким чином, за змістом статті 331 ГПК України, підставою для відстрочки виконання судового рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом.

Законодавець пов`язує відстрочку виконання судового рішення у судовому порядку з об`єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.

Водночас, відповідачем не надано доказів наявності тих виключних обставин, які є підставою для відстрочення виконання рішення суду згідно статті 331 ГПК України та пункту 7.2 Постанови, а саме:

відсутності коштів на рахунках;

відсутності майна, на яке можливо звернути стягнення;

наявності реальної загрози банкрутства.

Винятковість обставин, які повинні бути встановлені судом щодо надання розстрочки виконання судового рішення, повинні бути підтверджені відповідними засобами доказування.

Більш того, згідно зі статтею 96 Цивільного кодексу України однією з ознак юридичної особи є можливість самостійно відповідати за своїми зобов`язаннями. При цьому, з правосуб`єктністю юридичної особи нерозривно пов`язана така особливість як можливість визнання юридичної особи банкрутом у випадку неплатоспроможності юридичної особи, тобто неможливості виконати свої зобов`язання перед кредиторами. Юридична особа відповідає як за цивільні зобов`язання, що виникли з договору, а також за заподіяння шкоди, в тому числі і її працівниками, так і за виконання податкових та інших зобов`язань.

У відповідності до положень статті 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Враховуючи викладене, приймаючи до уваги інтереси обох сторін, зменшення судом суми заявленої до стягнення пені, не наведення відповідачем конкретних обставин, які б свідчили про можливість виконання рішення суду саме після 01.12.2020 року, суд не вбачає підстав для відстрочення виконання рішення суду.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 73, 74, 77, 79, 86, 129, 201, 219, 220, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Обласного комунального підприємства “Миколаївоблтеплоенерго” (54034, м.Миколаїв, вул.Миколаївська, буд.5-А, код ЄДРПОУ 31319242) на користь Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (01601, м.Київ, вул.Б.Хмельницького, буд.6, код ЄДРПОУ 20077720):

- 40 104,56 грн. – пеню,

- 39 318,18 грн. – 3% річних,

- 20 730,64 грн. – інфляційні втрати,

- 3 908,57 грн. – судовий збір.

3. Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.

4. Рішення може бути оскаржене в порядку, визначеному статтею 256 і підпунктом 17.5 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.

Сторони у справі:

позивач: Акціонерне товариство “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (01601, м.Київ, вул.Б.Хмельницького, буд.6, код ЄДРПОУ 20077720)

відповідач: Обласне комунальне підприємство “Миколаївоблтеплоенерго” (54034, м.Миколаїв, вул.Миколаївська, буд.5-А, код ЄДРПОУ 31319242)

Повний текст рішення складено і підписано 24.12.2019.

Суддя В.О. Ржепецький